Реферат: Управління контрактною діяльністю на підприємстві

--PAGE_BREAK--1.2  Джерела правового регулювання  контракт
ної діяльності

До основних джерел правового регулювання зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу відносяться міжнародні договори, внутрішнє законодавство, звичаї.

Практично у всіх країнах прийняті законодавчі акти, що містять норми, що регулюють відносини по міжнародній купівлі-продажу. Наприклад, у Франції, Німеччині, США, Швейцарії такі норми містяться в торгових кодексах. У Великобританії прийняті спеціальні законодавчіакти по міжнародній купівлі-продажу (Закон Великобританії 1979 р. про купівлю-продаж товарів).

У практиці міжнародної торгівлі застосовуються наступні джерела регулювання відносин зовнішньоторговельної купівлі-продажу:

• Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 г);

• Конвеция ООН про здавнення позову в міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.);

• Конвенція про право, застосовному до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1985 р.);
У практиці міжнародної торгівлі найбільше широко застосовується Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Вона була підписана у Відні 2 квітня 198 р. і набрала сили 1 січня 1988 р. для держав, що на той момент ратифікували її чи приєдналися до неї.

Віденська конвенція 1980 р. складається з чотирьох частин, 101 статті і докладно визначає порядок укладаннядоговору міжнародної купівлі-продажу і його основні умови. Застосування її обмежується договорами купівлі-продажу між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться на території різних договірних держав, чи випадками, коли до договору застосовне право держави — учасника Конвенції. Варто враховувати ту обставину, що Віденська конвенція 1980 р. не регламентує всі аспекти міжнародної купівлі-продажу. Вона визначає спеціальні торгові терміни у відношенні постачання товарів і способів визначення ціни, а також перехід права власності на товар.

У відповідності зі ст. 7 (2) зазначеної Конвенції,якщо питання, що відносяться до предмета її регулювання, прямо в ній не вирішуються, то вони підлягають вирішенню відповідно до загальних принципів Конвенції; у випадку їхньої відсутності — відповідно до права, застосовного у силу норм міжнародного приватного права.

Деякі види продаж під дію Віденської конвенції 1980 р. не підпадають. Наприклад, продаж з аукціону, продаж цінних паперів, судів повітряного і водяного транспорту, електроенергії. Конвенція не визначає порядок розрахунків за зовнішньоторговельним договором купівлі-продажу і терміни задавнення позову.

У практиці міжнародної торгівлі широко застосовуються міжнародно-правові звичаї — загальновизнані правила, що склалися в сфері зовнішньої торгівлі на підставі постійного й однакового повторення даних фактичних відносин.

У комерційній практиці також використовують поняття торгові звичаї, що означають заведений  порядокчифактично стале в торгових відносинах правило, що служить для визначення волі сторін, прямо не вираженої в договорі.

Варто помітити,щозовнішньоторговельні операції купівлі-продажу українськими підприємцями обов'язково повинні відбуватися в писемній формі. Недотримання форми таких угод спричиняє їх недійсність (тобто письмові докази, будь-то чи переписування виставляння рахунка, у підтвердження висновку зовнішньоторговельної операції не допускаються)

По законодавству ряду закордонних країн не потрібно обов'язкового письмового оформлення зовнішньоторговельних договорів закупівлі-продажу.

Відповідно до Віденської конвенції 1980 р. (ст. II) не потрібно, щоб договір купівлі-продажу був укладенийв писемній формі чи підкорявся іншій вимозі у відношенні форми. Допускається його підтвердження будь-якими засобами, включаючи показання свідків. Однак при приєднанні Союзу РСР до зазначеної Конвенції 23 травня 1990 р. було зроблене застереження про незастосовність положень ст. II Конвенції, якщо хоча б одна зі сторін має своє комерційне підприємство в СРСР. В даний час названа Конвенція, у тому числі і застереження до неї, діють  і для України.

Що ж стосується внутрішнього законодавства, то на Україні контрактна діяльність регулюється наступними законами:

·Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

          №959-XII від 16.04.1991.

·Положення " Про форму зовнішньоекономічних договорів     

         (контрактів)"

·     Розпорядження «Щодо укладання суб'єктами  господарської     

          діяльності України зовнішньоекономічних договорів 

          (контрактів)» №13 від 7.09.1992.

             Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» є одним з основних нормативних документів, що регулюють даний вид діяльності. Він складається з 7 розділів і 39 статей, у яких  дається визначення базових термінів, таких як :

     — іноземна валюта готівкою;

     — платіжні  документи;

     — цінні  папери; 

     — золото  та  інші  дорогоцінні  метали;

     — господарська діяльність, тощо.

    

             Також закон описує визначення суб'єктів ЗЕД, принципів ЗЕД, контрактів, що укладаються суб'єктами. Але основне призначення цього закону- це державне регулювання всих сфер зовнішньоекономічної діядьності.

             Як бачимо така сфера діяльності, як зовнішньоекономічна регулюється як внутрішнім законодавством, так і підпадає під дію різного роду міжнародних угод, що також в свою чергу вкладають свій внесок в удосконалення зовнішньоекономічних відносин як між державами, так і між їх громадянами.

     

РОЗДІЛ
2

Концептуальні підходи щодо управління контрактною діяльністю на підприємстві
2.1 Харктеристика основних напрямків, організаційних форм та

 
                  
 методів експортно-імпортної діяльності ВАТ «Центролит»
.     



У зовнішньоекономічній діяльності України експорт продукції металургійного комплексу займає перше місце і, за даними статистики, щорічно неухильно росте.(рис. 2.1)Так, у 1998 р. експорт прокату в цілому збільшився на 19%, сталевих труб — на 32%. Це зв'язано з високою ліквідністю української продукції на світовому ринку, з одного боку, і,з активізацією діяльності посередників і комерційних структур, що реалізують її за кордон, — з іншої.

         
      Рис. 2.1 Структура експорту товарів з України в 2000р.
Слабке місце в зовнішньоекономічній діяльності металургійної галузі — проблема ціноутворення для експортованої продукції, нерозв'язаність якої приводить до постійних антидемпінгових розслідувань з боку закордонних виробників.

