Реферат: Бібліографічні класифікації
Вступ
Систематизаціядокументів– один з найдавнішихі найпоширенішихметодів їхньоїаналітико-синтетичноїобробки, оскількивона відповідаєпотребам людейу поділі знаньза галузевоюознакою, диференціаціїнаукових знань.Під систематизацієюрозуміютьвизначеннякласифікаційногоіндексу документавідповіднодо його змістуза таблицеюпевної системикласифікації.Таким чином, можна сказати, що при систематизаціїздійснюєтьсяпереклад ознакзмісту документівз природноїмови на штучнумову класифікаційнихіндексів певноїсистематичноїдокументноїкласифікації.Якість систематизації, точність визначенихпошуковихобразів документів, а також якістьінформаційно-пошуковихсистем, побудованихна основісистематичнихкласифікацій, залежить першза все саме відякості й можливостейкласифікації.В цьому і полягаєактуальністьданої проблематики.
Систематичнікласифікаціїзавжди будуютьсяна основікласифікаціїнаук. Класифікаціянаук визначаємісце кожноїнауки в загальнійсистемі науковихзнань, зв'язокусіх наук. Удокументахвідображаютьзнання, томукласифікаціюнаук доцільнокласти в основудокументнихкласифікацій, що відображаютьсистему знань.Особливе значенняця проблемамає длябібліотечно-бібліографічнихкласифікацій.Укладачібібліотечно-бібліографічнихкласифікаційпо-різномуставлятьсядо зв'язківкласифікаціїнаук із систематичноюдокументноюкласифікацією.Деякі з них(наприклад, американськібібліотекознавціМ. Дьюї, Ч, Мартель)вважали, що воснову документноїкласифікаціїможе бути покладенабудь-яка класифікаціянаук, навітьтака, що невідповідаєсучасному рівнюнаукових знань, щоб вона сприялазручностівикористання.Такий підхідвідображаєїї розуміннявиключно яктехнічногоапарату дляпошуку інформації.Проте, як показалапрактика, невідповідністьструктурибібліотечно-бібліографічноїкласифікаціїструктурісучасної наукиускладнюєбібліографічнийпошук, особливов традиційнихШС. До того жбільшістьбібліотекознавціввважають, щосистематичнікаталоги бібліотекмають виконуватиосвітню функцію, ознайомлюватичитачів ізсистемою знань, сприяти розширеннюінтересів. Цеможе забезпечитилише бібліотечно-бібліографічнакласифікація, побудованана фундаментісправді науковоїсистеми знань.
Протезв'язок міждокументноюкласифікацієюі класифікацієюнаук не означаєїхньої тотожності.Адже їхні об'єктирізні: класифікаціянаук систематизуєнауки, а документна– документи.Ці класифікаціїмають і неоднаковумету: основнамета класифікаціїнаук – пізнанняреальногосвіту, закономірностеййого розвитку, а в межах окремихнаук і галузейпрактичноїдіяльності– полегшитипроцес вивченняоб'єктів навколишньогосвіту, їхніхзакономірностейі зв'язків. Основнамета документноїкласифікації– забезпечитизберіганняі пошук інформації, сприяти вивченнюнакопиченихлюдством знань, культурномурозвитковісуспільства.
Виходячиз розбіжностів об'єктах іметі, документнікласифікаціїмають певнівідмінностівід класифікаціїнаук. Документнакласифікаціямає лінійнуформу: всі класи, підкласи тадрібніші діленнямають бутиподані в лінійнійпослідовності, саме так розташовуютьсядокументи наполицях ібібліографічнізаписи в пошуковомумасиві. Класифікаціянаук може матибудь-яку форму– трикутника(у Б.М. Кедрова), кола (у С.Г. Струміліна), блок-схемитощо. Лінійністьдокументноїкласифікаціїпризводитьдо умовностіу прийняттірішень щодомісця деякихнаук, що виниклина межі двохабо більшоїкількості наук.Так, доводитьсявизначатиосновне місцедля біохімії, астрофізики, екології табагатьох іншихнаук. Тобтовраховуєтьсялише одна лініязв'язку міжнауками, а іншівизначаютьсяза допомогоюспеціальнихприйомів.
У документнихкласифікаціяхстворюютьсякомплекснікласи, які виходятьза межі однієїнауки, чогонемає в класифікаціїнаук. Це пов'язаноз особливостямизапитів користувачівта особливостямизмісту окремихвидань. Так, убагатьохбібліотечно-бібліографічнихкласифікаціяхстворюєтьсяклас для літературиз військовоїсправи, де групуютьсявидання з різнихгалузей знання, пов'язаних звійськовоюсправою (техніка, економікатощо). Документнікласифікаціїможуть матикласи для літературиуніверсальногозмісту (енциклопедії, довідникизагальногохарактерутощо), а такожділення заознаками формидокументів(нотні видання, бібліографічніпокажчикитощо), призначення(дитяча література), позанауко-віділення (художнялітература).
Документнікласифікаціївтілюютьсяв різноманітнихсистемахкласифікації.Система класифікації– це впорядкованийперелік класів, підкласів ібільш дрібнихділень, в основіякого лежитьпевна класифікаціянаук. Виходячиз цього, визначаєтьсямісце для кожноїнауки, теми, проблеми тощо.
Метоюданого дослідженняє намаганнярозкрити особливостістворення тавикористаннябібліотечно-бібліографічнихкласифікаційу системі документнихкласифікацій.
Об’єктдослідження– класифікаціїдокументівяк спосібвпорядкуванняроботи з останніми.
Предметом– процес створеннята розробкисистеми класифікацій.
Головнимизавданнямиданого дослідженняє визначенняголовних понятійниххарактеристикв системібібліотечно-бібліографічнихкласифікацій, характеристикаісторії їхстворення.
1.Основні етапирозвиткусистематичнихкласифікацій
1.1Розвитоксистематичнихкласифікаційз давнини досередини XIXст.
Сучаснанаука має відомостіпро те, що документнісистематичнікласифікаціївиникли в глибокудавнину. Яктільки появилисядосить великіза обсягомзібрання творів, виникла потребаїх систематизувати.Оскільки протягомбагатьох столітьдокументизберігалисяв бібліотеках, саме бібліотечно-бібліографічнікласифікаціїпройшли найдовшийшлях розвитку,їхні здобуткишироко використовуютьсяв наш час різнимигалузями документнихкомунікацій.
Відомо, що ще 3000–2500 роківдо н. е. в Африці, а пізніше і вАзії існувалибібліотекиз великимифондами, якігрупувалисяза змістом. Проце свідчитьперелік книг, вигравіруванийна стіні бібліотекихраму в Едфі(СтародавнійЄгипет), де книгизгрупованоза темами. Вважають, що і в бібліотеціассирійськогоцаря Ашшурбаніпала(VII ст.до н. е.) книгисистематизувализа змістом. УIII ст.до н. е. грецькийвчений Каллімаху своїх «Таблицяхтих, що уславилисяз усіх галузейзнань, і того, що вони написалиу 120 книгах»згрупувавматеріал уділеннях: епос, лірика, історія, філософія тощо[18, C. 162].
У періодранньогоСередньовіччяв бібліотекахпри монастиряхта соборах, фонди якихстановилидекількасотпримірників, обходилисянайпримітивнішимгрупуваннямрукописів закількома відділамивідповіднодо потребмонастирськихшкіл, у якихвивчали сімвільних мистецтв: комплекситривіуму –граматика, діалектика, риторика іквадріуму –арифметика, геометрія, музика, астрономія.
В епохуВідродженняпочинаютьінтенсивнорозвиватисянаука, культура, виникаютьсвітські школий університети, а при них ібібліотеки.У XV ст.виникло друкуваннякниг, що сприялорозширеннюкола читачів, зростаннюкількостібібліотек.Виникла потребау каталогах, які якісно йдетально відображалиб фонди бібліотек.Саме в цей часзароджуютьсяфакультетськісистеми бібліотечноїкласифікації, що набули поширенняв XVI–XVIIст. в бібліотекахЗахідної Європи.Для цих системхарактернийподіл фондуна чотири частинивідповіднодо чотирьохфакультетів, які були тодів більшостіуніверситетів: філософський, медичний, юридичнийі богословський.
Видатнимявищем середфакультетськихсистем сталакласифікаціяшвейцарськоговченого і бібліографаК. Геснера, наоснові якоївін розташувавматеріал ускладеномуним бібліографічномупокажчику«Загальнабібліотека…»(1545–1555). Класифікаціявирізняласядеталізацією– мала більше250 ділень, відображаланаукові проблемисвого часу, мала багатопосилань, щопов'язувалиспорідненіза тематикоюділення, тощо.
УXVII–XVIIIст. широковідомою стаєфранцузькасистема, якуособливо активновикористовувалиу Франції. Цясистема булаподібною дофакультетськихі розвивалаїх. Варіантицієї системиіноді вельмидеталізовані(мали до 500 ділень),її основнірозділи: богослів'я, юридичні науки, філософія.Французькасистема малабільш прикладнуспрямованість, ніж, наприклад, класифікаціяГеснера, і частовідображалареакційніпогляди католицизму[11, C. 167].
Великийвплив на розвитокбібліотечно-бібліографічнихкласифікаційXVIII–XIXст. справилакласифікаціянаук англійськогофілософа ФренсісаБекона (1561–1626), створена напочатку XVIIст. Вонавідобразилабурхливийрозвиток наукитого часу і напротивагусхоластичнимсередньовічнимкласифікаціямподавала науки, що вивчалиреальні явищаприроди і суспільногожиття. Наукив класифікаціїФ, Бекона розподілялисяза «здібностямилюдськогодуху», відповіднодо того, яказдібністьвизначає виникненняі розвиток тієїчи іншої науки.Ф. Бекон виділявтри здібності: пам'ять, якавизначилаіснуванняісторичнихнаук; уявлення, що сприяловиникненнюмистецтва, літератури; розум, що лежитьв основі філософії, або власненауки. Звичайно, такий поділнаук був ідеалістичнимі не йшов відголовної ознаки, за якою виділяютьсянауки (предмети, об'єкти їхньоговивчення). Протев класифікаціїпоявилися новіриси в підходідо групуваннянаук, наприклад,історичнийрозділ будувавсяна основі принципуеволюційногорозвитку світу; в розділі наукпро людинувиділялисянауки «проіндивідуальнулюдину» і «пролюдину, як проістоту, пов'язануз іншими, щоживуть у суспільстві»; було створенорозділ для«наук про машини»тощо.
У 50-хроках XIXст. сталавідомою класифікація, розробленанімецькимвченим А. Шлейєрмахером.Класифікаціямала до 13 тисячділень. Спочаткурозташовувалисязагальнийвідділ, відділилітератури, мистецтва,історії, математикита природознавства, наприкінці– основні відділифакультетськихсистем. Крімтого, системамала великийрозділ економічнихі технічнихнаук [10, C.165].
У Росіїусвідомленняпотреби всистематизаціїкниг за змістомвиникло напочатку XVIIIст., колистали друкуватисвітські книги, створюватинаукові бібліотеки.У створенійпри Кунсткамеріпублічнійбібліотеці(пізніше БібліотекаАкадемії наук)використовувалирозташуваннядокументіві їхніх бібліографічнихзаписів у каталогахза одним з варіантівфакультетськоїсистеми. Цікаво, що російськікласифікаціїцього періодуне копіювализахідноєвропейськісистеми. Так, відомий історикМ.М, Бантиш-Каменськийстворив бібліографічнукласифікаціюз таким розміщеннямрозділів: філологічні,історичні, географічні, математичні, медичні, філософські, богословськікниги. У московськомуархіві Колегіїзакордоннихсправ використовуваласябібліотечно-архівнакласифікаціяз такими розділамидля друкованихкниг: історичні, генеалогічні, політичні, географічні, лексикографічні, філологічні, богословські, філософські, юридичні, математичні, економічні.
