Реферат: Аналіз стану ринку й визначення ринкових перспектив підприємства

--PAGE_BREAK--У короткому часовому інтервалі збільшення обсягу виробництва можливо за рахунок нарощування використання змінних ресурсів, обмеженого незмінними розмірами капіталу. Величина пропозиції змінюється на менший відсоток, ніж ціна, коли еластичність менше одиниці (<shape id="_x0000_i1107" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«45517.files/image167.wmz» o:><img width=«51» height=«25» src=«dopb219194.zip» v:shapes="_x0000_i1107">). Пропозиція є нееластичною.
У довгому часовому інтервалі можливості розширення виробництва не обмежені. У випадку, коли величина пропозиції змінюється на більший відсоток, ніж ціна, пропозиція є еластичною (<shape id="_x0000_i1108" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«45517.files/image169.wmz» o:><img width=«51» height=«25» src=«dopb219195.zip» v:shapes="_x0000_i1108">), що й спостерігається на даному ринку (табл. 2.2). У цій ситуації ціна й пропозиція змінюються в одному напрямку, тобто при зменшенні ціни пропозиція також зменшується й навпаки.
За даними таблиці 2.1 побудуємо криві попиту та пропозиції (рис. 2.1).
<shape id="_x0000_i1109" type="#_x0000_t75" o:ole="" o:bordertopcolor=«white» o:borderleftcolor=«white» o:borderbottomcolor=«white» o:borderrightcolor=«white»><imagedata src=«45517.files/image171.wmz» o:><img width=«583» height=«315» src=«dopb219196.zip» v:shapes="_x0000_i1109">\s
Рисунок 2.1 – Графічне представлення кривих попиту та пропозиції
В умовах рівноваги ринку (Po=4,7; Qo=24,9) існують ефективні й неефективні для ринку об'єми продажів. Ефективним сектором вважається сектор ринку, який знаходиться між Q=0 і Qо=24,9 од., тому що для нього характерна наявність загального виграшу ринку. Більший об'єм продажів вважається неефективним. На ділянці до точки рівноваги при збільшенні об'ємів продажів зростають сукупні витрати, виходить, виробник прагне компенсувати їхній зріст, установлюючи усе більш високі ціни, а покупець при цих цінах зменшує об'єми споживання. Але різниця між множиною цін, які згоден заплатити споживач, і множиною цін, по яким згоден продавати виробник, при тому самому об'ємі сукупних продажів і споживання наближається до нуля. У цій же ситуації на ділянці праворуч від точки рівноваги дана різниця збільшується, а загальний виграш ринку відсутній.
Переваги споживача, розміри його бюджету й здійснюваний ним вибір визначають величину індивідуального попиту, тобто кількість товару, що споживач згоден купити за певною ціною. При цьому висока корисність товару й невеликий його запас в економіці формують готовність споживача заплатити за нього відносно високу ціну. З іншого боку, збільшення споживання товару робить кожну наступну його одиницю менш корисною для споживача. В результаті чого ціна, яку згоден заплатити споживач, знижується. Ці обставини формують криву попиту.
Однак ціна даного товару формується на ринку не тільки під впливом попиту, але й під впливом пропозиції. Збільшення об'єму випуску продукції спричиняє зростання сукупних витрат, отже, виробник, що прагне компенсувати ці витрати, встановлює все більш високі ціни. Отже, об'єм пропозиції показує, за якими цінами згоден продавати товар виробники при тих або інших сукупних об'ємах продажів.
Нам потрібно визначити вигоду (надлишок) споживача й продавця. Для розрахунку кількісних значень надлишків скористаємося графічним методом.
Ринкову ситуацію, що виникла на нашім ринку, представимо графічно на рисунку 2.2.
