Реферат: Гуманістичні теорії розвитку культури Е Фромма і А Маслоу

Відчуженняяк риса сучасноїкультури

По Фромму, культурне, людське починаєтьсятам, де кінчаєтьсяприродне, івоно коренитьсяв специфіцілюдськогоіснування, увідносинахлюдини до мируй суспільства, культурі вцілому. Подвійністьлюдини як природноїй надприродноїістоти визначаєосновну історичнудихотомію разоміз прагненнямлюдини як мислячоїістоти до волій незалежностів ньому живепотреба добезпеки (втечавід волі), задоволенняякого приймаєв історії різніформи. Сполучноюланкою міжіндивідом ікультуроюслужить соціальнийхарактер. Пануючимтипом такогохарактеруобумовлюєтьсясвоєрідністькультури. Уформуваннісоціальногохарактеру Фроммзначну рольвідводитьстраху, що витісняєв несвідомериси, несумісніз культурниминормами даногосуспільства.

Е. Фроммдумає, що людинаяк біологічнаістота боїтьсясмерті, а яккультурна — самотності.Історичні формисоціальногохарактеру Е.Фромм зв'язуєз типами відчуження.Поняття відчуженнямає важливезначення прианалізі конкретнихтипів соціальногохарактеру вєвропейськійкультурі ранньогокапіталізмуй більше пізніхепох. Е. Фроммвиділяє накопичуванийтип, що сполучитьу собі скнарість, завзятістьі педантизм; експлуататорськийтип, що реалізуєсебе лише черезруйнуванняоб'єкта своїхвідносин, іпасивний тип, що характеризуєіндивідів напротилежномусуспільномуполюсі розвитку.Самим же головниму зміні культуринової епохи(капіталізм)Э. Фромм уважаєзміни психологічноговідношеннялюдей до миру, основний змістяких — відчуження.

У процесікультурнихзмін, що відбувалисяв Європі в XV — XVIст. і трохи пізніше, людина сталабільше незалежноюі вільною, «алепри цьому воназвільняєтьсявід зв'язків, що дали їй почуттявпевненостій приналежностідо якоїсь спільності.Вона уже неможе прожитивсе життя втісному куту, центром якогобула вона сама: світ став безмежнимі загрозливим…ЇЇ відносиниз побратимами, у кожному зяких вона бачитьможливогоконкурента, придбали характервідчуженостій ворожості; вона вільна- це значитьвона самотня,ізольована,їй загрожуютьіз усіх боків…Рай втраченийназавжди; індивідстоїть один, віч-на-віч ізусім миром, безмежним ізагрозливої.Нова воля неминучевикликає відчуттянепевностій безсилля, сумніву, самітностій тривоги».

З розвиткомринкових відносинпочуття ізоляціїй безпорадностілише підсилюються.«Конкретнізв'язки одногоіндивіда зіншим, — пишеЕ. Фромм, — втратилиясний людськийзміст, придбалихарактер маніпуляцій, де людинарозглядаєтьсяяк засіб. У всіхсуспільнихі особистихвідносинахпанує законринку… Людинапродає не тількитовари, вінпродає самогосебе й відчуваєсебе товаром».

Сучаснуіндустріальнукультуру другоїполовини XX в.Е. Фромм уважавсуспільствомтотальноговідчуження, що породилиринковий типсоціальногохарактеру, щопозбавленийвнутрішньоїорієнтації.Йому властивіпомилковіемоції, ідолізація, перекрученепочуття любовій багатий набірневротичнихпатологій, пов'язаних збезглуздим, органічним(бездуховним)існуванням.

«Здорове»суспільство, гуманістичнеорієнтована, а не репресивнакультура повиннізадовольнятиекзистенціальніпотреби людини.До них у першучергу ставитьсябезкорисливалюбов (як ідеальнаформа спілкування)у якості єдиноїрозумної відповідіна всі питаннялюдськогоіснування.Любов — це специфічнесвіторозумінняв області мислення.У діяльномуаспекті вонавиражаєтьсяу вигляді творчостій самореалізації, у почуттєвомуплані — відчуттяєдності з іншоюлюдиною й природою.За еталон почуттєвоїлюбові Е. Фроммбере відносини, що виникаютьміж родителямий дітьми, безкорисливуприхильність.

