Реферат: Типологія антигероя в чарівних казках слов’ян

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії літератури і словістики

Типологіяантигероя в чарівних

казках слов’ян

 

Курсова робота                            

з зарубіжноїлітератури                               

Підготувала:                                 

студентка ІІІ курсу                         

факультету іноземноїфілології     

групи ІМ-33                                   

                             

Науковий керівник:                     

доц. Хмель В.А.                                 

Рівне– 2006


Зміст

 

Вступ………………………………………………………….

Частина I. Міжнародний характер і типологічна подібність чарівних

казок слов'ян…………………………………………………..

Частина II. Типологія антигероя в чарівних казках слов'ян………….

1.  Образ змія………………………………………………….

2.  Баби – Яги………………………………………………….

3.  Кощея Безсмертного………………………………………

Частина III. Система міфологічних культів у контексті трактування

типології антигероя…………………………………………..

Висновки………………………………………………………

Бібліографія……………………………………………………

 

3

5

7

8

13

16

19

22

24


Вступ

 

Такий різновид казок як чарівні, вчені часом називають“власне казками”, підкреслюючи, що саме в них змальовані всі ті незвичайніпригоди й фантастичні істоти, яких ми звикли називати казковими.

У світі чарівних казок живуть герої, для яких немає нічогонеможливого, вони долають перешкоди й потрапляють до найнеймовірніших ситуацій.

Незвичайні не лише герої казки, але і їхні помічники тавороги. Останні різко протиставлені за своїми якостями. Добро і зло перебуваютьна різних полюсах і зло завжди уособлюється в антигероях, які являються носіямитемного світу.

Як епічне оповідання казка характеризується специфічнимижанровими особливостями. Насамперед у живому фольклорному процесі вонасформувалась як твір усний, має своєрідний стиль і сюжет.

Мета курсової роботи: полягає у розкритті основних типівантигероїв в чарівних казках слов'ян.

Розкриття мети даної теми можна досягти шляхом вирішеннянаступних завдань

1. Розглянути питання міжнародного характеру і типологічної подібностічарівних казок слов'ян.

2. Проаналізувати основні типи антигероїв в чарівних казках слов'ян.

3. Розглянути питання впливу її міфологічних елементів на характеристикуантигероїв в чарівних казках слов'ян.

Актуальність теми: — образ антигероя є, був і буде присутнім інадзвичайно актуальним в усіх казках народів світу. Адже добру завжди протиставляється зло, правді – неправда, прекрасному – потворне, справедливості– несправедливість тощо.

Особливо яскраво цей образ проявляється в чарівних казкахслов'ян, а саме в образі Баби – Яги, Кощея Безсмертного та Змія Багатоголового.Цими а також іншими персонажами в казках відбито національну своєрідністькожного народу, середовища їх існування, природні умови, а особливо історію,яку він проніс крізь віки.

Об'єкт дослідження – чарівні казки слов'ян.

Предмет дослідження – тип антигероя в чарівних казках слов'ян.

Практичне значення – вивчення теми наштовхує на розуміння правильностірозкриття образів – антигероїв, а саме застосування специфічних прийомів,найдоцільнішими з яких можуть бути метод порівняльного аналізу, країнознавства,а також міжнаціонального підходу.

Для вивчення типології антигероя в чарівних казках слов'янпринципове значення мають ґрунтовні дослідження В. Я. Проппа “Историческиекорни волшебной сказки”, М. В. Новікова “Образи восточно – словянской волшебнойсказки”, Є. М. Мелетинского “Герой волшебной сказки”. В їх теоритичних працяхрозглядається чимало важливих завдань, пов'язаних із чарівною казкою слов'ян.Вивчення типології антигероя розглядається в контексті дослідження іншихпроблем казкознавства – історичного розвитку, форми, композиції казок та ін.

Значна увага в дослідженні теми приділена роботам відомихказкознавців Анікіна В. П., Дунаєвської Л. Ф., Кравцова М. І., Померанцової Є.В., які містять цінні спостереження індивідуальної творчої манери. 


ЧастинаI. Міжнародний характер і типологічна подібність чарівних

казок слов'ян.

Казки багатьох народів мають багато спільного: вони подібніза змістом, герої й сюжети в них схожі, хоч і казка кожного народу має властиветільки їй національне забарвлення. Цю особливість народної творчості помітиливчені – фольклористи, а тому виникло кілька теорій, в яких пояснювалися причинисхожості багатьох сюжетів.

Одна з таких теорій – міграційна. Вона ґрунтується напереконанні, що казки, отже й герої “мандрують” по світу, від одного народу доіншого.

“Упродовж багатьох віків блукало… з країни в країну повсьому світу чимало різних оповідей, які внаслідок цього заведено в науціназивати “перехожими” або “мандрівними”. Вони у своєму “мандруванні” такперехрещувалися, переплутувалися і перероблялися, зникаючи часто на батьківщиніі живучи в повному розквіті на чужині, що важко буває іноді навіть вказатимісце початкового їх виникнення і той шлях, який вони пройшли”, — писав Г. О.Булашев у своїй праці “Український народ та його вірування” [3,64].

