Реферат: Управління інтелектуальним капіталом підприємства

--PAGE_BREAK--      інтелектуальний капітал -

<img width=«338» height=«25» src=«ref-1_1777737743-229.coolpic» v:shapes="_x0000_s1029 _x0000_s1030 _x0000_s1031 _x0000_s1032 _x0000_s1033"> <img width=«292» height=«168» src=«ref-1_1777737972-1194.coolpic» v:shapes="_x0000_s1044 _x0000_s1040 _x0000_s1034 _x0000_s1036 _x0000_s1037 _x0000_s1038"> <img width=«323» height=«126» src=«ref-1_1777739166-1594.coolpic» v:shapes="_x0000_s1041 _x0000_s1042 _x0000_s1043 _x0000_s1039"> <img width=«2» height=«26» src=«ref-1_1777740760-75.coolpic» v:shapes="_x0000_s1035">



                        

<img width=«620» height=«579» src=«ref-1_1777740835-13419.coolpic» v:shapes="_x0000_s1047 _x0000_s1046 _x0000_s1072 _x0000_s1071 _x0000_s1073 _x0000_s1076 _x0000_s1074 _x0000_s1075 _x0000_s1077 _x0000_s1078 _x0000_s1079 _x0000_s1080 _x0000_s1082 _x0000_s1081 _x0000_s1083 _x0000_s1084 _x0000_s1085 _x0000_s1086 _x0000_s1048 _x0000_s1051 _x0000_s1070 _x0000_s1052 _x0000_s1049 _x0000_s1050 _x0000_s1069 _x0000_s1053 _x0000_s1054 _x0000_s1055 _x0000_s1056 _x0000_s1057 _x0000_s1058 _x0000_s1059 _x0000_s1060 _x0000_s1061 _x0000_s1062 _x0000_s1063 _x0000_s1064 _x0000_s1065 _x0000_s1066 _x0000_s1067 _x0000_s1068">



Рис.1.1 Класифікація видів інтелектуального капіталу підприємства
Найчастіше у структурі інтелектуального капіталу підприємства виокремлюють:

Людський капітал – здатність пропонувати клієнтам нові рішення. Накопиченні та втілені знання, навички, досвід, здібності. Джерело відновлення, реалізує собою те, що нове перемагає старе. Коли глава компанії проголошує: «Люди – наше головне багатство!», — він має на увазі працівників, які вміють додавати товарам чи послугам додаткової цінності. Він є невіддільним від індивіда, є нематеріальним, таким, що не піддається традиційним вартісним оцінкам, також не може бути скопійований чи відтворений у жодній іншій організації. Не може бути власністю компанії [4;429]

Структурний капітал – все те, що дає змогу співробітникам реалізувати всій потенціал: технічне і програмне забезпечення, патенти, торгівельні марки і знаки обслуговування, відносини з клієнтами. Структури затор знань, що упаковує і зводить їх у систему, завданням якого є збереження «рецептів», передача знань. На відміну від людського капіталу, структурний капітал у цілому або його окремі частини може бути скопійований, відтворений на користь іншого суб’єкта господарювання. Структурний капітал поділяється на клієнтський та організаційний капітал.

Клієнтський капітал (ринковий, брендовий) – це відносини із замовниками і покупцями, що сприяють успішній реалізації вироблених компанією товарів і послуг.

Важлива роль клієнтського капіталу наочно виявляється у функціонуванні фінансових підприємств, особливо страхових компаній, динаміка і масштаб діяльності яких значною мірою залежить від портфеля замовлень.

Організаційний капітал – систематизована і формалізована компетентність компанії (поінформованість, обізнаність, авторитетність), а також організаційні можливості і системи, які посилюють її творчі можливості. У свою чергу він включає такі складові: інноваційний капітал (здатність компанії до оновлення, нововведень) та процесний капітал (системи, виробництва, збуту, післяпродажне обслуговування).

Деякі дослідники виділяють ще споживчий чи інтерфейсний капітали, як складові структури інтелектуального капіталу.

