Реферат: Антична Греція побут звичаї одяг

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТІМ. І.І.МЕЧНИКОВА

ФІЛОЛОГІЧНИЙФАКУЛЬТЕТ

Кафедражурналістики

КУРСОВАРОБОТА

АнтичнаГреція: побут, звичаї, одяг

студенткипершого курсу

спеціальності«Журналістика»

заочноїформи навчання

ІотовоїІванни

Науковийкерівник –

доц. ВерещагінаН.В.

Одеса– 2008

План

Вступ

Розділ1.Одяг

1.1Загальнахарактеристикакостюмів

1.2Чоловічі костюми

1.2.1Одяг

1.2.2Взуття

1.2.3Головні убори

1.2.4Волосся, бородий вуса

1.3Жіночі костюми

1.3.1Одяг

1.3.2Взуття

1.3.3Головні убори

1.3.4Косметика тазачіски

1.3.5Прикраси

Розділ2. Побут та звичаї

2.1Їжа

2.2Житло

2.3Суспільне життягреків

2.4Міфологія тасвята

Висновки

Бібліографія

Додатки

Вступ

Історіядревньої Греціїрозвиваласьодночасно увзаємозв’язкуз історієюкраїн древньогоСходу. Археологічнірозкопки, щопроводилисьв останні 100 років, показали, щоуже у ІІІ тис.до н.е. на півдніБалканськогопівостроваі розташованихпоблизу островіввідбувавсярозвиток первіснихобщинних відносин.Де-не-де почаливиникати ірозвиватисяпаростки первіснокласовогосуспільства.Раніше, ніж наінших територіях, процеси поділуна суспільнікласи відбувалисяна островахКрит, Лемнос, дещо пізніше– на материку.Ці процесисупроводжувалисяміжусобнимивійнами, спогадипро які збереглисяв більш пізніхдавньогрецькихміфах.

Відноснабідність ґрунтівпри вдаломугеографічномуположенніГреції, з одногобоку, змушуваламісцевих жителівприкладатимаксимум зусильу сільськомугосподарстві, а з іншого боку, розвиватиміжнароднізв’язки, обмінз сусідами. Цеприскорювалорозвиток ремесел.

В історіїкультури ДревньоїГреції виділяютьнаступні періоди: егейський абокрито-мікенський(ІІІ-ІІ тис. дон.е.), героїчнийабо гомерівський(ХІ-ІХ ст. до н.е.), архаїчний (VІІІ– VІІ ст. до н.е.), класичний (V-ІVст. до н.е.) таелліністичний(період відпочатку походуО.Македонськогона Схід до завоюванняРимом Єгиптумає назвуелліністичного– остання третинаІV – І ст. до н.е.).

У 12-13 ст. дон.е. в Греціївідбувся розпадпервісногосуспільстваі з’явилосяпатріархальнерабовласництво, яке у 8-6 ст. до н.е.стало основоюекономічногота політичногожиття суспільства.Виникло товарно-грошовегосподарство, яке сконцентрувалосяу рабовласницькихмістах-державах(полісах). Ключовуроль в цей часвідігравалидва міста-держави– Афіни і Спарта.Боротьба завладу між нимизакінчиласьперемогоюСпарти в Пеллопонесськійвійні (431-404 до н.е.).В 146 р. до н.е. цятериторіяГреції булавключена усклад Римськоїімперії.

В Древньогрецькихполісах сформуваласьмогутня духовнакультура, якасильно вплинулана розвитокцивілізаційбагатьох країнсвіту. Сьогодніми використовуємослова, поняття,імена та вирази, які дійшли донас саме з культуриДревньої Греції.

Основоюсуспільногожиття в античнійГреції бувполіс, тобтомісто-держава, яке об’єднувалосаме місто тарозташованіпоблизу земліта села. Це буласамостійнаполітична, господарськата культурнаодиниця, об’єднаннявільних громадян.З 6 ст. до н.е. убільшості зполісів встановиласьдемократичнаформа правління, яка оберігалаправа усіхгромадян, робилаїх активнимиучасникамиполітичногожиття. Це булатака собірабовласницькадемократія, яка виховалау греків особливесвітобачення, бо суспільнимідеалом сталавільна та політичноактивна людина.Майже всі жителіполісів вивчалиграмоту.

Грекивисоко ціниливрівноваженість, спокійність, міру вчинківлюдини. Звідсивідсутністьу мистецтвігігантоманії, наявністьбажання вписуватиспоруди таскульптуриу природнесередовище.За Гераклітом, в грецькійкультурі людинасприймаєтьсяяк смертнийБог, а Бог – якбезсмертналюдина. Такіриси пронизуютьне тільки мистецтво, а й філософію, науку, міфологію.

В масштабахдревнього світукультура древньоїГреції досяглаособливо високогорівня. Тамрозвивалисяточні, природничіта гуманітарнінауки. Саме тамвиникли тарозвивалисяосновні напрямифілософії, блискучихуспіхів досяглиобразотворчімистецтва, літературата інші сферикультури. Грецькамова досі широковикористовуєтьсяв науковійтермінології.Значна частинанаших імен самегрецькогопоходження.Багато приказокта прислів’їв, сюжети казоктеж берутьпочаток у Греції.Навіть до сихпір древньогрецькітрагедії такомедії несходять зі сцентеатрів всьогосвіту. Культурнаспадщина Греціївиключно велика, а її вивченняприноситьплоди.

РозділІ. Одяг

Загальна характеристика костюмів

Уявленняпро людськетіло як гармонійнийвияв краси уприроді, глибокерозуміння йогопластичнихформ і високорозвиненафізична культуратіла, що органічновходила у системувиховання, зумовилипідпорядкуваннядавньогрецькогокостюма завданнюзбереженняі виявленняпрекраснихформ людськоготіла. Костюмдавніх греківмав так прикриватитіло, щоб природністьпластичнихформ людськоїфігури не булаприхована йне видозмінювалася, а, навпаки, щобїї природнакраса булазавжди підкреслена.[ ]

