Реферат: Використання народних мотивів у моделюванні одягу

Народнийкостюм, поєднуючимистецтвоузорного ткацтва, крою та декоративногооформлення, символізуєдуховну культуруукраїнськогонароду, стародавнітрадиції, обряди, звичаї.

Розвитокнародногокостюму сягаєчасів КиївськоїРусі. Вже тодіодяг поділялиза кроєм, силуетом, видом тканинина поясний інагрудний, прямий і тунікоподібний, з плечовимивставками, зсуцільнокроєнимрукавом, накокетці, з лляних, бавовняних, коноплянихта вовнянихтканин.

Традиційноповсякденнийодяг призначавсядля роботивдома, в полі, в лісі, святковий– для недільнихднів і релігійнихсвят, обрядовий– для заручин, весілля, похорону.Крім того одягрозрізнялиі за віком, іза сімейнимстаном – длядівчат, жінок– молодиць, жінок зрілоговіку та жінокпохилого віку.Однією з найхарактернішихрис народногоодягу є багатошаровість, яка надавалажіночій статуріскульптурноїмонументальності.Так жіночийодяг складавсяз довгої абокороткої вишитоїсорочки, поверхякої одягалиткану плахту, обгортку абозапаску, фартух, приталенукерсетку або«юпку» з вусами.Одяг складавсяз кількох простихшарів, якийнакладалисяодин на одний, виділяючиорнаментальнімісця: на рукавах, станку, фартуху, подолі тощо.

Дляоздобленняодягу використовувалирізні орнаменти, але переважавгеометричний, рослинний, рослинно –геометризований, зооморфний, геральдичнийта інші, яківиконувалиі роль оберега.Саме тому буличітко визначенімісця їхньогорозміщення: плече, середнячастина руки, зап‘ясток, біляшиї, спина, груди, поділ сорочкитощо. Вишивкав цих місцяхнемов би захищалалюдину від злоїсили. В орнаментизакладалисясимволи вічногоруху, дереважиття, відродження, зораного ізасіяного поля, родючості, тобто все те, що було тіснопов‘язане зжиттям народу.Старовиннітехніки вишивки: низь, занизування, штапівка, гладь, хрестик, мережки, та багато інших.

Невід‘ємноючастиною народногокостюма булиголовні убори, взуття, кольоровіпояси, прикраси: дукачі, коралі, силянки, ґерданитощо.

Усучасному одязівикистовуютьчимало елементівнародногоодягу: зборки, складки, рельєфи, защипи, крійрукава, оформленнявирізу горловинитощо. Застосуванняелементівнародного одягуу створеннісучасногозалежить відйого призначення.Наприклад, умоделюванніділового одягувикористанняелементівнародногокостюму обмежене.У ньому зустрічаємолише окреміелементи крою, загальнийхарактер формита строкаті, картаті, набивнітканини з фольклорнимрисунком.

Воформленнідомашньогоодягу мотивинародногокостюма використовуютьсміливіше: крійсорочок, широкі, вшиті в поглибленупройму рукава, зав‘язки, якимиоформляютьгорловину, низрукава, прийоми, розміщеннядекору, характерніпоєднаннякольорів –червоного ічорного, білогоі червоного, зеленого ічорного тощо.

Використаннянародних мотивіву моделюванніодягу для відпочинкунайбільш рухливе.Так для літніхсуконь у фольклорномустилі пропонуютьсям‘які, легкі, розрідженітканини, назразок марлі, та виготовленніз них сукні зскладками, зборками, буфами.Вишукане оздобленнявідновлює впам‘яті образи, знайомі намсьогодні лишез стародавніхкартин. Інодіефект досягаєтьсяза рахуноквикористаннятканин – компонентівз різноманітнимиткацькимивізерунками, що імітуютьручне народнеткацтво. Святковістьодягу досягаєтьсярізними засобами: пластичністюта об‘ємністюформи, використаннямконтрастнихтканин, різнихвидів оздоблення.Ународному одязізапозичуютькрій, лініїпройми, формууставок, рукавівтощо.

Умоделюваннісучасного одягушироко використовуютьнародний крійрукавів: «кімоно», вшивний рукав, розширенийпо всій довжині, зі зборкамипо окату і низу,«ліхтарик », рукав вшитийу квадратнупройму, регланта інші.

Вільнийкрій і мішкуватістьрукавів підпроймою, запозиченіз народногоодягу, роблятьсучасні виробизручними, аплавні лініїплечей, якіпереходятьу верхній зрізрукава, підкреслюютьжіночністьі природнукрасу.

Усвятковомувбранні народнийхарактерпідкреслюєтьсядекором нарукавах, внизуспідниці, нелише вишивкою, але й орнаментомз тасьми, якийутворює різноманітнірисунки і незвичнікольоровіпоєднання.

