Реферат: Агроперетворені ґрунти солонцевих комплексів сухого степу України

АГРОПЕРЕТВОРЕНІ ГРУНТИ СОЛОНЦЕВИХ КОМПЛЕКСІВ СУХОГОСТЕПУ УКРАЇНИ

06.01.03 – агрогрунтознавство та агрофізика

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Харків-2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Солонцеві грунти, їх властивостіта продуктивність, напрями еволюції (огляд літератури)

Розділ 2. Об’єкти та методи досліджень

2.1 Об’єкти досліджень

2.2 Методи досліджень

Розділ 3. Природні умови районів досліджень

3.1 Кліматичні умови

3.2 Рослинність

3.3 Геоморфологічні умови

3.4 Гідрологічні та гідрогеологічні умови

3.5 Ґрунтотворні породи і ґрунти

Розділ 4. Закономірності змін властивостейагроперетворених грунтів солонцевих комплексів

4.1 Морфологічна будова профілю

4.2 Сольовий склад плантажованих інеплантажованих солонцевих ґрунтів

4.3 Зміни фізико-хімічних властивостейдосліджуваних ґрунтів

4.4 Вміст гумусу у плантажованих танеплантажованих солонцевих грунтах

4.5 Поживний режим солонцевих грунтів

4.6 Зміни агрофізичних властивостейсолонцевих грунтів

4.7 Вміст важких металів

4.8 Валовий хімічний склад cолонцевих грунтів

Розділ 5. Вплив меліоративної плантажноїоранки на урожайність сільськогосподарських культур

5.1. Урожайність сільськогосподарських культур

5.2. Математичне моделювання урожайностісільськогосподарських культур на плантажованих грунтах

Розділ 6. Оцінювання придатностісолонцевих грунтів для меліоративної плантажної оранки

Висновки

Пропозиції виробництву

Список використаних джерел

Додатки

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку агропромисловогокомплексу, в умовах ринкової економіки та земельної реформи, особливоїактуальності набуває раціональне використання і підвищення родючостінизькопродуктивних земель, до яких належать солонцеві ґрунти. За данимиДержавного земельного кадастру, в Україні нараховується 2,8 млн.га солонцевихґрунтів, 2 млн. га з яких використовуються в ріллі [59].Ефективне використання цих ґрунтів потребує проведення комплексу заходів з їхокультурення. Багаторічними дослідженнями С.П. Семенової-Забродіної, Г.В.Новікової, М.М. Лаврентьєва, Ю.Є. Кізякова, К.М. Кухтєєвої, О.М. Можейка та ін.[87, 91, 93, 95, 123, 154, 175, 222, 223] встановлено, що найбільшефективним заходом окультурювання солонцевих ґрунтів у посушливих умовах Степує меліоративна плантажна оранка. З 1955 року цей меліоративний захід набувширокого впровадження у практику сільськогосподарського виробництва, і натеперішній час площа меліорованих таким чином ґрунтів становить 220 тис. га.Довготривале використання солонцевих ґрунтів у ріллі і, особливо, їх меліорація(меліоративна плантажна оранка, зрошення водами різної якості) обумовлюютьіснування ґрунтових процесів, які відрізняються від існуючих у природних умовахі є на сьогодні недостатньо вивченими. Малодослідженим є також питання тривалості післядії меліоративної плантажної оранкита напряму еволюції плантажованих солонцевих ґрунтів. В умовах земельноїреформи та приватної власності на землю необхідна точна інформація про якіснийстан солонцевих ґрунтів для проведення моніторингу та раціональногосільськогосподарського використання, у зв’язку з чим досліджувані питаннянабувають особливої наукової і практичної значимості.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконанов лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів Національного науковогоцентру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського ”.Дослідження проводили в межах НТП УААН “Родючість і охорона ґрунтів “ 2001-2005рр., завдання 02.03 „Розробити агроекологічну класифікацію і ресурсозберігаючітехнології адаптивного управління родючістю зрошуваних, солонцевих і вилученихзі зрошення земель” (№ ДР 0101U006037) та НТП УААН “Родючість, охорона іекологія ґрунтів ” 2006-2010 рр., завдання 01.01.04-032 „Встановитизакономірності агрогенної еволюції та з’ясувати механізми функціональноїстійкості зрошуваних, вилучених зі зрошення та солонцевих ґрунтів, дати оцінкуїх еколого-агромеліоративного стану і розробити систему заходів з охорони йуправління родючістю меліорованих земель ” (№ ДР 0106U004795).

Мета і завдання дослідження.Мета дослідження –встановити закономірності змін властивостей та напрям еволюції агроперетворенихґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України.

Для досягнення поставленої метивирішувались такі завдання:

—       оцінити зміни морфологічної будови профілю,сольового складу, окремих фізико-хімічних, хімічних показників, агрофізичнихвластивостей агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого СтепуУкраїни у зрошуваних та незрошуваних умовах;

—   встановити тривалість післядіїмеліоративної плантажної оранки, показавши її вплив на родючість досліджуванихґрунтів і урожайність сільськогосподарських культур у зрошуваних танезрошуваних умовах;

—       удосконалити систему оцінки придатностіґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки.

Об’єкт дослідження – зміни властивостей агроперетворених ґрунтівсолонцевих комплексів Сухого Степу України та тривалість післядії меліоративноїплантажної оранки.

Предмет дослідження – морфологічні, агрофізичні, сольові,фізико-хімічні, хімічні характеристики агроперетворених ґрунтів солонцевихкомплексів Сухого Степу України та урожайність сільськогосподарських культур.

Методи дослідження.Теоретичні дослідженнябазуються на системному підході до розглянутої проблеми з використанням методіваналізу й синтезу. Експериментальні роботи передбачали проведення польовихдосліджень за існуючими методиками. Фізико-хімічні та хімічні аналізипроводилися за атестованими та тимчасово допущеними до використання методикамиз наступною статистичною обробкою даних.

Наукова новизна одержанихрезультатів. На єдинійметодичній та теоретичній основі проведено комплексне вивчення властивостейагроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України узрошуваних та незрошуваних умовах, в результаті якого:

—   установлено закономірностізмін ґрунтових процесів у агроперетворених ґрунтах солонцевих комплексів СухогоСтепу України, що проявляються у розсоленні та розсолонцюванні, а уплантажованих ґрунтах ще і у покращанні агрофізичних властивостей, та визначенонапрям еволюції досліджуваних ґрунтів;

—   вперше доведено, що одноразове проведення меліоративної плантажноїоранки позитивно впливає на властивості ґрунтів і урожайність сільськогосподарських культур протягом 50 років.Припинення її позитивної післядії до цього часу не відмічено;

—   виявлено, що результатомдовготривалої післядії меліоративної плантажної оранки єутворення високопродуктивних, екологічно стійких агроперетворених ґрунтів, якіне мають аналогів у природі за своїми морфологічними, агрофізичними тафізико-хімічними властивостями і здатні забезпечити високу продуктивністьсільськогосподарських культур у агрокліматичних умовах Сухого Степу України;

—   удосконалено системуоцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки.