Першимдавньогрецькимантичним костюмомбув лише огортаючий, драпіруючийодяг, який набувавформи лишепісля драпіруванняйого на фігурілюдини. Укріплювавсяодяг різнимиспособами, спочатку, якправило, бездопомоги голкита нитки. Якщодо частковогозшивання ізверталися, то тільки якдо додатковогозасобу дляполегшеннядрапірування.Прямокутнішматки тканинидрапірувалисявільно, утворюючипростий, неприталенийі не облягаючийфігуру одяг.Цим забезпечувалисявільні рухи– необхіднаумова виявленняприроднихпластичнихформ людськоготіла, запоруказдійсненнясправжньоїфізичної культурита гігієнитіла. Поясинадівали швидшедля підтримкиодягу, для полегшеннядрапіруванняй укладанняскладок, ніждля стяганняфігури. Навітьсвоєріднийбандаж з тонкоїшкіри (стафіон), що його носилиіноді гречанкиу вигляді широкоїпов’язки навколоторса під хітоном, був лише засобомдля того, щобзапобігтирозпливаннюформ, і не мавна меті змінюватифігури. Всякраса давньогрецькогокостюма полягаласаме у вільно, м’яко, скульптурноспадаючихскладках одягу, що виявлялизагальні контуриприродних формтіла і водночасприховати йоговади. Культкраси людськоготіла перетворювавоголення вантичномукостюмі направомірну, природну длянього властивість.Костюм не мавсамодостатньогозначення, а бувніби доповненнямдо оголеноготіла, пов’язанимз практичноюнеобхідністюносити одяг.Оголеністьі напівоголеністьне вважалисяганебними. Непорушуючипочуття пристойності, давньогрецькийкостюм (і чоловічий,і жіночий) мігвільно оголюватируки, плечі, ноги і навітьрозкриватицілий бік усієїфігури. Звичайно, типово середземноморськийклімат Греції, сухий і теплий, створювавсприятливіумови, не вимагаючивбрання, якеб прилягалочи загорталотіло людини.

Чоловічийі жіночийдавньогрецькікостюми булив своїй основімайже зовсімідентичні.Навіть способиносіння ідрапіруванняодягу в обохстатей, по суті, мало чим відрізнялися, а іноді булизовсім однаковими.Лише деякі видидрапіруваннябули властивітільки самомучоловічомуабо тількижіночому костюмам.У загальномукомплексідавньогрецькогокостюма в чоловіківта жінок істотновідрізнялисяпереважно лишезачіски (та йто тільки починаючиз періоду розквітуантичної культури).Особливостісуспільноголаду давньогрецькихрабовласницькихполісів, зокремареспубліканськийдержавнийустрій, типовийдля багатьохз них режим«рабовласницькоїдемократії»зумовили набагатоменше виявленустаново-класовудиференціаціюкостюма. Більшчи менш помітнарізниця костюмівіснувала лишепоміж вільнимита рабами, хочай тут не спостерігалосяпринциповоїрізниці. Звичайно, у рабів простішеі бідніше вбрання, пристосованедо щоденноїфізичної праці.[ ]

Єдинапринциповавідмінністьу зовнішньомувигляді рабаі вільногогромадянинагрецькогополіса полягалав тому, що рабповинен бувкоротко стригтиволосся наголові і голитибороду, а такожходити босоніж.Відособленогостану жерціву давньогрецькомуантичномусуспільствіне було, і їхнікостюми майженічим не відрізнялисявід костюмівінших громадян.Система виборностіурядових осібі незначнийрозвиток усталенихпривілеївзнатностізумовили такожвідсутністьспеціальнихзнаків розрізненнясуспільногостановища вкостюмах верхівкипанівного класурабовласників.

Основнимматеріаломдавньогрецькогоодягу була, насамперед, вовна, якувикористовувалидля виготовленнянижнього таверхньоговбрання. Грекивміли вироблятиз неї грубі йцупкі тканиниі тканини дужем’які і пухнасті, що добре укладалисяв складки придрапіруванні.Поряд із шерстюдосить широковикористовувалильняні тканини, нерідко дужетонкі. В періодрозквітудавньогрецькоїкультури, особливов Афінах, іонійськихмістах та колоніяхпівденноїІталії жіночийодяг почалишити із найтонших, напівпрозорих, легких тканин, так званоїкоської вуалі.Шовк та бавовнапроникли уГрецію із Сходулише в кінціелліністичногоперіоду.

Одниміз найпоширенішихкольорівдавньогрецькогоодягу був білий(або суровий), який вважалинайвитонченішимі найвишуканішим.Проте дужешироко зверталисяй до кольоровихтканин, особливодля жіночихкостюмів, якімали найчастішефіолетовий, пурпурний, рожевий, червоно-цегляний, темно-жовтий, коричневий, синювато-зеленийта блакитнийкольори. Прицьому тканинибули одноколірні, оздобленікаймовим узором, наведеним однимабо двома кольорами.Строкатістьбула не властивакласичномуантичномукостюмові; даліпоєднань двохрізних кольорівверхнього інижнього одягу, з яких одинчасто був білий, давні грекине йшли. Лишев ранній, гомерівськийперіод, спостерігаласязначно більшастрокатістьі яскравістьодягу. Чорногокольору, принаймнідля суцільноготла, тканин укласичномудавньогрецькомукостюмі зовсімуникали. Вінміг траплятисялише як іншийколір в узорнійорнаментаціїбордюрів. Підчас трауруодягали швидшекоричневийабо сірий одяг, ніж чорний. Дляодягу рабів, а також длядеякого верхньоговбрання (наприклад, плащів), виготовленогоіз грубих, цупкихтканин, застосовувалиприродні кольоривовни коричневих, бурих та сіруватихвідтінків. [ ]

1.2 Чоловічікостюми

1.2.1 Одяг

Основнимчоловічимнатільнимодягом давніхгреків бувхітон, що являвсобою прямокутнийшматок тканини, завширшки двохвідстаней відліктя до ліктярозгорнутихрук. Довжинайого була різною– від повної, до ступні, ухітонах молодихфрантів з багатихродин пізньокласичногоперіоду, особливоАфін, та в костюмахлітніх городянелліністичноїдоби – до поколінної, що переважавусіх верствахсуспільствапротягом архаїчногоі класичногоперіодів.

