Реферат: Безробіття і його види

--PAGE_BREAK--Тому, на думку неокласиків, в ринковій економіці може бути тільки добровільне безробіття, тобто таке, яке визивається вимогами високої заробітної плати. Робітники самі вибирають безробіття, тому що не згодні працювати за більш низьку оплату своєї праці. Теж саме можна сказати і про ролі держави: якщо вона регулює рівень заробітної плати, то порушує конкурентний ринковий механізм.
Звідки і вимоги економістів неоліберального напрямку – для усунення безробіття треба добиватися конкуренції на ринку праці, гнучкості заробітної плати.
Разом з тим в неокласичній моделі безробіття може мати місце і при зберіганні гнучкості заробітної плати, оскільки деяка частина робочої сили буде залишатися без роботи за власним бажанням, претендуючи на більш високі заробітки. Цю ситуацію ілюструє рис. 1-2.
На графіку рівновага на ринку праці установлюється в точці E. Однак при ринковій ставці заробітної плати PLE, яка склалася, потреба фірм в робочій силі (ділянка кривої попиту DL нижче точки E) задовільняється не повністю і складає величину EF. В той же час ця потреба ніяким чином не може бути задовільнена, тому що незайняті робітники будуть згодні працювати тільки за більш високу ставку (ділянка кривої пропозиції праці SL вище точки E). Отже, максимальна кількість праці, яку може запропонувати ринок, складає величину L1 (відрізок AF), а платіжоспроможний попит фірм на працю, який визначається граничною продуктивністю праці, —  L0(відрізок AE ). Різницю між цими об’ємами представляє відрізок EF,  який показує кількість робітників, які не бажають працювати по пропонованій фірмами заробітній платі.
 
 
                         ref  SHAPE  \* MERGEFORMAT <lock v:ext=«edit» rotation=«t» aspectratio=«t» position=«t»><shape id="_x0000_s1054" type="#_x0000_t75" o:divferrelative=«f»><fill o:detectmouseclick=«t»><path o:extrusionok=«t» o:connecttype=«none»><lock v:ext=«edit» text=«t»><img width=«648» height=«386» src=«dopb41855.zip» v:shapes="_x0000_s1053 _x0000_s1054 _x0000_s1055 _x0000_s1056 _x0000_s1057 _x0000_s1058 _x0000_s1059 _x0000_s1060 _x0000_s1061 _x0000_s1062 _x0000_s1063 _x0000_s1064 _x0000_s1065 _x0000_s1066 _x0000_s1067 _x0000_s1068 _x0000_s1069 _x0000_s1070 _x0000_s1071 _x0000_s1072 _x0000_s1073 _x0000_s1074 _x0000_s1075 _x0000_s1076 _x0000_s1077"><imagedata src=«7813.files/image003.wmz» o: croptop="-65513f" cropbottom=«65513f»><lock v:ext=«edit» rotation=«t» position=«t»><img width=«648» height=«384» src=«dopb41856.zip» v:shapes="_x0000_i1025">
                                                                                                                                                                                                                                 
                                       Кейнсіанська концепція
Неокласична концепція добровільного безробіття, яка викладена в названій вище книзі А. Пігу, стала предметом серйозної критики Дж. Кейнсом в його роботі „Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей”, яка була написана  гарячими слідами Великої депресії.
 В кейнсіанській концепції зайнятосеі послідовно і докладно доказується, що в ринковій економіці безробіття носить не добровільний характер (в неокласичному його розумінні), а вимушений. На думку Кейнса, неокласична теорія дійсна лише в межах галузевого, мікроекономічного рівня, і тому вона не в змозі відповісти на питання про те, чим визначається фактичний рівень зайнятості в економіці в цілому. Кейнс показав, що „… об’єм зайнятості  досконало визначеним чином поєднаний з об’ємом ефективного попиту”, а наявність „неповної зайнятості”, тобто безробіття, зумовлене обмеженність попиту на товари [7, с  ].
