Реферат: Органiзацiйно-правовi форми пiдприємств

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИПІДПРИЄМСТВ

ЗаконодавствоУкраїни про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види ікатегорії підприємств. Кожнез них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Організаційна (організаційно-правова)форма передбачає класифікацію підприємств залежно від трьох форм власності,визначених ст.2 Закону «Про власність», та від способів роз­межування впідприємствах окремих форм власності і уп­равління майном. Юридичне значенняцього полягає в ура­хуванні в законодавстві, тобто в Законі «Про підприємства вУкраїні» і спеціальних законах, особливостей правового ста­новища підприємствокремих видів.

Загалом організаційна форма і видвизначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприєм­ства.З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні,колективні, приватні та підприєм­ства двох і більше форм власності (змішані).

<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Державне підприємство

являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого надержавній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особ­ливостіправового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливостіобумовлені способом відмежу­вання функцій власника від функцій управліннямайном в державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновийкомплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єкту праваце майно належить на праві повного господарського відання. Дане право вужче,ніж пра­во власності. Обсяг його залежить від цільового призначеннявідповідного майна. Державне підприємство володіє, корис­тується ірозпоряджається цим майном, «вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечатьзакону та цілям діяльності підприємства», тобто його статуту. Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повногогосподарського відан­ня майном, а не суб'єктом права власності, щодо державнихпідприємств діє спеціальна категорія—правовийрежим май­на державних підприємств(ст.37 Закону «Провласність»). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальнимиправилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей іпредмета діяльності (статути затверджу­ють і контролюють уповноважені органи),управління май­ном, розподілу прибутку тощо.

Державніпідприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми)поділяються на види:

·<span Times New Roman"">    

державні підприємства, засновані назагальнодержавній власності;

·<span Times New Roman"">    

державні підприємства, засновані нареспубліканській (Рес­публіки Крим) власності;

·<span Times New Roman"">    

державні комунальні підприєм­ства,засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Усі ціпідприємства–державні юридичні особи.

<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Колективне підприємство

(точніше його можна було б назвати «підприємство колективної власності»)–це організа­ційно-правоваформа підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективноївласності.

Визначення колективне означає, що підприємство нале­житьколективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єктправа колективної власності. Право-суб'єктність власника (у даному разіколективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з пра­вамиюридичної особи) реалізується через юридичну особу – підприємство, яке володіє,користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту (ст.ст-6,20,21Закону «Про власність»). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективноївласності у колективному підприємстві безпо­середньо здійснюють його органиуправління–вищий орган управління (загальні збори абоконференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє,–це об'єкт прававласності відповідної юридичної особи. Його заснов­ники і учасники є власникамичасток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємства.

Видів колективнихпідприємств стільки ж, скільки суб'єктів права колективної власності названо встатті20Закону «Про власність»:

Ø<span Times New Roman""> 

колективні підприємства (наприклад,підприєм­ство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і неперетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство);

Ø<span Times New Roman""> 

акціонерне або інше статутнегосподарське товариство (ст.ст.25,26 Закону «Про власність»);

Ø<span Times New Roman""> 

виробничий кооператив (ст.24Закону «Провласність»);

Ø<span Times New Roman""> 

підприємство громадськоїорганізації (наприк­лад, профспілкове–ст.28 Закону «Про власність»);

Ø<span Times New Roman""> 

підпри­ємство релігійноїорганізації (ст.29 Закону «Про власність»);

Ø<span Times New Roman""> 

підприємство, створенегосподарським об'єднанням (ст.27 Закону «Про власність»).

Специфічним видом колективногопідприємства с також орендне підприємство (ст.22 Закону «Про власність»).

<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Приватне підприємство

–це організаційно-правова форма підприємства,заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб.

Визначення приватне, крім форми власності, виражаєго­ловну особливість правового становища підприємства цієї організаційноїформи. Згідно із законодавством України влас­ник уданому разі водночас є іпідприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві нерозме­жовуються.

Відповідно до суб'єктів праваприватної власності, визна­чених Законом «Про власність», можна назвати тривиди приватних підприємств:

ü<span Times New Roman"">

індивідуальне приватне підприємство,засноване на при­ватній власності і праці однієїфізичної особи (підприєм­ство однієї особи);

ü<span Times New Roman"">

сімейне приватне підприємство,засноване на приватній власності та праці громадян, щопроживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємствомможе бути селянське [фермерське] господарство);

ü<span Times New Roman"">

приватне підприємство з правом найму робочої силиза­сноване на приватній власностіокремого громадянина Ук­раїни, який використовує найману працю.

Якщо приватнепідприємство має не одного, а кількох влас­ників (наприклад, сімейне), йогомайно с спільною суміс­ною власністю. Інша, тобто часткова спільна власність,по­винна бути встановлена письмовою угодою власників майна (ст. 18Закону «Провласність»).