Передодяганнямтканину хітонаперегорталипо вертикальнійосі навпіл ів такому виглядіохоплювалифігуру з лівогобоку навкологрудей і спинина рівні пахв.Задрапірованийтаким чиномхітон сколювалина плечах булавкамичи застібками-фабулами.При цьому лівийбік фігури, наякій робилиперегин тканини, закривавсяцим перегином, а правий, навпаки, залишавсявідкритим повсій довжинівід плеча доступні й прикривавсялише складкамиодягу. Ліварука проходилав отвір, утворенийна верхньомукраї перегорнутогохітона міжмісцем йогосколюванняна плечі і верхнімкутом перегину.Відповіднодо цього праварука виходилаз відкритогорозхилу передньоїі задньої пілхітона міжмісцем йогосколюванняна плечі і верхнімикутами правогокраю обох піл(тобто, черезверхній розрізодягу. Ця особливість– просуваннярук крізь верхнійрозріз одягу, а не крізь бічнійого розрізиє характерноюрисою давньогрецькиххітонів. Крімсколюванняна плечах, хітон, як правило, підтримувалище й неширокимпоясом, зав’язуючийого по таліїз утвореннямперекиду –напуска. В костюмахрабів, землеробів, ремісників, а також під часгімнастичнихвправ хітонукладали талькина лівому плечі, а праве плечей частину грудейзалишали оголеними.У такому виглядівін мав назвуескомію. [ ]

Значнораніше, ніж ужіночому костюмі, серед чоловіківпоширилисятуніки, тобтосправжнійнакладний одяг, зшитий абосуцільний наплечах, з бічнимиотворами (проймами)для рук. Багаточоловіків малибезрукавийколобос – широкий, майже квадратнийнакладний одяг, що нагадувавдавньоперськийкандіс, але, якправило, поколінноїдовжини. Чоловічіхітони і туніки, як правило, недекорували.[ ]

Простотікрою і формдавньогрецькогоодягу відповідалай простота йогодекорування.Якщо не братидо уваги використовуванихдля верхньогоодягу гомерівськогоперіоду узорчатихтканин з геометричниморнаментому вигляді квадратів, ромбів, кіл, розеток, щозаповнюваливсе поле тканини, то в періодрозквіту античноїкультурипереважаючимибули, безперечно, без узорнітканини. Лишепізніше середверхівки суспільствапочали поширюватисьузорчатийматеріал алевже з легкиммалюнком (кола, листочки, зірочки, звивисті нитки, розташованіріденько наполі тканини).Дуже поширеноюбула каймоваорнаментація, характернимбув орнаментмеандровоготипу, спіралевидна«набігаючахвиля», «язикі яйце», листокплюща і лавра, пальмета, листята грона винограду.[ ]

Порядз хітонами йтуніками доповного чоловічогодавньогрецькогокостюма входивплащ-гіматіон, або гіматій.Як і хітон, цебув прямокутнийшматок шерстяноїтканини, доситьцупкої і разомз тим, м’якої, придатної дляутворенняшироких вільнихскладок. Ширинагіматона (1,5 –12,7 м) перевищувалайого довжинуі переважностановилаблизько 3-х метрів.Такий вид одягудістав назвуораторського, тому, що специфічнийхарактер драпіруванняіз «сповиванням»правої рукимав привчитиоратора достриманоїжестикуляції.[ ]

Тількичоловічимодягом у СтародавнійГреції бувкороткийплащ-хламида, абохламіс, який такожявляв собоюзвичайнийпрямокутнийшматок тканини.Перегинаючинавпіл уздовжкороткої осі(як хітон), хламидунакидали наліве плече(закриваючийого разом злівою рукою)і, охоплюючинею спередуі ззаду торс, сколювалифібулою направому плечі, але не верхнімикутами, а недеякій відстанівід них. Увесьправий бікзалишавсявідкритим, йогобуло видно врозрізі хламиди, бічні сторониякої разом зверхніми кутамивільно звисалиспереду і ззадуплеча, утворюючискладки. А длятого, щоб цісторони хламидизвисали красивимискладками, донижніх її кутівприкріплювалиневеликі важки, вшиті у тканину.Хламиди малидовжину доколін, носилиїх переважноюнаки та воїни;їх одягалитакож під часподорожей якдорожній плащ.Іноді хламидиодягали простона голе тіло, як це робили, наприклад, спартанці.Хламиди частооздоблювалиорнаментальноюкаймою. Середсільськогонаселеннянайбільшихглухих і відсталихмісцевостейГреції, особливоу пастухів, довго ще зберігавсязвичай носитиовечі та козячішкури, підперезаніпоясом. [ ]

1.2.2 Взуття

Основнамаса чоловіківу СтародавнійГреції, принаймнідо елліністичногоперіоду, ходилабосоніж. Длярабів це булозагальноприйнятим.Найпоширенішимибули простісандалі, щоскладалисяз підошви іприкріпленихдо неї ремінців, котрими по-різномуохоплювалиступню й підв’язувалибіля кісточок.[ ] Складнішимиі наряднішимибули крепіди.В одних навколовсього краюпідошви, окрімноска, був невисокийшкіряний борт, що переходиву піднятийзадник (у бортубули отвори, в які просувалисьремінці). В іншихзамість бортівз отворамикрепіду оточувалаажурна сітка, сплетена зремінців звушками. Крізьотвори в бортахабо крізь вушкасітки просувалидва ремінцій шнурувализнизу догоридо кісточок, де їх зав’язувалинавколо ніг.Крім простихсандалів ікрепід, власнечоловічимвзуттям булище ендромідита котурни.Ендромідиявляли собоюневисокі, долиток, чоботиз відкритимипальцями, розрізомпопереду, зашнурованимремінцями, ізі звисаючимивгорі невеликимизакотами. Котурни– це такожзашнурованіспереду чоботи, але закритіна пальцях.Ендроміди ікотурни булипопулярнимипереважно вдорожньомута мисливськомукостюмах багатихверств населення.Серед простоголюду поширенібули ще своєрідніпостоли. Цевзуття виготовлялосяз суцільногошматка сириці, який загиналинавколо ступні, утворюючиневеликі борти.Крізь отворив бортах абокрізь пришитідо них вушкапросувалиремінці, якізав’язувалинавколо нігвище кісточок.В найбільшглухих сільськихмісцевостяхГреції землеробита пастухинерідко носилиобмотанийнавколо гомілкишматок цупкоїтканини абошкури, перев’язаноїремінцем чишнурком. [ ]

1.2.3 Головніубори

Головнихуборів на щоденьчоловіки немали, але в негоду, в подорож, атакож на частривалої роботина відкритомуповітрі доситьшироко зверталисядо капелюхів.Майже завждиїх носили сільськімешканці, землеробита пастухи.Існувало триосновних видидавньогрецькихкапелюхів:кіне, пілейі петас. Їхробили з повсті, а також із шкіри, фарбували вбілий або коричневийкольори. Середкапелюхів лишепетас мав широкікриси. Нерідконосили й фригійськийковпак, своїмпоходженням– малоазіатськийголовний убір.Готуючись досвят, банкетів, релігійнихобрядів, давнігреки прикрашалиголови вінкамиз гілок, листячи квітів. Такісамі вінкинадівали наголови переможцяму гімнастичних, літературнихта музичнихзмаганнях якнагороди. Ніякихначіпних прикрас, принаймні доелліністичноїдоби, чоловікиу СтародавнійГреції не мали, крім, хіба щозвичайногометалевогоперсня на четвертомупальці лівоїруки. [ ]

