Реферат: Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

--PAGE_BREAK--

    продолжение
--PAGE_BREAK--У 2006 році також відбувалося збільшення загальносвітового об'єму ПІІ підкріплене розширенням транскордонних ЗіП як за вартістю (на 23%, досягнувши 880 млрд. дол.), так і в кількісному відношенні (на 14%, 6 974 операції), наблизившись до попереднього пікового рівня ЗіП, зареєстрованому в 2000 році. Чинниками зростання стали збільшення вартості на фондовому ринку, зростання прибутків компаній і сприятливі умови фінансування. У 2006 році було зареєстровано вже 172 мегаухвали (тобто на суму понад 1 млрд. дол.), на яких доводилися близько двох третин сукупної вартості транскордонних ЗіП. На рис. 2.4. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2006 році.
<imagedata src=«79668.files/image007.emz» o:><img width=«485» height=«247» src=«dopb290717.zip» v:shapes="_x0000_i1028">
США-257 Бєльгія-65
Великобрітанія-148 Швейцарія-28
Франція-80 Італія-39
Канада-63 Бразилія-15
Голандія-9 Австрія-8
Китай- Ірландія-0
Гонконг-47 Мексика-20
Іспанія-28 Саудівська Аравія-20
Росія-32 Сингапур-25
Германія-56 Індія-15
Рис. 2.4.- 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2006 році.
Притока ПІІ в розвинені країни в 2005 році склала 542 млрд. дол., збільшившись в порівнянні з 2004 роком на 37%, а об'єм потоків в країни, що розвиваються, виріс до рекорд високого рівня 334 млрд. дол. У відсоткових показниках частка розвинених країн дещо збільшилася, досягнувши 59% від загальносвітового об'єму ввезених ПІІ. Частка країн, що розвиваються, склала 36%, а країн Південно-східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД) — близько 4%.Транскордонні ЗіП, особливо за участю компаній в розвинених країнах, підстебнули збільшення об'ємів ПІІ в 2005 році. Вартісний об'єм транскордонних ЗіП зріс проти 2004 року на 88%, досягнувши 716 млрд. дол., при цьому число операцій збільшилося на 20% і склало 6134. На рис. 2.5. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2005 році.
<imagedata src=«79668.files/image009.emz» o:><img width=«464» height=«273» src=«dopb290718.zip» v:shapes="_x0000_i1029">
Великобрітанія-165 Сингапур-22
США-100 Італія-20
Китай-73 Мексика-20
Франція-65 Бразилія-19
Голандія-44 Росія-17
Гонконг-37 Бермудськи острови-16
Канада-35 ОАЕ-15
Германія-33 Кайманови острови-13
Бельгія-31 Чеська республіка-12
Іспанія-25 Австрія-11
Рис. 2.5.- 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2005 році.
Процес консолідації на основі транскордонних злиянь і придбань значно сприяв різкому збільшенню загальносвітового об'єму ПІІ. У 2007 році таких операцій було ухвалено на суму в 1 637 млрд. дол., що на 21% вище за попередній рекорд 2000 року. Таким чином, в цілому фінансова криза, що почалася з кризи субстандартного іпотечного кредитування в Сполучених Штатах, не чинила помітного понижувального тиску на глобальні транскордонні ЗіП в 2007 році. Навпаки, в другому півріччі 2007 року було ухвалено ряд дуже крупних угод. У 2005-2006 роках спостерігалося збільшення об'ємів ПІІ особливо завдяки транскордонним ЗіП за участю компаній в розвинених країнах.На рис. 2.6. показано вартісний об'єм транскордонних ЗіП у 2005-2007 рр.
<imagedata src=«79668.files/image011.emz» o:><img width=«539» height=«239» src=«dopb290719.zip» v:shapes="_x0000_i1030">
Рис.2.6. Вартісний об'єм транскордонних ЗіП у 2005-2007 рр.
