Реферат: Анатомо-фізіологічні особливості дихальної та травної систем в дітей

МІНІСТЕРСТВООХОРОНИ ЗДОРОВ'ЯУКРАЇНИ

ЛУБЕНСЬКЕМЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

РЕФЕРАТ

З ПЕДІАТРІЇ

НАТЕМУ: Анатомо-фізіологічніособливостідихальноїсистеми в дітей.Анатомо-фізіологічніособливостітравної системив дітей

Виконала: студентка групиФ-31

СергієнкоОлена

Лубни2009

Анатомо-фізіологічніособливостідихальноїсистеми в дітей

Дихальнішляхи поділяютьна три відділи: верхній (ніс, глотка), середній(гортань, трахея, бронхи), нижній(бронхіоли, альвеоли). Домоменту народженнядитини їхморфологічнабудова щенедосконала, з чим пов'язаній функціональніособливостідихання. Формуванняорганів диханнязакінчуєтьсяв середньомудо 7-річноговіку, а в подальшомузбільшуютьсялише їх розміри.Усі дихальнішляхи в дітеймають значноменші розмірита вужчий просвіт, ніж у дорослих.Слизова оболонкабільш тонка, ніжна, легкопошкоджується.Залози недостатньорозвинуті, продукція IgAта сурфактантунезначна. Підслизовийшар пухкий, містить незначнукількістьеластичнихі сполучнотканиннихелементів, багато васкуляризований.Хрящовий каркасдихальнихшляхів м'якийта податливий.Це сприяє зниженнюбар'єрної функціїслизової оболонки, легшому проникненнюінфекційнихта атопічнихагентів у кров'янерусло, виникненнюпередумов дозвуження дихальнихшляхів за рахунокнабряку.

Нісі носоглотковийпростір у дітейраннього вікумають малірозміри. Носовіходи вузькі, раковини товсті(нижні розвиваютьсядо 4-річноговіку), тому навітьнезначні гіпереміята набряк слизовоїоболонки зумовлюютьнепрохідністьносових ходів, спричинюютьзадишку» утруднюютьссання. З придатковихпазух до моментународженнясформованілише гайморові(розвиваютьсядо 7 років життя).Етмоїдальна, сфеноїдальната дві фронтальніпазухи закінчуютьсвій розвитокдо віку 12, 15 та 20років відповідно.

Носослізнапротока коротка, розташованаблизько до кутаока, клапаниїї недорозвинені, тому інфекціялегко проникаєз носа в кон'юнктивальниймішок.

Глоткавідносно широката мала. Євстахієві(слухові) труби, що з'єднуютьносоглоткута барабаннупорожнину, короткі, широкі, прямі й розташованігоризонтально, що полегшуєпроникненняінфекції з носадо середньоговуха. У глотцірозташованелімфоїднекільце Вальдеєра—Пирогова, до складу якоговходять 6 мигдаликів:2 піднебінні,2 трубні, 1 носоглотковийі 1 язиковий.При обстеженніротоглоткизастосовуєтьсятермін «зів».Зів — це анатомічнеутворення, оточене внизукоренем язика, з боків — піднебіннимимигдаликамита дужками, вгорі — м'якимпіднебіннямта язичком, ззаду — задньоюстінкою ротоглотки, спереду — ротовоюпорожниною.

Надгортаннику новонародженихвідносно короткийта широкий, може бути причиноюфункціональногозвуження входув гортань тавиникненнястридорозногодихання.

Гортаньу дітей розташованавище і довша, ніж у дорослих, має лійкоподібнуформу з чіткимзвуженням уділянці підзв'язковогопростору (уновонародженого4 мм), яке поступоворозширюється(у 14 річному віцідо 1 см). Голосоващілина вузька, м'язи її легкостомлюються.Голосові зв'язкитовсті, короткі, слизова оболонкадуже ніжна, пухка, значноваскуляризована, багата на лімфоїднутканину, щолегко призводитьдо набрякупідслизовоїоболонки приреспіраторнійінфекції тавиникненнясиндрому крупу.

Трахеявідносно більшоїдовжини і ширини, лійкоподібноїформи, Містить15—20 хрящовихкілець, дужерухлива. Стінкитрахеї м'які, Легко спадаються.Слизова оболонканіжна, суха, добре васкуляризована.

