Реферат: Ультрофіолетове опромінення аутокрові у лікуванні гнійно-запальних процесів додатків матки

Зміст

Вступ…………………….………………………………………………………..2

Розділ 1. Оглядлітератури.

1.1.Комплекснатерапія гнійно-запальнихпроцесів внутрішніхжіночих статевихорганів………………………………………………………….……………3

1.2.Ультрафіолетовеопроміненняв комлексномулікуваннігнійно-запальнихпроцесів додатківматки …………………………………………….……………….9

Розділ 2.Матеріалита методидослідження.

2.1.Клінічнахарактеристикахворих на запальнізахворюваннядодатківматки………………………………………………………………………………….17

2.2.Методидослідження……………………………………...………………21

Розділ 3.Результативласних дослідженьта їх обговорення.

3.1.Результатилікуваннягострих тазагостренняхронічнихзапальнихпроцесів додатківматти…………………………………….………………………23

3.2.Результатидослідженняреактивностіорганізму ухворих з гнійно-запальнимипроцесамидодатківматки…………………………………………….27

Висновки.…………………………………………...…………………………30

Списоклітератури…………………………………………………………….31

ВСТУП.

Сьогодні, коли широкорозповсюдженаполівалентнаалергія, а проблемаімунодифіцитнихстанів ( як наслідокперенесеннястресів ) всечастіше стаєперед лікарями, тому приходитьсяшукати засобинемедикаментозноговпливу на хворийорганізм людини.Седед такихметодів переваганадається таким засобамі формам лікування, котрі найбільшприродні доорганізму ідають мінімумпобічних дій.До цих засобівможна віднестилікуванняопроміненоюкров’ю, а самекров’ю самогохворого.

З моментународженняі все своє життялюдина знаходитьсяпід впливомсонячних променів. Цілющі дії їхна організмбула відомаще в ДавньомуЄгипті, Греціїі Римі.По описуГеродота, тамбудувалисясолярії длявикористаннясонця з лікувальноюметою ( гeліотерапія). Гіпократомбули описанілікувальнівластивостіпроменів Сонця.

В ХІХ ст. впершебули систематизованітеоретичнізнання і практичнийдосвід використаннясвітла.Впершалікувальнаустанова длягеліотерапіїбула відкритав Швейцаріїї1885 році.Тодіпочалися дослідженняпо вивченнютеоретичнихаспектів біологічноїдії сонячногосвітла на організм.

Одним знайширшихвикористаньУФО є загарлюдини, особливовлітку, колипід пвливомУФО відбуваютьсянакопиченняпігменту вшкірі зі зміноюїї забарвлення.Приправельному, дозованомузагарі стимулюютьсярізні фізіологічніпроцеси, щосприяють профілактиціряду захворювань.

Запальні процесивнутрішніхжіночих статевихорганів займають"одне з основнихмісць середгінекологічнихзахворювань(Я. П. Сольскийта Л. І. Іванюта,1975; В. Й. Бодяжина,1990; Я. П. Сольскийта співавт.1996; 8. К… ІоЬпкопсі. а1., 1991). Питомавага цього видупаталогії середхворих, що звертаютьсяв жіночу консультаціюза медичноюдопомогою, коливаєтьсяв межах 50—83% (Г. К.Степанковська,1996; Л. В. Тимошенкота співавт.1996; Р. М. Ооіакїеіп,1984). Ускладненняпроблемигнійно-запальнихзахворюваньзумовлено упереважнійбільшостівипадків низькоюефективністюлікування, розвиткомантибіотико-резистентнихштамів мікроорганізміві зниженнямімунобіологічноїрезистентностіорганізму врезультатідії зовнішніхфакторів, недивлячись назастосуваннянових антибактиріальнихзасобів і препаратів, покликанихактивізуватизахисні силиорганізму (Я.П. Сольський, Л. І. Іванюта,1975; К. К. Кудайбернов,1984; Г. М. Савелева, Л. В. Антонова,1987). Вказані обставиниможуть бутипричиною частихрецидивівзапальногопроцесу В результатіформуютьсястійкі зміни, які в свою чергуведуть до розвиткупередраковихстанів, больового.синдрому, погіршеннясамопочуттяхворих, та їхпрацездатності, виникненнянепліддя (Л. І.Іванюта, 1996; Б. М.Венцков-ськийта співавт.,1996)… Останнє дляУкраїни сьогодністає справж­ньоюсоціально-демографічноюпроблемою. Цимі зумовленанеобхідністьпровадженнянових методівпато­генетичноїтерапії запальнихзахворювань, а також організаціїзаходів пореабілітаціїрепродуктивногоздоров'я. Необхіднозазначити, щотрадиційніметоди лікуваннязапальнихпроцесів внутрішніхжіночих статевихорганів звикористаннямлише антибіотиківна сучасномуетапі себе невиправдовують.Останнім часомпри лікуваннівказаної патологіїстали застосовуватиметоди загальноговпливу на осередокзапалення звикористаннямфізичних засобів.

РОЗДІЛ 1. Оглядлітератури.

Комплексна терапія гінекологічних запальних процесів.

Поліетіологічність захворювання, різноманітністьйого клі­нічнихпроявів, а такожформ і варіантівпротіканнявизначилиріз­ні методичніі тактичніпідходи лікуванняхворих з гостримзапаль­нимпроцесом внутрішніхстатевих органівжінки. Комплексконсерва­тивнихзаходів, щозастосовуєтьсяв повсякденнійпрактиці, включаєв себе: зняттябольовогосиндрому, проведенняпротизапальноїтера­пії, усуненняінтоксикації, корекцію порушеньгемодинамікиі де­сенсибілізуючу, загальнозміцнюючута розсмоктуючутерапію. Адек­ватнезнеболеннязаймає важливемісце в комплекснійтерапії. Щобзняти біль використовують різні анальгетики. Проте виразнішийзнеболюючийефект досягаютьзастосовуючи анальгетикиі антигістамінніпрепарати — дімедрол, супрастін, діпразін (піпольфен)та ін.

Продовжуєтьсяпостійний пошукнових антисептиків, які знищу­валиб інфекцію йводночас невпливали негативнона здоровіткани­ни. Вцьому аспекті, для лікування гнійних ран та запальнихінфільтратівм'яких тканинбуло запропоновановживатиантисептик-дімексид, який має бактерициднута протизапальнудію (М.В.Даниленко й співавт., 1980; М.П.Черенькой співавт., 1984). Викликає тежцікавістьвикористанняантибактеріальнихпрепаратів, які володіютьбактерицидноюдією. Мова тутйде про створенняй застосуванняпре­паратівсульфаніламідногоряду. Їх особливістьв порівнянніз анти­септикамиполягає в можливостіугамовуватиінфекцій припероральномуприйомі абоуведенні вкровоноснерусло. На сьогодніці препа­ратизаймають значнемісце в арсеналізасобів боротьбиз інфекцією(М.Д.Машковський,1982; С.М.Курбангалеевй співавт.,1977;G.Jackion et аl., 1980, 1981). Проте слід наголосити, що в гнійному осередку завжди є некротичні тканини, які гальмують процес одужання, підтримуючизапалення йв значній міріблокують мікрофлорувід дії антибактеріальнихпрепаратів.Це схиляє рядавторів додумки, що визначальноює радикальнаоперація, аантибактеріальнатерапія відіграє лише другоряднуроль ( G.Jackion еt аl., 1980). Востанні рокибули запропонованіхіміопрепарати, які володіютьантибактеріальноюактивністюз широким спектромдії, як на грампозитивнутак і на грамнегативнумікрофлору, на грибки, дріжджіта віруси — цеводні розчинийодофорів: йодінол, комбінаціярозчинів йодуз тіосульфатомнатрію, йодопірон(Й.Мадаміновй співавт.,1986).