Об'єм виробництва товарів і послуг приблизно 79 000 ТНК і їх 800 000 іноземних філій продовжує збільшуватися, при цьому сумарний об'єм їх ПІІ в 2007 році перевищив 15 трлн. дол. По оцінках фахівців, сукупний об'єм продажів ТНК склав 31 трлн. дол. — а це збільшення в порівнянні з рівнем 2006 року на 21%.
Межі світу ТНК розширюються. Компанії оброблювальної промисловості і нафтового сектора, такі як «Дженерал електрик», «Брітіш петролеум», «Шелл», «Тойота» і «Форд мотор», займають ряд верхніх позицій в складеному ЮНКТАД списку найбільших нефінансових ТНК світу (таблиця 2.1.). Разом з тим ТНК сфери послуг, зокрема інфраструктурних, неухильно укріплювали свої позиції впродовж минулого десятиріччя: у 2006 році в списку 100 найбільших компаній фігурувало 20 з них, в порівнянні лише з сім'ю в 1997 році. Значно активізувалася в 2006 році діяльність 100 найбільших ТНК, при цьому показники закордонних продажів і чисельності працівників за кордоном підвищилися в порівнянні з 2005 роком відповідно майже на 9% і 7%. Особливо значне зростання наголошувалося у разі 100 найбільших ТНК з країн, що розвиваються: у 2006 році їх закордонні активи оцінювалися в 570 млрд. дол., що означає підвищення в порівнянні з 2005 роком на 21%. Географія їх країн походження за останніх 10 років практично не змінилася, і у верхніх позиціях списку 25 таких ТНК переважали компанії з Східної і Південно-східної Азії. Взагалі за період з 1990 року чисельність зайнятих в закордонних філіях ТНК зросла майже в три рази, хоча сумарний об'єм ПІІ ріс швидше.
Отже ми бачимо, що ПІІ зростають беспрецедентними темпами досягши у 2005 році об'єму в 1,6 трлн дол., в 2006 році- 1,7 трлн. дол., а у 2007 році ПІІ досягли рекордної відмітки в майже 1,9 трлн. дол. Рухівною силою цього процесу виступають ТНК. Розвинені країни продовжують оставатися найбільшими отримувачами ПІІ. А найбідніші країни продовжують отримувати найменші ПІІ. Основним стимулом руху ПІІ виступають транскордонні злиття і поглинання. Продовжує збільшуватися сукупний обє’м виробництва та продажів ТНК яки склали 31 трлн. дол. у 2007 році.
2.3 Регіональний та галузевий аспект руху інвестицій ТНК
Притока ПІІ в Південну, Східну і Південно-східну Азію і Океанію в 2007 році — 249 млрд. дол[14]. також досягла безпрецедентно високого рівня. Збільшення було зареєстровано майже по всіх субрегіонах і країнах, за винятком Океанії. Двома головними напрямками як в регіоні, так і серед всіх країн, що розвиваються, залишалися Китай і Гонконг (Китай). Проте притока ПІІ збільшилася і до Індії, яка є найбільшим одержувачем інвестицій в Південній Азії, і в більшість країн-членів Асоціації держав Південно-східної Азії (АСЕАН).Нових висот досяг і вивіз ПІІ з Південної, Східної і Південно-східної Азії, склавши 150 млрд. дол., що відображає підвищення ролі країн, що розвиваються, як експортерів інвестицій. Особливо важливим елементом є внутри- і міжрегіональні потоки… У динаміці притоки ПІІ до Південної, Східної і Південно-східної Азії в 2006 році зберігалася підвищувальна тенденція, і завдяки зростанню приблизно на 19% був досягнутий новий пік у розмірі 200 млрд. дол. Китай і Гонконг (Китай) зберегли свої позиції найбільших одержувачів ПІІ в регіоні. За ними йде Сінгапур і Індія. Притока ПІІ до Китаю скоротилася в 2006 році вперше за сім років. Невелике зниження (на 4% до 69 млрд. дол.) було обумовлене головним чином скороченням інвестицій у фінансові послуги. Вивіз ПІІ з регіону в цілому зріс на 60% і досяг 103 млрд. дол., причому збільшення було помічене по всіх субрегіонах і крупних країнах. Продовжується розширення ПІІ з Китаю і Індії, орієнтованих на пошук нових ресурсів. Високі темпи економічного зростання в Південній, Східній і Південно-східній Азії, ймовірно, будуть і надалі служити підживленням для зростання ПІІ, орієнтованих на освоєння ринків в регіоні.