Споживчий капітал (інтерфейсний капітал) – це відносини (взаєморозуміння, довіра і відкритість) організації зі споживачами її продукції. Це впевненість у тому, що наші клієнти будуть і надалі віддавати нам перевагу. Тут важливо, що «покупець завжди правий» і його слухають (хоча не завжди), тобто споживачам легко працювати з вашою компанією. Поняття споживчого капіталу можна розширювати за рахунок постачальників і назвати його «капіталом відносин». Саме у відносинах з покупцями і клієнтами інтелектуальний капітал перетворюється на гроші. Наявність сталих налагоджених зв’язків з економічними контрагентами підприємства, з контактними аудиторіями свідчить про високий його рівень та здатність реалізації. Особливо важливим є наявність добре налагодженої і перевіреної часом збутової мережі та системи товароруху [17;257].

Відмінність інтелектуального капіталу від інтелектуального потенціалу та інтелектуальної власності. Інтелектуальний потенціал підприємства – це можливості, надані інтелектуальними ресурсами на даний час і в майбутньому, які можуть бути використані для вирішення будь-якої задачі, досягнення певної мети. Інтелектуальний капітал – засіб досягнення мети, а інтелектуальний потенціал – можливості її досягнення. Інтелектуальна власність характеризує перш за все правовий аспект володіння певними результатами інтелектуальної діяльності, інтелектуальними ресурсами без урахування, несуть у собі об'єкти інтелектуальної власності функцію капіталу як засобу створення нової вартості чи ні.

Ще одну структуру інтелектуального капіталу підприємства подано в таблиці 1.1. [3; 145]


Таблиця 1.1 Структура інтелектуального капіталу підприємства

Людський (особистий) капітал

Організаційний (структурний) капітал

Споживчий (інтерфейсний) капітал

Ресурси

Потенціал

Ресурси

Потенціал

Ресурси

Потенціал

Знання

Здатність вийти за межі наявних знань та досвіду

Патенти

Свобода творчості від будь-яких обмежень

Зв’язки з економічним контрагентом

Налагоджена система комунікацій з економічним контрагентом

Навички

Прагнення до самореалізації та визнання

Ліцензії

Затребуваність інновацій та інноваторів

Інформація про економічні контрагенти

Урахування інтересів економічних контрагентів

Досвід

Націленість на результат

Ноу-хау

Правова захищеність авторських прав

Історія відносин з економічними контрагентами

Орієнтованість на довгострокове партнерство з економічними контрагентами

Ноу-хау

Результативність праці

Програми

Розвинута інфраструктура ринку

Торговельна марка (бренд)

Управління торговельною маркою

Творчі здібності

Здатність до тривалої мобілізації та зосередження

Торгові знаки

Висока оплата результатів праці



Креативний спосіб мислення

Безперервне самонавчання та самовдосконалення

Промислові зразки

Участь інноваторів у прибутку

Критичне ставлення до авторитетів

Здатність до прогнозування в умовах невизначеності

Інформаційне забезпечення

Толерантне ставлення колег і суспільства

Моральні цінності

Відчуття затребуваності знань, досвіду

Організаційна структура

Сприятливі умови праці та відпочинку

Культура

Творчо активний вік більшості персоналу (25-45)

Програмне забезпечення

Сприйнятливість до несподіваних, нетривіальних рішень

Бажання і здатність передати знання, навички, досвід учням і колегам





Таким чином, інтелектуальний капітал є складним системним утворенням, яке може бути структуроване за різними критеріями. Це багатоаспектне поняття, яке об’єднує об’єкти інтелектуальної власності, знання, вміння і навички працівників, різноманітні системи, мережі, процедури, які при включенні до господарського обороту приносять дохід.
РОЗДІЛ 2 Методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу підприємства

інтелектуальний капітал

Знання, як повітря – його не можна торкнутися, але без нього не прожити, інформаційні ресурси та знання часто важать для компанії набагато більше, ніж її матеріальні та фінансові активи. Саме тому класифікація й оцінка інтелектуального капіталу потребують уваги менеджерів і власників та допомагають приймати своєчасні рішення щодо керування інформаційними потоками. Оскільки на сьогодні ще не існує єдиного методу числового вимірювання інтелектуального капіталу, варто розглянути кілька підходів до його оцінювання.

