Реферат: Дитяча література Німеччини другої половини XIX – XX ст
Рефератз дитячої літератури
натему:
«Дитячалітература Німеччини другої половини XIX– XXст.»
План
1. Дитячалітература другої половини XIX і першої половини XX ст
2. Дитяча література20 – 30-х років ХХ ст
3. Дитячалітература 40-х років ХХ ст
4. Дитячалітература ФРН
4.1. ОтфрідПройслер
4.2. Еріх Кестнер
4.3. Джеймс Крюс
4.4. Петер Хертлінг
1.Дитяча література другої половини XIXі першої половини XXст
У дитячійнімецькій літературі другої половини XIX — першої половини XX ст. помітного розквіту набули два автори, популярність якихпереступила границі Німеччини. Це Вільгельм Буш(1832—1908) і Генріх Гофман(1809—1894).
Вільгельм Буш — гуморист і сатирик, що блискуче володів словом, бувнещадний до всіх пороків дрібнобуржуазного середовища. Особливу популярністьодержали його книги «Шість історій для племінників і племінниць» (1884) і «Максі Моріц» (1874).Ім'я Генріха Гофмана як творця «Степанка»(1874) відомо стало не дуже давно.Перетнувши границі, «Степанко» одержував різні імена, вірші Гофманаперевидавалися і переказувалися, а автора їх ніхто не пам'ятав. Наївність,своєрідна фольклорність мови й образів, ненав'язлива повчальність, м'який гуморстворили їй славу.
/>В інших жанрах дитяча літературацього періоду художньо-значних добутків не створила, але саме в цей періоднародився ряд напрямків, в основному буржуазних по характері, що малипродовження й у XX ст. Два дуже різнопланових явища породили в Німеччині хвилюсвоєрідних «робінзонад».
Характер«робінзонад» був досить різний: подорожували по світі, у минуле, по сторінкахстарих сказань. Так народилися незліченні серії історичних і пригодницьких(«література про індіанців») романів. В області пригодницької літератури мавчималий успіх Карл Май (1842—1912). К. Май створив десятки романів, щоперевидаються й у наші дні мільйонними тиражами в Німеччині і за її межами. Унас він відомий серією кінофільмів про індіанця Виниту, створеної на основійого романів. Екзотика пригод, спритно побудована інтрига, подвиги героїв, сильнихособистостей — усе це створювало і створює сьогодні в багатьох західних країнахпопулярність книгам К. Мая.
2.Дитяча література 20 – 30-х років ХХ ст
Великоюпопулярністю користувалася в ці роки творчість Берти Ласк(1878—1967), Августи Лазар(1887—1970)і Алекса Веддинга(справжнє ім'я— Грета Вейскопф,1905—1966). Книги їх перевидаються і сьогодні.Особливу популярність одержав роман Веддинга «Еде й Унку» (1931).
Саме 20 — 30-іроки відзначені появою перших значних добутків для дітей письменників. Дивнадоля письменника-антифашиста Лізи Тецнер (1894 -1963) — збирачки,видавця казок різних народів для широкої, демократичної аудиторії(«Найпрекрасніші казки світу». 1926—1953). Її проникнення в художній світ казкидопомогло їй створити книгу про подорож юного героя в пошуках такої країни, дежили б за законами природи і краси. Країну таку вони знаходять у Росії («ГансУріан, або: Історія однієї кругосвітньої подорожі», 1929). Книга переводиласяна багато мов і одержала високе схвалення Томаса Манна.
Велика заслуга влітературі для дітей належить Еріху Вейнерту (1890—1954). Особливо відома булайого поема «Йокеле співає» — про прекрасну мрію, про прекрасний світ, невигаданий, а цілком реальний.
У плеяді прогресивних письменників значне місце займає ім'я Б. Травена(1882 або 1890—1969), доля, біографія і навіть справжнє ім'я якого до самоїйого смерті залишалося таємницею, хоча книги його користувалися і користуютьсяпопулярністю в багатьох країнах світу. Чудове знання побуту і вдач тих країн, про які вінпише, співчуття пригнобленим додавали його книгам особливу актуальність. Вонивходили в коло читання і дітей, і дорослих. Його відома книга – «Похід у країну Каоба» (1959) та збірник новел іповістей «Народження божества» (1972).