Домоменту народженнядитини бронхіальнедерево сформоване.Розміри бронхівінтенсивнозбільшуютьсяна 1-му році життята в Підлітковийперіод. їх такожутворюютьхрящові півкільця, які в ранньомудитинстві немають замикальнихпластинок, з'єднані фіброзноюперетинкою.Хрящі бронхівдуже еластичні, м'які, легкозміщуються.Бронхи в дітейвідносно широкі, правий головнийбронх є майжепрямим продовженнямтрахеї, томусаме в ньомунайчастішевиявляютьсясторонні предмети.Для найдрібнішихбронхів характернаабсолютнавузькість, чимпояснюєтьсявиникненняобструктивногосиндрому самев дітей ранньоговіку. Слизоваоболонка великихбронхів вкритамиготливимвійчастимепітелієм, якийвиконує функціюочищення бронхів(мукоциліарнийкліренс). Незавершеністьмієлінізаціїблукаючогонерва та недорозвиненнядихальнихм'язів сприяютьвідсутностікашльовогорефлексу вмаленьких дітейабо дуже слабкимкашльовимпоштовхам.Накопиченийу дрібних бронхахслиз легкозакупорює їхі призводитьдо виникненняателектазівта інфікуваннялегеневоїтканини.

Легенів дітей, як і вдорослих, маютьсегментарнубудову. Сегментирозділені міжсобою тонкимисполучнотканиннимиперетинками.Основна структурнаодиниця легені— ацинус, алетермінальніЙого бронхіолизакінчуютьсяне китицеюальвеол, як удорослих, аМішечком (sacculus), з «мереживних»країв якогопоступовоформуютьсянові альвеоли, кількість якиху новонароджениху 3 рази менша, ніж у дорослих.З віком збільшуєтьсяі діаметр кожноїальвеоли. Паралельнонаростає життєваємкість легень.Інтерстиціальнатканина легеньпухка, багатана судини, клітковину, містить малосполучнотканиннихта еластичнихволокон. У зв'язкуз цим легеневатканина в дітейперших роківжиття більшнасичена кров'ю, менш повітроносна.Недорозвиненняеластичногокаркасу призводитьдо Виникненняемфіземи таателектазів.Схильністьдо ателектазіввиникає такожвнаслідокдефіциту сурфактанту— плівки, якарегулює поверхневийальвеолярнийнатяг і стабілізуєоб'єм термінальнихповітроноснихпросторів, тобто альвеол.СинтезуєтьсясурфактантальвеолоцитамиII типуі з'являєтьсяу плода масоюне менше НІЖ500—1000 г. Чим меншийгестаційнийвік дитини, тимбільший дефіцитсурфактанту.Саме дефіцитсурфактантулежить в основінедостатньогорозправленнялегень у недоношенихдітей та виникненняреспіраторногодистрес-синдрому.

Основніфункціональніфізіологічніособливостіорганів диханняв дітей такі.Дихання в дітейчасте (що компенсуємалий об'ємдихання) іповерхневе.Частота тимбільша, чиммолодша дитина(фізіологічназадишка). Новонародженийдихає 40—50 разівза 1 хв, дитинау віці 1 року —35—30 разів за 1 хв,3 років — 30—25 разівза 1 хв, 7 років— 20—25 разів за1 хв, у 12 років —18—20 разів за 1 хв, дорослі — 12—14разів за 1 хв.Прискореннячи уповільненнядихання констатуютьпри відхиленняхчастоти диханнявід середніхпоказниківна ЗО—40 % і більше.У новонародженихдихання неритмічнез короткимизупинками(апное). Переважаєдіафрагмальнийтип дихання, з 1—2-річноговіку він змішаний, з 7—8-річного —у дівчаток —грудний, у хлопчиків— черевний.Дихальний об'ємлегень тимменший, чиммолодша дитина.Хвилинний об'ємдихання такожз віком збільшується.Однак цей показниквідносно маситіла в немовляту 2— З рази більший, ніж у дорослих.Життєва ємкістьлегень у дітейзначно нижча, ніж у дорослих.Газообмін удітей більшінтенсивнийзавдяки багатійваскуляризаціїлегень, великійшвидкостікровообігу, високим дифузійнимможливостям.

Методикадослідженняорганів диханняв дітей

Підчас дослідженняорганів диханняв дитини требазвернути особливуувагу на такімоменти:

Збираючи анамнез — на початок захворювання, появу перших патологічних симптомів, їх розвиток та послідовність (нежить, задишка, кашель, виділення мокротиння, загальна слабкість, біль у горлі та в грудній клітці, підвищення температури тіла, млявість, зниження апетиту, головний біль та ін.), провести деталізацію скарг, оцінити анамнез захворювання та життя.

Під час огляду — оцінити положення хворої дитини, стан шкіри та зіва, наявність ціанозу, форму грудної клітки (діжкоподібна, сплощення однієї половини, згладженість міжребрових проміжків тощо), дихання (тип, частоту, ритм, глибину), наявність і характер задишки (інспіраторна, експіраторна, змішана), голос (осиплий, хриплий, гугнявий, афонія), кашель (характер, патогномонічність, його частота, глибина, ритм, у який час доби переважає та ін.).