Ще на початку40-х років длялікуваннязапальнихзахворюваньпочали вживатиантибіотики.Слід зазначити, що в перші рокисвого використання вони були досить ефективними при лікуваннігострих гнійнихзахворювань. Це спричинилось до великого оптимізму щодоможливостейпрофілактикий лікуваннягнійної інфекції.Проте сучас­нідані насторожують, так як з них випливай, щопри використанніантибіотиківдосить частодопускаютьсясерйозні помилки, в резуль­таті яких антимікробна терапія у 25-30% хворих завдаєбільше шкодианіж користі(Л.Д.Татаренкой співавт.,1981;S.Кerubaum,1983; J.S. Solomkin, І987).

В останніроки ефективність використання антибіотиківпри лікуваннізапальнихпроцесів значнознизилась взв'язку зі зростомантибіотикорезистентних штамів бактерій. Ряд бактерій, які ще в недалекому минулому відносились до сапрофітів, сьогодні твердоввійшли дочисла збудниківгнійних захворюваньі з серйозноюпроб­лемоюдля хіміотерапії (О.П.Тарасенкой співавт.,1983; М.І.Литкин іспівавт.,1986; Т.Вееm,1983). Зниженняефективностіантибіотикотерапіїпри гнійно-запальнихпроцесах пояснюєтьсяселекцієюстафілококівстійких доантибактеріальнихпрепаратів, агресивністюгоспітальноїінфекції, безконтрольністюзастосуванняантибактеріальнихпрепара­тів внаслідокалергізації(Л.Д.Татаренкой співавт., 1981;N.J. Cruz еt аl., 1984).

Значна частинаавторів з метоюпідвищенняефективностіантибіотиків широко використовують їхні комбінаційз іншими хіміо­препаратами, що підсилає антибактеріальну дію антибіотиків. До них відносятьсясульфаніламідита антисептики нітрофурановогота фуразолідоновогоряду — фуразолідон, солафур, фурадонін(Я.П.Сольськийй співавт., 1975; В.І.Юхтин й співавт.,1987; А.Е.Франчук,1984). Інші, для підвищеннячутливостімікрофлоридо антибіотиків, реко­мендуютьсполучати їходин з однимабо застосовуватив поєднанніз протеолітичнимиферментами, які одночасно дають некролітичнудію, володіютьпротизапальнимефектом і пролонгуютьїхню дію (СЛ.Навашинй співавт.,1979,1982; N.S. Роlk еt аl.1983).

Таким чином, застосуванняантибіотиків, антисептиків, фер­ментівта інших лікувальнихзасобів поки, що не розв'язалипроблеми лікуваннягнійних захворювань, хоча певнийпрогрес спостерігається,

В комплекснійтерапії запальногопроцесу необхіднопроводитиактивну дезінтоксикаційнутерапію з метоюнейтралізації токсичнихречовин, зниженняїх концентраціїй швидкоговиведення зорганізму.Високі дезінтоксикаційніякості мають гемодез (6% розчин полівінілпіролідону)і полідез (розчиннизькомолекулярногополівінілу).Дезінтоксикаційнимивластивостямив значній мірі володіють ітакі розчинияк ізотонічнийрозчин натріюхлориду, розчинРінгера-Локката 5% розчинглюкози. Дляпідсиленнядезінтоксикаційноїдії інфузійнутерапію доцільно сполучати зфорсованим діурезом протягом2-4 днів. Н.Т.Терехові В.В.Бичков(1980) успішно застосовувалиреоглюман, якийвиявив позитивний вплив на мікроциркуляцію та володіє чітким діуретичнимефектом. Вплив на мікроциркуляційнерусло за рахунок нормалізації реологічних властивостей крові сприяє оптимізації функціональної активності печінки танирок, ризик ураження яких при гострому запальному процесі жіночихстатевих органівнадто високий.

Багато гінекологів широко використовували пункцій черевноїпорожнини череззаднє склепінняпіхви або пункційгнійних тубооваріальних запальнихутворень знаступним уведенням антибіотиків.Проте дужешвидко прийшлорозчарування, коли переконались, що пов­не одужаннянаступає рідко. Утворюютьсявеликі, щільніта болючіінфільтрати, які важко піддається зворотньомурозвитку черезпри­сутністьгнійних осередків, які підтримуютьзапальнийпроцес. Аледеякі клініцистий до тепер притримуються подібного підходу прилікуванніхворих із запальнимипроцесами.О.Т.Михайленкоі Г.Н.Бублик-Дорняк(1979) пропонуютьпроводитипункцій черевноїпорожнини через заднє склепіння піхви на ранніхетапах захворювання- до початкуексудації (фазагіперемії). Цена їх думкудозволяє попе­редитиутворенняспайок та зменшититривалістьперебуванняхворого в стаціонарі.Одночасно вчеревну порожнину пропонуєтьсяуводити лікувальнісуміші: антибіотикиз хлорфіліптом або хімотрипсином.При серозномуексудаті лікувальніпункції рекомендують проводитидвічі на тиждень (всього 2-3 пункції), при гнійному- через день(4-10 пункцій).

З'явилисьповідомленняпро лікуваннятазових абсцесівшляхом пункціїта аспіраціїгною за допомогоюлапароскопа.Цінністьлапароскопічногодослідження при гострих запаленняхжіночих статевихорганів підвищується у зв'язку зможливістю виконати прицільнедренуваннячеревної порожнини, а також здійснитивнутрішньочеревнуперфузію та інфузію різнихлікувальнихрозчинів(В.С.Савельевй співавт… 1979).

В комплексі загально прийнятих заходів, для попередженнягнійно-запальних захворюваньпісля пологівта кесаревогорозтину, застосовується метод аспіраційно-промивного дренування матки, Обгрунтуванняметоду: профілактикависхідноїінфекції, покращенняінволюції матки в післяопераційному та післяпологовомуперіоді. Сутьметодики: впорожнинуматки, ближчедо дна, вводитьсяТ- або 0-образнахлорвініловатрубка з багатьмаотворами. Другий кінець трубки виводиться через каналшийки матки в піхву. Післячого з допомогоюдренажноїтрубки двічіна день зрошуєтьсяпорожнинамат­ки 0,5% розчиномдіоксидина, етонія, 0,2% декаметоксина.Постійна присутністьдренажноїтрубки протягом 5-6 днів в порожниніматки сприяєшвидкому їїскороченнюі зворотномурозвитку. Післяцього трубкувидаляють зпорожниниматки.

