Реферат: Основні принципи формування зовнішньої торгівлі в Україні на сучасному етапі

--PAGE_BREAK--1. Великомасштабні довготривалі компенсаційні договори із зворотною закупівлею товарів. Вони діляться на такі підвиди:
а) угоди, в яких зобов'язання по компенсації вище вартості товарів, що постачаються по цій угоді. Застосовуються при закупні устаткування на основі довгострокових кредитів. Такий кредит повертається у вигляді готової продукції, сировини, матеріалів.
б) угоди, в яких зобов'язання по закупівлях рівні чи нижче вартості устаткування, що постачається.
Це означає, що зустрічні закупки можуть здійснюватися як у вигляді готової так і проміжної продукції по цінам підприємства постачальника. Ці ціни уточнюються щоквартально.
2.Угоди «про розподіл продукції». Це угоди між партнерами про будівництво промислових об'єктів «під ключ». Оплата будівництва підприємства здійснюється поставками продукції що ним випускається. Частка таких поставок — 20-40% вартості об'єкта, що будується.
3.Угоди «розвиток — імпорт». Означають, що витрати іноземної фірми, яка постачає комплектне устаткування на підприємство свого партнера будуть покриватися за рахунок зустрічних поставок продукції даного підприємства.
Поряд з розглянутими вище видами зустрічної торгівлі, необхідно відмітити операції з давальницькою сировиною,
Операції з давальницькою сировиною — це такі операції по переробці, збагаченню давальницької сировини, яку ввезено на митну територію України і вивезено за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату.
Особливості здійснення операцій з давальницькою сировиною. Вони передбачають:
1.Обробку ДС, її збагачення або використання.
2.Різну кількість замовників та виконавців.
3.Наявність етапів, операцій по переробці даної сировини.
4.Можливість закупки ДС суб'єктами ЗЕД за іноземну валюту.
Суттєвою ознакою операцій з давальницькою сировиною є наступне. До таких операцій насамперед відносяться такі, у яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки складає не менше 20% загальної вартості готової продукції.
Давальницькою сировиною є:
1.Сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, енергоносії (вугілля, нафта, газ), які ввезені на митну територію України іноземним замовником.
2.Ті самі товари, які куплені іноземним замовником в Україні за іноземну валюту (ВКВ).
3. Ті самі товари, які вивезені за межі митної території України з метою використання при виробництві готової продукції та передбачають наступне її повернення в Україну або продаж в країні виробництва чи в іншій державі.
Право власності на давальницьку сировину. Воно передбачає:
а) на імпортовану давальницьку сировину в Україну та виготовлену з неї готову продукцію, право власності належить іноземним замовникам;
б) на експортовану з України давальницьку сировину національними суб'єктами ЗЕД — їм належить право власності на готову продукцію, яку виготували з цієї давальницької сировини.
Суб'єкти операцій з давальницькою сировиною:
1. Суб'єкт ЗЕД, який надає давальницьку сировину і є замовником.
2.Суб'єкт ЗЕД, який здійснює переробку давальницької сировини і є виконавцем
Розрахунки між суб'єктами ЗЕД по операціям з давальницькою сировиною:
1. Вони можуть проводиться в грошовій формі.
2.Вони здійснюються шляхом виділення виконавцю певної частки давальницької сировини.
3. Вони відбуваються шляхом поставок готової продукції замовником.
4. Такі розрахунки здійснюються також шляхом одночасного застосування перших трьох форм розрахунків при погодженні інтересів замовників і виконавців.
III. Третій загальний критерій (за яким виділяють форми зовнішньої торгівлі) суб'єктів ЗЕД є: специфіка регулювання зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД. До цих форм 3Т відносяться:
1. Звичайна ЗТ — означає, що до всіх суб'єктів ЗЕД при здійсненні ними експортно-імпортних операцій застосовуються митні вимоги, які встановлені національним законодавством у повному обсязі.
2. Преференційна ЗТ — означає застосування до суб'єктів ЗЕД пільгових митних вимог.
3. Дискримінаційна ЗТ — означає обмеження зовнішньої торгівлі ЗЕД з боку держави чи групи держав.
Поряд з формами існують методи здійснення зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД. До них відносяться:
1.Пряма торгівля.