Притока ПІІ до Південної, Східної і Південно-східної Азії досягла в 2005 році 165 млрд. дол., що відповідає 18% від загальносвітової притоки ПІІ. Майже половина притоки ПІІ в регіон поступало з країн базування, що розвиваються, в основному з того ж регіону. ПІІ в підприємствах оброблювальної промисловості все ширше притягувалися в країни Південної, Східної і Південно-східної Азії, хоча конкретні точки додатку інвестицій змінюються через просування цих країн вгору по ланцюжку створення вартості. Даний сектор як і раніше привертає крупні об'єми інвестицій, особливо в автомобільну, електронну, сталеву і нафтохімічну галузі промисловості. Країни Південної, Східної і Південно-східної Азії продовжують процес розширення доступу в їх економіку для ввезення ПІІ. Значні кроки в цьому напрямку були зроблені в 2005 році, зокрема в секторі послуг. Крім того, країни Південної, Східної і Південно-східної Азії перетворюються на джерело ПІІ (до країн, що розвиваються), при цьому відток ПІІ склав в 2005 році 68 млрд. дол. Це, правда, означає зниження на 11% в порівнянні з 2004 роком. Багато країн регіону акумулювали крупні іноземні резерви, що, можливо, послужить поштовхом до розширення вивозу ПІІ. Китай і Індія енергійно набувають нафтових активів і навіть співробітничають по деяких заявках. На рис. 2.7. показано динаміку притоки ПІІ в країни Південної та Східної Азії.
<imagedata src=«79668.files/image013.emz» o:><img width=«619» height=«310» src=«dopb290720.zip» v:shapes="_x0000_i1031">
Рис. 2.7. Динаміка притоки ПІІ в країни Південної та Східної Азії.

Таким чином притока ПІІ в країни Південної і Східної Азії росла впродовж трьох років збільшуючись щорічно всередньому на 40 млрд. дол. Двома головними напрямками як в регіоні, так і серед всіх країн, що розвиваються, залишалися Китай і Гонконг (Китай). ПІІ йшли в основному в оброблювальну промисловість та інфраструктурую. Вивіз ПІІ також зростав, що свідчить про те, що країни, що розвиваються з цього регіону самі перетворюються на інвесторів.
Притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну збільшилася у 2007 році на 36% до рекордно високого рівня 126 млрд. доларів. Найзначнішим приріст був в Південній Америці (66%), де велика частина з отриманих 72 млрд. дол. інвестицій була орієнтована на видобувну промисловість і галузі по переробці природних ресурсів. Не дивлячись на спад економічної активності в Сполучених Штатах, притока в країни Центральної Америки і Карибського басейну (виключаючи офшорні фінансові центри) збільшилася на 30% до рівня 34 млрд. доларів. Ця нееластичність частково пояснювалася високою динамікою ПІІ в гірничодобувній і сталеливарній галузях промисловості і в секторі банківської справи. Вивіз ПІІ з даного регіону скоротився на 17% до рівня 52 млрд. дол., головним чином в результаті повернення до більш «нормальних» рівнів вивозу інвестицій з Бразилії. Латиноамериканські ТНК, головним чином компанії Мексики і Бразилії, продовжували процес інтернаціоналізації діяльності в конкурентній боротьбі за лідерство в таких галузях, як нафтогазова промисловість, здобич металевих руд, виробництво цементу, стали і харчових продуктів і напоїв. Крім того, багато інших компаній Латинської Америки почали виходити на нові ринки, наприклад в секторах програмного забезпечення, нафтохімії і біопалива.