Практичне значення одержанихрезультатів.Результати досліджень використано при розробцісучасної нормативно-методичної бази в напрямку охорони й управління родючістюсолонцевих ґрунтів. Нормативно-методична база є комплексом з 3 національнихстандартів України, що відповідають потребам законодавства і міжнародному рівнюв цій галузі. Проведені дослідження дозволили удосконалити перелік основнихпоказників оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративноїплантажної оранки. Використання такої системи оцінювання ґрунтів гарантованозабезпечує тривалу позитивну післядію меліоративної плантажної оранки, стійкепокращення ґрунтових властивостей та підвищення врожайностісільськогосподарських культур. Для забезпечення достовірного визначенняпридатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки розробленота введено в дію ДСТУ 5041 Якість ґрунту. Оцінювання придатності ґрунтів дляпроведення меліоративної плантажної оранки [261] та створено кориснумодель „Системи оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративноїплантажної оранки ” (патент № 31969)[192].

З огляду на унікальність агроекологічних особливостейагроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів, подано пропозицію до Державногокомітету України із земельних ресурсів щодо внесення змін до статті 150Земельного кодексу України і віднесення плантажованих солонцевих ґрунтів докатегорії особливо цінних земель.

Результати дисертаційної роботиувійшли до складу наукових основ агропромислового виробництва зони СтепуУкраїни.

Особистий внесок здобувача.Автор брав безпосереднюучасть у розробці програми досліджень, плануванні та проведенні теоретичнихдосліджень та експериментальних робіт. Особисто автором проаналізовано тасистематизовано літературніта фондові матеріали з досліджуваних питань, проведено польові дослідження,аналіз й узагальнення експериментального матеріалу, його математичну обробку,сформульовано висновки та пропозиції виробництву. Публікації підготовленосамостійно та у співавторстві.

Апробаціярезультатів дисертації. Основні положення роботи доповідались на VII з’їзді УТГА (Київ, 2006),міжнародній науковій конференції „Культурний ґрунтогенез і ноосфернаперспектива інформаційного суспільства ” (Харків, 2004), міжнароднійконференції „Методологія дослідження ґрунтів у дзеркалі земельних реформ ”(Харків, 2008), науково-практичному семінарі „Нормативно-методичне забезпеченняробіт з ведення еколого-меліоративного моніторингу ” (Харків, 2008),науково-практичній конференції молодих учених „Роль меліорації в забезпеченністалого розвитку землеробства ” (Київ, 2007), щорічно на засіданнях секції „Ґрунтознавство ” ННЦ ІГА.

Публікації.За матеріалами дисертаціїопубліковано 10 наукових праць, з них 5 — наукові статті у фахових виданнях.

РОЗДІЛ 1. Солонцеві ґрунти, їх властивості тапродуктивність, напрями еволюції (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

За визнаннямбагатьох ґрунтознавців [3,7,18,47,76,98,106,154,218,271], солонцеві ґрунтиналежать до найбільш складних природних утворень, тому багато питань їх ґенезита меліорації, не дивлячись на тривалу історію їх дослідження, залишаються доцього часу недостатньо вивченими [188].

Класичнідослідження К.К. Гедройця, щодо походження солонців та встановлена нимколоїдно-хімічна природа утворення солонцевого горизонту з визнаннямвирішальної ролі увібраного натрію [32], була визнана багатьма вітчизняними тазарубіжними дослідниками [3,18,47,76,98,1 06,154,218,268,271]. Однак, як буловстановлено пізніше, утворення солонців з солончаків не є універсальним, аобмінний натрій є не єдиною причиною високої дисперсності колоїдів. Широкерозповсюдження у межах посушливих зон малонатрієвих солонців і солонцюватихґрунтів з характернимиознаками так званої фізичної солонцюватості дозволило стверджувати, що причини прояву солонцевого процесу різні не дивлячись назагальність ряду несприятливих властивостей, що проявляються у ґрунті під часйого розвитку та однотипний характер утворюваного профілю[3,98,121,152,174,184,187,188]. Таким ґрунтам притаманні усі ознакинегативних водно-фізичних та агрономічних властивостей (ущільненість,знеструктурення, слабка водопроникність та ін.), збільшений вміст мулистоїфракції та підвищений вміст обмінного магнію в ілювіальному горизонті [18,46,56,76,106,121,154,184,188]. Генезис малонатрієвих солонців і солонцюватих ґрунтівз ознаками фізичної солонцюватості складний і доцього часу не знайшов всебічного пояснення [188].

Впершеуявлення про фізичну солонцюватість ґрунтів посушливої зони було обґрунтовано уроботі М.А.Дімо та Б.А.Келлера (1907) [184]. Проведені у подальшому дослідженняу Нижньому Поволжі,Казахстані [7,18,20,184,213,219,224], в районі Саскачевану (Канада), у західнихштатах США [268], в Угорщині [271] також виявили наявність фізичноїсолонцюватості у ґрунтах цих регіонів. Дляумов півдня України такі ґрунти було описано у роботах О.М.Можейка [154],Г.М.Самбура [218], С.П. Семенової-Забродіної [222] та інших дослідників[91,100,170,200,218].

На думку ряду авторів[20,98,191,267] фізична солонцюватість малонатрієвих солонців викликана впливомвеликої кількості обмінного магнію в сполученні з натрієм, оскільки обмінний магній посилює пептизуючудію натрію. Булозапропоновано ( І.Я. Половицький (1968); Н.В. Градобоєв (1972), М.С. Floate (1961) та ін.) відносити до солонцівґрунти, у яких сума увібраного магнію та натрію дорівнює або перевищує 50 % відємності обміну. Надаючи великого значення увібраному магнію у формуваннінесприятливих агрофізичних властивостей ґрунтів Ellis і Goldwel,1935, а потім І.М.Гоголев та І.М.Волошин (1968) ввели поняття про магнезіальнісолонці (увібраного магнію 25% і більше від ємності вбирання), як самостійнийрід магнієвих солонців, подібних до натрієвих солонців [184,244]. Ця точка зорубула підтримана рядом дослідників (М.Д.Градобоєв, 1966; І.Я.Половицький,1967,1970; Float, 1961; К.П.Богатирьов,1958;О.В.Лобова, 1960). Проте роботи інших авторів показали, що магній не погіршуєфізичних властивостей ґрунтів і не підвищує їх дисперсність (Сушко С.А., 1932;Мамаєва Л.А., 1966; Smith H.V., 1949 та ін.), а справляє лише негативний фізіологічнийвплив на розвиток рослин [184,188,190,212,244].