За данимидеяких авторів (О.К.Погоди йспівавт., 1991)вста­новлено, що при запально-гнійних захворюваннях додатків маткиспостерігаєтьсярізке зниженняімунітету, тобто зменшенняабсолют­ноїта відносноїкількості Т- і В-лімфоцитів.Використаннялише антибіотикотерапії веде до значного пригнічення імунологічнихреакцій і тимсамим сприяєрозвитку гнійнихускладнень.Для корекції вторинногоімунодефіциту використовують неспецифічнуімуностимулюючутерапій (декаріс, лізоцим, нуклеїнатнатрій та інші).Деякі автори (Й.Ю.Франчу, 1987) для підвищення неспецифічноїреактивності організму хворих пропонують вживати прилікуваннінативну плазмута антиретикулярнуцитостатичнусироватку(ЙЦС). На фоні запального процесу геніталій (Л.І.Іванюта зспівавт., 1987)спостерігається зниження гормональної функції яєчників, а саме продукціїестрогенів.Тому патогенетичнообгрунтованимз включенняв лікувальнийкомплекс невеликихдоз естрогенів, а також стероїдівтипу преднізолону (К.Kolmorgen еt аl.,1989). Це йокрім того будепрофілактикоюмайбутніхспайок. Відомо, що у формуванніадаптаційно-захиснихмеханізмів, відповідальнихза процес одужання, відіграє великуроль симпато-адреналовасистема (CAC). Особливостіклі­нічногоперебігу даногозахворювання вказують нанаявністьфунк­ціональнихпорушеньпериферичногота центральноговідділіввегета­тивної нервової системи. Тому, деякіавтори вважаютьдоцільнимвикористанняв комплексілікувальнихзасобів нейротропнихпрепара­тів(л-ДОПА, етимізолу).З цією ж метоюН.Й. Жаркіним(1984) запро­понованоодин з методівлікування — іглорефлексотерапія, в основі якого лежить імпульсна дія спрямована на ЦНС через шкірні точкиакупунктури. При запальномупроцесі з наявністю спайковихз'єднань хорошимметодом з вібраційниймасаж. Вінвідокремлюєроз­витоксполучноїтканини упатологічномуосередку, розрихлюєспайки, зменшуєконгестивніявища в маломутазу. М.І. Кузінта Б.М. Костюченок(1981) відзначають, що важливуроль при успішному лікуваннігнійного процесувідіграютьметоди, якізначно підвищуютьконцент­раціюантибактеріальнихпрепаратівв осередкузапалення.

Грунтуючись на проведеномувище аналізіможна стверджувати, що особливезначення впливуна осередокзапаленнянабуваютьфізич­ні методидії. Повідомлень щодо лікування запальних тагнійних процесівза допомогоюфізичних методівнебагато тавони заслуго­вуютьна увагу у зв'язкуз істотнимиперевагами, які випливаютьз їх етіопатогенетичногообгрунтування.

1.2Ультрафіолетовеопроміненняв комплексномулікуваннізапально-гнійнихпроцесів.

Значний вкладу вивченнябіологічноі дії ультрафіолетовогоопромінення(УФО) внеслиR.Huldichiniky (1919), W.Kollath (1927), якіпоказали, щоультрафіолетові(9Ф) промені здатніпроникатиче­рез верхнійшар шкіри іпоглинатиськров'ю, В 1927 роціW.Kollath, R.Suhrman впершеописали кривіпоглинання УФ променівкров'ю та встановили, що еритроцитипоглинаютьїх в 200 разівсильніше аніжсироватка.C.Elliit і A.Weli продемонструвалибактерициднудію УФ-променів, що послужило поштовхом доїх застосуванняз лікувальноюметою. На основіпроведенихдосліджень, Н.Ко11аі:.п, К.$ипгтап(1927) встановили вплив світловиххвиль різноїдовжини набіооб'єкт іприйшли довисновку щододоцільностіїх застосуваннядля лікуваннята профілактики.

Відомо чотириваріанти опроміненняаутокрові:

Опромінення відкритим способом в чашці Петрі.

Ізольоване випромінення в закритому кварцовому посуді.

Проточний метод опромінення у процесі витікання через кварцову кювету.

4. Проточнасистема звикористаннямперистальтичногонасосу з заборомкрові в ізольованийоб’єм.

Використовуючиультрафіолетовеопроміненнякрові D.Kulenkampf (1936) отримавпозитивнірезультатипри лікуванніалергічнихзах­ворювань та судинноїпатології. 9 1937-1938 роках H.Burgaharolt такимметодом лікувавхворих з гнійнимизахворюваннями.91940 році E.Knott. в «Американськомутовариствілікарів»продемонструвавсвій апараті зробив доповідьпро технікуУФО крові. Добріклінічні результати застосуванняУФО крові прирізних захворюванняхспричинились до створення різноманітнихмодифікаційапаратів дляопроміненнякрові (S.Wieiner, 1973; Л.В.Потапов йспівавт.,1977;І.І.Кондратьев,1981; В.В.Крашутский,1991).

У нас експериментальне та клінічне дослідження УФО крові впершепровели у 1937 роціЙ.Філатов іТ.Касумов. Вонивстановили, що морфологічнийсклад крові, резистентністьеритроцитів та швид­кість їх зсідання при цьому незмінюються. Отримали позитивнірезультатипри лікуваннірізних видіванемій.

Про позитивнийвплив методипри лікуванніряду гінекологічнихзахворюваньзазначаютьИ.И.Бенедиктов(1981), Г.Г.Волков(1981), П.Р.Зенков(1981), В.Р.Попов йспівавт.( 1991).

Стимуляціяклітинногоі гуморальногоімунітету єодним з механізмівлікувальноїдії АУФОК (ДуткевичІ.Г. і ін. 1986).ЗначнуактиваціюрозеткоутворенняТ-і В-лімфоцитіввиявили (ПоташовЛ.В. і ЧеміноваР.В.- 1980 р.)

У дії АУФОКна організмлюдини можнаумовно виділититри фази :

1.Первинніфотоефектина клітинно-молекулярномурівні .

Утворення біологічноактивних речовин .

Активація нейро-гуморальних систем організму.

Приймаючидо уваги позитивнийефект АУФОК- терапії, а точнішезниження в’язкостікрові, покращеннякровообігу, насиченнятканин киснем, активаціяімунних процесівта ін., необхідновідмітити, щовсі ці ефектибезпосередньопов’язані звластивостямиі функціямиосновних елементівкрові — еритроцитів, що виконуютьв організмітранспортну, живильну, дезінтоксикаційну,імунологічнута багато іншихфункцій. Томуможна сказати, що в механізмідії АУФОК однуз основнихролей виконуєеритроцит.Всіосновні функціїклітин крові, особливо еритроцитів, в більшостізалежить відїх поверхні- структури, властивостейстану. Патологічніпроцеси в організмісупроводжуються, як правило, зміною поверхніциркулюючихклітин, що призводятьдо порушенняжиттєво важливихфункцій.Це надумку Л.А.Дєвєнєвої, визвано тим, що глікокаліксеритроцитівперевантаженийрізними метаболітами, продуктамиреакцій запаленнярізної локалізації.Так як еритроцитимають найбільшумасу і поверхнюу порівнянніз іншими клітинамикрові ,і тому, що еритроцитамвластива найбільшасорбційназдатність, вониадсорбуютьна собі основнукількістьметаболітівзапалення, тобто вонипредставляютьсобою збільшенів розмірах, екранованімолекулинайрізноманітнішоїприроди, малоактивні, окремі частинки, що повільнорухаються вкровоносномуруслі.

При цьомузмінюютьсяагрегаційнівластивостіеритроцитів, що тягне засобою змінипостачаннятканин киснемі поживнимиречовинами, зв’язуваннятоксинів тапродуктівметаболізму, порушеннямікроциркуляції, реології кровіта ін. УФ-опроміненняглікокаліксаеритроцитівпри АУФОК призводитьдо десорбціїнашарованихметаболітів, що гальмують роботу еритроцита, звільненняїх рецепторногополя від продуктівзапалення.Таким чином, первиннимпусковим механізмом неспецифічноїдії УФО на кровхворого є УФ-альтераціяповерхні еритроцитахворого відекранованихїї медіаторіві метаболітівзапалення, звільненняза допомогоюУФО призводитьдо збільшеннядеформуваннямембран, нормалізаціїоберненоїагрегаціїеритроцитів, активаціїмембран залежнихпроцесів в нихі нормалізаціїфункціюваннявсієї клітини.

