Реферат: Зміст та структура науково-дослідницької діяльності студентів
Міністерство освіти і науки України
Національний університет харчових технологій
Кафедра менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності
Контрольна робота
з дисципліни: “Методологія та організація науковихдосліджень"
Виконала: студентка6 курсу
(з. ф. н) спеціальністьМЗЕД
Перепада Алла
Перевірив: Викладач
Дунда С.П.
Київ — 2009
Зміст
Структура побудови науково-дослідницької діяльності вУкраїні
Підготовка та атестація наукових і науково-педагогічнихкадрів
Наукові кадри та їх підготовка
Список використаної літератури
Структура побудови науково-дослідницькоїдіяльності в Україні
/>
Науково-дослідницькадіяльність студентів (НДДС) вищих навчальних закладів України є одним ізосновних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів відповідного профілю.
Поняття «науково-дослідницькадіяльність студентів» включає в себе два взаємопов'язаних елементи:
• навчання студентівелементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;
• науковідослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів і викладачів.
Для НДДС вищихнавчальних закладів характерним є єдність цілей і напрямів навчальної, науковоїі виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і методів наукової роботистудентів, що реалізуються в навчальному процесі та поза-навчальний час. Цезабезпечує їхню участь у науковій діяльності протягом усього періоду навчання,тісно пов'язану як із науково-дослідницькою діяльністю, що проводитьсяпідрозділами ВНЗ, так і з громадською діяльністю.
Зміст і структураНДДС забезпечує послідовність її засобів і форм відповідно до логіки іпослідовності навчального процесу, що зумовлює спадкоємність її методів і формвід курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, відодних видів занять до інших, поступове зростання обсягу і складності набутихстудентами знань, умінь, навичок у процесі виконання ними наукової роботи. Реалізованав комплексі науково-дослідницька діяльність студентів забезпечує вирішеннятаких основних завдань:
• формуваннянаукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;
• надання допомогистудентам у прискореному оволодінні спеціальністю, досягненні високогопрофесіоналізму;
• розвиток творчогомислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;
• прищепленнястудентам навичок самостійної науково-дослідницької діяльності;
• розвитокініціативи, здатності застосувати теоретичні знання у своїй практичній роботі,залучення найздібніших
студентів дорозв'язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки і практики;
• необхідністьпостійного оновлення і вдосконалення своїх знань;
• розширення теоретичногокругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця;
• створення тарозвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання у стінах вищогонавчального закладу резерву вчених, дослідників, викладачів.
Науково-дослідницькадіяльність студентів — це системне утворення, яке має свою структуру, зміст іформи.
У вищих навчальнихзакладах склалася певна структура НДДС: проректор з наукової роботи — рада НДДСінституту, рада студентського науково-творчого товариства (СНТТ) факультету (факультетів),СНТТ кафедри (кафедр.) (див. рис.1.3).
Наукове керівництвоСНТТ здійснюється науковим керівником, який обирається вченою радою вищогонавчального закладу. Голова (з числа студентів) і члени ради СНТТ призначаютьсяі затверджуються наказом ректора по інституту. Рада СНТТ вузу:
• створюєфакультетські ради СНТТ і керує ними. Організовує разом з факультетськими СНТТгуртки, творчі секції, бюро та ін.;
• інформуєгромадськість інституту про роботу СНТТ;
• щорічно організовуєпідсумкові студентські наукові конференції;
• організовує іпроводить внутрівузівський конкурс студентських наукових робіт, контролюєдіяльність гуртків, студій на кафедрах;
• організовуєвиставки і презентації кращих наукових праць студентів;
• забезпечує участьстудентів у регіональних та всеукраїнських конкурсах, оглядах, конференціях,олімпіадах;
• сприяє широкомувпровадженню результатів студентських робіт у практику, публікуванню статей,тез доповідей у наукових збірках;
• організовуєвзаємодію СНТТ інституту з іншими ВНЗ, закладами освіти, культури та ін.
• морально таматеріально заохочує студентів, які ефективно здійснюють науково-дослідницькудіяльність.