Великукількістьбібліотечно-бібліографічнихкласифікаційбуло розробленов Росії у XIXст. Однієюз перших сталасистемавченого-природознавцяП.Г. Демидова(1806), створенаним для власноїбібліотеки.Вона найбільшдеталізованау відділахприродничихнаук і технологіївідповіднодо основногозмісту книг.КласифікаціяП.Г. Демидовазазнала впливупрогресивнихфранцузькихкласифікаційтого часу, атакож класифікаціїнаук Ф. Беконаі разом з тимвідзначаласясамостійністюта оригінальністюбагатьох рішень.
У 1809 р.була опублікованаінструкція«Досвід новогобібліографічногопорядку дляСанкт-Петербурзькоїімператорськоїбібліотеки», яку склав їїдиректор О.М.Оленін. Віннамагавсястворити логічнукласифікацію, яка б відображалавзаємозв'язкинаук. Усі знаннязгрупованіу трьох розділах: науки, мистецтва, філологія.Науки поділяютьсяза засобамипізнання нарозумові (пізнаннявідбуваєтьсяза допомогоюрозуму), за цієюознакою згрупованій суспільнінауки, та природничінауки (пізнаннявідбуваєтьсяза допомогоюпочуттєвогосприйняття).Загалом укласифікаціїбагато наукзгрупованояк у відомихзахідноєвропейськихсхемах, що побудованіза факультетськоюабо французькоюсистемами, алеє й багато відступіввід них.
ВідомийбібліографВ.Г. Анастасевичскладав своюкласифікацію, надрукованув «Розписахросійськимкнигам длячитання з бібліотекиОлександраСмирдіна, систематичнимпорядкомрозташованих»(1828), з метою полегшуватидля читачапошук потрібнихматеріалів.КласифікаціяВ.Г. Анастасевичамає логічнозгрупованікомплекси наук, що йдуть у такомупорядку: суспільнінауки, природничінауки, мистецтво, філологічнінауки.
Серйозніроботи з класифікаціївелися в бібліотекахуніверситетів, де застаріліфакультетськісистеми вжене задовольнялипотреб читачів.У 1826 р. директорбібліотекиМосковськогоуніверситетупрофесор Ф.Ф. Рейсевидав класифікацію, побудовануна дихотомічномупринципі, тобтопослідовномуподілі кожногопоняття на два.Усі науки вінподіляв на«божеські»та «людські», що, звичайно, було відлуннямсередньовічнихуявлень. УкласифікаціїФ.Ф. Рейссабагато ненаукових, штучних рішень, але разом з тимдля неї характерній позитивніриси – добрерозробленііндекси, великакількістьділень длярізних видіввидань тощо.
ПомічникдиректорабібліотекиКазанськогоуніверситетуК.К. Фойгт, складаючисвою класифікаційнусистему напочатку 30-х років, намагавсяврахуватидосягненнязахідноєвропейськоїта вітчизняноїкласифікаційноїпрактики. К.К. Фойгт, хоч сам і небув матеріалістом, використавідею французькихвчених-матеріалістівДідро і д'Аламберапро походженнязнань від потреблюдини. Зрозуміло, що поділ наук«за потребамилюдини» умовнийі ненауковий, як і поділ «заздібностямилюдськогодуху», оскількивони базуютьсяна суб'єктивнихознаках. К.К. Фойгтвпроваджувавсвої ідеї збібліотечноїкласифікаціїі в бібліотеціХарківськогоуніверситету, де пізнішеобіймав посадуректора [26, C.170].
Однієюз кращих бібліотечнихкласифікаційпершої половиниXIX ст.стала система, створена академікомК.М. Бером дляіноземноговідділу бібліотекиРосійськоїАкадемії наук(1841), яким він завідував.У ній зробленоспробу розташуватинауки відповіднодо їхньогозмісту в послідовності, що відповідаєісторії розвиткусвіту: наукипро неорганічнуприроду, наукипро органічнуприроду, пролюдину, суспільство.А починаютьряд наук розділизагальногозмісту, до якихвходять бібліографія, загальна історіялітератури, мовознавство.Таким чином, К.М. Бер створивдосить логічнупослідовністьнаук, хоч і недля всіх знайшовналежне місце.Так, медицинуй архітектурувін розташувавпісля наук просуспільствоі мислення.К.М. Бер упершепідійшов довирішенняпитання прооб'єднаннялітератури, що висвітлюєтеоретичній практичнідисципліни(хімія і хімічнатехнологія, теоретичнаі технічнафізика). Разомз тим, виходячиз практичноїдоцільності, він створиввідділи длявійськовоїта морськоїсправи, архітектуритощо. Класифікаціядобре оформлена, має чітку індексацію.
1.2Розвитоккласифікаційнихсистем наприкінціXIX – уXX ст.
Розвитокнауки, культури, виробництва, книгодрукування, бібліотечноїсправи в другійполовині XIXст. вимагавстворення новихкласифікаційнихсистем, якідавали б змогувводити новінауки, теми, поняття досистеми безїї докорінноїпереробки; щобїх можна булозастосовуватив більшостібібліотек івони були зрозумілічитачам [25, C.15].
Однієюз таких системстала Десятковакласифікація, створенаамериканськимбібліотекознавцемМ. Дьюї. Ця класифікаціянабула великогопоширення вбібліотекахСША, дещопізніше в Англії, а в зміненомувигляді і вбібліотекахбагатьох іншихкраїн. М. Дьюївважав, що науковаоснова класифікаціїне має визначальногозначення, основнуувагу він приділявтехніці, зручностіїї практичноговикористання.Тому науковаоснова Десятковоїкласифікаціїне мала нічогонового порівняноз системами, створенимираніше. У порядкурозташуванняосновних діленьможна виявитизв'язок ізкласифікацієюнаук Ф. Бекона.Основнийряд класифікаціїмав десятьділень (класів):
000 Загальнийвідділ;
100 Філософія;
200 Релігія;
300 Суспільнінауки;
400 Філологія;
500 Природничінауки;
600 Прикладнінауки (медицина, техніка, сільськегосподарство);
700 Мистецтво.Спорт;
800 Літератураі літературознавство;
900 Історія.Географія.Біографії.
Класи100/600 відповідаютьфілософії абонауці в класифікаціїБекона, відділи700 і 800 – поезії, авідділ 900 -історії.Тобто класифікаціюФ. Бекона всистемі М. Дьюїподано у зворотномупорядку.Послідовністькласів не завждивідповідаєприроднимзв'язкам міжнауками. Так, клас історіївиявився відірванимвід усьогокомплексусуспільнихнаук, літератури– від філології.Багато прикладівненаукового, нелогічногорозташуванняматеріалу єі в інших рівняхкласифікаційноїсистеми. Цепов'язано нетільки з використаннямзастарілоїкласифікаціїнаук, застарілихкласифікаційу межах окремихнаук, а й ізформальнимзастосуваннямпринципудесятковості, способом побудовиіндексів. Коженклас поділяєтьсяна десять відділів, кожен відділ, у свою чергу, поділяєтьсяна десять діленьі т.д. На кожномуступені доіндексу додаєтьсяцифра. Такимчином утворюютьсяступінчастііндекси.
5 Природничінауки:
51 Математика;
511 Арифметика.
Протене завжди змістпевного розділуможна розподілитиза десятьмаділеннями, томувиникає великакількістьштучних рішень, відбуваєтьсянерівномірністьнаповненняділень.
У тойже час застосуванняв бібліотечно-бібліографічнійкласифікаціїдесятковихіндексів маловелике значення,і їх стали широковикористовувати.Такі індексидають можливістьдеталізуватисистему як ценеобхідно, подрібнюючипопередніділення надесять нових,і завдяки цьомувикористовуватиїї в різнихбібліотеках, включати вкласифікаціюнові науки, проблеми. Арабськіцифри відомібільшостілюдей, індексина їх основілегко запам'ятовуватиі розшукувати[8, C. 41].
М. Дьюї, надаючи великогозначення практичнійзручностісистеми, застосувавтипові закінченняіндексів, тобтоділення, створеніза однією ознакою, мали в індексіоднакові кінцевізнаки. Так, діленнядля книг з історіїАнглії маєіндекс 942, а індексз географіїАнглії – 914.2. Цебув крок доствореннякомбінаційнихкласифікаційнихсистем. Оскількив Десятковійкласифікаціїбагато штучнихрішень, неюможна користуватисяза допомогоюабетково-предметногопокажчика, якому М. Дьюїнадавав великогозначення і якийдетально розробив.
ДесятковакласифікаціяМ. Дьюї (ДКД) інині найбільшпоширена усвіті, неюкористуютьсяв бібліотекахне лише США, ай ще 134 країн. Вонає однією з ІПМВсесвітньогозведеногокаталогу (OCLC).ДКД витрималадесятки видань(21-ше вийшло в1996 p.), перетвориласяв комбінаційну.До неї оперативновводятьсядоповненняі виправленнядля відображеннясучасних темі проблем, з1993 р. виданнятаблиць здійснюєтьсяі в електроннійформі.
Напочатку 90-х роківXIX ст.була опублікована«Розтяжнакласифікація»американськогобібліотекознавцяЧ. Кеттера. Навідміну відМ. Дьюї, Ч. Кеттервважав, щобібліотечно-бібліографічнакласифікаціямає бути науковою, а основоюрозташуванняділень маєстати еволюційнийрозвиток природи.Хоча Ч. Кеттеррозумів ізастосовувавеволюційнийрозвиток спрощено, ділення в основнихрозділах йогокласифікаціїрозміщені більшлогічно, ніжв інших системахтого часу: зближеновідділи історіїта суспільнихнаук, мовознавстваі літератури, медицину виділеноз відділу прикладнихнаук, розділеновідділи будівництваі промисловоговиробництва.Важливимнововведеннямбуло застосуваннядопоміжнихтаблиць – таблицьтипових ділень(форми і географічних), тобто класифікаціяЧ. Кеттера сталапершою комбінаційноюсистемою. Щобкласифікаціюможна буловикористовуватив бібліотекахіз різним обсягомфондів, Ч. Кеттеррозробив сімїї варіантіврізних ступенівдеталізації: до першоговходили лише11 великих відділів,і він призначавсядля бібліотекз незначнимифондами; сьомийрозрахованийна бібліотекиз багатомільйоннимифондами [4, C.239].
