Реферат: Вікові особливості будови легень під впливом гравітаційних перевантажень та при застосуванні різних

--PAGE_BREAK--Артеріоли знаходилися в стані спазму, проте за даними гістоморфометричного дослідження і зниження їх діаметру було статистично достовірним тільки в групі щурів старечого віку. Ці дані співпадають з одержаними раніше результатами (П.С. Пащенко, Б.В. Рисман, 2002; И.Б. Краснов, Л.Н. Дьякова, 2007; HakemanA.L., SheriffD.D., 2003). За даними дисперсійного аналізу сила дії гіпергравітації на вивчаємі параметри складала 18,0% — 99,8%.
Ці результати підтверджувалися даними трансмісійної електронної мікроскопії, де деструктивні і дистрофічні зміни в будові аерогематичного бар'єру легенів статевозрілих щурів і тварин в періоді старечих змін були менш виражені. Все це може свідчити про розвиток адаптаційних процесів, що виникають після повторної дії гравітаційних перевантажень (И.Б. Краснов, Е.И. Алексеев, В.И. Логвинов, 1998; Е.Г. Длусская, Р.К. Киселев, Р.А. Вартбаронов, М.Н. Хоменко, 2003).
Після 30 днів експерименту виявлено, що найбільш схильні до впливу гіпергравітації легені щурів старечого віку. У даній групі питомий об'єм незміненої паренхіми знизився на 77,82% (p<0,05), тоді як в групах статевонезрілих і статевозрілих тварин відбулося зниження даного показника на 69,79% (p<0,05), і 62,16% (p<0,05). Мало місце збільшення вмісту крововиливів у 12 разів, тоді як в групі статевонезрілих щурів даний показник зріс у 8 разів, а у статевозрілих тварин у 5 разів. Так само спостерігалося дванадцятиразове збільшення питомого об'єму дистелектазу, двократне збільшення вмісту емфізематозних, а питомий об'єм ателектазу зріс у 1,5 раза. Сила дії чинника на досліджувані параметри була достатньо висока і коливалася в межах 20,5% — 99,8%. На ультраструктурному рівні був виявлений виражений набряк, який виражався розмитістю контурів базальних мембран і розширенням міжклітинних контактів, наявністю парусоподібних виростів цитоплазми з подальшим мікроклазматозом і ознаками деструктивних процесів, що характеризуються наявністю в просвіті судин і альвеол десквамованих ендотеліальних клітин і альвеолоцитів I типу. У багатьох спостереженнях в альвеолоцитах II типу були виявлені ознаки їх деструкції, які були представлені появою осміофільних пластинчастих тілець з неправильними контурами, нерівномірною осміофілією осміофільного матеріалу з його частковою гомогенізацією, або навпаки – з розривом бімембранних пластин. Іноді на місці осміофільних пластинчастих тілець утворювалася крупна вакуоль, яка була обмежена одинарною мембраною і містила всередині залишки осміофільних пластин. На думку ряду авторів (Н.Ю. Новиков, 1997; В.В. Кудинов, Л.К. Романова, 2003), альвеолоцити II типу є популяцією клітин аерогематичного бар'єру найбільш резистентною до різного роду впливів. Отже розвиток в них деструктивних процесів указує на значні порушення, що виникають в легеневій тканині у відповідь на дію чинника, і свідчать про подальше збільшення прогресування деструктивних процесів, однією з причин яких, можливо, є пригнічення системи сурфактанту легенів.
У групі статевонезрілих і статевозрілих тварин вміст питомого об'єму крововиливів збільшився в 8 і 5,5 разів, вміст дистелектазу збільшився в 4 і 5 разів, частка емфізематозних ділянок зросла в 3 і 10 разів, а ателектазу – в 5 разів і на 65,03% (p<0,05) відповідно. У всіх вікових групах зменшення діаметру артеріол мало статистично недостовірний характер.
Порівняно з контролем, просвіт гемокапілярів і посткапілярних венул в легенях щурів старечого віку збільшився більше, ніж у 1,5 і 2,5 рази, в групі статевозрілих щурів дані параметри зросли в 2 рази і на 29,26% (p<0,05), а в групі статевонезрілих тварин – у 2 рази і на 90,83% (p<0,05) відповідно. За даними дисперсійного аналізу чинник впливал в межах 0,04% — 99,9% на досліджувані параметри статевонезрілих щурів і 4,2% — 99,9% на досліджувані параметри статевозрілих щурів.