Рада СНТТ інститутупрацює в тісному зв'язку з СНТТ факультетів і кафедр.
Залучення студентівдо науково-дослідницької діяльності здійснюється через академічну групу. Напочатку навчального року на стаціонарі, під час настановної сесії на заочномувідділенні в групах, на курсах і факультетах проводяться
бесіди пронауково-дослідницьку діяльність, де висвітлюються найзначніші досягнення студентівза минулі роки, подається докладна інформація щодо запланованої науковоїтематики інституту, факультетів, кафедр.
Зміст і форми НДДСвідповідають основним напрямам науково-дослідницької діяльності вищогонавчального закладу, базою її організації і проведення є кафедри. У керівництвіНДДС беруть участь висококваліфіковані викладачі ВНЗ.
Зміст і характер НДДСвизначаються:
а) проблематикоюдослідницької і науково-методичної діяльності кафедр, факультетів, інституту;
б) тематикоюдосліджень, що здійснюються кафедрами у творчій співпраці з закладами культури,освіти, з усіма профільними для ВНЗ установами та організаціями;
в) умовамидослідницької роботи студентів, наявністю бази дослідження, можливістюотримання необхідних документів, наявністю комп'ютерної техніки; забезпеченнямНДДС науковим керівництвом та ін.
Науково-дослідницькадіяльність студентів ВНЗ здійснюється за трьома основними напрямами:
• науково-дослідницькаробота, що є невід'ємним елементом навчального процесу і входить докалендарно-тематичних та навчальних планів, навчальних програм як обов'язковадля всіх студентів;
• науково-дослідницькаробота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах СНТТ — у гуртках,проблемних групах (лабораторіях), перекладацьких та інформаційних студіях, фольклорнихекспедиціях та ін.;
• науково-організаційнізаходи; конференції, конкурси та ін.
Науково-дослідницькаробота студентів у межах навчального процесу є обов'язковою для кожногостудента і охоплює майже всі форми навчальної роботи:
• написання рефератівнаукової літератури з конкретної теми в процесі вивчення дисциплінсоціально-гуманітарного циклу, фундаментальних і професійно-орієнтованих,спеціальних дисциплін, курсів спеціалізацій та за вибором;
• виконаннялабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, контрольнихробіт, що містять елементи проблемного пошуку;
• виконання нетиповихзавдань дослідницького характеру в період виробничої практики, на замовленняпідприємств, установ, організацій, закладів культури тощо;
• розробка методичнихматеріалів з використанням дослідницьких методів (глосаріїв, кросвордів,програм і методик соціологічних досліджень тощо);
• підготовка і захисткурсових та дипломних робіт, пов'язаних з проблематикою наукових дослідженьспеціальних кафедр.
Методика постановки іпроведення НДДС у навчальному процесі визначається специфікою ВНЗ, йогонауковою і матеріально-технічною базою, набутими традиціями.
Для проведення цієїроботи студенти отримують робоче місце в лабораторії кафедри, комп'ютерномукласі, бібліотеці.
У деяких вищихнавчальних закладах навчально-дослідницькій роботі передує спеціальний курс зоснов організації та методики проведення наукових досліджень, з організаціїбібліографічної та патентно-ліцензійної діяльності.
Чітка організаціяНДДС у навчальному процесі сприяє поглибленому засвоєнню студентами спеціальнихнавчальних дисциплін, дозволяє найповніше виявити свою індивідуальність,сформувати власну думку щодо кожної дисципліни. При цьому особлива увагаприділяється залученню студентів до збору, аналізу та узагальнення кращогопрактичного досвіду, проведення соціологічних та експериментальних досліджень,підготовки доповідей і повідомлень.