1.2.4Волосся, бороди й вуса

Чоловікив СтародавнійГреції не менше, аніж жінкидбали про своєволосся. Найпоширенішимтипом булизачіски з волосся, розчесаноговгорі «шапкою».Вархаїчнихзачісках частодовгі пасмаособливо ретельнозавивали у тугірулонні локоний закручувалив кучері. Волоссяззаду або вільнозвисало густимипасмами, абойого вкладалиу вигляді заплетеногохвоста й нерідкозгортали догорий закладализа пов’язкуабо коротшепідстригали.Іноді, навіть, за вухами випускали2-3 завиті довгілокони абоплетінку. Водночаспоширені булий пишніші зачіскиз довгого, вільнозавитого кучерямиволосся, якеспускалосядо плечей. Деякіритуальні тапарадні зачіскиоздоблювалибантом з волоссяспереду надчолом у виглядіметелика. Такийбант діставназву цикади.Пізніше волоссяпочали підстригатикоротше, відкриваючишию, і не випускаливже ані пасом, ані локонів.Раби завждимали бути короткопідстрижені.Майже обов’язковоюприналежністючоловічихзачісок архаїчноїдоби були лобовіпов’язки, стрічкиабо шнури.

Однієюіз давніх традиційчоловіків буловідрощуваннябороди й вус.Голилися тількивільні молоділюди, у яких щеповільно рослаборода та раби.Грецька бородабула повною, а відрощуватиїї починалиіз щік і оформлялидовгою округлоюабо клиновидною, чи підстриженоюнапівколом.

1.3 Жіночікостюми

1.3.1 Одяг

Найдавнішимі найтиповішимдавньогрецькимжіночим одягомбув пеплос, або доричнийхітон. У розгорнутомувигляді вінявляв собоюпрямокутнийшматок тканини, завширшкирівний подвійнійвідстані відліктя до ліктярозгорнутихрук і завдовжкиу зріст людинивід плечей доп’ят та ще додатково40-45 см. При середньомузрості формайого наближаласядо квадратної(180Ч190 см).Перед одяганнямверхню частинупеплоса, щодорівнювалаприблизно однійчверті загальноїйого довжини, загорталиназовні і вгоріутворювализвисаючу фалду, або клапан –диплодіон. Цейклапан бувхарактерноюспецифічноюособливістюдоричногохітона, чим івідрізнявсявід іонічногохітона та іншогодавньогрецькогоодягу. Далійого драпірувалинавколо фігурияк звичайнийхітон і укріплювалитрадиційнимспособом наплечах за допомогоюбулавок чизастібок. Прицьому заднюпілку хітонанаколювалиповерх передньої.Бічний розхилпеплоса інодіскріплювалибіля стегнаі вище колінадодатковимизастібками.Власне жіночийхітон, як ічоловічий, лишепідперезуваливузьким поясом.Проте, на відмінувід чоловічогоодягу, такийпояс зав’язуваливисоко по талії, так, що диплодіонсвоїм кінцеммайже прикривавйого. В окремихвипадках (наприклад, у костюмахтанцівниць)зустрічалисяй зовсім непідперезанийпеплос. Тодівін високорозходивсяз правого боку, відкриваючистегно. [ ]

Вужчийіонічний хітонзакріплювали, як і доричний,- тільки на плечах.Його короткою, до колін, різновидністюбув хітон, якиймолоді дівчатаодягали підчас гімнастичнихвправ, інодійого, як чоловічийескомій, скріплювалитільки на одномуплечі, залишаючидруге плече(а часто й груди)оголеними. Дужеширокий класичнийжіночий хітон(від зап’ястядо зап’ястярозгорнутихрук) завждинепокоїв йоговласницю тим, що міг впастиз плечей та руквід ваги сконцентрованогоз боків матеріалу.Щоб одяг неспадав, замістьпідперізуванняхітона звичайнимпоясом по таліїчасто користувалисяіншим способомпідтримуванняй закріпленняйого на фігурі– за допомогоюстрічки чишнурка завдовжкиприблизно 2,5м.

З плиномчасу у давньогрецькийжіночий костюмпочали проникатинові типи одягу, на яких можнапростежитипоступовийперехід відогортаючогоодягу до справжньогонакладного– від хітонівдо тунік. Першимприкладомтакого перехідноготипу одягу можебути так званийТ-подібнийхітон, якийкроїли з двохшматків тканиниоднаковоїформи, схожоїна букву Т, оскількирукава викроювалиразом із основноюпілкою. Обидвашматки зшивализ боків по всійдовжині допочатку рукавіві далі по низусуцільно кроєнихрукавів. Щобхітон тримавсяна фігурі, йогосколювали наплечах та поверху рук, алеруки тут проходилине крізь верхнійрозріз одягу, а крізь бічнінезшиті сторонирукавів, як утуніці. Порядіз Т-подібнимхітоном широкозастосовувалив усьому схожийна чоловічийколобос, тобтосправжню туніку.

Верхнімжіночим одягом, поширенимпротягом усьогорозвитку античногосуспільства, був, як і в чоловіків, плащ-гіматіон.Проте способийого драпіруваннябули різноманітніші, ніж у чоловіків.Зокрема буловиробленоваріант драпіруванняжіночих гіматіонівіз закиданнямкінця гіматіонане на ліве плече, а на згин лівоїруки. Своєріднимбуло драпіруваннягіматіона зприкриттямголови. У цьомувипадку одинкінець гіматіоназакидали спередуназад за правеплече, з якоговін ішов навскісналіво черезгруди, охоплюючивсю верхнючастину лівоїруки й лівеплече. Верхнійкрай гіматіонапри цьому піднімавсявід шиї до лівогобоку обличчяі прикривавусю голову.Нижній йогокрай і кут, перекинутийчерез лівуруку, спадалина спину. Ізспини до головиплащ перекидаличерез правеплече впереді прикривалиним усю правуруку разом зкистю. Тут плащзвисав з кистіспереду м’якимискладками доколін.