Аналогічноеритроциту, реагують наопроміненняінші клітиникрові з патологічноредукованимглікокаліксом.УФО крові знімаєз поверхніеритроцитівпростогландини, що мають високуповерхневуактивність, розрихлюютьі солюбілізуютьмембрани. ПГмають високуспорідненістьдо поверхніеритроцитів, екранують їїпри цьому значнопорушуючи їївластивостіта структуру.Вони є найбільшяскравимимедіаторамизапалення, метаболітамиарахідонової кислоти, утворюютьсяу вогнищі запаленняв результатіактивно перебігаючихпроцесів перикисногоокисленняліпідів клітиннихмембран.Маючивираженумембранотропнудію по відношеннюдо еритроцитів, ПГ зменшуютьдеформаціюі осмотичнустійкістьеритроцитівлюдини. Достатньооднієї молекулиПГЕ 1 для того, щоб визватикардинальнепростогландиновеперебудуванняліпідів в зовнішньомушарі мембранеритроцитів.

АУФОКіндукуютьструктурніперетвореннятермолабільнихбілків: альбуміну, імуноглобулінуМ, комплементута підвищуєактивністьантитіл. Крімтого, у кровоноснерусло поступаєряд біологічноактивних речовин, компонентівповерхні клітин( гепарин, гістамін, простогландини), що призводятьдо активаціїнейрогуморальнихсистем організмута благоприємнорефлекторнодіють на ЦНС.У сироватцікрові активуєтьсяантиоксидантнісистеми — звільнюється з зв’язаногостану токоферол, білкові дисульфідніі гідросульфіднігрупи низькомолекулярнітіоли.

Вплив УФОпідчиняєтьсязакону Арепт-Шульце, за якимслабкі вплививизиваютьстимуляціюпроцесів, асильні — пригнічення.Повторне опроміненнядробними дозамидає добрийефект, чимодноразовийвплив, що рівнесумі дробнихдоз.Біологічнийефект більшвиражений утканинах зіпониженоюжиттєдіяльністю.

Більшістьописаних ефектівАУФОК маютьзалежністьвід вихідногорівня процесіві функцій. Характерцієї залежностідає основу розглядатидію АУФОК скоріше, як нормалізуюча, адаптогенна, ніж стимулююча, тому є потужнимадаптогеномквантова гемотерапіядозволяє організмукраще боротисяз різнимипатологічнимипроцесамишляхом відновленняскладних зв’язків, що супроводжуютьімунну відповідьта нормалізуютьхелперо-супресивнурівновагу .

На сьогоднівідомі даніпро негативнийвплив УФО накров людинита тварини.Експериментальнодоведено, щопряма дія УФпроменів накров у великихдозах при тривалійекспозиціїпризводитьдо гемолізуеритроцитів.Вивчалосяпитання пронабуваннякров’ю канцерогеннихвластивостей.Розрахункипоказали, щопоява такогопотребує щоденногоопроміненнякрові на протязі15-40 років. Перевагоюданого методує відсутністьшкідливоговпливу, простотаі доступністьпроведення, але лікуванняреінфузіямиУФ опроміненоїкрові викликаєцілий ряд ціннихтерапевтичнихефектів, а вдеяких клінічнихситуаціях можепогіршуватипатологічнуроль одного, або кількохсимптомів.

Абсолютніпротипокази: важкі формигепато-і нефропатії, що супроводжуютьсяенцефалопатіями; вкрай важкісептичніендотоксикози;
гострийперіод інфарктуміокарда; гострацеребральнанедостатність; схильністьдо гіпоглікімії; фотоалергія, фотосенсибілізація; кровотечібудь-якогогенезу талокалізації; тіріотоксикоз; аутоімунніпроцеси в стадіїдекомпенсації.

Відносніпротипокази: хронічна серцеванедостатністьпо лівомушлуночковомутипу 3 ступені; гіпокоагуляційнийсиндром; вікстарше 80 років;індивідуальнавиражена реакціяна ексфузіюкрові; підвищеначутливістьдо УФ променів; еритропорфірія; кандідомікозгенералізований; пухлини, щосхильні допроліферації; кальозні виразкишлунку і дванадцятипалоїкишки.

При проведенніАУФОК на фоніантибіотикотерапіїтреба пам’ятатипро підвищенуфотосенсибілізаціювпливу антибактеріальнихпрепаратів, тому при необхідністьзменшити дозуАУФОК в данійситуації.

Грунтуючисьпри проведеномувище аналізіможна стверджувати, що особливезначення впливуна осередокрізних патологічнихпроцесів набуваєфізичні методидії. Повідомленьщодо лікування різних процесівза допомогоюфізичних методівнебагато і вонизаслуговуютьна увагу у зв’язкуз істотнимиперевагами, які впливаютьз їх етіопатогенетичногообгрунтування, виходячи злітературнихданих, що показамидо реінфузійАУФОК в генікологічномустаціонаріє: запальнізахврюваннягеніталій(гострі та хронічні); порушенняменструальногоциклу і ендокринніформи безпліддя.

Відповіднодо сучаснихуявлень, запальнареакція складаєтьсязі слідуючихвзаємопов’язанихкомпонентів: зміни паренхіми, судинних реакційз ексудацією, звільненнябіологічно-реактивнихречовин, фагоцитозу, фізико-хімічнізміни в тканинахпроліферативнихпроцесів. Густаінервація додатків обумовлюєчасте залучання в патологічнийпроцес нервовоїсистеми, щопризводитьдо глибокихпорушень обмінуречовин, функціїзалоз внутрішньоїсекреції, атакож порядзміни мікроциркуляції.Багатокомпонентністьдії реінфузіїАУФОК: усуненнягеморагічнихі коагуляційнихпорушень, підвищеннязахисних властивостейорганізмудозволяєвикористовуватиїх терапіїгнійно-запальнихзахворюваньдодатків матки.

В.І.Грищенкоі В.А.Рєзніков(1983) відмітилиблагоприємнийвплив АУФОКна імунологічнуреактивністьвнутрішньоклітиннийобмін речовину хворих з запальнимизахворюваннямигеніталій.Вони вказують напокращеннякількіснихі якісниххарактеристикТ-лімфоцитів, підвищенняактивностіпероксидази, зниження активностілужної фосфатазиі вмісту глікогенав еритроцитах.На думку ШіферсонГ.С. ( 1988 ) АУФОКпокращує активністьфагоцитів убільшостіхворих з хронічнимизапальнимизахворюваннямидодатків, щопов’язано зпідвищеннямактивностіферментнихсистем клітин.