<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Спільне підприємство

–це організаційна форма підприємства, заснованого зазаконами України на базі об'єднання майна різних форм власності ст. 3 Закону“Про власність”, ст. 2 Закону “Про підприємства в Україні” (так звана змішанаформа влас­ності). Спільні підприємства, як правило, мають форму гос­подарськихтовариств, тобто є суб'єктами права колектив­ної власності.

Засновникамиспільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, іншихдержав. Залежно від цьо­го є два види спільних підприємств:

–<span Times New Roman"">      

звичайні (національні) спільніпідприємства;

–<span Times New Roman"">      

спільні підприємства з іноземнимиінвестиціями.

Спільнепідприємство з іноземними інвестиціями–це підприємство будь-якоїорганізаційно-правової форми, ство­рене за законами України, якщо в йогостатутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвес­тиція(тобто іноземна інвестиція, що становить не менше20 відсотків статутного капіталу і прицьому не може бути мен­ше суми, еквівалентної залежно від виду інвестиції50тися­чамдоларів США,100тисячам,500тисячам чи1млн. доларівСША). Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону «Пропідприємства в Україні», регулюється Декретом Кабінету міністрів України від20трав­ня1993р. «Прорежим іноземного інвестування» та Зако­ном України від16квітня1991р. «Прозовнішньоекономіч­ну діяльність».

<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;layout-grid-mode: line">Іноземне підприємство

–це організаційно-правова форма підприємства змісцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно іззаконодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземнихгромадян, юридичних осіб або держави.

Визначення іноземне (іноземна власність) означає,що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. По­рядок створення івнутрішньої діяльності іноземного підпри­ємства регулюється законодавствомкраїни, якій воно нале­жить. Законодавство України не регулює цих відносин. Ра­зомз тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприє­мства в Українірегулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загаломпоширюється на­ціональний правовий режим господарської діяльності.

Крім форм і видівзаконодавець застосовує для класифі­кації підприємств поняття категорії (ст.2Закону «Пропідприємства в Україні»).

Категорія означаєтехніко-економічну (не юридичну) кла­сифікацію усіх підприємств усіхорганізаційно-правових форм за кількістю працівників. За цією ознакоюрозрізняються малі та інші (середні,великі) підприємства.

Кількістьпрацівників, за якою підприємство відноситься до малих, диференційована залежновід галузей народного господарства:

¨<span Times New Roman"">       

у промисловості та будівництві–до200чоловік;

¨<span Times New Roman"">       

в інших галузях виробничої сфери–до50чоловік;

¨<span Times New Roman"">       

у науці і науковому обслуговуванні–до100чоловік;

¨<span Times New Roman"">       

у галузях невиробничої сфери–до25чоловік;

¨<span Times New Roman"">       

у роздрібній торгівлі–до15чоловік.

Малі підприємствавідокремлені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхомнадання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку важливим є те, щоособливості їх створення і діяльності встановлюються як загальнимзаконодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавствомУкраїни про підприємства цієї категорії.

Особливостіправового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону «Пропідприємства в Україні», врегульовані ще і постановою Ради міністрів УРСР від22 вересня1990р. «Прозаходи щодо створення і розвитку ма­лих підприємств» в редакції від19жовтня1991р. (ЗПУРСР.– 1991.–№1.–Ст.1; №11.–Ст.114).

Як зазначено встатті28Закону «Про підприємства в Ук­раїні», держава стимулюєрозвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержаннідержав­них кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше.

Поняття підприємства

Домінуюче місце серед суб'єктівгосподарського права на­лежить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовленоособливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічнійсистемі, а саме функціями то­варовиробника, який задовольняє суспільні потребиу про­дукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства абогосподарюючого суб'єкта с центральною частиною системи господарського праваУкраїни, його пра­вовою основою.

Усі основні законита інші нормативні акти господарсько­го законодавства приймаються, виходячи зекономічного та правового становища підприємства.

Поняття підприємство є узагальнюючим, абозбірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарсь­когоправа стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми івиди підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалівизначає про­мислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні,сільськогосподарські, торгові та інші підприємства.

Підприємство яксоціально-економічний і правовий інсти­тут має певну сукупність економічних,організаційних і юри­дичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючийсуб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих статтею1Закону «Пропідприємства в Україні», уніфікова­но визначається правове становищепідприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Закон визначає, щопідприємство є основною організацій­ноюланкою народного господарства України. Ця організа­ційна ознака кваліфікуєпідприємство як організаційну форму господарської(«бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобіввиробництва і робочої сили об'єдну­ють свої виробничі ресурси для здійсненнягосподарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основ­на ланка, з одного боку,відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності(типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств,так званих тіньових структур тощо), а з іншо­го,–від суб'єктів господарськогоправа, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансовихпосе­редницьких інститутів, органів управління економікою.

Закон такожвизначає, що підприємство–це господарю­ючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт по­лягає в тому,що підприємство є товаровиробником, трудо­вим колективом, який на професійнійоснові (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Якгосподарюючий суб'єкт підприємство здійснює вироб­ничу, науково-дослідну такомерційну діяльність. Термін гос­подарюючийговорить, що підприємства належать до комер­ційних, спрямованих на прибуток,організацій (на відміну від неприбуткових організацій–релігійних,об'єднань гро­мадян тощо).

Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом.Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхіднихумов діяльності підприємства як то­варовиробника. Юридичний аспект даноговизначення по­лягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї госпо­дарськоїдіяльності «має право власної ініціативи приймати будь-які рішення, що несуперечать законодавству України» (ст.27 Закону «Про підприємства в Україні»).

Нарешті,підприємство–це статутнийгосподарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господар­ськогозаконодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремогопідприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено.Статут також виз­начає межі спеціальної правоздатності підприємства як юри­дичноїособи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому стаття9Закону «Пропідприємства в Україні» спеці-ально зазначає обов'язкові і альтернативніпункти, які включаються до статуту підприємства.

Підприємство маєнеобхідне для господарюючого суб'єкта майно–основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воноволодіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на правівласності або повного господар­ського відання). Це майно юридичне відмежоване,як пра­вило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством яксуб'єктом права. Основні і оборотні кош­ти знаходяться на самостійному бухгалтерськомубалансі, гроші–на розрахунковому рахунку підприємства в банку.

Підприємство ссамостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію(права та обов'яз­ки) як господарюючого суб'єкта, з другого–зазначає, щопідприємство с юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичнихосіб (стаття1Закону «Про підпри­ємства в Україні»). Цимпідприємство суттєво відрізняється від об'єднань підприємств (господарськихоб'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

Як господарюючийсуб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня йогодержавної реєст­рації.

Таким чином, підприємство–це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована увстановленому зако­ном порядку для здійснення господарської діяльності з ме­тоюзадоволення суспільних потреб у товарі (продукції, ро­ботах, послугах) іодержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконуєобов'язки щодо своєї діяльності, с юридичною особою, мас самостійний баланс, розрахунковийта інші рахунки в банках.

Створення підприємства

Термін створення являє собою правове поняттягоспо­дарського права. Це поняття включає врегульовані пра­вом умови фактичноговиникнення та легітимації підприє­мства в статусі правового господарюючогосуб'єкта, суб'­єкта права.

Виходячи з того,що в економіці України створюються і функціонують підприємства різнихорганізаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальні іспеці­альні умови їх створення. Загальні умови поширюються на всі формипідприємств. Вони визначені Законом «Про підприємства в Україні» (ст.5).Законом «Про підприємниц­тво» (ст.6) та Цивільним кодексом, який регулюєзагальні умови створення юридичної особи, в тому числі–і підприєм­ства.Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їх окремі види.

Як правове поняттястворення включає визначення зас­новників,їх засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства.Засновником є особа, що має лраво створити у встановленому порядку підприємство(організацію) як юридичну особу. За Законом «Про власність» (ст.6,33) і Законом«Про підприємства в Україні»(ст.5) таким правом наділені безпосередньо власники засобівви­робництва та іншого майна та уповноважені власником (влас­никами) органи,тобто фізичні і юридичні особи, що мають засновницьку право- і дієздатність.Отже, тут діє загальний принцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками)можуть бути «фізичні і юридичні особи, крім випадків, пе­редбаченихзаконодавчими актами України».

Уповноваженіоргани, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодопідприємств загаль­нодержавної власності–це підвідомчі Кабінету міністрівУкраїни органи державної виконавчої влади, інші центральні відомства. Вониприймають рішення про створення підприємств державної власності, затверджуютьстатути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають кон­тракти зкерівниками підприємств, контролюють ефек­тивність використання закріпленого запідприємствами май­на, його збереження (ДекретКабінету міністрів України від15грудня1993р. «Про управління майном, що с у загальнодержавнійвласності» //Відомості Верховної Ради України.–1993. –№ 7.–С.52).Це загальне правило. В окремих ви­падках (наприклад,щодо підприємств будівельного комп­лексу) зазначені функції і повноваженняКабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: коропораці-ям,концернам тощо. Щодо підприємств комунальної влас­ності уповноваженими органамиз засновницькими права­ми є виконкоми обласних і міських Рад, місцеві державніадміністрації та уповноважені ними органи.

Засновникиреалізують засновницькі права шляхом обрання організаційної форми підприємства;визначення цілей і пред­мета його діяльності; прийняття рішення про йогостворен­ня; затвердження в установленому порядку статуту; пере­дачі безоплатнона баланс підприємства основних фондів та обігових коштів; формування органівуправління, визначен­ня у статуті меж їх повноважень тощо.

Створенняпідприємства в юридичному розумінні являє собою затвердження та одержанняпередбачених законом до­кументів: рішення власника (власників) або уповноважено­гооргану про створення підприємства, статуту (якщо цього вимагає організаційнаформа), посвідчення про державну реєстрацію. При необхідності для новостворюваногопідпри­ємства земельної ділянки сюди входять також документи наземлекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України “Про підприємства в Україні”

2. Конституція України

3. Цивільний Кодекс України

4. Закон України “Про підприємництво”

5. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. “Господарське право (курс лекцій)”, 1996 р.

еще рефераты
Еще работы по нероссийскому законодательству