Поряд зі стабільністю роботи металургійного комплексу в цілому, внутрішній ринок характеризує загальне зниження рентабельності виробництва.  За 1998 р. цей показник у підприємств галузі знизився з 12,4% до 3,6%, а кількість збиткових комбінатів збільшилося вдвічі. Причинами цього є як ріст цін на сировину, підвищення залізничних тарифів, зниження світових цін на основні види металопродукції, так і гальмування реструктуризації металургійних підприємств урядом України, стримування курсу гривні, неоднозначність тлумачення деяких законів, відсутність засобів у споживача-бюджетника. Через відсутність власних оборотних коштів багато підприємств змушені працювати з використанням давальницької сировини (до 60-95% від загального обсягу). Нижче приводяться основні цінові характеристеики позицій по металу, що випускається на ВАТ «Центорлит» і вцілому по Україні.

Таблиця 2.
1


Цінова кон'юнктура основних позицій по металу, що випускається підприємствами України



Товар                                

Ціна середн.    

Ціна   

мінім.    

Ціна

макс.

Алюміній, т                

2465,90  

1876,92  

3600,00   

Арматура, т                 

484,54   

300,00   

709,23   

Балки, т                    

581,09   

440,00   

670,00   

Гвинти, т                   

3246,29  

2459,85  

4136,92   

Гайки, т                   

3175,38  

2812,31  

3481,54   

Жерсть, т                   

1862,02   

982,85  

2568,65   

Квадрати, т                 

640,88   

425,77   

824,62   

Листове залізо, т         

6772,46  

2423,08 

17000,00  

Металопрокат, т            

495,27   

440,77   

556,15   

Ніхром, кг                   

32,53    

28,00    

35,92   

Чавун, т

750,0

740,0

850,00

Труби, т                    

880,92   

496,15  

2316,92  

Кутникк, т                   

490,82   

409,23   

686,62   

Швелер, т                  

08,07   

416,92   

629,23   


Що ж стосується ВАТ «Центролит», то попри всі проблеми підприємство

намагається працювати. Крім виходу на національний ринок, завод працює з чималою кількістю закордонних партнерів. На даний момент мається досвід роботи з Німеччиною, Голландією, Італією, США, Угорщиною, країнами СНД. Підприємство спеціалізується по виробництву виливків з алюмінію і сірого чавуна марок СЧ15-25 вагою від 100 грам до 10 тонн. Основними споживачами продукції заводу є підприємства, що випускають насосне устаткування, арматуру, компресори, а також хімічного, сільськогосподарського машинобудування.  

Підприємство є не єдиним у своїй галузі, виробників на Україні нараховується близько 15. Виходячи з цієї цифри можна зробити висновок, що заводу приходиться вести деяку конкурентну боротьбу,і це тільки на внутрішньому ринку, а на зовнішньому таких виробників безліч, і підприємству, щоб вижити необхідно прикладатимаксимум зусиль. Ці зусилля направляються на підвищення якості продукції і зниження її собівартості, що дасть можливість знизити ціни, а значить залучити іноземних замовників.

Підприємство, у силу своїх можливостей, намагається впроваджувати нові прогресивні технології лиття. У близькому майбутньому планується перейти від використання коксу до використання індукційних електричних печей, що дадуть можливість виготовляти лиття високої якості і, у принципі, сильно не переживати за те, що підприємство не зможе виконати взяті на себе зобов'язання в контракті щодо якості.

          Як відзначалося вище ОАО «Центролит» має досвід роботи з іноземними партнерами, і в даний момент часу ведеться інтенсивна робота з налагодження нових каналів збуту продукції, заключеннянових договорів на виготовлення різного роду лиття.

          Питаннями інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності й одержання додаткового прибутку в результаті роботи з іноземнимизамовниками, займається зовнішньоторговельна фірма. Вона ставить перед собою задачі просування продукції підприємства на закордонні ринки, пошук нових замовників,заключення нових договорів.

          В зовнішньоторговельній фірмі ОАО «Центролит» працюють 8 чоловік. Її особливістю є те, що фірма є елементом організаційної структури підприємства. Вона не має права юридичної особи, усю майнову відповідальність по зобов'язаннях фірми несе підприємство.

          Не дивлячись на те, що фірма є складовою частиною підприємства, вона має власну організаційну структуру.


         
Рис. 2.2 Організаційна структура зовнішньоторговельної фірми ВАТ «Центролит»
Координують роботу усієї фірми начальник і його заступник. У веденні експортно-імпортного бюро знаходяться питання експорту й імпорту товарів, сировини і  послуг підприємства. Також бюро займається безпосередньою розробкою контрактів на експорт продукції за кордон.

Бюро маркетингу досліджує потреби споживачів, готує матеріали для участі в міжнародних виставках, здійснює моніторинг конкурентного середовища.

          Фінансист зовнішньоторговельної фірми аналізує результати діяльності фірми, прогнозує і прораховує різні показники, зокрема, прибуток від виконання того чи іншого контракту.

          Інженер-оператор в основному працює з комп'ютером. У його обов'язку входить підготовка документів, здійснення зв'язку з клієнтами, робота в Internet.

          Хотілося б відзначити що ВАТ «Центролит» працює на зовнішньому ринкувже близько 10 років і прекрасно зарекомендувало себе серед іноземних партнерів. У даний момент часу пріоритетним напрямком експортної діяльності підприємства є Німеччина, зокрема фірми «Gisbert Brinkschulte» і «Schneider Мaschinenbau». Підприємство займається постачаннями виливків для сільськогосподарської техніки, тому що обидві фірми є її виробниками.

За минулі 6 місяців цього року обсяги експорту по даному напрямку склали близько 703 тонн чавунного лиття, що в грошовому вираженні складає 211000 DM. 

Окрім роботи з вищезгаданими фірмами мається досвід спілкування ще  з деяким числом німецьких компаній. Серед них :

·     Acla

·     Jungheinrich

·     Steinbock

·     Meta Prod

·     HMG

·     Fricke

          За останні 8 місяців об'єм торгівлі ВАТ«Центролит» по цьому напрямку склав 405900 DM.Що говорить про неабияку заінтересованість іноземних партнерів у роботі з нашим підприємством.

