Реферат: Методи навчання: їх класифікація і характеристика
Метод від (греч. meethodos - буквально: шлях до чого-небудь) означає спосіб діяльності, спрямованої на досягнення визначеної мети.
Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозалежної діяльності викладача і учнів, спрямованої на рішення задач навчання.
В історії дидактики існували різні підходи до класифікації методів навчання (Ю.К. Бабанский, В.П. Беспалко, Т.И. Ільїна, і ін.).
Користаючись методикою Ю.К. Бабанского, приведеної П.В. Стефаненко необхідно виділити три великі групи методів навчання:
1) методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності;
2) методи стимулювання і мотивації учбово-пізнавальної діяльності;
3) методи контролеві і самоконтролеві за ефективністю учбово-пізнавальної діяльності.
У кожній із трьох груп методів відбивається різний рівень педагогів і студентів. Організаторський вплив педагога поєднується отут зі здійсненням і самоорганізацією діяльності студентів. Стимулююче вплив педагога веде до розвитку мотивації навчання в студентів, тобто внутрішнього стимулювання навчання. Контролюючі дії сполучаються із самоконтролем. Кожна з основних груп методів, у свою чергу, підрозділяється на підгрупи з вхідними в них окремими методами.
Передбачувана класифікація методів навчання є комплексної тому, що вона враховує всі основні структурні елементи діяльності (її організацію, стимулювання і контроль). У ній представлені такі аспекти пізнавальної діяльності, як сприйняття, осмислення застосування, враховані всі основні вимоги, пропоновані до науки на сучасному етапі.
Класифікація методів навчання
Методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
1. Дискриптивні методи.
2. Наочні і практичні методи.
3. Індуктивні і дедуктивні методи.
4. Репродуктивні і проблемно-пошукові методи.
5. Методи організації самостійної роботи студентів.
Методи мотивації і стимулювання навчальної діяльності.
1. Методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання.
2. Методи стимулювання і мотивації боргу і відповідальне в навчанні.
Методи контролеві і самоконтролеві в навчанні
1. Методи усного контролеві і самоконтролеві.
2. Методи письмового контролеві і самоконтролеві.
3.Методи лабораторно-практичного контролеві і самоконтролеві.
Характеристика основних груп методів навчання
Методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
1.Дискриптивные методи навчання. До даних методів навчання, пре-жде усього, відносяться методи усного викладу -лекція, бесіда, дискусія й ін. У процесі їх застосування викладач пояснює навчальний матеріал, а студенти активно його сприймають, засвоюють і осмислюють.
Лекція. Як один зі словесних методів навчання лекція припускає усне виклад навчального матеріалу, що відрізняється великою ємністю матеріалу, складністю логічних побудов, інтелектуальних образів, доказів і узагальнень.
У лекції використовуються різні прийоми усного викладу інформації: підтримка уваги протягом тривалого години, активізація мислення слухачів; прийоми, що забезпечують логічне запам'ятовування: переконання, аргументація, докази, класифікація, систематизація, узагальнення й ін.
Бесіда. У даній формі також як і в лекції активно використовується словесний метод викладу матеріалу. Однак на відміну від лекції бесседа припускає розгорнутий діалог педагога зі студентами, организуемый за допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до засвоєння ланцюжка факторів, нового чи поняття закономірності.
Бесіда також може включати усний виклад навчального матеріалу, типові «схованого діалогу» (М. Бахтин), у процесі якого використовує прийоми альтернативного міркування викладача (питання — відповідь), зверненого до студентів, до їх активного сприйняття й осмислення.
Умови ефективного використання різних форм організації біс-сиві — ретельне продумування планові, вибір найбільш раціональної послідовності розкриття тими, удалий підбор прикладів і ілюстрації, підтримання належного емоційного тонусові викладу.
Метод обговорення навчального матеріалу та діскусії застосовується як на планових заняттях і консультаціях під керівництвом викладачів, так і в навчальних відділеннях за ініціативи слухачів студентів (без участі викладачів). Обговорення навчального матеріалу часто проходити у формі дискусії при проведенні різних видів навчальних зайняти. Метод обговорення використовується на базі попередньої підготовки з дисципліни за конкретними питаннями. Обговорення в навчальному колективі дозволяє значно поглибити і систематизувати знання, в правильності розуміння тієї чи іншої проблеми, перевірити підставу висновків, до яких прийшли студенти та слухачі в ході вивчення конкретної тими. Метод обговорення розвиває в них уміння відстоювати свої подивися і переконання.