Не меншдавнім бувспосіб носитигіматіон складенимудвоє в обхватфігури і сколенимна одному плечі, як у хітонах.Перегорнутийудвоє по короткійосі, гіматіонпропускалипопід ліву(рідше – попідправу) пахвуй після охоплюванняторса спередута ззаду сколювалина плечі, алене кінцями(верхніми кутами), а на деякійвідстані відних так, що цікінці звисаливільно з плечаспереду й наспині (як у чоловічійхламиді). Нерідкогіматіон укладалине тільки наплечі, а й уздовжусієї верхньоїчастини руки.Крім того, верхнійкрай гіматіона, який перетинавгруди навскісвід пахви доплеча, відгорталивниз так, щоутворюваласявилога. Притакому драпіруванніпередній ізадній кутиплаща низькозвисали навкіс.[ ]

1.3.2 Взуття

Жінкив давньогрецькихполісах такожпереважноходили босоніж, а вільні жінкиносили взуттятільки коливиходили навулицю або жколи одягалисвяткове вбрання.При цьому взуттясуттєво невідрізнялосявід чоловічого, бо жінки тежносили сандалічи крепіди. Убагатих крепідахпід ремінціна підйоміпідкладалишматок шкіри(“язик”). Тількив пізній елліністичнийперіод гречанкипочали носитище й закритевзуття у виглядітуфель. Виготовляливзуття переважноз кольоровоїшкіри й оздоблюваливишивками, золоченням, металевиминакладками, а іноді й перламита коштовнимикаменями. Підошвуробили із шкіри, дерева і корка, причому особливоцінним буловзуття з товстою(до 3 см) підошвоюз кількох шарівкорка. Такевзуття називалище пантофлями, що означає“цілком з корка”.[]

1.3.3 Головніубори

Головнихуборів жінкивзагалі неносили, а в разінеобхідностіприкривалиголову гіматіоном.Поширеною булалише вуаль-покривало(каліпатра), запровадженав костюм жінокзаміжніх жінокдля виходу навулицю. Вуаль-покривалоробили з напівпрозорихлегких тканин.У пізній періодзустрічавсяще й ширококрисий, гостроверхий, переважносолом’янийкапелюшок(фолія). Як ічоловічнийпетас, йогоносили на саміймаківці. [ ]

1.3.4 Косметиката зачіски

Давньогрецькіжінки здавназастосовувалибілило, рум’яна, губну помаду, фарбу для підведеннябрів та очей.Волосся, починаючиз доби розквітудавньогрецькоїкультури йособливо велліністичнийперіод, фарбувалипереважно вмодний тодібіляво-золотистийколір. І, взагалі-то, волосся у жінокСтародавньоїГреції завждибуло предметомнайретельнішогодогляду. [ ] Грецькіжіночі зачіскиможна завестидо двох основнихтипів: з довгими, спадаючимина шию локонамита з підібранимиі зав’язанимиу вузол на потилиці.Перші зачіскинагадуваличоловічі, вонине мали проділуй розчісувалисявід тім'я навсбіч, ніби “шапкою”.Спереду коротшіпасма спускалидосить низькона чоло, бо вГреції вважалосянекрасивимдля жінки мативисоке чоло.Волосся спередупо-різномузавивали влокони абозакручувалив кучері. Вухапри цих зачіскахбули відкритими, а за вухами іззаду відпускалидовге волосся, яке запліталив кіски, завивалив локони абоспускали вільнимипасмами. Другийтип зачісок, найхарактернішийдля доби розквітудавньогрецькоїкультури, відзначавсяз одного боку, відкритоюпотилицею, аз іншого – вузломзверху абоззаду, утворюванимз волосся, зачесаногодогори відчола, з боківі з потилиці.Цей вузол, відомийпід назвоюкорімбоса(вершина), закріпляливисоко на маківціабо нижче; востанньомувипадку вінстирчав ззадуй нагадувавручку античноїолійної лампи, або зовсімзвисав на потилицю.В одних випадкахкорімбос являвсобою простопучок кучерявоговолосся, в іншихце був справжнійгладенький, щільно зв’язанийз окремих пасомвузол. У зачіскахз корімбосомверх чола прикриваливолоссям, вдеяких короткілокончики-кучерівипускали йперед вухамина щоки, а переднєволосся часторозчісувалина прямий поділ.

У більшостізачісок булокомбінуванняволосся зрізноманітнимипов’язками, стрічками, хустинами, сітками. Широкозверталисядо діадем ізшкіри чи металу, пишно оздоблених, дуже насунутихна чоло сфендонів.[ ]

1.3.5 Прикраси

Жіночийдавньогрецькийкостюм маврізноманітніначіпні прикраси, особливо розмаїтій розкішні убагатих жінок.Найпоширенішимибули намисто, нерідко з підвісками, сережки, браслети.Давньогрецькежіноче вбрання, яке драпірувалосяй укріплювалосяна фігурі, зумовилошироке використанняв античномукостюмі різноманітнихбулавок, застібок-фібулта пряжок. Начіпніприкраси вироблялипереважно збронзи, сріблата золота, причому, найчастішеце було карбуванняй литво, щозабезпечуваловипуклі, рельєфнізображення.Строкатогорозцвічуванняметалу кольоровимемалями майжене спостерігалося.Прикрасиоздоблювалисянапівкоштовнимта коштовнимкамінням. Такзвана гліптикадосягла в СтародавнійГреції неперевершеноїхудожньоїдосконалості.Дуже ціннимиприкрасамибули різні гемияк з врізанимивглиб зображеннямина прозориходноколірнихкаменях, такі з рельєфними, опуклимизображеннями, переважно нарізношаровихнапівпрозорихкаменях (камеї).Сюжетом длязображень нагемах булиміфологічнісцени, фігуригероїв, богіві тварин. Гемиприкрашалипідвіски намистай сережок, персні, пряжки.

Єдиноюдодатковоюприналежністюжіночогодавньогрецькогокостюма буловіяло. Виготовлялийого з кольоровогопір’я, розмальованихдощечок аботонких металевихлистів, якимчастіше надавалиформи списоподібноголистка абокількох листків, що віялоподібнорозходилисявід центра, яку пальметі. Надеяких віялаху центрі вміщувалище невеличкеметалеве дзеркальце.[]

Розділ2. Побут та звичаї

2.1 Їжа

Древньогрецькакухня – одназ найкориснішихта найсмачнішиху світі.

