Реферат: Экология Украины
ЕкогеологіяНеоднозначна соціальна оцінка цієї ситуації. Існує двіполярні точки зору – технофобія, що постулює невичерпність природні ресурсів іпанування людини над природою, і алармізм, який пропагандує невтручання у природні процеси. До цього слід додати,що згідно з глобальною моделлю розвитку цивілізації обидва ці підходи є неправильними і призводить до екологічної катастрофи.
Саме тому не має такої галузі суспільних та природничих наук,які б не торкнулися проблем екології. Всі ці галузі займають важливе місце всистемі наук про землі і розповсюджується на всі види взаємодії людськогосуспільства з природою. В наш час екологія несе роль узагальнюючої науки, якавключає в себе екологічні напрямки геологічних, географічних, біологічних, медицинських і соціальних дисциплін. Питання – щовідбудеться при втраті біосферної здатності підтримувати свої біохімічні циклиз розпадом екологічних систем – стало актуальнішим за можливість ядерногоконфлікту. На думку багатьох спеціалістів, настав час розробки історико-геоекологічної основи для довгостроковогопрогнозування майбутнього земної екосистеми. іншими словами – насталанеобхідність розробки теоретичних і методичних основ розв’язку екологічнихпроблем. Поряд з цим не менш актуальним став практичний розвиток локальнихекологічних питань пов’язаних з техногенними освоєннями тієї чи іншоїтериторії.
Реалії життя дали поштовх до екологізаціїсоціальних та природничих наук. Так в останні роки з’явилася нова наука – екогеологія. Яка займається питаннями забруднення геосферних оболонок, їх моніторингом та пошуком шляхіввиходу зі складних ситуацій. Вона зорієнтована на вивчення приповерхневоїчастини літосфери (верхні горизонти земної кори) як одної з основних абіотичнихкомпонент високого рівня організації (від біоценозу до екосфери).
Проблема взаємовідносин людини з природою притягувала увагувеликих вчених всіх епох, починаючи з античного часу, звідки дішло до насуявлення про виснаження природи в зв<span Times New Roman";mso-hansi-font-family: «Times New Roman»;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol">¢
язкуз розвитком цивілізації, знищеннямлісів, шляхом розширення використовуваних земель. Деградація навколишньогосередовища на фоні індустріального й аграрного розвитку стала очевидною вдругій половині 19 ст.: змінилися ландшафти земель, зникло багато видів тваринта рослин, виникли перші ознаки виснаження невідновних та погіршення якостівідновлюваних ресурсів. Усе це визвало в кінці минулого століття появусуспільного руху за збереження дикої природи та раціоналізаціюземлекористування. Почали прийматися міжнародні заходи по охороні органічногосвіту, вводитися національні законодавства з природокористування. У зв'язку зневтішними соціально-економічними прогнозами Римського клубу і констатацієюглобальної екологічної екологічної кризи К. Доксиадіс стверджував, що для нормальної екологічноїрівноваги необхідна повна перебудова структури світового землекористування івідведення на доллю природи 80% суші, під сільського господарство не більше 10%, а на урбанізовані території іпомислові комплекси всю іншу територію.Але історично ситуація склалася інакше. Переслідування ідеї “підкоренняприроди”, “конструктивне природокористування“, втілення в життя ідей такихвчених як Д.Л. Арманд (ідея полягає в тому, що наземлі не повинно бути невикористаних територій: під виробничі потреби людиниповинно відводиться 90%, 9% — під рекреації і 1% залишати під заповідники.)призвели ло того, що за нинішніх умов природа вже незмозі ні відтворитивтрачений генофонд, ні самостійно подолати наслідки необачливого поводження знею.
Сучасному забрудненню навколишнього середовища властиве нетільки неухильне і зростаюче розповсюдження в просторі, але й різке збільшеннярізних форм його проявів.
Початок техногенного забруднення навколишнього середовищабере свій початок з незапам’ятних часів і втрачається в глибинах тисячоліть.Найдавніші ремесла якими оволоділа людина, були: будівництво, металургія, тадеякі інші виробництва, які ми відносимо до хімічних технологій. В першітисячоліття розвиток ремесел не спричиняв великої шкоди, забруднення,забруднення були несуттєві.