<shapetype id="_x0000_t202" coordsize=«21600,21600» o:spt=«202» path=«m,l,21600r21600,l21600,xe»><path gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><img width=«280» height=«220» src=«dopb219197.zip» v:shapes="_x0000_s1029 _x0000_s1030 _x0000_s1031 _x0000_s1032 _x0000_s1033 _x0000_s1034 _x0000_s1035 _x0000_s1036 _x0000_s1037 _x0000_s1038 _x0000_s1039 _x0000_s1040 _x0000_s1041 _x0000_s1042 _x0000_s1043 _x0000_s1044">  

Рисунок 2.2 – Графічне представлення вихідної ринкової ситуації
Інтегральна різниця між ціною, яку згоден сплатити покупець за дану одиницю товару, і ціною, встановленою ринком, являє собою вигоду споживача. Інтегральна різниця між ціною, по якій згоден реалізувати свій товар продавець, і ціною ринку являє собою вигоду продавця. На рисунку 2.2 вигода споживача представлена прямокутною трапецією А, а вигода продавця – трикутником Р0ВР.
Виграш споживача розраховується як площа криволінійної трапеції A (W1):
<img width=«2» height=«50» src=«dopb219198.zip» v:shapes="_x0000_s1045"> 47
<shape id="_x0000_i1110" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image175.wmz» o:><img width=«180» height=«52» src=«dopb219199.zip» v:shapes="_x0000_i1110"> <shape id="_x0000_i1111" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image177.wmz» o:><img width=«305» height=«23» src=«dopb219200.zip» v:shapes="_x0000_i1111">(гр. од.)
 4,7
Виграш виробника розраховується як площа трикутника (W2) (Рис 2.2):
<shape id="_x0000_i1112" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image179.wmz» o:><img width=«215» height=«41» src=«dopb219201.zip» v:shapes="_x0000_i1112">(гр. од.)
Загальний виграш ринку складається з виграшу споживача й виграшу продавця (W):
<shape id="_x0000_i1113" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image181.wmz» o:><img width=«239» height=«23» src=«dopb219202.zip» v:shapes="_x0000_i1113">(гр. од.)
Таким чином, при даній ринковій ціні виграш споживача =274,89 гр. од., а виграш виробника = – 53,5 гр. од. Це можна пояснити тим, що при даній ринковій ціні виробник несе збитки у кількості 53,5 гр.од.
Ринкова рівновага знаходиться під впливом безлічі факторів, які діють у різних напрямках і мають різне походження. Це можуть бути як детермінанти попиту або пропозиції, їх комбінації, так і інструменти державного впливу. Тому ринкова рівновага може бути відносно стійкою. Рівноважний стан ринку вважається стійким, якщо, будучи порушеним, відновлюється самостійно, автоматично самим ринком. Якщо ж для відновлення потрібні методи державного регулювання, то стан ринку вважається нестійким. Діагностика здійснюється залежно від часового інтервалу. Існують два принципово різних підходи.
Перший підхід – це метод Вальраса, відповідно до цього методу стабільність рівноваги розглядається в короткому часовому інтервалі. Для діагностики необхідно вибрати по одному значенню ціни вище й нижче рівноважної. Використовуючи відповідні функції (1.5) і (2.1), визначаємо об'єми попиту та пропозиції, які виникають при даних рівнях цін.
При ціні нижче рівноважної (Р1=4,23 гр. од.):
<shape id="_x0000_i1114" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image183.wmz» o:><img width=«163» height=«44» src=«dopb219203.zip» v:shapes="_x0000_i1114">(од.)
<shape id="_x0000_i1115" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image185.wmz» o:><img width=«241» height=«24» src=«dopb219204.zip» v:shapes="_x0000_i1115">(од.)
Через те, що попит більше пропозиції, на ринку спостерігається дефіцит товару (D1-S1=28,13-21,61=6,52 (од.)). Отже, у даній ситуації активну роль грає покупець, що стане пропонувати продавцеві більше високі ціни за рідкий товар, що дозволить збільшити пропозицію товару на ринку. Це, в свою чергу, ліквідує дефіцит і рівноваг а відновлюється.
