Реферат: Оперативно тактичні плани та бюджети як інструменти реалізації стратегічних планів і програм

--PAGE_BREAK--Письмова інформація — інформація, одержувана з друкованих джерел періодичної преси. Так само, як і наочна, письмова інформація не має глибокого характеру і швидко застаріває.
Промислове шпигунство — інформація, отримана за допомогою промислового шпигунства, споконвічно, як найважливіша, знаходиться під захистом користувача. Така інформація є найбільш коштовної.
2.                Кількісні методи прогнозування.
Застосування таких методів доцільно у випадках стійкої екстраполяційної спрямованості досліджуваного явища. Інакше кажучи, лише тоді, коли можна припустити, що діяльність у минулому мала визначену тенденцію, яку можна чекати й у перспективі, наявній інформації досить для внесення можливих коректив і виявлення статистично достовірних залежностей.
3.                Якісні методи прогнозування.
Аналізуючи діяльність підприємства, складаючи прогноз його функціонування, аналітик не завжди має інформацію, достатньої для кількісних методів прогнозування, а інший раз вище керівництво фірми попросту не розуміє складних методів кількісного прогнозування, що, у будь-якому випадку, вимагає застосування якісних методів прогнозування.
Якісні методи прогнозування припускають звертання до думки  експертів — людей найбільш компетентних по досліджуваних питаннях.
До якісних методів прогнозування можна віднести наступні:
— думка журі, як правило, зводиться до узагальнення думок експертів з подальшим їхнім усередненням;
модель чекання потреб — метод, що є деякою мірою зворотним методу сукупної думки, виробляється опитування клієнтів;
— метод експертних оцінок — відібрані експерти, що користаються довірою, заповнюють опитувальний лист.
З усієї сукупності можливих методів аналізу, ймовірно, одним з найбільш перспективних є баловий метод. Його можна використовувати не тільки для прогнозування, але і для планування, і для аналізу. Цей метод дозволяє об’єктивізувати сукупність суб'єктивних думок.
Уперше баловий метод був розроблений і використаний аналітиками з США для оцінки оборонної потужності Радянського Союзу.
В даний час баловий метод широко використовується при рішенні безлічі задач планування і прогнозування в умовах обмеженості вихідних даних, наприклад визначення можливих варіантів рішення управлінської задачі з кількісним численням переваги кожного з варіантів, кількісної оцінки ступеня впливу на об'єкт, що аналізується, різних факторів і багатьох інших.
У кожнім конкретному випадку етапи і послідовність їхнього проведення мають свою специфіку, проте існує загальна методологія балового методу, що у формалізованому варіанті можна представити в такий спосіб:
— формулювання мети проведення експертного аналізу;
— визначення групи фахівців, що забезпечує проведення експертизи;
— розробка і забезпечення проведення експертного аналізу;
— формування групи експертів, що беруть участь в експертизі;
— розробка анкети з формулюванням питань, що виключають їхнє двояке трактування й орієнтованих на кількісну оцінку;
— проведення анкетування;
— аналіз анкет;
— проведення анкетування в-другий, третій, четвертий раз, у залежності від складності дослідження і необхідної точності;
— узагальнення результатів.
В основному  виконання практично всіх етапів носить технічний характер. Отримані результати можуть бути  використані для прийняття управлінських рішень. Потрібно ще раз відзначити, що метод експертних оцінок універсальний і придатний для рішення різних проблем.
Велику роль у стратегічному плануванні в умовах невизначеності грають резерви:
1. Страховка всередині фірми — наявність запасів сировини, вільних потужностей, коштів, контактів і зв'язків. Основою такого підходу до резервів є фінанси.
2.                Доступ  до кредитів — вироблення фінансової політики, керування активами і пасивами.
1.2 Процедура розробки внутрішніх планів підприємства
Сучасні умови господарювання вимагають здійснення управління підприємством на базі стратегічного планування.