Науково-дослідницькаробота студентів поза навчальним процесом є одним із найважливіших засобівформування висококваліфікованих фахівців. Нею передбачається:
• участь студентів уроботі наукових гуртків, проблемних груп, творчих секцій, лабораторій та ін.;
• участь студентів увиконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт, проведеннідосліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів, комп'ютерного центруіз закладами культури, освіти тощо;
• робота встудентських інформаційно-аналітичних та культурологічних центрах,перекладацьких бюро;
• рекламна,лекторська діяльність та ін.;
• написання статей,тез доповідей, інших публікацій; найпоширенішою формою організації НДДС єнаукові гуртки, секції, студії, бюро, центри. Кожний із них являє собоюневеликий (10-15 осіб) творчий студентський колектив, який працює над однієюабо кількома суміжними науковими темами, за планами, що складаються на семестрабо навчальний рік. Науковим підрозділом керує викладач, помічником якого єстудент.
НДДС диференціюєтьсязалежно від курсу навчання, спеціальності та спеціалізації. Якщо напрямдослідження має міжкафедральний характер, здійснюється спільне керівництво НДДСвикладачами кількох кафедр.
Художньо-творчадіяльність студентів здійснюється практично в усіх вищих навчальних закладах іособливо в музичних, театральних ВНЗ, на творчих факультетах інститутів культурив таких формах:
• робота у творчихсекціях і студіях (літературній, композиції, режисури, живопису, скульптури та ін.);
• участь у концертах,конкурсах, виставках на рівні ВНЗ, регіональному, всеукраїнському таміжнародному рівнях;
• виступи на радіо, нателебаченні, в пресі;
• розробка сценаріїв,постановчих матеріалів, підготовка і показ спектаклів, піоу-програм, тематичнихвечорів та ін.
Цей напрям НДДСзабезпечує тісний зв'язок з творчими організаціями, самодіяльними колективами,закладами дозвілля, сприяє постійному вдосконаленню художньої майстерності іефективному використанню творчого потенціалу студентської молоді.
Студенти, які досяглизначних успіхів у науково-дослідницькій діяльності, можуть працювати заіндивідуальним графіком виконання навчального плану в межах установленоготерміну навчання. Студенти-науковці, випускники ВНЗ за рішенням ДЕК та СНТТінституту можуть бути рекомендовані до вступу в аспірантуру, на викладацькуроботу.
Підготовка та атестація наукових інауково-педагогічних кадрів
В Україні великаувага приділяється підготовці наукових і науково-педагогічних кадрів, котра маєсвої закономірності, принципи та специфічні ознаки.
З часу проголошеннядержавного суверенітету України система підготовки й атестації наукових танауково-педагогічних кадрів зазнала кардинальних змін.
У 1991 роціпостановою Кабінету Міністрів України було створено Вищу атестаційну комісіюУкраїни (ВАК України), в складі якої затверджено Головну раду та президію ВАКУкраїни, які здійснюють атестацію наукових кадрів.
Підготовку таатестацію науково-педагогічних кадрів здійснює Атестаційна комісія Міністерстваосвіти і науки України, у складі якої функціонує Управління керівних інауково-педагогічних кадрів.
В Україні створенонормативно-правову базу підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів,основними документами якої є «Положення про підготовкунауково-педагогічних і наукових працівників», «Положення про порядокпроведення кандидатських іспитів», «Порядок присудження науковихступенів і присвоєння вчених звань», «Перелік спеціальностей науковихпрацівників» та ін. З 1997 р. ВАК України видає «Бюлетень Вищоїатестаційної комісії», а з 1998 р. — журнал «Науковий світ».
Нині підготовканаукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації здійснюється з 25галузей наук за 600 науковими спеціальностями.
Основними формамитакої підготовки є аспірантура й докторантура.
У розвитку сучасногосуспільства важливу роль відіграє наукова інформація, отримана в результатінаукового пізнання, її отримання, поширення та використання мають суттєвезначення для розвитку науки.
Наукова інформаціяпоширюється в часі та просторі певними каналами, засобами, методами. Особливемісце в цій системі належить науковій комунікації. Наукова комунікація (НК) — обміннауковою інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між ученими іспеціалістами. Сучасні автори теорії комунікації К. Шеннон та У. Вівер даютьтаке визначення комунікації: «Це всі дії, коли один розум впливає на інший».