Длястворенняможливостіпоступовоїдеталізаціїділень Ч. Кеттервикориставступінчастііндекси на базілітер латинськогоалфавіту. Завдякицьому в кожномувідділі можнобуло створюватибільше ніждесять ділень, але це призвелодо утворенняіндексів, щопогано запам'ятовувалисяі важко вимовлялися.Ця обставина, а також те, щона час публікаціїцієї системиамериканськібібліотекивже ширококористувалисяДесятковоюкласифікацією, зумовили незначнеїї використання.Проте доробкиЧ. Кеттера вгалузібібліотечно-бібліографічноїкласифікаціїмали великезначення дляїї подальшогорозвитку. Намежі XIX–XXст. у США булостворенокласифікаційнусистему дляБібліотекиКонгресу, їїрозробила групаспівробітниківбібліотекипід керівництвомЧ. Мартела.Після визначенняосновного рядукласифікаціїрозробку кожноговідділу здійснювалагрупа фахівцівз конкретноїгалузі знання.Оскільки групипрацювалиізольовано, багато методичнихрішень між нимине узгоджено.Немає єдностіі в деталізаціївідділів, томущо вона залежитьвід наявностіу фонді бібліотекилітературиз тієї чи іншоїгалузі знання.У КласифікаціїБібліотекиКонгресу використанасвоєріднаіндексація,індексаційнабаза якої змішана– буквено-цифрова, побудова індексівтакож змішана– в перших знакахступінчаста, в наступнихномерна. Хочакласифікаціюстворювалидля потребоднієї бібліотеки, вона набулапоширення ісьогодні добревідома фахівцямзавдяки здійсненнюна її основіцентралізованоїкаталогізації, а також у зв'язкуз її використаннямв автоматизованихбібліотечно-інформаційнихмережах [13, C.58].
Розвитокміжнародногоспівробітництвав галузі бібліотечноїсправи, бібліографії, документалістикивже в кінці XIXі на початкуXX століттяпоставив напорядок деннийполіпшенняобміну бібліографічноюінформацієюміж країнамиі розробкуміжнародноїбібліотечно-бібліографічноїкласифікації.У 1895 р. з ініціативибельгійськихучених П. Отлеі А. ЛафонтенавідбуласяМіжнароднабібліографічнаконференція, згідно з постановоюякої створенодві міжнародніорганізації, які згодомоб'єдналися: Міжнароднебюро бібліографіїта Міжнароднийбібліографічнийінститут (МБІ).Міжнароднебібліографічнебюро мало грандіознезавдання скластиміжнароднийбібліографічнийрепертуар надрукованупродукцію всіхкраїн, усімамовами за всічаси книгодрукування.Для впорядкуванняматеріалу втакій капітальнійбібліографічнійпраці потрібнабула розгорнутакласифікаційнасистема. Буловирішено використатиДесятковукласифікаціюяк найбільшдеталізовану, здатну до подальшогорозгортання, з досить високимнауковим рівнем, зі зручною ізрозумілоюіндексацією, незалежноювід мови.
У 1897 р.Міжнароднийбібліографічнийінститут здійснивскороченевидання десятковоїкласифікації, яке було доповненогеографічнимий формальнимивизначниками.У 1899–1905 pp.вийшли з друкуповні таблицікласифікаціїв 35 випусках, розрахованіна застосуванняв бібліотекахі бібліографічнихпосібникахі відомі якбрюссельськийваріант Десятковоїкласифікації.Ці таблицідеталізовані, але порядокгрупуваннявідділів порівняноз ДесятковоюкласифікацієюМ. Дьюї не змінився, змінені лишедеякі індексита формулювання, значно розширивсясклад таблицьвизначників.Друге міжнародневидання лідназвою «Універсальнадесятковакласифікація»(УДК) булоздійснено МБІу 1927–1933 pp. Відтодісаме під цієюназвою таблицівдосконалюють,їх регулярноперевидаютьі вони набуваютьвеликого міжнародногопоширення[16, C. 57].
Міжнароднийбібліографічнийінститут з1937 р. перетворенов Міжнароднуфедерацію здокументації(МФД), саме вонанадалі займаласярозробкою івдосконаленнямУДК протягомXX ст.Вона має правовидання такзваних еталоннихтаблиць, правовносити зміний доповненнядо системи. У1991 р. було створеноКонсорціумУДК (УДК К), кудиувійшли видавціУДК й МФД.Однією з першихсправ УДК Кстала розробкамашинопрочитувальногоеталону УДК(Master ReferenceFile, MRF)в 1993 p.Цей еталонзберігаєтьсяв дирекції УДКК в Королівськійбібліотеців Гаазі. Це«стандартна»версія УДК, якамістить більшніж 61 тисячуділень і поновлюєтьсящорічно. Виправленняі доповненнядо класифікаціїпублікуютьсяв щорічномувипуску «Extensionsand correctionto theUDC»(«Доповненняі виправленнядо УДК»). Покищо еталон доступнийлише англійськоюмовою, алепередбачаєтьсяствореннябагатомовногоеталона. Подальшийрозвиток УДКфахівці пов'язуютьз її фасетизацією, упорядкуваннямтаблиць визначників, переглядомзмісту і структуриокремих класів, пристосуваннямїї до потребавтоматизованихінформаційнихсистем і мереж.ДетальнішехарактеристикуУДК буде розглянутов наступномурозділі.
З низкикласифікацій, створених уXX ст., доволі відома«Бібліографічнакласифікація»бібліотекарянью-йоркськогоміського коледжуГ. Блісса, першевидання якоївиходило в1929–1935 pp.Г. Блісс наголошував, що бібліотечно-бібліографічнакласифікаціямає базуватисяна логічнійнауковій класифікаціїзнань, але групуваннябагатьох діленьу його класифікаціїненаукове, штучне, формальне.До того ж віннадто широковикористовуєпринцип альтернативності, тобто можливостівибору длявідділу одногобільш доцільногов умовах конкретноїбібліотекимісця з кількохпередбачениху системі, щопозбавляєкласифікаціюГ. Блісса стабільності, багато діленьне мають певногомісця. Крімосновних таблиць, розробленодопоміжні: географічні, мовні, історичні, номерних підрозділів[9, C. 59].
Значнийвплив на теоріюі практикубібліотечно-бібліографічноїкласифікаціїсправила«Класифікаціядвокрапкою»видатногоіндійськогобібліотекознавцяШ.Р. Ранганатана.Перше виданнякласифікаціївийшло в 1933 p., потім її неодноразовоперевидавали, постійновдосконалюючи.Основний рядсистеми включає47 основних класів,їхня послідовністьпевною міроюповторює іншікласифікаціїтого часу, аякоюсь міроювідповідаєфілософськимпоглядам самогоРанганатана.Взагалі їїметодологіюможна оцінитияк ненаукову.Інтерес фахівціввикликає технікацієї класифікаційноїсистеми. Ранганатанмаксимальнорозвиває методкомбінаційноїпобудови індексів, відмовляючисьвід прагненняподати в класифікаціївсі можливітеми документів.На рівні головнихкласів, інодіна більш глибокихрівнях вінздійснює категорійнийаналіз. Сутьцього аналізув розподіліпонять певноїнауки, дисципліни, галузі виробництватощо між певнимигрупами, якіназиваютьсякатегоріями.Ранганатанвважав, що доситьмати п'ять основнихкатегорій, щобподілити заними всі поняттябудь-якої галузізнань, а саме:«Індивідуальність»,«Матерія»,«Енергія»,«Простір»,«Час». Категорія«Індивідуальність»визначає предмети,їхні властивості, особливості.Категорія«Матерія»найчастішеозначає матеріали, з яких складаютьсяпредмети. Категорія«Енергія»включає дії, процеси, операції, проблеми. Категорії«Простір» і«Час» визначаютьвідповіднотериторіальніта хронологічніпоняття.
Поняття, що входять дооднієї категорії, далі поділяютьсяна групи – фасети.Фасети включаютьпоняття однієїоснови ділення.Так, в основномукласі «Землеробство»виділено категорії«Індивідуальність»та «Енергія».У свою чергу, до категорії«Енергія»входить фасет, побудованийза видамисільськогосподарськихробіт:
2 Збиранняврожаю;
3 Стогування, скирдування;
4 Молотьба;
5 Очищеннянасіння;
6 Сушіння;
7 Транспортування;
8 Зберігання;
84 Зберіганняз використаннямхолоду;
97 Використання.
Кожнеокреме поняття, що входить дофасету, називаєтьсяізолатом, абофокусом ізолата.У класифікаціїрозробленітаблиці загальнихізолатів, щовміщують ознакидокументівз різних галузейзнань [2, C.165].
Здійснюючипроцес систематизації, тему документанеобхіднорозбити наокремі поняття, терміни, підібратиізолати, щовідповідаютькожному з них,і з'єднати їхнііндекси.
Важливезначення маєпослідовністьфасетів приформуваннііндексів упроцесі систематизаціїдокументів– вона забезпечуєвнутрішнюодноманітністьпобудови індексів.Ранганатанувів до класифікаціїпоняття фасетноїформули ізапропонувавєдину послідовністькатегорій длявсіх галузейзнань: «Індивідуальність»,«Матерія»,«Енергія»,«Простір»,«Час».
Багатоаспектномувідображеннюдокументівсприяють такожрозробленіРанганатаномсимволи зв'язку, які виділенів окрему таблицю.З їхньою допомогоюможна показатив індексі такізв'язки міжпоняттямирізних галузейзнання, як вплив, порівняння, відмінності.
Ранганатанзастосуваву своїй класифікаціїбагато новихцікавих технічнихприйомів (октавнечисло, методипідрозділуізолатів, методкласики, ланцюговийметод створенняАПП тощо), значнукількість якихвикористанов інших сучаснихсистемахкласифікації.Сама ж «Класифікаціядвокрапкоюне отрималазначного поширеннячерез її надмірнускладність, штучністьосновного ряду, недостатнюкількість іштучністьвиділенихкатегорій, занадто жорсткуфасетну формулу, велику кількістьрізноманітнихпостулатів, правил, законів, якими важкокористуватися.
У другійполовині XIXст. в системахкласифікації, які використовувалив Росії, не відбулосязначних змін.Найбільшекласифікаційрозроблялосядля бібліографічнихпокажчиківта бібліотечнихкаталогів увигляді книжковихвидань. Як правило, то були перелічувальнісистеми, хочаокремі спробиввести до нихтипові діленняробилися щена початкустоліття [14,C. 11].
Напочатку XXст. помітнимявищем сталакласифікація, розробленавідомим бібліографомМ.О. Рубакінимдля його визначноїбібліографічноїпраці «Середкниг». Він вважав, що порядокрозділів убібліотечно-бібліографічнійкласифікаціїмає відповідатипослідовностівивчення читачаминаук у процесісамоосвіти.У класифікаціїдетально розробленірозділи суспільнихнаук, оскількисаме відносинив суспільствіМ.О. Рубакінвважав найбільшблизькими длячитачів. Длябібліотечноїпрактики системавиявилася недуже зручноючерез відсутністьіндексів, великукількістьзанадто детальнихділень, бракчітких ступенівділення, багатослівніописові назвирозділів.
