Реферат: Зношення, амортизація та відновлення основних фондів підприємства

--PAGE_BREAK--,

де <img width=«28» height=«25» src=«ref-1_977994793-116.coolpic» v:shapes="_x0000_i1026">  — термін служби.
Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів. Під час їх розрахунку дуже важливо правильно визначити термін використання (експлуатації) основних фондів, який установлюється підприємством при зарахуванні об'єктів основних фондів на баланс. Термін використання (експлуатації) об'єкта основних фондів переглядається в разі зміни очікуваних підприємством економічних вигод від його експлуатації. У такому разі відповідно до нового терміну використання і будуть визначатись норми амортизації об'єкта основних фондів. Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, які дають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогу динамічно підходити до створення основних фондів, ураховувати вплив чинника часу. Вибір методу амортизації визначається низкою об'єктивних чинників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо.

Відомі такі основні методи амортизації.

Прямолінійний (рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів. За такого методу щорічні амортизаційні відрахування обчислюються за формулою:
<img width=«131» height=«52» src=«ref-1_977994909-334.coolpic» v:shapes="_x0000_i1027">.
Прямолінійний метод амортизації є простим, наочним, забезпечує рівномірні, стабільні амортизаційні накопичення протягом усього терміну служби. Водночас цей метод має низку недоліків.

По-перше, цей метод передбачає рівномірний знос основних фондів протягом усього терміну їх використання, але в реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно (простої, поломки, неповне завантаження за зміну) і вартість основних фондів на вартість продукції переноситься нерівномірно.

По-друге, прямолінійний метод амортизації не враховує морального зносу основних фондів, який зменшує вартість машин та устаткування або зменшує можливу їх вартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш досконалих, ефективних машин та устаткування. Це обумовлює дострокове виведення застарілої техніки з експлуатації, а значить, і недоамортизацію цієї техніки. Збитки від недоамортизації відбиваються на результатах діяльності підприємства. Методи прискореної амортизації. Ці методи дають змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60—70% їх вартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації. Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань, тому методи прискорення амортизації — це методи дегресивної амортизації.

Доцільність застосування методів прискорення амортизації пояснюються такими обставинами:

-                     найбільша інтенсивність використання основних фондів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;

-                     накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, у разі його швидкого морального старіння та інфляції[1].

Найпоширенішими методами прискореної амортизації є метод зменшення залишкової вартості та методу суми чисел (кумулятивний метод).

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації (у відсотках), яка визначається за такою формулою:
<img width=«111» height=«28» src=«ref-1_977995243-241.coolpic» v:shapes="_x0000_i1028">,

<img width=«115» height=«57» src=«ref-1_977995484-399.coolpic» v:shapes="_x0000_i1029">,

де <img width=«15» height=«16» src=«ref-1_977995883-87.coolpic» v:shapes="_x0000_i1030">  — строк служби.
Кумулятивний метод (метод суми чисел) характеризується також більш високими нормами амортизації в першій половині строку використання і поступовим їх зниженням у другій половині. Норма амортизації тут — величина змінна і розраховується діленням числа років (що залишились до кінця амортизаційного строку служби) на кумулятивне число, що являє собою суму чисел членів арифметичної прогресії (від 1 до 7, якщо строк служби сім років). Кумулятивне число розраховується як сума числових значень років служби устаткування. При семирічному терміні служби це дорівнюватиме:
1 + 2 + 3 + 4 + 5 +6 + 7 = 28, або (1 + 7): 2 • 7 = 28.
Норма амортизації для першого року (коли залишилось сім років строку служби) дорівнюватиме
(7: 28)100% = 25%,
для другого року (коли залишилось шість років служби)
(6:28)100% = 21,43%.
При використанні цього методу в перші три роки амортизовано буде понад 64% вартості основних фондів, а через п'ять років — майже 90%.

Досвід показує, що застосування методів прискореної амортизації основних фондів зумовлюється їх узгодженістю з конкретним механізмом ринкових відносин. Ці методи слугують для підприємств гарантією від втрат унаслідок знецінення основних фондів, посилюють роль амортизації як джерела нагромадження.

Виробничий метод амортизації ґрунтується на передбаченні, що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці. При використанні цього методу річна сума амортизації визначається як:
<img width=«132» height=«28» src=«ref-1_977995970-281.coolpic» v:shapes="_x0000_i1031">,
де <img width=«21» height=«25» src=«ref-1_977996251-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1032">  — річний обсяг виробництва.

Виробничий метод амортизації застосовується на промислових підприємствах з нерівномірним випуском продукції по періодах.

Підприємства України можуть застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною з трьох груп основних фондів, визначених за функціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норми амортизації на балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду.

Річні норми амортизації для кожної з груп основних фондів установлені такі:

-                     група 1— 5% (квартальна 1,25%);

-                     група 2— 25% (квартальна 6,25%);

-                     група 3 —15% (квартальна 5,75%).

У процесі використання основні фонди піддаються фізичному зносу. Різниця в умовах їх експлуатації призводить до того, що окремі об'єкти основних фондів, їх складові елементи зношуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення зношених конструктивних елементів засобів праці з метою відтворення їх споживних вартостей та підтримування у робочому стані до закінчення строку корисної експлуатації. Здійснюється все це за допомогою ремонтних робіт.

Ремонт це комплекс робіт щодо підтримування основних фондів у робочому стані протягом усього строку їх служби. Залежно від ролі у відтворенні та оновленні основних фондів усі види ремонту поділяються на поточні та капітальні. З допомогою поточного ремонту усуваються дрібні неполадки, ушкодження, замінюються окремі деталі, попереджається прогресуючий фізичний знос. Отже, поточний ремонт не відновлює основних фондів, а лише підтримує їх у робочому стані.

Капітальний ремонт, зумовлений нормальним закономірним зносом основних фондів. Під час капітального ремонту об'єкти основних фондів повністю демонтуються, замінюються або відновлюються зношені конструктивні елементи, вузли; максимально відновлюються їх первісні техніко-експлуатаційні параметри. Цей вид ремонту веде до оновлення основних фондів і на відміну від поточного набагато складніший за обсягом виконуваних робіт, потребує значних одноразових витрат і здійснюється один раз на кілька років.

Особливим видом найскладніших ремонтів є відновний ремонт основних фондів, спричинений їх зруйнуванням унаслідок стихійних лих (пожежі, повені, землетрусу), досить тривалою бездіяльністю.

У міжремонтний період працездатність основних фондів підтримується за допомогою таких профілактичних заходів, як усунення незначних поломок, чищення, змащування, регулювання тощо. Усі організаційні та технічні заходи з догляду, обслуговування та ремонту здійснюються в певній послідовності відповідно до типових систем технічного обслуговування та ремонту основних фондів, що застосовуються на підприємствах.

Протягом усього фактичного періоду експлуатації устаткування капітально ремонтують кілька разів, у зв'язку з цим виникає необхідність економічної оцінки доцільності капітальних ремонтів, особливо наступних після першого.

Оцінюючи ефективність капітального ремонту, порівнюють два варіанти витрат: перший — капітальний ремонт зношеного устаткування, другий — придбання нового устаткування, що замінить старе, яке потребує ремонту. Витрати за першим варіантом будуть складатись: з витрат на ремонт (Рк) — вартість замінюваних елементів, витрати на заробітну плату при проведенні ремонтних робіт тощо та експлуатаційних витрат (Ср) протягом одного ремонтного циклу на капітально відремонтовану машину. Ремонтний цикл охоплює період від початку експлуатації до першого капітального ремонту або період між двома капітальними ремонтами.

Витрати за другим варіантом охоплюють вартість придбання та встановлення нової машини (К11), експлуатаційні витрати по новій машині (Сн) та втрати від недоамортизації діючої машини (Са). Крім цього, необхідно врахувати відмінність у продуктивності і тривалості ремонтного циклу капітально відремонтованого та нового устаткування.

Капітальний ремонт устаткування найчастіше поєднується з його модернізацією— удосконаленням засобів з метою повного або часткового усунення морального зносу (другої форми) та підвищенням техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять до поточних витрат, що включаються до собівартості продукції (наданих послуг). Проведення капітального ремонту потребує значно більших одноразових витрат, які визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу. Витрати на капітальний ремонт, що забезпечують поліпшення стану основних фондів (продовжується строк корисного використання, підвищується продуктивність засобів праці), входять до балансової вартості основних фондів.

Відновний ремонт фінансується з державного резервного фонду. За характером та обсягом робіт, що виконуються, його відносять до капітального будівництва.

2. РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ
Основними установчими документами для утворення суб’єкту підприємницької діяльності – юридичної особи є засновницький договір та статут. Засновницький договір – це угода між засновниками суб’єкта підприємницької діяльності, в якій регламентується питання створення юридичної особи, формування статутного фонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутків та покриття збитків. При складанні засновницького договору особливу увагу слід звернути на визначення конкретних розмірів, строків і порядку участі засновників (учасників) формуванні статутного фонду; умов участі засновників (учасників) у розподілі прибутків та покритті збитків; прав та обов’язків засновників (учасників) тощо. Основним документом, що регламентує діяльність юридичної особи є статут. Завдання статуту – дати повне уявлення про правовий статус і види діяльності суб’єкта підприємницької діяльності як самостійного суб’єкта господарювання. У цьому розумінні статут — це нормативний документ, який доповнює і конкретизує більшість положень засновницького договору.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог до змісту та розмежування окремих положень статуту. Згідно завдання потрібно розробити установчі документи виробничого кооперативу, величина статутного фонду якого 10 тис. грн. Засновниками якого є 7 фізичних осіб, займається підприємство виготовленням телевізорів. Виробничі кооперативи – це добровільне об’єднання фізичних осіб (громадян) для спільного здійснення господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків. Членами виробничого кооперативу можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. Кількість членів виробничого кооперативу не може бути меншою, ніж три особи. Джерелом формування статутного фонду є вступні та пайові внески засновників. Величина статутного фонду законодавчо не обумовлена.