В деякій економічній літературі пропонуються три підходи до оцінки інтелектуального капіталу, що ґрунтуються на кількісній оцінці капіталу: ринковій, дохідній та витратній. Вартість інтелектуального капіталу підприємства оцінюється на підґрунті різниці між його реальною та ринковою вартістю, як ціна акції, помноженої на число акцій, і звітними фінансовими активами.

П. Страссман запропонував оцінку вартості інтелектуального капіталу на основі інформаційної продуктивності або віддачі на інформаційний менеджмент. Але цей підхід важко застосувати на практиці за причини складності виокремлення витрат на знання та інтелектуальні зусилля менеджменту: переговори, планування, укладання контрактів, наради та інші із суми загальних витрат.

Заслуговують на увагу розроблені методи оцінки інтелектуального капіталу Т. Стюарта на баз співставлення середньорічного доходу на капітал компанії з нормалізованим середньогалузевим доходом на капітал та А. Пулик на базі вартості, доданої інтелектуальним капіталом.

Методологічною основою пропонованих теорій оцінки інтелектуального капіталу є сформульовані принципи його дослідження як цілісної системи, які базуються на загальнонаукових положеннях системного аналізу, теорій систем, існуючих інструментальних методах та економіко-математичних моделях.

Для оцінки інтелектуального капіталу найчастіше користуються чотирма групами методів.[6;76] До них належать:

·              методи прямого вимірювання;

·              методи оцінки ринкової капіталізації;

·              методи оцінки віддачі активів;

·              методи бальної оцінки.

Та проаналізувавши та узагальнивши літературні джерела і досвід господарювання, виділилися та сформулювалися такі елементи оцінки інтелектуального капіталу: людський, організаційний та інтерфейсний капітал.

Рівень інтелекту працівників звичайно оцінюється показниками IQ (індивідуальним та середнім – по підрозділу або організації). Знання, навички, досвід персоналу можна оцінити кількісними показниками рівня освіти, кваліфікації, виробничого стажу (загального і відповідно до профілю діяльності підприємства) тощо. Для їхньої оцінки доцільно використовувати також якісні показники, наприклад, досвід роботи в зарубіжній фірмі, досвід виготовлення продукції на експорт, проходження курсів підвищення кваліфікації. Досить важко оцінити кількісно моральні цінності і культуру праці, вони підлягають в основному в наявності претензій і позовів з боку споживачів. Непрямим чином їх можна якісно оцінити такими показниками, як поведінка на роботі й у побуті, обов’язковість у відносинах з колегами та діловими партнерами, організація робочого місця і т.д. Перелічені показники характеризують переважно ресурсну частину людського капіталу, їх доцільно порівнювати з аналогічними показниками лідерів ринку або галузі.

Добротна конструкторська, технологічна, експлуатаційна, ремонтна та інша документація, якою володіє підприємство, свідчить про високий рівень організаційного капіталу, особливо коли це стосується сучасної конкурентноспроможної продукції, що має попит на ринку. Для оцінки можуть бути використані як кількісні показники, визначувані здебільшого непрямим методом, та якісні, що встановлюють рівень якості документації методом експертної оцінки.

Права власності на патенти, промислові зразки, ноу-хау, товарні знаки свідчать про високий рівень організаційного капіталу і ступеня його правової захищеності. Тут же доцільно використовувати вартісну оцінку: витратний метод, метод доходів, метод аналогій, визначення ринкової вартості.

Рівень оснащеності сучасними засобами комунікації та зв’язку можна оцінити шляхом порівняння з кращими підприємствами й організаціями на ринку або галузі.

З огляду на зростання ролі інформації та знань як джерела і засобів соціально-економічного розвитку, окремо розглянемо показники інформаційного оснащення.
ПХп = 1 — Ір / Із, ПВп = Ір / Ір.з, (1)
де ПХп – похибка пошуку; Ір – обсяг виданої релевантної інформації; Із – загальний обсяг виданої інформації; ПВп – повнота пошуку; Ір.з – обсяг релевантної інформації в загальній її сукупності. [13;22]

Величини Ір, Із, Ір.з можуть вимірюватися кількістю документів або стандартних одиницях (байт, кбайт, Мбайт, Гбайт…)

Для оцінки інформаційного оснащення рекомендується використовувати такі показники: [13;24]

-                     коефіцієнт повноти інформації (Кпв), що розраховується як відношення обсягу наявної інформації до загального обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

-                     коефіцієнт точності інформації (Кт), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної інформації;

-                     коефіцієнт суперечливості інформації (Кс), що розраховується як відношення кількості наявних незалежних свідоцтв на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідоцтв.