Викладаючи свої погляди, Дж. Кейнс спростовує теорію А. Пігу, показує, що безробіття імманентно присутнє в ринковій економіці, витікає із її законів. В кейнсіанській концепції ринок праці може знаходитися в стані рівноваги не тільки при повній зайнятості, але і при наявності безробіття. Це пояснюється тим, що пропозиція праці, на думку Кейнса, залежить від розміру номінальної заробітної плати, а не від реального її рівня, як вважали неокласики. Отже, якщо ростуть ціни і реальна заробітна плата знижується, то робітники при цьому не відмовляються працювати. Попит же на працю, який пред’являють на ринку підприємці, є функцією реальної зарплати, яка змінюється при змінені рівня цін: при збільшенні цін робітники зможуть купити менше товарів і послуг, і навпаки. В результаті Кейнс прийшов до висновку, що об’єм зайнятості в більшому ступіні залежить не від робітників, а від підприємців, оскільки попит на працю визначається не ціною праці, а розміром ефективного попиту на товари і послуги. Якщо ефективний попит в суспільстві недостатній, оскільки він визначається насамперед граничною схильністю до споживання, яка знижується по мірі зростання доходу, то зайнятість досягає рівноважного рівня в точці, яка розташована нижче рівня повної зайнятості (рис 2-1).
ref  SHAPE  \* MERGEFORMAT <lock v:ext=«edit» rotation=«t» aspectratio=«t» position=«t»><shape id="_x0000_s1079" type="#_x0000_t75" o:divferrelative=«f»><fill o:detectmouseclick=«t»><path o:extrusionok=«t» o:connecttype=«none»><img width=«648» height=«386» src=«dopb41857.zip» v:shapes="_x0000_s1078 _x0000_s1079 _x0000_s1080 _x0000_s1081 _x0000_s1082 _x0000_s1083 _x0000_s1084 _x0000_s1085 _x0000_s1086 _x0000_s1087 _x0000_s1088 _x0000_s1089 _x0000_s1090 _x0000_s1091 _x0000_s1092 _x0000_s1093 _x0000_s1094 _x0000_s1095 _x0000_s1096"><imagedata src=«7813.files/image003.wmz» o: croptop="-65513f" cropbottom=«65513f»><lock v:ext=«edit» rotation=«t» position=«t»><img width=«648» height=«384» src=«dopb41856.zip» v:shapes="_x0000_i1026"> 
                  
 Cукупний попит у суспільстві визначає обсяг виробництва, а значить і попит на робочу силу. За допомомогою зниження заробітної плати можна стимулювати значне підвищення зайнятості. Засобом від безробіття вважається підвищення державних витрат чи зниження податків, що приводить до збільшення сукупного попиту і, отже, до збільшення попиту на робочу силу.
Безробіття зумовлене комплексом причин:                                                           
-         структурними змінами в економіці;
-         нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
-         постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми – НТР;
-         пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;
-         обмеженістю попиту на товари, послуги тощо.
Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види.
ВИДИ БЕЗРОБІТТЯ На сьогодні за даними ООН, близько 800 млн.чол., тобто практично кожний третій працездатний у світі, не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Чим нижчий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим вищий рівень безробіття, і навпаки. На території колишнього СРСР безробіття було приховане (або внутрішньозаводське).
Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на виробничих дільницях перевищує об’єктивно потрібну. Наслідками його є депрофесіоналізація, низька якість продукції, падіння дисципліни праці, зрівнялівка в оплаті праці, зниження реальної заробітної плати. Серед поширених форм прихованого безробіття – вимушені виробничі простої з технологічних причин, прогули і простої, пов’язані з недобросовісним відношенням робітників до праці.
Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму його регулювання, надійного захисту безробітніх. 
Економісти відрізняють головним чином три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.
                                Фрикційне безробіття
Фрикційне безробіття породжується постійним переміщенням населення із одного регіона (міста, селища) в другий, зміною професії, етапів життя (навчання, робота, народження дитини і догляд за нею, тощо). Безробіття, яке виникає по цим мотивам, розглядається як добровільне, оскільки люди за власним бажанням змінюють місце проживання, роботу, професію, приймають рішення навчатися або мати дитину. Фрикційне безробіття існує завжди, воно неминуче. Головна її ознака – низька тривалість. Так, в США в кінці 80-х років приблизно 50% безробітних були такими менш чим 5 тижнів, а 80% безробітніх – приблизно 14 тижнів. Це говорить про те, що американське безробіття по природі в значній мірі носить фрикційний характер, що свідчитьпро достатньо високу ефективність ринку робочої сили, нормальний процес перерозподілу ресурсів в економіці, а не про серйозну соціальну проблему. Істотною рисою такого безробіття є також те, що люди, які шукають роботу, володіють необхідною кваліфікацією, професійною підготовкою і навичками. На їх здатності існує попит з боку фірм.
