Реферат: Контрольна робота з зовнiшньоекономiчноi дiяльностi

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Варіант 1.

ПИТАННЯ.

TOC o «1-2» ЗМІСТ таНАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.… PAGEREF _Toc461431386 h

12. ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОНТРАКТІВ.… PAGEREF _Toc461431387 h

22. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА.… PAGEREF _Toc461431388 h

32. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ в УКРАЇНІ.… PAGEREF _Toc461431389 h

42. СУТЬ і ФОРМИ СПІЛЬНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. PAGEREF _Toc461431390 h

52. МІЖНАРОДНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ та КООПЕРУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА.… PAGEREF _Toc461431391 h

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.… PAGEREF _Toc461431392 h

2. ЗМІСТ та НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇДІЯЛЬНОСТІ.

За визначеннямВ. Новицького «зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) уявляє собою такуформу господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклуекономічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів.» [Новицкий,9]

Як відомо, цикл суспільного виробництва умовноподіляють на чотири стадії: виробництво– розподіл – обмін – споживання. Втручання суб’єкта, що належить іннонаціональномувідтворювальному комплексу, на різних стадіях, породжує феномен ЗЕД.

Істотною рисою зовнішньоекономічних зв’язків є не стільки господарськавзаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, скільки фактперетину кордонів національно-відтворювальних комплексів товарами, капіталамиабо послугами.

Якщо підприємства з різних держав функціонують на територіїякоїсь однієї країни, то їхня взаємодія не належить до складу ЗЕД. Наприклад,не можна віднести до ЗЕД відносини між дочірньою компанією фірми з країни А, щодіє у країні Б, з господарськими організаціями цієї ж країни Б.

Навпаки, навіть взаємодія фірм однієї країни є проявом ЗЕД,якщо ця взаємодія стосується партнерів, що перебувають на території різнихкраїн. Адже в даному разі встановлюється зв’язок між різними національними відтворювальними комплексами.

На думку В.Новицького, “сучасна ЗЕД на практиціреалізує базисний принцип світогосподарських відносин ринкового типу –інтенсивний міжнародний поділ праці між анклавами кооперацій праці. Що маєтьсяна увазі під останнім терміном? Передовсім угруповання працівників (виробниківтоварів і послуг), які утворюються у відповідності з реально діючими моделямиузагальнення виробництва, організації господарювання.” [Новицкий,13].

Коли в якості анклава міжнародного поділу праці виступаєвиключно держава, беручи на себе функції загального управлінського іперерозподільного центру, то, як свідчить історичний досвід тоталітарнихекономік, це призводить до значного колапсу в зовнішньоекономічних зв’язках.

Протедержава, не претендуючи на монополію в ЗЕД, може успішно брати участь у ЗЕД подвох напрямах:

·

якбезпосередній суб’єкт домовленостей з інонаціональними партнерами;

·

якрегулятор економічної кон’юнктури і адміністративних правил здійснення ЗЕД.

Якщо ж суб’єктом ЗЕД стає фірма, то, з одного боку,змінюється її нормативно-правовий статус, тобто на неї поширюється юрисдикція іноземної законодавчої системи,міжнародні договірні норми, правила міжнародної торгівлі, а з другого боку, цяфірма залишається імманентною частиною національного відтворювального комплексусвоєї країни.

12.ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОНТРАКТІВ.

Важливим напрямом розвитку ЗЕД України є її ефективнаінтеграція до світового економічного простору. Від успіху ЗЕД України залежитьїї дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки.

Нині усвітовому господарстві “…торговельний обмін переріс у науково-технологічне таінвестиційне співробітництво. Склалася нова модель таких зв’язків –виробничо-інвестиційна.” [Онищенко,14].

За цих умовсуб’єктові ЗЕД слідорієнтуватися не на постачальницько-збутову і посередницько-збутову взаємодію зіншонаціональними партнерами, а на виробничо-інвестиційну модель, де в полізору перебуває співробітництво по всіх ланках виробничо-технологічного процесу з винесенням частини з них за національнімежі.