3.Дитяча література 40-х років ХХ ст
Період фашизмупочався для літератури 40-х років XX ст. з багать, у яких горіли книги нетільки сучасних авторів дорослих і дитячих книг, але і класиків світовоїлітератури. Найменший натяк на вільнодумство грозив забороною книги. Один здокументів цього часу затверджував необхідність виховання мужності, твердості,дисципліни і віри у вічний і істинно німецький дух. Величезними тиражамивидавалися мальовані військові книжки і фотомонтажі, легенди і сказання,нарочито трансформовані в дусі нацизму. Те, що не можна було знищити з пам'ятілюдей, наприклад «Лорелею» Гейне, повідомляли добутком анонімним. Цікава деталь— відкриття поезії і прози Г. Гейне молодим поколінням стало справжньоюсенсацією. Два покоління німців не знали великого національного поета.
У цей час продовжують в еміграції свою діяльність більшість прогресивнихписьменників 20—30-х років. Л. Тецнер пише серію книг під загальною назвою «Одіссеяюності» (1933—1949), де розповідає про долю дітей, а потім підлітків одногобудинку пролетарської окраїни. А. Веддинг створює ряд історичних добутків іпригодницьку книгу «Північне море кличе» (1936). Перші книги для дітей пишутьМ. Циммеринг, А. Лазар, В. Бауер, О. Вендлер.
В роки фашизму доказки звертається один з найбільших письменників Німеччини Ганс Фаллада(справжнє ім'я Рудольф Дітцен, 1893—1947). У 1935 році з'явилася «Казкаписаря, що біг на лоно природи», а в 1936 році «Гоппель, Поппель, де ти?», у1938 році «Історія з країни Муркеля». Написані вони одночасно із самимитрагічними романами письменника про долі «маленької» людини в Німеччині.Роздуми над долею Німеччини, тривога за майбутнє батьківщини, її дітейнароджують їх казки. Це дивні, дуже смутні казки, хоча і закінчуються вони, якправило, традиційно щасливим кінцем. Маленькийчитач не зрозуміє усього філософського підтексту казок, але їхні несподіванісюжети цікаві, мова й образи прості і привабливі, і тому вони входять у колодитячого читання.
Читач старшийобов'язково помітить у Фаллади теми, невластиві традиційним казкам. Так, уФаллади мишка страждає від самітності, курка-невдаха, досягши вищого казковогощастя — життя в принцеси в повному благополуччі, буде тужити за своїм курячимдвором і невдалим звичайним життям і дружбою. Ганс-Жадюга в «Казці про золотийталер» буде жити в дивному селі «Скрізь», що символізує скоріше філософське,ніж казкове поняття незруйновності і безликості влади золота в буржуазномусвіті.
Казки Фалладимістять як би два рівні: їхня сюжетно-казкова основа адресована читачевібудь-якого віку, їхній філолофсько-реалістичний аспект адресований дітямстаршого віку і дорослим. Фаллада нарочито трансформує звичну казкову форму,змушуючи задуматися над складністю світу реальним, непідвласного законам казки,де сам людина несе відповідальність за кожне своє діяння. У цьому змісті уФаллади зливається казка (віра в кінцеву перемогу добра, краси, справедливості)і антиказка (суворе попередження письменника про те, що втілити казку можутьтільки самі люди, але навіть чарівники їм не допоможуть, якщо вони втратятьлюдське достоїнство).
У 1945 році,після остаточної капітуляції, фашистська Німеччина перестала існувати як держава.Німеччина була розділена, а пізніше, в 1949 році, на її території утворилисядві самостійні держави — ФРН і ДДР.
4.Дитяча література ФРН
Одна знайважливіших проблем літератури ФРН — це проблема підростаючого покоління, відякого залежить майбутнє країни. Тому в літературі ФРН не менш значну роль, ніжу літературі ДДР, відіграє «роман — виховання». Дитина не випадково сталагероєм багатьох добутків ведучих прогресивних письменників (Г. Белль, Г.Ріхтер, П. Шаллюк і багатьох інших).