У процесі НК виділяютьп'ять основних елементів:
1) комунікант — відправникповідомлення (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує наукову інформаціюта передає ЇЇ) -
2) комунікат — повідомлення(фіксована чи нефіксована наукова інформація, закодована певним чином за допомогоюсимволів, знаків, кодів).
3) канал (спосібпередачі наукової інформації).
4) реципієнт — отримувачповідомлення (особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретуєїї, реагує на неї).
5) зворотний зв'язок- реакція реципієнта на отримане наукове повідомлення.
Вивченнякомунікаційних процесів та інформаційних потоків у науковій галузі здійснюютьфахівці в галузі наукових комунікацій і бібліометрії. Бібліометрія — науковадисципліна, яка використовує статистичні методи для аналізу наукової літературиз метою виявлення тенденцій розвитку предметних галузей, особливостей авторстваі взаємного впливу публікацій, Бібліометричні зв'язки, такі як цитування,взаємне цитування і взаємні посилання, авторське співцитування і колективнеавторство, забезпечують документне підтвердження комунікацій у межах наукових галузейі між ними.
Наукова комунікаціяпочинається з комуніканта, який генерує наукову ідею чи концепцію. Це можутьбути як окремі вчені, так і колективи авторів, такі як дослідницькі групи,наукові школи, установи, інститути, регіони чи країни. Залежно від науковогостатусу установи, наявності наукового ступеня, вченого звання, кількостіпублікацій, стажу наукової роботи визначається науковий статус комуніканта,рівень його впливу на НК. Особливу роль у комунікації відіграють видатні вчені.
Сформулювавши науковуідею, автор безпосередньо ділиться нею з колегами, науковим керівником, котрідопомагають визначити подальший напрям її розвитку. Потім інформаціяпоширюється серед широкого кола фахівців у формі наукової доповіді (повідомлення)на конференціях, симпозіумах, оформляється у вигляді наукового звіту, препринтачи статті (в письмовому чи електронному вигляді).
Документована і (або)недокументована наукова інформація — це те, що передається, тобто комунікат. Науковіповідомлення найчастіше передаються за допомогою мови, зображень, дії. Зображеннявикористовують як доповнення до мовних комунікацій (графіки, плакати). Діїпідтверджують словесні висновки науковця.
Найчастіше інформаціяпередається за допомогою мови — природної (мова людського спілкування) чиштучної (мова машинного програмування). Комунікант кодує інформацію задопомогою знаків, символів кодів, а реципієнт декодує (розшифровує, перекладає)інформацію. Наукова комунікація відбувається лише за умови, що мова науковогоповідомлення зрозуміла реципієнту. Часто дослідники не можуть використатиіншомовну публікацію, не володіючи відповідною мовою. Читацька аудиторія буваєдосить обмеженою, якщо праці видаються недостатньо поширеною мовою. У цьомувипадку допомагають переклади.
Між комунікантом тареципієнтом встановлюється канал комунікації, без якого неможливий зв'язок (спосібобміну, передачі інформації). Це — зустрічі, конференції, радіо, телебачення,видавництво, редакція журналу, бібліотека та інші канали, що забезпечуютьможливість безпосередньої чи опосередкованої наукової комунікації.
Наукова комунікаціяфункціонує ефективно за умови існування зворотного зв'язку — реакції реципієнтана отримане повідомлення. Інтерес до повідомлення залежить від багатьохчинників: мають значення зміст проблеми, наукової ідеї, доступність інформації,місце, час видання, тираж журналу (монографії), мова, рівень і стиль публікації.Проявами зворотного зв'язку реципієнта можуть бути цитування, посилання,відгук, рецензія, написання огляду, реферату, статті, включення ідей автора увідповідну дисципліну як базове знання та ін.
Одним з основнихпоказників значення наукового результату є індекс цитування, який визначаєкількість посилань на ту чи іншу статтю, автора, журнал, установу, країну. Чимвищий цей показник, тим авторитетнішим є автор, тим вищий його науковий рейтинг.Посилання свідчать про рівень поширення ідеї, її наукове і практичне значення,зростання людських знань, реальне здійснення наукової комунікації.