Дослідженнями О.М.Можейкавстановлено [154], що у солонцюватих ґрунтах каштанової зони України,підвищений вміст обмінного магнію спостерігається, як правило, у підорномуілювіальному горизонті, але кількість його незначна, тому пояснити нимсолонцюватість усіх ґрунтів півдня України неможна. Відкидаючи роль магнію усолонцеутворенні О.М.Можейко вважає, що причиною солонцюватості є увібранийнатрій, його незначний вміст у солонцевому горизонті автор пояснює вимиваннямзначної кількості натрію вглиб низхідними токами води. Виходячи з цьогоО.М.Можейко та Т.К. Ворітник стверджують, що солонцюватість каштанової зониУкраїни є залишковою, а причиною солонцюватості цих ґрунтів є обмінний натрій,кількість якого у процесі розсолонцювання зменшується [155]. Інші автори назвалитакі ґрунти „реліктовими солонцями” [3,4,106].

Малонатрієвим солонцямпритаманні усі характерні ознаки типових багатонатрієвих солонців:безструктурність і набрякання маси ілювіального горизонту у вологому стані,повільне настання стиглості ґрунту при набряканні (і, як наслідок, фізіологічнасухість), слабкий повітрообмін, сильне стиснення і розтріскування ґрунтовоїмаси у сухому стані, різка диференціація профілю за механічним складом і т.д.[7,188,190,212,244]. Це вказує, на думку різних авторів [98,162,184,188,199,200,202],на можливість сучасного (а не лише реліктового) утворення малонатрієвихсолонців, при цьому високий вміст увібраного магнію підтверджує його активнуроль у солонцевому процесі.

У дослідженні проблемисолонцеутворення рядом авторів [184,189,190,244] сформульована роль гідрофільних колоїдів. Згідно цієї теорії(Андрєєв Б.В. 1955;Гончарова Н.А., 1969; Келлерман В.В., 1972) несприятливі властивості малонатрієвихсолонців обумовлені наявністю підвищеного вмісту гідрофільних продуктів взаємодіїґрунту з розчинами солей і накопиченням так званих гальміролізних мінералів,які утворюються в сольовому середовищі і відносяться до нестійких приопрісненні. При цьому обмінний натрій є не причиною, а наслідком утвореннясолонців при звільненні в процесі руйнування кристалічної решітки йогомінералів. Інші дослідження ( Панов Н.П., Гончарова Н.А., 1969, 1972; ГрадобоевН.Д., 1971 та ін.) вказують на провідну роль у розвитку багато- і малонатрієвихсолонців різних гелів та гідрофільного мулу. Велике значення при цьомувідводиться також колоїдним формам кремнезему [188,191].

Згідноіншої теорії, у формуванні специфічного профілю солонців, можуть брати участьрухомі сполуки кремнію, алюмінію, заліза, кальцію, магнію, натрію, калію[165,16,232]. Із збільшенням солонцюватості ґрунту вміст рухомих сполукзбільшується в ілювіальному шарі, тоді як у зональних ґрунтах розподіл їх попрофілю однорідний. У дослідженнях [165,169,218] зазначається, що установленийпептизуючий вплив обмінного натрію на ґрунтові колоїди більшою мірою залежитьвід складу глинистих мінералів, їх дисперсності та гідрофільності, аморфнихречовин, складу органічної речовини та характеру його зв’язку з мінеральноючастиною ґрунту. Останнє відіграє особливо важливу роль в утворенні солонців [188].

Враховуючивелику різноманітність солонцевих ґрунтів та умов їх формування, М.П.Панов пропонує розглядати розвиток цихґрунтів виходячи з визнання теорії полігенезу [188]. Такий підхід обумовлює необхідність диференціаціїспособів їх окультурювання та відтворення родючості.

В залежності від генезисуі властивостей різних видів солонцевих ґрунтів для умов України вченимизапропонований диференційований комплекс заходів з підвищення їх родючості[161,170,210,212,227]. При цьому доцільність меліорації, її вид, технологія,визначаються з урахуванням фізико-хімічної солонцюватості ґрунтів, ступеня іхімізму їх засолення, глибини залягання карбонатів кальцію і гіпсу,підґрунтових вод, кліматичних умов, строкатості (комплексності) ґрунтовогопокриву, специфіки сільськогосподарського використання [227]. Основні способимеліорації солонцевих ґрунтів були сформовані ще у 50-х роках ХХ століття. Цехімічна меліорація, меліорація за рахунок внутрішньогрунтових запасівкальцієвих солей (меліоративна плантажна оранка), глибокий обробіток зізбереженням на місці генетичних горизонтів (землювання) та фітомеліорація[53,170,212].

З прийомів хімічноїмеліорації в Україні, більшості країн СНД та за кордоном найбільший розвитокодержало гіпсування [3,18,98,156,170,220,227,244,271,273,274]. Цей захід маєдва аспекти: це основний прийом меліорації глибокогіпсових і глибококарбонатнихсолонців і допоміжний прийом при комплексній меліорації середньо- табагатонатрієвих висококарбонатних ґрунтів. Гіпсування є основним напрямком меліорації солонцевих ґрунтівЛісостепової зони України [68,161,170,210,227]. Теоретичноюосновою гіпсування в Україні і світі є концепція К.К. Гедройця про провіднуроль обмінного натрію в солонцевому процесі ґрунтоутворення [32]. Дія гіпсувиявляється в тому, що внесений кальцій витискує обмінний натрій з ґрунтовоговбирного комплексу, створюється перевага іонів кальцію у ґрунтовому розчині,внаслідок чого зменшується рухомість ґрунтових колоїдів (гумусу, глини та ін.),нейтралізується лужність, і створюються умови для окультурення ґрунту[25,47,53,99,210,220,227,244]. Як показали багаторічні дослідження, з внесеннямгіпсу в солонцеві ґрунти поліпшуються їх агрономічні властивості, знижуєтьсялужність, підвищується доступність для рослин поживних речовин, зменшуєтьсятоксичність рухомих форм заліза й алюмінію, активізуються мікробіологічніпроцеси, підвищується врожайність сільськогосподарських культур [210,244]. Однак, як встановлено численнимидослідженнями, гіпсування є недовготривалим заходом і потребує повторення кожні5-7 років [170,244].

