Реферат: Ринок засобів виробництва

--PAGE_BREAK--Економічно організаційні умови формування ринку засобів виробництва


Ринок засобів виробництва забезпечує вільну реалізацію засобів виробництва — сировини, матеріалів, пального, енергії, обладнання.

Його формування здійснюється на основі таких організаційно-економічних принципів.

Використання закономірностей товарного виробництва і товарно-грошових відносин. Цей принцип передбачає створення умов із виробництва продукції для ринку відокремленими виробниками та реалізації її у будь-яких кількостях і будь-якому покупцеві на їх розсуд та за цінами, які складаються залежно від співвідношення попиту та пропозиції.

Господарська самостійність та економічна відповідальність у процесі купівлі-продажу матеріальних ресурсів. Господарська самостійність повинна полягати у свободі підприємств і сприяти плануванню та здійсненню виробництва продукції самостійно або через торговельних представників. Підприємства самі встановлюють економічні зв'язки з продавцями матеріальних ресурсів та покупцями їхньої продукції, здійснюють матеріально-технічне забезпечення виробництва і збут продукції, розпоряджаються своїми доходами та прибутками.

Економічна відповідальність контрагентів ринкових відносин має встановлюватися шляхом укладання рівноправних і взаємовигідних договорів та погодження в них усіх умов реалізації продукції і матеріальної відповідальності за виконання договірних зобов'язань.

Господарська самостійність та економічна відповідальність повинні забезпечуватися відповідними законодавчими актами і правовими нормативами, які закріплюють право власності підприємств та організацій на виробничі фонди і результати своєї діяльності.

Досягнення та підтримка динамічної рівноваги між виробництвом продукції виробничо-технічного призначення та її пропозицією і платоспроможним попитом покупців. Динамічна рівновага попиту і пропозиції може досягатися за кількома напрямками.

По-перше, скороченням надлишкового попиту споживачів шляхом зниження матеріаломісткості продукції, що виробляється, скорочення матеріальних затрат на одиницю національного доходу, раціональним використанням матеріальних ресурсів.

По-друге, забезпеченням у підприємств-виробників резерву виробничих потужностей, який дозволяє їм швидко розширити виробництво продукції у відповідності із зростаючим на неї попитом.

По-третє, оптимізацією економічними методами структури сукупного запасу продукції виробничо-технічного призначення та підвищенням частки збутових запасів готової продукції у підприємств-виробників і товарних запасів у торговельних посередників за рахунок відповідного зниження виробничих запасів у споживачів. Такий напрям зміни структури сукупного запасу є фактором зниження його абсолютних розмірів, а отже, сприяє збільшенню активних ресурсів для забезпечення ринкового попиту.

Наступним організаційно-економічним принципом є можливість вільного вибору контрагентів економічних зв'язків з купівлі — продажу засобів виробництва. Така можливість може бути реалізованою, по-перше, за наявності у народному господарстві багатьох підприємств-виробників відповідної продукції, виробничі потужності яких дозволяють забезпечити платоспроможний попит споживачів у необхідному обсязі та асортименті; по-друге, при ліквідації централізованого прикріплення споживачів до постачальників; по-третє, при розвинутих відносинах зі здійснення експортно-імпортних операцій.

Наявність розвинутої інфраструктури ринку. Нею має бути мережа торговельних посередників з їх матеріально-технічною базою, яка забезпечує багатоканальність купівлі-продажу продукції виробничо-технічного призначення та її товарорух. Нині функціонують торговельно-посередницькі підприємства та організації, які раніше існували, новостворені і ті, що розвиваються, серед них — територіальні органи загальнодержавної системи матеріально-технічного постачання України, торговельні підприємства міністерств і відомств, фірмові магазини виробничих підприємств, зовнішньоторговельні організації, торговельні фірми, аукціони тощо.

Наявність такої інфраструктури забезпечує можливість вибору підприємствами-виробниками і споживачами вигідних варіантів торговельного посередництва. Це ставить актуальне завдання зі створення раціональної мережі торговельного посередництва з високим організаційно-технічним рівнем розвитку.

Державне регулювання процесів розвитку і функціонування ринку засобів виробництва. Воно полягає у прийнятті державою відповідного законодавства та у проведенні нею такої економічної і фінансово-кредитної політики, яка сприяє реалізації розглянутих принципів і забезпечує: господарську самостійність суб'єктів оптової торгівлі; демонополізацію сфер виробництва та обігу; встановлення межі торгівлі стратегічними видами матеріальних ресурсів; удосконалення галузевої структури виробництва і створення резерву виробничих потужностей у відповідності з вимогами ринку; розвиток інфраструктури оптової торгівлі; попередження негативних дій суб'єктів ринку відносно своїх суперників.

Головною рисою ринку є його саморегулювання. Через ринковий механізм самостійні взаємопов'язані підприємства повинні одержувати достовірну інформацію про те, що виробляти і що купувати. При цьому не виключається, а, навпаки, передбачається макромасштабний вплив держави на формування і функціонування ринку засобів виробництва. Це передбачає розвиток НТП, перспективні зміни народногосподарських пропорцій, економічну політику та законодавче забезпечення. Основа ефективного регулювання ринку — велика гама економічних важелів, які визначають поведінку господарських партнерів, і спрямовані на:

перехід підприємств на анти затратний спосіб виробництва;

відміну дотацій збитковим підприємствам;

удосконалення кредитно-фінансової системи;

підтримку малих і середніх підприємств, орієнтованих на випуск засобів виробництва;

удосконалення формування державних замовлень;

сприяння розвитку змішаних, особливо спільних підприємств, що дозволить одержувати валюту і стати індикаторами стану нашої економіки з оцінками глибини ринкових змін; пристосування навколишнього середовища до вимог і режиму роботи спільних підприємств;

розширення виробництва високоякісної, конкурентоспроможної продукції.

Держава не втручається в діяльність підприємства, але на підставі законів не дозволяє розвиватися недобросовісній конкуренції і проявам монополізму. Законодавством забороняється:

рекламувати свою продукцію шляхом поширення негативної інформації про аналогічну продукцію, що виробляється іншими підприємствами;

тимчасове зниження договірних цін на продукти з метою витіснення конкурентів, а потім знову значного їх підвищення;

скуповувати сировину й матеріали, напівфабрикати щоб залишити своїх суперників без забезпечення їх матеріальними ресурсами;

вступати в союзи з іншими підприємствами або посередниками, якщо вони спрямовані на погіршення становища конкурентів на ринку або встановлення монопольних цін.

Ринок регулюється системою законів як економічних, так і юридичних, і може функціонувати тільки за певних умов. Головною з них є розвинута ринкова економіка, що означає: по-перше, це економіка, в основі якої лежить розвинуте товарне виробництво (поділ праці, економічна самостійність); по-друге, це економіка, що ґрунтується на повній відповідальності економічного суб'єкта за результати своєї діяльності та опирається на юридичну рівноправність усіх видів діяльності; по-третє, це економіка здорової конкуренції, де існують антимонопольні закони, які виключають монополізм як у виробництві, так і при реалізації продукції; по-четверте, це економіка з вільним ціноутворенням, з розвинутими фінансово-кредитною та грошовою системами.

Важливою умовою функціонування ринку засобів виробництва є відповідна структура управління як на державному, так і на регіональному рівнях та підприємствах.
    продолжение
--PAGE_BREAK--