На думкуВ.Онищенка, “…сьогодні прорив на світові ринки забезпечується, як правило, непросто продуктом, …а міжгалузевим комплексом, який складається з певних відтворювальних і технологічнихсистем.” [Онищенко,16]. Саме тому “головна мета державноїзовнішньоекономічної політики полягає в створенні умов для формуваннядовгострокових конкурентних переваг у вітчизняних товаровиробників.”[Онищенко,16]

У цьому зв’язку можна виділити наступні вихідніположення ефективної ЗЕД :

·

вонагрунтується на високому рівні продуктивності праці;

·

вокремих галузях на світовому ринку конкурують не країни, а фірми;

·

національнаконкурентна перевага має відносний характер;

·

динамічнеоновлення орієнтованих на ЗЕД галузей веде до сталих конкурентних переваг, а недо короткострокового виграшу на рівні зниження витрат;

·

конкурентніпереваги в галузях промисловості створюються протягом десятиріч або довшегостроку;

·

краінидомагаються цих переваг завдяки своїм розбіжностям, а не схожості.

Щодо сучаснихнапрямів розвитку ЗЕД “експортнаорієнтація економіки та лібералізація зовнішньокономічних зв’язків…вимагає визначення існуючих і поттенційнихконкурентних переваг українських товаровиробників, а також чинників, які їхформують, і механізму реалізації цих переваг.”[Онищенко, 16].Україна має такі природні конкурентні переваги, як достатня чисельність робочоїсили, вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси, але ціпереваги є скорше потенційними, ніж дійсними, вони мають кон’юнктурний характер по обмеженій групівиробів.

“…При визначенніекспортно орієнтованих виробництв необхідно керуватися, передовсім,потребами світового ринку, активноці потреби формуючи” [Онищенко, 18]. Для забезпечення успішності своєї ЗЕД їїукраїнським суб’єктам требастворювати нові ніші на світовому ринку та заповнювати їх своєю продукцією.

“…Держава тількистворює певні умови для виникнення і поліпшення конкурентних переваг. Астворюються ці переваги товаровиробниками. Тому державні зусилля зі створеннянабутих або спеціалізованих факторів будуть зведені нанівець, якщо їх неприв”язати до конкретних галузей і компаний, — через повільність державнихструктур та їхню неспроможність своєчасно усвідомити нові напрями діяльностіабо потребим конкретних галузей” [Онищенко, 23].

22.СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА.

А. Гальчинськийпропонує таке визначення світовій валютній системі (СВС): “Світова валютнасистема – є функціональною формоюорганізації валютних відносин на рівні міждержавних зв’язків. Її розвиток регулюється відповідними міждержавними валютнимиугодами, втілення яких забезпечується створенням на колективних засадахміждержавних валютно-фінансових та банківських установ й організацій ”[Гальчинський,320].

СВС має усвоєму складі наступні елементи :

·

міжнароднізасоби обігу і платежу, міжнародні ліквідні ресурси (інвалюта, золото,міжнародна валюта – ЕКЮ, СДР);

·

механізмрегулювання валютних паритетів і курсів;

·

міжнароднівалютні ринки і ринки золота;

·

системаміжнародного кредитування й міждержавних розрахунків;

·

відповідніінфраструктурні ланки і т.ін.

У своємуеволюційному розвитку СВС пройшла три основні етапи:

·

етапзолотого стандарту;

·

етапзолотовалютного (доларового) стандарту;

·

етаппаперово-валютного (девізного) стандарту.

“Принципи іорганізаційні засади сучасної СВС були визначені Ямайською угодою країн-членівМіжнародного валютного фонду (1976 р.)”[Іванов,99].

Ямайськавалютна система грунтується на наступних вихідних принципах.

По-перше,Ямайська угода проголосила повну демонетизацію золота у сфері валютнихвідносин. Було анульовано офіційний золотий паритет, офіційну цінк на золото тафіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошових одиниць. Золотоперетворилося на звичайний товар, але воно продовжує залишатися високоліквіднимтоваром, який в разі необхідності стабілізації платіжного балансу можна продатиза відповідну валюту.

По-друге, Ямайська угода поставила за метуперетворити колективну міжнародну одиницю – СДР (specail drawing rigts, тобто спеціальні права запозичення) наголовний резервний актив та міжнароднийзасіб розрахунку і платежу. Зараз СДР розраховується не на підставі золотогоеквівалента, а на базі “кошика валют”, до якого входять американський долар,німецька марка, французький франк, фунт стерлінгів та єна. Проте і долар яктакий не втратив статусу провідної міжнародної валюти, отже сучасна СВС функціонує за принципами непаперово-валютного (як передбачалося Ямайською угодою), а паперово-доларовоговалютного стандарту.