У Степовій зоні в умовахнезрошуваного землеробства ефективність гіпсування на солонцях і солонцевихґрунтах нейтрального засолення дещо нижча, через нестачу вологи у ґрунті, аотже, низьку розчинність гіпсу та накопичення продуктів обмінних реакцій укореневмісному шарі. Гіпсування в цій зоні більш доцільнепри проведенні додаткових заходів з вологонакопичення і, особливо, призрошенні, що забезпечує промивний режим верхнього шару ґрунту[75,76,155,170,210,212,227]. На малонатрієвихсолонцях, де карбонати кальцію (або гіпсоносні горизонти) знаходяться напорівняно невеликій глибині, найбільш доцільно застосовувати агробіологічніспособи меліорації, основою якого є меліоративна плантажна оранка [95,123,170,223,227].

Меліораціясолонців-солончаків з близьким заляганням підґрунтових вод передбачаєзастосування комплексу заходів, до яких входять дренаж, глибоке розпушування,внесення хімічних меліорантів, підвищених доз органічних та мінеральних добрив,посів соле- та солонцестійких культур [68,212].

На заплавних терасахпівденного Лісостепу з близьким заляганням підґрунтових вод доцільнозастосувати агротехнічні і біологічні засоби окультурювання ґрунтів –безполицевий обробіток, висів соле- та солонцестійких трав, а в місцях з рівнемпідґрунтових вод нижче 2 м – гіпсування, внесення фізіологічно кислих добрив[68].

Проте ізсамого початку земельної реформи (1991 рік) і до теперішнього часу меліораціясолонцевих ґрунтів утратила свою привабливість через високу енергозатратністьта відсутність необхідної державної фінансової підтримки. За цей період нетільки меліоративний, а майже всі необхідні обсяги робіт з відтворенняродючості солонцевих ґрунтів істотно зменшились. Це призвело до відновленнянесприятливих властивостей солонцевих ґрунтів та зниження врожайностісільськогосподарських культур [215,227].

Змінисоціального устрою держави та перехід на ринкові засади агрогосподарюванняспонукав до перегляду існуючої технологічної моделі меліорації солонцевихґрунтів. Головною вимогою раціонального використання солонцевих ґрунтів Україниу сучасних умовах слід вважати необхідність у ландшафтно-геохімічній оцінці їхутворення і поширення та адаптивного застосування традиційних і новихенергозбережувальних заходів меліорації [227]. З урахуванням екологічної ситуації та принципівресурсозбереження, з метою створення високопродуктивних екологічнозбалансованихагроландшафтів вченими України запропоновано виділити 5 груп солонцевих земель,що потребують проведення певних меліоративних заходів та різних систем їхвикористання [10,212, 227,235].

Уконтексті проведення земельної реформи в системі заходів з ренатуралізаціїагроландшафтів у районах поширення солонцевих ґрунтів у найближчій перспективісильносолонцюваті ґрунти та солонцеві комплекси, де плями солонців займають 50% і більше, пропонується вилучити з ріллі для запровадження на них культурнихпасовищ та сіножатей. Хімічну меліорацію пропонується здійснювати на солонцевихґрунтах, що добре піддаються цьому заходу, а в умовах Сухого Степу хімічнумеліорацію слід проводити тільки на зрошуваних землях. На солонцевих ґрунтах знеглибоким заляганням карбонатів доцільно застосовувати меліоративну плантажнуоранку, а на слабосолонцюватих ґрунтах без плям солонців або комплексах зплямами до 10 % можна відмовитися від меліорації [227].

Головноюособливістю сучасного розвитку ґрунтів, на думку ряду авторів[74,142,145,159,173,229,230,231], є їх антропогенна трансформація, яка являєсобою широку групу процесів перетворення ґрунтів, прямо чи опосередкованообумовлених діяльністю людини. До цього часу у літературі немає одностайноїдумки щодо розвитку ґрунтотворних процесів при залученні ґрунтів досільськогосподарського використання. Ґрунтотворний процес, його зміст і направленість прийняторозглядати головним чином у залежності від природних чинників — клімату,рельєфу, ґрунтотворної породи, часу. У такому ж зв’язку, як правило, оцінюютьсявластивості ґрунту й основні режими. Антропогенний чинник, зазвичай, враховується,але його роль частіше за все зводиться лише до коректування природногоґрунтотворного процесу [145].

Якправило, суттєві зміни, яких зазнали ґрунти під впливом антропогенногонавантаження не знаходять адекватного відображення в інтерпретації основногозонального процесу ґрунтоутворення [96,142,143,145,147,158,159,229]. Більшість дослідників вважають, що в орних ґрунтах протікають природнізональні процеси ґрунтотворення, що принципово не відрізняються відґрунтотворного процесу під природною рослинністю[75,115,196,198]. Однак, інші, навпаки, вказують на глибокі, докоріннізміни, що відбуваються у природному процесі ґрунтотворення присільськогосподарському використанні ґрунтів [85,95,124,131,153,272]. Так, на думку В.Д.Мухи,ґрунтотворний процес в орних ґрунтах слід розглядати не як просто природний, аяк особливий природно-антропогенний, чи культурний. При цьому розвитоккультурного ґрунтотворного процесу, у залежності від характеру господарськоїдіяльності, може протікати по-різному і не однаково впливати на склад івластивості ґрунту [158,159].

Удослідженнях останніх років, агроперетворені ґрунти пропонується розглядати яксамостійні утворення, що являють собою результат найновішого етапу еволюції івідповідають типовому рівню [69,124,125,126,127,131,159]. Так, зокрема,зроблено у новій класифікації ґрунтів Росії [125]. Згідно такого підходу,агрогенне ґрунтотворення починається з імпактного механічного впливу на верхнючастину профілю з руйнацією її природного складення. Заміна природної рослинностіна культурну, регулярне механічне перемішування верхнього шару ґрунту, внесенняорганічних і мінеральних добрив, меліорантів призводить до істотних зсувів уводному та тепловому режимах, біохімічних реакціях, складі ґрунтового повітря ітаке інше [126,127]. У результаті вступають у дію процеси послідовногоперетворення ґрунтової маси, що призводить до часткової втрати багатьохприродних властивостей і формування нових. Відбувається структурнапереорганізація ґрунтової маси, зміни її речовинного складу, водно-фізичних,фізико-хімічних, хімічних і біологічних властивостей. Специфікою процесівантропогенної трансформації на сучасному етапі еволюції ґрунтів є їх високаактивність та короткий час реалізації. При цьому надбані ґрунтові ознакивідзначаються або нестійкістю, або, навпаки, практичною невідновлюваністюморфогенетичних властивостей [125].

На думкугрупи дослідників [124,127,131,159,233], такий підхід не суперечить принципамгенетичного ґрунтознавства, бо агроґрунти відрізняються від цілинних аналогівморфологічною будовою профілю (формується новий агрогенно-перетворений горизонтз певними властивостями, що відрізняються від природних властивостей) іфункціонують в принципово інших умовах штучно створених агроекосистем [159].