          Підсумовуючиусе вищесказане, можна помітити, що ОАО «Центорлит» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України й активно діє в напрямку пошуку іноземних замовників на виготовлення лиття, також розвитку й удосконалення як, власне, методів виробництва, так і методів просування своєї продукції на зовнішні ринки.
2.2 Організаційні підходи щодо знаходження та оцінки партнерів  

       для  здійснення зовнішньоекономічних угод

Одназ основних умов для успішного здійснення зовнішньоторговельних операцій — вибір придатного партнера (контрагента). Контрагентами в міжнародній торгівлі називаються сторони, що знаходяться в договірних відносинах по купівлі-продажу  товарів чинаданню різного роду послуг.  Іноземними контрагентами українських організацій виступають фірми й організації, що представляють протилежну сторону в комерційній угоді. Контрагентом продавця (експортера) є покупець (імпортер).Серед контрагентів можна виділити в залежності від цілей і характеру діяльності: фірми і державні органи таорганізації. Найчастіше при здійсненні конкретних зовнішньоторговельних операцій контрагентами виступають фірми.                                                                                 

Фірми, що виступають на світовому ринку, розрізняються по виду господарської діяльності і характеру здійснюваних операцій, по правовому положенню, по характері власності, по приналежності капіталу таконтролю, по обсягу операцій.

По виду господарської діяльності і характеру здійснюваних операційфірми-контрагенти можуть бути промисловими, торговими, транспортними, страховими, інжиніринговими, туристичними й ін.

По правовому положеннювелика частина фірм є акціонерними  компаніями читовариствами з обмеженою відповідальністю.

По характеру власностірозрізняють приватні, державні такооперативні фірми, а по приналежності капіталу іконтролю— національні, іноземні і змішані фірми.

По обсягу операційвиділяють великі, середні і дрібні компанії, причому в різних країнах ці поняття не є однаковими.
Установленню ділових відносин з якою-небудь конкретною фірмою на ВАТ «Центролит» звичайно передує пошук фірми-партнера, що включає:

— дослідження структури фірм відповідної чи галузі  ринку;

— виявлення ведучих фірм у галузі;

— вивчення окремих фірм і визначення кола потенційних контрагентів.
Досліджуючи процес знаходження фірм-партнерів на зовнішньому ринку, який проводить ВАТ «Центролит» було виявлено, що існує багато специфічних факторів, що визначають вибір торгового партнера, але в той же час є деякі загальні положення, якими керуються всі комерсанти при здійсненні експортних й імпортних операцій.

Вибір контрагента у великому ступені залежить від характеру зовнішньоторговельної операції (експортна, імпортна), а також від предмета угоди. При цьому виникають два питання: у якій країні й у якого іноземного контрагента краще купити (продати) необхідний товар?

Вибираючикраїну, крім розумінь економічного характеруна ВАТ «Центролит» велику увагу приділяють характеруторгово-політичних відносин України з нею. Перевага віддається тим країнам, з якими маються нормальні ділові відносини, підкріплені договірно-правовою основою, і які не допускають стосовно нашої країни дискримінації.

При виборіфірми на перше місце виходить робота по вивченню різних аспектів діяльності потенційних партнерів. Такими аспектами як правило є :

а) технологічний — вивчення технічного рівня продукції

     фірми, її технологічної бази і виробничих можливостей;

         б) науково-технічний -зведення про організацію научно-  

     дослідницькихтаконструкторських робіт і про витрати на них;

          в) організаційний-вивчення організації керування фірми;

          г) економічний -оцінка фінансового положення і можливостей    

     фірми;

          д) правовий — вивчення норм і правил, що діють у країні    

     потенційного партнера і имеющих пряме чи непряме            

     відношення до співробітництва.
Підсумовуючи практичний досвід і загальноприйняті методики оцінки потенційних партнерівна ВАТ «Центролит», можна виділити ряд принципів, що дозволяють ефективно вести роботу з вибору контрагента.

Перший принцип — необхідно оцінитиступінь солідності потенційного партнера. Під ступенем солідності фірми маються на увазі кількісні показники діяльності, масштаб операцій, ступінь кредитоспроможності, а також ступінь довіри, що їй роблять банки.

Для оцінки солідності фірми можна залучити і ряд інших показників, такі, як число зайнятих (у тому числі співробітників, що беруть участь у НДДКР), число підприємств і розміри виробничих площ, ступінь диверсифікованості фірми (тобто сфера діяльності і номенклатура продукції, що випускається,), частка цікавлячої нас продукції в обсязі виробництва фірми і галузі.

Другим важливим принципом у виборі фірми є її безпосередняділова репутація, ділове реноме. Репутація фірми визначається старанністю і сумлінністю виконання зобов'язань, наявністю досвіду у визначеній сфері бізнесу, прагненням враховувати пропозиції і побажання контрагента і вирішувати усі виникаючі складні ситуації шляхом переговорів.

Ділова репутація фірми не зв'язана прямо з показниками солідності й в основному визначається досвідом, який має  фірма, що веде комерційну діяльність протягом тривалого періоду.

У числі принципів вибору фірми-контрагента на ВАТ «Центролит» можна назвати й облік досвіду минулих угод. При наявності інших рівних умов підприємствовіддаєперевагу тим фірмам, що добре зарекомендували себе в минулому.

Переважнезначення при виборі партнера може зробити і йогоположення на даному ринку, чи є він чи посередником самостійним виробником (споживачем) продукції. Завод, як правило, прагнедо усунення зайвих посередницьких ланок у торгових операціях, для того щоб не уступати їм частини прибутку. У той же час посередницькі послуги широко використовуються, якщо вони є об'єктивною необхідністю. У цих випадках підприємствонастільки ж ретельним чином підходить до вибору посередника, з яким вонамає  працювати.

Торгові фірми багатьох країн іноді зв'язують закупівлі з одночасною продажоюсвоїх товарів. Подібне ув'язування імпортних операцій з експортними має значення не тільки для розширення збуту, але і для більш прийнятного способу оплати імпортних товарів, тим більше якщо для цього потрібно конвертована валюта. Тому іноземному постачальнику, що є одночасно покупцем експортних товарів, виявляється визначена перевага.