2.Непряма торгівля.
Пряма торгівля — це метод зовнішньої торгівлі при якому між суб'єктами ЗЕД не має посередників.
Непряма торгівля — це метод здійснення ЗТ суб'єктами ЗЕД за допомогою посередників.
Непряма ЗТ суб'єктів ЗЕД здійснюється такими конкретними методами:
1.3Т через посередників.
2.Біржова торгівля.
3.Аукціонна торгівля.
4.Міжнародні торги (тендери).
Розглянемо ці методи непрямої 3Т суб'єктів ЗЕД.
І. Торгівля через посередників. У непрямій 3Т суб'єктів ЗЕД беруть участь такі посередники:
а) прості;
б) повірені;
в) комісіонери;
г) консигнатори;
д) агенти;
е) збутові посередники.
Наведені посередники заключають з фірмами-виробниками такі види договорів:
1. Договір з простим посередником. Цей договір передбачає, що іноземні юридичні, або фізичні особи (посередники) здійснюють пошук зацікавлених партнерів, які підписують між собою зовнішньоекономічний контракт. За це посередники отримають грошову винагороду.
2. Договір-доручення. Цей договір передбачає, що продавець та покупець імпортних товарів доручають посередникам (ін. особам, фірмам, організаціям) заключити експортні чи імпортні контракти від імені і за рахунок покупців і продавців.
З. Договір-комісії. Цей договір передбачає, що посередники комісіонери заключають зовнішньоекономічні контракти від свого імені, але за рахунок продавця чи покупця імпортованих товарів. Винагорода — комісійні.
4. Договір консигнації. Цей договір передбачає, що продавці (консигнанти) поставляють товар на склади посередників (консигнаторів), які їх збувають покупцям. Отриману валютну виручку консигнатори переводять продавцям,
5.Договори зі збутовими посередниками (дистриб'юторами). Цей договір передбачає, що посередники (дистриб'ютори) самостійно займаються перепродажем товарів від свого імені і за свій рахунок.
6. Агентські угоди. Це угоди, які передбачають, що посередники:
а) сприяють укладанню зовнішньоекономічних контрактів;
б) дані угоди агенти заключають від імені продавців і покупців.
7. Дилерські угоди. Це угоди з незалежними від постачальника юридичними і фізичними особами, які займаються перепродажем їх товарів.
II. Методом здійснення непрямої зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД є біржова торгівля. При здійсненні обмінних операцій в межах світового господарства виділяють 3 види міжнародних (далі Мн) бірж.
1.Мн товарна біржа.
2.Мн фондова біржа.
3.Мн валютна біржа.
Мн товарна біржа є посередником при здійсненні зовнішньоторговельних операцій суб'єктами ЗЕД.
Суть Мн товарної біржі.
Мн товарна біржа — це організація, яка надає місце та забезпечує правила введення регулярної торгівлі біржовими товарами.
Мн товарна біржа — це стабільно діючі світові ринки, на яких здійснюється торгівля великими обсягами однорідних товарів.
На міжнародних товарних біржах здійснюються такі операції:
1. Угода на реальний товар („спот”). Угода „спот” означає, що продавець чи покупець дійсно бажають продати або придбати реально існуючий товар.
Угоди „спот” діляться на:
а) угода з негайною поставкою товарів (до 15 днів з моменту укладення угоди);
б) угоди на товар з поставкою у майбутньому (до З місяців). Ці угоди на реальний товар називаються „форвард”. Ціни угоди „форвард” враховують їх динаміку та зміни з моменту укладання угоди.
2.Термінові (ф'ючерсні) угоди. Вони не передбачають продаж реального товару у визначений термін. Ці угоди націлені на купівлю-продаж права на товар, тобто на документи володіння цим товаром.
3. Спекулятивні операції — це угоди, які розраховані на можливе підвищення цін на товари у майбутньому. Спекулятивні операції базуються на різниці цін по окремим товарам. Ця різниця в цінах виникає внаслідок:
а) продовження терміну реалізації товарів;
б) зростання цін на товар;
в) використання взаємозаміщуючих товарів, ціни на які більш низькі.
4.Операції хеджування (страхування). Вони здійснюються з метою уникнення збитків від зміни цін.