Під час пальпації — на болючість при її проведенні, характер голосового тремтіння, деформації грудної клітки, симетричність товщини шкірної складки, набряк і вибухання міжребрових проміжків, наявність шуму тертя плеври.

Підчас перкусії— на характерлегеневогозвуку та йогозміни (вкорочення, притуплення, абсолютнатупість, тимпаніт, коробковий), наявністьпатологічнихсимптомів(Кораньї, чашіФілософова, Аркавіна, Філатова, Маслова, лініїЕлліса—Дамуазо—Соколова, трикутниківГарлянда, Грокко—Раухфуса), зміни меж легень.

б.Під час аускультації— на вид дихання(везикулярне, пуерильне, бронхіальне), появу патологічнихтипів дихання(жорстке, ослаблене, бронхіальне, амфоричне, сакадоване), на наявністьі характердодатковихпатологічнихшумів (хрипи, крепітація, шум тертя плеври, бронхофонія).

6.За даними додатковихметодів дослідження— оцінити клінічні, біохімічні, бактеріологічні,імунологічні, цитологічнідані дослідженнякрові, мокротиння, плевральноїрідини, результатирентгенографії, спірографії, пікфлоуметрії, бронхоскопіїта бронхографії, комп'ютерноїта магнітно-резонансноїтомографії.

Семіотикауражень дихальноїсистеми в дітей

Гостріреспіраторнівірусні інфекції(ГРВІ) — це групазахворюваньверхніх і середніхдихальнихшляхів вірусноїетіології.Найчастішезахворюванняспричинюютьвіруси грипу, парагрипу, адено- та риновіруси, віруси ECHO.Клінічно ГРВІпроявляютьсяринітом, фарингітом, ларингітом, бронхітом. Якправило, всівони супроводжуютьсяхарактернимитільки для нихта загальнимисимптомами(головний біль, загальна слабкість, підвищеннятемпературитіла, змінаапетиту тощо).

Гострийриніт — запаленняслизової оболонкиноса. ПроявляєтьсяЧханням, утрудненнямносового дихання, виділеннямиз носа.

Гострийфарингіт —запаленняслизової оболонкиротоглотки.Проявляєтьсяпершінням угорлі, покашлюванням, болем під часковтання, гіперемієюслизової оболонкизіва, збільшеннямфолікулів навхідній стінціротоглотки(симптом бруківки).

Гострийларингіт —запаленняслизової оболонкигортані. У дітейраннього вікусупроводжуєтьсястенозом просвітугортані йпроявляєтьсясимптомами, характернимидля гострогостенозуючоголаринготрахеїту(несправжньогокрупу): гавкаючимкашлем, осиплимголосом, у тяжкихвипадках —афонією, інспіраторноюзадишкою, такікардією, збудженням, вираженоюінтоксикацією.

Гострийбронхіт — цезапаленняслизової оболонкибронхів будь-якогокалібру. Залежновід локалізаціїзапальногопроцесу таклінічних ознакгострий бронхітподіляють натри види:

Простий бронхіт — запальний процес у всіх бронхах обох легень. Проявляється сухим кашлем, який через 2—3 дні стає вологим, незначним тахіпное, жорстким диханням, дзижчачими сухими хрипами.

Обструктивнийбронхіт — запальнийпроцес, якийсупроводжуєтьсясиндромомбронхоспазму, надмірноюсекрецієюслизу, за цільноюінфільтрацією, набряком слизовоїоболонки.Проявляєтьсясухим болючимкашлем, експіраторноюзадишкою, жорсткимдиханням, подовженимвидихом, сухимисвистячимихрипами, коробковимзвуком надділянкою легеньпід час перкусії, можливим розвиткомдихальноїнедостатності.

3.Гострий бронхіоліт— запальнийпроцес у бронхіолахобох легень.Проявляєтьсясухим, потімвологим кашлем, експіраторноюзадишкою, наявністюподовженоговидиху, жорсткогодихання, значноїкількостідрібнопухирчастихвологих хрипівз обох боків, перкуторнокоробковимзвуком, тяжкоюдихальноюнедостатністю.

Гострапневмонія —це гострий, частіше однобічний, запальнийпроцес легеневоїтканинивірусно-бактеріальноїетіології.Проявляєтьсявираженимисимтомамиінтоксикації, кашлем, задишкою, блідістю шкіри, періоральнимціанозом. Даніфізикальногодослідження: вкороченняперкуторногозвуку над зоноюураження, ослабленедихання, сухіта різнокалібернівологі хрипи.Патогномонічнимсимптомомпневмонії єкрепітаціяв певній ділянці.При рентгенологічномудослідженнівизначаєтьсяінфільтраціяу вигляді вогнищевихтіней з нечіткимиконтурами.