При ультраструктурному дослідженні легенів щурів даних вікових груп спостерігали явища інтрацелюлярного набряку; проте у просвіті альвеол була присутня велика кількість активно-функціонуючих альвеолярних макрофагів, а в альвеолоцитах II типу виявлялися ознаки, які вказують на підвищення їх функціональної активності, що є характерною ознакою розвитку компенсаторних змін в легенях (А.К. Загорулько, Т.А. Аскари, 2002).
Як видно з вищевикладеного, найбільш виражену дію тридцятиденні перевантаження чинять на легені щурів старечого віку, що, мабуть, пов'язано з інволютивними процесами в легеневій тканині, зривом адаптаційно-пристосовних механізмів і розвитком кумулятивної дії перевантажень відносно легенів. Найбільш стабільні до дії перевантажень легені статевозрілих щурів, оскільки компенсаторні реакції в них носять більш виражений характер.
Застосований фізичний захист надавав значний коригуючий ефект на тварин всіх вікових груп, проте його виразність була різна і залежала від віку експериментальних тварин, а також від тривалості експерименту. Так, при проведенні макроскопічних досліджень було виявлено, що порівняно з десятиденною дією перевантажень, найбільше зниження відносної маси легенів по відношенню до маси легенів щурів після дії перевантажень було виявлено в групі статевозрілих щурів і склало 9,37% (p<0,05). Після 30 днів дії – в групі статевонезрілих тварин (12,03% (p<0,05)).
Дані, одержані при макроскопічному дослідженні, перекликалися з даними світлової та електронної мікроскопії. Після 10 днів експерименту найбільш виражений коригуючий ефект методу також був виявлений в групі статевозрілих щурів. Це виражалося в статистично достовірному зниженні на 24,32% (p<0,05) і 36,23% (p<0,05) питомого об'єму крововиливів і ателектазу на тлі збільшення на 24,24% (p<0,05) вмісту легеневої тканини з незміненою архітектонікою порівняно з дією перевантажень. При цьому діаметр капілярів і венул знижувався на 31,66% (p<0,05) і 23,21% (p<0,05) відповідно. За даними проведеного дисперсійного аналізу сила дії фізичного захисту коливалася в межах 1,5% — 82,8%. Явища набряку на ультраструктурному рівні виявлялися злегка набряклими мітохондріями з укороченими кристами і розширеними канальцями ендоплазматичної мережі в осередково-просвітленій цитоплазмі.
У групі статевонезрілих тварин і старих щурів статистично достовірним було лише збільшення питомого об'єму незміненої паренхіми, яке склало 22,86% (p<0,05) і 18,23% (p<0,05) відповідно, а також зниження питомого об'єму крововиливів на 16,66% (p<0,05) і 15,25% (p<0,05). Також відбулося зменшення внутрішнього діаметру гемокапілярів на 48,94% (p<0,05) і 42,15% (p<0,05), а венул на 18% (p<0,05) і 9,55% (p<0,05) відповідно. При вивченні генеральної сукупності сила впливу чинника складала 51,3% — 69,9% і 38,1% — 80,6%.
При вивченні будови аерогематичного бар'єру в даних вікових групах явища набряку, дистрофічні і деструктивні процеси були менш виражені порівняно з аналогічними змінами, що виникають під впливом гравітаційних перевантажень. Спостерігали деякі прояви компенсаторних реакцій, які виявлялися, зокрема, збільшенням кількості осміофільних пластинчастих тілець в цитоплазмі деяких альвеолоцитів II типу, відсутністю їх деструкції і наявності активно функціонуючих альвеолярних макрофагів.
Після 30 днів експерименту найбільш виражений коригуючий ефект методу фізичного захисту також був виявлений у легенях статевозрілих щурів. Так, відбулося збільшення вмісту легеневої паренхіми зі незміненою архітектонікою на 28,55% (p<0,05) порівняно з навантаженням, і зниження питомого об'єму емфізематозних ділянок, ателектазу і крововиливів на 10,21% (p<0,05), 33,78% (p<0,05) і 30,43% (p<0,05) відповідно. При цьому діаметр капілярів знизився на 35,19% (p<0,05), а венул на 15,09% (p<0,05). За даними електронної мікроскопії на тлі переважання активно функціонуючих альвеолярних макрофагів зустрічалися і юні незрілі форми, що побічно свідчить про посилення компенсаторно-пристосовних реакцій в легенях (В.В. Ерохин, Л.К. Романова, 2000; А.К. Загорулько, Т.А. Аскари, 2002.)