НаприкінціXIX – напочатку XXст. фахівців Росії зацікавилисяДесятковоюкласифікацією,її починаютьзастосовуватив окремихбібліотеках.Проте ставленнядо неї російськихбібліотекознавцівбуло доситьсуперечливим,її активнопропагувалиБ.С. Боднарський, Е.М. Добржинський, П.О. Унде-Попов.На І Всеросійськомуз'їзді з бібліотечноїсправи (1911) Б.С. БоднарськийзапропонувавзапровадитиДесятковукласифікаціюв науковихбібліотекахРосії. Іншібібліотекознавці, визнаючи практичнузручність цієїсистеми, вказувалина її науковунеспроможність, невідповідністьпослідовностіосновних відділіві їхніх підрозділіврівню науковихзнань тогочасу. На томуж з'їзді відомібібліотечнідіячі АЛ. Калішевський, П.М. Богдановта інші виступилипроти обов'язковогоїї застосуванняв бібліотекахкраїни. У 1919 р.Книжкова палатаУкраїни підготуваладо друку «Міжнароднудецимальнубібліографічнукласифікацію», складену відомимукраїнськимбібліографомЮ. Івановим-Меженком.її особливістюбула орієнтаціяна реаліїукраїнськогожиття. Але післяЖовтневоїреволюціївикористаннябібліотечно-бібліографічнихкласифікацій, що існувалина той час, сталонеможливимз ідеологічнихпричин, а такожу зв'язку з тим, що в цих системахчасто простоне було місцядля книг радянськоїтематики, особливодля суспільнихнаук. Тому одразупостало питанняпро необхідністьстворення новоїкласифікаційноїсистеми, якаб відповідалапотребам радянськихбібліотек.Проте вирішитице завданняза нетривалийтермін булонеможливо. Саметому в січні1921 р. ГоловполітосвітаРРФСР прийнялапостанову прообов'язковезастосування«Міжнародноїдесятковоїкласифікації»в бібліотекахреспублікиі видала відповіднітаблиці. Невдовзіаналогічнупостановуухвалило Управлінняу справах друкуі ГоловполітосвітаУРСР. З 1924 р. індексидесятковоїкласифікаціїзазначаютьсяв «Літописіукраїнськогодруку», а з 1927 р.на друкованихкартках, якіпочала видаватиКнижкова палатаУкраїни. ПротезастосуванняДесятковоїкласифікаціїв СРСР розглядалосяяк тимчасове, вимагалосявносити до неїкорективи, щобусунути ідеологічнуневідповідністьзавданнямрадянськихбібліотек інадати можливістьвідображатинові явища вжитті радянськогосуспільства.Тому одним ізнапрямів розвиткубібліотечно-бібліографічноїкласифікаціїв нашій країністала переробкаі пристосуванняБрюссельськоговаріанта таблицьДесятковоїкласифікаціїдо потреб радянськихбібліотек. У20–30-х роках буловидано значнукількістьтаблиць, у якихДесятковакласифікаціяне зазналазначних змін.Серед них івидання Книжковоїпалати УРСР, призначенедля масовихбібліотек. Цівидання невідповідализавданнямбібліотек, ітому в Інститутібібліотекознавствав Москві створиликомісію на чоліз Л.Н. Троповськимдля більш глибокоїпереробкиДесятковоїкласифікації[15, C. 203].
У 1938,1939, 1942 роках вийшлитри виданнятаблиць заредакцієюЛ.Н. Троповськогодля масовихбібліотек.Таблиці Л.Н. Троповськоговважаютьсяваріантом, доякого буливнесені найзначнішізміни, особливоу відділи суспільнихнаук. Ці таблицінабули подальшогорозвитку в50–60-х pp.спочатку у«Схемі бібліотечноїкласифікації, що використовуєтьсяв типових каталогахі на друкованихкартках длямасових бібліотек», а потім у «Таблицяхбібліотечноїкласифікаціїдля масовихбібліотек»(1959, 1961, 1968) і «Таблицяхбібліотечноїкласифікаціїдля обласнихбібліотек».Книжкова палатаУкраїни видала«Таблиці бібліотечноїкласифікаціїдля масовихбібліотек»(1961, 1971). То був перекладросійськоговидання здоповненнями, що відображалипотреби бібліотекреспублікищодо систематизаціїлітературиз українськоїнаціональноїтематики.
Намаганнязмінити ідеологічнінастановиДесятковоїкласифікації, введення численнихзмін і доповненьпризвели допорушеннялогічностіЇЇ побудови,індексації, серйознихтруднощів уразі необхідностівведення новихпонять. Це, звичайно, не задовольнялокористувачівсистеми, дотого ж її першооснову, яка з самогопочатку вважаласянепридатною, не можна булозмінити радикально.Тому питанняствореннявласної класифікаційноїсистеми, побудованоїна фундаментімарксистськоїідеології, несходило з порядкуденного. Протев перші десятиліттяпісля Жовтневоїреволюції небуло необхіднихумов для розробкинової системи, насампереду зв'язку звідсутністюдостатньорозробленоїкласифікаціїнаук, бракомкваліфікованихфахівців тощо[24, C. 48].
Роботазі створеннякласифікаціїтривала протягомбагатьох роківі була завершенакомісією ускладі представниківнайбільшихбібліотеккраїни і Всесоюзноїкнижковоїпалати. Публікаціяпершого виданнятаблицьБібліотечно-бібліографічноїкласифікації(ББК) розпочаласяз 1960 р. Упродовж60–80-х років вийшлодекілька варіантівтаблиць різногопризначення(для великихнаукових бібліотек, скороченийваріант длянаукових бібліотек, для обласнихбібліотек, длямасових бібліотек, для дитячихта шкільнихбібліотектощо). СтворенанайбільшимибібліотекамиСРСР, у наш часвона сталанаціональноюкласифікаційноюсистемою Росії.За її розвитокі виданнявідповідальністьнесе Російськадержавна бібліотека.Переживши кризупісля розпадуСРСР, критикуїї марксистськоїспрямованості, ББК продовжуєвдосконалюватись.Кардинальнізміни внесенодо ББК у другійполовині 90-хроків. У 1996 р.вийшли з друку«Робочі таблиціБібліотечно-бібліографічноїкласифікаціїдля масовихбібліотек», у яких булоздійсненодеідеологізаціюзмісту, переробленобагато розділівсуспільнихнаук, скасованоділення намарксистськуі немарксистськунауку, у деякихвипадках зміненоструктурувідділів і т.ін. У 1998 р. вийшло3-тє виданнятаблиць длядитячих ташкільних бібліотек.У 2002 р. бібліотекиодержали першийз нових випусківтаблиць дляобласних бібліотек, що міститьвідділи «Суспільнінауки в цілому»та «Історія.Історичнінауки». Передбачаєтьсявипустити усвіт усе виданнядо 2007 р. Повнітаблиці ББКбудуть існуватиу вигляді еталонногофайлу в машинопрочитувальномувигляді [7, C.7].
Сьогодніця системанайбільш поширенав бібліотекахУкраїни, хочі не повноюмірою задовольняєїх, адже найхарактернішоюрисою ББК буланасиченістьмарксистськоюідеологією, невідповідністьсучасним тенденціямрозвитку суспільногожиття, національнимособливостямУкраїни. Післяздобуття нашоюкраїною незалежностіпостала гострапроблема позбавитиББК цих особливостей, пристосуватиїї до потребукраїнськихбібліотек.Перший крокдо цього зробилифахівці Національноїпарламентськоїбібліотеки, які внесли своїпропозиціїщодо змін ідоповнень дотаблиць ББКдля обласних, масових, дитячихі шкільнихбібліотек.
Слідзазначити, щоза часи існуванняСРСР українськіустановидокументальноїсфери використовувалив основномукласифікаційнісистеми загальносоюзногозначення, хочі брали участьу створенніїх. Так, великідержавні бібліотекиУкраїни рецензували, випробувалиББК, давалисвої зауваженняі пропозиції, створювалинаціональніваріанти окремихрозділів (історіяУкраїни, українськалітературатощо). Це стосуєтьсяне тількибібліотечно-бібліографічних, а й інших систематичнихдокументнихкласифікацій.Створеннявласних класифікаційнихсистем буловинятковимявищем. Такимє, наприклад,«Класифікаційнасхема систематичногокаталогу Львівськогооблдержархіву», у якій відображеноособливостіекономічногой політичногорозвитку ЗахідноїУкраїни і структурута зміст якоїпозитивнооцінили фахівці[26, C. 270].
У наш часактуальноює проблемапристосуваннярізноманітнихдокументнихкласифікацій, що використовуютьсяв Україні, допотреб установнашої країни.Відповідніметодичніцентри налагоджуютьзв'язки з міжнароднимиорганізаціями, здійснюютьвидання національнихваріантівсистем класифікацій, намагаютьсяорганізуватиметодичнудопомогу низовимустановам щодовпровадженняїх. Певні крокив цьому напрямізробила Книжковапалата України, НаціональнапарламентськабібліотекаУкраїни та іншіустанови.
2.Типи систематичнихдокументнихкласифікацій
2.1Основні видикласифікацій
--PAGE_BREAK--
Систематичнікласифікаціїподіляютьсяна ієрархічніта фасетні.В основуієрархічнихкласифікаційпокладено двілогічні операції: поділ обсягупонять і впорядкуванняпонять, створенихунаслідокподілу. Завдякицим операціямміж класамивиникаютьвідношенняпідпорядкуванняі співпідпорядкування.Уся сукупністьзнань поділяєтьсяна основнікласи за галузямизнань. Класи, у свою чергу, поділяютьсяна відділи дляокремих наук, дисциплін, відділи – наще дрібнішіділення тощо.Для наочногоуявлення проструктуру такоїкласифікаціїприйнятовикористовуватигеометричнуфігуру «граф», яка складаєтьсяз крапок і відрізків, що з'єднуютьїх.
Суцільнілінії відтворюютьвідношенняпідпорядкування, а пунктирні– співпідпорядкування.Ієрархічнікласифікації, У свою чергу, поділяютьсяна перелічувальніта комбінаційні.У перелічувальнихсистемах наведеніабсолютно всіділення до якихможуть бутизарахованідокументи. Томузавданнямсистематизаторає вибір ділення, що найбільшоюмірою відповідаєзмісту документа.Недолікомдосить деталізованоїперелічувальноїкласифікаціїє її великийобсяг, неможливістьпередбачитивсі теми і питання, яким присвяченідокументи. Такікласифікаціїв наш час використовуються, головним чином, для систематизаціїокремих видівдокументів(патентних, зістандартизаціїтощо), у книготорговельній, видавничійдіяльності[5, C. 158].
Укомбінаційнихкласифікаціяхсистематизатормає змогу самостійностворюватипевні діленнязавдяки винесеннюв окрему групупонять, щохарактеризуютьтипові ознакидокументів.Так, у перелічувальнійсистемі в різнихкласах проходитиметипова ознака«підручник», адже можутьбути підручникиз хімії, фізики,історії, літературознавстватощо. У комбінаційнійкласифікаціїє одне ділення«Підручники», але його можнаприєднуватидо будь-якогогалузевогоділення, створюючипри необхідностіділення, якихнемає в класифікації.Наприклад, поєднавшиділення «Підручники»і «Хімія», одержимонове ділення«Підручникиз хімії».
Більшістьсучасних документнихкласифікаційє комбінаційними.Вони компактнішіза перелічувальні, дають широкіможливостідля багатоаспектноговідображеннядокументів, забезпечуютьпотрібну глибинуіндексації.
Фасетнікласифікації– це класифікаційнісистеми, в якихкомбінаційнийпринцип набуваєнайвищогорозвитку. В цихсистемах діленнямивиступаютьне можливі темидокументів, а окремі поняття, терміни, яківикористовуєпевна наука, галузь практичноїдіяльностітощо. На основіконкретнихознак окреміподіли об'єднуютьсяу фасети, а вони, в свою чергу,– в категорії.Здійснюючисистематизаціюза такимикласифікаціями, доводитьсярозбивати темудокумента наокремі поняття, розшукуватиподіли, щовідповідаютьїм, ділення, апотім поєднуватиїх, створюючиновий, що відповідаєтемі документа.Фасетні класифікаціїдають змогувідобразитив індексі змісттворів будь-якоїскладності; вони полегшуютьбагатоаспектневідображеннядокументів;їхній обсягзначно менший; вони особливопридатні длявикористанняв автоматизованихШС. Проте користуватисяними важче, ніжкомбінаційнимиТому в основномускладаютьі використовуютьгалузеві фасетнікласифікації.На основі принципівфасетної класифікаціївдосконалюютьтакож існуючікомбінаційнісистеми [21, C.48].
