Реферат: Стародавні костюми

Реферат на тему:
Стародавні костюми

/>

У першій половині XVIIст. у французькому костюмі підкреслювали природність пропор­цій, ліквідуючи підбивки та вертюгадени, замінивши жорсткий корсет еластичним. Зави­щена талія (була модною до 1645 року) та широке декольте надавали жіночому костю­му «воєнізованого» вигляду, тотожного мушкетерському силуету. Спідниця стає рівною, зборки переміщуються на боки та назад. Зникнення нашивних смуг та розрізів компен­сується ліпним оздобленням з шнурів, розеток, бантів; замість суцільно мереживних ко­мірців поширювались відлогі полотняні коміри з нешироким мереживом по краях; манже­ти носили і мереживні, і полотняні з мереживним оздобленням.


1. Жіночий народний костюм. Перша пол. XVIIст.


Розстібна приталена кофта з баскою, вузьким рукавом, вели­ким відкладним коміром та манжетами з полотна; довга спід­ниця на накрохмалених нижніх спідницях; фартушок; чере­вики; хустка.


2—3. Жіночі костюми. Перша пол. XVIІ ст.


Завищена талія; декольте з викотом плечей ззаду; рукава буфовані за рахунок перехвату стрічками, оздоблені розет­ками з позументу; широкі коміри та манжети прикрашені мереживом; короткі зачіски з прямим проділом та бічними буфами.


/>

Силует костюма XII—XVстоліть формувався під впливом готики: прагнення до витонче­ного, вертикально витягнутого, худорлявого силуету стимулювало поширення вузького об­лягаючого одягу і у чоловіків, і у жінок. Кольорова гама була переважно яскравою, з кон­трастним поєднанням двох, трьох або чотирьох кольорів. Найширше використовувався жовтий колір (як геральдичний).

3 розвитком торгівлі та текстильного ремісництва на всій території Європи поширювалися нові тканини — легкі тафта, камка, фуляр, важка парча, а з XIVст.— майже невідомий доти у Європі оксамит.

У XIIIст. відбувся остаточний перехід від суцільнокроених рукавів до вставних. Вперше з'явився розстібний одяг (переважно чоловічий) з застібками та шнурівками спереду, ззаду чи на боках. Відрізний одяг був ще у XIIст., але широке запровадження його поча­лося наприкінці XIVст., саме тоді у жіночому платті застосовуються виточки, з'являються коміри — стоячі або відкладні з вилогами шаллю.

1. Франко-бургундський чо­ловічий костюм. XV ст.


Жакет з розширеною лінією плечей, з короткими буфованими рукавами, туге облягання фігури досягається підбивкою грудей клоччям, талія підкреслюється металевим пояском. Рукава сорочки закінчуються воронками, що прикривають кисті рук. Короткий плащ сколотий металевою брошкою. Двоколірні панчохи-штани. Пулени вузькі, довгі носи яких припасовані ланцюжком до підколінної підв'язки і прикра­шені дзвониками (дворянський привілей). Висока конічна шапка-ковпак.

2. Жіночийкостюм. XIII ст.

Бліо з розширеною спідницею, вузькі рукава закінчуються обшлагом; укорочена туніцела з рукавами до ліктя — суцільнокроєна, лінія талії підкреслена ювелірним Пояском; плащ, напівкруглий за кроєм, підтримується навісною ювелірною застібкою. Під берет з низьким наголовком одягнуто бар­бет — вузьку косинку, що прикриває вуха та тім'я.

3. Чоловічий костюм. XIV— XV ст.

Червоний пурпуан з вузькими рукавами та стоячим коміром; плащ-упленд з відкладним коміром, розширений донизу ру­кав оздоблений зубчиками.


/>

Для жіночих костюмів італійського типу XV— початку XVIст. характерні підкреслення природних пропорцій тіла, м'які широкі плечі за рахунок низько приспущених буфів ру­кавів, завищена талія. Спідниці носили воронкоподібні, у складках, ліфи — на шнурівці спереду або ззаду. Модним було біляве чи руде волосся. Брови та волосся на чолі часто вибривали.


1. Жіночий костюм. XV — перша чверть XVI ст.


Сорочка з високимпризбираним коміром, рукава її вигляда­ють у прорізах та незшитих суцільно проймах рукавів плаття; плаття з відрізною завищеною талією на шнурівці, рукав з цільнокроєним воронкоподібним манжетом; ювелірні при­краси — камея та венеціанське намисто.


2. Жіночий костюм. Друга чверть XVI ст.


Плаття з парчі; у розрізах рукавів та декольте виглядає шов­кова сорочка; талія на природному місці підкреслена юве­лірним ланцюжком, що закінчується розеткою з коштовними каменями; намисто з венеціанського скла або коштовних каменів; нескладане віяло з пір'я.