Інтенсивністьзмін ґрунтотворних процесів в агроперетворених ґрунтах у значній мірівизначається ступенем порушення профільної будови. [85,95,124,131,153]. Відносно профілю вихідного природногоґрунту пропонують виділяти наступні напрямки еволюції розораних ґрунтів [84]:

агрогенно-природну, коли в ґрунті визначальнимизалишаються процеси, властиві природному ґрунту, але декілька модифіковані.

власне агрогенну, коли в ґрунті різко посилюються чивиникають процеси, що відсутні в природному ґрунті чи ті, що не відіграють вприродному ґрунті діагностуючу роль, в результаті чого формується новийпрофіль.

еволюцію«конструювання»,коли створюється новий ґрунтовий профіль, шляхом поступового додавання твердоїфази в орний шар.

Численними дослідженнямивстановлено, що в результаті залучення солонцевих ґрунтів досільськогосподарського використання (розорення) значно змінюється потужністьсолонцевого горизонту, але він зберігає своє розташування у профілі,відбувається деяка зміна властивостей ґрунтів, що свідчить про руйнаціюіснуючої природної рівноваги між ґрунтотворними процесами у ґрунтах до їхрозорення. У цьому випадку розорані ґрунти, як і раніше, ідентифікуються яксолонці [9,37,95,123,132,159,196,198,241,263].

Розораним солонцямпритаманне зменшення вмісту легкорозчинних солей у верхній частині профілю,деяке збільшення вмісту фракцій міцнозв’язаного і зменшення суми фракційагрегованих мулів у солонцевому горизонті, зменшення ступеня пептизованості.Карбонатний і гіпсовий профілі цих ґрунтів змінюються слабо [123,134,137,138,].

Розорення і звичайнесільськогосподарське використання солонцевих ґрунтів призводить до зниженнявмісту гумусу у верхніх шарах [2,16,31,36,108,131,152,197,203]. Зменшення відсоткового вмісту гумусу у орному шаріпропонується розглядати не тільки як власне втрати гумусу, але і в неменшіймірі, як результат механічного перемішування гумусово-елювіального горизонту зменш гумусованими нижніми горизонтами [8,108,109,131,201].

ДослідженнямиІ.М.Любімової встановлено, що порівняно з цілинними солонцями, у розораних солонцяхПоволжжя за 24 роки їх використання у ріллі вміст увібраного натрію у шарі 0-10 см зменшився з 21,3 % до 1,8 %, а у солонцевому горизонті з 27,8 % до 6,8 %. В цілому ґрунтампритаманний ряд процесів, що призводять до розсолонцювання ґрунту, але повногорозсолонцювання ґрунтів з деградацією солонцевого горизонту не відбувається, щопояснюється присутністю у профілі власне солонцевого горизонту, який виявляєсуттєвий вплив на процеси вологоперенесення у цих ґрунтах [131].

Найбільш вагомі зміни у протіканні ґрунтотворного процесу усолонцевих ґрунтах, на думку різних авторів, спостерігаються при порушенні їхпрофільної будови з руйнацією типоутворюючого солонцевого горизонту. Такийрезультат досягається, зокрема, при проведенні меліоративної плантажної оранки,яка, як встановлено численними науковими дослідженнями і практикою господарств,є найбільш ефективним засобом меліорації солонцевих ґрунтів степових інапівпустельних районів [9,91,93,95,116,123,131,139,152,170,223,244,266].

В Україні першідрібноділянкові досліди з виявлення ефективності глибокої плантажної оранки, якзасобу меліорації каштанових солонців були закладені О.М.Можейко у 1931 році наЧонгарському дослідному пункті. Дослідження показали можливість використаннякарбонату кальцію для меліорації каштанових ґрунтів. Облік урожаю при цьому непроводився, однак відзначалося, що найкраще зростання люцерни давали ділянки зоранкою на глибину 50 см [170].

Вивчення дії плантажноїоранки на властивості солонцевих ґрунтів на півдні України було розпочато уперших стаціонарних дослідах, закладених з цією метою С.П.Семеновою-Забродіноюу 1939 році. Суттєве покращання агрофізичних властивостей і значне збільшенняврожайності сільськогосподарських культур під впливом меліоративної плантажноїоранки на глибину 55-60 см, дозволили їй першій довести, що плантажна оранка єефективним засобом меліорації автоморфних солонцевих комплексів півдня Україниз глибоким заляганням підґрунтових вод у незрошуваних умовах [170]. Згодомподібного висновку дійшов і Г.М.Самбур, ґрунтуючись на результатах своїхдослідів, закладених у 1953 році і пізніше [218]. Разом з тим, слід зазначити,що І.М. Антипов-Каратаєв, що проводив у Заволжі досліди з меліорації солонців вумовах зрошення, зробив висновок про неможливість позитивної дії плантажу унезрошуваних умовах [3,4,170].

В подальшому в різні рокивплив меліоративної плантажної оранки на властивості солонцевих ґрунтів зониСухого Степу у зрошуваних та незрошуваних умовах та тривалість її післядіївивчали М.М.Лаврентьєв, З.І.Неред, І.Л.Колесник та Б.І.Лактіонов, Г.В.Новікова,Г.М.Пікуза, Н.Ю.Гаврилович, Ю.Є.Кізяков, К.М.Кухтєєва та інші[89,93,123,170,175,193].

При проведенні плантажної оранки перемішуються надсолонцевий,солонцевий (ілювіальний) та частка перехідного (підсолонцевого) горизонту, акарбонати кальцію, які містяться в перехідному горизонті, розподіляються вмеліорованому шарі [90,95,112,135,151,176,177,178]. На місці колишніх генетичних горизонтів, надумку І.М.Любімової, утворюється поліморфонний шар, який слід розглядати якєдиний агрогенно-перетворений (турбурований), гетерогенний горизонт, щоскладається з суміші часток різного складу та розміру, які виділяються і через25-30 років після проведення меліорації [112,135]. Будова меліорованихсолонців, набута ними відразу після проведення меліоративного обробітку,поступово змінюється. Напрямок і ступінь цих змін залежить від вихідноїтрансформації профілю та характеру і тривалості постмеліоративного використанняцих ґрунтів. Та все ж на 25-30 рік використання плантажованих солонцевихґрунтів Поволжжя у профілі не спостерігається ілювіювання мулистих фракцій іформування солонцевих чи солонцюватих горизонтів. Профіль подібних ґрунтів вжене можна віднести до типу елювіально-ілювіальних профілів [135]. Вивчаючипіслядію меліоративної понатажної оранки на властивості та продуктивністьсолонців каштанових глибоких півдня України Ю.Є.Кізяков зробив висновок, що ці ґрунти набувають принциповонової будови і комплексу зовнішніх ознак сформованих генетичних горизонтів, яківідображають специфіку цього засобу меліорації [95].Разом з тим, дослідженнями А.Ф.Большакова виявлено, що на 10 рік післядіїплантажної оранки відбувається відновлення солонцевого профілю убагатонатрієвих солонцях Прикаспію [18]. Подібний висновок зробив М.І.Полупан,вивчаючи 25 річну післядію меліоративної плантажної оранки на лучно-каштанових солонцях півдня України. Зокрема, дослідженнямивстановлено, що плантажна оранка не нівелює морфогенетичні параметри івластивості досліджуваних ґрунтів і в цілому вони зберігаються. При цьомуформуються два типи профілів: поверхневий, коли солонцевий горизонтрозпочинається з поверхні, і глибокий — при заляганні його в середній частині,що залежить від вихідної потужності солонцевого горизонту. Якщо вінпростягається на глибину 50-60 см, то утворюється перший тип, а якщо на глибину35-45 см – то другий [201].