Ще однаекзистенціальнапотреба людини- потреба у творчостіяк глибиннавластивістьлюдської природи, активна здатністьдо перетвореннямиру, створеннямиру духовнихцінностей.Важливої є йпотреба людинив глибокихкоріннях. Вонаможе бути реалізованау формі батьківськоїлюбові, а такожвідчуттяприналежностідо роду культури.

Істотнимаспектомжиттєдіяльностілюдей є прагненнядо уподібнення,ідентифікації, пошуку об'єкташанування. Е.Фромм неодноразововикористовуваву своїх роботахобраз індивіда,«занедбаного»у мир, що губитьсяв «самотнійюрбі» і нужденногов цінніснійорієнтаціїдля того, щобзрозумітисамого себе.Потребою людиниє також прагненняпізнати змістнавколишньоїдійсності, свого місцяу світі.

Реалізаціяцих екзистенціальнихпотреб-здатностейможлива в новомутипі культури, що досягаєтьсяшляхом трансформації- бюрократичнокерованогосуспільства, у якому максимумвиробництвай споживанняє самоціллю…у гуманістичнесуспільство, при якому соціальнийпристрій підлеглийцілям повногорозвитку людиний всіх йогоздатностей.У тому числіздатностейлюбити й мислити.

Як ідеальнамодель, первинногоорганізаційногорівня культуриЕ. Фромм пропонує«комунитарніспільності»людей, які знаютьодин одного, тобто не анонімнесуспільство, властиве сучаснійкультурі, аспільністьзнайомих одинз одним людей(явище, характернедля традиційноїкультури).

Для виділеннярізних типівсуспільствЕ. Фромм звертаєтьсядо дослідженькультур М. Мид, Р. Бенедикт, Дж. Мердока. Напідставіконструктивності- деструктивності(миролюбства- агресивності)він виділявтри типи культур.По суті, це тримоделі можливоїорганізаціїжиття людей,їхньої культури.Перший тип, абосистема A — життєстверджуючісуспільстванайбільш цікавідля нас. У ційсистемі всіідеали, звичаїй вдачі спрямованіна збереженняй розвитокжиття у всіхсферах суспільства.Ворожість, насильство, жорстокістьпроявляютьсярідко, репресивніінститути майжевідсутні. Тілесніпокарання дітейне практикуються, діти виховуютьсяв дусі дружелюбностій кооперації.Відношеннядо сексу позитивней спокійне.Основна ідеяцього типуспільності- колективізм.Майже не виявляютьсяу відкритійформі заздрість, марнославствой жадібність.Чоловіки йжінки маютьрівні права.В особистійвласностіперебуваютьтільки предметиіндивідуальногопобуту. У міжособистіснихвідносинахпереважаєнадійність, довіру, обов'язковість.У цілому в ційкультурі переважаєнастрій комфортності, дуже рідкідепресії.

ГуманістичнапсихологіяА.Маслоу й образсучасної культури

ОсобливістьгуманістичноїпсихологіїА. Маслоу (1908 — 1970)полягає в тому, що в сучасномусуспільствівін бачить двікультури: однаутворитьсялюдьми, схильнимидо вищих переживаньі, що орієнтуютьсяна вищі цінностібуття (краса,істина, добро),інша втілюєбюрократичнутенденцію вжитті суспільства.Її становлятьлюди, не схильнідо вищих переживань.А. Маслоу конструюєу своїх дослідженняхмодель ідеальноїкультури (еупсихія), що дозволяєлюдям розкритиїхні потенційніможливості.Ідеальну культурустворюють людиособливогоскладу, основнариса яких — прагненнядо самовдосконалення, самоактуалізації.Людина повиннастати тим, кимвона може бути,- головний принципствореннянового суспільства.

Особливостівивчення культурий модель майбутньогоА. Маслоу

А. Маслоуаналізувавтакі менш дослідженікультурніфеномени, яктворчість, любов, гра, почуттягумору, щирість, чарівність, вищі цінностібуття й екстатичністани у формівищих переживань.

Явища свідомості, свідомий досвід, переживаннясвідомості, пошуки людиноюсенсу існуванняй цінностейбуття сталисферою дослідженьА. Маслоу. У світлітеорії мотиваціїА. Маслоу досліджувавнауку, релігію, керування(менеджмент)і організаціювиробництва, навчання, психотерапію, медицину вцілому.