Грекишироко використовувалиу харчуванніоливки та оливковемасло. Ще знайдревнішихчасів їх консервувалиморською сіллю.Для більшогосмаку додавалипряні травита спеції. Оливкисолили, маринували, використовувалиу якості закуски, гарніру, приправидо риби та багатьохінших страв.Оливкове масловиготовлялиіз спілих оливокметодом холодноговіджимання.

Хліб тодівипікали небілий, а грубий,із напівобробленогоборошна. Першізгадки про«кислий хліб», тобто хліб, виготовленийз опари, стосуютьсяV ст. до н.е. Алетакий хлібвважався делікатесом, коштував дорожчепрісного хліба,і його споживалитільки багатілюди. Гомер, щоописав грецькітрапези своїхгероїв, залишивсвідоцтво проте, що аристократиДревньої Греціївважали хлібдостатньосамостійноюстравою.

В ті далекічаси на обід, як правило, подавали двістрави: смаженийшматок м’ясата білий пшеничнийхліб, і кожнастрава споживаласьокремо.

Гомерпорівнює пшеницюз мозком людини, маючи на увазіїї значенняу житті людини.Він зазначав, що чим багатшийхазяїн будинку, тим більше уйого домі хліба.Про те, з якоюзабобонністювідносилисьгреки до хлібаговорить тойфакт, що вонибули впевнені, що якщо людинапоїдає своюїжу без хліба, вона дуже грішитьі буде неодміннонаказана богами.

ПекаріДревньої Греціївміли випікатибагато сортівхліба, використовуючипри цьому пшеничнеборошно. Частинахлібних виробіввипікаласьз ячмінногоборошна. Хлібнедорогихсортів готувалиіз грубогоборошна з великоюкількістювисівок. Такийхліб слугувавосновною їжеюдля простогонароду. Булочникиторгувализдобними хлібнимивиробами, усклад якихвходив мед, жир, молоко.Але такі «солодкіхлібці» коштувалидорожче звичайногохліба і відносилисьдо солодощів.Цікаво відзначити, що у суровихспартанцівхліб вважавсявеличезноюрозкішшю, ійого подавалилише у святковихвипадках.

У СтародавнійГреції, як і уДревньомуЄгипті, черствомухлібу відводиласьособлива роль.Вважалось, щовін допомагаєпри захворюванняхшлунка. Йоговиписувалиу якості ліківхворим, що страждалихворобамишлунково-кишковоготракту. Деяківважали, щонавіть облизуваннячерствої коркичорного хлібасприяє зупинціболю у шлунку.

Але нетільки хліббув популярнийна столі древніхгреків. До ньогоподавали овочі, плоди, боби, оливки та інжир.Масло споживалитільки оливкове, вершковогоне було. Залюбкипили молоко, робили сир. Аленайголовніше– греки їлибагато рибита морепродуктівусіх видів: мідії, кальмари, морські гребінці, устриці.

Одногоразу грецькийфілософ Демонаксзбирався уморську подорож.Погода булапоганою, наближаласьбуря. Один іздрузів звернувсядо Демонакса:«Як, тобі нестрашно? Аджекорабель можепотонути і тебез’їдять риби!».На що філософ, усміхнувшись, відповів: «Яз’їв стількириб у своємужитті, що будецілком справедливо, якщо воникінець-кінцемз’їдять мене».Греки їли багатом’яса дикихзвірів та птахів, якої в ті часибуло пребагато.А ось м’ясадомашніх твариннавіть багатілюди їли у невеликихкількостях, бо ті давалиїм шерсть тамолоко. Найчастішем'ясо домашніхтварин, зокремаягнятину, подавалитільки на свята, коли приносилижертви богам.Один із давньогрецькихміфів розповідаєпро те, як титанПрометей, щоприніс людямвогонь, розробивдля жертвоприношеннямолоде ягняі розклав м'ясона дві купки: в першу поклаввсі кості, прикрившиїх верху жиром, а у іншу всем'ясо, прикрившийого тельбухамита шкурою. Післяцього хитрийПрометей запропонувавбатьку богівЗевсу вибратикупку для себе.Той, звісно, вибрав купуз жиром, алепрорахувався.З тих пір хитрігреки приносилив жертву богамтільки тельбухита кості, а всесмачне залишалисобі, щоб доброне пропадало.

Цукруу греків небуло, замістьнього використовувалимед, якого тодібуло пре достатньо.Серед напоїву греків небуло ані чаю, ані кави, анікакао. Тількиодне вино. Йогозавжди розводилиу пропорції1:2 (частина винана дві частиниводи) або 1:3. Алерозбавляливино водоюзовсім не длятого, щоб незахмеліти: таким чиномвони намагалисядезинфікуватибрудну колодязнуводу. Пили найчастішене з чашок чикубків, а ізспеціальнихємностей «киликів»- малих блюдецьз ручками надовгій ніжці.Після оливковогомасла вино –у всі часи головнийпредмет гордостіу Греції.

Трьохразовехарчуванняв Греції представлялособою два сніданкита обід. Останнійвлаштовувалиу вечірній час.На нього зазвичайзапрошувалидрузів, якимприсилализапрошеннячерез вісників-рабів.Запрошені моглипривести наобід своїхдрузів. Бувало, що приходилиі ті, кого ніхтоне запрошував– паразити.Непроханихгостей не виганяли, але відносилисьдо них з неповагою.За стіл сідалиу суворо визначенийчас, не чекаючитих, хто запізнився.Обіди влаштовувалитільки в чоловічійчастині будинку.Так як акуратністьвважаласьознакою ввічливості, то біля входувсі знімаливзуття, рабиомивали гостямноги, пропонувалиприйняти ваннута обтертисьароматичнимимаслами. Їжарозташовуваласьна столах, навколояких у форміпідкови розміщуваливисокі ложапокриті гарнимиковдрами. Саматрапеза проходилау положеннінапівлежачи, спираючисьправим плечемна подушку.Хазяїн будинкурозміщувавсяу центрі. Найпрестижнішимвважалося місцесправа віднього. Їли грекируками, витираючипальці тістомчи м’якушемхліба. Ложкавикористовуваласьтільки длямасної жирноїїжі. Сама трапезарозпочиналасьіз закусок, щопідвищуютьапетит. Даліслідувалистрави з м’яса, риби, зеленіта соусів. Позакінченнітрапези омивалируки та приносилижертви богамвином. Даліслідував десертіз сиру, фруктів, солодощів тавина. Це булопочатком симпозіуму– філософськоїбесіди з вином, на яку іщезапрошувалиакробатів тамузикантівдля розваг.