2.2Таблиці класифікації
Системикласифікаціїдля зручностів практичномувикористанніоформляютьу вигляді таблицькласифікації.Таблицікласифікації– це практичнийпосібник длясистематизаторів, у якому розкриваютьсяпринципи побудовита зміст певноїкласифікаційноїсистеми. Вонипризначенідля визначеннямісця конкретногодокумента впроцесі впорядкуваннядокументіву логічнійпослідовності, зв'язку іспівпідпорядкуваннязгідно з ознакамизмісту, форми, читацькогопризначення[4, C. 200].
Перелічувальнітаблиці класифікаціїскладаютьсяз двох частин: основної таблиціта абетково-предметногопокажчика донеї. Комбінаційнікласифікаціїскладаютьсяз трьох частин: основної таблиці, допоміжнихтаблиць (таблицьтипових ділень), абетково-предметногопокажчика доперших двох.Як правило, дотаблиць входятьправила користування.Основні таблиці– це систематичнийперелік усіхкласів, підкласівта більш дрібнихділень класифікації, які в таблицяхназиваютьсякласифікаційнимиділеннями.Кожнекласифікаційнеділення складаєтьсяз класифікаційногоіндексу і словесногоформулювання, в разі необхідностідо нього можутьналежати методичнівказівки, дояких входитьі довідково-пошуковийапарат. Класифікаційнийіндекс –це умовна позначкаділення класифікації.Саме індексивиступаютьлексичнимиодиницямиінформаційно-пошуковоїмови документнихсистематичнихкласифікацій, за їхньою допомогоювідображаютьпошукові образидокументів.Словесне формулюваннядає змогу перекладативідомості продокумент зприродної мовина мову індексіві навпаки. Методичнівказівки найчастішерозкриваютьзміст ділення, якщо зі словесногоформулюванняйого не зовсімзрозуміло [23,C. 81].
Посиланнядопомагаютьвстановлюватизв'язки міжпоняттями черезумовністьбагатьох рішеньу таблицях, здійснюватирозмежуванняпри відображеннідокументів.У таблицяхвикористовуютьзагальні посилання, сполучні, уформі методичнихвказівок. Загальніпосилання (зісловом «див.»)розмежовуютьділення таблиць, відсилаютьвід можливогомісця знаходженнятеми до їїсправжньогомісця:
22.161 Математичнийаналіз; Основааналізу див.11.121.
Сполучніпосилання(«див. також»)пов'язують міжсобою спорідненіділення, доповнюютьпевне діленняматеріаламиз іншого ділення:
22.382.3 Сильніта електромагнітнівзаємодіїелементарнихчасток. Фізикависоких і низькихенергій.
Див. також:22.315.4 Квантоваелектродинаміка.
Посиланняу вигляді методичнихвказівок визначаютьзв'язки одногоділення з великоюкількістю іншиходнотипнихділень:
22.172 Математичнастатистика
Використаннястатистичнихметодів в окремихгалузях наукиі техніки див.у відповіднихпідрозділахкласифікації.Наприклад, статистичнафізика див.22.317.2; зоряна статистикадив. 22.675.
Каталожнеобладнання
Удопоміжнихтаблицях зібраніділення, яківідображаютьзагальні ознакитих предметіві явищ, що поданів основнихтаблицях. Існуютьознаки, властивідокументамз різних галузейзнань, наприклад, вид документа(книга, періодичневидання, звукозапис); цільове призначення(підручник, довідник, словник); зміст твору(історія науки, організаціянаукових досліджень).Такі ознакивідображаютьсяв типових діленнях, які називаютьсязагальними.Вони згрупованів таблицях, щорозташовуютьсяпоза основнимитаблицями івикористовуютьсяпри потребів будь-якомуділенні класифікації[12, C. 49].
Ознаки, характернітільки дляоднієї галузізнання, відображаютьсяв спеціальнихтиповихділеннях. Таблиціспеціальнихтипових діленьзнаходятьсябезпосередньов основнійтаблиці передтими підрозділами, для деталізаціїяких вони призначені.
Длязовнішньоївідмінностііндексів типовихділень відіндексів основнихтаблиць у різнихкласифікаціяхвикористовуютьрізні прийоми: відмінну індексацію, спеціальнірозпізнавальнізнаки (дужки, лапки, дефістощо). У різнихкласифікаціяхтипові діленнямають різніназви і різнийсклад. Наприклад, в УДК вониназиваютьсявизначниками, у ББК – типовимиділеннями.
Головнепризначеннядопоміжнихтаблиць типовихділень – деталізаціяосновних таблиць.Використанняїх надає класифікаціїбагатоаспектності, гнучкості; забезпечуєоднаковістьпобудови спорідненихрозділів ІПСі таким чиномпідвищує пошуковіможливостісистеми; зменшуєобсяг таблицькласифікації.
Абетково-предметнийпокажчик (АПП)полегшує іприскорює пошукпотрібногокласифікаційногоділення в основнихабо допоміжнихтаблицях. АПП– це абетковийперелік усіхпонять, що увійшлидо таблиць.Поняття поданіу вигляді предметнихрубрик, якіскладаютьсязі словесногоформулюванняі відповідногоіндексу таблиць: Ботаніка 28.
Крімпростих рубрик, які складаютьсятільки із заголовків, в АПП великакількістьгніздовихрубрик, тобторубрик, що маютьдекількапідзаголовків:
Рідини22.365:
діелектричнівластивості22.331;
квантові22.317.24;
механіка22.253;
оптичнівластивості22.34;
парамагнетизм22.334.4.
Такігніздові рубрикисприяють налагодженнюзв'язків міжділеннямикласифікації, що утворюютькомплексидокументівпро один предмету різних аспектахі розташованів різних відділахсистеми.
Різнікласифікаційнісистеми і таблицікласифікаціїмають своїособливості, відмінності, що позначаєтьсяна правилахїхнього застосування.Тому, навітьмаючи навичкироботи з однієютаблицею, непросто переключитисяна іншу. Щобдопомогтифахівцям, утаблицях, якправило, подаєтьсяметодичнийапарат. Залежновід призначенняконкретноїтаблиці вінможе бути більшабо менш розгорнутим.У таблицях, призначенихдля широкогокола користувачів, наприклад, дляпрацівниківмасових бібліотек, методичнийапарат детальний– багато методичнихвказівок утексті таблиць, окремо розташованірозгорнутіметодичнівказівки, причомувони містятьбагато загальнихположень користуваннятаблицями іскладання наїхній основіпошуковогоапарата. У таблицях, призначенихдля фахівціввисокої кваліфікації(працівниківнаукових бібліотек, патентних службтощо), вміщенінайголовніші, найсуттєвішірекомендаціїщодо використанняїх [20, C.237].
2.3Індексація
Системаі сукупністьпозначень, прийнята длядокументноїкласифікації, називаєтьсяіндексацією.Вона виконуєкілька основнихфункцій: закріплюєлогічну структурукласифікації, виступає засобомзв'язку міжділеннямитаблиць, рубрикамиАПП, відділамина книжковихполицях присистематичнійрозстановці, засобом записурезультатівсистематизаціїв бібліографічнихзаписах, у самихвиданнях тощо.До індексаціїставлятьсяпевні вимоги: відношенняпідпорядкуванняі співпідпорядкуванняміж різнимиділеннями маютьбути зрозумілимиспоживачам;індекси маютьбути максимальнокороткими ілегко запам’ятовуватися, зручними длянаписання імовлення; індексаціямає забезпечувативведення понятьу потрібномумісці класифікації, тобто має бутигостинною.
Індексаціярозрізняєтьсяза індексаційноюбазою і за способомпобудови. Заіндексаційноюбазою, тобтоза сукупністювикористанихзнаків, індексаціяможе бути однорідною(літерною абоцифровою) ізмішаною (одночасновикористовуютьсялітери і цифри).Змішана індексаціявважаєтьсябільш зручною, оскільки їїіндекси коротшіі легше запам'ятовуються.
Запобудовоюіндексаціяможе бути структурною(ступінчастою, логічною) інеструктурною.Структурнаіндексаціявідповідаєлогічній структурікласифікації.Кожний більшдетальнийіндекс має наодин знак більше, ніж більш загальний, тобто, якщоперші діленнякласифікаціїмають однозначнііндекси, тоділення другогоступеня – двозначні, третього –тризначні іт.д. У так званійвиразній структурнійіндексаціїкількістьзнаків у індексівідповідаєступеню класифікації.Ступінчастіцифрові індексиназиваютьсядесятковими.У більшостісучаснихкласифікаційнихсистем використовуєтьсяструктурнаіндексація, але з послабленоювиразністю, тобто в нійдопускаютьсяпорушення врозглянутомупорядку побудовиіндексів (57Біологія, 58Ботаніка, 59Зоологія), щобскоротитикількістьзнаків у них.Послабитивиразністьіндексаціїдопомагаютьспеціальніприйоми. Одинз них – октавнийметод. Сутністьметоду в тому, що на будь-якомуступені класифікаціїможе створюватисянеобмеженакількістьділень завдякитому, що першівісім позначаютьсяцифрами від1 до 8, а наступнііндекси цьогож ступеня маютьпопереду 9, далікількістьзнаків необмежена, тобто 91, 92… 98, а далі991… 998. Усі ці індексипозначаютьділення одногоступеня, співпідпорядкованіпоняття. Іншийспосіб – методподвоєння абогрупової індексації.Використовуючийого, в окремихвипадках незастосовуютьіндекси від0 до 9, а одразуберуть від 00до 99 [19, C. 187].
Структурнаіндексаціявідображаєструктурукласифікації,її індексимнемонічні(легко запам'ятовуються), легко скорочуютьсяі, навпаки, деталізуютьсязалежно відпотреб пошуковогомасиву Неструктурнаіндексаціявиявляє порядокділень, але невідображаєїхнього підпорядкування.Неструктурнаіндексаціямає свої різновиди.У номерній(порядковій)індексаціїділення таблицьмають порядковіпозначення(36 Математика,37 Арифметика,38 Геометрія).У сучаснихкласифікаційнихсистемах номернаіндексаціямайже не використовується, хоча вона маєпевні переваги: короткі індекси, простота введеннянових діленьу будь-якомумісці таблиці.У зарубіжнихгалузевихкласифікаціяхвикористовуютьтак звануретроактивнуіндексацію,її суть у використанніоднієї частиниіндексів длядеталізаціїіншої (fМарші, hСюїти, р Духовіінструменти,pf Маршідля духовихінструментів,ph Сюїтидля духовихінструментів).
3.Документнісистематичнікласифікації, які використовуютьсяв Україні
3.1Універсальнадесятковакласифікація(УДК)
УДКвикористовуєтьсяв Україні внепереробленомувигляді з 1962 p., коли булистворені органинауково-технічноїінформації.Відсутністьна той час вСРСР єдиноїкласифікаціїгальмуваларозвитокінформаційноїдіяльності, що особливопозначалосяна науково-технічнійінформації.Міжнароднийхарактер УДК,її стабільність, високий науковийрівень, постійневдосконаленняпід егідоюавторитетногоміжнародногоцентру давалозмогу з її введеннямуникнути труднощіву становленніорганів НТІв країні. Томув науково-технічнихвидавництвах, редакціяхжурналів, органахНТІ, технічнихбібліотекахбула запровадженаУДК як обов'язковадля систематизаціїдокументівз природничихі прикладнихнаук. Її почализастосовуватитакож патентніслужби, науково-технічніархіви, установи, пов'язані зорганізацієюнаукової діяльностітощо. Протетривалий часзастосуванняїї було обмеженез ідеологічнихпричин. За нашихчасів УДК набуваєвеликого поширення.Багато технічнихбібліотеквикористовуютьУДК і в систематизаціїдокументівсуспільно-економічноїтематики, назастосуванняУДК перейшлибібліографічніустанови, зокремаКнижкова палата.Більш ефективномувпровадженнюУДК в нашійкраїні сприяєпублікаціяукраїнськоюмовою еталонакласифікації, здійсненаКнижковоюпалатою України.