Трансформаціїморфологічної будови профілю обумовлюють істотні зміни агрофізичнихвластивостей солонцевих ґрунтів. У наслідок переміщення генетичних горизонтів більшістюдослідників відзначається вирівнювання вмісту мулистих часток по профілю. Припостмеліоративному розвитку плантажованих ґрунтів не спостерігаєтьсяілювіювання мулистого матеріалу і формування солонцевих чи солонцюватихгоризонтів цих ґрунтів [123,131,152,166,168,175,184,193]. Але в окремих роботахпідкреслюється, що загальна вихідна особливість розподілу мулу все ж такизберігається, не дивлячись на деяке вирівнювання мулистих часток. Нижня частинаплантажованого шару, як правило, містить менше мулу, ніж вихідні ґрунти на ційглибині, що пов’язане з переміщенням при плантажуванні верхніх облегшених горизонтіввниз [201].

Дослідження характерузмін структурно-агрегатного складу в більшості своїй вказують на збільшеннякількості агрономічно цінних агрегатів під впливом меліоративного обробітку іпосівів багаторічних трав як у зрошуваних, так і у незрошуваних умовах [140,152,168,175].Крім того, в умовах зрошення, спостерігається і збільшення водостійкостіагрегатів. Проведені [152] дослідження характеру змінагрегатного складу орного шару незрошуваних солонцевих ґрунтів Поволжжя підвпливом меліоративного обробітку показали, що вже на 5 рік використаннямеліорованих ґрунтів їх агрегатний склад суттєво покращується. Це відбуваєтьсяпід впливом кращого розвитку кореневих систем рослин і збагачення ґрунтуорганічною речовиною [152,244]. Однак, прививченні плантажованих світло-каштанових комплексів А.Ф.Вадюніна (1970) неспостерігала суттєвого покращання структури ґрунту навіть при культурі житняку,хоча інші фізичні параметри покращувалися [23].

Різними авторамивідзначається, що меліоративний обробіток солонцевих ґрунтів призводить дозменшення щільності складення ґрунту [87,91,123,145,152,175,193], однак у літературі немає одностайності щодотривалості такого результату. Зазвичай, у перші 3-5 років відбувається поступове осадження зораної пухкої маси, обособлення орного шару іущільнення нижньої частини меліорованого шару, змінюються водно-фізичні умови, спостерігається деяке зменшення швидкості фільтрації, величинипромочення, збільшення щільності меліорованого шару [131,201]. Як правило, цейетап приймається за закінчення дії меліоративного заходу. Зокрема дослідженнями [18]встановлено, що у стовпчастих солонцях глибокий обробіток покращуєводно-фізичні властивості тільки в рік їх освоєння, в наступні рокивідбувається ущільнення ґрунту, відновлення морфологічного профілю солонцевихґрунтів, що призводить до збільшення щільності складення, зменшення загальноїпористості ґрунту вже на другий рік меліоративного освоєння. Разом з тим, у більшості досліджень констатується,що щільність складення плантажованих ґрунтів на 0,1-0,2 г/см3 нижченіж на неплантажованих аналогах і вона не відновлюється до вихідного станупротягом тривалого періоду післядії. Навіть у зрошуваних умовах по фонумеліоративної оранки в шарах, глибше 20 см спостерігається більш рихле складення порівняно з контролем [87,91,123,145,152,175,193]. В результаті зменшення щільності складення, у меліорованих ґрунтах підвищується шпаруватість та покращується фільтраційназдатність, підвищується гігроскопічність, вологоємність, водопроникненість, щообумовлює збільшення активної вологи у ґрунті [87,91,145, 175,193].

Розущільнення, і якнаслідок, покращання водно-фізичних властивостей солонців виявляють позитивнийвплив на характер пересування водорозчинних солей по всьому ґрунтовому профілю.Збільшення запасів вологи та її капілярно-ґрунтове пересування з поверхніґрунту вниз обумовлює розчинення і вимивання солей в товщу ґрунту. Величина ішвидкість їх вимивання залежать головним чином від ступеня дисперсностіґрунтових часток, структурних властивостей і від складу самих солей в ґрунті[184]. Більшість дослідників відзначають значне зниження вмісту токсичнихсолей, вимивання хлоридів, зменшення вмісту водорозчинного натрію по усій товщімеліорованого шару вже в перші роки після проведення меліоративної плантажноїоранки [13,86,123,131,175,193,223,224,226,]. Окремі дослідження констатуютьінтенсивне розсолення солонців на глибину до 3 метрів[184,224,225]. Численнимидослідженнями встановлено, що на фоні вимивання легкорозчинних солей обміннийнатрій активно заміщується на кальцій, тобто відбувається розсолонцюванняґрунту [38,86,107,123,175,224]. Однак, вивчення поглинального комплексу темно- і лучно-каштановихплантажовананих ґрунтів (тривалість післядії меліоративної плантажної оранки 25років [201,204] показало, що він характеризуєтьсяяскравим складом, що пов’язане з кількістю переміщеної маси по профілю.Найбільша сума обмінних катіонів виявляється у верхньому шарі з її поступовимзменшенням до низу, або вона рівномірно розподіляється по профілю. Особливорізко зростає в орному шарі кількість кальцію, у підорному горизонті йогокількість вирівнюється чи незначно збільшується. У 65 % випадків кількістьувібраного натрію збільшується в орному шарі, а у 35 % зменшується. У підорномушарі спостерігається зворотна картина, у 65 % випадків — зменшення, у 35 % збільшення[201]. Разом з тим багаторічні (довше 15 років) спостереження задинамікою легкорозчинних солей та вмістом увібраних катіонів в агроперетворенихсолонцях Волгоградської області [131] показали, що ґрунтам властиве коливаннярівня засолення і вмісту увібраного натрію у поглинальному комплексімеліорованого ґрунту у багаторічному циклі. Суттєвий вплив на ці процесивиявляють погодні умови.