2.2 Житло

В ДревнійГреції сформувавсяособливий типархітектуриміста. Центрамигромадськогожиття містаі його архітектурногоансамблю стаютьукріпленийпагорб — акрополь, де споруджуютьсяхрами, і агора,— торговельнаплоща. Весьзміст суспільнихбудинків, їхнєзначення якхудожнього,ідеологічногоявища можнауявити собі, відновившивигляд давньогрецькогоміста. Хоча бчастково збереглисямармуровіхрами, багатоз них вдалосявідновити, зібравши розкиданінавколо фундаментівкам'яні блоки.Житлові ж будинкинайчастішебудували ізсирцю. Найміцнішоючастиною будинкубула підлога,її прикрашалинайбільш багатоі ретельно, наприклад, мозаїкою, викладеноюз різнобарвнихкаменів. Поширенимбув високомистецькийполіхромнийі рельєфнийдекор зовнішніхі внутрішніхстін великихбудинків. Широкозастосовувалисяколони і напівколони, різьбленняпо камені імармуру, розписустін складнимикомпозиціями.Часто будинокробили із внутрішнімдвориком, уякий відкривалисяжитлові приміщення.На вулицю такийбудинок виходитьглухими стінами.Один будинокпримикав доіншого, і усявулиця житловогорайону обрамляласястінами. Інодіжитлові райониявляли собоюцелую розсиптаких будівель, розсіченихвузькими, кривимивуличками. Тазгодом впроваджуютьрегулярнепланування: вулиці сталипрокладатисястрогим шаховимпорядком. Існувалодекілька типівт традиційнихгрецьких будинків:

середземноморський (гористі райони материкової Греції) — кам'яний двоповерховий будинок (нижній поверх для худоби і господарських приміщень, верхній — житловий) із зовнішніми драбинами, довгими балконами і двосхилим дахом;

левантийський (Пелопоннес і острови) — одно-, півтора- або двоповерховий будинок з каменя або глини, з плоским, купольним або конусоподібним дахом;

паннонський — одноповерховий будинок з житловими і господарськими приміщеннями, витягнутими в одну лінію під загальною крівлею;

орієнтальний (Північна Греція) — двоповерховий будинок з внутрішніми драбинами, нижнім кам'яним поверхом для господарських приміщень і верхнім рамної конструкції, створюючи закритий балкон — еркер.

2.3 Суспільнежиття греків

Найбільшукількість часугреки проводилине вдома, а палестрахта гімназіях(спортивнихзалах та стадіонах).Всі городянинамагалисьпотрапити наагору (ринковуплощу) в центріміста, де проходилиособисті таділові зустрічі.Тут греки дізнавалисьпро останніновини, щообговорювалисяостанню половинудня. Тому коженраб, що супроводжувавсвого хазяїна, носив із собоюрозкладнийстілець длябільш комфортногоспілкування.Часто доводилосьповертатисявночі у супроводірабів-факелоносців.

На протязідня чоловікизазвичай приймалиучасть у декількохспортивнихзмаганнях, атакож азартнихіграх (гра вм’яч, кості), убоях півнів.Жінка, за звичаєм, могла виходитиз дому тількиу супроводірабів. Рабинінесли за хазяйкоюпарасолькувід сонця, раби– розкладнийстілець.

Грекинадавали особливогозначення фізичнійкрасі та здоров’ю, тісно пов’язуючиїх з красоюдуші та розуму.Суспільстводуже піклувалосяпро підтриманняздоров’я та, особливо, гігієни. Томуу великих містахіснували бані.Греки ходилитуди черездень, у супроводірабів, які неслиіз собою масло, соду, жирнуглину, білизну, щітки та полотенця.Гарячу ваннуприймали укруглому чані, після неї слідувалихолодні купання.

Однієюіз найважливішихрис суспільногожиття греківбула дружністьта гостинність, що переходилау державнийобов’язок.Гостинністьперетворюваласьв інститутпроксенії –праобраздипломатичноїслужби. Припереїзді доіншого містагрек стававчужинцем усусідній державі.Проксени(представникидержави у іншомуполісі) захищалиїх інтереси, надавали їмжитло, одяг.

2.4 Міфологіята свята

Етнічнасамосвідомістьзнаходила свійвияв у різнихформах суспільногожиття. Поєднувальну, формотворчуроль для розвиткукультури відіграваламіфологія.Прадавнімибули божества, які втілювалисили природи.Від союзу Геї– землі і Урану– неба з'явилисятитани, старшимбув Океан, молодшим– Кронос. ДітиКроноса – богина чолі з Зевсом– в жорстрокійборотьбі зтитанами здобулиперемогу ірозподілиливладу над світом.ГромовержецьЗевс став царембогів і людей, Посейдон –морів, джерелі вод, Аїд –похмурогопідземногоцарства.

Гора Олімпвважаласяоселею дванадцятиверховних богівна чолі з Зевсом.Гера – дружинаЗевса – булапокровителькоюшлюбу і сім'ї, одна сестраЗевса – Деметра– богинею родючості,інша – Гестія– покровителькоювогнища. Улюбленадочка ЗевсаАфіна шануваласяяк богиня військовоїмудрості імудрості взагалі, вона протегувалазнанням і ремеслам.Згідно з міфомАфіна з'явиласяз голови Зевсав повному бойовомуобладунку –в шоломі і панцирі.Богом війнибув син Зевсаі Гери Арес.Гермес – спочаткубог скотарстваі пастухів, пізніше шанувавсяяк вісниколімпійськихбогів, заступникмандрівників, купців, богторгівлі, винахідникміри і пастушоїфлейти. Артемідаспочатку булабогинею родючостіі покровителькоютварин і полювання, богинею Місяця, пізніше вонастала покровителькоюжіночої цнотливостіі охоронницеюпороділь. Аполлон– брат Артеміди, божество сонячногосвітла, освіти, медицини, мистецтва, яке втілюєтьсяйого супутницями– дев'ятьмамузами. Ще однадочка Зевса– Афродіта, яканародиласяз піни морськоїбіля островаКіпр, богинякохання і краси.ЧоловікомАфродіти бувбог-ковальГефест. Діоніс– найвеселішийз богів, покровительвиноградаріві виноробів.В Древній Греціїдо початкузбору врожаюпочиналисяСвята – Діонісії.Це був час танцівта веселощів.Сам Доніс, абоВакх, йшов звеселою свитою, що складаласьіз козлоногихсатирів тавакханок. Винолилось рікою.Вакха, в основному, любили та поважалисеред простоголюду, бо їх богдавав їм забуттявід проблемта печалі. Нащорічні святав його честьнавіть духи, як вважалиелліни, віддавалидань молодомувину, а потім, звичайно, вимагализакуски. Томупісля гуляньжителі запиралисяу себе в домівкахвід гріху подалі, а для захмелілихдухів залишалина порозі трохиїжі. Крім олімпійських,існувала безлічінших (переважно– місцевих, локальних)богів, які малисвої функції.