У групі статевонезрілих щурів питомий об'єм незміненої паренхіми збільшився на 15,83% (p<0,05), вміст крововиливів зменшився на 16,21% (p<0,05), а діаметр капілярів і венул знизився на 44,04% (p<0,05) і 14,41% (p<0,05). При ультраструктурному дослідженні легенів тварин даної вікової групи був виявлений незначний інтрацелюлярний набряк, який виявлявся осередковими проясненнями цитоплазми з незначним зниженням її електронно-оптичної щільності, збідненням рибосомами гарнулярного відділу мережі цитоплазми, набуханням мітохондрій, що супроводжувалося редукцією і дискомплексацією їх крист, а також зменшення вмісту хроматину в ядрах з його перерозподілом по периферії і проясненням центральної частини ядер.
За даними дисперсійного аналізу після 10 днів експерименту застосування фізичного захисту достовірно впливало тільки на зміни діаметру гемокапілярів, посткапілярних венул і, як наслідок, вміст крововиливів і легеневої тканини зі незміненою архітектонікою, що може вказувати на наявність деякого коригуючого ефекту в системі мікроциркуляції. Після 30 днів експерименту чинник достовірно впливав на всі параметри, що вивчалися, за винятком питомого об'єму емфізематозно-змінених ділянок і діаметру артеріол. Все це може свідчити про більш виражений протекторний ефект фізичного захисту на легені статевонезрілих щурів після 30 днів експерименту, оскільки в більш ранні терміни компенсаторні реакції схильних до швидкої регенерації легенів інтенсивно ростучих тварин розвиваються за коротший проміжок часу і якоюсь мірою перекривають дію коригуючого чинника (В.В. Ерохин, Л.К. Романова, 2000).
У групі щурів старечого віку статистично достовірним було лише збільшення діаметру капілярів і венул, яке склало 38,47% (p<0,05) і 17,91% (p<0,05) відповідно. Сила впливу чинника на дані параметри склала 87,8% і 61,4%. При вивченні будови АГБ в даній віковій групі явища набряку, дистрофічні і деструктивні процеси були менш виражені, порівняно з дією гравітаційних перевантажень. При цьому спостерігали деякі прояви компенсаторних реакцій, які виявлялися, зокрема, збільшенням кількості осміофільних пластинчастих тілець в цитоплазмі деяких альвеолоцитів II типу, відсутністю їх деструкції і наявністю альвеолярних макрофагів.
Застосування глутаргіну, як гравітаційного коректора, не чинило статистично достовірного впливу на відносну масу легенів експериментальних тварин різного віку і серій, проте одержані результати носили позитивну динаміку. Це підтвердилося гістологічними і електронно-мікроскопічними дослідженнями. В більшості випадків, вплив глутаргіну не чинил статистично достовірного протекторного ефекту. Дія препарату була найбільш виражена у групі статевозрілих тварин після 30 днів дії гіпергравітації і виявлялася збільшенням питомого об'єму незміненої паренхіми на 10,19% (p<0,05) за рахунок зниження питомого об'єму крововиливів на 11,59% (p<0,05), що може бути пов'язано з наявністю деякого ангіостабілізуючого ефекту і відносно тривалим терміном застосування препарату (Sud N., Sharma S., Wiseman D.A., Harmon C., 2003). Дані підтверджуються результатами дисперсійного аналізу. Сила впливу чинника на вміст незміненої легеневої тканини склала 63,3%, а на питомий об'єм крововиливів – 39%.
У легенях статевонезрілих тваринах після 30 днів і тварин старечого віку після 10 днів дії гіпергравітації дія препарату проявлялася збільшенням питомого об'єму легеневої тканини з незміненою архітектурою на 10,77% (p<0,05) і 10,69% (p<0,05) відповідно. У всіх вікових групах стан аерогематичного бар'єру у тварин, які отримували глутаргін і тварин, що піддавалися дії гравітаційних перевантажень без корекції, був практично однаковий, за винятком того, що у тварин, які отримували фармакологічну корекцію, контури базальних мембран ендотеліальних клітин були чіткіші, і розпушування міжклітинних контактів спостерігалося рідше, на відміну від легенів тварин, які піддавалися гравітаційним перевантаженням без корекції. Все це може свідчити про наявність певного позитивного ефекту глутаргіну, який може бути посилений при використанні з іншими методами корекції або ж при тривалішому терміні застосування.
