Реферат: Аналіз використання трудових ресурсів

--PAGE_BREAK--

    продолжение
--PAGE_BREAK--Аналіз продуктивності праці розпочинається із загальної харак­теристики динаміки цього показника, а також з оцінки виконання бізнес-планових накреслень щодо зростання продуктивності праці. Скориставшись показниками діяльності заводу металовиробів, скла­демо аналітичну таблицю (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 Аналітичні показники діяльності заводу металовиробів
Продовження таблиці 2.3
Показник діяльності
Базовий рік
Звітний рік
Бізнес-план, у % до базового року
Звітний
рік до базово­го
року, %
Виконання бізнес-плану
за бізнес-планом у зіставних цінах
фактич­но
Наведені дані свідчать про те, що за звітний рік підприємство спромоглося досягти підвищення продуктивності праці (за випус­ком продукції у розрахунку на одного працівника) порівняно з базовим роком на 2,9 %, але не досягнуто росту продуктивності праці, закладеного у бізнес-плані (був запланований приріст 6,7 %). Продуктивність праці на одного робітника порівняно з базовим роком збільшилася на 1,4 % проти запланованих 6,2 %. Це свідчить, що підприємству не вдалося задіяти усі резерви зростання продук­тивності праці, які враховані при плануванні діяльності на звітний рік. Більш високі темпи зростання продуктивності праці у розра­хунку на одного працівника порівняно з продуктивністю праці од­ного робітника є результатом зміни на користь робітників структу­ри працівників (питома вага робітників на підприємстві збільшилася, про що вже йшлося).
Представивши обсяг товарної продукції як функцію від серед­ньорічної кількості працівників і продуктивності праці одного пра­цівника, методом різниць можна визначити, як на нього вплинули ці фактори (табл. 2.4).
За звітний рік випуск продукції порівняно з базовим роком зріс на 5136 тис. грн, у тому числі за рахунок приросту чисельності персоналу — на 4270,0 тис. грн (394 * 10 837), за рахунок зростання продуктивності праці — на 864,0 тис. грн (309 * 2796) (незначний незбіг за рахунок округлень). Таким чином, у звітному році підприєм­ство забезпечило приріст обсягу виробництва в основному за раху­нок екстенсивного фактора — зростання чисельності персоналу, а за рахунок зростання продуктивності праці забезпечено лише 16,8 % приросту продукції.
Таблиця 2.4 Темп приросту окремих показників
Як зазначалося вище, вплив зміни питомої ваги робітників у складі персоналу підприємства на обсяг виробництва можна обчис­лити, представивши його (Т)як добуток співмножників:
Т=Ч*ППроб*dроб
де  Ч — середньооблікова чисельність персоналу;
ППроб — виробіток продукції на одного робітника;
dроб — питома вага робітників у складі основного персоналу підприємства.
Розглянемо приклад впливу факторів на обсяг товарної продукції на заводі металовиробів. Показники за базовий і звітний роки на заводі металовиробів такі (див. табл. 2.5).
Таблиця  2.5 Показники за базовий та звітний роки на заводі металовиробів
Розглядаючи обсяг товарної продукції як функцію способом ланцюгових підстановок можна визначи­ти вплив цих факторів на дану функцію, тис. грн:
а)базовий рік: 2402 * 0,7614 * 14 232 = 26 030;
б)1-й умовний показник: 2796 * 0,7614 * 14 232 = 30 300;
в)2-й умовний показник: 2796 * 0,7722 * 14 232 = 30 728;
г) звітний рік: 2796 * 0,7722 * 14 435 = 31 166.
Таким чином, збільшення обсягу товарної продукції на суму 5136 тис. грн було результатом:
—  збільшення кількості працівників основного персоналу
(30 300 — 26 030 = 4270 тис. грн);
—  зростання питомої ваги робітників у складі персоналу
(30 728 — 30 300 = 428 тис. грн);
—зростання продуктивності праці робітників (31 166 – 30 728 =
= 438 тис. грн).