Слов'янські казки доволі різноманітні за типом і багаті засюжетом. Вони, з одного боку, мають у своєму складі міжнародні сюжети, такі,які є в казках багатьох народів, а з іншої – сюжети, властиві тількислов'янським казкам, або казкам певного слов'янського народу.

Як зазначає Кравцов М. І., “наявність в казках міжнароднихсюжетів (а також і типів персонажів) пояснюється тим, що у творчості різних народівдіють загальні закони: вона розвивається схожими шляхами відповідно ступеням їїсуспільного розвитку. На схожих ступенях розвитку виникають і схожі сюжети яквідбиття схожих умов життя” [9;109].

Схожі сюжети і типи персонажів в казках слов'янських народівпояснюються і тим, що ці народи отримали ще з давнини загальну культурну, втому числі фольклорну спадщину. Важливою особливістю є те, що казки, казковісюжети і типи героїв частіше переходять до сусіднього народу (наприклад, типантигероя – багатоголовий Змій або Баба – Яга). Певна річ, що типи героїв абосюжети, переходячи до іншого народу, але зберігаючи міжнародну основу, в той жечас приймають національно – своєрідну форму і особливе забарвлення утрактуванні. Відомий фольклорист В. М. Жирмунський у своїй роботі “До питанняпро міжнародні казкові сюжети”, пише, що “казки частіше ніж твори інших жанрів,переходять від народу до народу, адже вони мають (прозову) форму і в нихвідсутні конкретні історичні деталі й географічні особливості” [8;461].

Схожість слов'янських казок полягає в їх структурі, сюжеті,персонажах і їх чудодійних помічниках. У своєму історичному розвиткуслов'янські казки пройшли складний шлях. В найдавніших сюжетах зображуєтьсяборотьба героя з чудовиськом і велетнем, з багатоголовим Змієм; перевтіленнялюдини в тварину і, навпаки, перевтілення тварини в людину.

В більш пізніх казках з'являються нові сюжети, новіперсонажі, але в казках всіх часів зберігається народна оцінка подій і дійгероїв, а також народна мораль: перемагати завжди буде добрий, чесний, сміливийгерой і засуджуватись злий, жадібний.

Отже, казковий матеріал свідчить про те, що дуже міцнізв'язки єднають людей, які живуть на землі. Тут усе нерозривне: і їх правічнаспорідненість, і схожість матеріальної та культурної історії. Всі народиоднаково уявляють істину і неправду, справедливість і облуду, злочин і кару,геройство і боягузтво. Упевнитися в цьому можна на прикладі аналізутипологічних образів антигероя слов'янських чарівних казок.


Частина II. Типологія антигероя в чарівних казках слов'ян.

 

Головною темою народної казки є становлення людини якособистості, її боротьба проти сил, що заважають її гармонійному розвитку, застворення таких умов суспільного життя, в яких вона могла б найповніше виявитисвої здібності, почувати себе вільною і щасливою. Цю тему втілюють персонажі,що об'єднуються в певну систему, тісно пов'язану з сюжетом твору. “Відбірсюжетів та їх комбінування у казці суттєво впливає не лише на її форму, але йна зміст, на розвиток образів – персонажів казки”. [12;25] За словами відомогодослідника Н. В. Новікова, казковий образ – це тип, що втілює певні ідейно –естетичні завдання казкаря, і від цих завдань, які здійснюються в межахказкової традиції, від майстерності оповідача залежить сюжетна архітектонікаказки. Російський казкознавець В. Я. Пропп визначив у казці семиперсонажнусистему, виділивши в ній злотворця, дарувальника, помічника, царівну,отруйника, героя, псевдогероя [14;12]. Поряд з головними образами вченийвизначив значну кількість персонажів для зв'язку дії – скаржників, зрадників,наклепників тощо. Дослідниця Л. Дунаєвська подає трикатегорійну системуказкових персонажів, поділяючи їх на злотворців, добротворців та знедолених.[7;19]

Отже, моральні устої життя – добро і зло – в чарівних казкахрізко відокремлені одне від одного. Світла сторона героя знаходиться упостійній боротьбі з темним світом ворожих сил, потворних і жахливих, таємних інезрозумілих, але зрештою які людина перемагає.

Категорія антигероя в чарівних казках слов'ян охоплює образиусіх противників головного героя, основні риси яких сконденсовані в тій чиіншій мірі в персонажах Змія, Баби – Яги, Кощея Безсмертного.


РозділII. 1. Образ Змія.

Одназ найскладніших і найнерозгаданіших фігур у світовому фольклорі.