Добровільна відмова від роботи не вичерпується лише фрикційним безробіттям. Добровільне безробіття виникає коли людина не хоче працювати за низьку заробітну плату. Крім того, в будь-якому суспільстві є певний відсоток людей, які взагалі не хочуть працювати (в західних країнах їх доля доходить до 15%). В цю категорію входять достатньо багаті люди, які можуть дозволити собі не працювати, оскільки не потребують прибутків від праці. Сюди ж можна віднести  „природжених дармоїдів”  (бомжі тощо), для яких життя без домівки – своєрідний стиль життя, психологічна установа. Частина людей одержують прибуток із інших джерел (знаходяться на утриманні дружини або чоловіка, держави) і вважають, що той заробіток, який вони одержують, не компенсує їм втрати дозвілля або неринкову діяльність, включаючи роботу по дому і вихованню дітей. Зрештою, в категорію добровільних безробітніх нерідко попадають люди з низькою кваліфікацією, які не можуть розраховувати на високі заробітки, а також робітники тих країн, де податки настільки високі, що трудові доходи не приносять відчутного чистого прибутку.
                                Структурне безробіття
Структурне безробіття виникає в результаті незбігання попиту на робочу силу і пропозиції праці, яка пов’язана з технологічними змінами в виробництві, які породжують і структурні зміни в попиті на робочу силу. З цієї причини структурне безробіття інколи називають технологічним. Під впливом технологічних змін попит на деякі види професій закінчується і роботодавці шукають спеціалістів з новими професіями. Крім того, відбуваються зміни територіального розподілу робочої сили, в результаті чого в окремих регіонах може нагромаджуватися незайняте населення. В 90-ті роки в Росії та інших країнах СНД безробіття зростало в значній мірі за рахунок структурного компонента, тому що, з одного боку, попит на велику кількість спеціальностей став різко падати (інженери, проектувальники, науково-дослідні працівники, тощо), а з іншого – з’явилася потреба в нових професіях (банківські службовці, бухгалтери, комерсанти, менеджери, охоронці та ін.).
Уникнути структурного безробіття неможливо. Це пов’язано з тим, що технічний прогрес  завжди породжує нові товари, технології і навіть цілі галузі (до них, наприклад, відноситься виробництво персональних комп’ютерів, лазерних дисків). В результаті дуже змінюється структура попиту на робочу силу, а люди з непотрібними професіями виявляються збоку, доповнюючи ряди безробітніх.
Зміни в структурі попиту сьогодні виявляються все більш суттєвими. Американські експерти, складаючи прогноз розвитку ринку праці в США до кінця століття, виявили неминучість серйозних змін на ньому. Швидше за все буде збільшуватися кількість робочих місць для людей, які володіють наступними професіями:
-         бухгалтер і аудитор;
-         спеціаліст по перевихованню правопорушників;
-         інженер-механік;
-         медична сестра;
-         спеціаліст по зв’язкам компаній з громадськістю;
-         програмувальник для персональних комп’ютерів і комп’ютеризованої техніки;
-         терапевт, який спеціалізується на професійних захворюваннях;
-         техник по обслуговування медичної апаратури.
Структурне безробіття відрізняється від фрикційного ще й тим,  що має більш тривалий характер. Фрикційні безробітні, як правило, мають можливість отримати роботу без додаткової перепідготовки, тому що на ринку праці попит на їх професії зберігається. Навпаки, структурним безробітним потрібно іноді не тільки перепідготовка, але й зміна місця проживання.
Фрикційне і структурне безробіття також називається  природним безробіттям. Поняття було введено в економічну науку М. Фрідменом в 1968 р. І незалежно від нього розроблено іншим американським вченим – Е. Фелпсом.
Природне безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможної достатньо швидко  здійснювати міжгалузеві і міжрегіональні переміщення в залежності від потреб виробництва.  Природне безробіття – це частка безробітніх, яка відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці, тобто потенційному ВВП.