Переліченні одиничні показники пропонується інтегрувати:
Кі = Кпв * Кт * Кс (2)
Наявність сталих налагоджених зв’язків з економічними контрагентами підприємства, з контактними аудиторіями свідчить про високий рівень інтерфейсного (споживчого) капіталу і здатність до його реалізації.

Імідж і репутація підприємства в середовищі споживачів і партнерів мають самостійну ринкову цінність і не тільки значною мірою впливають на ефективність його ринкової діяльності, а й самі залежать від неї. Оцінити імідж і ділову репутацію можна досить об’єктивно, наприклад, шляхом опитування споживачів, ділових партнерів.

Комплексно оцінити інтелектуальний капітал підприємства (Ок) можна за допомогою відомого методу відхилень. Кількісні показники оцінюються безпосередньо, а якісні спершу переводяться в бальні оцінки. Розрахункова формула має такий вигляд:
Ок = ∑ (1 – σі) * Ві, (3)
де Ві – вагомість і-го показника; σі – відносна оцінка і-го показника (порівняно з еталоном).

При цьому σі = Оі / Оmax, якщо максимальне значення показника є кращим;

σі = Оmin / Оі, якщо мінімальне значення показника є кращим;

Тут Оі – оцінка і-го показника аналізованого підприємства; Оmax, Оmin – максимальне і мінімальне значення значенні і-го показника щодо всіх порівнюваних підприємств. [13;26]

Головна проблема – вибір еталона (бази) для порівняння. Таким може бути найкраще значення показника серед усіх підприємств на ринку. Доцільно використовувати останню формулу виокремлюючи ресурсну і потенційну частини інтелектуального капіталу. Це дасть змогу визначити інтелектуальну оснащеність підприємства і здатність до її реалізації, накреслити конкретні заходи, спрямовані на розвиток інтелектуального капіталу.

Оскільки більшість інтелектуальних ресурсів не входять до складу активів фірми, які є об’єктом фінансового обліку, американський економіст Дж. Тобін запропонував оригінальну формулу інтелектуального капіталу, засновану на ідеї визначення цінності останнього як різниці між ринковою вартістю компанії та її ринковою оцінкою.
ІК = НА = ПА = ЗДМ = РВ – БВ, (4)
де ІК – інтелектуальний капітал, НА – не фінансові активи, ПА – приховані активи, ЗДМ – засоби для досягнення мети, РВ – ринкова вартість, БВ – балансова вартість.

Застосовують також більш спрощені методи для оцінки інтелектуального капіталу.

Метод 25 % від валового прибутку(ліцензіар повинен отримувати роялті у сумі не менше, ніж 25 % від валового прибутку без відрахування податків):

L = 0,25*І/N, (5)
де L — сума роялті, яка припадає на одиницю проданої ліцензіатом продукції; I — операційний прибуток; N — кількість проданих одиниць.

Метод 5 % від продажудля визначення суми роялті, який припадає на одиницю товару, проданого ліцензіатом:
L. = 0,05 * R. / N , (6)
де R — сума продажу.

Метод віддачі на інвестиції у дослідження і розробки. Роялті на одиницю продукції обчислюють так:
L = [СR&D*(1+Ri)] / Nm, (7)
де СR&D — витрати на дослідження і розробки; Ri — потрібна ставка віддачі на інтелектуальну власність і нематеріальні активи; Nm — місткість ринку. [18;240]

Потенціальна вартість людського капіталу, яка визначається вартістю матеріалізованих результатів інтелектуальної праці.
<img width=«93» height=«66» src=«ref-1_1777754254-446.coolpic» v:shapes="_x0000_i1025">, (8)
де      Кл.к. — віддача людського капіталу, грн.; Di — прибуток від і-ї творчої розробки; Rт.p. — кількість творчих робітників, чол.; n — кількість розробок за період, (і=1...n).