У процесі підготовки і здійснення зовнішньоторговельних операцій учасники прибігають до детального вивчення як потенційного кола можливих контрагентів, так і конкретних фірм і організацій, з якими можливе встановленняконтрактів. Вивчення діяльності контрагента є загальноприйнятим елементом проведення зовнішньоторговельної операції, йому приділяють увагу всі учасники міжнародної торгівлі. В умовах хитливої світової кон'юнктури і наявності різких, несподіваних її змін до вибору іноземної фірми-партнера, особливо при операціях розрахованих на тривалий термін, підходять дуже ретельно. 

На закордонних ринках мається цілий ряд джерел, що містять інформацію про фірми. Серед них найбільший інтерес і практичну цінність представляють довідники по фірмах, публікації фірм (річні звіти, каталоги, проспекти, рекламні видання), матеріали спеціалізованих інформаційних компаній і організацій, періодичної преси, довідки банків. Комплексне використання різних джерел інформації дає можливість скласти достаточноь повне представлення про фірми.

Особливе місце серед джерел інформації займаютьдовідники по фірмах. Вони видаються інформаційно-довідковими агентствами, різними асоціаціями, торговельними палатами. Маються довідники, що охоплюють фірми однієї країни, тобто національні довідники, і утримуючі зведення про фірми різних країн -міжнародні довідники. З одних довідників можна довідатися тільки координати фірм (поштова адреса, факс, телефон), з інших — зведення про характер діяльності фірми, економічних і фінансових показниках її діяльності, виробничій базі і т.д.

Основним достоїнством довідників по фірмах у порівнянні з більшістю інших джерел інформації є охоплення великого числа фірм. Довідники -практично єдиний вид джерел інформації про фірми, у яких зведення публікуються регулярно й у систематизованому виді.

Довідники дають можливість одержати наступний набір реквізитів по фірмах: повне і скорочене найменування; поштова і телеграфна адреса, факс. телефон; рік заснуванняй етапи розвитку фірми; сфера діяльності; основні товари  виробництва чи торгівлі; види послуг; банки, через які фірма здійснює свої операції; власники  фірмичиматеринська компанія; склад керівних органів; число і місцезнаходження підприємств; дочірні й асоційовані фірми: число зайнятих у фірмі; основні показники діяльності (річний обсяг продажів, прибуток, активи, власний капітал і т.д.); зв'язку з іншими фірмами через участь у капіталі; персональні зв'язки з іншими фірмами й організаціями; короткі біографічні зведення про керівників.

Крім того, по фірмах окремих галузей можна визначити обсяг виробництва, виробничі потужності, деякі технічні характеристики продукції, що випускається. Природно, що не по усіх фірмах можна одержати весь перерахований вище набір інформації. Найбільш повні зведення легше зібрати по великих компаніях, організованим за правовою формою акціонерного товариства.

Важливим джерелом інформації про фірми єдобірки (переліки) найбільших фірм, що друкуютьсяв багатьох країнах. Такі добірки дозволяють визначити місце тієї чи іншої фірми серед компаній чи країни галузі по томучи іншому показнику.

З видань самих фірм найбільший інтерес представляють їхнірічні звіти. Вони щорічно публікуються компаніями, що діють у правовій формі акціонерного товариства й у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Річні звіти підбивають підсумок і аналізують діяльність фірми за рік, дають можливість одержати зведення про обсяг і напрямки капіталовкладень і планах раціоналізації виробництва, про використовувану і впроваджувану технологію, про науково-технічний потенціал, у тому числі про обсяг витрат, про структуру й основні напрямки НДДКР, а також про співробітництво в цій області з іншими фірмами, про портфель замовлень і динамік їхніх надходжень, про наявних і споруджуваних виробничі підприємства.У звітахприводяться короткі огляди положення справ у відповідних галузяхчина товарних ринках, відзначаються різні фактори, що зробили вплив на результати діяльності фірми.

Невід'ємну частину річних звітів складають документи фінансової звітності: баланс, рахунки прибутків і збитків, рахунок надходження і витрати засобів. Їхній аналіз дозволяє визначити ефективність діяльності фірми, її фінансове положення, платоспроможність.

Ще одне джерело інформації про закордонні фірми, яке використовуе ВАТ «Центорлит»— загальноекономічні і галузеві газети і журнали. Крім загальноїінформації про фірми там публікуються зведення найрізноманітнішого характеру.

Не важко помітити, що джерел інформації про закордонніх партнерів дуже багато. Треба лише вміти грамотно опрацьовувати їх і робити належні висновки щодо репутації майбутніх колег, щоб потім не мати втрат від здійснення зовнішньоторговельних операцій.
2.3
Особливості технології укладення та виконання контракту з урахуванням
 


      
специфіки діяльності підприємства   на зовнішньому ринку
Укладанняконтрактів складається з двох основних стадій. Цепропозиція укласти контракт (оферта) і прийняття пропозиції (акцепт). (Порядок укладання контракту регулюється Віденською конвенцією 1980р.).


Оферта повинна задовольняти двом вимогам: містити в собі всі істотні пункти передбачуваного договору і бути адресованою конкретній  особі чи невизначеному колу осібза умови можливої індивідуалізації одного чи декількох з них, що бажають прийняти пропозицію. При відсутності одного з зазначених вимог втрачається  можливість укладення договору.

Оферта набирає сили, коли вона отримана адресатом оферти. Оферта, навіть коли вона  є безвідкличною, може бути скасована оферентом, якщо повідомлення про скасування отримано адресатом оферти раніш, ніж сама оферта, чи одночасно з нею.

Під акцептом розуміється згода адресата, дана у встановлений термін, укласти договір на умовах запропонованих оферентом. По своєму змісту акцепт повинен відповідати умовам, сформульованим у пропозиції укласти договір. Відповідь на оферту, що має на меті служити акцептом, але містить доповнення, чи обмеження інші зміни, є відхиленням оферти і представляє зустрічну оферту. Але якщо зміни незначні й оферент не заперечує, те оферта вважається акцептованою.