Яквідзначає дослідник В. Пропп “мотив змієборства виник із мотиву пожирання,пов'язаного з первісним обрядом ініціації і з розвитком суспільства та йогокультури еволюціонував до персонажів соціально – побутового рівня”. [14;197]

В“Історичних коренях чарівної казки” В. Пропп виділив такі типи змія: “Змій –викрадач; Змій, який збирає данину; Змій – охоронник кордонів; Змій –поглинач”. [14;195] В українських казках поширений образ Змія – противника.

Найхарактернішоюознакою образу змія в казках є та, що у нього з пащі пашить полум'я, а колибіжить – усе кругом гуде.

Змій,який доганяє дочку з хлопцем, “так біжить! А ті чують – земля реве і гаряча”.[17;173] Красуня – полонянка, тікаючи від змія, каже: “Ой, сестричко, землядуднить – це за нами змій летить. У мене праве вушко палає – він уже насздоганяє”. (“Царівна Оленка й красуня – полонянка”. — Бойко, с. 103).

Типзмія – викрадача, змія, що вимагає данини, змія – спокусника з'являється усюжетах про добування нареченої. Конфлікт героя з таким змієм – це такожсвоєрідний вияв змієборства.

Вукраїнських народних казках, де діє зображений зміст, відображений ритуалпосвячення в чоловіки, тобто трансформована частина обряду ініціації. Цей типзмія часто близький до людської зовнішності. Отже, в українських чарівнихказках на відміну від казок слов'ян образ змія не багатоголовий.

Характерною рисою українських чарівних казок є й те, що змійтам часто змальовується в умовах селянського побуту й дії його уподібнюютьсядіям звичайного селянина. Нерідко йому притаманні людські риси: “Перекинувсявін котиком, побіг, — прибігає туди, дивиться – три зміївни хустки гаптують, астара змія на печі лежить”. [18;268] “Та й змій так і лежить, тільки вусипокручує”. [18;420] “ А змій той проклятий да перекинувся парубком, таким хорошим,що й надивитися не можна” [18;143].

Часто зустрічається у казкових оповідях здатність зміязмінювати свою зовнішність. У казці “Про царевича Івана і царівну Марусю”[18;154] змій перетворюється в горобця. Дивною пташкою, якої ще не зустрічавстрілець, декілька разів стає змій і в казці “Про стрільця” [18;180] Перетворюєтьсяв золоту яблуньку, криницю, постіль, вогонь і дружини змій, щоб знищитибогатирів, котрі вбили їхніх чоловіків. [18;261] В. Пропп пов'язував різніформи перетворення персонажів чарівної казки із втечею героїв тапереслідуванням противника. [14;197] Вчений вважає, що такі перетворенняґрунтуються на зображенні повернення персонажів із царства мертвих у царствоживих. [14;327]

Змій знаходиться в основному на своїй “законній” території –на кордоні між царством мертвих і царством живих. Він не починає бою з героємбез його згоди, більше того, пропонує йому перший удар, а пізніше –перепочинок. “Слухай, ти – говорить змій – у тебе батько був?” — “Був” — “Волив нього були?” — “Були” — “Орав він?” — “Орав”. — “А давав відпочивати?” — “Ну,давай і ми відпочинемо” (“Іван – мужній син”. — Бойко, с.204). Герой – богатир,навпаки, вимагає бою: “Не з тим добрий молодець зайшов, щоб миритися, а за тим,щоб битися!”

Таким чином, у поведінці змія – персонажа українськихчарівних казок поєднуються риси фантастичні, пов'язані з міфологічнимиуявленнями людей про потойбічне життя, обрядово – ініціальні і реалістичні, яківідображають старий селянський побут.

Змій – персонаж типовий для фольклору східнослов'янськихнародів. Характерними ознаками казкового змія в російських чарівних казках єйого багатоголовість (одно-, дво-, три-, шести-, дев'яти-, дванадцятоголовийзмій.) і гігантський зріст.

Багатоголове страховисько, змій – вогненно – крилата істота.Коли він летить, над землею піднімається велика буря: “ Гримить грім, землятрясеться, дрімучий ліс додолу схиляється – летить трьохголовий змій” [2;487].Летить лютий змій на зустріч герою, вогнем палить, смертю погрожує. “Я твоєцарство вогнем спалю, попелом розвію,” — погрожує змій. Це достатньо певнийопис реального вихору, сліпучого виблискування блискавок, гуркоту грозовихрозкотів, гри сил первісної природи. Буря перевертає ліс, все живе тремтить ічекає, коли стихне, натішиться своєю грою могутня гроза.

Російська чарівна казка поєднує образ змія із водою.Піднімається змій з води — “море збовталось, море сколихнулося – лізе чудо –юдо” [2;217]. Зв'язок з водою не дивує: грозу супроводжують дощі, розливаютьсяріки, знищують все живе.

Російська казка нерідко пов'язує місце проживання змія згорами: про нього говорять: “Змій Горинич”. Це звичайна назва казкового героя.“Горинич”, неначе означає того, хто “живе в горах”: “Ідуть рік, ідуть два,проїхали три царства – побачили гори високі, між гір степ піщаний, то землязмія лютого”.