У полезору Маслоувиявиласявідносно новадля науки область: екстатичністани людинияк у релігійнихритуалах, такі в повсякденномужитті. А. Маслоупо-новому бачитьспіввідношеннянорми й патології, що він інтерпретувавпоняттями«метапотреби»і «метапатологія».Метапотреби- це прагненнядо цінностейбуття: істині, красі, досконалості, самоактуалізації.«Їхнє придушенняпороджує певнийтип патології,- пише А. Маслоу,- якому я давназву метапатології.Це захворюваннядуші, які відбуваються, наприклад, відпостійногопроживаннясеред брехуніві втрати довіридо людей».

Таким чином, А. Маслоу порядіз традиційнимитипами патології(психози й неврози)виявляє щеодин, специфічний, близький доневрозів тип.«Люди, яких миназиваємохворими, — целюди, які не єтим, хто вониє, люди, якіпобудувалисобі всілякіневротичнізахисти протитого, щоб бутилюдиною». Найбільшістотне питання, що хвилювалоА. Маслоу у всіхнапрямках йогодосліджень,- проблема духовногомиру людини, буттєвих цінностей, які й становлятьйого вищу природу.

Він багатоміркував пронеминущу цінністьлюдини з йогопочуттями, переживаннями, уміннями бачитий творити красу.Він не відокремлювавемоції відрозуму й уважавнеможливиміснуванняодного безіншого, бувпереконаний, що людина неповинен бутині лялькою, німашиною, нірабом, ні паном, а повинен матиправо на своєунікальне «я».

Фундаментальнуроль у своїйконцепції А.Маслоу відводиваналізу відчуженнялюдини відлюдини й різнихспособів йогоподолання, різноманітнимаспектам комунікаціїв сучасномуіндустріальномусуспільстві.

По А. Маслоу,існують дватипи людей: здатні до вищихпереживаньі нездатні.Спочатку вінуважав, що люди, що не випробовуютьвищих переживань, не здатні їхсприймати. Алепісля подальшихдослідженьМаслоу змінивсвою думку йстав використовуватитермін «людина, що не має вищихпереживань», не стосовноіндивіда, щоне може сприйматитакий психологічнийстан, а до тихлюдей, які боятьсяподібних станів, пручаютьсяїм і заперечуютьїх, відвертаютьсявід них абозабувають їх.Одна з головнихрис характерулюдей такоготипу — запереченняемоцій, страхвтрати контролюнад ними. А. Маслоупорівнюваввідносини міжлюдиною, щовипробовуєвищі переживання,і не випробовуєтаких, з «відносинамиміж самотніммістиком ірелігійноюорганізацією».

А. Маслоудумав, що в сучасномусуспільствіважливим завданнямє встановленняконтакту, комунікаціїміж двома виділенимитипами людей.Він розумів, що вирішитиподібне завданняне під силуорганізованоїрелігії черезїї складнубюрократичнусистему: ключовіпости в нійзаймають людираціональні, що не випробовуютьвищих переживань, що вірують непо переконанню, а з розрахунку.

Утрудненовиконання цьогозавдання й длялюдини, що глибокопереживає, оскільки «кожнийіндивід маєсвою власнурелігію, щорозвиваєтьсяу відповідностізі своїм власнимосяянням, щовідкриває йогоособисті міфи, символи й ритуали…не значення, що мають, нідля кого іншого».Індивідуальнарелігія несприяє комунікаціїй не вирішуєпроблемуспівіснуваннядвох зазначенихтипів людей.

А. Маслоупіднімав питанняпро розуміннялюдей одинодним, про поліпшеннякомунікаціїміж індивідамиусерединіспільностій між різнимикультурами: як досягтирозуміння між«Ми» і «Вони»і як домогтисятого, щоб «Вони»сприймалисялише як «інші», а не як «чужі»?

На думкувченого, дляцього необхіднопереборотиемоційно-психологічнібар'єри, відчуженнялюдини відлюдини й однієїетнокультурноїспільностівід іншої. Розумінняодин одногона раціональномурівні (розум)нероздільнозі спілкуваннямна емоційно-почуттєвому(добро й краса).

