Реферат: Органiзацiйно-правовi форми пiдприємств
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИПІДПРИЄМСТВ
ЗаконодавствоУкраїни про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види ікатегорії підприємств. Кожнез них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.
Організаційна (організаційно-правова)форма передбачає класифікацію підприємств залежно від трьох форм власності,визначених ст.2 Закону «Про власність», та від способів розмежування впідприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значенняцього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі «Про підприємства вУкраїні» і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємствокремих видів.
Загалом організаційна форма і видвизначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства.З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні,колективні, приватні та підприємства двох і більше форм власності (змішані).
<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Державне підприємство
являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого надержавній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливостіправового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливостіобумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управліннямайном в державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновийкомплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єкту праваце майно належить на праві повного господарського відання. Дане право вужче,ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначеннявідповідного майна. Державне підприємство володіє, користується ірозпоряджається цим майном, «вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечатьзакону та цілям діяльності підприємства», тобто його статуту. Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повногогосподарського відання майном, а не суб'єктом права власності, щодо державнихпідприємств діє спеціальна категорія—правовийрежим майна державних підприємств(ст.37 Закону «Провласність»). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальнимиправилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей іпредмета діяльності (статути затверджують і контролюють уповноважені органи),управління майном, розподілу прибутку тощо.Державніпідприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми)поділяються на види:
·<span Times New Roman"">
державні підприємства, засновані назагальнодержавній власності;·<span Times New Roman"">
державні підприємства, засновані нареспубліканській (Республіки Крим) власності;·<span Times New Roman"">
державні комунальні підприємства,засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.Усі ціпідприємства–державні юридичні особи.
<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Колективне підприємство
(точніше його можна було б назвати «підприємство колективної власності»)–це організаційно-правоваформа підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективноївласності.Визначення колективне означає, що підприємство належитьколективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єктправа колективної власності. Право-суб'єктність власника (у даному разіколективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з правамиюридичної особи) реалізується через юридичну особу – підприємство, яке володіє,користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту (ст.ст-6,20,21Закону «Про власність»). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективноївласності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органиуправління–вищий орган управління (загальні збори абоконференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє,–це об'єкт прававласності відповідної юридичної особи. Його засновники і учасники є власникамичасток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємства.
Видів колективнихпідприємств стільки ж, скільки суб'єктів права колективної власності названо встатті20Закону «Про власність»:
Ø<span Times New Roman"">
колективні підприємства (наприклад,підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і неперетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство);Ø<span Times New Roman"">
акціонерне або інше статутнегосподарське товариство (ст.ст.25,26 Закону «Про власність»);Ø<span Times New Roman"">
виробничий кооператив (ст.24Закону «Провласність»);Ø<span Times New Roman"">
підприємство громадськоїорганізації (наприклад, профспілкове–ст.28 Закону «Про власність»);Ø<span Times New Roman"">
підприємство релігійноїорганізації (ст.29 Закону «Про власність»);Ø<span Times New Roman"">
підприємство, створенегосподарським об'єднанням (ст.27 Закону «Про власність»).Специфічним видом колективногопідприємства с також орендне підприємство (ст.22 Закону «Про власність»).
<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Приватне підприємство
–це організаційно-правова форма підприємства,заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб.Визначення приватне, крім форми власності, виражаєголовну особливість правового становища підприємства цієї організаційноїформи. Згідно із законодавством України власник уданому разі водночас є іпідприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві нерозмежовуються.
Відповідно до суб'єктів праваприватної власності, визначених Законом «Про власність», можна назвати тривиди приватних підприємств:
ü<span Times New Roman"">
індивідуальне приватне підприємство,засноване на приватній власності і праці однієїфізичної особи (підприємство однієї особи);ü<span Times New Roman"">
сімейне приватне підприємство,засноване на приватній власності та праці громадян, щопроживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємствомможе бути селянське [фермерське] господарство);ü<span Times New Roman"">
приватне підприємство з правом найму робочої силизасноване на приватній власностіокремого громадянина України, який використовує найману працю.Якщо приватнепідприємство має не одного, а кількох власників (наприклад, сімейне), йогомайно с спільною сумісною власністю. Інша, тобто часткова спільна власність,повинна бути встановлена письмовою угодою власників майна (ст. 18Закону «Провласність»).