У зрошуваних умовахпроцеси розсолення та розсолонцювання меліорованих ґрунтів можуть відбуватисязначно швидше. Однак, ефективність меліоративних заходів в цьому випадкуголовним чином залежить від якості поливних вод[27,76,77,92,93,115,128,186,193,209,214,265]. Так, при застосуванні длязрошення вод першого класу, вже в перші роки знижується вміст водорозчиннихсолей, особливо хлоридів і сульфатів, однак тимчасово може спостерігатисяпідвищення лужності [136,167,175,193]. Дослідженнями Ю.Є. Кізякова встановлено,що при зрошенні темно-каштанових плантажованих ґрунтів півдня Українихлоридно-натрієвими водами з мінералізацією 1 г/л позитивний впливмеліоративної плантажної оранки у перші 10-11 років незначний, але у наступніроки помітно зростає. Порівняно з контрольним варіантом у складі легкорозчиннихсолей темно-каштанових плантажованих ґрунтів виявлялося значно більше карбонат-та бікарбонат іонів. Вміст натрію у ґрунтах плантажованого і неплантажованоговаріантів був майже однаковим, а більш високий вміст увібраного кальціюобумовлений витисканням магнію. При зрошенні водами підвищеної мінералізації(2,5-3 г/л) меліоративний ефект плантажу проявляється протягом 4-5 років, потімзатухає. Ґрунтовий розчин насичується гідрокарбонатом натрію і підвищуєтьсялужність. Через 6-7 років у плантажованих ґрунтах до глибини 60 см і більше накопичується до 12-15 % натрію від ємності вбирання [92]. Щодо сольового складу тастану ґрунтового поглинального комплексу плантажованих ґрунтів після припиненняїх зрошення водами 2 класу, то таких відомостей ми не знайшли.

В умовах близькогозалягання підґрунтових вод плантажна оранка не виявляє позитивного результату.Навпаки, відбувається підтягування легкорозчинних солей з більш глибокихгоризонтів. Зокрема дослідженнями Г.В.Новікової встановлено, що плантажуваннялучних солонців Сухого Степу, що розвиваються на близьких (1,5-2 м) сільномінералізованих підґрунтових водах сприяє інтенсивному капілярному пересуваннюлегкорозчинних солей догори і сезонному засоленню ґрунту [170,171]. У ґрунтовому поглинальному комплексіпротягом тривалої післядії переважає натрій [171,172].

Кількість карбонатівкальцію в орному шарі плантажованих солонцевих ґрунтів перш за все залежить відглибини оранки, глибини залягання карбонатного горизонту та кількостікарбонатів кальцію у цьому горизонті. Якщо у природному стані карбонатизалягають відносно глибоко (50-60 см), при плантажуванні вони не завжди буваютьзалучені до орного шару [201]. Карбонати, як правило, рівномірно розподіляютьсяв орному шарі, а у підорному шарі можуть зустрічатися локально [86,123,131,193,224]. Аналіз характеру постмеліоративнихкарбонатних новоутворень та змін карбонатного профілю висококарбонатних ґрунтівсолонцевих комплексів Поволжжя показав, що при порушенні солонцевого горизонтуза умов залягання карбонатів у цілинних ґрунтах ближче 40 см, може з’являтися новий ґрунтоутворюючий процес – окарбоначування [131]. Розвиток процесуокарбоначування, на думку І.М.Любімової, стає можливим завдяки тому, щомеліоративний вплив і вологонакопичувальні заходи поступово призводять до зміниглибини весняного промочування, а також до збільшення вмісту загальної іпродуктивної вологи у нижній частині профілю цих ґрунтів, що призводить допоступового розчинення карбонатних новоутворень з утворенням бікарбонатівкальцію. Останні легко мігрують по ґрунтовому профілю. У посушливі періодивідбувається підтягування розчинів до поверхні і випадіння карбонатів. Таким чином,щорічні розчинення і переміщення карбонатів поступово призводять до збільшеннязапасів карбонатів в орному шарі меліорованих ґрунтів [133].

Дані про зміни складуорганічної частини плантажованих ґрунтів досить суперечливі. Серед змінгумусового стану плантажованих ґрунтів у літературі констатується якдегуміфікація [18,97,201], так і накопичення органічної речовини[88,89,95,123,152,175,244]. Зокрема серед негативних наслідків плантажноїоранки відзначається зниження родючості в перші роки після її проведення, щопояснюється переміщенням гумусованого шару на глибину 40-50 см [95,175].Накопичування гумусу в орному шарі відбувається досить повільно. Так, зокрема,встановлено [244] на 5 рік післядії плантажної оранки спостерігається деякезбільшення кількості гумінових кислот, зв’язаних з кальцієм, і виявленнявільних і зв’язаних з трьохвалентними катіонами гумінових кислот, що сприяєпокращанню структури ґрунту і стабілізує оптимальне складення верхніхгоризонтів солонців. Вона також відзначає, що в зрошуваних умовах у верхніхшарах меліорованого солонцю збільшуються запаси гумусу, а в його складі помітнозростає доля гумінових кислот. На думку М.І. Полупана чіткі закономірностізміни загальних запасів гумусу у зрошуваних та незрошуваних плантажованих лучно-каштанових солонцях півдня України не встановлено в богарнихі зрошуваних ґрунтах, можна лише говорити про тенденцію до його збільшення.Охарактеризовано, з одного боку, звуження відношення Сгк: Сфк,а з іншого боку розширення цього відношення [201].

Практично невивченим єпоживний режим плантажованих солонцевих ґрунтів. Нечисленні дослідження цьогопитання в основному стосуються зміни поживного режиму у перші роки післяпроведення меліоративної плантажної оранки. Зокрема вказується що застосуванняцього меліоративного заходу призводить до помітного перерозподілу рухомих івалових форм азоту, фосфору і калію у ґрунтовому профілі, при цьому вміст їх ворному шарі знижується за рахунок залучення до нього матеріалу нижніхгоризонтів, збіднених на поживні речовини [95,175]. Процес накопиченнянітратного азоту у цих ґрунтах активно протікає по усій глибині меліорованогошару. Інформацію щодо поживного режиму плантажованих ґрунтів у тривалійпіслядії меліоративної плантажної оранки ми не знайшли.

Зміни будови профілю тапокращання умов водного та повітряного режимів ґрунту, поліпшення окремихфізико-хімічних та хімічних властивостей солонцевих ґрунтів під впливоммеліоративної плантажної оранки виявляє позитивний вплив на ріст, розвиток іурожай сільськогосподарських культур. Значні прибавки врожаївсільськогосподарських культур спостерігаються здебільшого вже у перші рокипісля її проведення, і, як правило, спостерігаються протягом усього періодупіслядії [95,123,151,170,175,244].