Частковеподоланняроз'єднаностіА. Маслоу бачиву різних неформальнихоб'єднаннях, позбавленихбюрократичноїструктури. Алеголовне, найого думку, полягає в перебудовісуспільства.Він був повністюсолідарнийз Е. Фроммом утім, що необхідноперетворити«бюрократичнокерованийіндустріалізм…у гуманістичнийіндустріалізм, при якому соціальнийпристрій підлеглийцілям розвиткулюдини й всіхйого здатностей, у тому числіздатностілюбити й мислити».

У такомусуспільствіважливу рольповинна гратигуманістичнарелігія, ідеологія, що поєднуєлюдей, культДобра, Істиний Краси, якізамінять релігіїсучасності.А. Маслоу розробивмодель ідеального,«гарного суспільства»- гарного йгармонічногооб'єднаннялюдей. Істотнимирисами такогосуспільстває високий рівеньбезпеки й можливістьдля людинимаксимальнорозвивати своїздатності, реалізуватисвоє «Я».

Можна по-різномуоцінюватимодель майбутньогоА. Маслоу. Надумку одних, це наївно-утопічнийпроект світлогомайбутнього,і в чомусь вониправі. Але можнай потрібнооцінюватиідеальну модельМаслоу у світліможливих реальнихперетворень.Адже головнийпредмет йогодосліджень- дійсно існуючіособистості.Імовірно, наївнимздається йтвердженняМаслоу про те, що досить 8% людейтакого типудля гуманістичногоперетворенняспільності, у якій вониживуть.

У сучасномусуспільствілюди зв'язаніодин з однимбезліччю взаємодій.Тому зробленоюутопією булоб уважати, щоцей мир можнакардинальнозмінити шляхомшвидких радикальнихмір. Це лишеприведе докатастрофи.У той же часпри ближчомурозгляді концепціяА. Маслоу виявляєтьсябільше конструктивної, чим інші загальфілософськіпобудови, щомають загальсоціологічнийстатус.

Ієрархіяпотреб А. Маслоу

Гуманістичнаконцепція А.Маслоу — це пошукисинтезу, своєріднаантропологія, загальфілософськаконцепція, уцентрі якої- живий, що розвиваєтьсялюдина з йоговнутрішніммиром, повнимпереживань, міркувань, почуттів іпрагнень. Маслоудумав, що йогоконцепція — «філософіяприроди людини», новий поглядна людину, «новазагальна розуміючафілософіяжиття», застосовнадо будь-якоїобласті людськогознання, до будь-якоїпрофесії, добудь-яких соціальнихінститутів: родині, утворенню, релігії й т.д.

Ієрархіяосновних потреблюдини, запропонованаМаслоу, булавперше опублікованав журналі«Психологічнийогляд» в 1943 р.Американськийпсихолог виділявп'ять рівнівпотреб: фізіологічні; безпеки йсамозбереження; спілкуванняй любові; самоствердженняй визнання; самоактуалізації.

Потребиодночасно єй цілями людини, тобто вонидинамічні.Фізіологічніпотреби (голод, спрага й т.д.)необхідні дляфункціонуванняорганізму.Потреба всамозбереженні, безпеці, світітакож найважливішаумова людськогоіснування нарівні індивіда, спільності, людства в цілому.

Прагненнядо спілкуванняз людьми й долюбові Маслоувважав невід'ємноюякістю людини, відсутністьподібних потреб- патологією.«Хто сказав,- запитувавМаслоу, — що недоліклюбові меншважливий, чимнедолік вітамінів?»При цьомупсихолог-гуманістпідкреслював, що любов — цене синонімсексу. Секс вінвідносить дофізіологічнихпотреб, сексуальнеповодженняпідлегле любовій прихильностіяк найбільшрозвиненимформам взаємодіїлюдей. Проявомпотреб цьогож типу є необхідністьспілкуваннялюдини з іншимилюдьми, безякого він неможе існуватині органічно(фізіологічно), ні духовно.

Всі людипрагнуть досамоствердження, визнанню. А.Маслоу підрозділявцей рівеньпотреб на двавиди: бажаннясамоствердитися, досягти в обранійобласті діяльностіволі й незалежності; прагнення додосягненняпрестижу, визнанняв очах навколишніх.

Нарешті, вищоюпотребою А.Маслоу вважавсамоактуалізацію- бажання самовираження, реалізаціїсвоїх потенційнихздатностейі безперервневдосконалюванняїх. Це потребау творчостій красі. «Це нетільки кінцевийстан, але й процесактуалізаціїсвоїх можливостей». Це потреба впраці, для людейзникає поділ«праця — радість». Самоактуалізація- це «праця зарадитого, щоб зробитидобре те, щолюдина хочезробити… Людиназавжди хочебути… настількигарним, наскількивін може бути».