Плеврит— це запальнийпроцес у плеврі.Розрізняютьплеврити сухі(фібринозні)та ексудативні, що супроводжуютьсяутвореннямта накопиченняму плевральнійпорожнинівипоту (серозний, серозно-фібринозний, гнійний, геморагічний).За локалізацієюрозрізняють: костальний, діафрагмальний, парамедіастинальний, міжчастковийплеврити.

Длясухого плевритухарактернітакі клінічніпрояви: сухийболючий кашель; біль у груднійклітці з бокузапалення, щопосилюєтьсяпри нахилі вздоровий бікта глибокійпальпації; типова аускультативнакартина: ослабленедихання та шумтертя плеврина ураженомубоці.

Клінічніпрояви ексудативногоплевритухарактеризуютьсянаявністюсухого болючогокашлю, різковираженихсимптомівінтоксикації, асиметріїгрудної клітки(відставанняураженого бокув акті дихання, розширеннята вибуханняміжребровихпроміжків наураженому боці, збільшенняпідшкірноїжирової складкив місці ураження).Визначаєтьсябіль під часглибокої пальпації, перкуторно— лінія Елліса—Дамуазо—Соколова, аускультативно— шум тертяплеври на початкупояви випотута при йогорозсмоктуванні.При рентгенологічномудослідженнівиявляютьнечіткістьсинусів та їхдеформацію, зниження прозоростілегеневогополя, збільшенняміжребровихпроміжків.

Респіраторнийдистрес-синдромновонароджених— це порушеннядихання, яклегеневого, так і позалегеневогопоходження, у новонароджених.Проявляєтьсятахіпное, періодичнимдиханням, втягуваннямгруднини таребер під часвдиху, наявністюціанозу.

Причини: асфіксія впологах, пневмопатії(хвороба гіаліновихмембран, неповнерозправленнялегень, масивнааспірація зподальшоюпневмонієюта ателектазами), пневмонія, крововиливив паренхімуЛегень, пологоватравма мозку.

Порушенняритму диханняв дітей 1-го рокужиття (респіраторнаНестабільність)— це маргінальнийклініко-патофізіологічнийфеномен зарахунок незрілостідихальногоцентру, периферичнихмеханізміврегуляціїдихання.

Апное— періоди зупинкидихання. Замеханізмомвиникненняподіляють на:

центральне — наприкінці видиху зникають дихальні рухи та іупиняється потік повітря через рот і ніс дитини;

обструктивне — немає потоку повітря через рот і ніс, але є коливальні рухи грудної клітки (при порушенні прохідності дихальних шляхів);

змішане.

Вродженийстридор — патологія, що виникає вдітей ранньоговіку, 1 характернимінспіраторнимшумом при диханні, що нагадуєворкутинняголубів, муркіткішки, кудахтаннякурки. Інтенсивністьшуму зменшуєтьсяпід час сну, утеплому приміщенні, у стані спокою.Спо-втерігаєтьсястридор відразупісля народження, послаблюєтьсяв другому півріччіжиття, самостійноминає до 2—3-річноговіку. В основіВродженогостридору єнедорозвиненнязовнішньогокільця гортані, черпакуватиххрящів, надтом'який надгортанник, згорнутий утрубочку. Прицьому черпало-надгортаннізв'язки маютьвигляд натягнутихвітрил, якіколиваютьсяпід час вдиху.Стридор можебути респіраторногота експіраторноготипу.

Епіглотит— стан, що загрожуєжиттю дитини.Частіше виникаєв Дітей віком3—6 років на фонігрипу та іншихвірусних інфекцій.

Проявиепіглотиту: підвищеннятемпературитіла, утрудненняпід Час ковтання, гіперсалівація, стридорознедихання підчас вдиху; вимушенапозиція з відкритимротом, висунутимязиком, нахиленоюГоловою, висунутоювперед нижньоющелепою.

Категоричнозабороняєтьсяпроводитиларингоскопію.Рекомендуєтьсяекстрена трахеотоміяабо інтубація.

Синдромдихальноїнедостатності— це стан, приякому організмне забезпечуєпідтриманнянормальногогазового складукрові, що Призводитьдо зниженняфункціональнихможливостейорганізму.Мається наувазі недостатністьфункції зовнішньогодихання, щоприводить дорозвитку гіпоксемії(недостатностікисню в артеріальнійКрові), внаслідокчого розвиваєтьсягіпоксія (недостатнякількість Киснюв організмі).

Дихальнанедостатністьподіляєтьсяза ступенямитяжкості:

Іступінь — устані спокоюклінічнихпроявів немаєабо вони вираженінезначно. Підчас легкогофізичногонавантаженняз'являєтьсяпомірна задишка, періоральнийціаноз, тахікардія, р02— 80—90 мм рт. ст.Хвилинний об'ємдихання збільшений, а хвилиннавентиляціялегень і резервдихання зменшені.