Це припущення підтверджується даними проведеного дисперсійного аналізу. Так, в групі статевонезрілих тварин препарат достовірно впливав на зміну діаметру капілярів, і сила його впливу склала 77% після 10 днів застосування і 81% після 30 днів експерименту. Сила дії глутаргіну на статевозрілих тварин після 10 днів експерименту виражалася впливом на діаметр капілярів і складала 76%, а вже після 30 денного застосування спостерігалася виражена його дія на питомий об'єм незміненої легеневої тканини (63%), емфізематозно змінених ділянок (47%) крововиливів (39%), діаметр гемокапілярів і посткапілярних венул (78% і 40%). Проте в групі тварин старечого віку після 30 днів експерименту спостерігається зворотна динаміка, що може свідчити про зрив компенсаторних механізмів у відповідь на тривалу дію чинника на легені тварин, що знаходяться у стадії інволютивних змін.
При поєднаному використанні фізичного захисту і фармакологічної корекції зміни відносної маси легенів мали схожу тенденцію зі змінами відносної маси легенів при ізольованому застосуванні фізичного захисту. А саме: порівняно з десятиденною дією гіпергравітації найбільше її зниження відбувалося в групі статевозрілих щурів і склало 10,57% (p<0,05). Після 30 днів дії даний показник найістотніше змінився в групі статевонезрілих щурів (знизився на 16,05% (p<0,05)).
При гістоморфометричному дослідженні після 10 днів експерименту найбільш виражений коригуючий ефект був виявлений в групі статевозрілих тварин – спостерігали збільшення питомого об'єму легеневої тканини з незміненою архітектонікою на 29,09% (p<0,05) і емфізематозно зміненої паренхіми на 11,95% (p<0,05). Також відбувалося зниження вмісту ателектазу на 34,78% (p<0,05) і крововиливів на 29,72% (p<0,05), а діаметр гемокапілярів і посткапілярних венул знижувався на 44,31% (p<0,05) і 22,66% (p<0,05) відповідно. Достовірна сила впливу застосованого чинника корекції коливалася в межах 41%-91%.
При ультраструктурному дослідженні легенів тварин даної вікової групи, значних відхилень від показників контрольних тварин виявлено не було. Звертає на себе увагу значне збільшення вмісту незміненої паренхіми на 47,43% (p<0,05) і зниження питомого об'єму крововиливів на 28,98% (p<0,05) в групі статевонезрілих щурів після 10 днів експерименту. При цьому діаметр капілярів і венул зменшувався на 48,94% (p<0,05) і 23,89% (p<0,05) відповідно, а згідно з результатами дисперсійного аналізу достовірна сила впливу чинника корекції коливалася в межах від 28% до 90%.
Після 30-денної дії гравітаційних перевантажень, як і в попередній серії, найбільш виражений ефект метод корекції чинив на легені статевозрілих щурів: питомий об'єм незміненої паренхіми збільшився на 31,61% (p<0,05), а крововиливів знизився на 33,33% (p<0,05). Також відбувалося зниження вмісту емфізематозно змінених ділянок на 11,35% (p<0,05) і ателектазу на 33,78% (p<0,05). Зменшення діаметру капілярів відбулося на 40,82 % (p<0,05), а венул на 20,75% (p<0,05). За даними дисперсійного аналізу, чинник достовірно впливав на зміни, що відбулися, в межах 57%-94%. Підвищення сили впливу чинника, порівняно із застосуванням фізичного захисту, пояснюється застосуванням глютаргіну, і, очевидно, наявністю його кумулятивного ефекту.
У групі статевонезрілих щурів позитивний ефект був менш виражений і полягав у достовірному збільшенні вмісту незміненої паренхіми на 23,43% (p<0,05), зниженні питомого об'єму ателектазів і крововиливів на 14,57% (p<0,05) і 18,01% (p<0,05), а зменшення діаметру гемокапілярів і посткапілярних венул склало 44,04% (p<0,05) і 18,78% (p<0,05) відповідно.
Якщо порівнювати одержані результати з результатами гістоморфометричного дослідження легенів даної групи після 10 днів застосування поєднаного методу корекції, то це можна пояснити полегшенням розвитку не до кінця адаптаційних механізмів, що сформувалися, під впливом поєднанного застосування фізичного захисту і фармакологічної корекції в умовах дії гравітаційних перевантажень.
Висловлене припущення підтверджуеться даними дисперсійного аналізу. Як було вказано вище, достовірна сила впливу чинника корекції коливається в межах від 28% до 90% після 10 днів експерименту і від 25% до 90% після 30 днів експерименту, що, у свою чергу, вказує на рівноцінний вплив чинника корекції на обидві підгрупи і розвиток вираженої позитивної динаміки в серії після 10 днів експерименту у відповідь на застосування коректора, а не тільки за рахунок посилення адаптаційно-компенсаторних механізмів.
    продолжение
--PAGE_BREAK--