Реферат: Ринок зерна в Україні

--PAGE_BREAK--
Структури валового збору минулого року і цьогорічна за питомою вагою культур досить близькі: пшениця — 56,4 та 54,3 %, жито — 4,3-4,2 % і зернобобові 2,9 %; на 3,2 % збільшується частка кукурудзи, на 1,4 % зменшується частка ячменю

Рис. 1.1. Структура виробництва зернових у 1998/99 та 1999/00 роках в Україні

Очікується зібрати 14,9 млн т пшениці на рівні валового обсягу в 1998 році. З урахуванням перехідних запасів пропозиція такого зерна складатиме біля 17 млн т. З них за мінусом природніх втрат (400 тис. т) та з урахуванням високої традиційної для цього продукту товарності може бути запропоновано на ринок 13 млн т зерна пшениці.

Основними постачальниками зерна на внутрішній ринок залишатимуться крупні сільськогосподарські підприємства, частка яких складає 85 % його виробництва. Найбільш значні товарні ресурси зерна очікуються в Одеській, Вінницькій, Дніпропетровській, Полтавській Херсонській, Черкаській областях.

Імпорт, як і в попередні роки, буде обмеженим, не перевищуватиме 80 тис. тонн і, головним чином, це буде насіння зернових.

Загальна пропозиція зерна дорівнюватиме у 1999/2000 р. 30,0 млн т., що на 10 % менше минулорічного рівня (табл. 1.2).

1.2. Баланс ринкового попиту і пропозиції зерна, тис. т

Попит

Загальний попит на зерно продовольчої та непродовольчої груп прогнозується як очікувана сума внутрішнього попиту та можливого експорту такої продукції. За розрахунками він досягне 28,3 млн т зерна. Внутрішній попит складається з попиту на зерно для продовольчих цілей і промпереробки (на спирт, пиво, крохмаль), для фуражу, у якості посівного матеріалу, включаючи страховий фонд.

Попит на зерно продовольчого призначення, визначений у обсягах 8,1 млн т, відбиває потреби суспільства, виходячи з чисельності населення та середньодушового споживання хліба і хлібопродуктів (в перерахунку на борошно і зерно). В розрахунках прийнято, що середньорічна кількість населення на кінець прогнозованого маркетингового року складе 49,5 млн чоловік, за умови, що залишається тенденція до зменшення кількості населення на 350-400 тис. чол. в рік, а річне середньодушове споживання складатиме не менше 125 кг. Останнє залежить від рівня реальних доходів населення, які зменшилися на 4,7 % за 1998 р. і продовжуватимуть зменшуватися протягом 1999/2000 р.

Найбільший обсяг зерна – 11,0 млн т буде використано господарствами всіх форм власності для фуражних цілей, тобто ці витрати порівняно з 1998/99 р. зменшаться на 1 млн т (8 %). З них 7 млн т надійде за рахунок фуражних культур, а 3,9 млн т — за рахунок гірших за якістю продовольчих культур (пшениця, круп’ яні). Суттєвих змін у попиті комбікормових заводів на фуражне зерно не очікується.

Витрати зерна для переробки на спирт можуть зменшитися, з причини затоварення спиртових заводів готовою продукцією та втрати зарубіжних ринків збуту. Стримуючим фактором виступає також зростання цін на зерносировину. Проте, зниження акцизного збору на спирт і введення мінімальних цін на горілку стимулюватимуть попит на продукцію спиртової промисловості, яка може закупити біля 350 тис. т зерна. Пивоварні та крохмалопаточні заводи споживають біля 200 тис. т зерна, в т.ч. ячменю пивоварного — 180 тис. тонн. Загальний обсяг зерна, що може бути використаний в майбутньому році для промпереробки складе близько 550 тис. т. Насінневі фонди зерна, зменшаться на 8 % проти попереднього року, коли була найбільша за останній час площа пересіву ярих.

В цілому внутрішній попит на зерно може скласти в 1999/2000 році близько 25 млн т зерна, що менше минулорічного на 1,7 млн т. Попит на основну зернову культуру – пшеницю сформується слідуючим чином: на продовольчі цілі — 7,2 млн т, на насіння — 1,6 млн т, для промпереробки на спирт — 400 тис. т, на експорт — біля 3,5 млн т.

Експорт зерна. З другої половини 1998/99 р. в Україні відмічається значне пожвавлення експорту українського зерна: в 1997/98 маркетинговому році обсяги експортованої зернопродукції складали 1,5 млн т, в 1998/99 (попередньо) — 4,6 млн т. Сприяли цьому поліпшення якості пшениці та падіння доларового курсу гривні, що зробило експорт зерна більш привабливим.

На 1999/00 р. прогнозується експорт у розмірі не менше 3,8 млн т. Провідними експортерами зерна в Україні виступають члени Зернової асоціації та спільні підприємства. Вони мають непогано відлагоджену експедиційну службу, матеріально-інформаційне забезпечення, мають достатні обігові кошти, тому забирають на себе 90 % експортованого з України зерна, формують експортну ціну.

В експорті до 75 % займає пшениця. Вона вивозиться переважно морським транспортом в країни Азії (36 %), з них в Ізраїль і Корею — біля 30 %. Біля третини зерна відвантажується в європейські країни: Англію, Угорщину, Швейцарію, Польщу, стільки ж закуповують країни південно-американського континенту. До країн колишнього СРСР (в основному Білорусь, Грузія, Туркменистан та Росія) експортується близько 4 % пшениці.

