Реферат: Капітал і виробничі фонди
--PAGE_BREAK--основний фонд виробничий потужність
4. Виробнича структура основних фондів, чинники, що впливають на неї
Виробнича (технологічна) структура основнихфондів– це співвідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної \ пасивної частини основних фондів.
До активної частининалежать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, устаткування, інструменти, прилади, пристрої вимірювання тощо).
До пасивної частини(будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва.
Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає.
Галузева структура основних фондівхарактеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.
Вікова структура основних фондів– це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.
Найчастіше виділяють такі вікові групи основних фондів:
1) нові основні фонди, терміном експлуатації до 5 років;
2) 5–10 років;
3) 10–15 років;
4) 15–20 років;
5) старі основні фонди, терміном експлуатації понад 20 років.
У високотехнологічних галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші, «вужчі» вікові інтервали.
Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах.
Натуральні показники(площа, об'єм, потужність, продуктивність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів і т.д.
5.
Облік і оцінка основних фондів
Вартісна форма облікунеобхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.
Оцінку основних фондів здійснюють залежно від:
– моменту проведення оцінки;
– стану основних фондів.
Залежно від моменту проведення оцінки вартість основних фондів визначається як:
1. Первісна вартість – це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.
Первісна вартість складається з таких витрат (згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7):
– суми, що сплачуються постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбання основних фондів);
– реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкти основних фондів;
– суми ввізного мита;
– суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
– витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;
– витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;
– інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (Вп) може бути в загальному вигляді представлена формулою:
Вп = Ц+З+С+М, грн.,
де Ц – ціна обладнання, грн.;
З – збори, мита, непрямі податки, грн.,
С – витрати на страхування ризиків, грн.;
М – витрати на установку, монтаж і доведення до необхідного стану основних фондів, грн.
2. Відновна вартість– це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки основних фондів (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду.
Відновну вартість основних фондів (Вв) можна представити:
Вв = <img width=«80» height=«69» src=«ref-1_1672683875-367.coolpic» v:shapes="_x0000_i1026">, грн.,
де <img width=«15» height=«17» src=«ref-1_1672684242-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1027">Пп – середньорічний процент приросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів;
t – кількість років експлуатації основних фондів до моменту визначення відновної вартості.
У Національних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений ще один вид оцінки основних фондів – справедлива вартість. Це – первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сторонами.
Справедливою вартістюв більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами-експертами. В разі неможливості такої оцінки основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновною вартістю з врахуванням зношення. Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів.
Залежно від стану основних фондів вони оцінюються за:
1) Повною вартістю (первісною або відновною балансовою вартістю).
2) Залишковою вартістю, яка визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумою зношення.
3) Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називається ліквідаційною вартістю. За цією вартістю підприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.
Залишкову вартість основних фондів можна представити формулами:
В'п=Вп-t*А, грн.,
В'в =Вп – t*А, грн.,
де Вп Вв – відповідно, початкова первісна і відновна вартості, грн.
6. Види і показники зношування основних фондів
У процесі експлуатації основні фонди піддаються зношуванню.
Зношування– це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування – фізичне і моральне.
Фізичне зношування– це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.
Фізичне зношування може мати місце внаслідок експлуатації основних фондів у результаті спрацювання деталей, вузлів, блоків, а також у процесі їх бездіяльності і тривалого зберігання в результаті дії зовнішнього середовища (атмосферні впливи, корозія).
На фізичне зношування впливають дві групи чинників:
1) якість самих основних фондів (визначається досконалістю конструкції виробу, дотриманням технологічної дисципліни у процесі його виготовлення, якістю комплектуючих та матеріалів);
2) умови експлуатації основних фондів (ступінь завантаження, якість і своєчасність технічного догляду та ремонтів, режим роботи, захищеність від впливу вологості, тиску тощо).
Фізичне зношування основних фондів може бути усувне, яке ліквідовується шляхом проведення ремонтів різної складності, аж до капітальних, та неусувне, яке призводить до повного руйнування основних фондів та їх ліквідації.
Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношування основних фондів (Кф знош), який можна обчислити:
Кф знош = <img width=«67» height=«41» src=«ref-1_1672684333-240.coolpic» v:shapes="_x0000_i1028"> або Кф знош = <img width=«43» height=«41» src=«ref-1_1672684573-190.coolpic» v:shapes="_x0000_i1029">,
де Вкапрем – вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;
Асум – сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн.;
0 < Кф знош <img width=«13» height=«16» src=«ref-1_1672684763-88.coolpic» v:shapes="_x0000_i1030">1
Фізичне зношування у відсотках можна обчислити за формулою:
Кф знош = <img width=«61» height=«41» src=«ref-1_1672684851-228.coolpic» v:shapes="_x0000_i1031">%,
де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.