Процес стратегічного планування складається із шести взаємозалежних етапів; здійснюється спільно керівництвом фірми і співробітниками маркетингових служб.

<img width=«279» height=«238» src=«dopb304024.zip» v:shapes="_x0000_s1026 _x0000_s1027 _x0000_s1028 _x0000_s1029 _x0000_s1030 _x0000_s1031 _x0000_s1032 _x0000_s1033 _x0000_s1034 _x0000_s1035 _x0000_s1036 _x0000_s1037 _x0000_s1038 _x0000_s1039">  

Рисунок 1 – Процес стратегічного планування Формування стратегічних господарських підрозділів (СГП).
СГП — самостійні відділення чи підрозділи, що відповідають за асортиментну групу, чи який-небудь товарний відділ у рамках організації з концентрацією на конкретному ринку і керуючим, наділеного повною відповідальністю за об'єднання усіх функцій в стратегію. СГП — це основні елементи побудови стратегічного плану маркетингу. Кожне з них має наступні загальні характеристики: конкретну орієнтацію; точний цільовий ринок; одного з керівників маркетингу фірми на чолі; контроль над своїми ресурсами; власну стратегію; чітко позначених конкурентів; явну відмітну перевагу.
Встановлення цілей маркетингу.
Кожне СГП в організації повинне встановлювати власні цілі маркетингової діяльності. Вони звичайно визначаються як у кількісних показниках, так і в якісних поняттях.
Дослідження показали, що для фірм, що випускають продукцію виробничого значення, найбільш важливі маркетингові цілі, пов’язані з часткою прибутку, зусиллями торгових агентів, розробкою нової продукції, продажем основним споживачам і політикою ціноутворення; для виробників споживчих товарів – з часткою прибутку, стимулюванням продажів, розробкою нової продукції і політикою ціноутворення, зусиллями торгових агентів і витратами на рекламу; для фірм, що діють в області сервісу, із зусиллями торгових агентів, рекламними темами, що обслуговують споживачів і стимулюванням збуту.
Ситуаційний аналіз.
Визначення маркетингових можливостей і проблем, з якими фірма може зштовхнутися.
Стратегія маркетингу
Визначення того, як потрібно застосовувати структуру маркетингу, щоб залучити і задовольнити цільові ринки і досягти цілей організації. У рішеннях про структуру маркетингу головне — планування продукції, збут, просування і ціна. Для кожного СГП в організації необхідна окрема стратегія; ці стратегії повинні координуватися. Стратегія повинна бути максимально ясною.
Реалізація тактики.
Тактика являє собою конкретні дії, виконувані з метою реалізації заданої маркетингової стратегії.
Звичайно фірми, що успішно застосовують стратегічне планування, забезпечують осіб, що приймають рішення, необхідною чіткою інформацією; володіють значною відмітною перевагою і турбуються про своїх споживачів; стимулюють керівників використовувати свої здібності і бути адаптивними, а також стимулюють гнучкість і масштабність.
Спостереження за результатами.
Спостереження за результатами включає порівняння планованих показників з реальними досягненнями протягом визначеного періоду часу.
Для цього можна використовувати бюджети, тимчасові графіки, дані збуту й аналіз витрат. Якщо реальне функціонування відстає від планів, то необхідно застосовувати відповідні міри після того, як будуть визначені області, у яких виникають проблеми.
У деяких випадках плани приходиться переглядати через вплив неконтрольованих перемінних на збут і витрати. Деякі далекоглядні компанії розробляють такі плани, що заздалегідь визначають, що потрібно робити у випадку несприятливих обставин.
До етапів планування відносять:
— аналіз стратегічних проблем;
— прогноз майбутніх умов діяльності і визначення задач;
— вибір оптимального варіанта розвитку;
— виконання складених планів, розробка планів, що забезпечують, удосконалювання методів і процедур, мобілізація людських і фінансових ресурсів фірми.