Й.Й.Філатов(1937) вважав, щопри переливанні опроміненоїкрові слідвраховуватисам факт кровопусканнята зворотньоговве­дення кровіпісля її опромінення.Необхідно признати великезна­чення самогоакту кровопускання, так як він безперечновпливає на ЦНСі через неї нафункції окремих органів тасистем. Зворотневведення кровіусуває анеміюі теж чинитьсприятливийвплив на ЦНС.Ряд послідовників Й.Н.Філатова вказують нате, що реінфузія УФО аутокровісприяє стимуляціїпроцесівкровотворення, які поліпшуютьпоказникичервоної крови, сприяють насиченнюкиснем гемоглобіну.Внаслідок цього відбуваються структурно-функціональні зміни по­верхніеритроцитівта покращуютьсяреологічніякості крові, так як знижуєтьсяїї в'язкість, зменшується мікроагрегація еритроцитів(Р.В.Чеминаевй співавт.,1980; В.М.Дуніна йспівавт.,1989).Рядавторів встановилифакт підвищення фагоцитарноїактивностілейкоцитів безпосередньопісля опроміненняі введеннякрові в організм. G.Frick at al.(1974) спостерігали, що через 15 хвилинпісля УФО аутокровівідбувалосьзниження кількостілейкоци­тів.Цим пояснювалосьзбільшенняаглютинації лейкоцитівта актив­ногофагоцитозу, відзначалосьзвільненнягістаміну, катехоламініві гепарину. Зпраць S.Wieiner (1974) випливає, що спочаткупро­ходитьзниження, апотім підвищеннязагальноїкількостілейкоцитів.

Це вказуєна підвищеннялейкоцитарногозахисту призапально-гнійнихпроцесах. Заданими О.О.Воронцова(1985), під впливом УФО у кровівідбуваютьсязміни вмістубіологічноактивних речовин: адреналіну, глютатіону, прогестерону, цистеїнугідрохлориду.

Низкавчених (К.Й.Самойлова,1979; П.Р.Зенков йспівавт.,1981) відзначали зміни базофільнихгранулоцитів, збільшеннякількостігепарину, зменшенняхолестерину.Після УФО кровізменшуєтьсякіль­кістьпаличкоядернихі сегментоядернихнейтрофілів, зростає осмо­тичнарезистентністьеритроцитівта збільшуєтьсяїх об’єм. Парале­льноцьому реєструєтьсяпідвищенняїх можливістьдо переносукисню, Протягом 10 хвилин післявведення опроміненоїкрові відбуваєтьсяпідвищення комбінованихрівнів киснина 60%, через ЗОднів цей рівеньскладав 30% вищепочатковогорівня. В своючергу В.І.Ротарь(1990) показав, щоопроміненакров віддаєсвій кисеньшвидше і в більшійкількості ніжне опромінена.A.Piickenger(1954), E.Zigler (1959), H.Alberi еt а1.(1956,1960) відзначалирозпад тромбоцитів, денатурацію фібриногенаі зниження холестерину під впливом УФО крові. Зниження холестеринута сечовини під дією УФОаутокровівідмітили, атакож Р.Weli(1960) та S.Wieiner еt а1.(1975).

В.Г.Ясногородський(1975), А.М.Зербіна(1980) стверджують, що під впливом УФО аутокрові розширюютьсякапіляри, посилюєтьсяпротіканнякрові, підвищуєтьсяпроникливістькапілярів.F.M.Ganiicke еt а1.(1975) пов'язуютьдовготривалийтерапевтичнийефект УФО кровізі збільшеннямколатеральногокровообігу. S.Wieiner еt а1., (1974) виділяють дві фази в реакції організму. Перша фаза-біохімічна.В ній миттєвийефект процедуризумовленийнадходженнямв кров біологічноактивних речовин- гепарину, гістаміну, катехоламінів.Реактивнезбільшеннячисла базофілів свідчить про поси­ленняобміну речовин.Друга фаза — судинна. Вонапов'язана зпосиленнямколатеральногокровообігуі покращення мікроциркуляціі. На покращенняостанньоївказували теж В.І.Зенков йспівавт.(1988) та Н.Х.Сухоту (19885.Посиленняокисних процесівреєструвалиЛ.В.Потапов йспівавт. (1980,1981), К.Й.Самойловай співавт. (1987).

Особливої уваги заслуговуютьроботи Й.Г.Коломиецй співавт. (1985). Е.Д.Мирович йспівавт. (1986). І.Г.Аббасзаде(1989). Ними доказано, що УФО кровіволодіє бактерицидними якостями, сприяєнормалізації імунологічної активностіорганізму, збільшуєрезис­тентність організму до інфекції.

--PAGE_BREAK--

Розділ 2. Об’єктита методидослідження.

2.1 Клінічнахарактеристикахворих.

Воснову своєїроботи ми поклалирезультатикомплексноголікування 79хворих з гостримита загостреннямихронічнихпроцесів внутрішніхжіночих статевихорганів неспецифічноїетіології вікомвід 18 до 45 р., якіпроходилилікування встаціонаріклінічногопологовогобудинку №1 тажіночої консультації№1 м. Чернівціз грудня 1998 погрудень 1999р. Зметою одержанняоб’єктивноїоцінки нашоїметодики, щобула включенав комплекснелікування, всіххворих ми розділилина дві групиосновну і контрольну(табл.1)

Таблиця №1.

Група Форма запального процесу внутр. статевих органів
Гостра Загострення хрон. Разом
число % число % Число % Основна 23 42,20 32 57,80 55 100 Контрольна 10 40,00 14 60,00 24 100 Разом 33 41,56 46 58,44 79 100

В основну групуввійшло 55 хворихз запаленнямидодатків матки, які отримуваликомплекснелікування звикористаннямУФОаК. Контрольнугрупу склали24 хворих, лікуванняяким проводилосязагальноприйнятимикласичнимиметодами, безбудь-якогозастосуванняУФОаК. Поданігрупи хворихповністю порівнюваніза характеромпроцесу, важкістюта тривалістюзахворювань, віком, а такожособливостямидогоспітальноїкурації.

Вік хворихколивався від16 до 43 р., значнучастину склалижінки вікомдо 40 р. – 72 (92.2%), тобтонайбільш працездатнаїх частка. (табл.2)

Таблиця№2.

Група До 20 р. 20-29 р. 30-39 р. 40-49 р. Разом
число % число % число % Число % Число Основна 15 26,6 24 44,01 12 21,10 4 8,35 55 Контрольна 6 26,67 11 46,67 5 20,00 2 6,67 24 Разом 21 26,62 35 44,81 17 20,78 6 7,79 79

Отримані даніспівпадаютьз думкою багатьохавторів, щозаймалися цимрозділом гінекології(Я.П. Сольськийі співавт., 1997; В.І. Бодяжина1990), що підкреслюєвисоку актуальністьданої проблеми.Тривалістьзахворюваннядо початкустаціонарноголікуванняколивалисьв широкомудіапазоні від1 до 20 днів. Хворіпотраплялипісля невдалоголікування вполіклініціабо самолікуванняв середньомучерез 12,6±0,2днів з моментузахворювань.Значна частинахворих (53,25%), як ів основній такі в контрольнійгрупі, госпіталізованіпізніше 5 добивід початкузахворювання.(табл. 3), внаслідокпогіршеннязагальногостану та прогресуваннязапальногопроцесу 21 (40,9%) обстежуваниххворих передгоспіталізацієюотримувалитерапію в умовахжіночої консультації(табл. 3).

Таблиця №3.

Група 20-48 годин 2-3 доби 3-5 діб Більше 5 діб Разом
число % Число % число % Число % Число Основна 1 4,59 5 14,68 7 27,52 14 53,21 27 Контрольна 1 4,44 4 15,56 6 26,67 13 53,33 24 Разом 2 4,55 9 14,94 13 27,27 27 53,25 51

Недостатняінтенсивністьлікувальнихзаходів надогоспітальномуетапі булапричиною значногозапущеннягнійно-запальнихпроцесів (табл.4).