Формою акцепту оферти на ВАТ «Центролит» є підписання протоколу про наміри, відповідно до якого сторони майбутнього контракту виражають своє бажання укласти договір по конкретному питанню. (Додаток А)
Договір вважається укладеним, коли дві сторони — експортер і імпортер дійшли згоди в торговій угоді по всих її істотних умовах і, якщо він належним чином підписаний сторонами.На ВАТ «Центролит» саму технологію укладання договорів можно вивчити за допомогою схеми, яка відображає увесь цикл підготовчих робіт, пов'язаних з підписанням контракту.                                       





Рис.2.3 Цикл підготовчих робіт, пов'язанаих з підписанням контракту.
При вивченні торгово-політичних умов ВАТ «Центролит» звертає увагу на такі обставини:

·     умови міжурядових торговельних угод;

·     порядок отримання експортно-імпортних ліцензій;

·     обмеження щодо стандартів та сертифікації.

    

      Правові питання охоплюють закони, що стосуються страхування, способів розв'язання спорів.

      Транспортні умови висвітлюють вартість перевезення, ступінь мехенізації вантажно-розвантажувальних робіт, правила здачі та приймання вантажів.

      При вивченні умов платежу звертають увагу на ті форми розрахунку, які практикуються у даній країні, з'ясовується доцільність надання кредиту, його вартість, форми, строки.

Аналіз і оцінка розвитку місткості ринку здійснюється на основі даних промислової та зовнішньоторговельної статистики. При цьому ВАТ «Центролит» досліджує поділ ринку за групами споживачів, а також прогнозуються зміни місткості ринку та тенденції розвитку виробництва.

      Система збуту досліджується для вибору необхідних каналів товароруху до реальних та потенційних споживачів продукції підприємства.

Вивчення можливих конкурентів включає: порівняльні техніко-економічні властивості товарів, дані комерційного характеру, якість прдукції, дотримання строків платежів.
Контракт оформляється сторонами угоди після закінчення переговорів у потрібній кількості екземплярів.

Як уже говорилося в першому розділі даної роботи зовнішньоторговельний контракт має свою структуру і перелік визначених умов, що повинні бути присутнімиу ньому.

Зміст  контракту на постачання чавунного лиття має свою специфіку. Спробуємо розглянути на прикладі зміст реального контракту, що був відпрацьований на ВАТ «Центролит» у 1999 році. (ДодатокБ)

         

Розглянемо елементи даного контракту:

1.Визначення сторін і предмет контракту.

Текст починається з преамбули, у якій указується повне юридичне

найменування сторін, що уклали договір.Традиційно першим указується найменування продавця, і другим – найменування фірми — покупця. Предметом контракту може бути продаж і постачання того чи іншого товару, надання яких-небудь послуг, а також передачавида технології.
У даному контракті:  Продавець продав, а покупець купив вироби  з чавуну виробленіпо кресленнях замовника відповідно до специфікації №1, щоє невід'ємною частиною контрактув обсязі 1310,5 тон, що і є предметом контракту.
Щоб уникнути можливих ускладнень у процесі виконання угоди предмет

контракту варто вказувати детальним чином, роблячи в необхідних випадках

посилання на зразки чи технічні описи. Якщо за контрактом поставляється неоднорідний товар, то в цьому випадку докладний перелік усіх сортів, що поставляються, видів, марок вказується в окремому документі – специфікації, що оформляється як додаток до контракту, що і було зроблено у нашому випадку.

2. Кількісні і якісні характеристики предмета контракту

Кількісні характеристики предмета контракту можуть установлюватися як у

статті “Предмет контракту”, так і в спеціальній статті “Кількість товару”.Вибір одиниці виміру залежить від характеру самого товару і сформованої практики міжнародної торгівлі. При цьому можуть використовуватися не тільки метричні, але й умовні одиниці і нестандартні одиниці виміру (мішок, пачка, сулія), але в контракті була використана стандартна одиниця виміру — тонна.

Звичай у міжнародній торгівлі   окремими товарами закріпив за тими чи

іншими предметами угод традиційні одиниці виміру. Так, наприклад, при постачаннях нафти кількість товару звичайно вказується в барелях, при постачаннях зернових – у бушелях. У цьому випадку також доцільно вказати метричний еквівалент обраної одиниці виміру.




3.Ціна контракту.

Ціна в контракті вказується в грошових одиницях визначеної валюти за

кількісну одиницю на погодженому базисі постачання. При цьому сторони обмовляють, як розуміється встановлена ціна, тобто чи входять у неї витрати, зв'язані з відправленням вантажу, за тару, упакування, маркірування й ін.

У розглянутому нами контракті зазначена загальна вартість контракту —

1331000 DM, а також обговорено, що у вартість входить ґрунтовка, механіянаобробка, вартість європіддонів. І зроблене посилання про те, що вартість одного виливка зазначена в специфікації №1, що додається до контракту.




4. Якість товару

Стаття “якість товару” обов'язково присутня у кожномуконтракті.Відповідно

до торгових звичаїв деяких країн, контракти, у яких відсутнє застереження про якість товару, можуть бути визнані недійсними.У цій статті сторони встановлюють якісні характеристики товару, тобто сукупність властивостей, що визначають його придатність для використання по призначенню. Сторони контракту  повинні прагнути до того, щоб дати найбільш повну якісну характеристику предмета угоди.

У статті “Якість товару” сторони можуть також передбачити метод перевірки

якості продавцем, а також вид документа, що підтверджує відповідність якості поставленого товару конкретним вимогам.

Основним документом, що підтверджує якість товару, є сертифікат якості,

видаваний або фірмою-виготовлювачем, або нейтральною організацією, що здійснює перевірку якості товару. При експортних постачаннях «Центролит» підтверджує якість своєї продукції сертифікатом,який видає Торгово-промислова палата.

Особливістю складання даного пункту контракту в нашому прикладі є те, що

якість продукції, що поставляється, обумвлюється як сама собою зрозуміла, а в умовах про якість говориться лише про процедуру здійснення рекламацій у випадку невідповідності якості продукції обговореним заздалегідь стандартам.




