Реферат: Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів

--PAGE_BREAK--● створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну зацікавленість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).
Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого, — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:
1) збільшення екстенсивного завантаження;
2) підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба на двох важливих обставинах. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності не є такими широкими і залежать передовсім від інженерних рішень, покладених в основу конструкцій цього устаткування. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв’язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрізмінні простої становлять 10—15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спро­можності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.
Для підприємств ряду галузей індустрії і передовсім машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7—1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10—15 і більше відсотків.
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4—6% і модернізувати 6—8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.
До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску — у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва — у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20—30%.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5—6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об’єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше.
За умов ринкової економіки система господарювання в цілому повинна передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебувають тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства
Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства, знаходиться основних виробничих фондів на суму 6,20 млн.грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою 2.1.1:
Бвк = Бвп + Бпв — Бвв (2.1.1)
де Бвк — балансова вартість ОВФ на кінець періоду,
Бвп — балансова вартість ОВФ на початок періоду,
Бпв — балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство,
Бвв — балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства.
Тоді, Бвк = 6,2 + 0,5 — 0,5 = 6,2 млн. грн.
Бвр = (Бвп + Бвк)/2, (2.1.2)
Бвр= (6,20+ 6,20)/2 = 6,20 млн. грн.
Показник технологічної структури основних виробничих фондів:
Активна частина: 82,26 %. Пасивна частина: 6,2-5,1=1,1 млн. грн. або пасивна частина – 17,74 %.
Так як активна частина основних виробничих фондів підприємства (82,26 %) значно перевищує пасивну (17,74 %) можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення. Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання.
Коефіцієнт зносу:<shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><imagedata src=«40865.files/image005.png» o:><img width=«104» height=«52» src=«dopb196129.zip» v:shapes="_x0000_i1029">(2.1.3)
Кзн = (6,20 – 5,40) /6,20 = 0,13
Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 13%, тобто перенесли частку вартості на новостворену продукцію. Але, основні виробничі фонди повинні знаходитись ще в стані використання своєї повної потужності.
Коефіцієнт придатності:
<imagedata src=«40865.files/image007.png» o:><img width=«127» height=«44» src=«dopb196130.zip» v:shapes="_x0000_i1030"> (2.1.4)
Кпр = 1 – 0,13 = 0,87
Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 87 % від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних засобів на 87 %
2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства:
Коефіцієнт вибуття: (2.2.1)
 <imagedata src=«40865.files/image009.png» o:><img width=«110» height=«59» src=«dopb196131.zip» v:shapes="_x0000_i1031"> 
Кв = 0,50: 6,10 = 0,081
Отже 8,1% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, вибули внаслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха.
Коефіцієнт надходження: (2.2.2)
<imagedata src=«40865.files/image011.png» o:><img width=«89» height=«44» src=«dopb196132.zip» v:shapes="_x0000_i1032">
Кн = 0,50: 6,2 = 0,08
Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 8 % (від загальної кількості) основних виробничих фондів.
Коефіцієнт оновлення: (2.2.3)
<imagedata src=«40865.files/image013.png» o:><img width=«95» height=«53» src=«dopb196133.zip» v:shapes="_x0000_i1033">
Кон = 0,45: 6,2 = 0,073
Цей коефіцієнт показує, що частина модифікованого нового обладнання введеного в експлуатацію у звітному періоді від загальної вартості основних фондів, становить 7,3 %.
Період оновлення: (2.2.4)
<imagedata src=«40865.files/image015.png» o:><img width=«89» height=«44» src=«dopb196134.zip» v:shapes="_x0000_i1034"> 
Тон = 6,2: 0,45 = 14 років
Період оновлення ОВФ складає 14 років.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення:   
<imagedata src=«40865.files/image017.png» o:><img width=«100» height=«60» src=«dopb196135.zip» v:shapes="_x0000_i1035">
Кіон = 0,073: 0,081 = 0,9
За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних фондів становить 0,90.
Тривалість обороту (2.2.6)
<imagedata src=«40865.files/image019.png» o:><img width=«81» height=«47» src=«dopb196136.zip» v:shapes="_x0000_i1036">
Тоб = 6,20: ( 6,2 * 0,084) = 11,9
Отже, тривалість оброту ОВФ становить 11,9 роки.
Коефіцієнт оборотності (2.2.7)
<imagedata src=«40865.files/image021.png» o:><img width=«78» height=«42» src=«dopb196137.zip» v:shapes="_x0000_i1037">
Коб = 6,20 * 0,084: 6,20 = 0,084
Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 8,4% вартості ОВФ.

