Реферат: Рентабельність підприємства

--PAGE_BREAK--


    продолжение
--PAGE_BREAK--Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

Основні класи показників рентабельності

Фінансові коефіцієнти рентабельності

1

2

1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу)



1.1.Коефіцієнт обмеженого рівня валового прибутку

1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку від основної (операційної) діяльності

1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку всієї діяльності підприємства

1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня чистого прибутку

1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності

2.Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів

2.1.Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих

активів

2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал

2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал

3.Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів

3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору

3.2.Коефіцієнт рентабельності     совокупного капіталу

3.3.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу



--PAGE_BREAK--Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях міри, ваги, обсягу, довжини, площі, вартості і т.д. безвідносно до розміру інших явищ.

Відносні показники відбивають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною якого-небудь іншого чи явища з величиною цього явища, але узятої за інший чи час по іншому об'єкті. Відносні показники одержують у результаті розподілу однієї величини на іншу, котра приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства, средньотрасльові і т.д. Відносні величини виражаються у формі коефіцієнтів (при базі 1) чи відсотків (при базі 100).

Використовуються різні види відносних величин: планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносна величина планового завдання являє собою відношення планового рівня показника поточного року до його рівня торік чи до середнього за три-п'ять попередніх років.

Відносна величина виконання плану -це відношення між фактичним і плановим рівнем показника, виражене звичайно у відсотках.

Для характеристики зміни показників за який-небудь проміжок часу використовують відносні величини динаміки.Їх визначають шляхом розподілу величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами росту (приросту) і виражаються звичайно в чи відсотках коефіцієнтах. Відносні величини динаміки можуть бути базисними і коштовними. У першому випадку кожен наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а в іншому — кожний наступний рік відноситься допопереднього.

Показник структури — це відносна частка (питома вага) частини загалом, виражена в чи відсотках коефіцієнтах. Наприклад, питома вага посівів зернових культур у загальній посівній площі, питома вага робітників у загальній кількості працівників підприємства.

Відносні величини координації являють собою співвідношення частин цілого між собою, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робітників машин і т.д.

Відносними величинами інтенсивності називаються ті, котрі характеризують ступінь поширеності, розвитку якого-небудь явища у відповіднім середовищі, наприклад, ступінь захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації і т.д.

Відносні величини ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами чи витратами, наприклад, виробництво продукції на один карбованець витрат, на одного робітника і т.д.

У практиці економічної роботи поряд з абсолютними і відносними показниками дуже часто застосовуються середні величини. Вони

використовуються для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ по якій-небудь ознаці. Наприклад, середня зарплата робітників використовується для узагальнюючої характеристики рівня оплати праці досліджуваної сукупності робітників. У середній величині відбиваються загальні, характерні, типові риси досліджуваних явищ по відповідному ознаці. Вона показує загальну міру цієї ознаки в досліджуваній сукупності, тобто одним числом характеризує всю сукупність об'єктів. За допомогою середніх величин можна порівнювати різні сукупності об'єктів, наприклад, райони за рівнем врожайності культур, підприємства за рівнем оплати праці і т.д.

В аналізі господарської діяльності використовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичні (прості і зважені), середньогармонічні, середньогеометричні, середньо-хронологічні, середньоквадратичні й ін.

При використанні середніх величин варто враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, ґрунтуючись на масових даних. У цьому їхня сила і недолік. Нерідко буває, що за загальними середніми показниками, що виглядають досить непогано, ховаються результати погано працюючих бригад, цехів і інших господарських підрозділів. За середніми даними не видні і досягнення передовиків виробництва. Тому при аналізі необхідно розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх середньо-груповими, а в деяких випадках і індивідуальних показниках.

Широке застосування знаходить угруповання інформації -
розподіл маси досліджуваної сукупності об'єктів на якісно однорідні групи по відповідним ознаках. Якщо статистика використовує цей спосіб для узагальнення і типізації явищ, то в аналізі угруповання допомагає роз'яснити зміст середніх величин, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв'язок між досліджуваними показниками.

1. У залежності від задач використовуються типологічні, структурні й аналітичні угруповання.

Прикладом типологічних угруповань можуть бути групи населення за родом діяльності, групи підприємств по формах власності і т.д.