5. Термін і дата постачання

Термін постачання — погоджені сторонами і передбачені у контракті

тимчасові періоди, протягом яких продавець повинен передати предмет угоди покупцю. При цьому предмет угоди може бути поставлений як одноразово, так і вроздріб. При одноразовому постачанні сторони вказують один термін постачання. При постачанні вроздріб у контракті вказуються терміни постачання для кожної партії.

Терміни постачання в контракті можуть бути встановлені такими способами:

-         визначенням фіксованої дати постачання;

-         визначенням періоду, протягом якого повинна бать зроблене постачання ( місяць, квартал, рік);

-         застосуванням спеціальних термінів (“негайне постачання” “зі складу” і т.д.)      Можливість дострокового постачання товару продавцем повинна спеціально

обмовлятися в контракті. Якщо це не обговорено, то за звичаємдострокове

постачання можливе тільки за згодою покупця. Застереження про дострокове  постачання звичайно припускає і дострокову оплату товару  покупцем.

          У розглянутому контракті дата строго не зафіксована, зазначений лише крайній термін постачання.





6.Базисні умови контракту



При укладенніконтракту сторони повинні чітко розподілити між собою численні обов'язки, зв'язані з доставкою товару від продавця до покупця (транспортування, страхування в шляхи, оформлення митних документів і т.д.).

Для уніфікації розуміння прав і обов'язків сторін контракту були розроблені базисні умови постачання, що визначають обов'язкуи продавця і покупця по доставці товарів, установлюють момент переходу ризику випадкової загибелічипсування товару. Базисні умови виробляються на основі міжнародної торгової практики. Вони спрощують  операції, зв'язані з постачанням товарів, є загальновизнаними в міжнародній торгівлі і визначаються як правило, торговельними порядками, що склалися в комерційній практиці окремих країн, портів, галузей торгівлі.

“Інкотермс” застосовується в тих випадках, коли в Контракті зроблене посилання на них. При розбіжності умов контракту  і положень “Інкотермс” пріоритет мають умови Контракту.

          У нашому прикладі постачання здійснювалося  на умовах DDU м.Хеймниц, м. Деденбах /Німеччина/, Сурані /Словаччина/ відповідно до  «Инкотермс-90»

           Даний термін має значення, коли продавець зобов'язується поставити товар у місце призначення, однак без оплати митного очищення по імпорту табез оплати мита.

7.
Умови взаєморозрахунків

Умови взаєморозрахунків включають установлення валюти платежу, спосіб і порядок розрахунків за поставлений товар, перелік документів, що представляється до оплати, і захисні міри проти необґрунтованої затримки платежу або інших порушень платіжних умов контракту.

Умови платежу встановлюють  на якій стадії руху товару виробляється його оплата і чи буде вона відбуватися чи одноразово декількома внесками.

Існують кілька способів платежу, використовуваних у практиці міжнародної торгівлі: платіж готівкою, платіж у кредит, а також їхнє сполучення.

          У розглянутому контракті обговорено, що оплата повинна произвестись у плині 2-х банківських днів із дня надходження товару на склад покупця. Розрахунок здійснюється прстим банківським переведенням.

За затримку платежу в контракті передбачаютьсясанкції, розмір яких погоджується сторонами. 


8.Санкції


Контракт звичайно передбачає цілий ряд штрафних санкцій, за допомогою яких покупець прагне стимулювати продавця у своєчасному виконанні зобов'язань і компенсувати свої можливі втрати.

Штрафні санкції звичайно зростають у залежності від тривалості порушення зобов'язання (прострочення і т.д.).  Максимальна величина штрафів складає 8-10% від вартості непоставлених у термін товарів.

Внашомуконтракті розмірштрафу встановленийна рівні 5% від вартостінеодержаноїчи непоставленоїпродукці.
9.Умови упакування і маркірування

В укладеному контракті ці умови були обговорені в пункті про ціну. Там указувалося, що товар повинен бути упакований на європіддонах. Хоча чіткої директиви про упакування нема, але якщо в загальну вартість входить вартість європіддонов,значить товар повиненбути упакований саме в такий спосіб.

Слід зазначити, що розділи про упакування і маркірування включають у контракт, коли по роду товару упакування є необхідним. При цьому в статті указуються вид і характер упакування, її якість, розміри, способи оплати, а також    нанесення на упакування кожного місця маркірування.

Маркірування вантажів – товаросупроводжувальна інформація, що містить реквізити імпортера, номер контракту, номер трансу, вагогабаритніхарактеристики місць, номер місця і число місць у партіїчитрансі. Вона є вказівкою транспортним фірмам, як звертатися з вантажем, і при необхідності використовується для попередження про небезпеку звертання з вантажем. Маркірування вантажів безумовний обов'язок продавця. Реквізити маркірування погодяться сторонами і вказуються в контракті. Маркірувальні  оцінки повинні бути нанесені на кожне вантажне місце.

Причиною невикористання маркірування в даному контракті є те, щопоставка здійснювалася автомобільним транспортом і, впринципі, необхідність у ній була не настільки велика.
10. Форсмажорне й арбітражне застереження в контрактах


Практично всі зовнішньоекономічні контракти містять статті, що дозволяють переносити термін виконання  договоручивзагалі звільняє сторони від повного чи часткового виконання зобов'язань за договором у випадку настання визначених обставин, що звичайно іменуються форсмажорними, чи “обставинами нездоланної сили”.

До форсмажорних обставин відносяться як різного роду стихійні лиха (пожежі, повені, землетруси), так і різні політичні ситуації (війна).

У контрактах варто передбачити погоджений контрагентами перелік таких обставин і порядок дій сторін контракту при їхньому настанні.

При настанні зазначених  обставин прийнято  негайно сповіщати іншу сторону. Підтвердженням настання зазначених обставин служать відповідні документи: найчастіше – свідчення національних торгово-промислових палат.

          У нашомувипадку контрагентиприйшли до згоди щодо списку таких подій, що знайшли своє відображення в пункті про форсмажорні обставини.