Одягфольклорногостилю вдалодоповнюютькоміри, кишені, манжети, пояси, хустки, оздобленівишивкою, плетеніз лози кошики, прикраси збісеру, дерева, кераміки, металутощо.

Сьогодніпопулярністюкористуєтьсяі запозиченау народногокостюма багатопредметністьодягу. Наприклад, сучасний повсякденнийкомплект складаєтьсяз подвійноїспідниці, зоб‘ємної блузкита жилета, якийможе бути приталеним, на зразок керсеткиабо вільним, коротким чиподовженим, з застібкоюі без неї. Такіжилети носятьщодня з спідницями, штанами, блузками, светрами, абодоповнюютьними святковусукню.

Залишаютьсямодними спідниціз вибитим рисункомтканини: з оборками, призібраніпо лінії талії, з м‘якими незапрасованимискладками поколу, пряміспідниці назапах, що нагадуютьобгортку, спідниціширокі з горизонтальнозастроченимидрібними складкамиабо защипами, якими оздоблювалисянародні сорочки.Народне мистецтвонадихає сучаснихмодельєрівна пошук новихпропорцій, композиційнихвирішень. Так, до комплектусучасного одягуза народнимимотивами всечастіше входятьштани, спідниця– штани.

Сучаснийодяг, у якомувикористанінародні мотиви, має відповідатитаким вимогам:

— предмети одягуповинні передаватихарактер народногокрою, видівоздобленнятощо;

— одяг має відповідативимогам, яківисуваютьсядо нього;

— одяг за народнимимотивами повиненінтерпретуватита пропагуватинародні традиції, відображатисамостійнебачення народногостилю.

Всечастіше українськідизайнерипочинаютьзвертатисьв своїх роботахдо національнихтрадицій оформленняодягу, особливожіночого, насукнях, дорогихі звичайних, з'являєтьсяукраїнськавишивка, і навітьна чоловічихкраватках татрусах з'являютьсявізерунки нашихпредків. Українськімільйонери, бізнесменита політикиуже мають своїхулюбленихдизайнерівякі створюютьсядля них індивідуальнийодяг з вишивкою.

Вишивкане зникла зжиття народу, як і не нівелюваласяйого душа, естетичніуподобання.Основне призначеннягаптування- прикрашуватиодяг, інтер'єрно-обрядові тканини- зумовило їївиживання ідальший розвиток.Вишивка традиційнотримаєтьсяна індивідуальнійтворчості, повільно переходитьна перкалі, шовк та іншітканини промисловоговиробництва.І навпаки, фабричнірізнокольоровінитки — заполоч, волічка, гарус- у народнихгаптувальницькористуютьсявеликим попитом.

Сучаснавишивка — цевироби підприємствхудожньоїпромисловості.Вони розміщеніу Косові, Львовіта інших містах, де у співдружностіз художниками-професіоналами, яких готує, наприклад, Львівськийуніверситетдекоративно-прикладногомистецтва, працюють майстри, котрі отрималипрофесійнупідготовкуу відповіднихучилищах, наприклад, Львівському, Вижницькому, Кролевецькому, Решетилівськомухудожніх училищахчи Косовськомутехнікумі.Гаптуваннямзаймаютьсяв системірізноманітнихтовариств, переважножіночих. Тутретельно ставлятьсядо давніх традиційнихзразків, мотивівта прийоміввишивання. Ценайбільш активніучасникирізноманітнихвиставок. Гаптуваннязаймає всебільше місцяу виготовленнінової державноїатрибутики, в інтер'єрахвідновлюванихі новостворюваниххрамів, моделюваннікостюмів дляансамблів,індивідуальнихроботах тощо.

Українськавишивка сьогодні— складне, багатограннеявище, що розвиваєтьсяв сфері традиційно-побутового, самодіяльногомистецтва татворчостіхудожників-професіоналів.У відомих осередкахвишивання —таких, як Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші,—створені підприємствахудожніх промислів, що відроджуютьі далі розвиваютькласичні надбаннякожного мистецькогорегіону. Вишивка— один з масовихі найбільшулюблених видівнародногомистецтва. Вонає складовоючастиною народногокостюма, активновикористовуєтьсяв сучасномуодязі, надаючийому своєрідностіі неповторності.Вишиті виробиорганічноувійшли допобуту людей, прикрасилисучасний інтер'єр.

Починаючиз ЗО—40-х роківу вишивціутверджуєтьсятенденція достворення речейпідкресленодекоративногохарактеру.Водночас відчутнепрагненняскерувативишивку в біксюжетно-тематичнихполотен з підсиленнямрис станковізму.В таких творахвишивка виступаєлише як технічнийзасіб для створенняхудожньогообразу.