По-третє, всучасній СВС діють т.зв. “плаваючі” валютні курси національних грошовиходиниць. Це дозволяє валютній системі точніше відбивати внутрішньоекономічнийстан окремих країн, але водночас коливання валютних курсів порушуютьстабільність торговельних зв”язків, породжують спекулятивні операції. “У зв’язку з цим Кінгстонською угодою передбачається збереження елементів регулюваннясистеми валютних співвідношень через здійснення відповідних операцій навалютному ринку. Йдеться, отже, про функціонування системи не просто“плаваючих”, а “регульовано плаваючих” валютних курсів”[Гальч.,328].

СВСпродовжує розвиватися відповідно до змін у міжнародних економічних відносинах.

<span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.6pt;mso-font-kerning:16.0pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">
32. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ в УКРАЇНІ.

Зовнішньоекономічнадіяльність потребує регулюванння з боку держави, основною метою якого є забезпеченняекономічних і політичних інтересів країни. Однієї з форм такого регулювання євалютне.

Автори підручнику“Внешнеторговые сделки”(укладач І.С.Гринько) серед нетарифних методів регулювання ЗЕД називають“…валютні обмеження, пов’язані з одержанням дозволу на використаннявалюти для імпортних закупок…” [Внешнеторговіесделки,14].

Протеосновним видом валютного регулювання ЗЕД є проведення особливої валютноїполітики. Можливість даного регулятивного впливу валютного курсу на ЗЕД пов’язана з тим, що він є однією з передумовміжнародного обміну, позаяк той чи іншийрівень курсу національної валюти значною мірою впливає на експортнуконкурентоспроможність товарів даної країни на світових ринках. “Заниженийвалютний курс дозволяє одержати додатковий зиск при експорті та сприяє припливуіноземного капіталу, одночасно дестимулюючи імпорт.… За цих умов підвищуєтьсявигідність реінвестицій капіталу і, навпаки, менш вигідним стає вивізприбутків. Протилежна економічна ситуація виникає за завищеного курсу валюти(знижується ефективність експорту і зростає – імпорту тощо)” [ОВЭЗ,62-63].

Отже,підтримання заниженого курсу національної валюти є засобом валютногорегулювання ЗЕД, спрямованим на стимулювання експорту і скорочення імпорту і,навпаки, підвищення курсу валюти може застосовуватися як засіб обмеження експорту і розширення імпорту.

42.СУТЬ і ФОРМИ СПІЛЬНОЇ
ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Спільноюпідприємницькою діяльністю (СПД) називають виробничо-господарську діяльністьпартнерів двох або декількох країн, змістом якої є кооперація у сферахвиробництва й обігу, в науково-технічній, інвестиційній і сервіснійобластях.”Спільною ознакою конкрретних форм спільного підприємництва єнеобхідність узгоджувати економічніінтереси всіх учасників такого роду зв’язків, позаяк воснові партнерства лежить конфліктна ситуація ненестиковка їхніх позицій (по загальному фонду, кадровійполітиці, способам управління, виробничій та торговельній політиці,інструментам тактики і стратегії тощо), і забезпечувати рух товаоів (послуг)від виробників до споживачів. В основі цієї діяльності лежить об’єднання зусиль, фінансових коштів іматеріальних ресурсів, довготермінова гарантія збуту товарів, систематичнеоновлення продукції, науково-виробнича і торговельна кооперація, участь уприбутку, поділі технічних,. інвестиційних і комерційних ризиків.”[ОВЭЗ.Словарь-справочник,326-327].

Існують різноманітні форми СПД :

·

обмінтехнологіями та послугами з наступним розподілом програм випуску продукції таіхньої реалізації;

·

концесії,тобто передача іноземцям на певних умовах і на певний строк права експлуатаціїлісів, надр, піприємств тощо;

·

консорціуми,тобто тимчасові союзи фірм або організацій різних країн, метою яких можуть бутирізні види їх скоординованої підприємницької діяльності;

·

акціонернітовариства за участю різнонаціонального капіталу;

·

компаніїз виробничо-збутовою діяльністю;

·

міжнародніекономічні організації різних видів – міжурядові та міждержавні економічніорганізації;

·

міжнароднігосподарські організації, об’єднання і товариства;

·

спільніпідприємстваза участю фірмабо організацій різних країн, які створюються для спільного виробництва, збутупродукції, здійснення науково-дослідницьких робіт, будівництва, технічнихконсультацій, технічного сервіса, надання транспортних, фінансових, страховихпослуг, обслуговування побутової сфери,

·

вільніекономічні зони в різних модифікаціях, тобто обмежені території, в яких діютьособливо пільгові економічні умови для іноземних та національних підприємців.