Побудоваосновної таблиці.За структуроюУДК – ієрархічнакомбінаційнакласифікаційнасистема, якамістить основнутаблицю, допоміжнітаблиці йабетково-предметнийпокажчик. Доїї основногоряду входятьтакі класи:
Загальний відділ;
Філософія. Психологія;
Релігія. Теологія;
Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля.
Право. Уряд. Військова справа. Добробут. Страхування. Освіта.
Фольклор;
Вільний з 1962 p.;
Математика та природничі науки;
Прикладні науки. Медицина. Технологія;
Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри.
Спорт;
Мова. Мовознавство. Література;
Географія. Біографії. Історія.
Узагальномувідділі збираютьсядокументизагальногоі міжгалузевогохарактеру: наука і культурав цілому, організаціярозумовоїпраці, пресаі документація, бібліотечно-бібліографічнасправа, енциклопедіїта журнализагальногохарактеру.Перенесеннямовознавстваз 4 класу до 8сприяло більшлогічномукомплексоутвореннюдокументівз філологічнихнаук. Протезагалом основнийряд не відповідаєсучасній структурінаукових знань.Це стосуєтьсяі побудовиокремих класів.Тут великакількістьумовних рішень, що не відповідаютьсучасному рівнюзнань і взаємозв'язкамнаук. Наприклад, ділення 796 «Фізкультураі спорт» зарахованодо ділення 79«Видовища, крімтеатру», фізичнанаука «Кристалографія»зарахованадо відділу 54«Хімія», приладобудуваннявідірване відмашинобудування, мінералогія– від геологічнихнаук, і такихприкладівбезліч [7, C.7].
Неабиякихтруднощів прироботі з УДКзавдає нерівномірністьнасиченостікласів. Так, накласи природничихі прикладнихзнань припадаєбільше 70% діленьтаблиць, хочавони займаютьлише два основнихкласи (5 і 6). Звідсизанадто довгііндекси в цихкласах.
Відставанняі навіть суперечностів багатьохвипадках змістуУДК данимсучасної наукипризвели докризи УДК всерединіXX ст.ПрихильникиУДК, захищаючиїї від критики, висловлюютьдумку про те, що умовністьбагатьох рішеньУДК сприяє їїстабільності, незалежностівід змін укласифікаціїнаук. Подолатикризу УДКдопомоглаавтоматизаціяпроцесів зберіганняі пошуку інформації.УДК виявиласяпридатною длявикористанняяк інформаційно-пошуковамова у нетрадиційнихІПС. У такихсистемах користувачіне залежатьвід науковостіїї побудовинастільки, яку традиційних.Тому в наш часставлення доУДК порівняноз початком XXстоліттядещо змінилося,її стали сприйматине як науковубібліотечно-бібліографічнукласифікацію, а як системуумовного кодуванняінформації.Міжнародневизнання УДКотримала нестільки завдякисвоєму змісту, скільки завдякитехнічнимприйомам ізасобам, щовикористанів ній, і, передусім, своїй індексації.
Важливоюпозитивноюрисою УДК є їїіндексація.Індексаційнабаза однорідна– цифрова. Десятковийпринцип побудовиіндексів складачіУДК запозичилиу ДКД. Коженосновний класподіляєтьсяна десять відділів, кожен відділ– на десятьбільш детальнихрозділів і т.д.Індекси розглядаютьсяяк десятковідроби. Як правило, у десятковомуряді УДК цифри2–8 використовуютьсядля основнихпідрозділів, цифра 1 виступаєяк резерв длянових понятьабо для питаньзагальногохарактеру.Цифра 9 найчастішеозначає «інші»або такожрезервуєтьсядля нових тем.В останніхвиданнях таблицьУДК для збільшеннякількостіділень на одномуступені використовуютьоктавний метод[22, C. 37].
Структураіндексаціїв УДК логічна, кожен наступнийзнак в індексівідображаєрівень класифікації.На першомуступені індексиоднозначні, на другому –двозначні, натретьому –тризначні іт.д. Завдякитакій побудовііндекси можутьлегко розширюватися, деталізуватисяі, навпаки, згортатися, стискатися, тому УДК зручнав пошуковихмасивах різнихобсягів. Значнаувага в УДКприділяєтьсямнемонічностііндексів. Зметою полегшеннязапам'ятовуванняїх застосовуютьспеціальніприйоми. Так, використовуютьоднотипніпозначенняділень, наприклад,802 «Англійськамова», 820 «Англійськалітература».Іноді будуютьіндекси так, щоб зорово вонисприймалисяяк знайомі, завдяки однаковимкількіснимознакам, наприклад:
621.315.213.12 Двожильнікабелі;
621.395.512 Двопровідніланцюги.
Використовуютьтакож типові«змінні» закінчення, які позначаютьсятрьома крапками:
666…5Сплави металів;.35Сплави міді;.45Сплави свинцю;.55Сплави цинку.
Слідзазначити, щоприйоми наданнямнемонічностііндексам сприяютьтакож уніфікаціїпобудови таблиць, яка має великезначення длязабезпеченнявисокої якостісистематизації, оперативностіпошуку, використанняв автоматизованихІПС тощо.
Протецифрова індексаційнабаза має тойнедолік, щовона занадтовузька, а цеведе до подовженняіндексів, їхньоїнерівномірностів різних відділах, порушеннясупідрядності, труднощів увведенні новихділень, коливсі десятьпевного ступенявже зайняті.
Длярозширенняіндексаційноїбази в УДКзастосовуютьсяматематичнізнаки та іншісимволи. Так, щоб розпізнативизначники,їхні індексипозначаютьсяспеціальнимирозпізнавальнимизнаками: круглимидужками (…), круглими дужкамиі нулем (0…), лапками»…», дефісом (–), крапкоюі двома нулями(.00) тощо.
УДКмає розгорнутусистему допоміжнихтаблиць, якіскладаютьсяз таблиць загальнихвизначників, що використовуютьсяв усіх діленняхосновної таблиці,і таблиць спеціальних(аналітичних)визначників, що використовуютьсяв межах певнихрозділів.
До загальнихвизначниківналежать визначникиформи, місця, народів, часу, загальні визначникиз дефісом. Вукраїномовномувиданні є такожзагальні визначникиточки зору, алеМФД вже скасувалаїх, а їхня тематикапередаєтьсяздебільшогоіндексамиосновної таблиці.Визначникиформи використовуютьсядля відображеннялітературноїформи і читацькогопризначеннядокумента.Наприклад,(043) Дисертації.Тези.
Визначникимісця відображаютьтериторіальнуознаку змістудокументів, причому територіюможе бути поданов різних аспектах– геологічному, фізико-географічному, країнознавчому.Наприклад,(477) Україна.
Визначникичасу показуютьчас, у якомурозглядаєтьсяоб'єкт у документі.З їхньою допомогоюможна відобразитиепоху, період, конкретну дату:
«1961.04.12»12 квітня 1961 року;«18» XVIII ст.;«321» Весна.
Визначникимови (лінгвістичні)використовують, коли є потребавизначити мову, якою виданодокумент. Найчастішеними користуютьсяу документознавчійроботі:
=40 Французькамова; 57=40 Літератураз біології, видана французькоюмовою.
Визначникинародів (етнічні)дуже схожі налінгвістичніі використовуютьсяу відділахгуманітарнихнаук: (=20) Англійці.
Визначникиз дефісом даютьзмогу показатиматеріали абокомпоненти, з яких зробленіпредмети, вироби(-03), або окреміпрофесії, кадри, особи (-05). Наприклад,621–05 Машинобудівники.
Спеціальнівизначникив УДК поділяютьсяна три види: визначники, що приєднуютьсядо індексівосновної таблиціза допомогоюзнаків дефіс(–), крапка нуль(.0) і апостроф('). Перші маютьбільш загальнийхарактер, найчастішевикористовуютьсяу відділі техніки; другі і треті– більш обмеженіу використанні.
Таблицівизначниківрозробленідуже детально, вони маютьтисячі ділень.Завдяки цьомузначно зменшуєтьсяобсяг основноїтаблиці, збільшуєтьсяточність відображенняознак документіві таким чиномпідвищуютьсяоперативністьі точністьпошуку.
3.2Бібліотечно-бібліографічнакласифікація(ББК)
продолжение
--PAGE_BREAK--
ББКнайпоширенішасьогодні внашій країнібібліотечнакласифікація,її застосовуютьяк універсальнібібліотекиз різним обсягомфондів, так ібагато спеціальнихбібліотек.
Філософсько-методологічнаоснова ББК. Які більшістьсучаснихкласифікацій, ББК ієрархічнакомбінаційнасистема. Головнаїї відмінністьвід іншихбібліотечно-бібліографічнихкласифікаційу методологічнійоснові. ОсновуББК становитькласифікаціянаук, побудованаза принципамидіалектичногоматеріалізму, які заклавФ. Енгельс. Самевін сформулювавнайважливішіпринципидіалектико-матеріалістичноїкласифікаціїнаук – об'єктивністьі розвиток. Ціпринципи втілюютьсяв поєднаннінаук у класивідповіднодо форм рухуматерії тарозташуваннікласів віднаук, що вивчаютьбільш простій загальніформи рухуматерії, донаук, що досліджуютьнайскладнішіта специфічніформи руху.
Ф. Енгельсобґрунтувавподіл усіх наукна науки проприроду, суспільствоі мислення, розробивпослідовністьприродничихнаук. Подальшийрозвиток наукивніс зміни взагальну схемуЕнгельса, алесам принципкласифікаціїнаук за формамируху матеріїзберіг своєзначення донашого часу[17, C. 123].
Основнийряд ББК, побудованийвідповіднодо положеньдіалектико-матеріалістичноїкласифікаціїнаук, розпочинаєтьсяциклом наукпро природу.До цього циклувходять чотирикомплекси наук: фізико-математичні, хімічні, наукипро Землю, біологічнінауки. Комплексирозташованів такій послідовності: від наук, щовивчають неживуприроду, донаук про живуприроду; згідноз формами рухуматерії: відпростих формруху до складних.Цикл розпочинаєматематика, хоч вона й невивчає якусьформу руху іне є природничоюнаукою. Це наукапро кількісніта функціональнівідношення, просторовіформи, її методивикористовуютьсяв усіх галузяхзнання, але, оскільки найширшеними користуютьсяв природничо-науковихдослідженнях, у техніці, математикуумовно зарахованодо циклу природознавства[11, C. 138].