Одним з моментівсамоактуалізаціїє вищі переживання- здатністьпобачити мирз дитячоюбезпосередністю.Це радістьтворчості, щопоєднує вченого, художника, винахідника,- «миті екстазу, які не можнакупити...».

Проблеми, сформульованіА. Маслоу і йогопослідовникаминаприкінці60-х років, а саме: реалізаціяпотенційнихможливостей, актуалізаціясхованих резервівлюдськогоорганізму, вивчення поводженнялюдини в екстремальнихумовах — сталипредметомрізнобічнихдослідженьпсихологічноїантропології, нейробіології, біохімії, космічнійпсихологіїй іншим наукаму наступніроки.

Сюди ставлятьсяй проблемивселяння, дослідженняможливостейнародної медицини, здатностейлюдини контролюватипроцеси, щовідбуваютьсяв його організмі, тобто такі, якістали предметомне тільки науки, але масовогоінтересу наприкінці80 — початку 90-хроків за рубежемі в нашій країні.Не випадковов наше століттясверхстрессіві перенапруг, нервових зривівзначну й стабілізуючуроль граєпсихотерапія.Різні формигруповоїпсихотерапії, розробленів гуманістичнійпсихології, в основномувиконують двіфункції — розвиваютьздатностілюдини, що незнайшли застосуванняв рамках трудовогопроцесу, і знімаютьстрес, викликанийтемпом розвиткуіндустріальногосуспільства.

Вплив теоріїмотивацій А.Маслоу на різнісфери людськоїдіяльностііноді називаютьнепомітноюреволюцією.І цьому є вагоміпідстави, томущо зміни торкнулисяфундаментальніаспекти відтвореннялюдини в суспільстві, зокрема, утворення, організаціютрудової діяльності, різні формигрупової терапії, що сприяютьзняттю стресу, а також службовціособистісномуросту, новийпідхід до медицини.

Тим самимохоплюютьсярізні аспектифункціонуваннялюдини в єдностійого душі йтіла. А. Маслоунадавав фундаментальногозначеннявдосконалюваннюособистості, змінам у галузіосвіти. Гуманістичнийпідхід підкреслювавважливістьемоційно-афективноїсторони в утворенні, у формуванніінтересу дознань, у розвиткутворчих здатностей, необхідністьне авторитарногопідходу доспособів викладання.

Щире навчання, думає Маслоу, повинне навчитибачити, чутий створюватикрасу духу йприроди. «Однаіз цілей утворення- навчити тому, що життя гарне».У гуманістичнійпсихологіїбули розробленірізні формий технікаактуалізаціїздатностей.Немаловажнезначення малоприлученнядо вищих переживань, використаннязмінених станівсвідомості.

Природнимпродовженнямі логічнимдоповненнямпредставляєтьсязастосуванняпринципівтеорії А. Маслоудо керуванняй організаціївиробництва.Це одержаловідбиття яку фундаментальнихдослідженняхз теорії керування, так і в практичнійдіяльностіряду провіднихфірм США, таких, як «Кодак»,«Леви Страус»і інших, прагнучихмаксимальновикористовуватипотенційніздатностіпрацівників.На думку рядувчених, у томучислі авторапіслямови докниги «Мотиваціяй особистість»Р. Коха, теоріяМаслоу багатов чому сталафундаментомдля концепціїекономічногорозвитку Японіїв 70 — 80-е роки.

Значеннягуманістичногопідходу долюдини

Гуманістичнийпідхід до людини, розробленийамериканськимиученими робиві впливає наряд областейнаукових досліджень: релігії, вивченняособистостій психологіюнауки, теоріюй практикукерування йін.

На думку А.Маслоу, длявивчення духовнихцінностей івнутрішньогомиру людининепридатнапозитивістськіорієнтовананаука. Він відкидав«емпіричний»підхід довнутрішньогомиру черезвиключеннядуховних цінностейлюдського буттязі сфери розглядунаукою й декларуванняпитань, пов'язанихз ними, безглуздими.Інакше кажучи, А. Маслоу виступавпроти науки, звільненоївід людськогозмісту, а такожі проти організованоїрелігії, щомонополізуваладуховне життя.Він був упевнений, що варто відкинути«старі претензіїорганізованоїрелігії бутиєдиним арбітрому питанні вірий моралі».Позитивістськанаука ігнорувалатак звані релігійніпроблеми, повідомляючиїх не існуючимидля науки.