IIступінь— у стані спокоюспостерігаєтьсяпомірна задишка(частота диханнязбільшена на25 %), тахікардія, блідість шкіри, пері оральнийціаноз. Збільшуєтьсяспіввідношенняміж пульсомі диханням зарахунок почастішанняостаннього, розвиваєтьсятенденція допідвищенняартеріальноготиску й ацидозу(рН 7,3), збільшенняхвилинноївентиляціїлегень та хвилинногооб'єму дихання, р02— 70— 90 мм рт. ст.

IIIступінь— дихання поверхневе, різко прискорене(більше ніж на50 %), ціаноз ізземлистимвідтінком, липкий піт, артеріальнийтиск зменшується, резерв диханнязнижуєтьсядо 0. Хвилиннийоб'єм диханнязменшується, рО зменшуєтьсядо 70 мм рт. ст., метаболічнийацидоз (рН нижченіж 7,3), можливагіперкапнія(рС0270—80 мм рт. ст.). Уразі подачікисню станхворого поліпшуєтьсянезначно.

IVступінь— гіпоксемічнакома. Свідомістьвідсутня, диханняаритмічне, періодичне, поверхневе.Акроціаноз, набуханняшийних вен, артеріальнагіпотензія, р02менше ніж 50 ммрт. ст., рС02більше ніж 100мм рт. ст., рН —7,15 і нижче. Інгаляціякисню не спричинюєполіпшення, а інколи зумовлюєпогіршеннязагальногостану.

Анатомо-фізіологічніособливостітравної системив дітей

Методикадослідження.Семіотикауражень етапомадаптаціїновонародженоїдитини; вонодозволяє вирішитипротиріччяміж дуже великимипотребамишвидко зростаючогоорганізму танизьким ступенемфункціональногорозвитку апаратудистантноготравлення.

Усівідділи травноїсистеми в немовлятпристосованідо природноговигодовуваннямолоком матері.Ротова порожнинав дитини на1-му році життявідносно мала, язик відносновеликий, піднебіннясплощене. Добревиражені жировітіла щік, валикоподібністовщення наяснах, поперечніскладки наслизовій оболонцігуб, які такожмають великезначення дляакту ссання.Слизова оболонкаротової порожнинисухувата, багатана кровоноснісудини, дужеуразлива. Секреціюслини забезпечуютьпіднижньо-щелепні, під'язикова, привушна ічисленні дрібнізалози. У перші3 міс життя секреціяслини незначна, однак під їївпливом у ротовійпорожнині вжепочинаєтьсяперетравленнявуглеводіві згортанняказеїну молока.Стравохід маєлійкоподібнуформу, довжинайого дорівнюєполовині довжинитулуба новонародженого(10 см); у підлітківдосягає 25 см.Шлунок у новонародженоїдитини круглий,ємкість його30—35 мл, у віці 7—11років шлуноксхожий за формоюна шлунок дорослого,ємкість йогозростає до 1020мл. Рухова функціяшлунка складаєтьсяз перистальтичнихрухів і періодичнихзмикань і розмиканьворотаря. Кислотністьі ферментативнаактивністьзалоз шлунканизька, але 1/3жиру (емульгованогомолочною ліпазою)гідролізуєтьсяв шлунку піддією шлунковоїліпази. У шлункучастковогідролізуєтьсябілок переважноза рахуноктаких протеолітичнихферментів, якхімозин (ренін, лабфермент, сичуговийфермент), гастриксин; всмоктуєтьсянезначна кількістьсолі, води, глюкози.Гістологічнадиференціаціяшлунка триваєдо кінця 2-гороку життя.

Підшлунковазалоза є головноюзалозою травноготракту, її секреціяособливо швидкозростає післявведенняпідгодовування(прикорму) ідосягає рівнядорослої людиниу віці 5 років.Головні ферментипідшлунковогосоку: трипсин, хімотрипсин, діастаза, амілаза, ліпаза, фосфоліпаза,інкреторнийінсулін.

Печінкановонародженогомає відноснобільші розміри, становить 4—4,4% маси тіла, добреваскуляризована, має не доситьрозвиненусполучну тканинуі погано розмежованічасточки, функціональнонезріла. Добрепроявляєтьсяфункція глікогенутворенняі недостатньо— дезінтоксикаційна.Печінка береучасть у процесахтравлення, кровотворення, кровообігута обміну речовин.Жовч у першімісяці життядитини утворюєтьсяв невеликійкількості, містить небагатожовчних кислот(що інколи призводитьу новонародженихдо стеатореї), багато води, муцину, пігментів; у новонародженихтакож багатосечовини. Вонатакож міститьбільше таурохолевоїкислоти, ніжгліко-холевої, що посилює їїбактерициднівластивості, стимулює секреціюпідшлунковоїзалози, посилюєперистальтикутовстої кишки.