<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Спільне підприємство
–це організаційна форма підприємства, заснованого зазаконами України на базі об'єднання майна різних форм власності ст. 3 Закону“Про власність”, ст. 2 Закону “Про підприємства в Україні” (так звана змішанаформа власності). Спільні підприємства, як правило, мають форму господарськихтовариств, тобто є суб'єктами права колективної власності.Засновникамиспільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, іншихдержав. Залежно від цього є два види спільних підприємств:
–<span Times New Roman"">
звичайні (національні) спільніпідприємства;–<span Times New Roman"">
спільні підприємства з іноземнимиінвестиціями.Спільнепідприємство з іноземними інвестиціями–це підприємство будь-якоїорганізаційно-правової форми, створене за законами України, якщо в йогостатутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвестиція(тобто іноземна інвестиція, що становить не менше20 відсотків статутного капіталу і прицьому не може бути менше суми, еквівалентної залежно від виду інвестиції50тисячамдоларів США,100тисячам,500тисячам чи1млн. доларівСША). Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону «Пропідприємства в Україні», регулюється Декретом Кабінету міністрів України від20травня1993р. «Прорежим іноземного інвестування» та Законом України від16квітня1991р. «Прозовнішньоекономічну діяльність».
<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Іноземне підприємство
–це організаційно-правова форма підприємства змісцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно іззаконодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземнихгромадян, юридичних осіб або держави.Визначення іноземне (іноземна власність) означає,що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок створення івнутрішньої діяльності іноземного підприємства регулюється законодавствомкраїни, якій воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разомз тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Українірегулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загаломпоширюється національний правовий режим господарської діяльності.
Крім форм і видівзаконодавець застосовує для класифікації підприємств поняття категорії (ст.2Закону «Пропідприємства в Україні»).
Категорія означаєтехніко-економічну (не юридичну) класифікацію усіх підприємств усіхорганізаційно-правових форм за кількістю працівників. За цією ознакоюрозрізняються малі та інші (середні,великі) підприємства.
Кількістьпрацівників, за якою підприємство відноситься до малих, диференційована залежновід галузей народного господарства:
¨<span Times New Roman"">
у промисловості та будівництві–до200чоловік;¨<span Times New Roman"">
в інших галузях виробничої сфери–до50чоловік;¨<span Times New Roman"">
у науці і науковому обслуговуванні–до100чоловік;¨<span Times New Roman"">
у галузях невиробничої сфери–до25чоловік;¨<span Times New Roman"">
у роздрібній торгівлі–до15чоловік.Малі підприємствавідокремлені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхомнадання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку важливим є те, щоособливості їх створення і діяльності встановлюються як загальнимзаконодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавствомУкраїни про підприємства цієї категорії.
Особливостіправового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону «Пропідприємства в Україні», врегульовані ще і постановою Ради міністрів УРСР від22 вересня1990р. «Прозаходи щодо створення і розвитку малих підприємств» в редакції від19жовтня1991р. (ЗПУРСР.– 1991.–№1.–Ст.1; №11.–Ст.114).
Як зазначено встатті28Закону «Про підприємства в Україні», держава стимулюєрозвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержаннідержавних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше.
Поняття підприємстваДомінуюче місце серед суб'єктівгосподарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовленоособливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічнійсистемі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потребиу продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства абогосподарюючого суб'єкта с центральною частиною системи господарського праваУкраїни, його правовою основою.
Усі основні законита інші нормативні акти господарського законодавства приймаються, виходячи зекономічного та правового становища підприємства.
Поняття підприємство є узагальнюючим, абозбірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарськогоправа стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми івиди підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалівизначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні,сільськогосподарські, торгові та інші підприємства.
Підприємство яксоціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних,організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючийсуб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих статтею1Закону «Пропідприємства в Україні», уніфіковано визначається правове становищепідприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.
Закон визначає, щопідприємство є основною організаційноюланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікуєпідприємство як організаційну форму господарської(«бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобіввиробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійсненнягосподарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основна ланка, з одного боку,відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності(типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств,так званих тіньових структур тощо), а з іншого,–від суб'єктів господарськогоправа, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансовихпосередницьких інститутів, органів управління економікою.
Закон такожвизначає, що підприємство–це господарюючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт полягає в тому,що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійнійоснові (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Якгосподарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну такомерційну діяльність. Термін господарюючийговорить, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток,організацій (на відміну від неприбуткових організацій–релігійних,об'єднань громадян тощо).
Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом.Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхіднихумов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект даноговизначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарськоїдіяльності «має право власної ініціативи приймати будь-які рішення, що несуперечать законодавству України» (ст.27 Закону «Про підприємства в Україні»).
Нарешті,підприємство–це статутнийгосподарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господарськогозаконодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремогопідприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено.Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичноїособи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому стаття9Закону «Пропідприємства в Україні» спеці-ально зазначає обов'язкові і альтернативніпункти, які включаються до статуту підприємства.
Підприємство маєнеобхідне для господарюючого суб'єкта майно–основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воноволодіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на правівласності або повного господарського відання). Це майно юридичне відмежоване,як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством яксуб'єктом права. Основні і оборотні кошти знаходяться на самостійному бухгалтерськомубалансі, гроші–на розрахунковому рахунку підприємства в банку.
Підприємство ссамостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію(права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого–зазначає, щопідприємство с юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичнихосіб (стаття1Закону «Про підприємства в Україні»). Цимпідприємство суттєво відрізняється від об'єднань підприємств (господарськихоб'єднань), до складу яких входять юридичні особи.
Як господарюючийсуб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня йогодержавної реєстрації.
Таким чином, підприємство–це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована увстановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метоюзадоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) іодержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконуєобов'язки щодо своєї діяльності, с юридичною особою, мас самостійний баланс, розрахунковийта інші рахунки в банках.
Створення підприємстваТермін створення являє собою правове поняттягосподарського права. Це поняття включає врегульовані правом умови фактичноговиникнення та легітимації підприємства в статусі правового господарюючогосуб'єкта, суб'єкта права.
Виходячи з того,що в економіці України створюються і функціонують підприємства різнихорганізаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальні іспеціальні умови їх створення. Загальні умови поширюються на всі формипідприємств. Вони визначені Законом «Про підприємства в Україні» (ст.5).Законом «Про підприємництво» (ст.6) та Цивільним кодексом, який регулюєзагальні умови створення юридичної особи, в тому числі–і підприємства.Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їх окремі види.
Як правове поняттястворення включає визначення засновників,їх засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства.Засновником є особа, що має лраво створити у встановленому порядку підприємство(організацію) як юридичну особу. За Законом «Про власність» (ст.6,33) і Законом«Про підприємства в Україні»(ст.5) таким правом наділені безпосередньо власники засобіввиробництва та іншого майна та уповноважені власником (власниками) органи,тобто фізичні і юридичні особи, що мають засновницьку право- і дієздатність.Отже, тут діє загальний принцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками)можуть бути «фізичні і юридичні особи, крім випадків, передбаченихзаконодавчими актами України».
Уповноваженіоргани, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодопідприємств загальнодержавної власності–це підвідомчі Кабінету міністрівУкраїни органи державної виконавчої влади, інші центральні відомства. Вониприймають рішення про створення підприємств державної власності, затверджуютьстатути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають контракти зкерівниками підприємств, контролюють ефективність використання закріпленого запідприємствами майна, його збереження (ДекретКабінету міністрів України від15грудня1993р. «Про управління майном, що с у загальнодержавнійвласності» //Відомості Верховної Ради України.–1993. –№ 7.–С.52).Це загальне правило. В окремих випадках (наприклад,щодо підприємств будівельного комплексу) зазначені функції і повноваженняКабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: коропораці-ям,концернам тощо. Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими органамиз засновницькими правами є виконкоми обласних і міських Рад, місцеві державніадміністрації та уповноважені ними органи.
Засновникиреалізують засновницькі права шляхом обрання організаційної форми підприємства;визначення цілей і предмета його діяльності; прийняття рішення про йогостворення; затвердження в установленому порядку статуту; передачі безоплатнона баланс підприємства основних фондів та обігових коштів; формування органівуправління, визначення у статуті меж їх повноважень тощо.
Створенняпідприємства в юридичному розумінні являє собою затвердження та одержанняпередбачених законом документів: рішення власника (власників) або уповноваженогооргану про створення підприємства, статуту (якщо цього вимагає організаційнаформа), посвідчення про державну реєстрацію. При необхідності для новостворюваногопідприємства земельної ділянки сюди входять також документи наземлекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України.
ЛІТЕРАТУРА1. Закон України “Про підприємства в Україні”
2. Конституція України
3. Цивільний Кодекс України
4. Закон України “Про підприємництво”
5. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. “Господарське право (курс лекцій)”, 1996 р.