III. Методом непрямої зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД є аукціонна торгівля.
Аукціон — це публічний продаж будь-якого майна, речей, товарів при якому речі, що пропонуються для продажу купуються особою, яка запропонувала за них найвищу ціну.
Основна мета мн аукціону — це забезпечення продажу товарів по найбільш вигідним цінам.
Мн аукціони проводяться в 4-й етапи:
1етап — підготовчий. На цьому етапі посилаються запрошення прийняти участь в аукціоні. Тут також відбувається отримання товару, його огляд співробітниками аукціонів, формування лотів та укладання угод продавцем.
Лоти — це розбивка товару на стандартні партії. Від кожного лоту партії відбирається зразок, який виставляється на аукціоні.
2етап — включає огляд товару покупцем та вибір лотів.
3етап — передбачає здійснення безпосереднього торгу. Саме в цьому полягає суть аукціону.
Основні види проведення аукціонних торгів:
а)торг, який передбачає підвищення ціни на товар. В ньому той, хто останній назвав ціну на товар, пропонує таку ціну, яка є найбільш високою;
б) торг з пониженням ціни на товар, який виставляється для реалізації на мн аукціоні. Тут перемагає покупець, який останній назвав свою ціну за товар.
4етап — заключний. На цьому етапі здійснюється оформлення угод.
Мн торгові аукціони здійснюються такими способами:
1.Гласні мн аукціони.
2.Негласні мн аукціони.
3.Автоматизовані мн аукціони.
Гласні — аукціони передбачають проведення гласного аукціону торгу, при якому покупець відкрито називає передбачену ціну.
Негласні — передбачають, що покупці подають умовні знаки про згоду підняти ціну на заздалегідь встановлену величину націнки. При цьому ім'я покупця зберігається у таємниці.
Автоматизовані — передбачають, що хід продажу товарів, ставки, що пропонуються покупцями автоматично висвітлюється на електронному табло.
IV. Методом непрямої зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД є міжнародні торги.
Міжнародні торги передбачають, що їх організатором є покупець, який запрошує взяти участь у торгах декількох продавців товару чи послуг. При цьому покупець вибирає той товар, який задовольняє його потреби по якості і ціні.
Міжнародні торги (далі мт) — це спосіб купівлі-продажу товарів або надання підрядів на виконання окремих робіт на певних умовах.
Види міжнародних торгів:
1.Відкриті мт. Це такі, у яких беруть участь всі бажаючі юридичні та фізичні особи. Як правило на відкритих торгах пропонується для реалізації стандартне устаткування.
2.Закриті мт. В них бере участь обмежена кількість найбільш відомих фірм, які мають авторитет на світовому ринку. Ці торги застосовуються, наприклад, при купівлі складного і високовартісного устаткування. Зовнішньоторговельні операції суб'єктів ЗЕД регулюються на основі 2-х принципів:
1.Протекціонізм — це політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом збільшення кількості обмежень в торгівлі.
2.Лібералізація — це державна політика, що націлена на відкритість внутрішнього ринку для іноземних конкурентів шляхом зниження кількості обмежень в торгівлі.
Основні методи регулювання зовнішньоторговельних операцій:
1.Методи тарифного регулювання операцій суб'єктів ЗЕД.
2. Методи нетарифного регулювання операцій суб'єктів ЗЕД.
Тарифне регулювання зт здійснюється на 2-х рівнях:
І. Міжнародний рівень — це регулювання зт операцій суб'єктів ЗЕД на основі рішень міжнародних організацій. Такими організаціями є:
1.ГАТТ/СОТ в цю організацію входить — 152 країни світового співтовариства. Україна прагне стати членом COT. ГАТТ/СОТ приймає рішення щодо тарифних обмежень принципів, норм, правил, заборону демпінгу при здійсненні міжнародних торговельних операцій.
2.Міжнародна торгова палата. Приймає нормативно-правові документи, які сприяють здійсненню ЗТ суб'єктів ЗЕД.
Наприклад: міжнародні правила по тлумачення торгових термінів «Інкотермс-2000». Уніфіковані правила про інкасо, Уніфіковані правила та звичаї по документарному акредитиву. [4, с. 325]

Розділ 2. Регулювання торгових відносин
2.1 Рівні регулювання торгових відносин
Регулювання зовнішньоторговельних, а загалом і всіх міжнародних торговельних відносин, здійснюється на трьох узагальнених рівнях:
— на рівні підприємств;
— на рівні держав;
— на рівні міжнародних організацій.