Структурні угруповання дозволяють вивчати внутрішню будівлю показників, співвідношення в них окремих частин. З їхньою допомогою вивчають склад робітників по професіях, стажу роботи, віку, виконанню норм виробітку; склад підприємств по ступені виконання плану виробництва продукції, зниженню її собівартості і т.д. Особливо велике значення мають структурні угруповання при аналізі зведеної звітності об'єднань, міністерств, тому що вони дозволяють виявити передові, середні і відстаючі підприємства, визначити напрямку пошуку передового досвіду, схованих резервів.

Аналітичні (причинно-наслідкові) угруповання використовуються для визначення наявності, напрямки і форми зв'язку між досліджуваними показниками. По характеру ознак, на яких ґрунтується аналітичне угруповання, воно може бути якісної (коли ознаку не має кількісного вираження) чи кількісної.

2. По складності побудови розрізняють два типи угруповань: прості і комбіновані. За допомогою простих угруповань вивчається взаємозв'язокміж явищами, згрупованими по якому-небудь одній ознаці. У комбінованих угрупованнях такий розподіл досліджуваної сукупності робиться спочатку по одній ознаці, а потім усередині кожної групи — по іншій ознаці і т.д. Таким чином, можуть бути побудовані двох-, трьохуровневі угруповання. Вони дозволяють вивчати дуже різноманітні і складні взаємозв'язки. Але необхідно відзначити і їхній істотний недолік. Побудова таких угруповань відрізняється високою трудомісткістю, а отримані результати дуже важко сприймаються. Тому для вивчення складних взаємозв'язків краще таке угруповання замінити декількома простими.

При побудові угруповань потрібно дуже серйозно відноситися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп і інтервалів між ними, тому що в залежності від цього можуть істотно змінитися результати аналізу.

Методика побудови угруповань коротко може бути визначена у виді наступного алгоритму:

1) визначення мети аналізу;

2) збір необхідних даних по всій сукупності об'єктів;

3) ранжирування сукупності по обраному для угруповання ознаці;

4) вибір інтервалу розподілу сукупності і її розподіл на групи;

5) визначення середньо-групових показників по об'єднувальних і факторних ознаках;

6) аналіз отриманих середніх величин, визначення взаємозв'язку і напрямку впливу факторних показників на досліджуваний результат.

У випадку побудови комбінованих угруповань цей алгоритм розширюється за рахунок повтору (кілька разів) четвертого і п'ятого пунктів,

Таким чином, правильне угруповання інформації дає можливість вивчати залежність між показниками, більш глибоко розібратися в сутності досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне і типове.

Балансовий спосіб служить головним чином для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, підсумки яких повинні, бути тотожними. Цей метод широко розповсюджений у практиці бухгалтерського обліку і планування.

Також віншироко використовується при аналізі забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т.д., а також при аналізі повноти їхнього використання.

Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, у якому, з одного боку, показується потреба в трудових ресурсах, а з іншого боку — фактична їхня наявність.

При аналізі використання трудових ресурсів порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини надпланових утрат робочого часу.

Для визначення платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, у якому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов'язаннями.

Як допоміжний засіб балансовий метод використовується перевірки вихідних зведень, на основі яких проводиться аналіз, а також для перевірки правильності власне аналітичних розрахунків. Зокрема, цей спосіб використовується при перевірці правильності визначення впливу різних факторів на приріст величини результативного показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума величини впливу окремих факторів повинна відповідати величині загального приросту результативного показника <img width=«166» height=«37» src=«ref-1_713399457-379.coolpic» v:shapes="_x0000_i1047">. Якщо така тотожність відсутня, то це свідчить про неповний облік чи факторів допущені помилки в розрахунках.

Балансовий спосіб може бути використаний при побудові детермінованих адитивних факторних моделей. Наприклад:
<img width=«255» height=«30» src=«ref-1_713399836-476.coolpic» v:shapes="_x0000_i1048">                        (13)
<img width=«192» height=«30» src=«ref-1_713400312-340.coolpic» v:shapes="_x0000_i1049">                            (14)
де      Он- залишок товарів на початок року;

П -надходження товарів;

Р -продаж товарів;

В — інші джерела витрати товарів;

Ок. -залишок товарів на кінець року.