Кишкидитини грудноговіку відноснодовші, ніж дорослого, вони н в разівбільші за довжинуїї тіла. Слизоваоболонка кишокніжна, багатана ворсинки, кровоноснісудини, клітинніелементи. Лімфатичнівузлики добрерозвинені.Сліпа кишкаі червоподібнийвідростокрухомі, низхіднийвідділ товстоїкишки довший, ніж висхідний.Пряма кишкавідносно довга, має слабкофіксованіслизову і підсливовуоболонки. Кишкидитини виконуютьтравну, руховуі всмоктувальнуфункції. Кишковийсік менш активний, порівняно зсоком дорослоїлюдини, він маєслабкокислуабо нейтральнуреакцію, згодом— лужну. Міститьферментиентерокіназу, лужну фосфатазу, амілазу, лактазу, мальтазу, інвертазу, згодом — ліпазу.Продукти гідролізу, які утворюютьсявнаслідокпорожнинного(дистантного)та мембранного(пристінкового)травлення, всмоктуютьсявсіма відділамиТонкої кишки, на відміну віддорослих. Великезначення вдитячому ііцімає внутрішньоклітиннетравлення злегким переходомлакто-глобулінівмолока в незміненомустані в кров.У товстій кишцівсмоктуєтьсявода, формуютьсякалові маси, відбуваєтьсясекреція слизу.Особливістюкишок у дітейє відноснослабка, аледовга брижа, що отворюєсприятливіумови для розвиткуінвагінації.

Складшлунковогосоку в дітейгрудного віку

Показники

1 міс

1 рік

Загальна кислотність

3,6—10 мл

12—21 мл

Вільна соляна кислота

0,8—4,5 мл

4—10 мл

рН

1,5—3,0

1,0—2,0

Пепсин

2—8 од.

16—33 од.

Лабфермент

32 од.

256—512 од.

Ліпаза

4,2—10,2 од.

0—40 од.

Особливостікишкової мікрофлорив дітей

Нормальнакишкова мікрофлоравиконує такіголовні функції: захисну, імунну, метаболічну, сприяє остаточномуперетравленнюїжі, синтезувітамінів іферментів тощо.Склад її залежить(від віку дитинита виду вигодовування.У новонародженогокишки стерильні, але вже на 1-шудобу життя вонизаселяютьсякишковою Паличкою, ентерококом, дріжджовоюфлорою, рідшестрептококом.При природномувигодовуваннів кишках переважаютьВ. bifidus, Ш, laktisaerogenes, приштучному — В.colli.

Порушеннянормальногостану кишковогомікробіоценозупризводитьдо розвиткукишковогодисбактеріозу, який вважаютьграничнимстаном інфекційногопроцесу. Ступіньдисбактеріозуоцінюють заспіввідношеннямкількостіешерихій таумовно-патогеннихмікробів. Придисбактеріозілегкого ступеняумовно-патогеннімікроби становлять25 %, при помірному— 50 %, при тяжкому— 75 %, при дужетяжкому —- 100 % .

/>

*ДоскинВ А., Келлер X., МураенкоМ.Н., Тонкова-ЯмпольскаяP.M.Mopфо-функциональныеконстантидетского организма: Справочник.— М: Медицина,1997.

/>/>/>Основніметоди дослідженнятравної системи

Фракційнедослідженняшлунка виконуютьвранці, після12—14-годинногоголодування.Базальнийсекрет оцінюютьза сумою 4 порційШлунковогосекрету, одержанихкожні 15 хв. Вінвідображаєстан діяльностізалозистогоапарату шлунката його регуляції.Після введенняподразника(7 % відвар капусти, м'ясний бульйон, частіше 0,1 % розчингістаміну ізрозрахунку0,01 мг на 1 кг маситіла дитинипарентерально)через 25 хв одержуютьвміст шлунка, за кількістюякого оцінюютьйого евакуаторнуфункцію. Потімпротягом годиникожні 15 хв. відсмоктуютьшприцом вмістшлунка, якийу сукупностіє показникомтак званоїстимульованої, або послідовної, секреції. Визначенняабсолютноїкількостісоляної кислотиза одиницю часу(дебіт соляноїкислоти) є більшоб'єктивнимпоказникомкислотоутворювальніфункції шлункапорівняно зтитраційнимиодиницями. Уздорових дітейшкільного вікукількістьшлунковоговмісту натщестановить 0—30мл, кількістьбазальногосекрету — ЗО—100мл, послідовного— 40—110 мл. Дебіт-годинавільної кислотив базальномусекреті становить0,55—2,74 ммоль (20—100мг), у послідовному— 1—4,93 ммоль (40—180мг).