Патологічнісимптоми захворюваньу паціентівпри

поступленнідо стаціонару. Таблиця№4.

Симптоми Основна група Контрольна група Разом
число % число % Число % Болючість внизу живота 55

100,0±0,4

24

100,0±0,4

79 100,0 Патологічні виділення з піхви 45

84,40±3,9

21

86,67±3,8

66 85,07 Порушення загального стану 30

54,13±4,1

11

46,64±4,2

41 51,95 Підвишення температури 34

62,38±4,2

12

51,11±3,9

46 53,09

Вивченняменструальноїфункції уобстежуванихвиявлено, що42 (53,25+4,1%) жінки малипорушенняменструації, у 23 (29,22+2,9%) – зареєстрованогіперполіменорею; у 11 (13,64+2,6%) – гіпоменструальнийсиндром, у 9(10,39+2,1%) – альгодисмінорею.Середній вікменархе склав(12,7+0,1) років. Дослідженнярепродуктивноїфункції пацієнтоквиявив, що 7(9,09+1,9%) хворих страждалипервиннимнепліддям, а5 (7,79+1,9%) – вторинним;17 (21,43+3,7%) невиношуваннямвагітності(табл. 5).

Причини захворюванняу обстежуваниххворих. Таблиця№5.

Чинники захворювання Число %

Переохолодження

Аборт

Пологи

Введення ВМС

Інфекційні хвороби

Не вияснені

31

27

12

5

2

2

38,32

35,06

15,58

5,84

2,60

2,60

Температуратіла в межах38°Сбільше привступі на стаціонарнелікування у25,32% пацієнтіві відмічаласьпри давностіпроцесу небільше 24 год.Збільшеннякількостілейкоцитіввище показникав 8 тис. мкл. зареєстрованоу 26 (33,77+3,7%), а рівеньШОЕ вище 10 мм/год., у 20 (37,01+3,7%).

Дослідженнясечі у обстежуванихпоказали наявністьзмін (протиїнурія, лейкоцити) у13 (16,88+2,5%) хворих; 1-2ступінь чистотипіхвовоговмісту у 50 (62,99+3,7%),3-4 ступінь – у29 (37,01+3,11%) хворих, якимпроведенобактеріологічнедослідження.З них у 10 випадківвиділено залотистийстафілокок, у 7 — кишковапаличка, у 5 –мікробні асоціації(2 – Staph. epidermidii + E.coli); 2– Pr. Vulgarii + E.coli, 1 – St.aureui+ E.coli). Для виключенняспецифічноїпричини запаленняпроводиласьпровокаціята подальшедослідженнямазків і засівів.

2.2. Методи дослідження.

Контрольза перебігомхвороби здійснювавсяна підставітаких клінічнихознак: оцінювалисуб’єктивнівідчуття хворих,їх самопочуття, скарг, температурутіл, показникиогляду і пальпації.Спостерігализа місцевимипроявами з бокугнійного осередку, розміри маткита додатків,їх рухомості, величиною тахарактеромнабряку, ступенемболю при пальпації, характеромта об’ємомвиділень зматки. Ці ознакиз об’єктивнимвідображеннямпатологічнихпроцесів, щовідбуваютьсяв матці, додаткахта прилеглихтканинах. І всукупностіз іншими показникамита УЗ-діагностикоюслугуваликритеріємоцінки важкостіперебігу захворювань.

Лабораторнідослідження. Вивчались вдинаміці показникикрові (еритроцит, гемоглобін, кількістьлейкоцитів), лейкоцитарнийіндекс інтоксикації(ЛІІ), швидкістьосідання еритроцитів(ШОЕ) та інші.До біохімічнихдослідженьвходили: загальнийбілок сироваткикрові, системазгортання тапротизгортаннякрові по Лі-Уайту.Ступінь проявуінтоксикаціївизначили задопомогою ЛІІ(запропонованогоКальф-Каліфому 1938р.), який розраховуєтьсяза формулою:

ЛІІ=(4мц+3ю+2п+с)(пл+1)/[(мон+лімф)(е+1)],

демц — моноцити, ю — юні, п — паличкоядернінейтрофіли, с — сегментоядернінейтрофіли, пл — плазмоцити, мо — моноцити, лімф — лімфоцити, е — еозинофіли.

Опираючисьна результатиклінічнихдослідженьми дійшли висновку: перебіг запальногопроцесу додатківматки визначався, в основному, початковимрівнем реактивностіорганізму. Узв’язку зцим, надалі в клінічнихдослідженняхми використалиіндекс резистентностіорганізму(ІРО), запропонованийА. С. Кочневимта співавт.(1987):

ІРО=Л/В*ЛІІ,

деЛ — загальнакількістьлейкоцитіву периферичнійкрові, В — вікхворого. Длявизначеннярезистентностіорганізму мизастосували, запропонованийна кафедріфакультетськоїхірургії Буковинськоїдержавноїмедакадемії(І. Ю. Полянськимз співавт. в1987), індекс імунологічноїреактивності(ІІР), який грунтуєтьсяна змінах, щовідбуваютьсяв білій крові, з відображеннямхарактерувікових змін:

ІІР=лімф(абс. число)/(В*ЛІІ).

Для ультрафіолетовогоопороміненняаутокрові внашій країнінайчастішевикористовуютьприлади МД — 73, М “Ізольда”,“Геліос — 1”, “УФОК- 1”. В нашій роботіми використалиапарат М “Ізольда”: кров від пацієнтаза допомогоюперистальтичногонасосу, черезкварцеву кюветуперекачуваласяв стерильнуампулу з 50 млфіз. розчинута гепаринуз розрахунку25 ОД на 1 мл крові, або в посуд зістандартнимрозчином “Глюгіцир”, що є стабілізуючимирозчинами.Потім кровзнову ж такичерез кюветунасосом поверталасяпацієнту, отже, кров опромінюваласядвічі в кюветі, протікаючишаром 1 см. Загальнийчас опроміненняскладав від12 до 16 хв. Ця квантовагемотерапіястала своєріднимекспрес- варіантомтрадиційногосвітлолікування, що поєднуєефекти світлолікуваннята аутогемотерапії: гемоекскурсіїта трансфузіїстабілізованоїкрові.

При використанніАУФОК в гінекологічнійпрактиці мизвернули увагуна слідуючіособливості: чим більш старийпроцес і чимсильніше пригніченаімунна систематим, менша кількістьпроцедур ібільший інтервалміж ними бувпередбачений.Найбільшийефект досягаєтьсявикористаннямна 1, 4 і 7-й деньхвороби в бережливомурежимі, (з фільтром, швидкістьзабору і поверненнякрові 18 мл нахв в кількості1 мл на 1 кг маситіла з інтервалом3-4 доби в кількості3- х процедур).При цьому хворікраще переносятьлікування, вдається досягтистійкої ремісії, клінічної табіологічноїреабілітації.Для стимуляціїовуляції гемотерапіїдоцільно проводитина 5, 8 і 11-й деньменструальногоциклу. При гостромузапальномупроцесі реінфузіїдоцільно проводитичерез день абокожен день вкількості 1-2мл/кг без фільтру, якщо у хворихвідсутнійвираженийімунодефіцит(хронічнийпроцес).

3.Результатидослідженнята їх обговорення.

3.1.Результатилікуваннягнійно-запальнихпроцесів додатків матки.