Дискусія також є однієї із сучасних форм організації семінарських зайняти, ціль якої виявити, логічно і критично осмислити різні крапки зору, наукові концепції і підходи до розглянутих питань. Організувати і підтримуючи дискусію, педагог користається прийомами постановки питань, (основних, додаткових, що наводять і ін.), обговорення відповідей і думок студентів, прийомами коригування відповідей і формулювання висновків.
Питання, що виникають у процесі дискусії повинні бути досить ємними для цілісного сприйняття. Зайве дроблення тими на питання руйнує логічну її цілісність, а занадто значні питання не створюють можливості її обговорення зі студентами. Педагог може використовувати допоміжні, навідні запитання, що дозволяють продовжити обговорення досліджуваної проблеми.
2.Наочні і практичні методи навчання. Серед наочних методів навчання необхідно назвати ілюстрацію і показ (демонстрацію).
Ілюстрація припускає показ студентам наочних приладдя: плакатів, карт, графіків, замальовок на дошці, картин та інше сприйманого матеріалу. У такий спосіб ілюстрація має важливе дидактичне значення, тому що з їм зв'язана можливість переключення форм сприйняття аудиторії й активізації їхнього інтересу студентів.
Показ демонстрація полягає в тому, ті викладач демонструє зразки техніки, озброєння, окремі пристрої, різноманітні наочні навчальні посібники, прилади, показує прийоми і дії. Важлива роль у цьому належить технічним засобам: кіно, телебаченню, імітаторам і тренажерам та ін. При використанні методові показові в студентів, складається наочний образ предмета, явища, процесу, що вивчається, формується конкретно уявлення про пристрої техніки, приладів їх функціонування. Даний метод є ефективним у роботі з прищеплення практичних навичок у різноманітних діях (коли використовується принцип навчання «роби як я»). При цьому сам викладач винний мати належну практичну підготовку, навички, доведені до автоматизмові. Метод показові (демонстрації) багато в чому сприяє активізації уваги, розумової пізнавальної діяльності студентів, підвищує ефективність використання навчального години.
Умови ефективного застосування наочності. Є кілька методичних розумів, виконання яких забезпечує успішне використання наглядних засобів навчання: 1) гарний огляд, що досягається шляхом застосування відповідних фарб при виготовленні піднімальних столиків, екранів підсвічування, рейтерів, покажчиків і ін.; 2) чітке виділення головного, основного при показі ілюстрацій, тому що смороду годиною містять і відволікаючі моменти; 3) детальне продумування пояснень (уставних, по ходу показові і заключних), необхідних для з'ясування сутності демонстраційних явищ, а також для узагальнення засвоєної навчальної інформації; 4) залучення самих студентів до перебування бажаної інформації в наглядному чи посібнику демонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочного характерові.
Єдність методів викладу матеріалу усних і зорових методів викладу матеріалу випливає з того, що логічний шлях освоєння матеріалу припускає застосування в єдності живого споглядання, абстрактного мислення і практики.
3. Метод практичних робіт використовується в ході різного роді практик та стажування студентів. При використанні даного методові студенти набувають і удосконалюють різноманітні практичні навички, при цьому смороду наочно бачать і уявляють результати своєї праці.
Однак часто до них примикає собі форма вправ і задач. Звернемося до однієї з найбільш типових характеристик даної форми: Метод вправ складається з багаторазового свідомого повторення розумових і практичних дій в умовах послідовного ускладнення обставин з метою формування і закріплення навичок і вмінь. Відомо, що багаторазове виконання однієї і тієї ж дії не обов'язково удосконалює всі якості її кінцевого результатові. Наприклад, почерк людини, яка пише щодня, частіше за всі з годиною не поліпшується, хоча швидкість листа і підвищується. Щоб вправа була ефективною, вона винна задовольняти визначеним вимогам. Важлива роль належить усвідомленим діям, врахуванню розумів, у яких смороду здійснюються, об'єктивному врахуванню досягнених результатів, розумінню причин припущених помилок і баченню шляхів подолання ускладнень. Велике значення при вправах мають указівки викладача, супроводжувані наочним показом, а також самоконтроль студентів.
Методика проведення вправ з різних дисциплін різноманітна. Однак, є загальні умови, дотримання яких сприяє успішному ходу вправ. Це — активна і свідома частка студентів в обробці чи тихнув інших питань, систематичність і послідовність проведення вправ, їх різноманітність і поступове ускладнення, гнучкий контроль за виконанням, внесення духу змагання, максимальне наближення розумів виконання вправ до реальних обставин.