В 2006 році притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну зросла на 11%, склавши 84 млрд. дол. Проте, якщо виключити офшорні фінансові центри, сума інвестицій в 2006 році складає 70 млрд. дол., а це рівень 2005 року. Головними одержувачами як і раніше були Бразилія і Мексика (в кожному випадку по 19 млрд. дол.), за ними слідували Чилі, Британські Віргінські острови і Колумбія. Для притоки ПІІ в регіон були характерні дві особливості: інвестиції в нові проекти перевищили об'єм транскордонних ЗіП і все більш важливою складовою ставали реінвестовані доходи. І в даному випадку найзначніша частка інвестицій, що поступають, прямувала в оброблювальну промисловість, при цьому трохи зросла частка сектора послуг. У секторі послуг ТНК продовжували йти з сегменту комунальних підприємств, головним чином з галузі по виробництву електроенергії. Первинний сектор зберігав свою привабливість завдяки стійко високим цінам на сировинні товари. ПІІ, що вивозилися, були орієнтовані головним чином на видобувну промисловість, за якою слідували переробка ресурсів і телекомунікації. У 2006 році зберігалася тенденція до розширення державного втручання, проте на відміну від попереднього року, коли мова йшла головним чином про видобувну промисловість, тепер цей процес розповсюдився на інші галузі, такі, як телекомунікації і виробництво електроенергії.
Притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну в 2005 році склала 76 млрд. дол., що дозволяє говорити про невелике збільшення порівняно з 2004 роком. З виключенням офшорних фінансових центрів об'єм ввезених ПІІ зріс на 12% і досяг в 2005 році 67 млрд. дол. Цьому сприяли динаміка економічного зростання і високі ціни на сировину. У 2004-2005 роках в регіоні була відмічена виняткова динаміка темпів зростання ВВП, який вперше за 25 років перевищив середній світовий рівень. Високий попит на сировинні товари сприяв помітному поліпшенню торгового балансу регіону. Значну частку ПІІ, що поступали, складали реінвестовані доходи як наслідок помітного збільшення прибутків корпорацій. Деякі ТНК продовжували згортати свою діяльність в регіоні, частково із-за розбіжностей з урядами приймаючих країн в таких секторах, як сектор комунальних. На оброблювальну промисловість доводилося трохи більше 40% від загальної притоки ПІІ. Навіть не дивлячись на більш обмежувальну політику деяких країн регіону значно зросли об'єми ПІІ у видобувному секторі, на який доводилося майже 25% притоки ПІІ. Не дивлячись на значні відмінності по країнах, в регіоні, спостерігається тенденція до розширення державного втручання, перш за все в нафтовій промисловості, а також в інших галузях, що працюють на базі природних ресурсів. Відток ПІІ з країн Латинської Америки і Карибського басейну зріс в 2005 році на 19% і досяг 33 млрд. дол., при цьому ТНК регіону набували активів головним чином в секторі телекомунікацій і важкої промисловості. Оскільки значна частка цих інвестицій розміщувалася в країнах Латинської Америки і Карібського басейну, відповідно збільшувалася і притока ПІІ в регіон. На рис. 2.8. показано динаміку притоки ПІІ в країни Латинської Америки та Карибського басейну.
<imagedata src=«79668.files/image015.emz» o:><img width=«619» height=«310» src=«dopb290721.zip» v:shapes="_x0000_i1032">
рис. 2.8. Динаміка притоки ПІІ в Латинську Америку та Карибський басейн
Як видно, впродовж трьох років притока ПІІ до країн Латинської Америки та Карибського басейна зростала. І особливо в 2007 році. Інвестиції були спрямовані в основному до видобувної промисловості та до переробки природних ресурсів. Вивіз ПІІ з цього регіону скоротився, але компанії продовжували інвестування в нафтогазову промисловість, здобич металевих руд, виробництво цементу та харчових продуктів. В регіоні спостерігається тенденція до розширення державного втручання, перш за все в нафтовій промисловості, а також в інших галузях, що працюють на базі природних ресурсів.