Пов'язуючи змія з горами і називаючи його “Гориничем”, народспочатку мав на увазі не гори в прямому розумінні цього слова. “Горинич”означає того, хто “живе на верху”, зовсім не обов'язково на горах.

Якщо змій в російських казках – вогонь, то не важкозрозуміти, чому казковий змій наділений великою кількістю голів: цебагаточисленні вогняні язики. На місці зрублених виростає велика кількістьінших. Герой тільки тоді перемагає вогонь, коли гасить всі вогняні язикиодразу.

Пізні казкові уявлення, що далеко пішли від своєї основи прозмія – чудовиська, зберегли зв'язок з першопочатковим явищем природи. Вросійських казках змій постійно виступає в ролі поглинача. Коли вінзустрічається з героєм, він прямо заявляє йому: “Прощайся тепер з білим світомда полізай скоріше сам в мою глотку – тобі ж буде легше!” [2;135]. Змійпогрожує з'їсти героя з кістками. Цей спосіб дій казкового змія достатньозрозумілий: вогонь спалить, не залишить і кісток.

В ролі викрадача жінок змій фігурує в багатьох російськихказках: “Три царства: золоте, срібне і мідне” (Андреев), Кощеєва смерть вяйці”, “брат спасає від змія сестру і братів”. Свою жертву змій або раптовосхоплює і відносить до себе, або хитрістю заманює у своє лігвище. Як зазначаєНовіков М. В. “головна роль Змія – викрадача дублюється Кощеєм, особливо в тихказках, де він гине від коня” [14;182].

Багатоголовийзмій є також одним із характерних антагоністів героя болгарської чарівноїказки. Загальна картина цієї боротьби така сама, як і в російській казці, хочав останній описана з більшим розмахом і насичена багатьма гострими драматичнимисценами і ситуаціями.

Порядзі змієм можуть бути поставлені такі ворожі істоти, як лама, поні,Червен-ветер, Педа–човек – локет брада, Аракін, Квосе, деер, “диявол Жуглан”(одноокий циклоп). Деякі з них виконують функції змія, а також Баби – Яги іКощея Безсмертного російських казок.

Ламя– багатоголове літаюче чудовисько із зміїним тілом. Іноді до імені доповнюютьепітети: “лама” (погана), жахлива або “галема” (величезна).

Ламянадзвичайно ненажерлива (з'їдає овець, волів і навіть людей) і до того ж хитраі підступна. Подібно змію російських казок, ламя може позбавити цілу державуводи і при цьому вимагати собі на з'їдання по дівчині.

Халі– зовнішністю і діями близька до лами і змія (дракона). Як і лама, поні –змієподібне, жахливе чудовисько, воно – володар грізних сил природи, спроможнєкерувати плодами і впливати на врожай винограду і зернових .

Указці поні більшою мірою ворожа герою і людям. Вона поглинає сонце, і, щобповернути його, герою доводиться вступати з нею в боротьбу. Залишаючись ворожоюлюдям, поні тим не менше може вірно служити герою, знаходитися в повному йогорозпорядженні, охороняти і захищати його.

Червен–ветер– образ подібний змію або Кощею Безсмертному російських казок. Він такожвикрадач красивих жінок й істота невразлива, оскільки серце його сховано далеков морі.

Педа–човек – локет брада – за прозвиськом і зовнішністю йомувідповідає “Сам поготок – борода з локіток” — популярний персонаж російських,українських і білоруських казок. Як в болгарській, так і в східнослов'янськійказковій традиції, цей маленький, злий і підступний персонаж володіє величезноюсилою. У  східнослов'янських казках сам з ногіток – підземний житель і перевертень,він діє головним чином в рамках сюжету “Три царства: мідне, срібне і золоте”; вболгарських казках Педа – човек – крилатий карлик і, як і лама або кощейБезсмертний і змій російських казок, викрадач жінок.

Аралін (“Черен Аралін”) в казці виконує різноманітні ролі, втому числі багатоголового чудовиська, у котрого герой відсікає усі тридцятьголів [13;152].


РозділII.2. Образ Баби – Яги

До числа інших образів, що виникли на життєвому ґрунті, можнавіднести образ жінки, чарівниці і чаклунки. Мало яка чарівна казка обходитьсябез розповіді про злу, стару бабу – Бабу – Ягу.

Баба – Яга – образ дуже суперечливий. М. В. Новіков визначивтакі типи: 1) Баба – Яга – поборниця; 2) Баба – Яга – мстивиця; 3) Баба – Яга –володарка дивовижних предметів; 4) Баба – Яга – зла чаклунка; 5) Баба – Ягапідступна доброзичливиця; 6) Баба – Яга – викрадачка дітей [12;159].