Практичні методи навчання охоплюють дуже широкий діапазон різних прийомів навчання: постановка завдання, планування його виконання, керування процесом виконання, оперативне стимулювання регулювання і контролеві, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, коригування навчання для повного досягнення мети.
4.Індуктивні і дедуктивні методи. Смороду характеризують його здатність розкривати логіку доказу досліджуваної тими — від часткового до загального чи від загального до частки.
При використанні індуктивного методові навчання педагог викладає факти, демонструє досвіди, наочні приладдя, організує виконання студентами вправ, поступово підводячи їх до узагальнень, визначенню зрозуміти, формулюванню законів і т.д.
Індуктивне вивчення тими особливо корисно в тихнув випадках, коли матеріал носити переважно фактичний чи характер зв'язаний з формуванням зрозуміти, зміст яких може статі ясним лише в ході індуктивних міркувань. Широко застосовні індуктивні методи при вивченні технічних пристроїв і виконанні практичних завдань. Індуктивним методом зважуються багато задач, особливо коли педагог вважає за необхідне самостійно підвести тихнув, яких навчають, до засвоєння якоїсь більш узагальненої формули.
Слабість індуктивних методів навчання полягає в тому, що смороду вимагають більшого години на вивчення нового матеріалу, чим дедуктивні. Смороду в меншій мері сприяють розвитку абстрактного мислення, тому що спираються на факти, досвіди й інші конкретні дані.
При використанні дедуктивного методові педагог спочатку повідомляє загальне положення, чи формулу закон, а лише потім поступово починає виводити окремі випадки в більш конкретні задачі; студенти сприймають загальні положення, формули, законі, а потім засвоюють наслідку, що випливають з них.
Дедуктивний метод сприяє більш швидкому проходженню навчального матеріалу, активніше розвиває абстрактне мислення. Застосування його особливе корисно при вивченні теоретичного матеріалу, при рішенні задач, що вимагають виявлення наслідків з деяких більш загальних положенні.
5.Репродуктивний і проблемно-пошуковий методи навчання. Репродутивный метод навчання дуже часто використовується тихнув випадках, коли зміст навчального матеріалу носити переважно інформативний характер, являє собою опис способів практичних дій, є дуже складним чи принципово новим для самостійного освоєння студентами.
Репродуктивний характер мислення припускає активне сприйняття і запам'ятовування інформації, що повідомляється педагогом і іншими джерелами. Застосування репродуктивних методів неможливо без використання словесних, наочних і практичних прийомів навчання, що є як би матеріальною основою цих методів.
При репродуктивній побудові зайняти педагог у готовому виді формує факти, докази, визначення зрозуміти, акцентує увагу на головному, котре необхідно засвоїти особливо міцно. На основі репродуктивного методу найчастіше здійснюється програмоване навчання.
У цілому ж репродуктивні методи навчання не дозволяють належною мірою розвивати мислення студентів і, особливо, самостійність, гнучкість мислення; формувати в них навички пошукової діяльності. При надмірному застосуванні ці методи ведуть до формалізації процесу засвоєння знань, а годиною і просто зубрінню.
Однакодним репродуктивним методом неможливо успішно розвивати такі якості особистості, як творчий підхід до справи, самостійність. Вусі це вимагає застосовувати поряд з ними ще і проблемно-пошуковий метод.
Дослідницький метод є дуже ефективним методом навчання, що спи-рається на самостійну роботові студентів при спрямовуючій ролі викладача. У цьому випадкові студенти беруть частка в процесі здобуття нових наукових знань або отримання нових експериментальних даних, утворення пристроїв, приладів тощо. У ході дослідження набуваються навички з підготовки наукових статей, звітних матеріалів й інших науково узагальнених праць, розвивається почуття нового, набуваються навички в проведенні винахідницької і раціоналізаторської роботи.
Дослідницький метод навчання застосовується в системі наукової роботи, а також у ході виконання курсових і дипломних робіт, підготовки рефератів, на семінарських заняттях, при вирішенні інших завдань навчального характерові. Цей метод ефективно використовується при активних формах навчання, дозволяє вдало поєднувати колективні форми з індивідуальним підходом.
6. Методи організації самостійної роботи. У тому випадку, якщо студент виконує свою діяльність без безпосереднього керівництва з бокові педагога, свідчать про ті, що в навчальному процесі застосовуютьсяметоди самостійної роботи. Використовуючи різноманітні види самостійної роботи, у студентів необхідно виробити деякі самі загальні прийоми її раціональної організації: уміння раціональне планувати цю роботові, чітко позначити систему задач майбутньої роботи, вичленувати серед них головні, уміло вибирати способи найбільш швидкого й ощадливого рішення поставлених задач, вести вмілий і оперативний самоконтроль за виконанням завдання, швидко вносити корективи в самостійну роботові, нарешті, уміння аналізувати загальні підсумки роботи, порівнювати ці результати з наміченими на початку її, виявляти заподій відхилень і намічати шляхові їхнього усунення в подальшій роботі.