Величина віддачі людського капіталу залежить від кадрового потенціалу організації. Рівень кадрового потенціалу обчислюється за формулою:
<img width=«97» height=«41» src=«ref-1_1777754700-300.coolpic» v:shapes="_x0000_i1026">, (9)
де      Кп — рівень кадрового потенціалу; Кн — норматив кількості творчих працівників у загальній кількості; Rт.p. — чисельність творчих робітників; Rзаг — загальна чисельність робітників.

Кадровий потенціал може бути оцінений кількістю отриманих патентів (авторських прав) у розрахунку на одного творчого працівника за певний період.

Для оцінки ефективності використання структурного капіталу рекомендовано обчислювати такі показники: вартість основних засобів на одного творчого показника; рівень патентної чистоти розробки; показник ліцензійних результатів. При оцінці вартості споживчої складової інтелектуального капіталу рекомендовано розрахувати обсяг угод за певний період, а також частку постійних клієнтів у загальній кількості споживачів та частку прибутку, що одержано від підтримки відносин з постійними клієнтами.

Важливою складовою формування та функціонування механізму управління інтелектуальним капіталом є його кадрове забезпечення, причому персонал тут виступає одночасно і як об'єкт, і як суб'єкт управління. Для оцінки професійно-кваліфікаційного рівня кадрів управління інтелектуальним капіталом на основі визначення змісту інтелектуальної праці, з урахуванням ступеня автономності прийняття рішень запропоновано використовувати 5 рівнів кваліфікації: 1-й призначений для виконання репродуктивних управлінських функцій, 2-й – для алгоритмічних, 3, 4, 5-й рівні – для виконання творчих управлінських функцій різного ступеня складності.

Творча інтелектуальна праця – сутнісна основа процесу створення інтелектуального продукту і відтворення інтелектуального капіталу. Тому ефективний мотиваційний механізм творчої інтелектуальної праці є найважливішим елементом організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом, який визначає його інноваційні можливості. На основі узагальнення накопиченого досвіду слід виділити три основні підходи до мотивації інтелектуальної праці: диспозиційний, когнітивний і підкріплюваної мотивації. Провідні мотиви творчої праці можуть бути об'єднані у такі групи: 1) інтелектуальні; 2) матеріальні; 3) моральні. До першої групи мотивів належить інтелектуальний саморозвиток, допитливість, захопленість ідеєю прагнення до розв'язання важких задач і повної реалізації своїх інтелектуальних здібностей. До другої – матеріальна винагорода. До третьої – визнання компанією цінності роботи, внеску співробітника у розвиток компанії; відчуття працівником своєї особливої значущості для компанії, особливого покликання.

Вважають, що близько 75 % ринкової вартості компанії Сoca-Cola визначається сукупною вартістю торговельних марок, які їй належать. Коли «Ай-Бі-Ем» поглинула компанію «Лотус» — постачальника комп'ютерних програм, ринкова ціна останньої перевищила у 15 разів її опубліковану балансову вартість. «Ай-Бі-Ем» заплатила 3,5 млрд дол. за компанію, яка коштувала 230 млн дол., оскільки вона мала великі невітчутні активи — ринок постійних покупців, високий професіоналізм персоналу, новостворені програмні розробки та ін [11;454]. У 2005 р. здійснено продаж 93,5 % акцій банку «Аваль» Raiffeisen International Bank Holding за 1,028 млрд. дол. Більше ніж 20 % сплаченої суми становить вартість бренду [16;44].Оцінюючи українські підприємства, потенціальні інвестори і партнери дедалі частіше звертають увагу саме на вартість нематеріальних активів. За даними компанії Ernst & Young, у структурі власності найбільших світових корпорацій (Disney, Microsoft, Nike) невідчутні активи вже становлять понад половину загальної вартості компанії [12;46.]. Особливо це стосується високотехнологічних підприємств. Корпорація Microsoft, маючи ринкову капіталізацію, в сотні мільярдів доларів, налічує на балансі матеріальних активів всього кілька мільярдів доларів. Частка інтелектуального капіталу найбільших компаній світу подана в таблиці 2.1.[20;29]
Таблиця 2.1. Частка інтелектуального капіталу найбільших компаній