<img width=«292» height=«196» src=«dopb219205.zip» v:shapes="_x0000_s1046 _x0000_s1047 _x0000_s1048 _x0000_s1049 _x0000_s1050 _x0000_s1051 _x0000_s1052 _x0000_s1053 _x0000_s1054 _x0000_s1055 _x0000_s1056 _x0000_s1057 _x0000_s1058 _x0000_s1059 _x0000_s1060 _x0000_s1061">
Рисунок 2.3 – Відновлення ринкової рівноваги по Вальрасу (Р1=4,23 гр. од.)
Таким чином, у короткому часовому інтервалі в ситуації дефіциту товару основним інструментом відновлення рівноваги є ціни, пропоновані покупцем. Рівень ціни буде зростати до повернення ціни до вихідного рівноважного рівня 4,7 гр. од. (рис.2.3).
При ціні вище рівноважної (Р2=5,17 гр. од.)
<shape id="_x0000_i1116" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image188.wmz» o:><img width=«144» height=«44» src=«dopb219206.zip» v:shapes="_x0000_i1116">(од.)
<shape id="_x0000_i1117" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image190.wmz» o:><img width=«241» height=«24» src=«dopb219207.zip» v:shapes="_x0000_i1117">(од.)
При даному рівні ціни на ринку спостерігається надлишок товару (S2-D2=28,19-23=5,19 (од.)). Відповідно, виникає конкуренція між продавцями, які з метою реалізації непроданих запасів продукції знижує ціни. По мірі зниження ціни об'єм попиту буде зростати, а об'єм пропозиції знижуватися доти, поки не відновиться вихідна рівновага. В такій ситуації основним інструментом відновлення рівноваги є ціни, запропоновані виробниками. По мірі зниження ціни об'єм попиту буде зростати, а об'єм пропозиції знижуватися доти, поки не відновиться вихідна рівновага (рис. 2.4).
Таким чином, у короткому часовому інтервалі основним інструментом відновлення ринкової рівноваги є ціни, запропоновані виробниками (у стані товарного надвиробництва) і покупцями (у стані дефіциту). Рівновага ринку в короткому часовому інтервалі стійка.
<img width=«256» height=«208» src=«dopb219208.zip» v:shapes="_x0000_s1062 _x0000_s1063 _x0000_s1064 _x0000_s1065 _x0000_s1066 _x0000_s1067 _x0000_s1068 _x0000_s1069 _x0000_s1070 _x0000_s1071 _x0000_s1072 _x0000_s1073 _x0000_s1074 _x0000_s1075 _x0000_s1076 _x0000_s1077"> 

Рисунок 2.4 – Відновлення ринкової рівноваги по Вальрасу (Р2=5,17 гр. од.)
Другий підхід – це метод Маршалла, відповідно до якого стабільність ринкової рівноваги розглядається в довгому часовому інтервалі.
Для діагностики необхідно вибрати по одному значенню ціни вище й нижче рівноважної. Використовуючи функцію пропозиції (2.1), визначаємо об'єм пропозиції, що є можливим при даних рівнях цін.
При ціні нижче рівноважної (РS=4,23 гр. од.):
<shape id="_x0000_i1118" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image193.wmz» o:><img width=«235» height=«21» src=«dopb219209.zip» v:shapes="_x0000_i1118">(од.)
Далі визначається ціна, яку згодні платити покупці при наявності запасу даного товару на ринку. Для цього на кривій попиту знаходиться точка, яка відповідає даному об'єму пропозиції.
PD = 5,17 гр. од.