Поняття повної зайнятості не означає, що всі люди  працездатного віку зайняті в суспільному виробництві, оскільки фрикційне і структурне безробіття неминуче. Рівень безробіття при повній зайнятості визначається цілим рядом факторів, і насамперед мінімальною заробітною платою. Її низький рівень сприяє тому, що збільшуються терміни пошуку роботи молоддю, яка вперше шукає роботу, а також тими безробітними, які шукають більш високооплачувану роботу.
На природний рівень впливають також система соціального страхування на випадок безробіття, авторитет профспілок, схильність людей до трудової діяльності, різниця в темпах зростання по секторам економіки, податки, тощо.Оскільки ці фактори мінливі, то і рівень природного безробіття з плином часу змінюється.
Розрахунки показують, що рівень природного безробіття зростає при збільшенні фактичного безробіття. Збільшення безробіття в періоди спадів виробництва закінчується повертанням її не до початкового рівня, а до більш високого природного рівня.
Безробіття на природному рівні необхідне, тому що стримує інфляцію. В економіці з повною зайнятістю будь-який сплеск сукупного попита AD обертається зростанням рівня цін, оскільки виробництво не може адекватно відреагувати на попит, який виріс, через нехватку ресурсів (рис. 2-2).
  ref  SHAPE  \* MERGEFORMAT <lock v:ext=«edit» rotation=«t» aspectratio=«t» position=«t»><shape id="_x0000_s1099" type="#_x0000_t75" o:divferrelative=«f»><fill o:detectmouseclick=«t»><path o:extrusionok=«t» o:connecttype=«none»><lock v:ext=«edit» text=«t»><img width=«648» height=«384» src=«dopb41858.zip» v:shapes="_x0000_s1098 _x0000_s1099 _x0000_s1100 _x0000_s1101 _x0000_s1102 _x0000_s1103 _x0000_s1104 _x0000_s1105 _x0000_s1106 _x0000_s1107 _x0000_s1108 _x0000_s1109 _x0000_s1110 _x0000_s1111 _x0000_s1112 _x0000_s1113 _x0000_s1114 _x0000_s1115 _x0000_s1116"><imagedata src=«7813.files/image007.wmz» o: croptop="-65506f" cropbottom=«65506f»><lock v:ext=«edit» rotation=«t» position=«t»><img width=«648» height=«383» src=«dopb41859.zip» v:shapes="_x0000_i1027">
Структурне безробіття, при всій своїй хворобливості, також  може не хвилювати країну,  але лише в тому випадку, коли загальна кількість вільних місць не поступається кількості людей, які шукають роботу, хоча і мають інші спеціальності. Якщо робочих місць взагалі менше, ніж безробітних, тоді це погано. Це означає, що в країні виникла третя, сама неприємна форма безробіття – циклічне.
                                    Циклічне безробіття  
Циклічне безробіття виникає головним чином в тих країнах, які переживають загальний економічний спад. В цьому випадку кризові явища виникають не на окремих, а практично на всіх товарних ринках. Складності переживає велика кількість фірм країни, а масові звільнення починаються майже одночасно і скрізь. В підсумку загальна кількість вільних робочих місць в країні виявляється менше кількості безробітних.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Рівень циклічного безробіття uц визначається як різниця між фактичнимuі природним u* рівнями безробіття:
 
                                             uц = u – u*    
Циклічне безробіття свідчить про неповне використання виробничих ресурсів. В цьому випадку фактичний об’єм національного виробництва Yf нижче потенційного Y*. Якщо ж фактичний рівень ВВП дорівнює потенційному Yf = Y*, то природний рівень безробіття дорівнює фактичному u = u*. В цьому випадку циклічного безробіття немає.
Отже, чим нижче фактичний ВНП порівняно з потенційним, тим більше циклічне безробіття:  
                                         Yf < Y* → u >u*  
ЗАКОН ОУКЕНА Різниця між потенційним  ВВП Y* і фактичним Yf  утворює кон’юктурний розрив (розрив ВВП), аналіз якого в 1960-ті роки провів американський економіст Оукен. На основі емпіричних даних він виявив стійкий зв’язок між величиною циклічного безробіття та кон’юктурним розривом:  
                                 u – u* = (γ(Y* — Yf))/Y*
Закон Оукена: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує її природний рівень на 1%, відставання обсягу ВНП становить 2,5%.