Є багато підходів докласифікації наукової комунікації. її поділяють на пряму (безпосереднєспілкування фахівців, зайнятих у науково-дослідницькому процесі); опосередковану(комунікація між ученими через їхні наукові публікації); вертикальну (міжнауковим керівником і дисертантом); горизонтальну (пов'язує здобувача зпредставниками наукової школи) та ін. Однак найпоширенішим є поділ науковихкомунікацій на формальні і неформальні, документні і недокументні, між якимивстановлено тісний взаємозв'язок.
Формальна НК — обміннауковою інформацією через спеціально створені структури для генерації,оброблення і поширення наукового знання. Це — видавництва, редакції газет іжурналів, науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади, радіо, телебачення,бібліотеки, інформаційні центри, музеї, архіви тощо. В наукознавстві формальнукомунікацію часто розглядають як опублікування статті в журналі або науковоїмонографії і посилання. Пряме цитування одного автора іншим свідчить простворення формального каналу комунікації між ними — від цитованого автора дотого, хто цитує. Якщо два дослідники цитують третього, то створюється формальнакомунікація між першим і третім автором
шляхом цитування. Ефективністьформальної НК визначається кількістю та якістю опублікованих науковихрезультатів.
Неформальна НК — цекомунікація, що встановлюється
між комунікантом (відправником)і реципієнтом (отримувачем) шляхом особистих контактів, зустрічей, бесід,телефонних розмов, листування тощо. Позитивним аспектом такої комунікації єекономія часу, забезпечення глибшого взаєморозуміння. Ефективність неформальнихНК визначається через самозвіти, опитування, спостереження. Окремі неформальніобміни науковою інформацією стають очевидними, коли науковці у співавторствіпублікують результати свого дослідження.
Документна НК — комунікація,опосередкована науковим документом, побудована на обміні документованоюінформацією (ідеями, повідомленнями, знаннями). Науковий документ — цепублікація результатів теоретичних і (чи) експериментальних досліджень, а такожпідготовка науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів талітературних текстів. Він містить зафіксовану на матеріальному носієві науковуінформацію для передачі її в просторі і часі.
У системі НК науковийдокумент набуває статусу комуні-ката. Він може бути у вигляді опублікованихтез, тексту наукової доповіді, статті, опису винаходу, монографії, звіту проНДР, дисертації, автореферату дисертації, аналітичного огляду, реферату тощо. Науковаінформація може передаватися у формі книги, брошури, журналу, дискети та ін. Перевагитаких комунікацій:
• добре збереженнянаукової інформації;
• можливістьвивчення, багаторазового перечитування інформації;
• ґрунтовністьпідготовки;
• можливістьдоведення до багатьох реципієнтів;
• можливістьвстановлення права інтелектуальної власності.
Недоліки документнихНК: складність поновлення, об'ємність інформації.
Недокументна (усна) НК- передача наукової інформації в незакріпленій на матеріальному носієві формі. Це- телефонні розмови, публічні виступи, наради, конференції, симпозіуми,безпосереднє спілкування, бесіди тощо. Позитивним аспектом усних комунікацій єекономія часу, можливість більшого порозуміння між науковцями.
З розвиткомкомп'ютерних і телекомунікаційних каналів комунікації можливості вільногодистанційного обміну науковими ідеями розширюються. Автор може сам створитиоригінальний рукопис в електронній формі, через мережу Інтернет передати йогобезпосередньо в редакцію журналу і відразу ж опублікувати його. Мережеві каналисприяють оперативному формальному і неформальному обміну інформацією міжученими. Деякі електронні бази даних крім статей (рефератів) містять такожадреси авторів. Це дозволяє звернутися безпосередньо до автора і встановити зним контакт. Електронний журнал є місцем інтегрованої НК, в якій автори,редактори і видавці працюють в одній системі.
Науковець повинензнати переваги та недоліки кожної форми наукової комунікації, вміти відшукатиоптимальні шляхи її використання та уникати можливих проблем.