Циклприкладнихнаук посідаємісце між цикламиприродничихі суспільнихнаук, оскількивін поєднуєнауки про закониі засоби впливулюдини на природу, про використаннязаконів і силприроди накористь суспільногорозвитку. Галузіприкладногознання розташованів такій послідовності: техніка, сільськеі лісове господарство, медицина. Такапослідовністьзумовлена, по-перше, тим, що техніка єпровідною середгалузей прикладнихзнань і обслуговуєосновну галузьматеріальноговиробництва– – промисловість.Крім того, порядокнаук відповідаєзагальнимпринципампобудови основногоряду: спочаткурозташованінауки, пов'язаніз формами рухув неживій природі– техніка, потіму живій –сільськогосподарськіта лісогосподарськінауки, які маютьсправу з меншскладнимиорганізмами,і медичні науки, що мають справуз найскладнішиморганізмом– організмомлюдини.
Циклсуспільнихі гуманітарнихнаук побудовановідповіднодо філософськоговчення пробазис і надбудову.Проте на першомумісці в циклістоїть історіяяк наука, якавивчає життясуспільствавсебічно. Потімідуть науки, що вивчаютьокремі сторонижиття суспільства: перше місцесеред них посідаютьекономіка йекономічнінауки, які вивчаютьекономічнийбазис, далійдуть відділи, призначенідля наук, щовивчають різніформи суспільноїсвідомості, які входятьдо надбудови: політичні, юридичні таін. Відділиполітики, юриспруденції, військовоїсправи групуютьдокументи просоціальнунадбудову, якабільшою міроюзалежить відекономічногобазису. Разомз відділомекономіки вонистворюютьсоціально-економічнучастину циклу.Далі розташовуютьсявідділи, якігрупують документипро ідеологічнунадбудову іпро ті формигромадськоїсвідомості, що входять доцієї надбудови.У першому відділіцієї групизбираютьсядокументи, яківисвітлюютьзагальні питаннякультури, наукознавства, освіти тощо.Далі йдутьвідділи, присвяченіхудожній творчостіяк одному зпроявів духовноїкультури – –це літературознавствоі мистецтвознавство, причому передуєїм відділмовознавства, оскільки мова– це основабагатьох видівхудожньоїтворчості.
Громадськасвідомість, яка виступаєу формі філософських, а також релігійнихі атеїстичнихвчень, є ідеологією, що найбільшвіддалена відекономічноїоснови суспільства, тому відповіднівідділи розташовуютьсяв кінці циклу.Закінчує рядгалузевихвідділів наукапро мислення– психологія.Останнім відділомосновного рядує відділ длядокументівуніверсальногозмісту.
Різніваріанти таблицьББК мають різнукількістьвідділів восновному рядікласифікаціївідповіднодо прийнятоїіндексації, але загальнапослідовністьгалузей знанняі наук усюдиоднакова.
Таблиці для масових обласних бібліотек
Галузі знання і наук
Таблиці для наукових бібліотек
2
Природничі науки
–
Природничі науки в цілому
Б
Фізико – математичні науки
В
Хімічні науки
Г
Науки про Землю
Д
Біологічні науки
Е
3
Техніка. Технічні науки
Ж/О
4
Сільське і лісове господарство
п
Сільськогосподарські й
лісогосподарські науки
5
Охорона здоров'я. Медичні науки
р
6/8
Суспільні й гуманітарні науки
–
Суспільні науки в цілому
С
Історія. Історичні науки
Т
Економіка. Економічні науки
У
Політика. Політичні науки
ф
Держава і право. Юридичні науки
X
Військова наука. Військова справа
ц
Культура. Наука. Освіта
ч
Філологічні науки. Художня
ш
література
Мистецтво. Мистецтвознавство
щ
Релігія. Атеїзм
Э
Філософські науки. Психологія
ю
9
Література універсального змісту
я
Відділ1 «Марксизм-ленінізм»(у таблицях длянаукових бібліотекА «Марксизм-ленінізм»)згідно з рекомендаціямиНаціональноїпарламентськоїбібліотекиУкраїни скасовано, а матеріал, щотут відображався, розійшовсяпо відповіднихгалузевихвідділах.
Відділи, розділи і більшдрібні діленняосновної таблицібудуються, виходячи зцілої низкиознак, які маютьрізне значенняі межі використання.Деякі з цихознак є загальнимидля всіх абобільшостівідділів ББК,інші використовуютьсяв межах окремихциклів абокількох спорідненихнаук, треті –лише на рівніокремих наукі дисциплін.Найчастішеділення здійснюєтьсяза такими ознаками: за об'єктом абопредметомдослідження, методом дослідження, аспектом розглядуоб'єкта, державно-територіальною, хронологічною, національною, проблемно-тематичною, мовною ознаками, за способомдії, функціями, процесами тощо.Більшість ознакпов'язані зізмістом документів, проте в окремихвипадках трапляютьсяі формальні.Так, у відділіуніверсальноїлітературигрупуваннядокументівздійснюєтьсязалежно відформи виданняі форми викладуматеріалу.Зміни до ББК, запропонованіНаціональноюпарламентськоюбібліотекою, скасували вбільшостівідділів суспільнихнаук створеннякомплексівдокументівза соціально-економічноюознакою, щосуттєво змінилоструктуру цихвідділів [12, C.49].
На жаль, виправленняі доповнення, зроблені Національноюпарламентськоюбібліотекою, недостатні, щоб потрібноюмірою змінитиструктуру інаповненняББК для задоволенняпотреб українськихбібліотек.Останні розробкиросійськихфахівців недоступнібагатьом вітчизнянимбібліотекам, а якщо й доступні, то не є офіційноприйнятими,і впровадженняїх не сприяєєдності класифікаціїна державномурівні. Томувидання українськоговаріанту класифікаціїє нагальноюпотребою нашогочасу.
Системутипових діленьББК складаютьзагальні типовіділення (ЗТД), територіальнітипові ділення(ТТД), етнічнітипові ділення(ЕТД), спеціальнітипові ділення(СТД) і планирозміщення(ПР).
Загальнітипові діленняможуть використовуватисяв усіх діленняхкласифікації, оскільки формуютькомплексивидання заознаками, якіхарактернідля всіх абобагатьох галузейзнання. Вонипозначаютьсямалими буквами.ЗТД умовноподіляютьсяна два види: тематичні іформальні.Тематичніділення відображаютьтипові ознакизмісту документіві призначенідля більш глибокогорозкриття самезмісту. Наприклад,«с Методикаі техніка науковихдослідженьі спостережень».Формальні ЗТДдають можливістьгрупуватиматеріал заознаками формиі призначеннядокументів.Наприклад, «я5Журнали», «я72Підручникиі навчальніпосібники длясередньоїшколи».
Територіальнітипові діленнядають змогуформуватикомплексиматеріалівза географічноюознакою, їхможна застосовуватив будь-якомуділенні класифікації.У таблиці наведеноділення дляЗемної кулів цілому, дляокремих континентіві країн. У межахконтинентівабо великихфізико-географічнихрегіонів країнирозташовуютьсяв абетковомупорядку назв, що дає змогулегко включатидо таблиці новідержави. ПозначаютьсяТТД цифрамиі великимибуквами, взятимив дужки. Наприклад,(4УКР) Україна,(5КАЗ) КазахстанЕтнічні типовіділення сучаснихнародів світудають можливістьздійснюватигрупуваннядокументівза етнічноюабо національноюознакою. ЕТДвключаютьсучасні народи, найважливішіетнічні групиі племінніділення окремихнародів, усіозначені поняттярозташованів таблиці заабеткою назв.ПозначаютьсяЕТД знакомрівності тапершими букваминазви народув дужках, наприклад:
(=Франц)Французи.
Нещодавнотипові діленнязагальногопризначенняпоповнилисятаблицямихронологічнихі мовних типовихділень, якідають змогустворюватикомплексидокументівза ознакамичасу й мови, проте вониздебільшоговикористовуютьсяв автоматизованихІПС.
До багатьохвідділів таблицьрозробленіспеціальнітипові ділення, які допомагаютьдеталізуватиматеріал заознаками, щопритаманніокремим наукамі галузям практичноїдіяльності.Так, ознаки, характернідля документівзі спеціальноготваринництва, відображеніу СТД до відповідногорозділу таблиць:
2 Біологія виду або групи сільськогосподарських тварин;
З Розведення і племінна справа;
4 Годування й утримання.
Длянадання єдностіструктурі таіндексаціїспорідненихрозділів у ББКвикористовуютьсяі плани розташування.Як і СТД, вонистворені доокремих розділіві відображаютьознаки, характернідля документівз відповідноїтематики. Так, у відділі історіївиділяютьсяплани розміщенняза ознакоюхронології, у таблиці ТТД– за територіально-адміністративнимиділеннями.Індекси планіврозташуванняпозначаютьсяарабськимицифрами, приєднуютьсябезпосередньодо індексуосновної таблиціі є його невід'ємноючастиною.
У різнихваріантахтаблиць ББКсклад таблицьтипових діленьдещо відрізняється.Так, у повномуваріанті є тритаблиці типовихділень сучасногосвіту, а ще єтипові діленнядля територійдавнього світу.В таблицях дляобласних бібліотекє дві таблиціТТД, одна з якихвикористовуєтьсяу відділахприродничихі прикладнихнаук, а друга– суспільнихі гуманітарних.У варіантахдля масовихі дитячих бібліотек– по одній таблиціТТД. У таблицяхдля масовихі дитячих бібліотекнемає такожетнічних типовихділень. У цьомувідображаютьсяспецифічніособливостіфондів і каталогівцих бібліотек[1, C. 4].
ББКмає індексаційнубазу, що складаєтьсяз великих імалих буквросійськогоалфавіту, арабськихцифр, математичнихта інших символів.Основний ряду таблицях длянаукових бібліотекпозначаєтьсявеликими буквамивід А до Я, в іншихваріантахтаблиць – цифрами.Усі наступніступені діленняпозначаютьсяцифрами задесятковимпринципом.Індексаціяв ББК структурназ послабленоювиразністю.Деякі порушеннячіткої логічноїпобудови індексівпояснюютьсянамаганнямскоротитиіндекс, зробитийого компактнішим.
На всіхступенях ділення, крім основногоряду, є значнакількістьвільних індексів, свого родурезерв длявведення новихпонять.
ІндексиЗТД позначаютьсямалими буквамиросійськогоалфавіту, а вразі необхідностіїхньої деталізаціїзастосовуютьцифри. Буквиі цифри, а такожкруглі дужки, знак рівності, дефіс використовуютьдля позначенняінших типовихділень.
Державнийрубрикатор(ДР) автоматизованоїсистеми НТІє варіантомміжнародноїсистеми НТІ.Він призначенийдля формуванняінформаційнихмасивів в органахНТІ, систематизаціїматеріаліву інформаційнихвиданнях, здійсненняпошуку інформаціїв пошуковихсистемах.Використовуючирубрикатор, можна створитиавтоматизованийбанк данихдокументівДАСНТІ; організуватиобмін інформацієюна машиннихі безмашиннихносіях міжорганами НТІ– як тими, щовходять додержавноїавтоматизаваноїсистеми науково-технічноїінформації(ДАСНТІ), так ізовнішнімивідносно неї, наприклад, міжнароднийобмін; здійснюватиширокий тематичнийінформаційнийпошук тощо. Насьогодні рубрикаторіснує яку друкованій, так і в машинопрочитувальнійформі. ЕлектроннийДР НТІ забезпечуєпошук за кодамирубрик, ключовимисловами, яківключені дозаголовківрубрик, індексамиУДК [17, C. 54].
Рубрикаторє ієрархічноюперелічувальноюкласифікаційноюсистемою. Йогоосновний рядмає 100 рубрик, що позначаютьсякодами (індексами)від 00 до 99. Ці рубрикиподілені начотири умовнітематичнігрупи:
Суспільнінауки (коди від00 до 26); Природничіта точні науки(коди від 27 до43); Прикладнінауки. Галузіекономіки(44–81); Міжгалузевіта комплексніпроблеми (82–99).