Майно, продукція і прибуток виробничого кооперативу є власністю кооперативу, але кожен член кооперативу має в цій власності свою частку (пай).І при виході з кооперативу цей пай повертається учаснику. Всі учасники виробничого кооперативу мають право брати участь в управлінні підприємством шляхом голосування на загальних зборах за принципом – “одна особа – один голос”. Виробничі кооперативи мають дво-, три- або чотирирівневі схеми управління. Найповніша – це чотирирівнева схема управління: загальні збори членів кооперативу → спостережна рада → правління → ревізійна комісія.

Використовуючи відомості про виробничі кооперативи, складаємо засновницький договір виробничого кооперативу – основний установчий документ, наведений в додатку А. Реєстраційна картка – документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи (осіб) щодо створення та державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи. Реєстраційна картка заповнюється машинодруку або від руки друкованими літерами. Реєстраційна картка виробничого кооперативу приведена в додатку Б. Свідоцтво про державну реєстрацію – це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію виробничого кооперативу наведене в додатку В. Отже, підготовчим етапом підприємництва є створення установчих документів та проведення державної реєстрації. Лише після реєстрування підприємства в Єдиному державному реєстрі можна законно починати діяльність. Свідченням того, що суб’єкт підприємництва зареєстрований є свідоцтво. В установчих документах вказані основні положення про діяльність та майно підприємства, його засновників та правовий статус [2].

3. РОЗРОБКА КОМЕРЦІЙНОЇ ІДЕЇ ТА ОЦІНКА ЇЇ НА ПРЕДМЕТ МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ
Одним із важливих завдань при започаткуванні підприємства є вибір виду діяльності та розробка комерційної ідеї, з якою майбутній підприємець планує вийти на ринок. Комерційна ідея – це конкретне цілісне знання про доцільність, можливість та ефективність розробки і впровадження певного технічного або іншого рішення. Це те, що може бути реально зроблено та поставлено на ринок.

Життєздатні комерційні ідеї потрібні не лише для того, щоб розпочати власну справу, але для успішного функціонування бізнесу на всіх його етапах.

Нові комерційні ідеї потрібні для:

-                     розробки нових видів продукції, послуг;

-                     захоплення нових ринків та залучення нових клієнтів;

-                     зменшення рівня витрат виробництва;

-                     підвищення прибутковості бізнесу тощо;

 При розробці комерційної ідеї потрібно пам’ятати про три обставини:

1. Нові ідеї генерувати важко;

2. Існують традиційні висловлювання, які можуть “знищити” розроблену ідею “на пні”. До таких висловлювань належать: “Це не буде працювати”, “Це вже використовували чи випробували”, “Хто за це буде платити”, “Це дурниця” тощо.

1.                 Є такі основні підходи до розробки комерційної ідеї:

-                     запозичити чужу ідею.

-                     використати якійсь унікальний фактор.

-                     запропонувати абсолютно нову ідею, якої до цього ще не було.

Наука і практика розробили чимало методів творчого пошуку комерційної ідеї [2].

В даній курсовій роботі комерційна ідея розробляється методом, який базується на використанні так званої карти ідей. Даний метод передбачає виконання низки дій, які можна об’єднати в певні етапи розробки.

Ключове слово для розробки комерційної ідеї [2]: Телевізори.

Перший етап розробки комерційної ідеї полягає в заповнення карти ідей за наступними напрямками та в виборі пріоритетної позиції:

Виробництво: Плоскі, плоскі рідинно-кристалічні, домашні кінотеатри, плазмові панелі, підставки, тумби для телевізорів, широкоформатні телевізори.

Торгівля: Різноманітні моделі телевізорів, підставки для телевізорів, засоби для догляду за телевізорами.

Послуги: Упаковка та установка телевізорів, настройка кабельного, супутникового телебачення.

Обрана пріоритетна позиція: Виготовлення плоских рідинно-кристалічних телевізорів.
Таблиця 3.1 – Проблеми, що вирішує потенційна комерційна ідея

Потенційна комерційна ідея

(виробництво, товар, послуга)

Які проблеми вирішуються?

1. Виготовлення широкоформатних телевізорів.

1. Гігієни зору.

2. Телевізору для великого приміщення.

3. Повноцінного сприйняття фільму.

2. Маленькі рідинно-кристалічні телевізори.

1. Телевізору на кухні.

2. Телевізору для маленького приміщення.

3. Транспортабельності телевізору.

3. Навесні телевізори.

1. Збереження місця.

2. Надання оселі певного стилю.

3. Захисту телевізору від механічних пошкоджень.

4. Ультратонкі телевізори.

1. Надання інтер’єру оригінальності.

2. Збереження місця в оселі.

3. Задоволення потреб покупців.



Другий етап розробки полягає в формуванні потенційної комерційної ідеї з врахуванням того, які саме проблеми можуть бути вирішені у випадку реалізації даної комерційної ідеї. Проаналізувавши потенційну комерційну ідею заповнюємо таблицю 3.1. Обрана комерційна ідея: “Виготовлення навісних ультра тонких телевізорів з сріблястою, чорною, білою рамкою”.

Третій етап полягає в уточненні потенційної комерційної ідеї з врахуванням можливих змін в потребах, смаках та уподобаннях споживачів.

Для уточнення комерційної ідеї відповідно до змін в потребах, смаках, уподобаннях заповнюємо таблицю 3.2
Таблиця 3.2 – Уточнення комерційної ідеї

Зміни

Конкретні зміни

Нові можливості, що відкриваються при врахуванні змін

1. Стилю життя

1. Підвищення ролі особистості.

2. підвищення добробуту людей.

3. Надання значної уваги фірмовим речам.

1. Окремий телевізор в кожну кімнату.

2. Збільшення кількості споживачів.

3. Виготовлення брендових моделей.

2. Моди

1. На стиль “Хай тек” в інтер’єрі.

2. На плазмові широкоформатні телевізори.

3. На вбудовані телевізори.

1. Розробка нового дизайну для телевізорів.

2. Створення домашнього кінотеатру.

3. Телевізори, що не кидаються в очі, коли вони вимкнені.

3. Технологій

1. Поява нових мікросхем.

2. Поява нової системи передачі зображення.

3. Поява нової технології виготовлення телевізорів.

1. Створення майже будь-якого телевізору за формою та розмірами.

2. Можливо створити надзвичайно тонкий телевізор.

3. Підвищення надійності та швидкості виготовлення телевізорів.



Уточнена комерційна ідея: “Виготовлення ультра тонких надійних телевізорів”. Четвертим етапом розробки комерційної ідеї є удосконалення потенційної комерційної ідеї з метою надання їй більш привабливих рис.

Ідея: “Виготовлення вбудованих ультра тонких надійних телевізорів, що встановлюються фірмою-продавцем або безпосередньо виробником”.

П’ятий етап розробки комерційної ідеї полягає в удосконаленні комерційної ідеї за рахунок внесення в цю ідею спеціальних знань та навичок самого розробника. Ідея: “Виготовлення вбудованих ультра тонких надійних телевізорів, що встановлюються фірмою-продавцем або безпосередньо виробником. З вбудованими колонками, що відключаються, якщо телевізор підключається до системи домашнього кінотеатру”.

Шостий етап полягає в оцінюванні комерційної ідеї на предмет можливості її реалізації. Для оцінювання ідеї на предмет можливості її реалізації потрібно відповісти на запитання, заповнивши таблицю 2.3
Таблиця 3.3 – Оцінювання комерційної ідеї на предмет можливості її реалізації



Отже, ідея виготовлення ультра тонких телевізорів, що легко вбудовуються в стіну, з вбудованими колонками та можливістю підключення системи домашнього кінотеатру є новою та цікавою ідеєю. Дана ідея повинна знайти свого споживача на ринку. Оцінка ідеї на предмет можливості реалізації показала, що ідею доцільно реалізувати якнайшвидше.
4 ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Одним із найважливіших стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу — підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:

— вибір місця розташування офісу підприємства;

— вибір місця розташування самого підприємства.

Місцем розташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі, торговельні та інші підрозділи, які безпосереднім чином впливають на отримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьма підприємствами.

Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмежений вибір характерний для підприємств, які «прив'язані» до джерел сировини або енергії. Всі інші підприємства мають вільний вибір місця розташування, отже можуть вибрати таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.

На вибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

— витрати на транспортування матеріалів, сировину, комплектуючі;

— витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;

— витрати на орендну плату (або вартість будівництва нових основних засобів);

— відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;

— вплив інфраструктури тощо.

Аналізуючи зазначені фактори, потрібно враховувати, що всі вони мають різний вплив для підприємств різних видів діяльності. Так, для підприємств, які надають послуги, важливо, щоб клієнтура мала вільний та зручний доступ до них. Для промислових підприємств потрібно, щоб витрати на доставку матеріалів, сировини, робочої сили, комунальні послуги, витрати на транспортування готової продукції до споживачів були мінімальними. Для торгівельних підприємств потрібно, щоб до них могли потрапити якомога більше покупців, щоб ці покупці мали високу купівельну спроможність, щоб витрати на оренду приміщень, транспортування товарів до торгових точок, витрати на рекламу цих товарів тощо були найнижчі. Потрібно також враховувати наявність поблизу підприємства конкурентів, які можуть відтягувати на себе певну кількість потенційних покупців тощо.