2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами
Фондозабезпеність виробництва: (2.3.1)
<imagedata src=«40865.files/image023.png» o:><img width=«106» height=«50» src=«dopb196138.zip» v:shapes="_x0000_i1038">
Фо = 6,20: 8,10 = 0,77
За результатами розрахунку можна стверджувати, що підприємство має в наявності 0,77 грн. основних виробничих фондів для виробництва одної гривні продукції. Необхідно збільшувати обсяг основних фондів підприємства.
Механозабезпеченість: (2.3.2)
<imagedata src=«40865.files/image025.png» o:><img width=«97» height=«47» src=«dopb196139.zip» v:shapes="_x0000_i1039">
Мз = 5,10: 8,10 = 0,63
Таким чином на одиницю виробленої продукції припадає 0,63 активної частини основних фондів (станків, обладнання тощо).
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами.
Фондоозброєність праці: (2.4.1)
<imagedata src=«40865.files/image027.png» o:><img width=«117» height=«53» src=«dopb196140.zip» v:shapes="_x0000_i1040">
Для того, щоб визначити фондоозброєність праці необхідно спочатку визначити середньоспискову чисельність робітників, що працюють в найбільш чисельну зміну. Визначимо скільки в загальному припадає робітників на одного працівника 310/400=0,775. Тоді робітників в першу зміну буде; 200*0,775=155.
Фп = 6200: 155 = 40 тис. грн./чол.
Даний показник показує оснащеність працівників основними фондами.
Вданому випадку на одного працівника припадає 40 тис. грн. Зростання показника призведе до зростання кількості виготовленої продукції робітником, а тим самим буде підвищуватись продуктивність праці. Але ефективним виробництво буде вважатися за умов, що продуктивність праці буде рости швидше за фондоозброєність праці.
Механоозброєність праці (2.4.2)
<imagedata src=«40865.files/image029.png» o:><img width=«81» height=«26» src=«dopb196141.zip» v:shapes="_x0000_i1041">
Мн = 5100: 155 = 32,90
Даний показник показує скільки припадає активної частини основних виробничих фондів на одного робітника (в даному випадку — 32,90 тис. грн.).
Ефективність виробництва буде відбуватися за умов, що ріст механозабезпеченості буде забезпечувати зростання продуктивності праці, але темпами які випереджають зростання рівня механозабезпеченості.
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
Коефіцієнт використання календарного часу:
<imagedata src=«40865.files/image031.png» o:><img width=«102» height=«50» src=«dopb196142.zip» v:shapes="_x0000_i1042">(2.5.1)
Кк.ч = 156: 365 = 0,43
За отриманими результатами можна стверджувати, що основні виробничі фонди використовуються на 43% календарного часу протягом року, що на 25-30% менше стандарту, тому необхідно запровадити заходи підвищення даного показника. При цьому треба враховувати неробочі дні (вихідні та святкові дні), а також простої основних фондів пов'язані з їх ремонтом, у зв'язку з природними явищами, у зв'язку із сезонністю робіт та з інших об'єктивних причин.
Коефіцієнт використання робочого часу: (2.5.2)
<imagedata src=«40865.files/image033.png» o:><img width=«122» height=«55» src=«dopb196143.zip» v:shapes="_x0000_i1043">
Кр. ч. = 156: 217 = 0,72
Даний показник показує ступінь використання робочого часу на протязі року, на даному підприємстві він складає 0,72 ефективне використання основних виробничих фондів забезпечується при коефіцієнті використання робочого часу 0,75 — 0,80. Отже, дії підприємства не знаходяться в межах цього показника.
Коефіцієнт змінності: (2.5.3)
<imagedata src=«40865.files/image035.png» o:><img width=«111» height=«55» src=«dopb196144.zip» v:shapes="_x0000_i1044">
Кзм = (5,80 + 2,40 + 1,80) / 6,20 = 1,61
Цей показник характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. На даному підприємстві він складає 1,61 зміни протягом доби. При підвищенні цього показника підвищується використання основних фондів протягом доби.
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу: ( 2.5.4)
<imagedata src=«40865.files/image037.png» o:><img width=«131» height=«55» src=«dopb196145.zip» v:shapes="_x0000_i1045">
Кв.зм. = (8 – 1,7) / 8 = 0,79
де 0,79 год. — внутрізмінні витрати робочого часу.
Цей показник характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, який на даному підприємстві становить 0,79. Можна стверджувати, що ефективність використання основних фондів в даних умовах забезпечується.
Інтегральний коефіцієнт використання часу:
<imagedata src=«40865.files/image039.png» o:><img width=«272» height=«40» src=«dopb196146.zip» v:shapes="_x0000_i1046">             (2.5.5)
Кін = 0,43 *0,72 *0,79 *1,61 = 0,39
Даний показник (0,39) показує що ступінь використання основних виробничих фондів в часі невисокий. Забезпечується певна ефективність використання основних виробничих фондів в часі.