Наявність кон’юктурного безробіття свідчить пронеповне використання виробничих можливостей країни.
Економічні і соціальні наслідки кон’юктурного безробіття:
-         відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП в порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях;
-         відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення;
-         під час кон’юктурного безробіття – через тривалі періоди бездіяльності – втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.
  Сезонне безробіття знайоме людям багатьох професій, наприклад всім, хто обслуговує відпочиваючих на курортах. Така незайнятість, звичайно, породжуж певні проблеми, але в ній немає нічого трагічного: прийде новий сезон, і з ним повернеться робота. Більш того, сезонно незайняті люди не зовсім підходять під саме визначення безробітного, тому що часто не займаються активним пошуком постійного місця роботи. Комусь не подобається такий спосіб життя, у інших немає потрібної кваліфікації або бажання її отримати.
Таким чином, безробіття породжує серйозні витрати як для суспільства в цілому, так і для окремих його громадян (які поповнили кількість безробітних). Наявність безробітних означає, що країна створює менший об’єм національного продукту в порівнянні з об’ємом при повній зайнятості. Це відбувається від того, що праці використовується не в повній мірі. Отже, в меншому ступіню використовується й інші фактори: виробничі будівлі, обладнання, транспорт, природні ресурси, тощо. В результаті об’єм національного виробництва стає меншим чим той, який міг би бути при повному використанні виробничих ресурсів.
Але від безробіття найбільше страждають приватні інтереси робітників, які попали в резервну армію праці. Як показуєть економічні дослідження, довгострокове безробіття знижує рівень резервної заробітної плати робітників, після того як вони знаходять роботу (через втрату кваліфікації, зниження рівня професіоналізму, тобто „заіржавлення” людського капіталу). Іншою небезпекою для безробітніх, які не працюють довгий час, є їх повна неприваблювальність на ринку праці. В результаті при досягненні певного рівня безробіття є велика ймовірність її зберігання на цьому рівні. Економісти називають це явище ефектом гістерезіса, який став серйозною проблемою для західних країн в 1980-ті роки.
Термін „гістерезіс” запозичений економістами у фізиків. Гістерезіс має місце, коли перемінна підлягає тимчасовому зовнішньому впливу і не повертається до вихідного значення навіть після того, як зовнішній вплив вже не існує. Стосовно до безробіття гістерезіс означає, що якщо рівень безробіття збільшується, то він може і не повернутися до вихідного значення навіть після припинення дії, яка визвала його фактори. В цьому випадку буде спостерігатися зростання природного безробіття.
Безробіття породжує такі серйозні морально-психологічні, соціальні і політичні проблеми, які буває надто важко виразити кількісно. Ніякі гроші не можуть адекватно виразити масштаби страждань і нещасть мільонів безробітних. Вони почуваються непотрібними й зайвими людьми, в них формується занижена самооцінка здібностей і всіх особистих якостей, що негативно відбивається на моральному оличчі людини, шкодить його психічному і фізичному здоров’ю, тощо.По розрахункам американських вчених, збільшення рівня безробіття на 1%, яке зберігається протягом 6 років, визиває зростання (в %) практично всіх явищ сучасної „соціальної патології” в суспільстві:
Загальної смертності – на 2,0;
Кількості самогубств – на 4,1;
Кількості вбивств – на 5,7;
Кількості ув, язнених в тюрмах – на 4,0;
Кількості психічно хворих – на 4,0 [8, с. ].
Нарешті, високе безробіття, як показує історичний досвід, може породжувати серйозні політичні катаклізми. Так, в період Великої депресії в кількох західноєвропейських країнах (Германія, Італія, Іспанія), а також в Японії демократичні сили потерпіли нищівний програш на парламентсьх виборах і до влади прийшли диктаторські, націонал-соціалістичні і фашистські режими, які розв’язали потім другу світову війну. На сьогодні ми  є свідками активізації націонал-патріотичних, комуністичних і навіть профашистських сил в Україні й інших країнах СНД, причина якої також криється в високому рівні безробіття.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ За кейнсіанською теорією зайнятості, в умовах ринкової економіки не існує механізму, що забезпечує і гарантує повну зайнятість.