У поняття «планування» входить визначення цілей і шляхів їхнього досягнення. На Заході планування діяльності підприємств здійснюється по таких важливих напрямках, як збут, фінанси виробництво і закупівлі. При цьому, звичайно, усі приватні плани тісно взаємозалежні між собою.
Сам процес планування проходить у 4 етапи:
— розробка загальних цілей;
— визначення конкретних, деталізованих цілей на заданий, порівняно короткий період часу (2, 5, 10 років);
— визначення шляхів і засобів їхнього досягнення;
— контроль за досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників з фактичними.
Планування завжди орієнтується на дані минулого, але прагне визначити і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність планування залежить від точності фактичних показників минулого.
Структурна схема планування на підприємстві.

<group id="_x0000_s1040" coordsize=«20000,19999» o:allowoverlap=«f»><img width=«454» height=«470» src=«dopb304025.zip» v:shapes="_x0000_s1040 _x0000_s1041 _x0000_s1042 _x0000_s1043 _x0000_s1044 _x0000_s1045 _x0000_s1046 _x0000_s1047 _x0000_s1048 _x0000_s1049 _x0000_s1050 _x0000_s1051 _x0000_s1052 _x0000_s1053 _x0000_s1054 _x0000_s1055 _x0000_s1056 _x0000_s1057 _x0000_s1058 _x0000_s1059 _x0000_s1060 _x0000_s1061 _x0000_s1062 _x0000_s1063 _x0000_s1064 _x0000_s1065 _x0000_s1066 _x0000_s1067 _x0000_s1068 _x0000_s1069 _x0000_s1070 _x0000_s1071 _x0000_s1072 _x0000_s1073 _x0000_s1074 _x0000_s1075 _x0000_s1076 _x0000_s1077 _x0000_s1078 _x0000_s1079 _x0000_s1080 _x0000_s1081 _x0000_s1082 _x0000_s1083 _x0000_s1084 _x0000_s1085 _x0000_s1086 _x0000_s1087 _x0000_s1088 _x0000_s1089 _x0000_s1090 _x0000_s1091 _x0000_s1092">  

Рисунок 2 — Взаємозв'язок короткострокового і довгострокового планування
Приведені вище види планування дають найкращий ефект, якщо їх використовувати правильно. Будь-яка компанія повинна застосовувати як довгострокове, так і короткострокове планування. Наприклад, при плануванні виробництва продукту як одного з найважливіших елементів ринкової стратегії доцільно застосовувати довгострокове й оперативне планування в сукупності, тому що планування виробництва продукту має свої специфічні риси і визначається поставленою метою, термінами її досягнення, видом товару і так далі.
Процедура розробки плану містить у собі наступні операції (див. схему).
Після завершення розробки планів по окремих галузях виявляються невідповідності — завищені чи занижені показники, — які необхідно усунути. Оскільки плани взаємопов’язані, виникає необхідність внесення відповідного коректування.
<img width=«372» height=«239» src=«dopb304026.zip» v:shapes="_x0000_s1093 _x0000_s1094 _x0000_s1095 _x0000_s1096 _x0000_s1097 _x0000_s1098 _x0000_s1099 _x0000_s1100 _x0000_s1101 _x0000_s1102 _x0000_s1103 _x0000_s1104 _x0000_s1105 _x0000_s1106 _x0000_s1107 _x0000_s1108 _x0000_s1109 _x0000_s1110 _x0000_s1111 _x0000_s1112 _x0000_s1113 _x0000_s1114 _x0000_s1115 _x0000_s1116">  

Рисунок 3 – Процедура розробки плану Сальдо дохідної і видаткової частин усіх планів включається в бюджет, тобто в план витрат і доходів, оскільки орієнтиром є збереження ліквідності — платоспроможності підприємства. Звичайно окремі плани складаються тільки за кількісними показниками і лише після їх взаємозв’язку виробляється розрахунок грошових показників.
1.3 Взаємозв’язок між довго — та короткостроковим плануванням
Довгострокове планування, включає середньострокове і короткострокове планування, широко застосовується у світовій практиці.