<img width=«304» height=«208» src=«dopb219210.zip» v:shapes="_x0000_s1078 _x0000_s1079 _x0000_s1080 _x0000_s1081 _x0000_s1082 _x0000_s1083 _x0000_s1084 _x0000_s1085 _x0000_s1086 _x0000_s1087 _x0000_s1088 _x0000_s1089 _x0000_s1090 _x0000_s1091 _x0000_s1092 _x0000_s1093">  

Рисунок 2.5 — Відновлення ринкової рівноваги по методу Маршалла (Р = 4,23 гр. од.)
Тому що ціна попиту більше ціни пропозиції, то у продавців існує стимул для збільшення пропозиції товару. Це приводить до зниження ціни й ринкова рівновага відновиться.
При ціні вище рівноважної (РS=5,17 гр. од.):
<shape id="_x0000_i1119" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«45517.files/image196.wmz» o:><img width=«233» height=«21» src=«dopb219211.zip» v:shapes="_x0000_i1119">(од.)
Далі визначається ціна, яку згодні платити покупці при наявності запасу даного товару на ринку. Для цього на кривій попиту знаходиться точка, що відповідає даному об'єму пропозиції.
PD = 4,23 (гр. од.)

<img width=«304» height=«208» src=«dopb219212.zip» v:shapes="_x0000_s1094 _x0000_s1095 _x0000_s1096 _x0000_s1097 _x0000_s1098 _x0000_s1099 _x0000_s1100 _x0000_s1101 _x0000_s1102 _x0000_s1103 _x0000_s1104 _x0000_s1105 _x0000_s1106 _x0000_s1107 _x0000_s1108 _x0000_s1109">  

Рисунок 2.6 – Відновлення ринкової рівноваги по методу Маршалла (Р = 5,17 гр. од.)
Тому що ціна пропозиції більше ніж ціна попиту, підприємці зазнають збитків, стимулу для збільшення виробництва не існує, і пропозиція товару буде зменшуватися до рівноважного об'єму.
Відповідно до підходу Маршалла основну роль у довгому часовому інтервалі відіграє об'єм пропозиції товару на ринку. Якщо по яким-небудь причинах ринкова ціна товару змінилася, виробник коректує об'єм випуску продукції відповідно до зміни ціни. Даний об'єм товару на ринку споживач згоден придбати по більших або менших цінах, що формує або знищує стимул збільшення об'єма випуска виробника. Відповідно до зміни поведінки виробника, ринкова рівновага може відновитися або не відновитися.
Два розглянутих варіанти діагностики стійкості ринкової рівноваги приводять до однакового результату тільки у випадку позитивного нахилу кривої пропозиції й негативного нахилу кривої попиту. Коли ці криві не знаходяться у своїх «нормальних» положеннях, оцінки стійкості рівноважних становищ ринку по Вальрасу й Маршаллу не збігаються.
Розбіжності між Л. Вальрасом і А. Маршаллом при описі механізму функціонування ринку виникає з того, що, на думку першого, ринкові ціни дуже гнучкі й миттєво реагують на будь-які зміни кон'юнктури, а на думку другого, ціни не досить гнучкі, і в результаті при виникненні диспропорції між попитом та пропозицією об'єм ринкових угод швидше реагують на цю диспропорцію, ніж ціни. Облік цих розбіжностей дозволив використовувати обидві ці моделі, однак, процес встановлення рівноваги в короткому періоді краще описується за допомогою підходу Вальраса, а в довгому – за допомогою Маршалла.
Аналіз стійкості рівноваги стає можливим лише в тому випадку, якщо ринкова рівновага порушена під впливом певного зовнішнього фактору. До числа таких факторів відносяться:
1) зміна ринкових параметрів;
2) встановлення державою граничних рівнів цін;
3) встановлення розмірів податків і дотацій;
4) встановлення імпортного мита;
5) здійснення імпорту продукції, виробленої й в середині країни й т.д.
Аналіз зміни стану ринку базується на виявленні закономірностей динаміки попиту та пропозиції під впливом різних детермінант, ступені їхньої чутливості до зміни значенню діючих факторів. Але стан ринку визначається сукупністю зовнішніх факторів, таких як ступінь і інструменти державного впливу на ринок, обмеження, що накладаються нестачею ресурсів, інформації.