“Для змістовногобоку спільного підприємництва найбільш характерним є забезпечення доступу донових технологій, їхня швидка “утилізація” в інтересах модернізації іреконструкції виробництва та прискорена його комерціалізація, з тим, щобимаксимально задовільнити вимоги споживачів (користувачів); адаптуваннянаціонального співробітництва у сфері послуг на комерційних засадах у формахлізингу, інжінірингу, консалтингу” [ОВЭЗ, 327].

52. МІЖНАРОДНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ та
КООПЕРУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА.

Міжнародноюспеціалізацією виробництва називають узгоджену між країнами координаціюпродуктивних сил на певних ділянках їх економіки. За словами С.Соколенка“концентрація виробництва однорідної продукції в межах однієї країни абоневеликої кількості країн створюється з метою забезпечення високопродуктивного ефективноговиробництва, зниження собівартості продукції та підвищення її якості.Визначальними моментами розвитку міждержавної спеціалізації є наявність запасівприродних ресурсів, кліматичні умови, виробнича база та існуючий рівеньтехнічного розвитку галузі, рівень внутрінаціональної спеціалізації”[Соколенко,75].

Якщо жвиробництво певної продукції концентрується в межах однієї країни, не базуючисьна реально спеціалізованих підприємствах з високим рівнем техніки і технології,то така концентрація не може вважатися ефективною, позаяк вона не веде довипуску конкурентоспроможної продукції і може призвести до серйознихекономічних провалів.

Міжнароднакооперація за своєю економічною природою уявляє собою продуктивну силу, щодозволяє досягати намічуваного суспільно корисного результату у сферівиробництва, наукових досліджень, збуту при менших затратах живої тауречевленої праці порівняно з необхідними для досягнення подібного результату увипадках, коли учасники діють поодинці. За сучасних умов можна виділитинаступні форми міжнародної кооперації :

·

спільневиробництво;

·

підряднакооперація;

·

поставки у рамках ліцензійних угод;

·

доповненнявиробничих потужностей партнера;

·

поділвиробничих програм (спеціалізація);

·

організаціяспільних підприємств.

“Міжнародна спеціалізаціяі кооперування виробництва – більш розвинута форма міжнародного поділу праці. Оскільки являє собою взаємоув’язаний процес спеціалізації окремих країн, об’єднань, фірм і підприємств навиробництві окремих продуктів або частин продукції з кооперуванням виробниківдля спільного випуску кінцевого товару. Проте ця форма в першу чергу повиннабазуватися на використанні прямих виробничих зв’язків, тісній взаємодії національних наукових івиробничих потенціалів, підвищенні рівня концентрації виробництва”[Cоколенко,76].

ІнтеграціяУкраїни до системи світового господарства можливо тільки за умови успішногозалучення її економічних суб’єктів до міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва в якостінеобхідних ланок світогосподарських зв’язків.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1.

“Реал”, 1994. – 464 с.

2.

Гальчинський,Анатолій. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Основи, 1998. – 415 с.

3.

ІвановВ.М. Гроші та кредит: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 230 с.

4.

, 1994. – 191 с.

5.

6.

7.

спецкурсу з основ ринкових відносин іпідприємництва. Теорія ринкової економіки і практика переходу України до ринку.Тема 12. Зовнішньоекономічна діяльність // Економіка України. – 1993. – № 3. –С.75-82.

еще рефераты

Еще работы по международным экономическим и валютно-кредитным отношениям

Реферат по международным экономическим и валютно-кредитным отношениям

Сущность и содержание возможных стратегий выхода на внешний рынок

29 Августа 2013

Реферат по международным экономическим и валютно-кредитным отношениям

Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції

29 Августа 2013

Реферат по международным экономическим и валютно-кредитным отношениям

Международные валютные отношения

29 Августа 2013

Реферат по международным экономическим и валютно-кредитным отношениям

Внешнеэкономические связи Российской Федерации на примере Северо-Западного и Дальневосточного регионов

29 Августа 2013