З першими післявоєнними роками збігається творчість одного зі значнихписьменників ФРН Курта Лютгена, лауреата багатьох премій в області дитячоїлітератури.Темою його жваво і талановито написаних книг є далекі подорожі, за духом своємупротипоставлені ідейної спрямованості пригодницьких книг відомого К. Мая іподібної тривіальної літератури.
Публікуютьсяказки Лізи Тецнер, романи Курта Клебера, розповіді Петера Лампеля. Пліднопрацює в ці роки й один з найбільших письменників-антифашистів Еріх Кестнер. Відроджуються незліченні «індійські романи», щорозуміються як жанр, перекладна «ковбойська література», американські комікси іїхні німецькі аналоги з набором своїх «улюблених монстрів» і героїв, детективнісерії із суперсищиками і суперзлочинцями. Відродився і розподіл на літературудля дівчинок і хлопчиків.
Ленц, Белль,Носсак, Ріхтер і багато інших «дорослих» письменників ФРН із великим болем ігіркотою писали про трагедії підростаючого покоління, покаліченого наслідкамиминулої війни. У дитячій літературі рівних їм по гостроті соціального звучаннякниг про проблеми виховання поки немає.
У літературі останніх десятиліть величезну роль грають документальні інауково-популярні жанри. У дитячих і юнацькихваріантах «солдатських серій», та й всіх інших теж, за накопиченням «фактів» і«точних» цитат важко буває уловити істину, тим більше дитині і підліткові. Подібну методику чудово осміяв Г. Белль у романі«Білліард о пів на десяту». Він робить нас слухачами радіопередачі длядітей про тварин. Мила дама, серед іншого, приводить приклади любові до кішечокі собачок великих людей, тут же згадується й любитель собачок дядько Гітлер.
Наприкінці 60-хроків до проблем дитячої літератури звернулисяписьменники ФРН «групи 61-го» і «школи пишучих робітників». Були виданіпубліцистичні збірники: «Червоний дідусь розповідає» і «У п'ятнадцятьроків ще мрієш». Велике місце проблеми дитячої літератури займають у творчості члена «групи 61-го» Йосипа Рединга(р.1929) – письменника дивної біографії. На батьківщині Рединг багато часузаймається проблемою злочинності серед малолітніх, намагаючись зробити всеможливе для дітей, яких суспільство перетворило в «знедолених», він багато пишепро положення дітей. «Нещастя дітей світу» (1963) — так називається одназ його численних книг. Вийшла його книга віршів,присвячена дітям, де піднімаються кричущі проблеми сучасності.
Увага до розвитку дитячої літератури, до її сучасних проблемпозначилося, і в тім, що в останнє десятиліття значно активізувалася діяльністьдвох міжнародних центрів по вивченню дитячої літератури і дитячого читання:Міжнародній дитячій і юнацькій бібліотеці (МЮБ) у Мюнхені під керівництвомВальтера Шерфа і Міжнародного інституту дитячої, юнацької і народної літературиу Відні. Впливїх особливий помітно позначилося на розвитку прогресивної дитячої літератури ірозширенні її міжнародних зв'язків. З діяльністю МЮБ пов'язані і найбільшцікаві дитячі письменники ФРН. Карл Зейферт (р. 1923) — автор популярнихісторико-пригодницьких романів, лауреат ряду премій. Урсула Верфель (р. 1922) –автор цікавої нової абетки «Золоті А-Б-В»(1966) і хрестоматій з текстами класиків світової літератури для школярів.
В літературі ФРНнеабияке місце посідає діяльність трьох найбільших дитячих письменників: О.Пройслера, Е. Кестнера, Дж. Крюса. Усімтрьом письменникам властиве прагнення до відомого роду модернізації,трансформації старих жанрів: О. Пройслер трансформує народну казку, Э. Кестнер— традиційні жанри детективних романів і психологічної повісті з побутовимописом життя «маленьких» людей, Дж. Крюс переосмислює і переробляє самі різніжанри на шляху створення своєрідного новаторського жанру «синтетичноїказки-минулого».