Основна проблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що ні результати діяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можна визначити точно. Всі вони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місце розташування підприємства може виявитись неоптимальним. Із цього витікає, що вибір місця розташування підприємства — це проблема прийняття рішень в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативних розрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.

Найтяжче оцінити такий фактор, як вплив інфраструктури. Так, недостатній розвиток сітки вулиць, залізниць, портів, енергопостачання тощо, з одного боку, збільшує витрати на доставку матеріалів, сировини тощо, а з іншого боку, зменшує витрати на заробітну плату, тому що все це характерно для країн, що розвиваються, де рівень зарплати низький. Окрім цього недостатньо розвинута транспортна система вимагає наявності більш змістовних складів, що потребує додаткових витрат на їх оренду, обслуговування тощо.

Загальне правило вибору оптимального місця розташування підприємства: «Підприємство повинно бути розташовано там, де результати його роботи, які залежать безпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій мірі перевищували б відповідні витрати».

Отже, кращим буде таке розташування підприємства, де так званий брутто-прибуток (БП), тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, буде найбільшим:
БП = Д—В®максимум, a(4.1)
де Д — дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;

В — річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, грн.

Вибрати оптимальне місце розташування підприємства (варіант 20).

Для кожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні, нарисуємо схеми руху, за якими матеріали та сировина будуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання (В), до точок, в яких планується розмістити підприємство (5, 21,7, 10). Схема руху від джерела постачання до точок, де можна розташувати підприємство показана на рисунку 4.1
<img width=«179» height=«166» src=«ref-1_977996360-1547.coolpic» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1026">
Рисунок 4.1 Схема руху від джерела постачання до точок, де можна розташувати підприємство


Таблиця 4.1 – Показники, що характеризують діяльність підприємства



1. Керуючись схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини, розрахуємо довжину маршрутів L для кожного із варіантів, в км.:
L5 = 3+7.3=10.3км;

L7 =5.8+2.1=7.9км;

L10 =3+2=5км;

L21 =3+5.9+3.7=12.6км.
2.    Розрахуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою:
<img width=«124» height=«41» src=«ref-1_977997907-347.coolpic» v:shapes="_x0000_i1033"> тонн, (4.2)
де <img width=«24» height=«19» src=«ref-1_977998254-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1034">  — маса одного виробу, кг;

<img width=«17» height=«19» src=«ref-1_977998363-95.coolpic» v:shapes="_x0000_i1035">- кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;

<img width=«23» height=«24» src=«ref-1_977998458-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1036">  — коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

-    якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то <img width=«23» height=«24» src=«ref-1_977998567-106.coolpic» v:shapes="_x0000_i1037"> = 0,3… 0,4;

-    якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, або у вільній економічній зоні, то <img width=«23» height=«24» src=«ref-1_977998458-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1038">= 0,1… 0,15;

-   якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то
<img width=«23» height=«24» src=«ref-1_977998458-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1039">=0,025… 0,05;

<img width=«24» height=«24» src=«ref-1_977998891-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1040">- коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства:

-   якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то <img width=«24» height=«24» src=«ref-1_977998891-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1041"> = 0,1… 0,15;

-   якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то <img width=«24» height=«24» src=«ref-1_977998891-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1042">= 0,12… 0,17;

-   якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то <img width=«24» height=«24» src=«ref-1_977998891-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1043">=
= 0,15… 0,2.

Оскільки підприємство “5”розташоване в звичайному районі, то вибираємо наступні коефіцієнти:
К<img width=«10» height=«29» src=«ref-1_977999327-93.coolpic» v:shapes="_x0000_i1044">=0,033; К<img width=«12» height=«29» src=«ref-1_977999420-94.coolpic» v:shapes="_x0000_i1045">=0,18.
Підприємство “7” розташоване в районі з розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти:
К<img width=«12» height=«29» src=«ref-1_977999514-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1046">=0,13; К<img width=«12» height=«29» src=«ref-1_977999605-92.coolpic» v:shapes="_x0000_i1047"> =0,15.
Оскільки підприємство “10”розташовані в вільній економічній зоні, то вибираємо наступні коефіцієнти:
К <img width=«16» height=«29» src=«ref-1_977999697-106.coolpic» v:shapes="_x0000_i1048"> =0,13; К<img width=«16» height=«29» src=«ref-1_977999803-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1049"> =0,14 .
Оскільки підприємство “21” розташоване в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти:
К<img width=«18» height=«29» src=«ref-1_977999912-106.coolpic» v:shapes="_x0000_i1050">=0,35; К<img width=«18» height=«29» src=«ref-1_978000018-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1051">=0,12.

Підставивши значення в формулу 4.2, отримаємо:
Q5<img width=«10» height=«29» src=«ref-1_978000127-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1052"> = <img width=«205» height=«47» src=«ref-1_978000200-934.coolpic» v:shapes="_x0000_i1053">13,8 тонн;

Q7<img width=«13» height=«25» src=«ref-1_978001134-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1054"> = <img width=«191» height=«47» src=«ref-1_978001207-856.coolpic» v:shapes="_x0000_i1055"> 45,33 тонн;

Q10<img width=«13» height=«26» src=«ref-1_978002063-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1056"> = <img width=«191» height=«47» src=«ref-1_978002136-845.coolpic» v:shapes="_x0000_i1057"> 42,3 тонн ;

Q21= <img width=«196» height=«47» src=«ref-1_978002981-880.coolpic» v:shapes="_x0000_i1058"> 97,63 тонн;
3.    За формулою 4.3 для кожного із варіантів розташування підприємства розрахуємо виручку (виторг) підприємства <img width=«20» height=«23» src=«ref-1_978003861-106.coolpic» v:shapes="_x0000_i1059"> за рік:
<img width=«119» height=«24» src=«ref-1_978003967-228.coolpic» v:shapes="_x0000_i1060">(грн.), (4.3)
де <img width=«15» height=«19» src=«ref-1_978004195-92.coolpic» v:shapes="_x0000_i1061">  — середня ціна одиниці товару, грн.;

<img width=«17» height=«19» src=«ref-1_977998363-95.coolpic» v:shapes="_x0000_i1062">  — кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні.

Підставивши значення, отримаємо:
Д5= 27<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1063">1107000<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1064">0,033<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1065">0,18=177540,66 грн.;

Д7= 27<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1066">1107000<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1067">0,13<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1068">0,15= 582835,5 грн.;

Д10= 27<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1069">1107000<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1070">0,13<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1071">0,14= 543979,8грн.;

Д21= 27<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1072">1107000<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1073">0,35<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1074">0,12=1255338грн.;
4.    За формулами 4.4 і 4.8, для кожного із варіантів розрахуємо
витрати, які залежать від місця розташування підприємства. Витрати та транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства <img width=«19» height=«23» src=«ref-1_978005258-103.coolpic» v:shapes="_x0000_i1075"> можна розрахувати за формулою:

<img width=«116» height=«52» src=«ref-1_978005361-440.coolpic» v:shapes="_x0000_i1076">(грн.), (4.4)
де <img width=«19» height=«24» src=«ref-1_978005801-98.coolpic» v:shapes="_x0000_i1077">  — вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

<img width=«17» height=«24» src=«ref-1_978005899-97.coolpic» v:shapes="_x0000_i1078">  — відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км.;

<img width=«20» height=«24» src=«ref-1_978005996-103.coolpic» v:shapes="_x0000_i1079">  — маса матеріалів, сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерела постачання за рік, тонн;

 <img width=«13» height=«15» src=«ref-1_978006099-84.coolpic» v:shapes="_x0000_i1080">  — кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.

<img width=«20» height=«23» src=«ref-1_978006183-105.coolpic» v:shapes="_x0000_i1081">  — коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то <img width=«20» height=«23» src=«ref-1_978006183-105.coolpic» v:shapes="_x0000_i1082"> = 1,25… 1,5;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то <img width=«20» height=«23» src=«ref-1_978006183-105.coolpic» v:shapes="_x0000_i1083"> = 1,1… 1,25;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то <img width=«20» height=«23» src=«ref-1_978006183-105.coolpic» v:shapes="_x0000_i1084">=1,00… 1,10.
B15 = 1,05<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1085">1,56<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1086">10.3<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1087">13,8=232.82грн.;

B17 = 1,2<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1088">1,56<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1089">7.9<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1090">45,33=670.37грн.;

B110 = 1,05<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1091">1,56<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1092">5<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1093">42,3=346.43грн.;

B121 = 1,33<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1094">1,56<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1095">12.6<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1096">97,63=2552.29грн.
Витрати на заробітну плату персоналу підприємства <img width=«20» height=«23» src=«ref-1_978007479-105.coolpic» v:shapes="_x0000_i1097">, включаючи її доставку до місця роботи, можна розрахувати за формулою:


<img width=«187» height=«52» src=«ref-1_978007584-554.coolpic» v:shapes="_x0000_i1098"> (грн.), (4.5)
де <img width=«17» height=«24» src=«ref-1_978008138-98.coolpic» v:shapes="_x0000_i1099">  — середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності, грн./місяць.;

<img width=«16» height=«20» src=«ref-1_978008236-94.coolpic» v:shapes="_x0000_i1100">  — коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов'язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;

<img width=«20» height=«24» src=«ref-1_978008330-107.coolpic» v:shapes="_x0000_i1101">  — кількість працівників даної професії або спеціальності;

12 — число місяців в році;

<img width=«24» height=«23» src=«ref-1_978008437-111.coolpic» v:shapes="_x0000_i1102">  — коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:

-    якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то <img width=«24» height=«24» src=«ref-1_978008548-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1103"> = 1,15… 1,3;

-    якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то <img width=«24» height=«24» src=«ref-1_978008548-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1104"> = 1,05… 1,15;