Баба – Яга живе в дрімучому лісі у дивовижній хатинці накурячих лапках. По чудовому закляттю: “Хатинко, хатинко, повернись до менепередом, а до лісу задом!” — хатинка повертається до героя, і він входить в цедивне помешкання. Баба – Яга зустрічає героя незмінним традиційним буркотаннямі фирканням. “Фу–фу–фу, — сказала Баба – Яга. — Щось людським духом запахло.Раніше людського духу ані чутки не чувано, зроду не бачено; нині людський духсам на ложку сідає, сам ріт котиться” [Афанасьєв]. Герой зайшов так далеко,куди мало хто заходить.

Баба – Яга – типовий представник потойбічного світу (нога унеї “кістяна”, тобто мертва). “Вона або лежить, або літає, тобто зовні проявляєсебе як мертвяк” [14;57].

Баба – Яга сліпа, вона не бачить героя, чує його по запаху(запах живого, що відрізняється від запаху мертвих). Цей персонаж потрібен учарівних казках для того, щоб подарувати герою чарівний засіб. У більшості російськихказок Баба – Яга бере на себе роль дарувальниці. “Напоїла – нагодувала Баба –Яга Івана – царевича, ще й в лазні випарила. Розповів він їй, куди іде і зачим. Подарувала Яга Івану коня золотогривого і шаблю золоту. І полетів царевична коні в тридев'яте царство”. [Афанасьєв] За казковими предметами, які даруєЯга, і за порадами, як поводитись герою, приховується опис давньої обрядовоїмагії, за допомогою якої людина хотіла бути сильною і могутньою. Роль Баби –Яги – дарувальниці відповідає тому, що у цьому фантастичному образі бачитипомічника всім, хто попав у світ смерті і погибелі.

В інших казках Баба – Яга наділена рисами людожерки  — викрадачки дітей (“Гусі – лебеді”, “Терешечка”), рисами злої і підступноїпоборниці, нещадної до своїх жертв. Пізніше до цього образу пристали рисисередньовічних відьом. “Кожен з казкових персонажів не концентрує в собістільки людських вад, зазначає М. В. Новіков, скільки у Баби – Яги… Вона –втілення брехні, заздрості, хитрості, скупості, жорстокості, віроломства іпідступності” [12;176].

Всі ці й інші якості Баби – Яги особливо проявляються в тихказках, де вона в ролі антигероя. А може бути і амбівалентний персонаж.

Образ Баби – Яги типовий і для українських чарівних казок. “Вукраїнській казці, як зазначає М. Чумарна, Баба – Яга під впливом російської“костяної ноги” дещо змінилася, але первісно – це ота сама Смерть, яка живе влісі, в хатці на курячій ніжці, і стереже таємниці на межі світів, бо ліс указці – це пограниччя, тут героєві доводиться вступати в боротьбу зпотойбічними силами” [18;38].

На відміну від російських казок “в українських казках Баба –Яга не пожирає людей і не розвішує їхні черепи на кілках. В українських казкахЯга переважно допомагає героєві, дає йому добрі поради” [18;38].

Поклоніння перед віщою Бабою – Ягою і її шанування, з одногобоку, і одночасно страх, що викликає її всемогутність, — з іншого, викликало теподвійне ставлення до неї, яке знайшло відображення у чарівних казках слов'ян.

В українських чарівних казках зустрічаються образи злотворців– жінок, серед яких найяскравішим, синтетичним, таким, що ввібрав типові рисиобразів – злотворців, є образ мачухи. Мачуха зображується лише у своєму домі, утипових селянських обставинах. Про це свідчить її висловлювання: “Твоя, діду, дочкаледаща: нічого робити не хоче, за цілий день і пальцем не вдарила, а їсти, тобач, як їсть, як добрий косар...” (“Дідова дочка і бабина дочка”. — Чубинський,с.63). Вимагаючи, щоб дід відвів свою дочку з дому, вона мотивує це так:“Підуть обидві на досвітки, то моя дочка пряде, а твоя з хлопцями грається іголе веретено приносить додому” (там само). Залізноноса баба, збираючись статимачухою дітям бідняка, так собі уявляє роль у його сім'ї: “Я їх буду в маслі –молоці купати, а палицею по хребту мастити” (“Залізноноса баба” — Королович, — с.95). Найчастіше мачуха намагається знищити героя обманом, за допомогоючарування, і тут очевидна її подібність з образом Баби – Яги.


РозділII.3. Образ Кощея Безсмертного

Третійворог героя і героїні в чарівних казках слов'ян – Кощій Безсмертний.

Вукраїнських народних казках у порівнянні з російськими і білоруськими цей образзустрічається досить рідко.

В.Пропп пов'язував існування Кощея з “лісовим домом”, вказуючи на спільність роліЗмія і Кощея у казках, які розповідали про шлюб царівни і викрадання її цимичудовиськами. Він вважав, що функція Кощея в оповіді – передати молоду в руки“нареченого людського роду”. А наречений повинен був “відвоювати” її у Кощея.