4.1.Отфрід Пройслер
Особливупопулярність в області казково-фантастичної літератури ФРН належала ОтфрідуПройслеру(р. 1923), лауреату багатьох премій і державної преміїФРН. У створенні своїх книг Пройслер спирається на слов'янські і німецькіфольклорні джерела. Він переробив для дітей розповіді про шільдбюргерів, легенду про розбійника Хольценплотця й інші.
/>Пройслеру вдається передати простотумови казки, її прозору невибагливість. Усі ці якості знайомі читачеві по йогокнизі «Маленька Баба-Яга» (1957) про юну (всього 127 років) відьмі, якій дужехотілося скоріше підрости і брати участь у святах відьом на легендарнійнімецькій горі Блоксберг, де по стародавньому повір'ю збираються відьми. Їй був призначений випробний термін, щоб стати«гарною відьмою», тобто, на думку досвідчених відьом, навчитися діяти зло.Як і всі маленькі, вона не знає неправди, не вміє грати поняттями і словами, подібностаршому поколінню великодосвідчених відьом,— у них за плічми сумний досвідісторії Німеччини від стародавності до сучасності. Противні маленькій Бабі-Язі її наставники і вчителі з їхньою злістю,ненавистю до людей, доносами один на одного. Вона по-своєму, дужепо-дитячому, бунтує проти цієї злої, нелюдської, перекрученої казки і боре завідродження казки як чуда — чуда доброти, радості, довіри, що складає змісткращої класичної казки. Вона намагається карати людей злих, допомагати добрим,веселити і радувати їх. У конкретизації учинків своєї героїні письменник не ідевід сучасних проблем, але не переускладнює їх, оскільки книги його адресованідітям молодшого віку. Оповідання Пройслера пронизане м'яким добрим гумором, що,у свою чергу, сприяє успіхові книги в маленьких читачів.
Ідея казковоїдоброти не в меншому ступені, чим Пройслеру, властива творчості одного із самихзначних письменників ФРН — Еріху Кестнеру, хоча жанровий аспект його книгінший.
4.2.Еріх Кестнер
Еріх Кестнер(1899 — 1974) – належить до письменників старшого покоління, на його частку довелися всіскладні і трагічні переживання, якими так багата історія Німеччини нашогостоліття.
Він створюєпоетичні збірники для дітей і дорослих. Багато сил віддає пропаганді казок іінших видів народної творчості і світової класичної літератури, розуміючи, щобез коренів не можна виростити древо майбутнього. Створено переробки «Кота вчоботах», «Тиля Уленшпігеля», «Мюнхаузена», «Шільдбюргерів», «Дон Кіхота»,«Гулівера», «Казок про тварин». Після війни Кестнер видає дитячий журнал«Пінгвін».
/>/>Головна якість прози Кестнера для дітей —добра посмішка. Він був упевнений, що доброта необхідна дитині, що вона не меншактивна зброя, ніж сатира. У своїй автобіографічній книзі для дітей «Коли я бувмаленьким» (1957) Кестнер відкриває таємницю своєї невигубної доброти. Вонанародилася разом з його дитинством, важким, незабезпеченим і, незважаючи ні нащо, щасливим. Батько — робітник на фабриці — робив вечорами синові іграшки. Мати — завзята і самовіддана людина, працювала непокладаючи рук, щоб дати синові не тільки утворення, але і навчити любитижиття. Від принижень бідності рятувала праця і повага до працьовитихлюдей. Дружба і взаєморозуміння створювали особливий мікросвіт дитинства.
Е. Кестнернасамперед побутописець, під його пером саме повсякденне життя стає казковонеперевершеною і надзвичайно захоплюючою. Казковість його оповіданнявиявляється найчастіше не в зовнішніх атрибутах, а у внутрішнім відчуттіможливості її реалізації простими добрими людьми, якими були його батько і мати(аналогічні герої є в більшості його книг), і в тій однозначності розподілусвіту на добре і зле, котре властиво його добуткам.