-   якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то <img width=«24» height=«24» src=«ref-1_978008548-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1105">=1,00 ...1,05;

         <img width=«12» height=«23» src=«ref-1_978008875-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1106"><img width=«17» height=«15» src=«ref-1_978008948-88.coolpic» v:shapes="_x0000_i1107">  — число професій або спеціальностей працівників.
B25= 1,025<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1108">109<img width=«8» height=«9» src=«ref-1_978009109-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1109">(1+0,3)<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1110">5<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1111">12 = 8714,55грн.;

B27= 1,1<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1112">109<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1113">(1+0,3)<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1114">5<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1115">12 = 9352,2грн.;

B210= 1,22<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1116">109<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1117">(1+0,3)<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1118">5<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1119">12 = 10372,44грн.;

B221= 1,22<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1120">109<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1121">(1+0,3)<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1122">5<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1123">12 = 10372,44 грн.
Витрати на оренду приміщень <img width=«20» height=«24» src=«ref-1_978010204-103.coolpic» v:shapes="_x0000_i1124"> можна розрахувати за формулою:
<img width=«115» height=«24» src=«ref-1_978010307-230.coolpic» v:shapes="_x0000_i1125">, (4.6)

де <img width=«15» height=«19» src=«ref-1_978010537-90.coolpic» v:shapes="_x0000_i1126">  — розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м;

<img width=«15» height=«19» src=«ref-1_978010627-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1127">  — площа приміщень, які орендуються, кв.м.;

12 — число місяців в році;

<img width=«23» height=«24» src=«ref-1_978010718-108.coolpic» v:shapes="_x0000_i1128">  — коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:

-  якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то <img width=«23» height=«24» src=«ref-1_978010718-108.coolpic» v:shapes="_x0000_i1129"> = 1,3… 1,6;

-  якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то <img width=«23» height=«24» src=«ref-1_978010718-108.coolpic» v:shapes="_x0000_i1130"> = 1,1 ...1,3;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то <img width=«23» height=«24» src=«ref-1_978010718-108.coolpic» v:shapes="_x0000_i1131">=1,0.
B35= 1<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1132">3,2<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1133">103<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1134">12 = 3955,2 грн.;

B37= 1,2<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1135">3,2<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1136">103<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1137">12 = 4746,24грн.;

B310= 1<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1138">3,2<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1139">103<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1140">12 = 3955,2грн.;

B321= 1,45<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1141">3,2<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1142">103<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1143">12 = 5735,04грн.
Величина податків на капітал <img width=«20» height=«23» src=«ref-1_978012026-106.coolpic» v:shapes="_x0000_i1144"> розраховується за формулою:
<img width=«99» height=«41» src=«ref-1_978012132-277.coolpic» v:shapes="_x0000_i1145">, (4.7)
де <img width=«20» height=«19» src=«ref-1_978012409-99.coolpic» v:shapes="_x0000_i1146">  — вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі, грн.;

<img width=«16» height=«20» src=«ref-1_978012508-168.coolpic» v:shapes="_x0000_i1147">- загальна ставка податку на основний капітал, в %;

<img width=«24» height=«23» src=«ref-1_978012676-112.coolpic» v:shapes="_x0000_i1148">  — коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:

-якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної
зони, то коефіцієнт <img width=«24» height=«23» src=«ref-1_978012676-112.coolpic» v:shapes="_x0000_i1149">= 0,2… 0,5;

— якщо підприємство знаходиться в інших районах, то <img width=«24» height=«23» src=«ref-1_978012676-112.coolpic» v:shapes="_x0000_i1150">=1,0.
B45= 91<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1151">0,011<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1152">1= 1,001 грн.;

B47= 91<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1153">0,011<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1154">1= 1,001грн.;

B410=91<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1155">0,011<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1156">0,35 = 0,35 грн.;

B421=91<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1157">0,011<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1158">1= 1,001 грн.
  Величина податків з доходу (виторгу) <img width=«20» height=«24» src=«ref-1_978013596-103.coolpic» v:shapes="_x0000_i1159"> розраховується за формулою:
<img width=«100» height=«41» src=«ref-1_978013699-277.coolpic» v:shapes="_x0000_i1160">, (4.8)
де <img width=«20» height=«23» src=«ref-1_978003861-106.coolpic» v:shapes="_x0000_i1161">  — виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;

<img width=«15» height=«19» src=«ref-1_978014082-89.coolpic» v:shapes="_x0000_i1162">- загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках.
B55= 177540,66<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1163">027<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1164">1= 47935,97 грн.;

B57= 582835,5<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1165">027<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1166">1= 157365,58 грн.;

B510= 543979,8<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1167">0,27<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1168">0,35 = 51406,1 грн.;

B521= 1255338<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1169">0, 27<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1170">1= 338941,26 грн.
5.    За формулою 4.9 для кожного із варіантів розрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства.

Річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, розраховуються за формулою:


<img width=«175» height=«24» src=«ref-1_978014755-299.coolpic» v:shapes="_x0000_i1171">(грн..), (4.9)
Підставивши значення, отримаємо:
B5 = 232.82+8714,55+3955,2+1,001+47935,97 = 60839.54грн.;

B7 = 670.37 +9352,2+4746,24+1,001+157365,58 = 172135.37 грн.;

B10 = 346.43+10372,44+3955,2+0,35+51406,1 = 66080.52 грн.;

B21 = 2552.29+10372,44+5735,04+1,001+338941,26 =357602.03 грн.
6.    За формулою 4.1 для кожного із варіантів розрахуємо брутто-прибуток та виберемо найкращий варіант місця розташування підприємства:
БП5= 177540,66 — 60839.54 = 116701.12 грн.;

БП7= 582835,5 — 172135.37 = 410700.13 грн.;

БП10= 543979,8 — 66080.52 = 477899.28 грн.;

БП21= 1255338 — 357602.03 = 897735.97грн.
Результати розрахунків зведемо до таблиці 4.2


    продолжение
--PAGE_BREAK--Таблиця 4.2 – Зведена таблиця розрахунків брутто-прибутку


7.    Зробимо висновки

Найкращий варіант місця розташування підприємства – це 21 – підприємство знаходиться в елітному центрі з дуже розвинутою інфраструктурою. Це пояснюється тим, що брутто-прибуток, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, найбільший: БП = 897735.97 грн.
5. РОЗРАХУНОКПОТРЕБИВСТАРТОВОМУКАПІТАЛІПІДПРИЄМСТВА
Для здійснення підприємницької діяльності потрібно мати певний капітал. Без його наявності не може бути підприємництва. Чим потужнішим є капітал підприємця, тим масштабнішими можуть бути результати його діяльності. Капітал – грошові і матеріальні кошти, об’єкти права інтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл), котрі використовуються в процесі виробництва і виступають джерелом отримання прибутку. До основних капіталоутворювальних елементів відносяться: засоби виробництва, матеріальні оборотні елементи виробництва, оплата праці працівників, оборотні кошти в грошовій формі.

Стартовий капітал – це капітал, який вкладається у будь-яку підприємницьку справу з самого початку практичної реалізації комерційної ідеї. Чим складніше продукція, чим триваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартового капіталу. В найбільш загальному вигляді потребу в стартовому капіталі К, який необхідний для початку підприємництва, можна розрахувати за формулою:
<img width=«160» height=«24» src=«ref-1_978015272-263.coolpic» v:shapes="_x0000_i1173">                                    (5.1)
де  <img width=«21» height=«24» src=«ref-1_978015535-103.coolpic» v:shapes="_x0000_i1174"> – грошові кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів;

<img width=«33» height=«24» src=«ref-1_978015638-118.coolpic» v:shapes="_x0000_i1175"> – грошові кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії;

<img width=«21» height=«24» src=«ref-1_978015756-101.coolpic» v:shapes="_x0000_i1176"> – грошові кошти для оплати праці найманих працівників;

<img width=«20» height=«24» src=«ref-1_978015857-99.coolpic» v:shapes="_x0000_i1177"> – грошові кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об’єктів інтелектуальної власності та інші кошти.

Стартовий капітал складається з основного та оборотного капіталу. Основний капітал функціонує протягом тривалого часу, в процесі експлуатації не змінює свою натуральну форму, а свою вартість переносить на виготовлену продукцію частинами, в міру зношення. Оборотній капітал функціонує протягом одного виробничого циклу, повністю змінює свою натуральну форму, а свою вартість переносить на готову продукцію одразу і повністю. Також практично завжди стартовий капітал складається з власного капіталу, який вноситься засновниками справи, та капіталу покриття, який вкладається в справу на умовах, обумовлених іншими особами: інвесторами, комерційними банками, кредиторами тощо [2]. Величину стартового капіталу та капіталу покриття розраховують на основі економічних розрахунків. Розрахунок складається з 11 кроків. 1-й крок. Визначаємо загальну величину витрат на придбання або оренду будівель, споруд, машин, обладнання, інструменту і т.д. Вибираємо найефективніший варіант вкладання грошей. Визначаємо терміни протягом яких будуть використані ці кошти. Варіант використання коштів і терміни витрат вже розподілені. 2-й крок. Визначаємо щомісячні витрати на оплату праці працівників з урахуванням всіх обов’язкових виплат. За завданням цей крок вже зроблено. 3-й крок. Визначаємо загальні витрати, згідно варіанту дані наведені в таблиці 5.1 (дані за січень), коефіцієнти зміни витрат по місяцям наведено в таблиці 5.2 [2] а конкретні витрати по місяцям з врахуванням коефіцієнтів зміни витрат в таблиці 5.3 [2].