Моральне зношування– це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду).
Моральне зношування І родувикликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають.
Мірилом морального зношування І^оду є коефіцієнт морального зношування І роду (Кмор знош 1). Його можна обчислити:
Кмор знош 1 = <img width=«59» height=«41» src=«ref-1_1672685079-209.coolpic» v:shapes="_x0000_i1032">
Моральне зношування II роду– це часткова втрата основними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такому випадку старі основні фонди перестають задовольняти потреби споживачів, їх використання стає економічно невигідним. Величина цього зношування буде різною у різних споживачів даного виду основних фондів і тому немає можливості врахувати величину морального зношування II роду. Цей вид зношування можна частково усунути шляхом модернізації основних фондів.
Загальний коефіцієнт зношування основних фондів(Кзнош заг) визначається:
Кзнош заг = 1 – (1-Кф знош) * (1 – Кмор знош 1)
7.
Поняття амортизації основних, норми амортизації
Процес відшкодовування зношування основних фондів здійснюється шляхом амортизації.
Амортизація– це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості основних фондів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних фондів.
Для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум основні фонди поділяються на чотири групи:
група 1– будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої (в тому числі квартири, міста загального користування); норма амортизації її – 2%
група 2– транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти, офісне обладнання, пристрої, які належать до них; норма амортизації її – 10%
група 3– інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1,2,4. При віднесенні фондів до яких-небудь з цих груп, необхідно керуватися державним класифікатором України «Класифікація основних фондів», затверджений 14.08.97 Державним комітетом України по стандартизації і метрології з наступними змінами та доповненнями. норма амортизації її – 6%
група 4 – виникла з 1.01.2003. ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними ср-ва зчитування або печаті інформації, інші ІС, телефони, мікрофони, рації, які перевищують вартість 1000 грн. норма амортизації її – 15%
Механізм амортизації передбачає застосування передбачених законодавством України норм амортизаційних відрахувань.
Норма амортизації– це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.
Норма амортизації (На) визначається із залежності:
На= <img width=«60» height=«41» src=«ref-1_1672685288-245.coolpic» v:shapes="_x0000_i1033">100%,
де Вл – ліквідаційна вартість основних фондів, грн.;
Тсл – термін служби основних фондів (амортизаційний період), років.
Норми амортизації повинні бути економічно обґрунтованими і при їх розрахунку має бути правильно визначений термін корисної експлуатації основних фондів. Він встановлюється підприємством при зарахуванні засобів праці на баланс і призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, консервації.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) основних фондів слід враховувати:
•очікуване використання об'єкта підприємством із врахуванням його потужності або продуктивності;
•фізичне та моральне зношування, що передбачається;
•правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
8. Методи амортизації основних фондів.
Терміни корисного використання основних фондів можуть змінюватися в разі зміни очікуваних економічних вигід від їх використання. В цьому випадку амортизація нараховується, виходячи з нового терміну корисного використання основних фондів.
Для здійснення економічно вигідного процесу нарахування амортизації важливо правильно вибрати метод амортизації.
Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне перенесення на собівартість продукції однакової частини вартості основних фондів протягом усього терміну їх служби.
Сума амортизації (А) визначається як добуток первісної балансової вартості об'єкта основних фондів та норми амортизації (На):
А = <img width=«88» height=«41» src=«ref-1_1672685606-282.coolpic» v:shapes="_x0000_i1035">
Цей метод має той недолік, що перенесення вартості основних фондів здійснюється рівномірно, а використовуються вони нерівномірно (поломки, простої, неповне завантаження тощо).
З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію основних фондів. Ці методи дають змогу протягом першої половини терміну корисного використання основних фондів відшкодувати 60–70% їх вартості в результаті застосування підвищених норм амортизації.
Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення амортизації, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості основних фондів на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка визначається за формулою:
На = 1- <img width=«91» height=«47» src=«ref-1_1672685888-322.coolpic» v:shapes="_x0000_i1036">
де п – термін корисного використання основних фондів (Тот), років.
Суть методу прискореного зменшення залишкової вартості полягає в тому, що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні амортизації, і подвоюється (Напілв).