Перша книгаКестнера для дітей «Еміль і сищики» була надрукована ще в 1928 році, апродовження «Еміль і троє близнюків» у 1935, але і сьогодні вони читаютьсядітьми з любов'ю. Обидві книгисамобутньо трансформують жанр детективної повісті і розповідають пронеймовірні, але достовірні пригоди хлопців. І все-таки головним для Кестнера єсамі діти, їхні характери, їхнє прагнення, щоб у світі усі було справедливе.Тому герої його перших книг так самостійні у своїй боротьбі, так недовірливі досвіту дорослих, котрим не вистачає ні часу, ні сил, ні бажання діяти казку. Діти беруть на себе функцію дорослих і учать їхдовірі, доброті, справедливості.
Книги Кестнера завжди сучасні: і коли вони описують реальність, як уназваних книгах або у відомій повісті «Антон і Кнопка» (1931), і коли подіїнеймовірні («35 Травня», 1931; «Зачарований телефон», 1931; «Літаючий клас»,1933, або «Хлопчик із сірникової коробки»).
Особливо цікаві,багато в чому несподівані і новаторські форми трансформації класичних традиційвиявляються у творчості найбільш відомого дитячого письменника ФРН Дж. Крюса.
4.3.Джеймс Крюс
Джеймс Крюс(р. 1926)/> у своїй творчості виступає яксвідомий спадкоємець усього кращого, що створила людська культура, німецькакласика і прогресивна література 20—30-х років. Крюс різнобічно обдарований.Він прозаїк, поет, чудовий перекладач дитячих книг, творець мальованих книг,радіо- і теледраматургії, навіть музичних хоралів для дітей. Крюс — лауреатМіжнародної премії імені X. К. Андерсена. Відомими є його твори «Тім Талер, абоПроданий сміх» (1962), «Мій прадід, герої і я» (1968) і « Машина, що говорить».
Дж. Крюс — першийдитячий письменник ФРН, що з такою надзвичайною гостротою відчув необхідністьрозповісти дітям про самі складні проблеми часу й історії Німеччини, нічого неховаючи, не зм'якшуючи, не боячись бути незрозумілим. Задача стояла важка, і Крюсзвертається як до досвіду світової літератури минулого, так і до найсучаснішихлітературних шукань, формам, стилістиці. Крюс не стільки прагне придумати щосьнове, скільки виявляє його в самому житті сучасної маленької людини, що легкосприймає як древню легенду, казку — народну або романтичну, так і суто сучаснийкомікс і детектив, романтику відкриттів першопрохідників науки і сучаснутехніку, з'єднуючи в собі природну наївність дитини і досвід сучасної людини внайгостріших соціальних проблемах.
Ще одна якістьвідрізняє Крюса від його попередників. І Пройслеру, і Кестнеру властиві тонкаіронія, м'який гумор. Дж. Крюс більш різнобічний і в цьому плані. У йоготворчості ми знайдемо не тільки всю палітру іронії і гумору, але і сатиру — тверду,сувору, котра нагадає Гофмана, але Гофмана не автора дитячих казок, аписьменника для дорослих із усією нещадністю його сатиричного гротеску, сатириГ. Гейне, Г. Манна. Сатира Крюса завжди гостросоціальна.
/>У повісті про«Тіма Талері» Джеймс Крюс використовує добре відомий у німецькій літературі мотивпро продаж людиною заради грошей свого «я». В А. Шаміссо — це була тінь героя,у В. Гауфа — серце («Холодне серце»), у Т. Манна — життя («Доктор Фаустус»).Варіант Крюса особливо трагічний, його герой — дитина і сирота. Вступаючи вугоду із силами зла, попередники Тіма хоча і не до кінця, але знали, на що і вім'я чого йдуть. Тім своєї долі не вибирає, весь лад життя, у якому він існує, штовхає його на цей вчинок. Сила зла вКрюса зображена з навмисною відвертістю, в образі чорта виступає сучаснийділок, озброєний повним набором сучасних технічних чудес і фантастичнимбагатством. Письменник не боїться сюжетних ускладнень, вводить цілий ряддругорядних героїв, що дублюють практично його головного персонажа, що уособлюєзло,— риса, щоб продемонструвати реальну складність реальної боротьби знелюдськими силами буржуазного світу. Як і в Кестнера, у Крюса перемагаютьдружба і солідарність простих людей, але саме тут письменник не ховаєказковості подібної ситуації в реальному світі.