Довгостроковий план звичайно охоплює трирічний чи п'ятилітній періоди. Він скоріше носить описовий характер і визначає загальну стратегію компанії, оскільки важко вгадати всі можливі розрахунки на такий тривалий термін. Довгостроковий план виробляється керівництвом компанії і містить головні стратегічні цілі підприємства на перспективу.
Основні області довгострокового планування:
— організаційна структура
— виробничі потужності
— капітальні вкладення
— потреби у фінансових засобах
— дослідження і розробки
— частка ринку і так далі.
У цілому робота з об'єктами довгострокового планування здійснюється за наступною схемою (див. рис.4).
Розглянемо деякі з об'єктів довгострокового планування.
*                    Організаційна структура підприємства.
Організаційна структура підприємства повинна забезпечувати:
— оптимальну рентабельність, тобто вона повинна бути по можливості простою, чіткою і легко доступною для огляду;
— охоплювати по можливості мінімальну кількість проміжних ланок. Командна й інформаційна система не повинна бути громіздкою;
— забезпечувати умови підготовки менеджерів на перспективу.
Проблема вибору організаційної структури керування займає особливе місце. Структура керування може значно відрізнятися в різних компаніях. Виділяються, головним чином, дві структурні системи керування: централізована і децентралізована. При централізованій системі керування всі керуючі по службах зведені разом і підлеглі віце-президенту по керуванню. Подібна система представляє цілком інтегровану і функціональну організацію. Децентралізована система керування представляє керуючим різних  підрозділів здійснювати усі функції, що відносяться до їх діяльності. При цьому керуючий кожного підрозділу несе відповідальність за функціонування своєї ділянки перед віце-президентом у даній сфері.
У залежності від розмірів підприємства і його підрозділів ієрархічний ланцюжок керування може представляти:

    продолжение
--PAGE_BREAK--<img width=«391» height=«829» src=«dopb304027.zip» v:shapes="_x0000_s1117 _x0000_s1118 _x0000_s1119 _x0000_s1120 _x0000_s1121 _x0000_s1122 _x0000_s1123 _x0000_s1124 _x0000_s1125 _x0000_s1126 _x0000_s1127 _x0000_s1128 _x0000_s1129 _x0000_s1130 _x0000_s1131 _x0000_s1132 _x0000_s1133 _x0000_s1134 _x0000_s1135 _x0000_s1136 _x0000_s1137 _x0000_s1138 _x0000_s1139 _x0000_s1140 _x0000_s1141 _x0000_s1142 _x0000_s1143 _x0000_s1144 _x0000_s1145">  

Рисунок 4 – Об’єкти довгострокового планування Двуланкову систему: вища адміністрація — заводоуправління;
Триланкову систему: вища адміністрація — адміністрація виробничих відділень — заводоуправління;
Чотириланкову систему: вища адміністрація — адміністрація виробничих груп — адміністрація виробничих відділень — заводоуправління.
*                    Виробничі потужності.
Для забезпечення ефективного виробництва необхідно правильно спланувати виробничі потужності. Сутність планування виробничих  потужностей у довгостроковому періоді складається у визначенні оптимальної кількості одиниць устаткування, необхідного для випуску запланованого обсягу продукції.
*                    Капітальні вкладення.
Витрати коштів, спрямовані зокрема на відтворення капіталу. Інвестиції реалізуються шляхом кредитування, прямих витрат коштів, покупки цінних паперів.
До капітальних вкладень звичайно відносять:
— доповнення: нові основні засоби, що збільшують виробничі потужності без заміни існуючого устаткування;
— відновлення чи заміна: устаткування, придбане для заміни аналогічних основних засобів, приблизно такої ж потужності;
-удосконалення чи модернізація: капітальні витрати, що ведуть до фактичної заміни чи зміні основних засобів.
*                    Фінансові ресурси.