світу

Компанія

Галузь

Частка ІК у % від інвестованого капіталу

Disney

Розваги

 66

Heinz

Харчова

 87

Johnson& Johnson

Медицина

 85

Merek

Фармацевтика

 60

Microsoft

Програмне забезпечення

 84

Nike

Одяг і взуття

 76

Procter&Gamble

Споживчі товари

 85



РОЗДІЛ 3 Управління інтелектуальним капіталом підприємства
Оскільки концепція інтелектуального капіталу почала формуватися механізму порівняно недавно – наприкінці 90-х років XX ст., то багато аспектів його використання залишаються недопрацьованими. Одна з ключових проблем – це розробка системи управління інтелектуальним капіталом на рівні підприємства. Окремі моменти даного питання досліджували такі відомі науковці, як О. Кендюхов, Д. Сайкс, К. Кінг та інші.

 У працях даних вчених зазначається, що вихідними посилками системи управління є цілі, що мають бути конкретними, вимірними, актуальними, стимулюючими і позначеними у часі. У свою чергу цілі конкретизуються через завдання[14;33]

Кожне підприємство на всіх своїх рівнях, у всіх своїх функціональних блоках має механізми управління. Як зазначає Н. Брюховецька, «від переваги акцентів на ті чи інші методи управління механізм управління буде мати свою назву. Економічний механізм включає економічні методи впливу суб'єкта управління на об'єкт управління. Але, крім економічних методів управління, впливу на об'єкт управління, є й інші методи: організаційні, психологічні й ін. На рівні підприємства навіть економічні методи реалізуються через систему організаційно-розпорядницьких форм управління», у такий спосіб обґрунтовуючи правомірність використання поняття «організаційно-економічний механізм управління».

У нашому випадку об'єктом управління є інтелектуальний капітал підприємства, а цілі його використання є, безумовно, економічними. Інакше кажучи, коли йдеться про організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом, економічна складова цього механізму полягатиме не тільки у методах, але й у цілях його функціонування. Відповідно, організаційна складова наповнюється ширшим змістом як організація досягнення економічних цілей взагалі, а не обмежується організаційними методами управління, тобто вона містить і організаційно-структурні, і соціально-психологічні, і адміністративні аспекти. У процесі взаємодії відбувається взаємопроникнення економічних і організаційних елементів механізму управління. Отже, механізм управління інтелектуальним капіталом має, насамперед, організаційно-економічну природу, що робить гносеологічно і, відповідно, термінологічне вірною назву «організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом».

Таким чином, можна сформулювати визначення: організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом підприємства являє собою систему елементів (цілей, функцій, методів, організаційної структури і суб'єктів) та об'єктів (видів інтелектуального капіталу) управління, в якій відбувається цілеспрямоване перетворення впливу елементів управління на необхідний стан або реакцію інтелектуальних ресурсів, яка має вхідні впливи у формі зовнішніх вимог і результуючу реакцію у вигляді економічного ефекту.[14;40]

Головне завдання механізму управління інтелектуальним капіталом – забезпечення його розвитку та ефективне використання. Відповідно, з огляду на головне завдання, призначення механізму управління інтелектуальним капіталом повинне заключатися в:

— забезпечення ефективного функціонування інтелектуального капіталу;

— раціональне використання всіх видів інтелектуального капіталу;

— формування системи управління інтелектуальним капіталом підприємства і забезпечення її відповідності як внутрішнім, так і зовнішнім умовам діяльності підприємства;

— створення нормативної бази управління інтелектуальним капіталом з метою обґрунтування прийняття управлінських рішень;

— розподіл обов’язків між суб’єктами управління.

Функції управління інтелектуальним капіталом реалізовуються шляхом застосування відповідних методів управління.

Можна виділити три основні групи методів управління, що застосовуються до інтелектуального капіталу:

·                   організаційні – чітка організація роботи всіх елементів інтелектуального капіталу;

·                   економічні – ґрунтується на базових економічних законах і принципах;

·                   соціально-психологічні – враховуються соціально-психологічне розмаїття елементів управління.

Механізм управління інтелектуальним капіталом повинен передбачати раціональне поєднання відповідних методів управління, що, в свою чергу забезпечить реалізацію функцій інтелектуального капіталу і досягнення поставлених цілей

<img width=«612» height=«345» src=«ref-1_1777755000-7324.coolpic» v:shapes="_x0000_s1087">    продолжение
--PAGE_BREAK--