Порядз титруваннямвилученогошлунковоговмісту використовуютьінтрагастральнурН-метрію, якувиконуютьзондом з датчикомрН або радіокапсулоюз рН-радіометричноюсистемою.

Ультразвуковедослідженняв будь-якомувіці дає змогувизначитирозміри таструктурупечінки, жовчногоміхура, підшлунковоїзалози, селезінки.Його використовуютьдля виявленнязапальнихпроцесів, наявностісолей і каменіву жовчномуміхурі, дискінезіїжовчного міхура.Метод інформативний, не завдає дитинінеприємнихвідчуттів.

Езофагогастродуоденоскопіядає можливістьвизначитихарактер 1локалізаціюпатологічногопроцесу стравоходу, шлунка і дванадцятипалоїкишки. Можнапоєднуватиз біопсією імікроскопічнимдослідженнямслизової оболонки.Використовуютьспеціальнупідготовку,інколи наркоз.

Методикадослідженнятравної системидитини

Придослідженнісистеми травленняв дитини требазвернути особливуувагу на такімоменти:

1.Збираючи анамнез, необхідноз'ясувати спадковістьщодо захворюваньтравної системи, перинатальнийанамнез (гестоз, загроза перериваннявагітності, захворюваннявагітної тановонародженогота їй.), особливостівигодовуваннядитини (природне, штучне, змішане, Відгодовування, режим), наявністьдиспепсичнихявищ (зригування, блювання, більу животі, станапетиту, частотаі характервипорожнень).

Оглядаючи дитину, потрібно звернути увагу на стан язика (сухий, із нальотом, малиновий, «географічний», великий), слизової оболонки рота (бліда, наявність енантеми, крововиливів, плям Філатова), зубів, мигдаликів; на колір шкіри, розмір живота, його форму, перистальтику, стан пупка (мокнучий, гнійні виділення), стан ануса (зяяння).

Проводячи поверхневу пальпацію, треба визначити напруження, тонус м'язів передньої черевної стінки (знижений або підвищений), больові зони Захар'їна—Геда (холедоходуоденальну, епігастральну, зону Шоффара, панкреатичну, апендикулярну, сигмальну), симптом Щоткіна—Блюмберга.

Проводячи глибоку пальпацію за методикою Образцова—Стра-жеска, визначають особливості органів черевної порожнини (кишечнику, печінки, жовчного міхура, селезінки, підшлункової залози, мезентеріальних лімфатичних вузлів). Для виявлення патології органів черевної порожнини потрібно визначати деякі больові точки та симптоми. При ураженні печінки та жовчного міхура — точку та симптом Кера, симптоми Лепіне, Ортнера, Георгієвського—Мюсі, Мерфі. При ураженні шлунка або дванадцятипалої кишки — симптоми Менделя, точки Боаса та Опенховського. При ураженні підшлункової залози — точки та симптом Мейо—Робсона, точки Дежардена. При ураженні нирок — симптом Пастернацького, при перитоніті — симптом Щоткіна—Блюмберга.

За допомогою перкусії визначають наявність рідини в черевній порожнині; розмір печінки за Курловим (11x9x7 см) у дітей з 5—7-річного віку; розмір селезінки (у віці 1 року — 4 х 4 см, 2—3 років — 5 х 5 см, 6—7 років — 6x6 см, згодом, дорослих — 6x7 см). У дітей молодшого віку визначають розміщення верхньої межі печінки (V— VI ребро) і пальпаторно місце розташування нижнього краю (до 5—7-річного віку — на 1—2 см нижче від ребрової дуги).

Оцінити результати лабораторно-інструментальних досліджень: фракційного дослідження шлункового соку, дуоденального зондування, ендоскопічного дослідження верхніх і нижніх відділів травного тракту, ультразвукового дослідження паренхіматозних органів, копро грами, бактеріограми, рентгенологічних та радіологічних, біохімічних та імунологічних методів дослідження.

Головнісиндроми ураженнятравної системив дітей

Синдром«гострогоживота». Виникаєпри ураженняхта гострихзахворюванняхорганів черевноїпорожнини йпоза очеревинногопростору, заяких потрібнаневідкладнамедична допомога.Прояви синдрому: сильний більу животі, якийінколи сприяєрозвитку шоковогоотану, позитивнийсиндром Щоткіна—Блюмберга, блювання, затриманнявипорожненьта відходженнягазів, пронос, можлива мелена, обличчя Гіппократа, синдром інтоксикації.Найчастішедо нього призводятьперфораціяпорожнистихорганів, гострізапальні процеси, що супроводжуютьсяперитонітом(гострий апендицит, гострий холециститтощо), кровотечів черевну порожнину,інвагінація.