До розвитку металургії люди повинібули використовувати самовідновлювані матеріали, такі, як деревина, причомувикористання йшло дуже повільнимитемпами порівняно зі швидкістю відновлення. Мідь була першим металом, якийосвоїла людина і почала використовувати в широких масштабах. В давнину буловідомо шість металів: залізо, свинець, олово, мідь, срібло та золото. Однак вжетоді найбагатші поклади міді поблизу найбільших центрів цивілізації булиповністю вичерпані і з'явились перші відходи виробництва у вигляді використанихпорід та металургійних шлаків. Почали використоувативже більш бідні і мало придатні до використання руди, так кількість відходів на1т. металу, що виплавлялася, постійно збільшувалась. Взагалі, протягом всієїісторії розробка родовищ нагадувала “збирання вершків” з переробки багатшихруд. Так, в Північній Америці, в районі Верхнього озера, зустрічались ділянкимідних родовищ об’ємом декілька десятків кубічних метрів, що складалися зчистих мідних мінералів. В Германії, в районі Фрейбертав 12 ст. починають розроблюватись поліметалічні родовища. При цьому починаютьзароджуватись перші зачатки комплексного використання рудної сировини. Так, зсвинцевих руд добували і мідь. В Мансфальдіперероблювались мідні сланці, з яких також добувалось і срібло. При переробціруд благородних металів (золота, срібла) почав використовуватись процес альгамації, пов’язаний з використанням токсичної ртуті. Длявидалення з руд срібла амальгацію застосовували вПівденній Америці з середини 16 ст., а для видалення золота в Каліфорнії – в 19ст. Процес амальгації в широких масштабах пізніше буввитіснений процесом ціанування, який був запропонований російським вченим П.Р. Багратіоном таким чином одна токсична речовина – ртуть –була замінена іншої токсичною сполукою – цианідом.
Залізо знайшло своє використання в Єгипті за 1000 р. до Р.Х. Длявиплавки заліза використовували горни. Металургія заліза розвивається також вСтародавній Індії і досягає достатньо високого рівня, як на ті часи. В древніххрамах Індії, побудованих до Р.Х., зустрічаються залізні балки довжиною до 6 м.Забруднення від давніх металургійних виробництв були малими не тільки черезмалі обсяги виробництва, але й завдяки використанню дров’яного вугілля, що приспалюванні давало менше токсичних речовин, ніж при спалюванні коксу, якийвикористовується в сучасному металургійному виробництві. Примітивні хімічнівиробництва зародились так, як і металургія, в стародавніх Єгипті та Індії.Виготовлення мила шляхом обробки жирів рослинною золою, вапняком і лугамиприродного походження також описано в Плінія.Фундамент майбутньої потужної “мильної” індустрії на основі розробленого Ніколасом Лебланом способуодержання соди з солі був закладений в 1787 році. У виробництві соди з’явилисяпобічні продукти, або так звані “відходи”, котрим не знаходили своговикористання, тому їх як і в інших подібних випадках стали називати відходами.Кількість цих відходів ще більше зросла після розробленого в 19 ст. Сольве способу отримання соди, що супроводжуєтьсяутворенням великих кількостей хлористого кальцію. Цей спосіб отримання содивикористовується і до сьогодні. В 1916 році під час першої світової війни,через недостачу натуральних жирів в Германії був синтезований замінник мила,який був названий “некаль А”, який поганорозчиняється у воді, таким чином було покладено початок забрудненням,пов’язаним з використання СМЗ.
Не дивлячись на те, що усі виробничі процеси розвивались безурахування їх впливу на навколишнє природне середовище і абсолютна кількістьвідходів і забруднень збільшувалась, комплексність використання багатьох видівсировини підвищувалась. Так в кінці 19ст. при перегонці нафти використовувавсятільки гас, а легкі і тяжкі фракції просто викидались.
Приблизно половина продуктів переробки нафти йшла у відходи.Однак розвиток техніки, і в особливості автомобілебудування, визвав потребувеликої кількості бензину, мастил, бітумів, і комплексність переробки нафтирізко збільшилась.