2.6. Узагальнюючі показники
Фондовіддача — усього обсягу основних виробничих фондів підприємства: (2.6.1)
<imagedata src=«40865.files/image041.png» o:><img width=«113» height=«58» src=«dopb196147.zip» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1026">
Фв = 8,10: 5,10 = 1,59
Фондовіддача 1,59 означає, що 1,59 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємність продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача.
Фондовіддача — по активній частині основних виробничих фондів:(2.6.2)
<imagedata src=«40865.files/image043.png» o:><img width=«97» height=«60» src=«dopb196148.zip» v:shapes="_x0000_i1047"> 
Фв.а. = 8,10: 5,10 = 1,59 грн./грн.
Даний показник показує, що 1,59 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо). Даний показник має недоліки попереднього показника.
Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів: (2.6.3)
<imagedata src=«40865.files/image045.png» o:><img width=«80» height=«57» src=«dopb196149.zip» v:shapes="_x0000_i1048">
Для того щоб визначити коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів необхідно спочатку визначити суму річних амортизаційних відрахувань.
<imagedata src=«40865.files/image047.png» o:><img width=«104» height=«35» src=«dopb196150.zip» v:shapes="_x0000_i1049"> (2.6.4)
а = 8,4
Звідси Ар = 6,20 млн. грн. • 0,084 = 0,52 млн. грн.
Тоді Кв.с. = 8,10: 0,52 = 15,58 грн./грн.
За результатами обрахунку можна сказати, що на 15,58 одиниць виготовленої продукції припадає одна одиниця зносу основних фондів.
Коефіцієнт фондозйому: (2.6.5)
<imagedata src=«40865.files/image049.png» o:><img width=«135» height=«51» src=«dopb196151.zip» v:shapes="_x0000_i1050"> 
Кфз = 8,10: (6,70 * 0,176) = 6,87
Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації основних виробничих фондів. Коефіцієнт фондозйому становить 6,87

Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу
Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.
Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити — підвищення, ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5 — 30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва
    продолжение
--PAGE_BREAK--На основі запроектованих заходів, збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів становить 5%.
Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році:
<imagedata src=«40865.files/image051.png» o:><img width=«161» height=«36» src=«dopb196152.zip» v:shapes="_x0000_i1051">(3.1.1.1)
де <imagedata src=«40865.files/image053.png» o:><img width=«43» height=«31» src=«dopb196153.zip» v:shapes="_x0000_i1052">- приріст часу використання основних виробничих фондів, днів;
Рчб — фактичний робочий час використання основних виробничих фондів у базовому році, днів;
<imagedata src=«40865.files/image055.png» o:><img width=«48» height=«31» src=«dopb196154.zip» v:shapes="_x0000_i1053">  — величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків від величини базового року.
<imagedata src=«40865.files/image053.png» o:><img width=«43» height=«31» src=«dopb196153.zip» v:shapes="_x0000_i1054"> = 156 * 0,05 = 8 днів
Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу в році:
<imagedata src=«40865.files/image057.png» o:><img width=«154» height=«76» src=«dopb196155.zip» v:shapes="_x0000_i1055"> (3.1.1.2)
<imagedata src=«40865.files/image059.png» o:><img width=«45» height=«40» src=«dopb196156.zip» v:shapes="_x0000_i1056">- плановий (можливий) робочий час використання основних виробничих фондів
Кр.ч. = (156 + 8): 217 = 0,76
Визначаємо збільшення числа змін використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу.
<imagedata src=«40865.files/image061.png» o:><img width=«195» height=«42» src=«dopb196157.zip» v:shapes="_x0000_i1057">(3.1.1.3)
де<imagedata src=«40865.files/image063.png» o:><img width=«65» height=«40» src=«dopb196158.zip» v:shapes="_x0000_i1058"> — приріст числа змін використання основних виробничих фондів, змін;
Кзмб – коефіцєнт змінності використання основних виробничих фондів у базовому році
<imagedata src=«40865.files/image063.png» o:><img width=«65» height=«40» src=«dopb196159.zip» v:shapes="_x0000_i1059"> = 1,61 * 8=13 змін
Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів при базовому рівні змінності їх використання
<imagedata src=«40865.files/image066.png» o:><img width=«238» height=«38» src=«dopb196160.zip» v:shapes="_x0000_i1060"> (3.1.1.4)
де 3м.б. — величина змін використання основних виробничих фондів у плановому році Змб=156 *1,61+13 = 264 змін
Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
<imagedata src=«40865.files/image068.png» o:><img width=«220» height=«55» src=«dopb196161.zip» v:shapes="_x0000_i1061"> (3.1.1.5)
де <imagedata src=«40865.files/image070.png» o:><img width=«84» height=«38» src=«dopb196162.zip» v:shapes="_x0000_i1062"> — приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
Об — обсяг виробництва продукції у базовому році;
Змб— число змін використання основних виробничих фондів у базовому році
<imagedata src=«40865.files/image070.png» o:><img width=«84» height=«38» src=«dopb196162.zip» v:shapes="_x0000_i1063">= 8100,00: 264 * 13 = 398,86 тис. грн.