Гнійно-запальніпроцеси жіночихстатевих органівскладаютьзначну частину(50-86 %) в загальнійструктурігінекологічнихзахворюваньі більш ніж уполовини вонилокалізованіу додаткахматки (Л. В. Тимошенкота співавт.,1996; Б. С. Воробцова,1989).

Налікуванні вклініці знаходилося79 хворих ззапально-гнійнимипроцесамидодатків матки, з них 55 лікувалисяз використаннямУФОаК, а 24 — традиційнимиметодами(антибіотики, антисептики, дезінтоксикаційнарозсмоктуючатерапія).

Хворі частішепоступали вклініку пізно(66, 63%) від початкузапальногоураження додатківматки, тому вклініці малимісцце виразніознаки інтоксикації(погане самопочуття, головний біль, поганий сон, підвищеннятемператури).З метою уточненнярозповсюдженнязапальногопроцесу виконувалиУЗ-, об’єктивнедослідженнята при необхідностіпроводиласьдіагностичнапункція череззаднє склепінняпіхви. Лікувальнізаходи, як восновній такі в контрольнійгрупі будувалисьз урахуваннямфази гнійно-запальногопроцесу. (табл.6)

Клінічнахарактеристикасимптомокомплексу

у жінок зхронічнимаднекситос. Таблиця №6.

№п/р Основні симптоми захворювання До лікування Після лікування 1. Психо-емоційні розлади 51 4 2. Больовий синдром 43 1 3. Порушення секреторної функції 55 20 4. Порушення статевої функції 24 7 5. Порушення менструальної функції 27 3 6. Порушення функції сусідніх органів 11 7 7. Порушення репродуктивної функції 42 29

Для оцінкиефективностізапропонованихметодів лікуванняпроведенопорівняльнийаналіз з контрольноюгрупою хворих(24) із запально-гнійнимипроцесамирізної важкості.По локалізаціїпатологічногопроцесу завіком, важкістюураження, термінахзвернення змоменту захворювання, контрольнагрупа практичноне відрізняласявід хворихосновної групи.При лікуваннітрадиційнимиметодами покращеннястану хворих проходилоповільніше, болі в ділянцідодатків маткизникали на 4-5днів пізнішеаніж в основнійгрупі, температуратіла утримуваласяна субфібрильномурівні ще 5-6 днів(57,69%хворих). Тодіяк в основнійгрупі — тількиу 17,37% хворих.Процесрозсмоктуваннязапальногопроцесу і зменшеннядодатків донормальрихрозмірів незакінчуєтьсянавіть передвипислою.Тривалістьстаціонарноголікування вцій групі складала26,1+1,3дня. (табл. 7)

Термін усуненняосновних клінічних

проявівзахворювання/дні/ Таблиця№7.

С и м п т о м и Основна група Контрольна група Нормалізація тіла

3,09±0,24 р

6,6±0,59

Зникнення болю

3,40±0,57 р

7,6±0,92

Нормалізація сну

4,33±0,33 р

8,2±0,37

Зняття підвищеної втомленості

5,75±0,47 р

9,25±0,98

Зникнення подразнення очеревини

3,50±0,65 р

5,75±0,35

Зменшення дизуричних порушень

7,25±0,63 р

8,8±0,37

При оцінціклічної ефективностікомплексноїтерапії, включеннямУФОаК, здіснилосприйнятливийвплив на перебігнайбільш важкихформ захворювання(тубоваріальнийабсцес, гнійніметроендометритита параметрити). Вже після 2-3сеансів у 74,1%хворих повністюзникав больовийсиндром, нормалізуваласятемпературата сон, зникливегето-невротичнірозлади, припиниласьнудота, відмічаласятенденція дозменшенняперитонеальнихявищ, парезукишківника.Помітно покращивсястан хвори.(табл. 8)

Дані бімануальнихдосліджень Таблиця №8.

С И М П Т О М И Основна група Контрольна група Зниження болючості матки

6,10±0,24

р

8,33±0,33

Зниження болю інфільтрації додатків

6,21±0,92

р

10,75±0,41

Зменшення набряку, інфільтрації параметрію

5,66±0,81

р

9,46±0,38

Про позитивнийефект УФОаКна перебігнеспецифічногогнійно-запальногопроцесу додатківматки, окрімклінічнихсимптомів, свідчили йсприйнятлізміни показникиперифтичної крові. Характерно, що лейкоцитозрізного ступенюпроявляєтьсявже в першігодини захворюванняі знижувавсяз приненнямгострих явищ.

При аналізівмісту лейкоцитівв периферичнійкрові виявиласьнаступне: пригоспіталізаціївміст лейкоцитіввище нормизареєстрованоу 52(63,69%), з них у основнійгрупі -35(64,2%), аконтрольній-17(69,23%).Змінилейкоцитозув динаміці лікуванняпредставленов табл. 9

Рівень лейкоцитівв крові хворих гнійно-запальними

процесамидодатків матки. Таблиця №9.

Група При поступленні На 6 добу На 12 добу При виписці Основна

12,7±1.6

р

8,8±0,6

р

7,8±1,2

р

6,7±0,2

р

Контрольна

12,9±1,1

10,0±0,7

8.9±0,7

8,7±0,9

Явнізміни лейкоцитарноїформули кровіпри госпіталізаціїв 41(51,67%), з них 30(55,22%) восновній та11(46,15%) в контрольнійгрупі. Термінинормалізаціїлейкоцитарноїформули (табл.10):

Показникипереферичноїкрові на 12 добу

з моментулікування Таблиця №10.

Показники крові Основна група Контрольна група Лейкоцити х 10/9 л

5,90±0,01

8,51±0,32

Сегментоядерні %

51,77±3,32

64,63±3,55

Лімфоцити %

37,77±3,10

22,36±2,86

ШОЕ мм/год

8,45±1,20

21,54±4,96

Вивченняв динаміці ШОЕв обох групахвиявило, щозниження донормальнихпоказниківспостерігалосяв стаціонарілише в основнійгрупі 6,961+1,2;p-0,05.

При аналізілабораторнихданих гормональногофону виявленогормональнуперебудовуз нормалізацієюконцентраціїестрадіола, підвищеннярівня ФСГ, тенденціядозниження тестостеронув сироватцікрові, що свідчитьпро покращенняфункуіональногостану яєчників, що мабуть, пов’язаноз нормалізацієюрегуляторнихвзаємовідносинміж яєчникомі передньоюдольою гіпофіза.

3.2. Результатидослідженняреактивностіорганізму ухворих з гнійно-запальнимипроцесамидодатків матки.

При порівнянніаналізу результатівлікуванняхворих з УФОаКбез нього можнавідзначити, що загальнесамопочуттяхворих в основнійгрупі покращилосяна 2-3 добу, ахворих якимпроводилизвичайну протизальнутерапія — на 7-9 добу.Тривалістьгострого періодузахворюванняна 4-5 день з забезпеченнямбільш стійкогоефекту в основнійгрупі .