Наукова школа (НШ) — неформальнийтворчий колектив дослідників різних поколінь, об'єднаних загальною програмою істилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера. Цеоб'єднання однодумців, що розробляє життєво важливі для суспільства проблемипід керівництвом відомого в певній галузі дослідника, має значні теоретичні іпрактичні результати своєї діяльності, визнані у наукових колах і сфері виробництва.
У діяльності науковоїшколи реалізуються такі основні функції:
• виробництво науковихзнань (дослідження і навчання);
• поширення науковихзнань (комунікація);
• підготовкаобдарованих вихованців (відтворення). Науковій школі властива сукупність ознак,які дають змогу
ідентифікувати такетворче об'єднання дослідників.
Головною ознакою НШ єефективне засвоєння і дослідження її членами актуальних проблем з висунутихкерівником наукових напрямів. Мінімальний цикл, що дає підстави фіксуватиіснування школи, становлять три покоління дослідників: засновник школи — йогопослідовник — учні послідовника.
Ключова фігура НШ — їїлідер, ім'ям якого названо школу. Це — видатний, авторитетний учений, котрийрозробляє фундаментальні та загальні питання науки, продукує ідеї, нові напрямидосліджень, здатний об'єднати навколо себе колектив однодумців.
Серед інших ознак НШвиділяють такі:
• багаторічна науковапродуктивність, що характеризується як кількісними (кількість публікацій,посилань), так і
якісними показниками(лідер і члени НШ є авторами фундаментальних наукових праць, членами редколегійпровідних професійних журналів і збірників);
• широтапроблемно-тематичного, географічного, хронологічного діапазонів функціонуванняНШ;
• збереження традиційі цінностей НШ на всіх етапах її становлення та розвитку, забезпеченняспадкоємності в напрямах наукових досліджень, стилю наукової роботи;
• розвиток атмосферитворчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій як у професійнійпресі, так і в спілкуванні;
• об'єднання в НШпевного кола талановитих учених, постійне її поновлення обдарованими вихованцями- послідовниками лідера, здатними до самостійного пошуку;
• постійнікомунікаційні зв'язки (горизонтальні і вертикальні) між учителем та учнями,рядовими членами ніколи;
• активна педагогічнадіяльність (кількість здобувачів, аспірантів, докторантів, підручників,навчальних посібників, розробка нових курсів);
• офіційне визнаннядержавою (науковою спільнотою) важливості наукових досліджень НШ (числоакадеміків, докторів, кандидатів наук, професорів, доцентів, заслужених діячіві працівників).
Вважається, щолідером НШ є переважно доктор наук. У її складі має бути не менше трьохдокторів наук за спеціальністю. Проблематика наукових досліджень учнівобов'язково має бути пов'язана з тематикою вчителя — лідера школи. Інколивказують на географічну дислокацію як одну з ознак школи. Ця формальна ознакаможе бути використана як додаткова в процесі ідентифікації НШ.
Найпоширенішимметодом ідентифікації НШ є вивчення потоку кандидатських і докторськихдисертацій науковців, які входять до цього неформального колективу. Такийпідхід правомірний, оскільки виявляє взаємовідносини «вчитель — учень»,що є особливо суттєвим для НШ. Він є ефективним, оскільки дає змогу отриматиконкретні результати, що базуються на кількісних даних про захищені підкерівництвом того чи іншого вченого дисертації, свідчить про відповідністьтематики дисертацій учнів проблематиці дисертації лідера. Цей метод простий,оскільки зводить завдання ідентифікації До встановлення формальних показників. Виявленнямдокументних потоків методом контент-аналізу можна дослідити змістовну єдністьпроблематики НШ. Бібліометричні методи допомагають вивчити частоту цитуванняпраць керівника його учнями.
Наукові школи єголовною неформальною структурою науки, роблять значний внесок у її розвиток. їхпредставники, як правило, досягають значних наукових результатів.
Наукові кадри та їх підготовкаПоложення пропідготовку науково — педагогічних та наукових кадрів, затверджене постановою Кабінету Міністрів Українивід 1 березня 1999 р. № 309.