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини основних виробничих фондів — 0,1грн. у додаткову зміну
<imagedata src=«40865.files/image072.png» o:><img width=«277» height=«34» src=«dopb196163.zip» v:shapes="_x0000_i1064">(3.1.1.6)
де <imagedata src=«40865.files/image074.png» o:><img width=«64» height=«33» src=«dopb196164.zip» v:shapes="_x0000_i1065"> - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
<imagedata src=«40865.files/image076.png» o:><img width=«42» height=«33» src=«dopb196165.zip» v:shapes="_x0000_i1066"> - балансова (первісна) вартість активної частини основних виробничих фондів;
<shape id="_x0000_i1067" type="#_x0000_t75" o:bullet=«t»><imagedata src=«40865.files/image078.png» o:><img width=«54» height=«28» src=«dopb196166.zip» alt="*" v:shapes="_x0000_i1067">- додаткові витрати, в грн. на 1 тис. грн. балансової вартості активної частини основних виробничих фондів у додаткову зміну
<imagedata src=«40865.files/image080.png» o:><img width=«64» height=«36» src=«dopb196167.zip» v:shapes="_x0000_i1068"> =5100 * 0,1 * 13=6,63 тис. грн.
Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою 3.1.1.7:
<imagedata src=«40865.files/image082.png» o:><img width=«172» height=«34» src=«dopb196168.zip» v:shapes="_x0000_i1069">(3.1.1.7)
де <imagedata src=«40865.files/image084.png» o:><img width=«59» height=«33» src=«dopb196169.zip» v:shapes="_x0000_i1070"> - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсяг продукції: і-го року;
<imagedata src=«40865.files/image086.png» o:><img width=«33» height=«35» src=«dopb196170.zip» v:shapes="_x0000_i1071"> - балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році;
а — норма річних амортизаційних відрахувань;
 <imagedata src=«40865.files/image086.png» o:><img width=«33» height=«35» src=«dopb196170.zip» v:shapes="_x0000_i1072">= 6,20 млн. грн.,
а — річний знос ОВФ; а =8,4 %
Оі — обсяг виробництва продукції в і-му році. Оі = 8,10 млн. грн.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить
а)       у базовому році <imagedata src=«40865.files/image084.png» o:><img width=«59» height=«33» src=«dopb196169.zip» v:shapes="_x0000_i1073"> = 6200 * 0,084: 8100 = 0,064 грн./грн.
б)       у плановому році <imagedata src=«40865.files/image088.png» o:><img width=«372» height=«33» src=«dopb196171.zip» v:shapes="_x0000_i1074"> (3.1.1.8) де <imagedata src=«40865.files/image090.png» o:><img width=«30» height=«29» src=«dopb196172.zip» v:shapes="_x0000_i1075">  — сума на яку вибуло ОВФ;
<imagedata src=«40865.files/image092.png» o:><img width=«33» height=«34» src=«dopb196173.zip» v:shapes="_x0000_i1076">  — сума на яку поступило ОВФ;
<imagedata src=«40865.files/image094.png» o:><img width=«76» height=«29» src=«dopb196174.zip» v:shapes="_x0000_i1077"> - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
<imagedata src=«40865.files/image096.png» o:><img width=«57» height=«33» src=«dopb196175.zip» v:shapes="_x0000_i1078"> = (6099 * 0,084)/(8100 + 398,86) = 0,060 грн/грн
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
<imagedata src=«40865.files/image098.png» o:><img width=«281» height=«33» src=«dopb196176.zip» v:shapes="_x0000_i1079">(3.1.1.9)
де <imagedata src=«40865.files/image100.png» o:><img width=«64» height=«34» src=«dopb196177.zip» v:shapes="_x0000_i1080">- економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції;
<imagedata src=«40865.files/image102.png» o:><img width=«34» height=«30» src=«dopb196178.zip» v:shapes="_x0000_i1081">- річний обсяг виробництва продукції у плановому році
<imagedata src=«40865.files/image104.png» o:><img width=«72» height=«33» src=«dopb196179.zip» v:shapes="_x0000_i1082">= (0,064-0,060) * (8100+398,86) = 34,00 тис. грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме
<imagedata src=«40865.files/image106.png» o:><img width=«224» height=«35» src=«dopb196180.zip» v:shapes="_x0000_i1083"> (3.1.1.10)
де <imagedata src=«40865.files/image108.png» o:><img width=«59» height=«33» src=«dopb196181.zip» v:shapes="_x0000_i1084"> - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
<imagedata src=«40865.files/image108.png» o:><img width=«59» height=«33» src=«dopb196181.zip» v:shapes="_x0000_i1085">= 34,00 — 6,63 =27,37 тис. грн.