Одним із висновків цієї теорії є фундаментальне положення про те, що ринкова система не може вважатися саморегулюючою і потребує планомірного і цілеспрямованого державного  регулювання.
ref  SHAPE  \* MERGEFORMAT <lock v:ext=«edit» rotation=«t» aspectratio=«t» position=«t»><shape id="_x0000_s1118" type="#_x0000_t75" o:divferrelative=«f»><fill o:detectmouseclick=«t»><path o:extrusionok=«t» o:connecttype=«none»><lock v:ext=«edit» text=«t»><img width=«654» height=«384» src=«dopb41860.zip» v:shapes="_x0000_s1117 _x0000_s1118 _x0000_s1119 _x0000_s1120 _x0000_s1121 _x0000_s1122 _x0000_s1123 _x0000_s1124 _x0000_s1125"><imagedata src=«7813.files/image007.wmz» o: croptop="-65506f" cropbottom=«65506f»><lock v:ext=«edit» rotation=«t» position=«t»><img width=«648» height=«383» src=«dopb41859.zip» v:shapes="_x0000_i1028">
  
<shapetype id="_x0000_t13" coordsize=«21600,21600» o:spt=«13» adj=«16200,5400» path=«m@0,l@0@1,0@1,0@2@0@2@0,21600,21600,10800xe»><path o:connecttype=«custom» o:connectlocs="@0,0;0,10800;@0,21600;21600,10800" o:connectangles=«270,180,90,0» textboxrect=«0,@1,@6,@2»>  <img width=«258» height=«295» src=«dopb41861.zip» v:shapes="_x0000_s1130 _x0000_s1128">       <img width=«417» height=«248» src=«dopb41862.zip» v:shapes="_x0000_s1132 _x0000_s1136 _x0000_s1138 _x0000_s1135 _x0000_s1137">      

                                                                                                                          
   

         
<img width=«417» height=«178» src=«dopb41863.zip» v:shapes="_x0000_s1140 _x0000_s1142 _x0000_s1141 _x0000_s1143">  

Принципи соціального захисту
-         Забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації кадрів, яка дозволяла б кожній людині знаходити застосування своїм особистим здібностям у відповідній сфері діяльності.
-         Організація ефективної системи формування доходів, при якій рівень отримуваної винагороди безпосередньо визначається якістю і результатом роботи людини незалежно від галузі економіки, в якій вона працює.
-         Макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і особистому споживанні, в тому числі податкове планування, забезпечення професійної і соціальної мобільності населення.
-         Офіційне  встановлення реального рівня прожиткового мінімуму в натуральній формі та регулярна його індексація у грошовій.
-         Захист інтересів споживачів, пов’язаний з переходом від ринку продавців до ринку покупців.
Ринок робочої сили – специфічний сектор економіки. Він відрізняється від всіх ринків тим, що на ньому переміщуються не товари із пластмаси, дерева чи металу, а живі люди.Тому його регулювання має велике соціально-економічне і політичне значення і складає особливу турботу держави. Однак задача держави – не забезпечити кожного бажаючого роботою, тому що це збільшить інфляцію, а сдержати безробіття на природному рівні, що і означає досягнення повної зайнятості.
Крива Філліпса
Кейнсіанці не пояснили причини одночасного існування інфляції і безробіття, і цю прогалину ліквідував австралійський економіст А. У. Філліпс, визначивши універсальний характер зворотної залежності, між безробіттям u та інфляцією π.На графіку ця залежність приймає форму кривої (рис. 5-1).
Крива Філліпса показує, що при збільшенні попиту на робочу силу і скороченні безробіття рівень цін в економіці підвищується. Таким чином, вона дає спрощену однофакторну модель інфляції, визначаючи її як функцію безробіття. Крива Філліпса показує, що безробіття обмежує можливості зростання заробітної плати, а отже, витрат, які впливають на рівень цін.