Таблиця 5.1 – Витрати за січень



Таблиця 5.2 – Коефіцієнти зміни витрат по місяцях



Таблиця 5.3 – Щомісячні витрати



4-й крок. Будуємо графік зміни щомісячних загальних витрат у часі, рис. 5.1.


<img width=«275» height=«223» src=«ref-1_978018886-2285.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_76»>

Рисунок 5.1 – Графік зміни загальних щомісячних витрат
5-й крок. Прогнозуємо з якого часу підприємець почне отримувати виручку, а також її можливу величину. Кількість виготовленої продукції (N), вартість реалізації одиниці (P) та час реалізації, дані для розрахунку доходу наведені в таблиці 5.4 [2], величина щомісячного доходу наведена в таблиці 5.5.
Таблиця 5.4 – Дані по реалізації продукції



Таблиця 5.5 – Прибуток підприємства по місяцях



6-й крок. Будуємо графік щомісячної потреби в капіталі, рис. 5.2. Для побудови графіка потрібно визначити величину реальних потреб в капіталі.

Використовуючи таблиці 5.3 та 5.5 знайдемо реальну потребу в капіталі, як різницю між витратами та прибутком по місяцям, результати наведені в табл. 5.6.
Таблиця 5.6 – Реальна щомісячна потреба в капіталі



<img width=«413» height=«345» src=«ref-1_978021171-3151.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_77»>    продолжение
--PAGE_BREAK--

Рисунок 5.2 – Графік щомісячної потреби в капіталі
Як видно з графіка потреба в капіталі буде відчуватись протягом перших п’яти місяців.

7-й крок. Розраховуємо величину стартового капіталу. Для даного варіанту величину стартового капіталу дорівнює:


409+1046,6+387,6+513,7+42,8 = 2399,7тис. грн.
8-й крок. Розраховуємо величину капіталу покриття. За рахунок власного капіталу підприємства зменшаться щомісячні витрати наступним чином:

Січень – 409 – 409 = 0 тис. грн.

Залишок власного капіталу: 1600 – 409 = 1191 тис. грн.

Лютий – 1046,6 – 1046,6 = 0 тис. грн.

Залишок власного капіталу: 1191 – 1046,6 = 144,4 тис.грн.

Березень – 387,6 – 144,4 = 243,2 тис. грн.

Весь власний капітал вже витрачено.

Загальна величина капіталу покриття дорівнює:
0+0+243,2+513,7+42,8 = 799,7 тис. грн.
9-й крок. Будуємо графік щомісячної потреби капіталу покриття (рис. 5.3). Потреба капіталу покриття по місяцям наведено в таблиці 5.7.
Таблиця 5.7 – Потреба капіталу покриття по місяцям


<img width=«418» height=«275» src=«ref-1_978024322-2500.coolpic» v:shapes=«Рисунок_x0020_78»>

Рисунок 5.3 – Графік щомісячної потреби в капіталі покриття (заштрихована ділянка)
Чистий прибуток підприємства дорівнює:
5,2+99,1+83,9+90,9+152,9+152,9+152,9 = 737,8 тис.грн.
Середньомісячний прибуток дорівнює:  737,8/7 = 105,4 тис.грн.

10-й крок. Визначаємо реальні джерела покриття потреб.

Згідно завдання – це позика.

11-й крок. Визначаємо термін повернення взятої позики.

Величина позики дорівнює: 737,8 тис.грн. Починаючи з 6-ого місяця підприємство починає отримувати середньомісячний прибуток в 105,4 тис. грн… Припустимо, що 50% цієї суми, тобто 52,7 тис. грн. спрямовано на повернення позики. Тоді термін повернення позики буде дорівнювати:
737,8 (тис. грн.)/52,7 (тис. грн./міс.) = 14 міс.
Загальний термін на який потрібно взяти позику дорівнює: 3+14 = 17 міс.

За перші два місяця затрати повністю покриваються власним капіталом.

Отже, потреба в капіталі необхідному, щоб розпочати діяльність становить: 2399,7 тис. грн. Щоб отримати ці кошти підприємство бере позику в розмірі  737,8 тис. грн. і зможе повернути її лише через 17 місяців.

Проведені розрахунки є приблизними, адже вони не враховують ні інфляції, ні процентних ставок і т. п. На момент відкриття підприємства це є найважливіший підрахунок, адже від його правильності залежить прибуток підприємства на початку його діяльності .
6. РОЗРАХУНОК ПОДАТКУ З ПРИБУТКУ ТА ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ, ЩО ЇХ  СПЛАЧУЄ СУБ’ЄКТ ПІДПРИЄМНИЦТВА – ЮРИДИЧНА ОСОБА
В процесі своєї діяльності суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа повинен сплачувати близько 20 основних та 15 місцевих податків. Основними із них є податок на прибуток та податок на додану вартість. Розрахунок величини цих податків здійснюється на основі чинного законодавства, даних бухгалтерського обліку, звітів про результати діяльності підприємства за встановленими формами.

Податок на прибуток – це один з основних прямих податків. Керуючись формулами оптової ціни та витрат підприємства в розрахунку на один виріб, можна записати, що величина податку на прибуток Пп в розрахунку на один виріб може бути розрахована за формулою:
<img width=«195» height=«44» src=«ref-1_978026822-457.coolpic» v:shapes="_x0000_i1208">,                                        (6.1)


В тому випадку, якщо ставка податку на прибуток α задана в відносних одиницях, величина податку на прибуток в розрахунку на один виріб Пп визначається за формулою:
<img width=«127» height=«25» src=«ref-1_978027279-246.coolpic» v:shapes="_x0000_i1209">,                                           (6.2)
де Пдо – прибуток на оподаткування в розрахунку на один виріб, грн.;

Цо – оптова ціна виробу, грн.;

Вр – витрати на виробництво та реалізацію одного виробу (з урахуванням операційних та інших витрат), грн.;

α – ставка податку на прибуток;

Податок на прибуток, що його повинно сплачувати підприємство за результатами діяльності в цілому, розраховується за даними бухгалтерського обліку даного підприємства. Величина податку на прибуток Пп(заг), що його повинно сплатити підприємство за результатами діяльності в цілому протягом певного періоду часу, може бути розрахована за формулою:
<img width=«152» height=«25» src=«ref-1_978027525-288.coolpic» v:shapes="_x0000_i1210">,                                             (6.3)
ВД – валовий дохід (виручка) підприємства за визначений період часу, зазвичай за квартал, грн.;

ВВ – валові витрати підприємства за той же період часу, включаючи амортизаційні відрахування, грн.;

α – ставка податку на прибуток, %. В 2009 році α = 0,25.

Розраховуємо величину податку на прибуток. Для розрахунку використаємо дані завдання та формулу 6.3.

1. Визначаємо дати настання валового доходу та валових витрат:

а) Валовий довий дохід: 1.01 (І квартал); 21.04 (IIквартал); 12.07 (IIIквартал); 12.11 (IVквартал).

б) Валові витрати: 22.02 (І квартал); 12.08 (IIквартал);14.09 (IIIквартал); 10.12 (IVквартал).

2. Визначаємо величину податку на прибуток

І квартал Ппзаг =(380000 –153000)∙0,25 = 56750 грн.

ІІ квартал Ппзаг = 310000∙0,25 = 77500 грн.

ІІІ квартал Ппзаг = (360000 – 157000 – 154000)∙0,25 = 12250 грн.

IVквартал Ппзаг = (396000 – 152000) ∙0,25 = 61000 грн.

3. Якщо продукція відвантажена, але неоплачена вже платиться податок на прибуток, а реальних грошей на підприємстві в цьому випадку немає. Отже може статись так, що у підприємство буде не в змозі заплатити податок.

4. Коригувати величину податку на прибуток в певному кварталі можна зменшуючи чи збільшуючи валові надходження чи валові витрати, змінюючи дату фіксації валового доходу або валових витрат.

Податок на додану вартість ПДВ  — один із найголовніших непрямих податків. Об’єктом оподаткування є операції з пролажу товарів, робіт, послуг, а також вивезення товарів в Україну.

Величина податку на додану вартість ПДВ у розрахунку на один виріб розраховується по формулі:
<img width=«95» height=«24» src=«ref-1_978027813-204.coolpic» v:shapes="_x0000_i1211">,                                                  (6.4)
де Цо – вільна ринкова ціна виробу, грн.;

β – ставка податку на додану вартість; В 2009 році β=0,20.

Величина податку на додану вартість в цілому на підприємстві розраховується за формулою:
<img width=«116» height=«45» src=«ref-1_978028017-417.coolpic» v:shapes="_x0000_i1212">,                                                    (6.5)


де Цві – вільна ринкова ціна виробу і-го найменування, грн.;

n– кількість найменувань виробів.

Величина ПДВ, що підлягає сплаті в цілому по підприємству, розраховується за формулою:
<img width=«196» height=«47» src=«ref-1_978028434-624.coolpic» v:shapes="_x0000_i1213">,                                         (6.6)
де Цві2 – вільна ринкова ціна проданого товару і-ого виду, грн.;

Цвj1– вільна ринкова ціна купленого матеріалу j-ого виду, грн.;

n– кількість видів проданих товарів;

m– кількість видів куплених матеріалів.
Розраховуємо величину податку на додану вартість

1. Визначаємо величину, дату та суму рахунку податкового кредиту (ПК) для кожної операції, для отриманих матеріалів.
Операція а: 13.01 – січень; ПК = 3250000∙0,2 = 650000 грн.;

Сума рахунку = 3250000+650000 = 3900000 грн.

Операція б: 21.02 – лютий; ПК = 3700000∙0,2 = 740000 грн.;

Сума рахунку = 3700000+740000 = 4440000 грн.