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу
В процесі виробництва (будівництва) на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Причини простоїв на різних організаціях ідентичні: несвоєчасне і некомплектне матеріально-технічне забезпечення виробництва (будівництва), недоліки в технічному обслуговуванні машин та обладнання, дефекти в організації та управлінні виробництва і, нарешті, відсутність відповідної економічної зацікавленості робочих та інженерно-технічного персоналу.
Зменшення внутрізмінних витрат робочого часу буде досягатися за рахунок комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів:
— поліпшення умов організації роботи;
— забезпечення додаткової експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування;
— підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення
виробництва (об'єктів будівництва);
— економічні стимули (доплати й ін.). Зменшення внутрізмінних витрат призведе до скорочення вартості основних фондів, зниження умовно-постійної частини накладних витрат, економії амортизаційних відрахувань, тощо.
— це забезпечить підвищення ефективності використання внутрізмінного часу.
На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства становить 7,6 %.
Визначаємо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році
<imagedata src=«40865.files/image110.png» o:><img width=«379» height=«35» src=«dopb196182.zip» v:shapes="_x0000_i1086"> (3.1.1.10)
де<imagedata src=«40865.files/image112.png» o:><img width=«86» height=«32» src=«dopb196183.zip» v:shapes="_x0000_i1087"> — загальна величина зменшення втрат внутрізмінного часу;
<imagedata src=«40865.files/image114.png» o:><img width=«63» height=«34» src=«dopb196184.zip» v:shapes="_x0000_i1088"> - втрати внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів у базовому році, г;
<imagedata src=«40865.files/image116.png» o:><img width=«68» height=«35» src=«dopb196185.zip» v:shapes="_x0000_i1089">- величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків;
<imagedata src=«40865.files/image118.png» o:><img width=«42» height=«32» src=«dopb196186.zip» v:shapes="_x0000_i1090"> - річний робочий час використання основних виробничих фондів;
<imagedata src=«40865.files/image120.png» o:><img width=«36» height=«33» src=«dopb196187.zip» v:shapes="_x0000_i1091"> - коефіцієнт змінності
<imagedata src=«40865.files/image122.png» o:><img width=«75» height=«29» src=«dopb196188.zip» v:shapes="_x0000_i1092">= (1,80*0,05) * (156+13) * 1,61 = 24,5 години
По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінного робочого часу у відсотках становитиме
<imagedata src=«40865.files/image122.png» o:><img width=«75» height=«29» src=«dopb196188.zip» v:shapes="_x0000_i1093"> = 24,5 * 100 / (169 * 1,61 * 7,6) = 1,18 %
Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно значенню втрат внутрізмінного часу
<imagedata src=«40865.files/image124.png» o:><img width=«195» height=«34» src=«dopb196189.zip» v:shapes="_x0000_i1094">(3.1.2.2)
де <imagedata src=«40865.files/image126.png» o:><img width=«52» height=«26» src=«dopb196190.zip» v:shapes="_x0000_i1095"> - збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів;
Об — обсяг виробництва продукції у базовому році;
<imagedata src=«40865.files/image128.png» o:><img width=«79» height=«28» src=«dopb196191.zip» v:shapes="_x0000_i1096"> - величина зменшення втрат внутрізмінного часу, у відсотках
<imagedata src=«40865.files/image130.png» o:><img width=«69» height=«29» src=«dopb196192.zip» v:shapes="_x0000_i1097"> = 8100*0,0118=95,58 тис. грн.
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів. Розрахунок ведеться виходячи із нормативу витрат на 1 тис. грн. активної частини основних виробничих фондів на кожен відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу – 0,96 гривні.
<imagedata src=«40865.files/image132.png» o:><img width=«330» height=«29» src=«dopb196193.zip» v:shapes="_x0000_i1098">(3.1.2.3)
де <imagedata src=«40865.files/image134.png» o:><img width=«80» height=«29» src=«dopb196194.zip» v:shapes="_x0000_i1099"> - додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу;
<imagedata src=«40865.files/image136.png» o:><img width=«77» height=«28» src=«dopb196195.zip» v:shapes="_x0000_i1100"> - додаткові втрати з розрахунку на 1тис.грн. активної частини основних виробничих фондів на один відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу
<imagedata src=«40865.files/image134.png» o:><img width=«80» height=«29» src=«dopb196194.zip» v:shapes="_x0000_i1101">= 5100 * 0,96 * 1,18 = 5,78 тис. грн.