Методи стимулюванні навчальної діяльності студентів у процесі навчання
У попередній главі вже розглядалася важливість проблеми мотивації в процесі навчання. Різноманітні дослідження структури діяльності людини незмінно підкреслюють необхідність у ній компонента мотивації. Як діяльність протікає більш ефективно і дасть якісні результати, якщо при цьому в особистості маються сильні, яскраві, глибокі мотиви, що викликають бажання діяти активно, з повною віддачею сил, переборювати неминучі утруднення, несприятливі умови до інші обставини, наполегливо просуваючи до наміченої мети. Вусі це має пер-моє відношення і до навчальної діяльності, що йде більш успішно, якщо в студентів сформоване позитивне відношення до навчання, якщо в них є пізнавальний інтерес, потреба в одержанні знань, умінь і навичок, якщо в них виховані почуття довге, відповідальності й інші мотиви навчання.
Основні види методів стимулювання. Як відзначалося вище, групу методів стимулювання і мотивації можна умовно підрозділити на дві підгрупи. Перша - методи формування пізнавальних інтересів у що навчаються. Друга - методи, переважно спрямовані на формування почуття боргу і відповідальності в навчанні. Охарактеризуємо кожну з цих підгруп методів стимулювання і мотивації навчання студентів.
1.Методи формування пізнавального інтересу. Спеціальні дослідження, присвячені проблемі формування пізнавального інтересу, показують, що інтерес у всіх його видах і на всіх етапах розвитку характеризується, принаймні, трьома обов'язковими моментами: 1) позитивною емоцією стосовно діяльності, 2) наявністю пізнавальної сторони цієї емоції, 3) наявністю безпосереднього мотивові, що йде від самої діяльності. Звідси випливає, що в процесі навчання важливо забезпечувати виникнення позитивні емоції стосовно навчальної діяльності, до її змісту, формам і методам здійснення. Емоційний стан завжди зв'язаний з переживанням щиросердечного хвилювання: відгуку, співчуття, радості, гніву, подиву. Саме тому до процесів уваги, запам'ятовування, осмислювання в такому стані підключаються глибокі внутрішні переживання особистості, що роблять ці процеси інтенсивно протікають і оттого більш ефективними в досягненні цілей.
Одним із прийомів, що входять у метод емоційного стимулювання навчання, можна назватиприйом створення на занятті ситуації цікавості - введення в навчальний процес цікавих прийомів, досвідів, парадоксальних фактів.
Для створення емоційних ситуацій у ході зайняти велике значення має художність, яскравість, емоційність мови педагога. Без усього цього мова педагога, звичайно, залишається інформативно корисної, але вона не реалізує належною мірою функцію стимулювання учбово-пізнавальної діяльності студентів.
Стимулююче вплив змісту навчання. Основним джерелом інтересу до самої навчальної діяльності є насамперед її зміст. Для того, щоб зміст зробив особливо сильне стимулююче вплив, воно повинно відповідати цілому рядові вимог, сформульованих у принципах навчання (науковість, зв'язок з життям, систематичність і послідовність, комплексне освітнє, що виховує і розвиваюче вплив і т.д.). Однак маються і деякі спеціальні прийоми, спрямовані на підвищення стимулюючого впливу змісту навчання. До них, у першу чергу, можна віднести створення ситуації новизни, актуальності, наближення змісту до найважливіших відкриттів у науці, техніку, до досягнень сучасної культури, мистецтва, літератури, до явищ суспільно-політичного внутрішнього і міжнародного життя.
Одним з діючих прийомів стимулювання інтересу до навчання є створення в навчальному процесі ситуацій успіху в студентів, що випробують визначені утруднення в навчанні. Відомо, що без переживання радості успіху неможливо по-справжньому розраховувати на подальші успіхи в подоланні навчальних утруднень. Від чому досвідчені педагоги так підбирають для студентів завдання, щоб ті з них, що мають потребу в стимулюванні, одержали б на відповідному етапі доступне для них завдання, а потім уже переходили б до виконання більш складних вправ.