Сільськогосподарські не грали важливої ролі до середининашого століття, коли в непомірних масштабах і, головне, неправильно стали застосовуватись штучні добрива іпестициди, а масштаби сільськогосподарського виробництва створили труднощі вутилізації відходів тваринництва.
Так масштаби виробництва (до середини 20-го си.) не викликаливеликих ускладнень в масштабах всієї Землі, то і вчені, які розробляли новітехнології не задумувались над негативними аспектами своєї діяльності. Яскравийприклад тому дає історія створення, використання і, нажаль, не повного заборонення використання ДДТ. ДДТ є добре відомим хлорорганічним пестицидом. Ця високостабільна сполука була синтезована ще в 1874 році. В 1937 році були виявлені їїпестицидні властивості, і в 40-х роках булоналагоджено її масове виробництво. В 50-х роках всі з захопленням говорили про те, як чудово ця речовинабориться зі шкідниками народного господарства і начебто нешкідлива для людини.Пізніше було виявлено, що ДДТ здатен накопичуватись внавколишньому середовищі і концентруватись в трофічних ланцюгах, що є великоюнебезпекою для здоров’я людини. Було вирішено різко зменшити використання ДДТ.
Цей приклад ще раз нагадує нам про те як обережно потрібновідноситись до вибору нових технологій в майбутньому, коли прискорюєтьсявикористання новітніх технологій, і наслідки їх застосування для природизалишаються поза увагою вчених. Нажаль, про лиха пов’язані із забрудненнямнавколишнього середовища, стає відомо або коли вміст отруйних речовин перевищуємежі допустимих концентрацій, або коли шкоди заподіяна людям, проявляєтьсячерез багато років.
Про абсолютні кількості утворюваного забруднення говорити тяжко, так як не має достовірноїінформації по більшості особливо шкідливим речовинам. Однак про кількістьвикидів можна судити хоча б з розвитку деяких виробництв.
До 1800 року,за всю історію людства, було добуто 4 млн. т. міді та 5 млн. т. свинцю. Заостанні ж 130 років було видобуто в декілька разів більше. Всього до 1929 рокубуло виготовлено 44 млн. т. міді, 60 млн. т. свинцю, 40 млн. т. цинку, 7,5 млн.т. олова, 33 тис. т. золота, 480 тис. т. ртуті, 470 тис. т. кадмію, 800 тис.тонн нікелю, 2,6 млн. тонн алюмінію і 3млрд. т чавуну. Значна частина звироблених матеріалів розсіялась в біосфері.
З середини20 ст. (1950) особливо швидко зростало виробництво нових металів і матеріалів,отже, і пов’язані з цим забруднення. Так, з 1950-1974 виробництво металіввідомих з давніх часів (міді, свинцю, олова, ртуті, золота, срібла), івикопного палива зросло не набагато 2-3 рази, виробництво срібла й оловазалишилось навіть на рівні 50-го року. За цей самий період різко зрословиробництво енергоємних, і забруднюючих природнесередовище матеріалів, таких, як алюміній, нікель, пластичні маси, а з викопних– нафта. Особливо високими темпами зростало виробництво електроенергії. Різкозбільшилось виробництво таких токсичних продуктів, як бензол 18,8 млн. тонн, дихлоретан (19,5 млн. тонн в 1975) вінілхлорид (11,3 в1974). В 20 ст. основним забруднювачем в енергетиці які спалювали сірчистепаливо викидаючи в атмосферу на рік більше ніж 150 млн. тонн небезпечногосірчистого газу.
Використана література
1.<span Times New Roman"">
Панфилов Е.И. Проблемы комплексного освоения недр. Н-п серия«Науки о Земле», 3’90, Москва, «Знание», 19902.<span Times New Roman"">
Світ у долонях. Щоквартальнийгромадський ілюстрований екологічний журнал, 1 ( 3 ) / 19973.<span Times New Roman"">
Экологическаягеология Украины. Справочное пособие, Киев, «Науковадумка», 1993