Вбільшості українських казок Кощей (Костей, Костий) символізував колись божествосмерті, що підтверджується багатьма казковими матеріалами. Ім'я Костей, КостійБездушний, Кощей утворено за принципом першоступеневої символіки, на основіголовної ознаки: якщо ця істота – з одних кісток, без тіла, а тому й без душі.Оскільки Костій – істота без тіла, а своїми діями уподібнюється людині, то душайого повинна знаходитись в іншому місці, і це місце – яйце, сховане в качці,або в морі під степом. Щоб перемогти Костія, потрібно дістати і розбити яйце –іншої смерті для нього немає.

Вірнішеі найповніше образ Кощея Безсмертного передає російська казка “Марья Моревна”.Ця казка відбила архаїчні риси злої фігури Кощея, постійно ворожої всім героямказки.

КазковийКощей – уособлення всіх підлих соціальних рис. В народному уявленні вінпредставлений бридким дідом, насильником, потворним і підступним вбивцею,скнарою і користолюбцем. Це бездушний, жорстокий згубник. У нього нічого немавід людини. Казка дуже виразно показує, що Кощей – озброєний загарбник,багатства якого неосяжні. Це з ним Марья Моревна має вести постійну боротьбу.

Всіказки за участю Кощея Безсмертного, на думку М. В. Новікова, можна розділити натри групи: 1) на сюжет “Смерть Кощея в яйці”; 2) “Смерть Кощея від чарівногоконя” і 3) казки не пов'язані між собою певною тематикою, де Кощей завждивиступає дублером будь – якого іншого негативного персонажа.” [12;193].

Домінуючемісце в основній тематичній низці належить групі “Смерть Кощея в яйці”. Вона жі визначає характерний тип казки про Кощея Безсмертного.

Длятого, щоб потрапити до Кощея, казка із всіх шляхів звичайно вибирає  найдовшийі найскладніший. Герою доводиться переборювати багаточисленні перепони,звертатися по допомогу до різного роду помічників – дарувальникам і порадникам,багатократно вступати в боротьбу з сильним і підступним суперником,  гинути ізнову воскресати  для здійснення багатородного подвигу – звільнення з неволікоханої людини.

ЖитломКощея, куди потрапляє герой, може бути його царство, місто, палац, великийбудинок, хатинка. Залежно від того, який заможний стан займає Кощей у казці,знаходиться і його соціальна характеристика.

Великуувагу чарівна казка приділяє Кощею як незвичайній істоті. Він володієдивовижним чуттям нюху, і, як би не старались його дочка або невільницяприховати свого коханого, він щоразу по запаху виявляє присутність чужоїлюдини.

Вросійських казках є епізоди, де героїня попереджає чоловіка або нареченого проте, що прилетить Кощей і з'їсть його. Однак, крім такого залякування, у казкахнемає нічого такого, що вказувало б на людожерство Кощея. На відміну такихантигероїв, як Баба – Яга і Змій, Кощей не потребує і не вживає людськогом'яса. Зарубаних супротивників він кидає у вогняну ріку, залишає лежати на політа інше.

Хочсюжет казки про Кощея Безсмертного носить міжнародний характер, а її окремімотиви походять з глибокої давнини, сам персонаж зустрічається переважно лише указках східнослов'янських народів, у казках південних і західних слов'ян вінвідсутній.

Отже,всі антигерої чарівної казки слов'ян, — образи фантастичні або напівфантастичні– чарівники наділені якимись надприродними властивостями. Усі риси такихперсонажів сконденсовані більшою мірою в образах багатоголового Змія, Баби –Яги і Кощея Безсмертного.


ЧастинаIII. Система міфологічних культів у контексті трактування

типології антигероя.

 

Вирішальною та обов'язковою ознакою чарівної казки єнезвичайність описування, надприродність, таємничість, чудесність подій,динамічність їх розгортання. Як явище, що виникло на ґрунті прадавньоїміфологічно – релігійної системи, чарівна казка увібрала в себе значнукількість культово-обрядових рис, без врахування яких втрачається можливістьтрактування типології головних героїв. Культові елементи у структурі чарівнихказок вказують на їх витоки з праслов'янської міфології. Тотемні вірування вкомпозиції чарівної казки виявились зокрема у її зв'язку з культами дерев,тварин, птахів тощо. Вони становлять основу побудови дії або простежуються нарівні мотивів, образів.

Так, в українській казці “Дерево до неба” сюжетна лініярозгортається навколо незвичайного дерева, що гіллям сягає неба, пов'язуючиземний та небесний світ. Воно росте в царському саду поміж прекрасних квітів,але жодна людина ніколи не бачила його верхівки. Змій з небесного царства, якезнаходиться у гіллі дерева, викрадає царівну, і цар посилає своїх слуг тадобровольців визволити принцесу. Але ніхто з них не може влізти до гілля, ілише головному героєві через особливі вміння та поради тварини вдаєтьсядістатися змієвого царства, перемогти змія і звільнити царівну.

З міфом про світове дерево перегукуються мотиви й іншихказок. Як у “Казці про Кощія Безсмертного, Івана – царевича, та Булата –молодця”: “На морі, на окіяні, на острові Діяні...є дуб, а під дубом сундук, ав тім сундуку заєць, а у зайці качка, а у качці яйце, а у яйці смерть”.