Однієї з найважливіших частин фінансових ресурсів є касове планування, тобто процес оцінки всіх джерел надходження і витрат наявних засобів протягом визначеного періоду часу. Саме погане керування готівкою є головною причиною фінансово-економічних труднощів: відсутність наявних засобів скоріше приводить до банкрутства, ніж відсутність прибутку. Основна задача тут — визначити мінімальний розмір оборотного капіталу, необхідного для перетворення готівки в товарні запаси, потім у дебіторську заборгованість і, нарешті, знову в наявні.
Оборотним капіталом звичайно вважається перевищення мобільних засобів (поточних активів) над зобов'язаннями.
Як стабілізуючий фактор повинні виступати спеціальні резерви і фонди, що фінансуються як із прибутку, так і з витрат. Досвід показує, що підприємства повинні обов'язково накопичувати наявні засоби, щоб мати їх на майбутні нестатки: сплату податків, погашення боргів, заміну устаткування, виплату пенсії і посібників.
*                    Дослідження і розробки.
Дослідження і розробки впливають на прибуток підприємства.
Тільки підприємства, що мають велику частку на ринку, можуть вкладати засоби в наукові дослідження і розробки, одержуючи вагому віддачу. Розрахунки показують, що якщо фірма витрачає на НДВКР більше 3-х % обороту, то вона працює з рівнем рентабельності порядку 26 %. Дослідження і розробки сильніше впливають на рентабельність, чим збільшення частки  на ринку. Малим підприємствам не рекомендується використовувати багатокоштовні технології, тому що це приведе до падіння прибутку. Ефективність — ключовий критерій при ухваленні рішення про виробництво. Слово «ефективність» означає, що виробництво йде з мінімальними витратами, зусиллями і втратами. Основним показником ефективності виробництва є прибутковість.
Загальний розрахунок рентабельності припускає наступні формули:

<img width=«461» height=«244» src=«dopb304028.zip» v:shapes="_x0000_s1146 _x0000_s1147 _x0000_s1148 _x0000_s1149 _x0000_s1150 _x0000_s1151 _x0000_s1152">  

Рисунок 5 – Загальний розрахунок рентабельності При розрахунках рентабельності і рішенні фінансових питань необхідно точно трактувати поняття «прибуток». Якщо повернутися до рахунка прибутків і збитків, то по ньому легко помітити, що є істотна різниця між валовим і чистим прибутками: валовий прибуток являє собою поточні доходи до сплати податків, чиста — після їхньої сплати, тобто це ті засоби, якими компанія може користуватися повною мірою і за своїм розсудом.
Короткострокове планування може бути розраховане на рік, півроку, місяць, і так далі. Короткостроковий план на рік включає обсяг виробництва, планування прибутку й інше. Короткострокове планування тісне зв'язує плани різних партнерів і постачальників, і тому ці плани можуть або узгоджуватися, або окремі моменти плану є загальними для компанії-виробника і її партнерів.
Особливе значення для підприємства має короткостроковий фінансовий план. Він дозволяє аналізувати і контролювати ліквідність з обліком всіх інших планів, а закладені в ньому резерви подають інформацію про необхідні ліквідні засоби.
Короткострокове фінансове планування складається з наступних планів:
1. Чергового фінансового плану:
§    доходи з обороту
§    поточні витрати (сировина, зарплата)
§    виграш чи втрати від поточної діяльності
2. Фінансового плану нейтральної області діяльності підприємства:
§    доходи (продаж старого устаткування)
§    витрати
§    виграші чи втрати від нейтральної діяльності
3. Кредитного плану;
4. Плану капітальних вкладень;
5. Плану по забезпеченню ліквідності. Він охоплює виграші чи втрати попередніх планів:
§    сума виграшів і втрат
§    наявні ліквідні засоби
§    резерв ліквідних засобів
Крім того, короткостроковий план містить у собі:
— план товарообігу;
— план по сировині;
— виробничий план;
— план по праці;
— план руху запасів готової продукції;
— план по реалізації прибутку;
— кредитний план;
— план капіталовкладень та інше.