Операція в: 12.03 – березень; ПК = 3550000∙0,2 = 710000 грн.;

Сума рахунку = 3550000+710000 = 4260000 грн.
2. Визначаємо ціну вільну ринкову
Операція а: Цвр  = 6100000+3250000 = 9350000 грн.

Операція б: Цвр  = 6130000+3700000 = 9830000 грн.

Операція в: Цвр  = 6320000+3550000 = 9870000 грн.


3.Визначаємо величину, дату та суму рахунку податкових забов’язань для кожної операції.
Операція а:– січень; ПЗ = 9350000∙0,2 = 1870000 грн.;

Сума рахунку = 9350000+1870000 = 11220000 грн.

Операція а:– лютий; ПЗ = 9830000∙0,2 = 1966000 грн.;

Сума рахунку = 9830000+1966000 = 11796000 грн.

Операція а:– березень; ПЗ = 9870000∙0,2 = 1974000 грн.;

Сума рахунку = 9870000+1974000 = 11844000 грн.
4.Розраховуємо ПДВ за касовим методом:

Дати податкового забов’язання по касовому методу:

Січень – 17.01; Лютий – 18.02; Березень –13.03;

Визначається за датою отримання коштів.
ПДВ = ПЗ – ПК

ПДВсічень = 1870000– 650000= 1220000грн.     

ПДВлютий = 0 – 740000 = -740000 грн. (від’ємне значення означає, що держава або відшкодує кошти або зменшить величину податку в майбутньому)

ПДВберезень = 1974000+1966000 – 710000= 20916000 грн.

∑ = 1220000– 740000+20916000 = 21396тис. грн.
5.Розраховуємо ПДВ за методом настання ПЗ у момент відвантаження

продукції:

Дати ПЗ за методом настання ПЗ у момент відвантаження продукції:
ПДВ = ПЗ – ПК

ПДВсічень = 0 – 650000 = -650000 грн.

ПДВлютий = 1966000+1870000 – 740000  = -3564000 грн.

ПДВберезень = 0 – 710000 = -710000 тис. грн.

ПДВквітень = 1974000 – 0 =1974000грн.      

∑ = -650000 -3564000 – -710000 +1974000 = -3660000тис. грн.
-  Таким чином, ми розрахували основні види податків для підприємства: податок на прибуток та податок на додану вартість. Ми бачимо, що величину одного і того ж податку можна розраховувати декількома способами.
7. РОЗРАХУНОК ТОВАРНОГО ЗАПАСУ ТА ОЦІНЮВАННЯ ПОВНОТИ ТОРГОВОГО АСОРТИМЕНТУ МАГАЗИНУ
Основою діяльності будь-якого торговельного підприємства є формування товарного асортименту.

Товарний асортимент — цесукупність груп, видів, різновидів, сортів товарів, об'єднаних за певною ознакою. Товарний асортимент буває:

а) виробничий і торговий.

Виробничий асортимент — це номенклатура (перелік) товарів, що випускаються промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, а також іншими виробниками. Торговий асортимент — це номенклатура товарів, що підлягають продажу в роздрібній торгівлі. Торговий асортимент, в свою чергу, поділяється на дві товарні галузі: продовольчі та непродовольчі товари. Кожна із галузей ділиться на товарні групи, товарні групи поділяються на товарні підгрупи, кожна підгрупа складається з різних видів товарів; види поділяються на різновиди (або сорти). Сукупність всіх різновидів (сортів) складає асортиментний перелік товарів, що знаходяться в магазині.

б) груповий і внутрішньо груповий (розгорнений).

Груповий асортимент — це перелік товарних груп. Внутрішньогруповий асортимент — це де галізація групового асортименту за конкретними підгрупами, видами і різновидами товарів. Ширина асортименту — це кількість товарних груп. Глибина асортименту — це кількість різновидів товару в рамках кожної товарної групи;

в)простий та складний.

Простий асортимент складається із товарів, які практично не мають різновидів (наприклад, овочі, сіль, господарське мило). Складний асортимент складається із товарів, які в межах одного виду товару мають власну внутрішню класифікацію: фасони, розміри тощо;

г) з різною частотою попиту на товари. За частотою попиту товари поділяються на такі, що купуються найчастіше і навіть щодня; товари періодичного попиту; товари рідкого попиту (предмети тривалого користування); сезонні товари;

д) з різною стабільністю попиту на товари. За рівнем стабільності попит на товари буває:

-стабільним, коли попит на товари стійкий. Такі товари не допускають заміни;

-схильним до різних коливань;

-альтернативним, коли є взаємозамінність товарів (наприклад, цукерки);

-імпульсним, коли попит виникає безпосередньо в торговому залі під впливом реклами, аргументацій продавця тощо;

є) з різними ознаками комплексності товарів. За комплексністю розрізняють:

-комплекси товарів за статевовіковою ознакою: „Товари для жінок", „Товари для дітей" і т. ін.;

-комплекси товарів за особливостями стилю життя і проведення дозвілля: „Товари для саду", „Товари для туриста", „Товари для дому" тощо.

Зазначені комплекси, в свою чергу, можуть поділятися на мікрокомплекси: „Одяг", „Взуття", „Білизна" тощо.

ж) для оптових та для роздрібних підприємств (магазинів).

Формування торгового асортименту на оптових підприємствах — це процес підбору груп, видів і різновидів товарів у відповідності з попитом населення. Формування асортименту здійснюється у такий послідовності:

-визначається груповий асортимент товарів;

-визначається число різновидів товарів кожного виду.

Контроль за наявністю на оптовому підприємстві товарів відповідно до асортиментного переліку здійснюють товарознавці-комерсанти. Для цієї мети використовуються картки обліку, які зведені в картотеки для кожної товарної групи. Картотеку рекомендуються ділити на три частини. В першій знаходяться картки на товари, запаси яких є в необхідній кількості, у другій — картки на товари, запас яких є критичним, і в третій — картки на товари, відсутні в даний момент часу [6].

Формування торгового асортименту в магазинах складається з 3-х етапів:

-встановлюється груповий асортимент товарів в магазині. Дана робота проводиться на основі маркетингових досліджень;

-проводяться розрахунки структури групового асортименту, тобто визначаються кількісні співвідношення окремих груп товарів;

— визначається внутрішньо груповий асортимент, тобто конкретний
перелік товарів кожного виду в межах кожної групи.

Повнота асортименту — це відповідність фактичної наявності товарів на полицях магазину розробленому асортиментному переліку. Для оцінювання повноти асортименту можна користуватись показником, який має назву „коефіцієнт повноти асортименту".

Коефіцієнт повноти асортименту <img width=«48» height=«25» src=«ref-1_978029058-150.coolpic» v:shapes="_x0000_i1214">, розраховується за формулою:
<img width=«97» height=«55» src=«ref-1_978029208-295.coolpic» v:shapes="_x0000_i1215"> (7.1)


де <img width=«27» height=«28» src=«ref-1_978029503-119.coolpic» v:shapes="_x0000_i1216">  — фактична кількість різновидів товарів па момент перевірки;

<img width=«31» height=«25» src=«ref-1_978029622-117.coolpic» v:shapes="_x0000_i1217">  — кількість різновидів товарів, передбачена нормативним асортиментним переліком.

Коефіцієнт повноти асортименту є показником не дуже точним, оскільки залежить від багатьох випадкових чинників: наприклад, від затримки у відвантаженні продукції, порушення графіка завезень товарів і т.ін.). Тому рекомендується застосовувати більш точний показник коефіцієнт умовної стійкості асортименту Кст.

Коефіцієнт умовної стійкості асортименту Кст розраховується за формулою:
<img width=«159» height=«49» src=«ref-1_978029739-410.coolpic» v:shapes="_x0000_i1218"> (7.2)
Таблиця 7.1 — Дані перевірок



Підставивши значення з таблиці 7.1, отримаємо:
<img width=«194» height=«48» src=«ref-1_978030624-755.coolpic» v:shapes="_x0000_i1223">
Одним із шляхів забезпечення повноти асортименту є наявність в магазині відповідних запасів товарів. З одного боку, чим більші запаси товарів, тим на більш тривалий час буде забезпечена повнота асортименту. Але, з другого боку, чим більші запаси, тим більшими будуть витрати на утримання, оренду приміщень, більшими будуть втрати товарів через псування, закінчення терміну використання тощо.

Тому визначимо оптимальний запас товарів. Відомо, що в магазині здійснюється торгівля певним асортиментом товарів. Різновиди товарів, а також інші характеристики наведено в таблиці 7.1
Таблиця 7.1 Різновиди товарів і характеристик



Для кожного різновиду товару розрахуємо величину запасу на початок місяцю використовуючи такі методів:

1. Через використання коефіцієнта товарного запасу Ктз.

Коефіцієнт товарного запасу Ктз розраховується за формулою:
<img width=«80» height=«45» src=«ref-1_978031379-248.coolpic» v:shapes="_x0000_i1224">    продолжение
--PAGE_BREAK-- (7.3)
де Зп — запас товару даного різновиду на початок місяця (або на останній день місяця), натуральних одиниць;

Qс.м. — середньомісячний обсяг реалізації товару даного різновиду за місяць, натуральних одиниць.

Тоді запас товару даного різновиду на початок місяця Зп можна розрахувати за формулою:
Зп=Ктз<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1225">Qпл, (7.4)
де Ктз — коефіцієнт товарного запасу;

Qпл — плановий обсяг реалізації товарів даного різновиду за мп. яш,. пат. одиниць.