Для визначення норми амортизації для будь-якого t-го року (На t) служби устаткування за цим методом можна скористатися формулою:
На t = Напілв * (<img width=«65» height=«41» src=«ref-1_1672686210-228.coolpic» v:shapes="_x0000_i1037">)t-1, %
де Напідв. – підвищена (подвоєна) норма амортизації, %;
І – рік служби устаткування, за який нараховується амортизація.
Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням у другій половині. Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:
1. Додаються числові значення років служби об'єкта основних фондів; наприклад, при шестирічному терміні служби:
1+2 + 3+4 + 5 + 6 = 21 – кумулятивне число.
і розміщуються у зворотному порядку: <img width=«91» height=«41» src=«ref-1_1672686438-257.coolpic» v:shapes="_x0000_i1038"> – кумулятивні коефіцієнти
3. Обчислюються річні суми амортизації як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта.
При використанні цього методу за першу половину терміну експлуатації основних фондів замортизовується більш як 65% їх вартості.
Виробничий метод амортизації передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) (Qфакт) та виробничої ставки амортизації (СА):
А = Qфакт * СА, грн.,
СА = <img width=«59» height=«45» src=«ref-1_1672686695-242.coolpic» v:shapes="_x0000_i1039">
де Qплан – загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити із використанням об'єкта основних засобів, грн.
Підприємства в Україні можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством. Згідно з чинним законодавством амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною із трьох згаданих груп основних фондів. Суми амортизації звітного періоду визначаються множенням балансової вартості групи основних фондів на початок звітного періоду (Ба) на відповідну норму амортизації:
А = <img width=«108» height=«41» src=«ref-1_1672686937-312.coolpic» v:shapes="_x0000_i1040">
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1)
де Б(а) – балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, що передував звітному, грн.;
П(а-1) – сума витрат на придбання основних фондів, їх капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшень протягом періоду, що передував звітному, грн.;
В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному, грн.;
А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному, грн.
Річні і відповідно квартальні норми амортизації законодавством установлені такі:
група 1 -10%; 2%
група 2 – 40%; 10%
група 3 – 24%; 6%
група 4 – 60%; 15%
Метод амортизації обирається підприємством самостійно із врахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання, він може переглядатись у разі зміни очікувань від використання основних фондів.
Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.
Місячна сума амортизації (крім виробничого методу) визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних фондів став придатним для корисного використання.
У процесі експлуатації основні фонди піддаються фізичному зношуванню. Це зношування відбувається нерівномірно, оскільки основні фонди складаються зі значної кількості елементів, виготовлених з різних за якістю матеріалів.
9.
Ремонт основних фондів, види ремонтів та їх фінансування
Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного зношування окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.
За економічним змістом ремонти поділяються на:
•поточний;
•капітальний;
•відновний.
Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Він має характер дрібних налагоджувальних робіт, не відновлює основних фондів, а лише підтримує в робочому стані, тому не є формою їх відтворення.
Капітальний ремонт породжується закономірним зношуванням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик. Він є однією із форм відтворення основних фондів. Під час капітального ремонту основні фонди демонтують, замінюють або відновлюють вузли, конструктивні елементи. Цей вид ремонту доволі складний, потребує значних коштів і трудових затрат; здійснюється через порівняно великі проміжки часу.
Відновний ремонт – особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням внаслідок стихійних лих, тривалої бездіяльності.
На практиці розмежувати ремонтні роботи за економічними ознаками досить важко, оскільки неможливо знайти чітку межу між самим ремонтом і відтворенням, затратами на збереження і затратами на відновлення. Тому в основу поділу ремонтів на види кладуть організаційно-технічні ознаки: складність, періодичність, обсяг робіт, місце проведення ремонту тощо.
За цими ознаками ремонти поділяються на:
•капітальний (повна розбірність агрегатів, заміна певних вузлів, проводиться у спеціалізованих цехах, часто супроводжується модернізацією);
•середній (проміжний між капітальним і малим, розбірність основних фондів сягає близько третини, проводиться частіше, ніж капітальний);
•малий (часткова розбірність, виконується на місці основними робітниками, або робітниками ремонтних служб, заміні підлягають не більше 15% деталей, найменший за обсягом і складністю).
продолжение
--PAGE_BREAK--
еще рефераты
Еще работы по мировой экономике
Реферат по мировой экономике
Капітал як система соціально-економічних відносин
2 Сентября 2013
Реферат по мировой экономике
Економічні ризики
2 Сентября 2013
Реферат по мировой экономике
Міжнародний ринок капіталів
2 Сентября 2013
Реферат по мировой экономике
Підприємництво суть форми функції проблеми
2 Сентября 2013