Книга «Мійпрадід, герої і я» в ідейному змісті надзвичайно важлива і для самого Крюса, ідля дитячої літератури ФРН у цілому. Ніхто з дитячих письменників ФРН ненамагався з такою широтою поставити проблему світогляду і моральності сучасногопокоління дітей. У книзі скомпонованаі серія новел, і вірші. Сатира, гротеск і лірика, психологізм ідокументальність відрізняють цю своєрідну книгу, жанр якої не укладається ні вякі канони.
/>Сюжетний план оповідання — лірична розповідьпро острів Гельголанд, батьківщині письменника, його самобутніх людях, мудрим і безжурних, усупереч усім труднощам життя.Невибагливе зовні побутописання несе велике ідейне навантаження. Взаємини головних героїв: «старого»(прадіда) і «малого» (правнука) — це сама історія, що з'являється в природнійдіалектиці досвіду минулого і пізнання сьогодення. Перегортаючи разом з героямисторінки історії людства, юні читачі навчаються суворої, безсторонньої, аленескінченно людяної мудрості, уособленням якої є образ прадіда,безкомпромісного судді історії, гуманний досвід якої він доносить до правнука ісучасного покоління.
У книгах Крюса вміло поєднуються емоційне і раціональне, образи іпоняття, фантазії й абстракції, що полегшують на рівні дитячої свідомостіпереходи від часткового до загального, кладуть місток зі світу дитинства досвіту дорослих проблем.
Різноманіття стилістичних, композиційних, жанрових прийомів дозволяєлегко змінювати тональність оповідання.
4.4.Петер Хертлінг
Одним з деякихписьменників, що стосуються гострих соціальнихпроблем сучасності, є Петер Хертлінг(р. 1933). Хертлінгзавоював собі ім'я в дорослій літературі як майстер соціально-психологічнихроманів.У 1973 році він випускає першу книгу для дітей «Це все Харбель» — провосьмирічного сироту при живій матері, що відмовилася від нього, боячисьнаслідків родової травми. Болісно загострене почуття справедливості заважаєхлопчикові бути слухняним і безликим. Бунт його безнадійний, але і примиритисяз несправедливістю долі і навколишніх його людей він не може.
Хертлінгрозповідає про те, що є, що усі знають, що складає сутність трагедії сучасноїдитини. Його оповіданню далекі казковість, фантастичність, вимисел. Йогопоетика — сувора поетика неприкрашеної істини.
Наступний роман«Бабуся» був визнаний кращою дитячою книгою за 1976 рік. Герой — сирота, йоговиховує бабуся. У книзі немає і натяку насентиментальність, повість суто «антиказкова» і сувора. Герої люблять одинодного, але не завжди розуміють, дуже вже різні епохи об'єдналися під однимдахом. Вражає і в одній, і в іншій книзі почуття ізольованості ісамітності героїв. Відбулося лихо з маленькою людиною, але нікому немає доцього справи. Один герой вже в дитячому будинку, інший незабаром буде там, аджебабуся дуже стара.
В останній книзі— «Тео біжить з будинку» (1977) розповідається про дві втечі хлопчика з цілкомблагополучного сімейства. Перша втеча була спровокована брутальністю батькастосовно матері, друга була свідомим рішенням дитини, оскільки зустріч ізпростими, добрими людьми багато чому його навчила і люди ці дуже відрізнялисявід тих, що він бачив у своєму оточенні.
Тема втечі збудинку часто зустрічається і в дорослій і в дитячій літературі ФРН, вонанавіть одержала найменування в критику, як тема «неблагополуччя в нашомувласному будинку».
Дитяча літератураФРН – явище досить складне і неоднозначне, вона, як і література доросла,відбиває всі протиріччя соціальної й ідеологічної боротьби, у ній так самонепримиренні реакційні і прогресивні тенденції. Прогресивна література длядітей у ФРН прагне «навчити тому, що людяно, а що нелюдяно» (Дж. Крюс),виховати в юних читачів почуття відповідальності за історію і сучасність своєїкраїни, прищепити любов до всього прекрасного, що було в культурі Німеччини,навчити вірно і суворо судити про помилки і трагедії своєї країни в ім'я їїмайбутнього.