Як і в більшості інших регіонів, в 2007 році розміри ввезення ПІІ в країни Південно-східної Європи і СНД і їх вивозу досягли безпрецедентно високих рівнів. Притока ПІІ збільшувалася сьомий рік підряд і досягла 86 млрд. дол., що на 50% вище за рівень 2006 року. У СНД інвесторів привертали головним чином ринки споживчих товарів, що швидко розширюються і природні ресурси, тоді як в Південно-східній Європі притока ПІІ була пов'язана з приватизаційними заходами. Ввезення ПІІ в Російську Федерацію збільшилося на 62% до 52 млрд.долларов.
Вивіз ПІІ з Південно-східної Європи і СНД склав 51 млрд. дол., перевищивши рівень 2006 року більш ніж удвічі. ПІІ з Російської Федерації — головного джерела в регіоні взлетіли в 2007 році до 46 млрд. доларів. Прагнучи збільшити об'єми постачань сировини і розширити доступ до стратегічно важливих сировинних товарів, російські ТНК розширюють сферу своїх операцій до Африки. Сировина необхідна їм для підкріплення зусиль, що додаються для розширення присутності в переробляючому сегменті енергетики і металургії в розвинених країнах.
Притока ПІІ до Південно-східної Європи і СНД в 2006 році збільшилася на 68% і досягла 69 млрд. дол. — значний стрибок порівняно з рівнем двох попередніх років. На п'ять найбільших країн-реципієнтів (Російська Федерація, Румунія, Казахстан, Україна і Болгарія, у вказаному порядку) доводилося 82% сукупної притоки інвестицій. Вивіз ПІІ з Російської Федерації майже подвоївся і досяг 28,7 млрд. долл.; істотно виросло ввезення ПІІ до Румунії і Болгарії напередодні їх приєднання до ЄС 1 січня 2007 року і як результат серії приватизаційних операцій. Вивіз ПІІ з регіону збільшувався п'ятий рік підряд, склавши 18,7 млрд. дол. Практично повністю вивіз ПІІ відбувався в рамках розширення закордонних операцій російських ТНК, особливо низки тих крупних компаній, що займаються природними ресурсамиі які прагнуть вийти на глобальний рівень, а також деяких банків, що розширюють свою діяльність з обхватом інших країн СНД.
Притока ПІІ до Південно-східної Європи і СНД в 2005 році залишалася на досить високому рівні (40 млрд. дол.), лише трохи збільшившись порівняно з попереднім роком. При цьому вельми високий був ступінь концентрації потоків на три країни — Російську Федерацію, Україну і Румунію. На ці країни доводилося близько трьох чвертей інвестицій. Четвертий рік посталь збільшувався відтік ПІІ з регіону, що досяг 15 млрд. дол., з яких тільки на Російську Федерацію доводиться 87%. На рис. 2.9. показано динаміку притоки ПІІ до країн Південно-східної Європи та СНД.
<imagedata src=«79668.files/image017.emz» o:><img width=«619» height=«310» src=«dopb290722.zip» v:shapes="_x0000_i1033">
Рис. 2.9. Динаміка притоки ПІІ до країн Південно-східної Європи та СНД
Отже з 2005 по 2007 роки ПІІ росли великими темпами в країнах Південно-східної Європи та СНД. У СНД інвесторів привертали головним чином ринки споживчих товарів, що швидко розширюються і природні ресурси, тоді як в Південно-східній Європі притока ПІІ була пов'язана з приватизаційними заходами. Деякі країни СНД продовжували вводити обмеження в видобувній промисловості і деяких інших стратегічних галузях. Вивіз ПІІ з країн цього регіону також значно посилився. Практично повністю вивіз ПІІ відбувався в рамках розширення закордонних операцій російських ТНК, особливо низки тих крупних компаній, що займаються природними ресурсамиі і які прагнуть вийти на глобальний рівень, а також деяких банків, що розширюють свою діяльність з обхватом інших країн СНД.
    продолжение
--PAGE_BREAK--