Етапи складання короткострокового плану:
1. Аналіз ситуації і проблеми.
2. Прогнозування майбутніх умов діяльності.
3. Постановка задач.
4. Вибір оптимального варіанта.
5. Складання плану.
6. Коректування й ув'язування.
7. Конкретизація плану.
8. Виконання плану.
9. Аналіз і контроль.
Отже, внутрішньо фірмове планування, як функція управління, складається з обґрунтованого визначення основних напрямків, показників та пропорцій розвитку виробництва з урахуванням забезпеченості матеріальними, фінансовими, кадровими ресурсами та попиту на ринку. Планування здійснює конкретизацію цілей розвитку фірми та окремих її підрозділів на базі глобальних цілей.
Тому, становиться очевидним взаємозв’язок між довго- та короткостроковим плануванням: досягнення глобальних (довгострокових) цілей неможливе без розбиття їх на більш конкретні етапи (короткострокові цілі), а послідовність останніх напряму залежить від поставленої основної задачі фірми. З цього видно, що оперативно-тактичні плани та бюджети виступають інструментами реалізації стратегічних планів і програм фірми.

2 Оперативно- тактичне планування в КС “Мрія”
2.1 Організаційно-економічна характеристика КС “Мрія”
Кредитна спілка “Мрія” діє на базі колективної форми власності, члени спілки несуть фінансову відповідальність щодо її зобов’язань перед державними установами, кооперативними, громадськими об’єднаннями та фізичними особами в межах своїх членських внесків.
Кредитна спілка надає послуги лише своїм членам – фізичним особам. Отже, учасники кредитівки в межах своєї організації виступають одночасно як власники і клієнти.
В кредитній спілці немає засновників та статутного фонду в тому розумінні, в якому прийнято трактувати ці поняття щодо суб’єктів господарської діяльності. Будь-який учасник, незалежно від моменту його вступу до кредитівки, має ті самі управлінські та майнові права, що й перші 50 засновників. Кредитна спілка є відкритою організацією, в якій кожному гарантовано вільний вступ та вихід.
Відповідно до кооперативних принципів, кожний спілчанин має право одного голосу в питаннях управління кредитівкою. При цьому величина внеску не має значення.
Специфічними рисами спілки є:
По-перше, кредитна спілка поєднує в собі ознаки громадської організації і фінансової інституції.
По-друге, кредитівка працює у вузькому секторі фінансового ринку, маючи справу здебільшого з дрібними позичками.
По-третє, кредитну спілку створюють як юридичну особу за ініціативою групи людей, об’єднаних за певними ознаками.
Такі ознаки визначають самі особи – засновники відповідно до законодавства і до статуту.
По-четверте, кредитівка об’єднує тільки фізичних осіб.
По-п’яте, кредитній спілці, як кооперативній формі господарювання, властиві демократичність самоврядування а саме:
§    рівноправність спілчан незалежно від величини внеску та часу вступу до кредитівки;
§    можливість брати участь в управлінні в разі обрання до керівних органів;
§    право на повну фінансову та іншу інформацію про діяльність кредитівки;
§    право контролювати діяльність виборних керівних органів.
По-шосте, філософія кредитної кооперації передбачає мінімізацію фінансового ризику, завдяки якій кредитівка більш-менш стійко реагує на постійну мінливість ринку.
Можливі проблеми КС:
1.           Складність добору й обрання до керівних органів кваліфікованих і порядних людей, які б могли очолити кредитівку й успішно проводити фінансовий менеджмент.
2.           Узгодження інтересів позичальників і кредиторів. Перші намагаються якомога нижчих ставок за кредитами, другі – якомога вищих ставок за депозитами.
3.           Ризик неповернення кредидів. Власне, якраз за це найбільше “болить голова” всім структурам, що позичають гроші. За статистикою, в кредитних спілках такий ризик менший, ніж у банках, але він існує і ніколи повністю не зникає.