Для підприємства при цьому важливим стратегічним завданням є вибір оптимальної організаційної структури зовнішньоекономічного збуту. Оптимальність структури залежить від наступних параметрів:
— характеру виробничої спеціалізації фірми;
— розміру фірми;
— принципової схеми організаційної будови і форми управління;
— сукупності зовнішніх умов (зовнішнього середовища) функціонування;
— рівня розвитку експорту.
Останній параметр містить інформацію про характер (випадковий чи систематичний) збутових організацій на іноземних ринках, про їхні чистоту і масштаби, про географічну і продуктову диверсифікацію.
Для організації експорту, фірми-виробники утримують власний зовнішньоторговельний апарат, під яким слід розуміти систему органів і служб, об'єднаних функцією управління процесом реалізації та закупівлі товарів за кордоном. Зовнішньоторговельний апарат фірми, в залежності від можливостей фірми, може мати вигляд:
— вбудованого експортного відділу (має повну організаційну залежність від відділу збуту);
— спеціального експортного відділу (займається забезпеченням регулярних експортних операцій, планово-аналітичною роботою, рекламно-інформаційною, кредитно-розрахунковою, транспортно-комунікаційною діяльністю і має самостійність по відношенню до відділу збуту);
— експортних дочірніх компаній (здійснюють цілий комплекс заходів, направлених на реалізацію товару промислової фірми за узгодженими з нею цінами, зберігають юридичну самостійність і тому самостійно відповідають перед покупцями за свої зобов'язання).
Значна роль у зміцненні позицій національних компаній на світовому ринку належить державі, державним методам регулювання зовнішньої торгівлі, експортній політиці держави. Експортна політика держав полягає в тому, що, з одного боку, держава безпосередньо здійснює процеси фінансування, організації, інформаційного забезпечення та заохочення національного експорту, а, з іншого боку, постійно відбувається удосконалення систем заходів непрямого впливу держави на рівень конкурентоспроможності національних товарів шляхом:
— зміцнення науково-технічної та виробничої бази;
— регламентації в області стандартів і якості;
— допомоги в кадровому забезпеченні тощо. [15, с. 148]
2.2 Інструменти державної політики в царині зовнішньої торгівлі
Загалом інструменти державної політики ділять на тарифні й нетарифні. Тарифні заходи зовнішньоекономічної політики держави безпосередньо пов'язані з митними зборами. Мито — це збір коштів, що виконує функцію податку, який стягується при перетині товаром митниці і котрий при цьому підвищує ціну імпортованих (чи експортованих) товарів, впливаючи цим на обсяг і структуру зовнішньоторговельного обороту.
Митний тариф — це систематизований перелік митних зборів, які накладаються на товари при імпорті чи експорті. Митні тарифи мають декілька колонок ставок збору:
— колонка максимальних (або генеральних) мит (це для товарів з країн, з якими немає торговельного договору);
— колонка мінімальних мит (для товарів з країн, з якими підписано торговельний договір);
— колонка преференційних мит. Мита бувають трьох видів:
а) адвалерні (стягуються в процентах від ціни товару);
б) специфічні (стягуються у визначеній грошовій сумі з маси, обсягу або штуки товару);
в) змішані.
Нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі поділяються на декілька категорій.
Перша категорія. Це є найчисельніша категорія, так як до неї відносяться більше половини заходів нетарифного регулювання, які безпосередньо направлені на обмеження експортно-імпортних операцій з метою захисту певних галузей національного виробництва. З цих заходів слід виділити:
1)Ліцензування зовнішньоторговельної діяльності. Ліцензійна система передбачає, що держава через спеціально
уповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторговельні операції з певними товарами, які внесено до списків, як такі, що ліцензуються за імпортом чи експортом.
Основні види ліцензій зводять до двох типів:
а) автоматична (або генеральна) ліцензія (дозволяє безперешкодні ввезення товару, що внесено до списку, протягом зазначеного терміну);
    продолжение
--PAGE_BREAK--