А. Маслоу бувпереконаний, що відповідірелігії напитання просенс життя, продуховні цінностінаука відкидаласправедливо, але самі питаннявідкинути булоне можна. Позитивістине бажали бачитиза релігійноюоболонкоюземний, людськийзміст проблем, ними що зачіпаються.Маслоу ж прагнувзвільнитидуховні цінностівід релігійнихнашаруваньі розкривавроль позитивістськоїнауки, що своїминдифферентизмому значній мірінадає підтримкурелігії.

Змінити такеположенняможна, згідноА. Маслоу, лишедомігшись зміну науці, насампередв областях, пов'язаних звивченнямлюдини. Ці зміниповинні стосуватисязагальногопідходу доаналізу предметанауки й самогопредмета. Їмповинен бутицілісна й особливалюдина, щорозвиваєтьсяв певній культурі.Досліджуватийого необхіднов рамках інтеграційногопідходу.

Іншим найважливішимаспектомтрансформаціїнауки повиннебути включенняв предмет дослідженняпроблеми цінностей, переживань, краси й т.п. Релігіятакож повиннабула статипредметоманалізу трансформованоїнауки, у цьомувипадку гуманістичноїпсихологіїабо філософії.Це завданняА. Маслоу вирішивв одній зі своїхнайбільш популярнихкниг «Релігії, цінності й вищіпереживання»(1964). Її основнаспрямованість- проти бюрократичноорганізованоїрелігії, щонав'язує індивідовідогматичнийокостенілийпогляд на мирі людину.

«Організованарелігія, церкви,- писав Маслоу,- остаточноможуть статиголовнимиворогами релігійногопереживанняй людей, щовипробовуютьтакі переживання,- це основнатеза моєї книги».Своє завданняамериканськийпсихолог бачилов доказі того, що «духовніцінності маютьприродне походженняй не є винятковоюприналежністюорганізованихцерков». Іншимисловами, релігійніпочуття й цінності- окремий випадоксвітських, ане навпаки.

Відкидаючиорганізованурелігію, А. Маслоузосереджувавувагу на релігіїіндивіда, наспецифічнихпереживанняхвіруючі з йогоособистіснимивідтінками.Строго говорячи,індивідуальнарелігія можебути сукупністюцінніснихетичних установок, норм, приписань, опосередкованихетнокультурнимиособливостямиособистості.Сутність релігії, по Маслоу, щосьвластиве всімвіровченням: релігійністьяк така, основниммоментом якоїє «особистеосяяння, одкровенняабо екстазякогось гостро, що почуваєпророка». Урелігії, такимчином, полягаєлише один зтипів вищихпереживань, властивих людямяк індустріальних, так і традиційнихкультур.

Отже, концепціяА. Маслоу являєсобою певнуфілософіюжиття, філософіюлюдської природиі є однієї зперших спробпобудови синтетичноїтеорії Людини.Гуманістичнийпідхід ученогодо людини єпевний світогляд, а також загальфілософськасистема баченнялюдини у світі.Істотно прицьому, що йоготеорія одержалареалізаціюв різних галузяхнауки й у практичнійдіяльностілюдини. У роботахА. Маслоу й унаступнихдослідженняхвічні філософськіпитання ставлятьсятрохи по-новому: як співвідношенняіндивідуальноїсвідомості(Дух, Воля), йоговплив на тіло(організм) людини, як розуміннякомунікаціїлюдей, їхньогоспілкуванняодин з одним.

Література

1.МалиновскийБ. Смерть иреинтеграциягруппы // Религияи общество: Хрестоматияпо социологиирелигии. М., 1996.

2.Мид М. Культурай світ дитинства.- К., 1988.

3.Мосс М. Суспільства.Обмін. Особистість.- К., 1996.

4.Психоаналізі культура: Вибр. праці К.Хорні й Е. Фромма.- К., 1995.

5.Фромм Е. Втечавід волі. — К., 1990.

6.Гуревич П.С.Культурология.М., 1996.