У деяких випадках балансовий спосіб може бути використаний для визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Наприклад, коли з трьох факторів відомий вплив двох, то вплив третього можна визначити, віднявши від загального приросту результативногопоказника результат впливу перших двох факторів:
<img width=«229» height=«33» src=«ref-1_713400652-405.coolpic» v:shapes="_x0000_i1050">                    (15)





--PAGE_BREAK--2133,348 тис. грн. (2100  101,59%).

Потім варто визначити суму прибутку при фактичному обсязі і структурі реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовного виторгу відняти умовну суму витрат:
<img width=«318» height=«37» src=«ref-1_713420426-746.coolpic» v:shapes="_x0000_i1053">                     (17)
Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б одержати при фактичному обсязі реалізації, структурі і цінах, але при плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної суми виторгу варто відняти умовну суму витрат:
<img width=«312» height=«37» src=«ref-1_713421172-739.coolpic» v:shapes="_x0000_i1054">                      (18)
За даними табл. 2.2 можна установити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора.

Слід зазначити, що на зміну рівня фактичного прибутку в порівнянні з її плановим рівнем впливало лише два фактори: обсяг реалізованої продукції і собівартість одиниці продукції. Це зв'язано з тим, що фактична ціна в порівнянні з планом не змінилася. Також в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції.
Таблиця 2.3

Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції



Показник

Умови розрахунку

Порядок розрахунку

Сума прибутку

Обсяг реалізації

Собівартість одиниці продукції

План

1954,545

4,43

(Ц-Спл)VРПпл

2100,00

Умовний

1985,584

4,43

(Ц-Спл)VРПфакт

2133,35

Факт

1985,584

4,39

(Ц-Сфакт)VРПфакт

2198,47



1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:
<img width=«525» height=«30» src=«ref-1_713421911-926.coolpic» v:shapes="_x0000_i1055">   (19)
2. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості синиці продукції:
<img width=«518» height=«30» src=«ref-1_713422837-917.coolpic» v:shapes="_x0000_i1056">   (20)
3. Сумарна зміна прибутку:
<img width=«496» height=«30» src=«ref-1_713423754-871.coolpic» v:shapes="_x0000_i1057">   (21)
Цей же результат одержуємо як суму відхилень за рахунок впливу окремих факторів:
<img width=«264» height=«30» src=«ref-1_713424625-531.coolpic» v:shapes="_x0000_i1058">                       (22)
Аналіз показує, що план прибутку був перевиконаний головним чиномза   рахунок зменшення собівартості одиниці реалізованої продукції(збільшення склав 65,12 тис. грн.). Відчутний внесок вніс і другий фактор -збільшення обсягу реалізованої продукції. За рахунок впливу цього фактора прибуток збільшився на 33,35 тис.грн.

Проведемо аналіз впливу факторів на суму фактичного прибутку звітного року, у порівнянні з попереднім роком, використовуючи дані, в табл.2.4.

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна аналогічно виконати способом ланцюгових підстановок.

Прибуток від реалізації продукції в 2001 році в порівнянні з 2000 зросла на 417,554 тис.грн. (2198,47-1780,918), чи на 23,45%.
Таблиця 2.4

Вихідні дані для факторного прибутку від реалізації продукції 2001 р. порівняно з 2000 р. (тис. грн.)



Показник

2000

2001

Відхилення, (+,-)

Темп росту

Обсяг реалізованої продукції

1959,320

1985,584

26,264

101,34%

Виручка від реалізації продукції (без ПДВ)

10384,396

10920,712

536,316

105,16%

Повна собівартість реалізованої продукції (ПС)

8603,478

8722,240

118,762

101,38%

Прибутковий податок від реалізації продукції

1780,918

2198,472

417,554

123,45



За даними табл.2.4 можна установити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора.

Слід зазначити, що в даному випадку на зміну рівня прибутку в звітному році в порівнянні з попереднім впливало три фактори першого рівня:
Таблиця 2.5
Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції



Показник

Умови розрахунку

Порядок розрахунку

Сума прибутку,

тис. грн..

Обсяг реалізації тис. бан.

Ціна одиниці продукції

Собівартість одиниці продукції

База

1959,320

5,30

4,391

(Ц0-С0)VРП0

1780,918

Усл1

1985,584

5,30

4,391

(Ц0-С0)VРП1

1804,791

Усл2

1985,584

5,50

4,391

(Ц1-С0)VРП1

2201,907

Звіт

1985,584

5,50

4,391

(Ц1-С1)VРП1

2198,472


— обсяг реалізованої продукції;

— собівартість одиниці продукції;

— рівень середньореалізаційних цін.