Кредитна спілка “Мрія” діє у відповідності зі статутом даного підприємства. Перший розділ статуту розкриває мету, види діяльності та правовий статус діяльності спілки. Другий розділ регламентує склад, порядок утворення і діяльності органів управління спілкою. У третьому розділі статуту розкриваються умови членства та порядок прийняття нових членів спілки, про порядок припинення членства. Розділ 4 перелічує та описує кошти та фінансові послуги кредитної спілки. Заключний розділ 5 містить загальні положення, а також інформацію про порядок відкриття філій кредитної спілки, порядок ліквідації КС та порядок внесення змін і доповнень до статуту.
Слід наголосити також про неприбутковість КС, яка полягає в тому, що всю діяльність цієї організації спрямовано не на отримання прибутку, а на надання кредитних і ощадних послуг тільки її учасникам. Отримані за позичками відсотки становлять дохід кредитівки, який вона спрямовує на формування фондів та на нарахування відсотків на внески членів. За рішенням загальних зборів чи інших органів управління, кредитна спілка може створювати спеціальні фонди для організаційної та фінансової підтримки різноманітних громадських ініціатив чи гуманітарних програм, а також проводити благодійницьку діяльність і реалізовувати соціальні проекти для дітей, інвалідів та інших найменше соціально-захищених категорій населення.
Управління кредитною спілкою опирається на принцип демократичного самоврядування. Найвищим органом управління є загальні збори, які скликаються принаймні раз на рік. З числа спілчан збори обирають три статутних органи, що діють у період між зборами, а саме:
1.           Правління, яке проводить оперативне управління поточною діяльністю, формує портфель послуг і виробляє кредитну політику.
2.           Кредитний комітет, що втілює кредитну політику.
3.           Наглядовий комітет, який контролює діяльність органів управління.
Всі ці органи працюють на громадських засадах. У разі потреби та за наявності коштів, Правління, ухваливши відповідне рішення, може створити платну Виконавчу дирекцію.
Послуги, що надає спілка, є кредити та заощадження. Кредитна спілка, надаючи послуги, пропанує:
§    різноманітні форми забезпечення кредиту;
§    спрощене оформлення документів;
§    швидке надання кредиту;
§    людяний підхід у складних життєвих ситуаціях.
Вкладають зараз переважно члени спілки, які з початку заснування були активними в роботі. До тепер не проводилось роботи по просуванню послуг КС “Мрія”. Особливо відчутна слабка робота в питанні заощаджень. Але на сьогодні вже розроблена і впроваджується активна рекламна компанія спілки в засобах масової інформації, пропаганда у вигляді рекламних аркушів, інші рекламні і пропагандистські заходи. Укладаються угоди і договореності з магазинами міста (“Астрон”, “Джентл”, “Valdis”, “XXI век”, “Liberty”) та підприємствами, що надають різноманітні послуги (“Хаккер-стріт”, стоматологічні клініки “Алек”, “Дантіст”) про можливість покупки або отримання послуг в кредит через КС “Мрія”.
Визначаючи ставку, правління спілки бере до уваги слідуючи обставини:
§    по-перше, треба враховувати рівень інфляції;
§     по-друге, спілка повинна сплатити певну суму кредиторові, який надав свої вільні кошти для тимчасового користування (на сьогодні 30%);
§    по-третє, кредитівка також має отримати певні кошти для забезпечення своєї діяльності, насамперед – для оплати праці представників платної Виконавчої дирекції.
Таким чином, денна ставка по позичкам в КС “Мрія” сягає 0,2959%.
Правління спілки постійно стежить за фінансовою ситуацією в країні і, в разі потреби, швидко приймає рішення про збільшення (зменшення) не тільки ставки, але й розмірів кредиту та терміну його видачі. При цьому будь-яку ухвалу правління з цього поводу обов’язково доводять до відома членів кредитівки.
    продолжение
--PAGE_BREAK--