Наслідки зміни ринкової ситуації оцінюється на основі виявлення характеру діючих факторів з урахуванням особливостей різних часових інтервалів. Важливим елементом аналізу є диференціація наслідків зміни ринкових умов для продавця й покупця, а також визначення ступеня пристосовуваності їх до мінливих умов функціонування.
Можливі наступні варіанти зміни ринкових умов:
–       зміна параметрів функцій попиту та пропозиції;
–       державне регулювання ринку.
Зміна параметрів попиту та пропозиції під впливом власне ринкових факторів приводить до переміщення кривих у системі координат і до зміни їхньої форми.
До детермінантів попиту відносять:
–        ринкову ціну товару (при підвищенні ціни на даний товар, попит на нього знизиться);
–        кількість покупців на ринку (якщо на ринку кількість покупців певного товару зросте, то попит на даний товар збільшиться);
–        смаки й переваги покупців (виходячи зі смаків і переваг, споживач вибирає той або інший товар, формуючи попит на нього);
–        доходи споживачів (рівень доходу впливає на об'єм споживаних благ);
–        рівень цін на сполучені товари (при покупці якого-небудь товару споживач звертає увагу на сполучені товари й визначає, який з них переважніше).
До детермінантів пропозиції відносяться:
–        ринкова ціна товару (при підвищенні ціни товар рівень пропозиції зростає);
–        кількість продавців даного товару на ринку (більша кількість виробників здатна запропонувати більшу кількість товару);
–        рівень податків і дотацій (залежно від рівня податків виробник вирішує, який об'єм продажів йому буде вигідний);
–        ціни на економічні ресурси (зміна ціни на економічні ресурси звичайно викликає зміну ціни на кінцевий продукт, а це, у свою чергу, викликає зміну попиту й, відповідно, пропозиції товару);
–        ціни на сполучені товари (встановлюючи ціни на свою продукцію, виробник враховує ціну сполучених товарів).
Ціновою детермінантою є рівень ціни на товар. Вона викликає зміну вигляду кривих попиту та пропозиції. Інші детермінанти – нецінові. При їхній зміні відбувається переміщення кривих попиту та пропозиції в системі координат.
Результатом впливу зміни детермінант попиту та пропозиції може бути встановлення нового ринкового рівноважного стану або його руйнування у випадку, коли рівновага не може встановитися.
При державному регулюванні ринку держава може встановлювати «підлогу» і «стелю» цін, надавати дотації, уводити потоварний податок.
Установлення «підлоги» ціни (нижньої межі) на рівні, що перевищує рівноважну ціну Р0 (рис. 2.7).
<img width=«244» height=«208» src=«dopb219213.zip» v:shapes="_x0000_s1110 _x0000_s1111 _x0000_s1112 _x0000_s1113 _x0000_s1114 _x0000_s1115 _x0000_s1116 _x0000_s1117 _x0000_s1118 _x0000_s1119 _x0000_s1120 _x0000_s1121 _x0000_s1122 _x0000_s1123 _x0000_s1124">  

Рисунок 2.7 — Встановлення «підлоги» цін
Застосовується як міра захисту виробника товару. Приводить до утворення надлишку товару в розмірі (QS-QD), не реалізованого на ринку без додаткового втручання держави. Зазначене втручання може виражатися в:
–        закупівлях зайвої продукції за встановленою ціною (витрати держави складуть P·(QS-QD));
–        установленні дотацій на кожну одиницю продукції, продану понад QD (витрати складуть (P-PS)·(QS-QD)). Таким чином, установлення «підлоги» ціни спричиняє такі зміни ринкових умов, які вимагають додаткового регулюючого впливу держави.
    продолжение
--PAGE_BREAK--