У розділі контракту, названому “арбітражним застереженням” сторони встановлюють, що будь-яка  суперечкачирозбіжність підлягають передачі на розгляд діючим арбітражам.

Арбітражне застереження контракту визнається маючимюридичну чинність незалежно від дійсності контракту, складовою частиною якого вона є. 

          Усі суперечки щодо контракту, що ми розглядаємо, сторони домовилися розглядати в Міжнародному комерційному суді при ТПП України в м. Київ. Але все-таки перед тим як звертатися в суд сторонам потрібно спробувати врегулювати суперечка дружнім шляхом.
          Отже, проаналізувавши усе вищезгадане, можна зробити висновок про якість складання зовнішньоторговельних контрактів на ВАТ «Центролит» і переконатися в тім, що даний вид діяльності на підприємстві знайшов свій чималий розвиток. Але все-таки, якщо менеджмент контрактної діяльності не розвивати далі, тозавод може опинтися в ситуації, коли  іноземний партнер виявиться кращим і, допущені помилки в контракті приведуть до істотних збитків. Тобто потрібно всіляко удосконалювати дану галузь ЗЕД і впроваджувати нововведення, що з'являються у світі.

          Про деякі рекомендації і зауваження мова йтиме в наступному розділі.
РОЗДІЛ 3

Вплив факторів ризику на формування базових умов 

          зовнішньоторговельного контракту
                   3.1 Цінова  політика контракту.

          Розділ «Ціна та загальна вартість крнтракту» є одним з основних його розділів. Це пов'язане з тим, що оснвною метою укладення зовнішньоекономічного контракту є одерження прибутку. Але яким же чином можна зберегти свої гроші, не потрапити у несподівану ситуацію через можливі коливання цін? Для того, щоб застрахуватись від можливих втрат підприємство повинне вибрати правилбну цінову політику контракту.

          Її вибір у першу чергу залежить від мети зовнішньоекономічної угоди. В залежності від того, намагається суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності забезпечити збут продукції, утримати ринок або максимально збільшити прибуток, він обирає спосіб фіксації ціни, надання надбавок або знижок тощо.

Необхідно пам'ятати, що контракти можуть бути підписані з виробником товару, посередником, оптовим або роздрібним продавцем тощо. За цією ознакою ціни у зовнішній торгівлі можна умовно поділити на ціни виробника, оптові, роздрібні. Звісно, рівень цін при закупівлі товару у виробника буде найнижчим, що пов'язане з відсутністю торговельних надбавок, бажанням товаровиробника швидше реалізувати товар для вкладення грошей у новий цикл виробництва. Виходячи з цього найвигіднішим є укладення контракту безпосередньо з виробником даного виду продукції. Це є першою рекомендацією для ВАТ «Центролит», адже завод являється не тільки продавцем, а й покупцем. Як правило, імпортується кокс.

Саме тому для укладання контракту покупець повинен бути зацікавлений у пошуку виробника даного товару.

Однією з найважливіших умов досягнення успіху при здійсненні зовнішньоекономічної угоди є взаємовигідне для обох сторін визначення контрактної ціни. При її попередньому визначенні контрагенти орієнтуються на ціни, що публікуються, або на ті, що розраховуються. Ціни, що публікуються відображають рівень світових цін головних постачальників даної продукції. До них відносять біржові котировки, ціни аукціонів, ціни пропозицій провідних фірм, ціни фактичних угод, довідкові ціни тощо.

Ціна контракту може розраховуватись як середня. Для цього використовують дані зовнішньоторговельної статистики. При встановленні ціни контракту таким способом вартість певного товару, визначену згідно даних зовнішньоторговельної статистики, ділять на кількість цього товару відповідно до одиниць виміру.

Фіксація у зовнішньоекономічному контракті умов, щодо яких існує домовленість контрагентів, повинна захистити їх від певних непередбачених ситуацій, наприклад від грошових витрат при коливаннях курсу вільноконвертованої влюти, від витрат при зміні ціни товару на світовому ринку.

Виходячи з періоду дії контракту вирішується питання, яким чином обумовити ціну контракту, щоб не понести збитків внаслідок здійснення зовнішньоекономічної угоди. Ціна контракту повинна обумовлюватись при його підписанні і може бути зафіксована на момент його підписання — тверда, фіксована, на момент цого виконання -змінна ціна, а також може визначатись на протязі періоду — рухома ціна.

Умовами контракту можуть бути передбачені різні валюта ціни та валюта платежу, тобто ціна товару може бути визначена в одній валюті, а розрахунки між контрагентами здійснюватимуться в іншій. У цьому разі з метою зменшення ризиків зовнішньоекономічних операцій у контракті бажано зазначити курс, за яким буде здійснюватись перерахунок валюти ціни у валюту платежу.

Рухома ціна фіксується на момент підписання угоди, але у контракті обумовлюється, що вона може змінитися при зміні ринкової ціни на товар на момент поставки. При такому способі фіксації ціни у контракті обов'язково повинно бути вказане офіційне джерело статистичних даних, на підставі якого робиться висновок про зміну ринкової ціни, а також повинен бути обумовлений механізм ціни, зафіксованой у контракті, у залежності від підвищення чи зниження ціни на ринку на момент виконання уоди. Використовуючи  даний спосіб фіксації ціни контракту, необхідно обумовити процент коливання ціни на ринку, при якому ціна контракту лишається незмінною.

Даний спосіб фіксації є дуже зручним при нестабільності ринкових цін на продукцію, що є предметом контракту.

Змінна ціна застосовується при зовнішньоекономічній торгівлі продукцією, на виготовлення якої потрібен тривалий час. Орієнтовна ціна таких контрактів обумовлюється при їх укладанні, але остаточна ціна встановлюється в момент виконання контракту виходячи з реальної вартості витрат при виробництві даного товару.

Умовами контракту може бути встановлена межа, у рамкках якої перегляд контрактних цін не проводиться, а також межа можливої зміни контрактної ціни.

У додатках (специфікаціях) бажано вказувати цінові показники, у випадку, якщо під час здійснення зовнішньоекономічної операції поставляються товари різної якості та асортименту і ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки.