2. Методи стимулювання боргу і відповідальності в навчанні. Мотиви боргу і відповідальності формуються на основі застосування цілої групи методів і прийомів: роз'яснення студентам суспільної й особистої значимості навчання, роз'яснення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого боргу як студентів, приучення їх до виконання вимог, заохочення їх за успішне, сумлінне виконання своїх обов'язків, оперативний контроль за виконанням вимог і в необхідних випадках указівки на недоліки, осудження, для того, щоб викликати більш відповідальне відношення до навчання.
Методи контролю і самоконтролю в навчанні
1.Методи усного контролеві. Усний контроль При фронтальному опитуванні педагог підбирає серію логічно зв'язаних між собою питань і ставити їхній перед усією групою, викликаючи для короткої відповіді чи тихнув інших студентів.
2.Методи письмового контролеві. Ці методи припускають проведення письмових контрольних робіт, письмових заліків і ін. Контрольні роботи можуть бути як короткочасними, проведеними протягом 15-20 хв. так і всі академічне заняття.
У наступні роки всі частіше стали застосовувати письмові контрольні роботи програмованого типові. У такому випадку педагог складає перелік питань, пропонує для шкірного з них можливі варіанти відповідей, одні з яких більш повні і точні, інші менш повні і містять деякі неточності. Завдання студентів полягає в тім, щоб вибрати з рядові відповідей більш точний і більш повний.
У практику навчання поступово входять методи машинного контролеві за якістю засвоєння знань, що часто називають методом лабораторно-практичного контролеві. Програми для контролеві складаються, як правило, за методикою контрольних програмованих вправ. Відповіді набираються чи цифрами, чи формул. Машина дотримує високого ступеня об'єктивності контролеві, але не може врахувати психологічні особливості студента, не дозволяє вона перевірити і логічність, грамотність мови, своєчасно надати студентові допомогу при утрудненнях. Вусі це вимагає раціонального сполучення машинного і безмашинного контролеві за якістю підготовки студентів.
Методи самоконтролеві. Істотною особливістю сучасного етапові удосконалювання контролеві у вузі є всілякий розвиток у студентів навичок самоконтролеві за ступенем засвоєння навчального матеріалу, уміння самостійно знаходити допущені помилки, неточності, намічати способи усунення виявлених пробілів. Власне кажучи, мова йде про організацію самостійної роботи студентів, що охоплює різноманітні напрями діяльності, здійснюваної як за завданням викладачів, так і згідно з особистими планами. Це робота з книгою, конспектом лекцій, самостійного вивчення техніки та озброєння в лабораторіях. Лише в ході самостійної роботи студенти можуть придбати практичні навички і вміння розвивати пізнавальні здібності, пам'ять, самостійне мислення, організованість, виконавчі здібності, цілеспрямування, наполегливість у подоланні труднощів, вміння урівноважено працювати і, головешці, виробити навички й уміння з самоосвіти, самостійного «здобуття знань».
Метод самостійної роботи краще за інші забезпечує індивідуальне навчання, оскільки при його використанні вдається спрямувати пізнавальну діяльність на розвиток аналітичного мислення, творчих здібностей, утворюються сприятливі умови для повного врахування індивідуальних особливостей студентів. Збільшення ваги самостійної роботи в навчальному процесі залежить від матеріальних розумів. Це — забезпечення електронною обчислювального технікою, необхідним дисплейним годиною, розширення забезпечення (кількісного і якісного) навчального процесу сучасною науковою і навчально-методичною літературою.
Вибір оптимального сполучення методою навчання
При будь-якому виді навчальних зайняти можна застосовувати декілька методів навчання в різних поєднаннях. Так, у лекції, як у виді навчальних зайняти, справді, основним методом навчання є лекційний. Алі дуже часто на лекції застосовується і метод показові (демонстрації). Так саме на практичних заняттях поряд із методом вправ використовується лекційний метод, метод обговорення і метод показові. Використання конкретних методів навчання залежить від цільової установки і розумів проведення шкірного виду зайняти.
При виборі і сполученні методів навчання необхідно керуватися наступними критеріями:
1) відповідність методів принципам навчання:
2) відповідність ланцюгам і задачам навчання;
3) відповідність змісту даної тими;
4) відповідність навчальним можливостям студентів: віковим (фізичним, психічним); рівню підготовленості (освіченості і розвитку), особливостям колективу.
5) відповідність наявним умовам і відведеному;
6) відповідність можливостям самих педагогів. Ці можливості їхній попереднім досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовленості, особистісними якостями і професійними уміннями.
Література
1.Аркас Микола. Історія України – Русі. — К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа – Пресс, 2008. -448с.
3.Закон України <<Про внесення змін і доповнень до Законові Української РСР ”Про освіту”>>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. — К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.
5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.