Це пов'язано з тим, що в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції.

1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:
<img width=«558» height=«30» src=«ref-1_713425156-1016.coolpic» v:shapes="_x0000_i1059">(23)
2. Зміна прибутку за рахунок зміни ціни одиниці продукції:
<img width=«563» height=«30» src=«ref-1_713426172-996.coolpic» v:shapes="_x0000_i1060">(24)
3. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:.
<img width=«550» height=«30» src=«ref-1_713427168-957.coolpic» v:shapes="_x0000_i1061"> (25)
4. Сумарна зміна прибутку:
<img width=«550» height=«30» src=«ref-1_713428125-956.coolpic» v:shapes="_x0000_i1062"> (26)

Цей же результат одержуємо як суму відхилень прибутку за рахунок впливу окремих факторів:

<img width=«414» height=«30» src=«ref-1_713429081-770.coolpic» v:shapes="_x0000_i1063"> (27)

Аналіз показує, що найбільший вплив на збільшення прибутку в звітному році зробило підвищення рівня средньореалізаціоних цін (397,117 тис.грн.).

Слід зазначити негативний вплив збільшення рівня собівартості на загальну суму прибутку: незначне підвищення собівартості одиниці продукції (на 0,002 грн.) зменшило загальну суму прибутку на 3,435 тис. грн.

Незначне зменшення прибутку внаслідок підвищення собівартості було компенсовано за рахунок збільшення ціни одиниці продукції, а також за рахунок збільшення обсягу випуску продукції. І в підсумку загальна сума прибутку в звітному році збільшилася на 417,554 грн. у порівнянні з попереднім роком. І це, безсумнівно, є позитивним результатом господарської діяльності підприємства за звітний рік.

Як було видно з попередніх пунктів, рівень цін, їхня зміна впливає на рівень прибутку, тому при аналізі прибутку підприємства не можна не враховувати ті фактори, що безпосередньо впливають на рівень цін на продукцію розглянутого підприємства.

На зміну рівня цін впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси.

При аналізі діяльності ТОВ ПКФ «Консалекс» особливу увагу варто приділити розгляданню впливу такого фактора, як ринки збуту, тому що цей фактор значно впливає на рівень средньореалізаціоних цін. Відомо, що в умовах сучасної російської економіки більшість підприємств випробують недостачу т.зв. «живих» грошей. Тому в практиці наших підприємств часто зустрічаються такі види господарських операцій, як бартер, взаємозаліки, взаємне списання заборгованостей, і ін.

Розглянуте підприємство реалізує свою продукцію по досить широкому спектрі збутових каналів. У силу вищевказаної специфіки, а також у силу недостачі оборотних коштів, підприємство змушене встановлювати різні рівні цін на свою продукцію для різних покупців. Наприклад, велику частину своєї продукції підприємство реалізує за договірними цінами численним оптовим покупцям (в основному, це юридичні особи), але частина продукції підприємство реалізує Астраханському Рибоконсервному комбінату в рахунок оплати за оренду заводу, частина продукції реалізується по лінії взаємозаліків з різними постачальниками сировини, і т.д.

Розрахуємо зміну середньої ціни реалізації в залежності від ринків збуту продукції (табл. 2.6)
Таблиця 2.6
Вплив ринків збуту продукції на заміну середньої одиниці продукції



Ринки збуту

Ціни за бан., грн.

Обсяг реалізації, тис. бан.

Структура

реалізації, %

Змінення середньої ціни за бан., грн.

план

факт

план

факт

+/-

Реалізовано рибокомбінату

5,10

293,182

198,558

15

10

-5

-0,255

За договірними цінами

5,50

1563,636

1687,746

80

85

+5

0,275

Інші

5,30

97,727

99,279

5

5

-

-

Усього

-

1954,545

1985,584

100

100

-

0,02



У зв'язку зі зміною ринків збуту продукції середній рівень ціни 1 банки збільшився на 0,02 грн., а сума прибутку — на 39,712 тис. грн.( 0,02 грн.*1985,854 тис. бан.).

Таким чином, ми бачимо, що в результаті збільшення на 5% у загальній масі частки продукції, продаваної по договірним, більш високих цінах, сума прибутку збільшилася на 39,712 тис. руб.


--PAGE_BREAK--