3. Жіночий костюм.XV — початок XVI ст.


Завищена талія підкреслена оксамитовою стрічкою, рукава прикріплені до пройми шнурками (плаття могли носити з різ­ними парами рукавів), на лікті у горизонтальний розріз виг­лядає рукав сорочки чи підкладка; плащ.


/>

1. Стародавня Греція. Жіночий костюм. V— IV ст. до н. є.


За рахунок драпірування жіночий костюмбув довшим та об'ємнішим від чоловічого. Доричний хігон з льняної ткани­ни, лівий бік якого закритий вертикальним згином тканини, а справа — розхил, який закріплювався брошками — фібу­лами; клапан-диплодіон, оздоблений узором із застосуванням одного-двох кольорів, утворювався з горизонтального зги­ну тканини, задню пілку якої накладали на передню і укріп­лювали рельєфними металевими застібками; зачіска корімбос — «грецький вузол» прикрашена стрічкою через тім'я та лоб. При виході на вулицю заміжні жінки носили вуаль-каліптру. Застосовували білило та рум'яна, брови та очі підво­дили чорною фарбою, волосся фарбували у золотистий та рудуватий колір.

2. Стародавній Рим. Костюм сенатора. II ст. до н.е.— 1 ст. н. є.


Зшита на плечах та боках вузька туніка з суцільнокроєними рукавами могла мати бічні розрізи внизу. Знак сенаторської гідності — дві пурпурові смуги — клавуси від коміра до по­долу. Тога-умбо, на відміну від ранньої тоги (коли її носили всі вільні громадяни Риму), стала парадним одягом знаті. Вона кроїлася у вигляді восьмикутника чи еліпса, складалася так, щоб нижній край був на дві третини довшим від верхнього. Чер­воні напівчобітки з відкритими пальцями. Коротке, стриже­не «шапкою» волосся з чілкою.

3. Стародавній Рим. Жіно­чий костюм. III ст. н.е.


Пізня зшивна довга туніка-камиза з довгими вузькими рукава­ми; укорочена туніка-туніцела з укороченими, розширени­ми донизу рукавами; плащ-пала, обов'язковий для вихідного туалету багатої заміжньої римлянки, драпірувався навколо лівої руки, міг кріпитися на плечі металевою фібулою; чере­вики оздоблювали шнурками, вишивками або дорогоцінними каменями чи перлами. Зачіски носили об'ємні, з використан­ням накладного волосся. Вони складалися з кісок та валиків уздовж проділу, на чоло випускали завиті пасма. Модним бу­ло біляве та руде (часто фарбоване) волосся. Покривало на голові кріпилося металевим вінцем та шпильками, на плечах та на спині вільно спадало.

/>

Найспецифічнішою рисою німецьких костюмів першої половини XVIст. була строката декоративність, захоплення розрізами овальної, еліпсовидної чи ромбовидної форми на рукавах, поєднання в єдиному костюмі розмаїтих яскравих кольорів. Ще зберігався го­тичний вигнутий силует з навмисно випнутим животом. Декольте і глибокі вирізи ліфа прикривали вставками. Спідниці з вузькою воронкою призбирували на талії. Тільки у Німеччині шляхетні дами випускали з боків та ззаду з-під плоских капелюшків волосся.


1. Жіночий костюм. Перша пол. XVIст.


Відрізне у талії плаття з невеликими буфами по всій довжині рукавів, ліф з трикутним розрізом до пояса на шнурівці та вставкою; спідниця укладена в круглі складки, які підбиті у верхній частині ватою та підшиті полотном; квадратне де­кольте прикрите сорочкою, зборки високого коміра якої підтримує шийна ювелірна прикраса; поверх чепця надяг­нутий берет.


2. Жіночийкостюм. Перша пол. XVIст.


Відрізне нижнє плаття з вузькими рукавами, в яких внутріш­ній шов має розрізи; верхнє плаття з квадратним деколь­те, оздобленим рюшем; спідниця має трикутний розхил за французькою модою; рукава типово німецькі — вузькі звер­ху з широкими обшлагами (виготовлені з більш коштовної тканини чи хутра); хустка-чепець; ювелірний ланцюжок з дзеркальцем, що підкреслює лінію талії; кольє з підвіскою.


3. Жіночийнародний костюм. Перша пол. XVIст.


Сорочка з відкладним коміром та широкими рукавами, що закінчуються оборками; шнурований ліф облямований ву­зенькою стрічкою, такими самими стрічками скріплені браслети-перехвати на рукавах із тканини корсажа; подвійна спід­ниця; фартушок; чепець.