Визначаємо зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції Розрахунок ведеться на 1грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою 3.1.3.3
<imagedata src=«40865.files/image138.png» o:><img width=«162» height=«36» src=«dopb196196.zip» v:shapes="_x0000_i1102">  (3.1.2.4)
де <imagedata src=«40865.files/image140.png» o:><img width=«60» height=«30» src=«dopb196197.zip» v:shapes="_x0000_i1103"> - доля річних амортизаційних відрахувань собівартості у одиниці обсягу продукції: і-го року грн.;
БВі — балансова вартість основних виробничих фондів підприємства в і-му році;
а — норма річних амортизаційних відрахувань;
Оі — обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:
а)  у базовому році <imagedata src=«40865.files/image142.png» o:><img width=«57» height=«34» src=«dopb196198.zip» v:shapes="_x0000_i1104"> = 6200 * 0,084 / 8100= 0,064 грн./грн.
б)  у плановому році <imagedata src=«40865.files/image142.png» o:><img width=«57» height=«34» src=«dopb196198.zip» v:shapes="_x0000_i1105">= 6099 * 0,084 / (8100 +95,58 + 398,86) = 0,060 грн./грн.
Економія амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції у плановому році становитиме
<imagedata src=«40865.files/image144.png» o:><img width=«277» height=«28» src=«dopb196199.zip» v:shapes="_x0000_i1106">(3.1.2.5)
<imagedata src=«40865.files/image146.png» o:><img width=«61» height=«27» src=«dopb196200.zip» v:shapes="_x0000_i1107"> = (0,064 — 0,060) * 8594,44 = 34,38 тис. грн.
Зниження собівартості продукції підприємства на рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу буде становити
<imagedata src=«40865.files/image148.png» o:><img width=«277» height=«29» src=«dopb196201.zip» v:shapes="_x0000_i1108">(3.1.2.6)
<imagedata src=«40865.files/image150.png» o:><img width=«81» height=«29» src=«dopb196202.zip» v:shapes="_x0000_i1109"> - величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів
<imagedata src=«40865.files/image150.png» o:><img width=«81» height=«29» src=«dopb196202.zip» v:shapes="_x0000_i1110">= 34,38 – 5,78 =28,60 тис. грн.
Визначаємо коефіцієнт використання внутрізмінного часу у плановому році
<imagedata src=«40865.files/image152.png» o:><img width=«133» height=«55» src=«dopb196203.zip» v:shapes="_x0000_i1111">(3.1.2.7)
де Тзм — тривалість зміни, год.;
<imagedata src=«40865.files/image154.png» o:><img width=«36» height=«30» src=«dopb196204.zip» v:shapes="_x0000_i1112">  — втрати внутрізмінного часу
<imagedata src=«40865.files/image156.png» o:><img width=«31» height=«34» src=«dopb196205.zip» v:shapes="_x0000_i1113"> = (8 – 0,96): 8 = 0,88
3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання
основних виробничих фондів
Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання основних ви­робничих фондів можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів. Організаційні фактори:
— зміна штатів із включенням посад змінних майстрів, обслуговуючого персоналу і робітників по розрахунках на відповідну змінність; поліпшення умов організації роботи;
-    забезпечення експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування в другу і третю зміни;
-    підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення об'єктів, на яких передбачається робота в другу і третю зміни.
Економічні фактори:
-    перехід на повний госпрозрахунок і самоокупність;
-    впровадження самофінансування відтворення власних основних фондів;
-    економічні стимули (доплати й ін.).
Без забезпечення цих умов робота в другу і третю зміни буде економічно неефективна або навіть неможлива.
Укрупнені розрахунки показують економічну ефективність таких заходів, витрати на котрі значно перекриваються економією витрат на придбання основних фондів. Крім того, має ефект від підвищення продуктивності праці, викликаний більш повним використанням основних фондів. Ефект від підвищення змінності вимірюється в:
-        ефекті від скорочення вартості основних фондів;
— ефекті, що одержується від зниження умовно-постійної частини накладних витрат;
— ефекті, що полягає в економії амортизаційних відрахувань. Визначаємо величину збільшення змінності використання основних виробничих фондів на підприємстві. Наприклад, розрахунками на основі запроектованих заходів визначено, що додатково буде використовуватися основних виробничих фондів, у першу зміну – 255,00тис. грн., в другу -105,00 тис. грн. і в третю зміну — 90,00 тис. грн., тобто обсяг використання основних виробничих фондів буде збільшено на 450 (255+105+90) тис. грн.
Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів становитиме
<imagedata src=«40865.files/image158.png» o:><img width=«158» height=«75» src=«dopb196206.zip» v:shapes="_x0000_i1114">(3.1.3.1)
де <imagedata src=«40865.files/image160.png» o:><img width=«66» height=«32» src=«dopb196207.zip» v:shapes="_x0000_i1115"> - збільшення коефіцієнта використання основних виробничих фондів;
<imagedata src=«40865.files/image162.png» o:><img width=«42» height=«27» src=«dopb196208.zip» v:shapes="_x0000_i1116"> - балансова вартість приросту основних виробничих фондів, що будуть додатково використовуватися в і-ту зміну;
Бв — балансова вартість основних виробничих фондів підприємства.
<imagedata src=«40865.files/image164.png» o:><img width=«68» height=«31» src=«dopb196209.zip» v:shapes="_x0000_i1117"> = (255 + 105 + 90)/ 6099 = 0,07
Визначаємо коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому році
<imagedata src=«40865.files/image166.png» o:><img width=«202» height=«32» src=«dopb196210.zip» v:shapes="_x0000_i1118">(3.1.3.2)
де <imagedata src=«40865.files/image168.png» o:><img width=«150» height=«30» src=«dopb196211.zip» v:shapes="_x0000_i1119">- коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках
<imagedata src=«40865.files/image170.png» o:><img width=«56» height=«34» src=«dopb196212.zip» v:shapes="_x0000_i1120"> = 1,61+0,07=1,68
Визначаємо число змін використання основних виробничих фондів у плановому році в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності
<imagedata src=«40865.files/image172.png» o:><img width=«178» height=«36» src=«dopb196213.zip» v:shapes="_x0000_i1121"> (3.1.3.3)
де <imagedata src=«40865.files/image174.png» o:><img width=«43» height=«27» src=«dopb196214.zip» v:shapes="_x0000_i1122">  — число змін використання основних виробничих фондів у плановому році;
<shape id="_x0000_i1123" type="#_x0000_t75" o:bullet=«t»><imagedata src=«40865.files/image176.png» o:><img width=«41» height=«29» src=«dopb196215.zip» alt="*" v:shapes="_x0000_i1123"> - робочий час використання основних виробничих фондів у плановому році;
<imagedata src=«40865.files/image178.png» o:><img width=«66» height=«28» src=«dopb196216.zip» v:shapes="_x0000_i1124">- коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому році
<imagedata src=«40865.files/image180.png» o:><img width=«40» height=«32» src=«dopb196217.zip» v:shapes="_x0000_i1125"> = 169 * 1,68 = 284 зміни
Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів підприємства із обсягу виробництва в одну зміну в базовому році
<imagedata src=«40865.files/image182.png» o:><img width=«209» height=«57» src=«dopb196218.zip» v:shapes="_x0000_i1126">(3.1.3.4)
де <imagedata src=«40865.files/image184.png» o:><img width=«67» height=«28» src=«dopb196219.zip» v:shapes="_x0000_i1127"> - збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності;
Об — обсяг виробництва продукції у базовому році;
Змб — число змін використання основних виробничих фондів у базовому році;
<imagedata src=«40865.files/image186.png» o:><img width=«60» height=«28» src=«dopb196220.zip» v:shapes="_x0000_i1128">- приріст числа змін використання основних виробничих фондів у плановому році (<imagedata src=«40865.files/image188.png» o:><img width=«191» height=«27» src=«dopb196221.zip» v:shapes="_x0000_i1129">)
<imagedata src=«40865.files/image190.png» o:><img width=«69» height=«33» src=«dopb196222.zip» v:shapes="_x0000_i1130"> = 8594,44: 264 * (284 – 264) = 643,60 тис. грн.
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів. До них відносяться витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств — 1 тис. грн. на одну зміну в рік
<imagedata src=«40865.files/image192.png» o:><img width=«195» height=«35» src=«dopb196223.zip» v:shapes="_x0000_i1131">(3.1.3.5)
де <imagedata src=«40865.files/image194.png» o:><img width=«52» height=«26» src=«dopb196224.zip» v:shapes="_x0000_i1132"> - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів;
<imagedata src=«40865.files/image196.png» o:><img width=«57» height=«30» src=«dopb196225.zip» v:shapes="_x0000_i1133"> - приріст змін в плановому році;
<imagedata src=«40865.files/image198.png» o:><img width=«56» height=«28» src=«dopb196226.zip» v:shapes="_x0000_i1134"> - норматив витрат з розрахунку на одну зміну використання основних виробничих фондів підприємства в рік
<imagedata src=«40865.files/image200.png» o:><img width=«61» height=«36» src=«dopb196227.zip» v:shapes="_x0000_i1135">=20,00 * 1,0=20,00 тис. грн.