Відкритим залишаєтьсяпитання напряму еволюції плантажованих солонцевих ґрунтів та тривалостіпіслядії меліоративної плантажної оранки. Узагальнення та систематизаціячисленних досліджень щодо змін процесів ґрунтоутворення в солонцях після їхмеліорації дозволяє виділити три основні точки зору з приводу цього питання.Одна група дослідників [123,152,244] вважає, що ґрунтоутворення в меліорованихсолонцях призводить до розвитку властивостей, що наближають їх до каштановихґрунтів. Згідно іншої точки зору, [95,131,224] меліоровані солонці переходятьдо самостійної групи ґрунтів і не розвиваються в бік зональних каштановихґрунтів. Третя група дослідників вважають, що зміни направленостіґрунтоутворюючих процесів у плантажованих солонцевих грунтах можуть бутивідмічені на рівні виду, роду, або варіанту [196,198,201]. Здебільшогоконстатується позитивна післядія меліоративної плантажної оранки протягом 10-15років. Однак багаторічні спостереження К.М.Кухтєєвої (1976) [123] показали, щосуттєво покращуючи властивості зрошуваних каштанових середньо- ісильносолонцюватих ґрунтів півдня України, післядія плантажної оранки наглибину 55-60 см зберігається протягом 20 років. При цьому плантажовані ґрунтиза своїми властивостями наближаються до зональних каштанових ґрунтів. На основі вивчення 16 річної післядії меліоративноїплантажної оранки Ю.Є. Кізяков зробив висновок, що цей меліоративний західдозволяє усунути процес солонцеутворення. В результаті післядії утворюютьсянові антропогенні ґрунти зі специфічною направленістю внутрішніх процесів,будовою, складом і властивостями [95]. Надумку І.М. Любімової (2003) припостмеліоративному розвитку солонців степових і малонатрієвих [131] процесиосолонцювання не відновлюються. Про це свідчить відсутність текстурноїдиференціації ґрунтового профілю за елювіально-ілювіальним типом іфізико-хімічних умов, що забезпечують розвиток солонцевого процесу. Неспостерігаються і ознаки формування метаморфічного горизонту, властивогокаштановим ґрунтам. Разом з тим, вивчаючи 25 річну післядію плантажної оранкиМ.І. Полупан зробив висновок, що негативні властивості солонцевих горизонтів вплантажованих лучно-каштанових солонцях сухо-степової зони України не зазналиособливих змін. Він рекомендує проводити повторну плантажну оранку ділянок з великоюкількістю солонцевих плям [201]. Дослідженнями Г.В. Новікової встановленодоцільність застосування плантажної оранки для окультурювання солонців степовихі лучно-степових солонцевих комплексів Криму. Встановлено, що цим засобомдосягається зміна направленості ґрунтоутворюючого процесу в бікрозсолонцювання, розсолення та підвищення родючості ґрунтів [175].

Вивчення тривалостіпіслядії меліоративної плантажної оранки та властивостей плантажованих ґрунтівздебільшого обмежується періодом 25 років [95,123,131,201,264,270]. Разом зтим, на півдні України існують довготривалі стаціонарні досліди і ділянкиширокомасштабного виробничого впровадження де меліоративну плантажну оранкубуло проведено більше 50 років тому. Однак, спостереження на цих стаціонарах в останні роки булоприпинено, тому залишилися не вирішеним питання тривалості післядії цьогомеліоративного заходу та сучасного агромеліоративного стану плантажованих танеплантажованих солонцевих ґрунтів у зрошуваних та незрошуваних умовах.

Таким чином, огляд літературнихджерел виявив недостатню вивченість властивостей різноюмірою агроперетворених солонцевих ґрунтів, тривалості післядії меліоративноїплантажної оранки, суперечливість у поглядах щодо напряму ґрунтових процесів таеволюції плантажованих солонцевих ґрунтів. Це спонукало нас до комплексноговивчення закономірностей розвитку сучасних процесів у агроперетворених ґрунтахсолонцевих комплексів з метою прогнозування подальшого їх розвитку тавикористання.

РОЗДІЛ 2. Об’єктита методи досліджень

2.1 Об’єкти досліджень

Вивчення змінвластивостей, напряму еволюції різною мірою агроперетворених ґрунтів солонцевихкомплексів Сухого Степу України та тривалості післядії меліоративної плантажноїоранки проводилось на ключових ділянках трьох довготривалих задокументованихстаціонарів (дослід С.П.Семенової-Забродіної, дослід ННЦ ІГА, дослідЮ.Є.Кізякова) та двох ділянках виробничого впровадження меліоративноїплантажної оранки, закладених під керівництвом Г.В.Новікової Кримською філієюінституту ґрунтознавства АН СРСР.

Дослід С.П.Семенової-Забродіної знаходиться у Генічеському районі Херсонської області вмежах Генічеської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН(рис.2.1). Цей дослідбуло закладено у 1954 році з метою вивчення тривалого впливу різних заходів(хімічна меліорація та меліоративний обробіток) на властивості тапродуктивність солонців каштанових в умовах незрошуваного землеробства. Згідноґрунтової карти, складеної на час закладання досліду, ґрунтовий покривдосліджуваної ділянки представлено каштановими солонцюватими ґрунтами накарбонатному лесі у комплексі з солонцями каштановими залишковими (30 %)[222,223]. Підґрунтові води гідрокарбонатно-хлоридного магнієво-натрієвогоскладу залягають на глибині близько 10 м. У солонці каштановому скипання від 10 % HCl спостерігається з глибини 32-40 см, гіпс з глибини 160-240 см. Інші показники вихідних властивостей досліджуваних ґрунтів наведеноу таблиці 2.1. Досліджувані варіанти: варіант 1 – контроль (щорічний обробітокна 20-22 см до 1963 р. та на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур унаступні роки); варіант 4 – оранка плантажним плугом ПП-50 на глибину 60 см і залученням 10- 15 см шару карбонатного горизонту у 1954 р. та щорічний обробіток на 20-22 см до 1963 р. та на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур у наступні роки.

/>

Об’єкти досліджень

1. Солонець каштановий ГДС дослідС.П.Семенової-Забродіної

2. Темно-каштанові солонцюваті ґрунти,дослід ННЦ ІГА у СТОВ „Воїнське”

3. Темно-каштанові солонцюваті ґрунти,ГДС дослід Ю.Є.Кізякова

4. Солонець каштановий СТОВ„Новопавлівське”

5. Солонець каштановий солончакуватийколг. ”Заповіт Леніна

Рис.2.1. Картосхемарозташування об’єктів досліджень