Крім вищезгаданих способів фіксації ціни контракту можна ваділити ще ціну, що фіксується у процесі виконання контракту. Така ціна може уточнюватись сторонами безпосередньо перед поставкою кожної партії товару. У цьому випадку у контракті обумовлюються основні моменти визначення ціни та джерела цінової інформації.

Навіть визначившись з ціною контракту, для покупця все ще існує можливість купити товар дешевше, виходячи з того, що Україна поступово наближається до міжнародних норм здійснення зовнішньоекономічної діяльності, дедалі поширенішим, але все ж  таки ще не розповсюдженим явищем стає надання знижок або надбавок до ціни контракту.

Знижка до ціни контракту передбачає оплату за товар меншу, ніж було визначено контрактом. Умови надання знижки повинні бути вказані у контракті. Таким чином, при наданні знижки у контракті повинен бути відповідний запис, наприклад: «при поставці партій товару може надаватися знижка за обсяг товару, що купується, у розмірі 5% за купівлю пртії більше 1000 тонн.»

Для ВАТ «Центролит» актуальними можуть бути наступні види знижок :

·знижка за обсяг товару, що купується, надається покупцям, що купують товар у великих кількостях;


·  прогресивна знижка  пердбачається у контракті на купівлю однотипного, передбаченого у контракті товару з певною періодичністю. Даний вид знижки є вигідним і для покупця і для продавця товару. Для першого — через економію грошей, для другого — бо він знає, який обсяг партії може виробити з подальшою реалізацією, а також через те, що при виробництві однотипного товару зменшуються витрати на виробництво;


·   загальна (проста) знижка надається покупцеві з ціни за прейскурантом або з довідкової. До простої знижки можна віднести, що надається при оплаті товару готівкою, — сконто. Вона дається у випадку, коли довідкова ціна передбачає короткостроковий кредит, а покупейь згоден оплатити товар готівкою. Як правило ця знижка становить 2-3% довідкової ціни;


·   знижка за оборот (бонусна) надається постійним покупцям на підставі спеціального доручення. У контракті у цьому випадку встановлюється шкала знижок у залежності від обороту товару протягом певного періоду, а також порядок виплати сум на підставі цих знижок;


·     спеціальні знижки надаються окремим покупцям, у замовленнях яких зацікавлені продавці. До цього виду знижок відносяться знижки за пробні партії та замовлення та знижки за регулярність замовлень;


·     знижки за якість товару передбачаються для товарів, не пристосованих до потреб окремого споживача країни імпорту за своїми техніко-експлуатаційними характеристиками, розфасовкою, упаковкою, маркіруванням тощо. Даний вид знижки надається для пристосування товару до вимог спожиача на новому ринку збуту;


·дилерські знижки надаються виробниками своїм постійним представникам або посередникам по збуту, у тому числі і закордонним;


·   функціональні знижки надаються, як правило, сфері торгівлі для проведення реклами товару, інших додаткових дій, пов'язаних зі стимулюванням збуту товарів. При цьому у зовнішньоекономічному контракті повинні бути обумовлені обов'зки контрагентів щодо цих додаткових дій;


·   сезонні знижки надаються покупцеві при купівлі товару поза періодом року його активного застосування, що допомагає продавцю підтримувати постійний рівень виробництва товару, а також зменшує витрати на зберігання товару у власних складських преміщеннях. Сезонна знижка може бути поряд з іншою, що використовується згідно умов контракту;


·   приховані знижки надаються у вигляді знижок на фрахт, пільгових кредитів, надання безкоштовних послуг, а також надання безкоштовних зразків товару, обсяг   якого не перевищує товарної партії.


                  

                   Крім знижок, з метою стимулювання збуту певних видів продукції на окремих товарних ринках або для окремих груп споживачів контрактом може бути передбачене і встановлення пільгової ціни, тобто ціни, встановленої на рівні, що нижчий за звичайну ціну продажу даного продавця.

          Бувають випадки, коли встановлюються надбавки до ціни. Вони застосовуються у разі, коли предметом контракту є ексклюзивний товар або він виготовлений за спеціальним замовленням, підвищеної якості, якщо покупцеві надано дожаткові сервісні послуго тощо.

          Таким чином опанування зовнішньоторговельних ринків у першу чергу пов'язане з ціновою політикою зовнішньоекономічного контракту, що повинна знайти своє відображення у відповідних його розділах.

          Особливу увагу необхідно приділяти встановленню ціни товару, а також системи знижок, що може бути застосована до даного виду товару.

          Опанування цими основними аспектами формування цін та знижок до них дозволить українським суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, зокрема ВАТ «Центролит», суттєво підвищити ефективність експортно-імпортних операцій.


         

         
3.2 Перерозподіл відповідальності та права власності, як джерело  

      винекнення спорів у практиці міжнародної торгівлі.  

    

Часто сторонам контракту невідомі розходження в торговій практиці їхніх країн. Це спричиняє недорозуміння, суперечки і звертання в суди, а також втрату часу і грошей.

Для усунення подібних проблем. Міжнародна торговельна палата вперше в 1936 р. опублікувала міжнародні правила тлумачення торгових термінів, відомих як "Інкотермс 1936". Доповнення і зміни вносилися потім у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і в 2000 р. з метою приведення правил відповідно до поточного міжнародною торгов практикою.

Усі терміни розділені на чотири категорії, починаючи з випадку, коли продавець надає товари покупцю безпосередньо у своїх приміщеннях (терміни групи «Е» — Е term — ЕХ works), відповідно до термінів другої групи продавець зобов'язується надати товар у розпорядження перевізника, що забезпечується покупцем (терміни групи F — FСА, FА and FОВ), відповідно до термінів третьої групи «З» продавець зобов'язується укласти договір перевезення, однак без прийняття на себе ризику випадкової чи загибелі ушкодження чи товару яких-небудь додаткових витрат після навантаження товару (терміни групи З — CFR, CIF & CIP) і, нарешті, терміни групи D, згідно яким продавець несе усі витрати і приймає на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення (DА, DES, DEQ, DDU & DDP).

І
нкотермс-90
    продолжение
--PAGE_BREAK--