Тотемні погляди в чарівних казках відлунюються в образахнезвичайних птахів, тварин, риб, комах. У казці “Дерево до неба” лише кінь,схований у Змія, має над ним владу, тому Змій мучить цього коня. Героєвідостатньо раз нагодувати коня полум'ям та жаром, щоб до нього вернулась йогомагічна сила, і він переміг Змія.

Відображення культу тварин у народних казках доповнюєтьсябагатьма негативними образами представників світу природи, що чинять людинізло. У творі “Про сім братів – гайворонів та їх сестру” вбита братами козавиявляється дочкою Баби – Яги, яка шукає помсти за її смерть; у “Казці проКощея Безсмертного” Кощей володіє стадами худоби, які пасуться на його полях.

Але найвищого вияву негативна сила сягає в образі Змія. Прозв'язок цього персонажа з давнім культом говорить його магічна природа: як ічарівний кінь, він причетний до всіх стихій: живе в землі, біля гори або наній, пов'язаний з водою, із повітрям (має крила і може літати), із вогняноюстихією (живе біля вогняної ріки, дихає полум'ям, з ніздрів дим іде). Йогоподоба – поєднання частин тіл різних тварин – різноманітних природнихсередовищ: хвіст (як у плазунів), кігті та крила (від птахів), покритий лускою(як риби, ящірки) тощо. Частим елементом є його багатоголовість, а відтак –здатність пожирати, живучість, оскільки голова – тілесне уособлення душі.Безумовно, Змій наділений магічною владою, тому простій людині перемогти йогоне під силу: тут потрібні надприродні вміння, знання чарів, незвичайні помічникитощо. Змій завжди виступає противником головного героя казки, обов'язковимелементом якої повинен бути їх смертельний двобій.

Часто у чарівних казках роль змія виконує Кощей. Головнаприкмета цього образу – володіння магією; щоб його здолати – необхідно вбити,що зробити нелегко. Героєві в цьому інколи допомагає дочка Змія чи полонянка,яка володіє чарами. Вказані здатності Кощея дають підставу припускати, що цейобраз може бути уособленням жерців, які мали верховну владу, володілисакральними знаннями і вороже ставились до чужинців. Звідси – атрибути смерті,адже жерці були причетні до жертвоприношень, використовували у ритуалах людськікістки, черепи тощо.

Давні вірування стали основою виникнення та поширення мотивуіснування душі поза межами тіла. Часто у казці для того, щоб вбити антигероя,необхідно знайти предмет, у якому схована його душа (життя чи безсмертя). ЖиттяКощея чи Змія найчастіше сховане у яйці (трьох яйцях) або на кінці голки, що вньому знаходиться. Із поступовим їх знищенням Змій втрачає свою силу. Інколиперед очима смерті Кощей або Змій пропонує викуп за предмет, в якому криєтьсяйого життя. У цих мотивах простежується чіткий зв'язок із фетишизмом, оскількипредмети як втілення душі розглядаються як надзвичайно важливі та дорогі. Томувони знаходяться у потаємних місцях, надійно сховані.

Отже, чарівна казка – це метафорична формула, в якійзакодувались давні знання. Суть казки, характеристику її героїв можна розкрититільки виходячи з її міфологічних витоків. Будучи надзвичайно живучою, чарівнаказка, яка на слов'янських землях зародилась задовго до християнської епохи,донесла до наших днів відлуння прадавніх вірувань, уявлень і традицій нашихпредків.


Висновки

Носіями темного світу ворожих сил,жахливих, таємних і незрозумілих є у казці слов’ян антигерой, основніхарактерні риси якого сконцентровані більшою мірою в образах Баби – Яги, Зміябагатоголового і Кощея Безсмертного.

Найвищого вияву негативна сила сягаєв образі Змія. Цей персонаж причетний до всіх стихій: живе в землі, біля гориабо на ній (Змій–Горинич), пов’язаний з водою (Змій морський), із повітрям (маєкрила і може літати), із вогняною стихією (живе біля вогняної   ріки, дихаєполум’ям, з ніздрів дим іде). Його подоба – поєднання частин тіл різних тварин– різноманітних природних середовищ. Частим елементом є його багатоголовість, авідтак живучість, оскільки голова – тілесне уособлення душі.

Отже, Змій як антигерой, типовий длячарівної казки слов’ян. Але поряд зі схожими рисами цього персонажу, він має ідеякі особливості. Якщо в російських, болгарських чарівних казках цей персонажзавжди істота багатоголова, то в українських казках він змальовуєтьсянайчастіше в умовах селянського побуту й дії його уподібнюються діям звичайногоселянина, що дає підставу вважати цей образ не багатоголовим.