Синдромшлункової такишкової диспепсії.Шлункова диспепсіяВиникає внаслідокгрубих аліментарнихпорушень, атакож при загостренніхронічнихзапальнихпроцесів, переважнов дітей старшоговіку. Прояви: блювання, печія, відрижка, нудота,інколи пронос.У дітей молодшоговіку особливуувагу слідприділятисимптому блювання, який може бутипов'язаний зподразненнямблювотногоцентру внаслідоксиндрому токсикозу.Кишкова диспепсіявиникає внаслідоккишкової інфекціїабо грубогопорушенняпроцесу травлення.Прояви: блювання, рідкі випорожненняабо закреп, біль у животі, метеоризм, бурчання. Приентериті тагастроентеритіпереважаєбагаторазовеблювання, більу надчеревнійділянці, багаторазовівипорожненнябез домішок, виникає синдромексикозу. Приколіті переважаєсиндром токсикозу, випорожненнярідкі, маютьбагато слизу, прожилок крові.

Синдроммальабсорбції.Це клінічнийсимптомокомплекс, пов'язаний зпорушеннямвсмоктуваннякінцевих продуктівтравлення втонкій кишці.Він може бутиобумовленийвродженимиферментопатіями(недостатністьлактази, сахарозита ін.), непереносимістюцеліакія, білкакоров'ячогомолока. Можевиникати внаслідокрезекції частинитонкої кишки, тривалогозастосуванняантибіотиків, хронічнихзахворюваньтравної системи,інвазії лямбліямита іншимиНайпростішими.Прояви: хронічнадіарея з поліфекалієюта стеатореєю, Гіпотрофія, атрофія, різкезбільшенняживота внаслідокметеоризмуі Накопиченняхімусу, анемія, полігіповітаміноз,імунодефіцит, порушенняводно-електролітногообміну.

Синдромжовтяниці. Прицьому синдроміслизові оболонки, шкіра І склеримають жовтийколір. Вінз'являється, коли в кровідитини виникаєгіпербілірубінемія, тобто рівеньбілірубінуперевищує 20,5—14,2 мкмоль/л.

Паренхіматознажовтяницявиникає внаслідокцитолізу гепатоцитів.У крові збільшуєтьсяфракція прямогобілірубіну, шкіра набуваєлимонногокольору з червонимвідтінком, випорожненняахолічні стаєтемного кольору, печінка збільшена.Цей синдромвиникає привірусних, агресивниххронічних, токсичнихгепатитах, цирозі Печінки.

Механічнажовтяницявиникає припорушеннівідтоку жовчівнаслідокобтураціїжовчовивіднихшляхів привродженійаномалії їх, калькульозномухолециститі, значному збільшеннірегіональнихлімфатичнихвузлів. Коліршкіри може бутизеленкуватим, з'являєтьсясвербіж шкіри, випорожненняахолічні, сечажовта, збільшуєтьсяпечінка і суттєвопідвищуєтьсярівень прямогобілірубіну.

Гемолітичнажовтяницяхарактеризуєтьсягіперпродукцієюбілірубіну, яка виникаєвнаслідокпосиленогогемолізу еритроцитівпри гемолітичнійанемії, гемолітичнійхворобі новонародженихта інших еритропатіях.Колір шкіриблідий аболимонний, випорожненнятемні, у сечівизначаєтьсяуробілін. Укрові підвищуєтьсяфракція непрямогобілірубіну, печінка можезбільшуватися, але завждизбільшуєтьсяселезінка.

Фізіологічна(кон'югаційна, транзиторна)жовтяницявиникає в переважноїбільшостіновонародженихна 2-гу добу післянародження, наростає до4—5-ї доби і зникаєсамостійнодо 7—10-го дня життя.Вона пов'язаназ підвищенимруйнуваннямеритроцитівта віковоюнезрілістюглюкуронілтрансферазноїсистеми, внаслідокчого в кровінакопичуєтьсянепрямий білірубін, рівень якогосягає більшеніж 68,4—85,5 мкмоль/л.

Відендогеннихслід відрізнятиекзогенніжовтяниці, щовиникають привживанні дитиноювеликої кількостіпродуктів, якімають у своємускладі забарвлюючурідину (морква, мандарини, гарбуз). У цьомувипадку склерита випорожненнямають звичайнийколір. Рівеньбілірубінув крові незбільшується(каротиновіжовтяниці).

Використаналітература

1. Педіатрія: Навч. посібник/ О.В. Тяжка, О.П.Вінницька, Т.І.Лутай та ін.; За ред. проф.О.В. Тяжкої. —К.: Медицина,2005. — 552 с.