Визначаємо величину зниження витрат на виробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції
<imagedata src=«40865.files/image202.png» o:><img width=«175» height=«28» src=«dopb196228.zip» v:shapes="_x0000_i1136"> (3.1.3.6)
де <imagedata src=«40865.files/image204.png» o:><img width=«57» height=«30» src=«dopb196229.zip» v:shapes="_x0000_i1137">- доля річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції;
БВі — балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році;
а — середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань;
<shape id="_x0000_i1138" type="#_x0000_t75" o:bullet=«t»><imagedata src=«40865.files/image206.png» o:><img width=«25» height=«28» src=«dopb196230.zip» alt="*" v:shapes="_x0000_i1138">— обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції становитиме:
а)  у базовому році <imagedata src=«40865.files/image208.png» o:><img width=«59» height=«37» src=«dopb196231.zip» v:shapes="_x0000_i1139"> = 6200 * 0,084: 8100 = 0,064 грн./грн. 
б) у плановому році <imagedata src=«40865.files/image210.png» o:><img width=«71» height=«38» src=«dopb196232.zip» v:shapes="_x0000_i1140">= 6200 * 0,084: (8594,44 + 643,60) = 0,056 грн./грн.
Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме
<imagedata src=«40865.files/image212.png» o:><img width=«276» height=«31» src=«dopb196233.zip» v:shapes="_x0000_i1141">(3.1.3.7)
де <imagedata src=«40865.files/image214.png» o:><img width=«66» height=«28» src=«dopb196234.zip» v:shapes="_x0000_i1142"> - економія річних амортизаційних відрахувань в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів
<imagedata src=«40865.files/image216.png» o:><img width=«69» height=«31» src=«dopb196235.zip» v:shapes="_x0000_i1143"> = (0,064 — 0,056) * (8594,44 + 643,60)= 73,90 тис. грн.
Економія собівартості річного обсягу виробництва основних виробничих фондів у плановому році буде становити
<imagedata src=«40865.files/image218.png» o:><img width=«230» height=«28» src=«dopb196236.zip» v:shapes="_x0000_i1144">(3.1.3.8)
<imagedata src=«40865.files/image220.png» o:><img width=«68» height=«28» src=«dopb196237.zip» v:shapes="_x0000_i1145">= 73,90 – 20,00 =53,90 тис. грн.
Визначаємо величину додаткових робочих місць в зв’язку із збільшенням змінності використання основних виробничих фондів підприємства.
Збільшення змінності використання основних виробничих фондів призводить до збільшення робочих місць, а відповідно до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства в зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних фондів підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості основних виробничих фондів, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників
<imagedata src=«40865.files/image222.png» o:><img width=«125» height=«56» src=«dopb196238.zip» v:shapes="_x0000_i1146">(3.1.3.9)
де <imagedata src=«40865.files/image224.png» o:><img width=«46» height=«31» src=«dopb196239.zip» v:shapes="_x0000_i1147">  — додаткова потреба підприємства у працівниках, грн..;
<shape id="_x0000_i1148" type="#_x0000_t75" o:bullet=«t»><imagedata src=«40865.files/image226.png» o:><img width=«54» height=«27» src=«dopb196240.zip» alt="*" v:shapes="_x0000_i1148">— балансова вартість основних виробничих фондів, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну грн..;
Фп– фондоозброєність праці працівників підприємства, грн…
<imagedata src=«40865.files/image228.png» o:><img width=«40» height=«36» src=«dopb196241.zip» v:shapes="_x0000_i1149"> = 450: 40 = 12 чол.
В тому числі:
в першу зміну
<imagedata src=«40865.files/image230.png» o:><img width=«46» height=«28» src=«dopb196242.zip» v:shapes="_x0000_i1150"> = 255: 40 = 7 чол.
В другу зміну
<imagedata src=«40865.files/image232.png» o:><img width=«47» height=«33» src=«dopb196243.zip» v:shapes="_x0000_i1151"> = 105: 40 = 3 чол.
В третю зміну
/>       = 90: 40 = 3 чол
3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу
Підвищення коефіцієнта використання календарного часу основних виробничих фондів на підприємстві буде досягатися декількома шляхами — перш за все це експлуатація основних фондів будівництва по «сковзящим» графікам, як це робиться на транспорті і в сфері обслуговування, тобто використання їх, де це економічно доцільно, у вихідні та навіть в святкові дні. Мова йде про використання потужних та дорогих будівельних машин та обладнання, а також унікального обладнання на підприємствах будівельної індустрії. У вихідні та святкові дні доцільно проводити технічне обслуговування та ремонт будівельної техніки та транспортних засобів. Необхідно зацікавити колектив в кращому використанні календарного часу для експлуатації основних фондів (і те тільки своїх, але й субпідрядних організацій).
Виходячи із запроектованих заходів величина збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів дорівнює 5%.
    продолжение
--PAGE_BREAK--