Паралельноз міфологієюрозвиваласякультова практика– жертвоприношенняі молитви, якіпроходили вхрамах. Кожнемісто малобога-заступника.Афіна вважаласяпокровителькоюАфін. Олімпіябула центромпоклонінняЗевсу, якомуі присвячувалисятут спортивнізмагання. Тутстояв його храмз величезноюстатуєю батькабога.

Олімпійськіігри проводилисьраз на чотирироки. Першаолімпіадавідбулась в776 р. до н.е. На часігор, які тривалип’ять днів, війни припинялися, щоб дороги доОлімпії булибезпечними.Олімпійськіігри ставалипровісницямимиру. Атлетизмагалися укулачній боротьбі, бігу, гонкахна колісницях.Пізніше доолімпійськихігор додалисьПіфійські ігрив Дельфах (вчесть Аполлона)– нагорода –лавровий вінок;Істмійськіігри (в честьбога Посейдона)на Коринфськомуперешийку, денагородою буввінок із сосновихгілок. Учасникивсіх ігор виступалиголими, томужінкам підстрахом смертельноїкари не можнабуло там з’являтися.МісцеголовногосвятилищаАполлона –Дельфи, дезнаходилисявідміченийособливимкаменем центр(“пуп”) Земліі знаменитийоракул (оракул– місце в святилищі, де отримуваливідповідьбожества напоставленепитання, абоце пророцтвобожества).

Висновки

Грецькадержава і, зокрема, культура сталиколискою длярозвитку багатьохсвітових культур.Духовна культурагреків малавеличезнезначення длярозвитку цивілізаціїбагатьох країнсвіту.

Багатоз того, що створювалигреки в побуті, одязі живе йсьогодні. Щож нині збереглосяз культуригреків?

Актуальнимнині є вмінняпідкреслитипринади людськоготіла одягом, а не приховатичи видозмінитийого, приховуватисьповинні тількивади. Чоловічийта жіночий одягмав майже ідентичнийвигляд за деякимвиключенням.

У ДревнійГреції буланаявною принциповавідмінністьу зовнішньомувигляді рабаі вільногогромадянинаполіса: рабповинен бувкоротко стригтиволосся наголові і голитибороді, ходитибосоніж.

І сьогоднідосить цінуютьсявовняні тальняні вироби, а саме з цьогоматеріалунайчастішешилось вбраннягреків. Хітони, туніки, що такмодні сьогодні, виникли ще вчаси ДревньоїГреції.

Грецькісандалі і нинізалишаютьсяпрактичнимі зручним взуттям, але в Греціїїх носили людирізного статку, віку та статі, нині ж перевагутакому взуттювіддає молодь.

Довгеволосся греків-чоловіківбуло ознакоюналежностідо полісу, рабиж мали короткізачіски.

Білила, рум’яна, губнапомада, фарбадля підведеннябрів та очей— це ознака якдревньогрецької, так і нинішньоїжінки.

Детальнийдогляд за волоссямтеж дісталосьу спадок нашимжінкам.

Жіночістрижки браслети, намисто, булавкипряжки — усіці прикрасиробили жінокяскравимиошатними йудосконалювалиобраз.

Ці прикраси, пройшовшивеличезнийісторичнийшлях, удосконаленнячасом — невід’ємнаознака жіночностій нині.

Що стосуєтьсястрав, то оливки, оливи, масло, мідії, кальмари, устриці залишилисьулюбленоюстравою гурманівна протязібагатьох тисячоліть.Значимістьі цінуванняхліба, якийгреки розглядалинавіть як окремустраву, булоб добре у повніймірі відчуватиі сьогоднішнімпоколінням.Хліб в життітакий же значимий, як і мозок длялюдини.

Грекивпровадилирегулярнеміське планування,їх будинки ісьогодні межамрій багатьохвласниківосель: внутрішнійдворик, багатооздобленапідлога з мармуру, величні колони, довгі балкони.

Фізичнакраса, здоров’я, турбота прогігієну завждибули в почестіу греків.

Дипломатичніслужби такожмають свійпочаток, зародок, саме у ДревнійГреції.

Зевс, Гера, Деметра, Афіна, Гермес, Грифон – таінші героїгрецької міфології– їх іменамисучасні людиназиваютьсалони краси, охоронні структури, морські лайнери, це назви вишуканихвин, видавництвтощо.

Олімпійськіігри, започаткованів Древній Греціїза багато сотеньліт до нашоїери і сьогодніє провісникамимиру, святомсили, краси, спортивнихдосягнень.Переможціолімпіад –знані і шанованілюди у всьомусвіті.

Величезнийперіод історіїлюдства, йоговсесвітньоїкультури тіснопов'язаний зтим, що виниклодо нашої ерив Греції, алеці здобуткивагомі й значущі.Грецька культура, як ніяка інша, зуміла зберегтисвої основніелементи відпочатку часівдо сьогодення.

Бібліографія

Історія світової культури / навчальний посібник / Керівник авт. колективу Л.Т.Левчук – 3-тє вид., стереотип. – К., «Либідь», 2000. – 368 с.

Історія культури / навч. посібник / наук. редактор В.М.Шейко – К., «Кондор», 2004. – 763 с.

Нариси з історії костюмів / К.К.Стамеров — В 2-х ч. – ч.1. – К., «Мистецтво», 1978. – 243 с.

История древнего мира – Учеб. Для 5 кл. сред. шк. — 3-е изд., дораб. – М., Просвещение, 1988. – 255 с.

История древнего мира: Греция и Рим: ученик и пособие для студентов пед. ин-ов / А.Г. Бокщанин — В 2 т. – т.2. – М., «Просвещение», 1981. – 431 с.

6)www.nbuv.gov.ua

Додаток1

/>

Чоловічийодяг

Додаток2

/>

Чоловічізачіски

/>

Чоловічевзуття

Додаток3

/>

Довгіжіночі іонічніхітони

/>

Жіночізачіски