Підставивши значення з таблиці 7.2 у формулу 7.3, отримаємо:
<img width=«168» height=«29» src=«ref-1_978031700-631.coolpic» v:shapes="_x0000_i1226">

<img width=«168» height=«29» src=«ref-1_978032331-599.coolpic» v:shapes="_x0000_i1227">

<img width=«173» height=«29» src=«ref-1_978032930-664.coolpic» v:shapes="_x0000_i1228">

<img width=«169» height=«29» src=«ref-1_978033594-671.coolpic» v:shapes="_x0000_i1229">

<img width=«157» height=«29» src=«ref-1_978034265-589.coolpic» v:shapes="_x0000_i1230">

<img width=«172» height=«29» src=«ref-1_978034854-616.coolpic» v:shapes="_x0000_i1231">
Підставивши значення з таблиці 7.2 у формулу 7.4, отримаємо:
<img width=«145» height=«48» src=«ref-1_978035470-699.coolpic» v:shapes="_x0000_i1232">

<img width=«145» height=«48» src=«ref-1_978036169-666.coolpic» v:shapes="_x0000_i1233">

<img width=«144» height=«48» src=«ref-1_978036835-668.coolpic» v:shapes="_x0000_i1234">

<img width=«147» height=«48» src=«ref-1_978037503-713.coolpic» v:shapes="_x0000_i1235">

<img width=«141» height=«48» src=«ref-1_978038216-691.coolpic» v:shapes="_x0000_i1236">

<img width=«147» height=«48» src=«ref-1_978038907-653.coolpic» v:shapes="_x0000_i1237">
2. Через використання норми запасу товару даного різновиду Нзал… Норма запасу визначає число днів торгівлі, на які вистачить запасу товару даного різновиду, і являє собою інтервал часу між суміжними поставками товару [6].

Знаючи норму запасу Нзал., розрахуємо запас товару даного різновиду на початок місяця Зп:
<img width=«116» height=«46» src=«ref-1_978039560-323.coolpic» v:shapes="_x0000_i1238">                                                 (7.5)
е Н зал. — норма запасу товару даного різновиду, днів;

Д роб. — число днів роботи магазину за місяць.

Підставимо значення у формулу 7.5:
<img width=«175» height=«48» src=«ref-1_978039883-776.coolpic» v:shapes="_x0000_i1239">

<img width=«166» height=«48» src=«ref-1_978040659-718.coolpic» v:shapes="_x0000_i1240">

<img width=«171» height=«48» src=«ref-1_978041377-764.coolpic» v:shapes="_x0000_i1241">

<img width=«176» height=«48» src=«ref-1_978042141-773.coolpic» v:shapes="_x0000_i1242">

<img width=«161» height=«48» src=«ref-1_978042914-750.coolpic» v:shapes="_x0000_i1243">

<img width=«171» height=«48» src=«ref-1_978043664-740.coolpic» v:shapes="_x0000_i1244">
3. Через врахування коливань рівня запасу відносно коливання обсягу реалізації. В цьому випадку запас товару даного різновиду на початок місяця 3п розраховують за формулою:
<img width=«164» height=«50» src=«ref-1_978044404-453.coolpic» v:shapes="_x0000_i1245">                                         (7.6)


де Зс.м. — середньомісячний запас товару даного різновиду, нат. одиниць;

Qc.м. — середньомісячний обсяг реалізації товару даного різновиду, натуральних одиниць.

Підставимо значення у формулу 7.6:
<img width=«243» height=«51» src=«ref-1_978044857-1007.coolpic» v:shapes="_x0000_i1246">

<img width=«257» height=«51» src=«ref-1_978045864-1104.coolpic» v:shapes="_x0000_i1247">

<img width=«247» height=«51» src=«ref-1_978046968-1099.coolpic» v:shapes="_x0000_i1248">

<img width=«257» height=«51» src=«ref-1_978048067-1132.coolpic» v:shapes="_x0000_i1249">

<img width=«252» height=«51» src=«ref-1_978049199-1110.coolpic» v:shapes="_x0000_i1250">

<img width=«257» height=«51» src=«ref-1_978050309-1116.coolpic» v:shapes="_x0000_i1251">
4. Через врахування базового (мінімального) товарного запасу. В цьому випадку запас товару 3П на початок місяця розраховується за формулою:
Зп=Qпл + (Зс.м. — Qс.м) (7.7)
де Qпл - плановий обсяг реалізації товарів даного різновиду за місяць, нат. одиниць;

Зс.м. — середньомісячний запас товару даного різновиду, нат. одиниць; Qc.м — середньомісячний обсяг реалізації товару даного різновиду нат. одиниць. Даний метод розрахунку товарних запасів застосовується длямагазинів, де оборотність товарних запасів становить не більше 6-ти разів на рік.

Підставимо значення у формулу 7.7:
<img width=«246» height=«29» src=«ref-1_978051425-780.coolpic» v:shapes="_x0000_i1252">

<img width=«249» height=«29» src=«ref-1_978052205-785.coolpic» v:shapes="_x0000_i1253">

<img width=«249» height=«29» src=«ref-1_978052990-848.coolpic» v:shapes="_x0000_i1254">

<img width=«246» height=«29» src=«ref-1_978053838-823.coolpic» v:shapes="_x0000_i1255">

<img width=«235» height=«29» src=«ref-1_978054661-783.coolpic» v:shapes="_x0000_i1256">

<img width=«249» height=«29» src=«ref-1_978055444-821.coolpic» v:shapes="_x0000_i1257">
Зробимо висновки:

Так як Кст = 0,58, то наявність товару на полицях магазину відповідає розробленому асортиментному переліку. Порівнявши отримані результати бачимо, що доцільніше використовувати метод з використання норми запасу товару даного різновиду Нзал., так як товарний запас за ним є оптимальним, при якому в магазині не буде зафіксовано випадків відсутності товарів, що запитуються споживачами.
8. АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА
Підприємництво, а особливо мале, пов'язане з ризиком. Щоб зменшити ризик підприємницької діяльності, потрібно постійно визначати фінансовий стан підприємства та прораховувати його в майбутньому.

Одним із методів визначення фінансового стану підприємства є розрахунок так званої точки беззбитковості.

Постійні витрати — це такі витрати, які майже не залежать (або дуже мало залежать) від обсягів виробництва. До них належать: втрати на придбання обладнання; оплата ліцензій; заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу; орендна плата за приміщення; управлінські витрати; витрати на опалення та освітлення приміщень, на збут продукції, на рекламу тощо.

Змінні витрати — це витрати на сировину та матеріали, що витрачаються на виробництво продукції; заробітна плата виробничих робітників та нарахування на цю заробітну плату; транспорті витрати, витрати на силову електроенергію тощо [6].

Точка беззбитковості — це такий рівень (обсяг) виробництва (або обсяг реалізації), при якому в діяльності підприємства відсутній як прибуток, так і збитки, тобто, дохід від реалізації продукції повністю покривають витрати па її виробництво. Точку беззбитковості Хбез, можна розрахувати за формулою;
<img width=«95» height=«41» src=«ref-1_978056265-264.coolpic» v:shapes="_x0000_i1258"> ,                  (8.1)
де ПВ — постійні витрати на виробництво продукції, грн.;

В виручка (або дохід) від реалізації одиниці продукції, грн./шт.;

ЗВ — змінні витрати на виробництво одиниці продукції, грн./шт. Ці витрати ще носять назву „неповна собівартість".

Дані підприємства зведено до таблиці 8.1
Таблиця 8.1 – Дані підприємства



Керуючись даними таблиці 8.1, розрахуємо точку беззбитковості, яка складе:
<img width=«95» height=«41» src=«ref-1_978056265-264.coolpic» v:shapes="_x0000_i1263"> (8.1)

<img width=«227» height=«48» src=«ref-1_978057440-975.coolpic» v:shapes="_x0000_i1264">
Це означає, що при виробництві та реалізації 760 виробів підприємство повністю покриє свої витрати, і тільки при реалізації 761-го виробу почне отримувати прибуток.

Точку беззбитковості можна визначити графічно (рисунок 8.1)
<img width=«455» height=«306» src=«ref-1_978058415-2542.coolpic» v:shapes="_x0000_i1265">
Формулу (8.1) можна записати в іншому вигляді. Так, відомо, що змінні витрати на виробництво продукції (за визначенням) завжди залежать від обсягу виробництва та реалізації продукції. Тому можна записати таке співвідношення:
ЗВ• N= а• В• N,                                                (8.2)
де ЗВ — змінні витрати на виробництво одиниці продукції, грн./шт.;

N — кількість виготовленої продукції, грн./шт.;

ЗВ • N — змінні витрати на виробництво всієї продукції, грн.;

а — коефіцієнт пропорційності;

Далі провівши перетворення, отримаємо:
<img width=«87» height=«41» src=«ref-1_978060957-251.coolpic» v:shapes="_x0000_i1266">, (8.3)
де ОРкр — критичний обсяг реалізації продукції, який показує, на яку суму підприємство повинно реалізувати продукцію, щоб покрити свої витрати та досягти точки беззбитковості, грн.;
а — коефіцієнт пропорційності.
Спочатку визначимо коефіцієнт пропорційності:
<img width=«123» height=«48» src=«ref-1_978061208-609.coolpic» v:shapes="_x0000_i1267">.
Далі розрахуємо критичний обсяг реалізації продукції:
<img width=«252» height=«49» src=«ref-1_978061817-1082.coolpic» v:shapes="_x0000_i1268">
Це означає, що, реалізувавши продукції на 327586,2 грн., підприємство досягне точки беззбитковості.