Кожнарубрика складаєтьсяз коду і словесногоформулювання.Коди рубрикстворюютьсяз ланцюжківпар арабськихцифр, що розділяютьсязнаком крапка(.).
55. Машинобудування;
55.01 Загальніпитання машинобудування;
55.01.09 Історіямашинобудування.Персонали.
Рубрикатормає три рівніієрархії, причомудва першихзбігаютьсяз РубрикаторомМСНТІ. Наоснові ДР НТІоргани НТІрозробляютьвласні галузевірубрикатори, в яких третійрівень ієрархіїдеталізуєтьсядалі до бажаногоступеня.
Основнатаблиця рубрикатораміститьтакож пошуково-довідковийапарат. Орієнтуватисяв основнійтаблиці допомагаєабетково-предметнийпокажчик.
3.3Міжнароднапатентна класифікація
Патентнідокументисистематизуютьсяза Міжнародноюпатентноюкласифікацією, розробленоюКомітетомекспертів приЄвропейськійраді і прийнятоюв 1954 р. Ця класифікаційнасистема сприялауніфікаціїрізних національнихсистем класифікаціївинаходів іміжнародномуспівробітництвув галузі створенняуніфікованогодовідково-пошуковогоапарату допатентнихфондів, обмінуінформацієюпро винаходи.
Міжнароднакласифікаціяпередбачаєсистематизаціюдокументівза функціональноюі галузевоюознаками. Убільшостіописів винаходівзазначаєтьсясфера використаннявинаходу, і присистематизаціїдокумент зараховуютьдо цієї сфери.Якщо ж винахідможе застосовуватисяв різних галузях, документсистематизуютьза функціональноюознакою. Так, двигунам властивафункція виробництваелектроенергії, але певна категоріядвигунів можевикористовуватисялише в певнійгалузі. Виходячиз цього, винаходипро двигунияк джереловиробництваелектроенергіїзбираютьсяз урахуваннямзагальногопризначення, а винаходи продвигуни длявикористанняв конкретнійгалузі систематизуютьза призначенням[15, C. 189].
За структуроюМіжнароднапатентна класифікаціяе ієрархічноюперелічувальноюсистемою. Усясукупністьвинаходівподіляєтьсяна 8 основнихрозділів, щопозначаютьсявеликими літерамилатинськогоалфавіту:
А Задоволенняжиттєвих потреблюдини;
В Різноманітнітехнологічніпроцеси й транспорт;
С Хіміяі металургія;
DТекстиль; папір;
Е Будівництво;
FПрикладнамеханіка; освітлення; опалення; двигуниі робочі машини; зброя і боєприпаси;
GФізика;
Н Електротехніка.
Коженрозділ поділяєтьсяна класи, якіпозначаютьсяіндексом розділуй двома арабськимицифрами:
А01 Сільськегосподарство; лісове господарство; тваринництво; мисливствоі ловля тварин; рибництво ірибальство; А21 Хлібопекарство; борошнянівироби.
Такимчином, коженрозділ можемістити до 99класів. Класи, у свою чергу, поділяютьсяна підкласи, які позначаютьсяприголоснимималими літерамилатинськогоалфавіту ідодаються доіндексу класу:
У класахнеоднаковакількістьпідкласів, адеякі складаютьсянавіть з одногопідкласу. Назвирозділів ікласів маютьумовний характері лише приблизнопередають їхнійзміст, назвиж підкласівчітко вказуютьна предмет інавіть якоюсьмірою розкриваютьзміст підкласу.Назви підкласівсупроводжуютьсяпримітками, які пояснюютьзміст діленняі забезпечуютьприйняттяправильнихрішень присистематизації.
Коженпідклас складаєтьсяз окремих рубрик, що називаютьсягрупами і підгрупами, а в сукупностіце так званідрібні діленнякласифікації.Групи звичайнопозначаютьсянепарнимичислами, а підгрупи– парними:
А21с15/04 Різальнімашини, щовикористовуютьсяв булочних.
Міжнароднапатентна класифікаціяпостійновдосконалюється, розвивається, щоб відповідатистану сучасноїтехніки. Кожніп'ять років донеї вносятьсязміни, післячого в різнихкраїнах публікуютьсячергові редакціїсистеми.
Висновки
Протягомусього періодурозвитку наукиі культури йдепроцес накопиченняінформаціїта знань, якіфіксуютьсяв документах.Кількістьдокументівпостійнозбільшується.У сфері інформаціїдіють закониприскореннярозвитку науки, внаслідок чогопостійно зростаєпотужністьдокументно-інформаційногопотоку, відбуваєтьсяконцентраціята розпорошенняпублікаційу періодичнихвиданнях, старінняінформації.Усе це призводитьдо серйознихтруднощів уроботі з документамий інформацією, яку вони містять.У той же часзначення інформаціїв житті людейпостійно зростає.Визначною рисоюсучасної епохиє інформатизаціявсіх галузейлюдської діяльності.Інформаційніресурси розглядаютьсяяк багатство, що не поступаєтьсяза своїм значеннямі потенційнимефектом природнимресурсам. Обсягінформаціїрізноманітногохарактеру внаш час настількивеликий, що вдеяких випадкахпростіше ідешевше зановопровести дослідження, зробити винахідабо навітьвідкриття, ніжзнайти відомостіпро нього вдокументах.
Щоб подолатикризові явищау сфері документнихкомунікацій, які виникаютьчас від часу, людство винайшлочимало засобів, серед якихписемністьі папір, друкарськийверстат і бібліотеки, архіви, органиінформації, автоматизованіінформаційнімережі й багатоіншого. Алевиявляється, що накопичитиінформаціюзамало, важливонадати її користувачув потрібномуобсязі й у потрібнийчас.
Ужев давнину зпоявою порівняновеликих документнихзібрань з'ясувалося, що неможливошвидко знайтипотрібну інформаціюшляхом переглядувсіх наявнихдокументів.Оперативноознайомитисяз великою кількістюїх можна, якщокоротко навестиосновні відомостіпро кожнийдокумент усвоєріднійдовідці, тобтоподати інформаціюу стислому«згорнутому»вигляді,
Затаких умов длярозшуку потрібногодокумента немаєпотреби переглядатитексти багатьохдокументів, а досить ознайомитисялише з короткимиповідомленнямипро них. Якщож ці короткіповідомленняподілити нагрупи відповіднодо певних ознакдокументів, то можна переглядативідомості непро всі документи, а лише про ті, що увійшли допевної групи.Саме за такимпринципомбудуютьсярізноманітніінформаційно-пошуковісистеми (ШС) –бібліотечній бібліографічнікаталоги, картотеки, автоматизованібанки бібліографічнихданих, бібліографічніпокажчики йт. ін. Це значноприскорює іполегшує процеспошуку. Причому, чим коротшеохарактеризованодокумент, тимбільшої економіїчасу та працідосягаєтьсяпри пошуку.Але, з іншогобоку, чим лаконічнішеподано ознакидокумента, тимбільша ймовірністьпомилки прийого пошуку, наприклад, можуть бутивипущені побічні, другоряднітеми, розглянутів документі,і, отже, при розшукудокументівз певних темцю працю небуде виявлено, виникне прогалина, буде втраченоінформацію.
Списоквикористаноїлітератури
Антоненко І. Авторитетний контроль бібліографічних записів // Бібліотечний вісник. – 1995. – №4. – С. 1–4.
Библиотечно-библиографическая классификация: Рабоч. табл. для масс. б-к. – М.: Либерея, 1997. – 688 с.
Библиотечно-библиографическая классификация: Рабоч. табл. для масс, б-к: Дополнения и изменения. Вып.1. 60/63 Социальные науки в целом. Обществознание. История. Исторические науки / Рос. гос. б-ка, Рос. нац. б-ка, Б-ка Рос. акад. наук. – М.: Либерия, 2002. – 64 с.
Библиотечно-библиографическая классификация: Средние таблицы. Практическое пособие / Рос. гос. б-ка, Рос. нац. б-ка, Б-ка Рос. акад. наук. – М.: Либерея, 2001. Вып. 1. 60/63 С/Т Социальные науки в целом. Обществознание. История. Исторические науки. – 320 с.
Библиотечно-библиографическая классификация: Табл. для дет. и шк. б-к. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Либерея, 1998. – 320 с.
Голоднова Н., Петрова А. Динаміка розвитку знання і межі змінюваності універсальних бібліотечних класифікацій // Бібл. вісник. – 1996. – №1. – С. 1–4.
Голоднова Н.Н. Библиотечно-библиографическая классификация: модернизация и перспективы развития // Вісник книжної палати. – І997. – №5. – С. 7.
Голтвинская Т.С. Библиотечно-библиографическая классификация: За и против // Сов. библиотековедение. – 1991. – №4. – С. 40–44.
Зайцева Е.М. Лингвистическое обеспечение автоматизированных библиотечно-информационных систем: Современные требования и направления развития // Науч. и техн. б-ки. – 2000. – №3. – С. 57–60.
Классифицирование произведений печати по таблицам Библиотечно-библиографической классификации: Общая методика. – М., 1980. – 228 с.
Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. -4-е изд., испр. – К.: О-во «Знання», КОО, 2003. – 460 с.
Макилвейн А. УДК – достижения и планы на будущее / А. Макилвейн // Науч. и техн. б-ки. – 1999. – №6. – С. 48–58.
Митчел Д. Десятичная классификация Дьюи: Средство организации знании для XXI века // Науч. и техн. б-ки. – 1999. – №6. – С. 58–65.
Мухітдінова Л. Класифікаційні системи в Україні: коротка історія /1917–1996/ // Вісник книжної Палати. – 1996. – №4. – С. 9–12.
Наукова обробка документів / Кушнаренко Н., Удалова В. – К.: Вікар, 2003. – 328 с.
Никифоровская Н, А. Библиографическое описание: Вопросы теории и методики / Под. ред. Г.Г. Фирсова. – Л., 1978. – 149 с.
Норми на процеси бібліотечно-бібліографічної роботи Державної бібліотеки України. – К., 1992. – 279 с.
Общая методика использования Универсальной десятичной классификации / ГПНТБ. – М., 1973. – 179 с.
Составление библиографического описания: Краткие правила/ Между-вед. каталогизац. комис. при Гос. б-ке СССР. – 2-е изд., доп.-М., 1991.-224 с.
Справочники библиографа / Науч. ред. Д.Н. Ванеев, В.А. Минкина. – СПб.: Профессия, 2002. – 528 с.
Сукиасян Э. Библиотечно-библиографическая классификация и проблемы классификационного поиска в электронных каталогах // Библиотековедение. – 1999. – №4–6. – С. 47–49.
Сукиасян Э.Р. ББК и мировая классификационная практика //.Сов. библиотековедение. – 1991. – 34. – С. 35–40.
Сукиасян Э.Р. Библиотечно-библиографической классификации – 30 лет / Э.Р. Сукиасян // Науч. и техн. б-ки. – 1999. – №4. – С. 74–82.
Сукиасян Э.Р. Универсальная десятичная классификация: на пороге второго тысячелетия // Науч. и техн. б-ки. – 1996. – №3. – С. 46–55.
Універсальна десяткова класифікація: Структура таблиць: Метод, рекомендації на допомогу самостійній роботі студентів / Укл. І.П. Штефан. – К.: КДІК, 2002. – 32 с.