Пошук резервів подальшого зростання продуктивності праці в цілому по підприємству пов'язаний в основному з вивченням стану продуктивності праці робітників. Щодо них в аналізі використову­ються показники середньорічного, середньоденного і середньогодинного виробітку на одного робітника. Вже просте порівняння цих показників у динаміці (або з плановими) дає можливість дійти пев­них висновків щодо впливу на продуктивність праці робітників факторів, пов'язаних з використанням робочого часу.
Наприклад, на заводі металовиробів ці показники, розраховані діленням обсягу випущеної продукції на зафіксований у статис­тичній звітності відповідний фонд відпрацьованих людино-днів (лю­дино-годин) усіма робітниками, такі (див. табл. 2.6):
Таблиця 2.6 Показники, розраховані діленням обсягу випущеної продукції на відповідний фонд відпрацьованих людино-днів (лю­дино-годин) усіма робітниками
Порівняння темпів зростання середньоденного виробітку на од­ного робітника з середньорічним показує, що підприємство протя­гом року або збільшило в середньому кількість робочих днів (як у цьому випадку), або, навпаки, кількість відпрацьованих днів скоро­тилася. Порівняння темпів зростання середньогодинного виробітку на одного робітника із середньоденним показує, що на підприємстві або збільшилася кількість внутрішньозмінних простоїв (як у нашо­му випадку), або, навпаки, має місце їх скорочення (або залучення робітників до понаднормових годин роботи).
Для аналізу факторів, які впливають на продуктивність праці робітників (середньоденний виробіток на одного робітника), можна скласти аналітичну таблицю (табл. 2.7).
Таблиця2.7 Фактори, які впливають на продуктивність праці робітників
Середньорічний виробіток на одного робітника за базовий рік представимо так (у послідовності замін для виділення впливу фак­торів методом ланцюгових підстановок), грн:
—базовий рік: 226,5 * 7,200 * 8,727 = 14 232;
—1-й умовний показник: 227,6 * 7,200 * 8,727 = 14 ЗОЇ;
—2-й умовний показник: 227,6 * 7,095 * 8,727 = 14 093;
—звітний рік: 227,6 * 7,095 * 8,939 = 14 435.
Таким чином, середньорічний виробіток на одного робітника збільшився на 203 грн, у тому числі:
а)за рахунок збільшення відпрацьованих днів протягом року:
14 301 — 14 232 = + 69 грн;
б)за рахунок зменшення кількості годин, в середньому відпрацьованих одним робітником за день (зміну):
14 093 — 14 301 = — 208 грн;
в) за рахунок підвищення середньогодинного виробітку: 14 435 — 14 093 = + 342 грн.
Всього досягнуто збільшення на 203 грн.
Такий аналіз показує, що підприємство має значні резерви по­дальшого підвищення продуктивності праці за рахунок скорочення внутрішньозмінних простоїв.
Найважливішим об'єктом аналізу продуктивності праці є середньогодинний виробіток на одного робітника. Він тим більший, чим нижча трудомісткість продукції, тобто між цими показниками існує обернено пропорційна залежність. Зниження трудомісткості досягається технічним удосконаленням виробництва, запроваджен­ням прогресивних технологічних процесів, досконалішого облад­нання, а також можливе за рахунок підвищення рівня кооперації виробництва (тобто за рахунок використання на виробництві більшої кількості готових покупних напівфабрикатів, деталей та інших ком­плектуючих виробів). Загальна трудомісткість усього обсягу про­дукції підприємства може змінюватися також під впливом асорти­ментних зрушень у складі продукції, що випускається, в бік більш або менш трудомістких виробів.
В економічному аналізі використовуються два поняття трудо­місткості.
Питома трудомісткість — це загальні витрати люди­но-годин на продукцію (на один виріб, на 1000 грн товарної про­дукції тощо).
Технологічна трудомісткість — це витрати лише нормованого робочого часу основних робітників-відрядників на ви­робництво продукції (у нормо-годинах).