Так, зміна положення точки беззбитковості <img width=«14» height=«17» src=«ref-1_978062899-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1269">Хбсз при зміні постійних витрат розраховується за формулою:
<img width=«119» height=«44» src=«ref-1_978062990-444.coolpic» v:shapes="_x0000_i1270"> (8.4)
де ± <img width=«14» height=«17» src=«ref-1_978062899-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1271">ПВ — зміна постійних витрат виготовлення продукції, грн.;

а — коефіцієнт пропорційності;

В — виручка (дохід) від реалізації одиниці продукції, грн./шт.
Розрахуємо величину зміни постійних витрат на виготовлення та реалізацію продукції:
<img width=«141» height=«41» src=«ref-1_978063525-368.coolpic» v:shapes="_x0000_i1272"> (8.5)

<img width=«255» height=«48» src=«ref-1_978063893-972.coolpic» v:shapes="_x0000_i1273">
Далі розрахуємо зміну положення точки беззбитковості:
<img width=«257» height=«51» src=«ref-1_978064865-1080.coolpic» v:shapes="_x0000_i1274">
Це означає, що для того, щоб досягти точки беззбитковості, підприємство повинно збільшити обсяг виробництва та реалізації продукції на 91 шт. і довести його до (760 + 91) = 851 шт.

Критичний обсяг реалізації продукції в цьому випадку складе:
ОРкр= 430<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1275">851 = 365930 (грн.)

У випадку, коли змінюються змінні витрати на виготовлення продукції, зміна положення точки беззбитковості <img width=«14» height=«17» src=«ref-1_978062899-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1276">Хбсз розраховується за формулою:
<img width=«221» height=«51» src=«ref-1_978066109-541.coolpic» v:shapes="_x0000_i1277"> (8.6)
де В — виручка (дохід) від реалізації одиниці продукції, грн./шт.

ЗВі — початкові змінні витрати па виробництво одиниці продукції, грн./шт.;

ЗВ2 — змінні витрати на виробництво одиниці продукції після їх змін, грн./шт.

Змінні витрати на виробництво одиниці продукції після підвищення заробітної плати робітників:
<img width=«167» height=«45» src=«ref-1_978066650-467.coolpic» v:shapes="_x0000_i1278"> (8.7)
Розрахуємо змінні витрати на виробництво одиниці продукції після підвищення заробітної плати робітників:
<img width=«253» height=«51» src=«ref-1_978067117-1016.coolpic» v:shapes="_x0000_i1279">
Далі визначимо зміну положення точки беззбитковості:
<img width=«404» height=«51» src=«ref-1_978068133-1436.coolpic» v:shapes="_x0000_i1280">
Це означає, що підприємству потрібно додатково виробити та реалізувати 724 вироби, щоб досягти точки беззбитковості. Обсяг виробництва та реалізації в цьому випадку повинен складати 760+724=1484 вироби.

Критичний обсяг реалізації продукції в цьому випадку складе:
ОРкр= 430<img width=«8» height=«9» src=«ref-1_978009109-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1281">1484 = 638120 (грн.)
У випадку, коли змінюється ціна реалізації продукції, зміна положення точки беззбитковості <img width=«14» height=«17» src=«ref-1_978062899-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1282">Хбсз розраховується за формулою:


<img width=«221» height=«51» src=«ref-1_978069733-545.coolpic» v:shapes="_x0000_i1283"> (8.8)
де В2 — виручка (дохід) від реалізації одиниці продукції після підвищення ціни реалізації, грн./шт.

В1 — початкова виручка від реалізації одиниці продукції, грн./шт.;

ЗВ — змінні витрати на виробництво одиниці продукції, грн./шт.

Ціну реалізації одиниці продукції після підвищення ціни на продукцію розраховується:
<img width=«143» height=«45» src=«ref-1_978070278-422.coolpic» v:shapes="_x0000_i1284"> (8.9)
Підставивши значення, отримаємо:
<img width=«245» height=«51» src=«ref-1_978070700-937.coolpic» v:shapes="_x0000_i1285">
Далі визначимо зміну положення точки беззбитковості за формулою 8.8:

<img width=«405» height=«51» src=«ref-1_978071637-1417.coolpic» v:shapes="_x0000_i1286">
Це означає, що підприємство може зменшити обсяги виробництва та реалізації продукції на 257 виробів і досягне при цьому точки беззбитковості. Обсяг виробництва та реалізації в цьому випадку може скласти (760 -257) = =503 вироби.

Критичний обсяг реалізації продукції буде дорівнювати:
ОРкр= 430<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1287">503 = 216290 (грн.)

Розрахунок величини прибутку (або збитку) П, що його може отримати підприємство при виробництві та реалізації певного обсягу виробництва, здійснюється за формулою:
<img width=«141» height=«23» src=«ref-1_978073127-374.coolpic» v:shapes="_x0000_i1288"> (8.10)
де N — обсяг виготовленої та реалізованої продукції (фактичний чи плановий), шт.;
(В — ЗВ) <img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1289">N — маржинальний дохід, грн.
В першому випадку величина прибутку, що його може отримати підприємство, якщо виготовить та реалізує на ринку 1400 шт. виробів, буде дорівнювати:
П = (430 -305) <img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1290"> 1900 — 95000 = 142500 грн.
Це означає, що у випадку реалізації 1900 виробів підприємство отримає 142500 грн. прибутку.

В другому випадку величина прибутку величину прибутку, що його може отримати підприємство, якщо виготовить та реалізує на ринку 950 шт. виробів, буде дорівнювати:
П = (430 -305) <img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1291"> 950 — 95000 = 23750 грн.
Це означає, що у випадку виробництва та реалізації 950 виробів підприємство буде мати прибуток 23750 грн., тобто прибуток зменшується.

При збільшені величини отриманого прибутку <img width=«14» height=«17» src=«ref-1_978062899-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1292">Nрозраховується за формулою:

<img width=«120» height=«41» src=«ref-1_978073811-311.coolpic» v:shapes="_x0000_i1293">                                                (8.11)
де <img width=«14» height=«17» src=«ref-1_978062899-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1294">П — збільшення величини прибутку, що планується, грн.

Величина прибутку, що його отримувало підприємство, дорівнювала:
П = (430 -305) <img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1295"> 1900 — 95000 = 142500 грн.
Планове збільшення величини прибутку розрахуємо за формулою:
<img width=«109» height=«41» src=«ref-1_978074286-314.coolpic» v:shapes="_x0000_i1296"> (8.12)
Підставивши, отримаємо:
<img width=«249» height=«48» src=«ref-1_978074600-1054.coolpic» v:shapes="_x0000_i1297">
Додатковий випуск продукції при цьому:

<img width=«84» height=«41» src=«ref-1_978075654-254.coolpic» v:shapes="_x0000_i1298"> (8.13)

<img width=«215» height=«48» src=«ref-1_978075908-1025.coolpic» v:shapes="_x0000_i1299">
Це означає, що при збільшенні обсягу виробництва та реалізації продукції на 239 шт. величина прибутку, що його отримає підприємство, зросте на 21%.

У відносному вимірі зростання обсягу виробництва та реалізації продукції N(%) повинно скласти:


<img width=«112» height=«41» src=«ref-1_978076933-298.coolpic» v:shapes="_x0000_i1300"> (8.14)

<img width=«207» height=«48» src=«ref-1_978077231-910.coolpic» v:shapes="_x0000_i1301">
Фінансова стійкість — це різниця між реальним та критичним обсягами реалізації продукції. Величина ФС може бути розрахована за формулою:
<img width=«223» height=«25» src=«ref-1_978078141-378.coolpic» v:shapes="_x0000_i1302"> (8.15)
де ОРф — фактичний обсяг реалізації продукції, грн.;

ОРкр — критичний обсяг реалізації продукції, грн.;

В — ціна реалізації одиниці продукції, грн./шт.;

N — фактичний обсяг реалізації продукції, шт.;

Х6ез — точка беззбитковості, шт.

Фінансовий запас міцності <img width=«14» height=«17» src=«ref-1_978062899-91.coolpic» v:shapes="_x0000_i1303">ОР(%) розраховується за формулою:
<img width=«129» height=«45» src=«ref-1_978078610-343.coolpic» v:shapes="_x0000_i1304"> (8.16)
Фактичний обсяг реалізації продукції складе:
ОРф = 430<img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1305">1900 = 817000 грн.
Точка беззбитковості буде дорівнювати:
<img width=«239» height=«48» src=«ref-1_978079026-1075.coolpic» v:shapes="_x0000_i1306">
Критичний обсяг реалізації складе:


ОРкр = 430 <img width=«8» height=«8» src=«ref-1_978004382-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1307">760 = 326800 (грн.)
Фінансова стійкість підприємства буде дорівнювати:
ФС = 817000- 326800 =490200 (грн.)
Це означає, що фінансовий стан підприємства задовільний. Фінансовий запас міцності (формула 8.16) буде дорівнювати:
<img width=«232» height=«48» src=«ref-1_978080174-1106.coolpic» v:shapes="_x0000_i1308">
Це означає, що підприємство може зменшити обсяг реалізації продукції на 150% і не зазнає при цьому збитків.

Зробимо висновки:

Точка беззбитковості буде досягатися при виготовлені 760 шт. при зменшені виробництва підприємство не отримає збитків.

Фінансовий стан підприємства є стабільним, так як ФС>0. Також підприємство має великий запас міцності <img width=«103» height=«20» src=«ref-1_978081280-389.coolpic» v:shapes="_x0000_i1309">.
9. АНАЛІЗ ВПЛИВУ СТРУКТУРИ ВИРОБНИЦТВА НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА
Точка беззбитковості — це такий рівень (обсяг) виробництва (або обсяг реалізації), при якому в діяльності підприємства відсутній як прибу­ток, так і збитки, тобто, дохід від реалізації продукції повністю покриває витрати на її виробництво. Точку беззбитковості Хбез можна розрахувати за формулою:
<img width=«95» height=«41» src=«ref-1_978056265-264.coolpic» v:shapes="_x0000_i1310">    продолжение
--PAGE_BREAK--