Продовжує мати місце неконтрольований вивіз зерна, борошна, круп у приграничні райони Росії. Однак він збережеться в межах не більше 300-400 тис. тонн.

На другому місці стоїть експорт ячменю та кукурудзи, обсяги яких майже однакові, по 500-600 тис. т. Ячмінь в основному закуповують Ізраїль, Кіпр, Туреччина, Алжир, а кукурудзу — Білорусь, країни Азії та Балтії.

Можна прогнозувати, що напрямки експорту певною мірою стабілізувалися і збережуться в 1999/2000 маркетинговому році з можливим зменшенням обсягів на 7-8 % порівняно з минулорічним періодом.

На рис. 1.2, 1.2а наведена динаміка цін світового ринку на основні зернові культури за 1998 та 1999 роки.

Цінова ситуація на ринку зернопродукції

<img width=«528» height=«320» src=«ref-1_713717545-30145.coolpic» v:shapes="_x0000_s1028">
Рух цін на вітчизняному зерновому ринку відбувається під певним впливом руху цін світового ринку, в першу чергу світових цін на пшеницю та кукурудзу. Цінова ситуація на провідних біржах Європи, США, в країнах Азії характеризується усталеною тенденцією до загального пониження, хоча зберігаються нетривалі сезонні ” сполохи”. Так сталося, що дефіцит попиту на зерно, який склався в Росії на кінець попереднього маркетингового року в розмірі біля 4,7 млн т погашено закупівлями пшениці із США і Європейського співтовариства без особливих цінових зрушень. Знизилась імпортна активність Китаю і Тайваню. В стабілізації та подальшому зниженні світових цін на зерно певну роль відіграло призупинення фінансової кризи в Росії та країнах азіатського регіону, очікування відносно непоганого урожаю зернових в країнах — традиційних експортерах.

Рис. 1.2. Світові ціни провідних зернових культур, грн/т
<img width=«461» height=«262» src=«ref-1_713747690-27073.coolpic» v:shapes="_x0000_s1029">
Рис. 1.2а. Світові ціни провідних зернових культур, дол.США/т

Згідно прогнозів виробництво зернових культур в Європі в сезон 1999/2000 року очікується на рівні 195-199 млн т проти минулорічних 205 млн т, тобто із зменшенням на 3-5 %, яке на фоні достатніх світових запасів продовольчого зерна навряд чи призведе до суттєвого зростання цін.

На внутрішньому ринку України протягом 1998/99 р. відбулося 10%-ве зниження середньої ціни на зерно проти попереднього маркетингового року. У табл. 1.3 представлені ціни товаровиробників по різних каналах збуту за два останні календарні роки. По окремих культурах (ячменю, житу) зниження досягло 20 %.

1.3. Ціни продажу зернових культур в розрізі каналів збуту

(господарства суспільного сектору), грн за 1 т

Крім зовнішнього впливу, відміченого вище, такі зміни цін обумовлені рядом причин внутрішнього характеру:

·         заготівельні організації знизили на третину ціну пшениці ІІІ класу, яка надходила від виробників в рахунок погашення вартості наданих їм авансом матеріально-технічних засобів (з 270 грн без ПДВ ціна пшениці впала до 220 грн з ПДВ). Вказана позиція суттєво вплинула на формування цін пшениці, реалізованої за іншими каналами, та цін на зерно інших культур;

·         в умовах дефіциту ресурсів посилюється груповий монополістичний тиск з боку власників пального, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, а неплатоспроможність господарств змушує їх до укладання бартерних угод, за якими ціни формуються здебільшого не на конкурентних засадах;

·         залишаються високими тарифи на маркетингові послуги (зберігання, транспортування, сертифікація зерна) при формуванні партій зернопродукції на експорт, тому трейдери і інші посередники захищають свій зиск, гранично знижуючи ціну попиту на зерно.

Відстеження руху цін на зерно на внутрішньому позабіржовому ринку показує, що під кінець 1998/99 маркетингового року напередодні нового урожаю мало місце суттєве зростання середньої ціни по більшості каналів збуту (табл. 1.4). Наприклад, в лютому 1999 р. середня ціна зернових складала 162,4 грн за тонну, в березні — 178, то в квітні — 199,2 грн. Ціна реалізації зерна на ринках населених пунктів та через власні магазини зросла в квітні, порівняно з січнем, на 20 % (32,1 грн), проданого за бартерними угодами — на 28,4 % (48,2 грн), продано зарубіжним країнам — на 22 % (15,8 грн).

Зростання цін стимулювало активність внутрішнього ринку, вона була вищою порівняно з таким же періодом попереднього року: протягом січня-квітня 1998 р. сільгосппідприємствами було реалізовано 925 тис. т зерна, тоді як в 1999 році — 1169 тис. тонн, тобто приріст склав 26 %.

Сезонне зростання цін на зерно в останні місяці 1998/99 р. відмічалося також на біржовому ринку (табл. 1.5). Таке явище може спостерігатися до липня 1999 р. включно, в зв’ язку з тим, що залишкові запаси зерна значно зменшилися і на початок нового маркетингового року досягатимуть мінімальної кількості (1,6-2,0 млн т). Попит в цей період значно переважатиме пропозицію.

                    продолжение
--PAGE_BREAK--