Підготовканауково-педагогічних та наукових кадрів в аспірантурі і докторантурі.
Загальніположення.
1.Аспірантура ідокторантура є формами підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищоїкваліфікації.
Аспірантура ідокторантура відкривається при вищих навчальних закладах третього абочетвертого рівнів акредитації і прирівняних до них закладах післядипломноїосвіти (далі — вищі навчальні заклади), у наукових установах, які маютьвисококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну,експериментальну та матеріальну базу.
2.Відкриття і закриттяаспірантури і докторантури у вищих навчальних закладах, у наукових установах (завинятком наукових установ Національної академії наук) здійснює Міносвіти, а внаукових установах Національної академії наук — її Президія.
Пропозиції провідкриття аспірантури або докторантури у вищих навчальних закладах та науковихустановах подаються міністерствами, іншими органами, до сфери управління якихналежать вищі навчальні заклади, наукові установи, галузевими академіями наукдо Міносвіти, а про відкриття аспірантури або докторантури у наукових установахНаціональної академії наук — до її Президії. Державні вищі навчальні заклади,які не належать до сфери управління міністерств, інших органів, галузевихакадемій наук, а також вищі навчальні заклади іншої форми власності звертаютьсяз пропозиціями про відкриття аспірантури або докторантури безпосередньо доМіносвіти.
До супровідного листаз пропозиціями про відкриття аспірантури або докторантури додається клопотаннявищого навчального закладу, наукової установи про відкриття аспірантури абодокторантури, в якому наводиться перелік наукових спеціальностей, з якихпропонується відкриття аспірантури або докторантури, склад наукових інауково-педагогічних кадрів з кожної наукової спеціальності та витяг з рішеннявченої (наукової або науково-технічної) ради вищого навчального закладу,наукової установи про відкриття аспірантури або докторантури.
У такому ж порядкуподається клопотання про розширення переліку наукових спеціальностей васпірантурі або докторантурі.
Аспірантуравідкривається з відривом від виробництва та без відриву від виробництва, адокторантура — з відривом від виробництва.
3.Науково-методичнекерівництво та контроль за діяльністю аспірантури і докторантури у вищихнавчальних закладах і наукових установах здійснює Міносвіти, а в науковихустановах Національної академії наук — її Президія.
4.Підготовка в аспірантуріі докторантурі здійснюється:
1) за рахунок:
коштів Державногобюджету України — за державним замовленням для роботи у державному секторінародного господарства;
коштів юридичних тафізичних осіб — на умовах контракту — для роботи у державному і недержавномусекторах народного господарства;
2) іноземців та осіббез громадянства на підставі:
міжнародних договорівУкраїни;
загальнодержавнихпрограм;
договорів, укладенихвищими навчальними закладами, науковими установами з юридичними та фізичнимиособами.
5.Особи, які ранішепройшли повний курс навчання в аспірантурі або докторантурі за державнимзамовленням, а також відраховані з неї достроково за вчинення протиправних дійабо невиконання індивідуального плану, не мають права повторного вступу доаспірантури і докторантури за державним замовленням.
6.Проекти річних іперспективних планів прийому до аспірантури і докторантури за державнимзамовленням розробляються вищими навчальними закладами і науковими установами,затверджуються відповідно до законодавства України і доводяться до вищихнавчальних закладів і наукових установ міністерствами, іншими органами, досфери управління яких належать вищі навчальні заклади, наукові установи,галузевими академіями наук, Президією Національної академії наук.
7.Кількість аспірантів ідокторантів, підготовка яких здійснюється поза державним замовленням,визначається керівником вищого навчального закладу, наукової установи зурахуванням можливостей забезпечення кваліфікованого наукового керівництва іконсультування.
8.Вищі навчальні заклади,наукові установи вміщують у засобах масової інформації оголошення проконкурсний прийом до аспірантури і докторантури не пізніше ніж за три місяці допочатку прийому із зазначенням наукових спеціальностей, термінів та умовприйому, переліку необхідних документів.