Щоб виявитивплив УФОаКна рівеньінтоксикаціїхворих, ми зробилианаліз динамікилейкоцитарногоіндексу інтоксикації(ЛІІ), величиниіндексу резистененостіорганізму (ІРО)та індексу імулогічноїреактивності(ІІР).При поступленнів стаціонарвеличина ЛІІу всіх хворихбув вище норми.В процесі лікуваннявідбувавсяспад ЛІІ разоміз загальноюкількістюлейкоцитіву переферичнійкрові. Проте, в основнійгрупі темпизниження інтоксикаціїбули швидшими.Так, при легкомуперебігу хворобипісля проведеноголікування, ЛІІнаближувавсядо норми в основнійгрупі хворих-1,62+0,32 умов.од., тодіяк в контрольній-2,16+0,35умов.од. Присередньомуі важкому перебігухвороби у жінокосновної групизниження ЛІІвідбувалосяшвидше, ніж вконтольній, але навіть привиписці зістаціонарувін ще залишаєтьсявище норми(середній ступінь-1,93+0,98уо, важкийперебіг -2,26+0,25у восновній групіі відповідноу контрольній- 2,5+0,25уо та 2,6+0,25уо) .

ІРО у хворихзмінюєтьсяв процесі лікування, при цьомуспостерігалосяпришвидшенняпідвищеннярезистентностіорганізму підвпливом УФОаК.При випискізістаціонаруІРО у хворихосновної групинормалізувався(для легкогоступеню серозногозапалення-21,8+2,37уо, середньогоступеню гнійногозапалення-21,56+2,37уо, важкого-21,43уо)в той час як вконтрольнійгрупі цей показникнижче норми(19,8+1.36уо) (табл. 11).

Динамікалейкоцитарногоіндексу інтоксикації,індексу резистентностіорганізму,індексу імунологічноїреактивностіу хворих з гнійнимзапаленням додатків матки.

Таблиця№11.

Група Термін дослідження ЛІІ ІРО ІІР Основна

При госпіталізації

3 день

6 день

9 день

При виписці

2,99+0,36

2,53+0,78

2,1+0,45

1,98+0,36

1,78+0,29

12,84+0,83

14,87+1,21

16,25+1,32

18,84+0,83

21,34+0,87

3,45+0,63

4,18+0,75

4,89+0,69

5,05+0,43

5,63+0,67

Контрольна

При госпіталізації

3 день

6 день

9 день

При виписці

3,05+0,78

2,92+0,49

2,41+0,83

2,32+0,75

2,29+0,34

11,96+0,84

13,45+1,10

15,23+1,18

17,86+1,13

19,35+1,32

2,98+0,95

3,49+1,0

4,15+0,69

4,53+0,47

4,87+0,37

Очевидно, що застосуванняУФОК в комплексномулікуваннінеспецифічнихзальних процесівдодатків маткисприяє зростаннюрезистентностіорганізму зарахунок стимуляціїімунологічних, гуморальнихфакторів, впершучергу внаслідокпокращеннялокальнихфізико- хімічнихпроцесів тамікроциркуляціїу зоні уражених додатків .

При цьомуІРО може бутикритеріємпрогнозу перебігузапалення, оцінкою ефективностійого лікування. Зменшенняцього показника служить критеріємнесприйнятливогозавершеннянедуги. Зарезультатамиобстеженняхворих можнастверджувати, що запропонованийнами методлікуваннясприяє збільшеннюімунологічноїреактивностіз повною їїнормалізацієюдо завешеннякурсу лікування.

Висновки.

1.Ультрафіолетовеопромінення-природнійфактор дляживого організму, тому використанняйого для опроміненнякрові маємінімальнопошкоджуючудію при максимальнійтерапевтичнійдії.

2.Дана методикакомплексноголікуваннягнійно-запальнихпроцесівдодатківматки даєсприйнятливийвплив на перебігнайбільш важких форм захворювання(тубоваріальнийабсцес, метроендометрити, параметрити).

3.На основіпроведеногоспостереженняза ефектомлікування УФОаКможна ствержувати, що вдаєтьсябільш стійкоїремісії таклінічної ібіологічноїреабілітаціїпри хронічнихгнійно-запальнихпроцесах додаткахматки.

4.Метод непотребуєдовготривалоголікування, маємімімум побічних ефектів післяопромінення, можна використовуватина фоні медикаметозноголікування.

Література.

1.АббасзадеИ.Г. СтимуляциявосстановлениярепродуктивнойспособностимикроорганизмовУФ-излученияв малых дозах: Автореф. дисс.канд.мед.наук.-Тбилиси.-1989.-19c.

2.БакшевН.C., МихайленкоЕ.Т.Влияние эстрогенови ионов кальцияна состояниеактомиозиновойсистемы иуглеводно-фосфорныйобмен в матке//Акушерствоигинекология.-1964.-5.-с.28-34.

3.БенедиктовИ.И., БакуринскихА.Б., Цуцор В.В.К методикелечения хроническихрецедивирующихсальпингоофоритов//Акушерствои гинекология.-1987.-3.-с.66-67.

4.БодяжинаВ.И. Хроническиенеспецифическиевоспалительныезабеванияженских половыхорганов.Москва.-1978.-320с.

5.БодяжинаВ.И., СтругацкийВ.М. Методическоеобоснованиепринциповлечния хроническихвоспалительныхзаболеванияхматки и придатков//Акуш.игинекол.-1985.-7.-с.3-7.

6.Вдовин С.В., ЖаркинА.Ф. Нейроэндокринныеизменениясистемы репродукциипри острыхвоспалительныхпроцесах придатковматки//Акуш.игинекол.-1990.-с.91-94.

7.ВолковГ.Г., АрхиповМ.В., СимоновВ.А. ИспользованиереинфузииоблученнойУФ-лучами аутокровив комплексномлечении больныхбактериальныхэндокардитови хроническмтесланед//Квантовая

гемотерапия.-Свердловск.-1981.-с.23-35.

8.ГрищенкоВ.И., РезниковВ.А. Применениеаутокрови, облученнойУФ-лучами длялечения воспалительныхзаболеванийженских половыхорганов //Акущ.и гинекол.-1983.-9.-с.52-54.

9.ГрищенкоВ.И., ЛупоядВ.С., ДемеденкоД.И. и др. Применениеаутокрови, облученнойУФ-лучами аакушерствеи гинекологии//Акуш.игинекол.-1986.-8.-с.21-23.

10. ИванютаЛ.И., ТравянкоТ.Д. Гомональнаяфукция яичникову больных, перенесшихвоспалительныезаболеваниявнутреннихполовых органов//Акуш.игинекол.-1987.-9.-с.37-40.

11.КаракашА.Н., Чусова В.Н.Механизм влиянияУФ-лучей накровь человекаи животных.-Л.-1986.-с.31-38.

12. КраснопольскийВ.И., БуяноваС.А., ЧосешаниМ.Н. Современныевозможностивосстановительноголечения больныхгнойнымивоспалительнымиобразованиямипридатков маткив репродуктивномвозрасте //Акуш. и гинек. – 1984. -№9.–с.58-61.

13. Машков О.А., Попов А.В., ПрохоровЮ.С. и др. МетодУФ-облучениякрови в комплексномлечении больныхс воспалительнымизаболиваниямигинеталии//Акуш. и гинек.-1990. -№10. –с.58-60.

14. ПотаповЛ.В., КругликоваО.С., НикитинГ.Д. и др. Аппартдля УФ-облучениякрови //Верстн.хирургии.,1977.- №6. –с.124-126.

15. ТимошенкоЛ.В., НеколайчукМ.П. та ін.Профілактикагнійно-запальнихзахворюванняпри розродженнікесаревимрозтином//Педіат.акушерствота гінекол.–1995.- №5.- с.33-34.

16. ФранчукА. Е. Состояниенеспецыфическойреактивностиу больных собострениемхроническогосальпингоофорита//Акуш. и гинек.-1985. -№7.- с.27-30.