2.3 Аналіз стану оплати праці У ході фінансово-економічного аналізу підприємства необхідно визначити ефективність прийнятої ним системи оплати праці як з точки зору впливу на ефективність роботи, в першу чергу — на збереження трудового колективу і підвищення продуктивності праці робітників, спеціалістів, інших працівників, так і з точки зору зна­чення заробітної плати як однієї з найважливіших складових час­тин витрат на виробництво. У фінансово-економічному аналізі опе­рують такими поняттями, пов'язаними з оплатою праці працівників та іншими виплатами їм у грошовій (а в деяких випадках і в нату­ральній) формі:
Фонд оплати праці — основний економічний показник з опла­ти праці, що широко використовується у господарській практиці, статистичній звітності, аналізі. Він включає в себе основну і додат­кову заробітну плату персоналу підприємства, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (крім тих, які у законодавчо встановле­ному порядку до фонду оплати праці не входять, наприклад допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога та деякі інші).
Фонд основної заробітної плати — це заробітна плата, нара­хована за виконану роботу (відпрацьований час) за підрядними роз­цінками, тарифними ставками, посадовими окладами, у тому числі преміальні доплати робітникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій), доплати за роботу в нічний час, у понад­нормовий час, оплати простоїв не з вини робітників.
Фонд додаткової заробітної плати — це виплати, пов'язані з різними надбавками і доплатами, які передбачені чинним законо­давством (наприклад, персональні надбавки за суміщення професій, за шкідливі умови праці тощо), а також оплата щорічних і додатко­вих відпусток, передбачених законодавством, і робочого часу праців­ників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків.
Фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати разом становлять загальний фонд заробітної плати під­приємства.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат з фонду опла­ти праці належать винагороди за підсумками роботи за рік, суми наданих трудових і соціальних пільг працівникам (наприклад, од­норазова допомога ветеранам праці, здешевлення вартості харчу­вання працівників тощо), суми матеріальної допомоги.
У ході аналізу динаміки і структури фонду оплати праці необхід­но з'ясувати:
—як динаміка фонду оплати праці пов'язана з динамікою обся­гу продукції;
—як змінюється у часі середньомісячна (середньорічна) заро­бітна плата одного працівника (в тому числі за категоріями);
—які прогресивні форми оплати праці практикує підприємство,
як вони стимулюють зростання продуктивності праці;
—які резерви має підприємство для зменшення витрат на опла­ту праці й відповідно для підвищення рентабельності його роботи;
—наскільки ефективна діяльність відповідних функціональних
служб підприємства щодо недопущення несвоєчасної виплати заро­бітної плати членам трудового колективу.
У зв'язку з цим насамперед визначаються склад і структура фон­ду оплати праці підприємства, динаміка цих показників. При цьому треба мати на увазі незіставність в умовах інфляції показників опла­ти праці за звітний і базовий періоди. Тому для досягнення зіставності фондів оплати праці в кожному з них необхідно за кожен місяць базового року витрачені суми скоригувати на індекс інфляції, що фак­тично склався у країні від певного місяця до відповідного місяця звітного року включно (використання для коригування базового фонду оплати праці середньорічного індексу інфляції призведе, зі зрозумі­лих причин, до спотворення базового показника).
З урахуванням цього застереження для аналізу динаміки і струк­тури фонду оплати праці заводу металовиробів складемо таблицю 2.8.
Аналіз наведених даних дає підставу для таких висновків. На­самперед, при зростанні обсягу виробництва продукції у звітному році порівняно з базовим на 19,7 % (відповідно 31 166 і 26 030 тис. грн) фонд оплати праці на підприємстві зріс на 30,7 %, що, звичай­но, свідчить про негативну тенденцію в організації оплати праці. Це підтверджується порівнянням показників зростання середньоріч­ної заробітної плати з темпами підвищення продуктивності праці працівників (див. табл. 2.9).
Таблиця2.8 Структура і динаміка фонду оплати праці
    продолжение
--PAGE_BREAK--