Багатьма економістами крива філліпса розглядалася в 60-ті роки, як ідеальний засіб вибору альтернативних варіантів між інфляцією та безробіттям. Однак монетаристи на чолі з М. Фрідменом прийшли до висновку, що крива Філліпса достовірно описує зв’язок між інфляцією і безробіттям тільки в недовгому періоді, коли скорочення безробіття неможливо без зростання інфляції. В довгому ж періоді крива Філліпса трансформується в криву стагфляції, яка показує одночасне зростання інфляції і безробіття.
              ref  SHAPE  \* MERGEFORMAT <lock v:ext=«edit» rotation=«t» aspectratio=«t» position=«t»><shape id="_x0000_s1152" type="#_x0000_t75" o:divferrelative=«f»><fill o:detectmouseclick=«t»><path o:extrusionok=«t» o:connecttype=«none»><lock v:ext=«edit» text=«t»><img width=«554» height=«385» src=«dopb41864.zip» v:shapes="_x0000_s1151 _x0000_s1152 _x0000_s1153 _x0000_s1154 _x0000_s1155 _x0000_s1156 _x0000_s1157 _x0000_s1158 _x0000_s1159 _x0000_s1160 _x0000_s1161 _x0000_s1162 _x0000_s1163 _x0000_s1164 _x0000_s1165 _x0000_s1166 _x0000_s1167 _x0000_s1168 _x0000_s1169 _x0000_s1170 _x0000_s1171 _x0000_s1172 _x0000_s1173 _x0000_s1174 _x0000_s1175 _x0000_s1176 _x0000_s1177 _x0000_s1178 _x0000_s1179 _x0000_s1180 _x0000_s1181 _x0000_s1182 _x0000_s1183"><imagedata src=«7813.files/image007.wmz» o: croptop="-65506f" cropbottom=«65506f»><lock v:ext=«edit» rotation=«t» position=«t»><img width=«552» height=«383» src=«dopb41865.zip» v:shapes="_x0000_i1029">
   
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         
Припустимо, що природний рівень безробіття в економіці зображає лінія u*u*. Цьому рівню на кривій Філліпса відповідає точка A, а значить, очікувана інфляція π*. Припустимо далі, що фактичне безробіття вище природної норми і складає u1. При такому безробітті інфляція буде на достатньо низькому рівні π1. Для скорочення втрат в економіці держава скорочує безробіття зразу до u*, а потім до u2 (шляхом збільшення пропозиції грошей, розширення інвестицій, тощо). За це доводиться розраховуватися ростом рівня цін до π2. Ситуацію, яка склалася, відобразить на кривій Філліпса точка C.
Однак на цьому процес не закінчується. Через деякий час профспілки почнуть вимагати провести індексацію заробітної плати, у відповідь на що підприємці скоротять частину робітників (з метою недопущення зростання витрат). Безробіття повернеться до свого природного рівня, і крива Філліпса зсунеться вправо, проходячи через точку А′.
Якщо держава здійснить нові кроки по скороченню безробіття до рівня u3, то рівень інфляції вже складе π3. На кривій Філліпса комбінації u3, π3 відповідатиме точка D. Після індексації заробітної плати і скорочення зайнятості до u* крива Філліпса знову зсунеться вправо і пройде через точку А″. Подальші такі дії держави визиватимуть аналогічні наслідки: за кожною спробою скоротити безробіття слудуватиме зростання цін і повернення безробіття до природної норми.
Таким чином, ми бачимо, що закони економіки виявляються сильнішими, ніж бажання і волі держави. Своїми діями держава провокує не тільки зростання цін, але й збільшення безробіття, попадаючи в результаті в хибне коло стагфляції (крива, яка проходить через точки C, D і далі).Це означає, що боротьба з безробіттям за рахунок інфляції не може дати бажаємих результатів, і про це свідчить світова практика. Якщо держава прагнутиме як тільки можливо більше скоротити рівень безробіття, то слідом за інфляцією погіршиться стан платіжного балансу, знизиться конкуренція, затримаються темпи економічного зростання. Все це поступово зведе нанівець спроби боротьби з безробіттям. Тому, проводячи такі політичні рішення, держава повинна дуже ретельно зважувати всі „за” та „проти” своїх дій. Досвід більшості західноєвропейських країн показує, що всі уряди незалежно від їх партійної належності при спробі понизити рівень безробіття нижче 5% відчували потім великі труднощі
Звідси витікає, що державна політика в області зайнятості повинна грунтуватися виходячи передусім із визначення типу безробіття: держава повинна боротися не з будь-яким безробіттям, а лише з циклічним.
    продолжение
--PAGE_BREAK--