Серед міфологічних істот – антигероївчарівної казки слов’ян можна назвати і Бабу – Ягу. Преклоніння перед віщоюстарою бабою і одночасно страх, який викликає її всемогутність, викликаноподвійне відношення до неї, котре знайшло відбиття у казках. Казкознавцямивизначено декілька типів Баби – Яги: поборниці, мстивиці, володарки, злоїчаклунки, підступної доброзичливиці і викрадачки дітей.

Баба – Яга – типовий представникпотойбічного світу (“Костяна” нога, тобто мертва), вона сліпа (не бачить героя,а чує його по запаху). У більшості чарівних казок цей образ бере на себе рольдарувальниці. Казкові предмети, які дарує Баба – Яга герою, символізують давнюобрядову магію, за допомогою яких людина ставала сильною і могутньою. В тих чарівнихказках, де Баба – Яга наділена рисами злої і підступної поборниці, нещадної досвоїх жертв, проглядаються мотиви людожерства.

Кощей Безсмертний – найбільшрозповсюджене прізвисько одного з найпопулярніших персонажів чарівної казкислов’ян, хоча в українських казках він зустрічається значно менше, ніж в інших.Огидний Кощей представляється в казках насамперед насильником, викрадачемжінок, яких він обертає в своїх рабинь. Це жадібний скнара, володар неосяжнихскарбів. Кощей – чаклун, що має величезну силу і чарівні предмети, вінназивається “безсмертним” і смерть його оточена таємницею, але герой дізнаєтьсяпро цю таємницю і вбиває ворога.

Отже, чарівна казка зберегла ідонесла до наших днів риси давно зниклих уявлень і форм соціального життя.Насамперед у чарівних казках ми знаходимо уявлення народу про добро і зло, проправду, про справедливість, про красу, що визначає мораль чарівної казки. Доброу казці завжди перемагає зло.

Народна фантазія не поскупилась настворення жахливих чудовиськ, злих насильників, боротьба з якими — пафос дії позитивних героїв. Кощей Безсмертний, Баба – Яга, багатоголовий Змій –антигерої в образах яких втілені уявлення народу про зло і насилля. Чимсильніші ці чудовиська, тим похмуріший їх вигляд, чим більше видумки в створенніцих образів, тим світліше контрастує з ними образ позитивного героя.

Казки кожного народу сповненінаціональної своєрідності, в них відбите життя того середовища, в якому вониіснували, місцеві природні умови, історія того народу, яку він створив і пронісчерез століття. Інакше і не може бути, адже казки кожного народу насампередконкретно відображають дійсність, на підґрунті  якої вони виникли або існували.

 


Бібліографія

1. Аникин В. П. Русскаянародная сказка. — М.: Угледнез, 1959. — 256 с.

2. Афанасьев А. Н. Русскиенародые  сказки и легенды: В ч – г Т. — М., 1957 – 600 с.

3.Булащев Г. О. Українськийнарод у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. — К.: Довіра, 1992 –414 с.

4.Ващук Ф. Т. Про художніособливості української народної казки // Народна творчість та етнографія. — 1966. — №1. — с. 78 – 80.

5.Ведерникова Н. М. Русская народнаясказка. -  М.: Наука, 1975 – 133 с.

6.Дивна сопілка / Упорядник В. Бойко. — К., 1972 – 320 с.

7.Дунаєвська Л. Ф Українська народнаказка. — К.: Вища школа, 1997 – 127 с.

8.Жирмунський В. М. К вопросу омеждународных сказочных сюжетах // Русская волшебная сказка. — М.: Высшаяшкола. — с. 461 – 468.

9.Кравцов Н. И. Словянский фольклор. — М.: Издательство Московского уневерситета., 1976 – 163 с.

10.Киченко О. Фольклор як художнясистема ( проблеми теорії ). — Дрогобич, 2002. — 216 с.

11.Мелетинський Е. М Герой волшебнойсказки. — М., 1958. — 316 с.

12.Новиков Н. В. Образы русской иболгарской волшебнофантастической сказки // Русский фольклор, Рим XI.Исторические связи в словянском фольклоре. — М: Наука, 1968. — с. 140 – 159.

13.Новиков Н. В. Образывосточнословянской волшебной сказки. — Л.: Наука, 1974. — 254 с.

14.Пропп В. Я. Исторические корниволшебной сказки. — Л.; 1986. — 365 с.

15.Пропп В. Я. Морфология сказки. — М.:Наука, 1969. — 166 с.

16.Три золоті слова: Закарпатські казкиВасиля Короновича/ Упорядкована П. В. Лінтура – Ужгород, 1968. — 297 с.

17.Українські народні казки /Упорядкована Т. Сухобрус. — К., 1953. — 400 с.

18.Чумарна М. Мандрівка в українськуказку. — Львів:  Каменер, 1994. — 78 с.

19.Юззенко В. А. Фантастичні казки всистемі жанрів фольклору// слов’янське літературознавство і фольклористика.Вип./ 10. — К.: Наукова думка, 1975. — с. 76 — 82

еще рефераты
Еще работы по литературе: зарубежной