9. Вступники до аспірантури або докторантури подаютьна ім'я керівника вищого навчального закладу, наукової установи такі документи:
1) заяву;
2) особовий листок зобліку кадрів;
3) списокопублікованих наукових праць і винаходів. Аспіранти, які не мають опублікованихнаукових праць і винаходів, подають наукові доповіді (реферати) з обраної ниминаукової спеціальності;
4) медичну довідкупро стан здоров'я за формою № 286-у;
5) копію диплома прозакінчення вищого навчального закладу із зазначенням одержаної кваліфікаціїспеціаліста або магістра (особи, які здобули відповідну освіту за кордоном,копію нострифікованого диплома);
6) посвідчення проскладання кандидатських іспитів (за наявності складених кандидатських іспитів).
Паспорт та диплом провищу освіту подаються вступником особисто. При вступі до докторантури, крімтого подаються:
1) розгорнутий пландисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук (далі — докторськадисертація);
2) копія диплома проприсудження наукового ступеня кандидата наук (у разі здобуття відповідноїосвіти за кордоном — копія нострифікованого диплома).
Диплом проприсудження наукового ступеня кандидата наук подається вступником особисто.
10.Після закінчення прийомудо аспірантури і докторантури керівники вищих навчальних закладів, науковихустанов у п'ятиденний термін подають до міністерств, інших органів, до сфериуправління яких належать вищі навчальні заклади, наукові установи, галузевихакадемій наук звіт про виконання плану прийому до аспірантури і докторантури зарахунок державного замовлення.
11.Тема дисертації, індивідуальнийплан роботи аспіранта або докторанта після обговорення кафедрою, відділом,лабораторією затверджуються вченою радою вищого навчального закладу, науковоїустанови не пізніше тримісячного терміну після зарахування його до аспірантуриабо докторантури.
12.Керівники підприємств,установ і організацій зобов'язані звільнити з роботи осіб, зарахованих доаспірантури з відривом від виробництва або докторантури, в необхідний длясвоєчасного прибуття на навчання термін. Підставою для звільнення з роботи єкопія наказу про зарахування особи до аспірантури або докторантури.
ІЗ.Особам, зарахованим задержавним замовленням до аспірантури з відривом від виробництва абодокторантури, стипендія призначається з дня їх зарахування, а тим, якінавчаються в аспірантурі або докторантурі за контрактом, відповідно до умовконтракту.
14.Аспірантам і докторантамможуть бути призначені в установленому порядку іменні стипендії, засновані начесть видатних діячів науки, культури, освіти, громадських діячів, а такожзасновані Президентом України, Кабінетом Міністрів України, а також державнимиі недержавними органами, підприємствами, установами і організаціями.
15.Аспіранти і докторантимають право на:
1) користуваннянавчально-виробничою, науковою, культурно-спортивною, оздоровчою базою вищихнавчальних закладів, наукових установ;
2) отримання всіхвидів відкритої наукової інформації і наукового консультування;
3) участь у науковійдіяльності кафедри, відділу, лабораторії;
4) отриманнядержавної стипендії встановленого розміру у разі зарахування на навчання звідривом від виробництва за державним замовленням;
5) перериваннянавчання з поважних причин з подальшим його продовженням. Тривалість ікількість переривань навчання, а також поважність причин визначаються вченоюрадою вищого навчального закладу, наукової установи;
6) щорічні канікулитривалістю до двох календарних місяців, які включаються до загального термінунавчання у разі зарахування на навчання з відривом від виробництва;
7) участь у виборахдо органів самоврядування вищого навчального закладу, наукової установи;
8) роботу засумісництвом відповідно до законодавства України;
9) безпечні інешкідливі умови навчання і праці;
10) забезпеченнявпорядкованим житлом — у разі зарахування на навчання з відривом від виробництваза державним замовленням — на час навчання за умови оплати вартостікористування житлом самим аспірантом або докторантом (іногороднім);
11) працевлаштуваннязгідно з типовою угодою у разі зарахування на навчання за державним замовленнямабо контрактом (у разі навчання поза державним замовленням).
Покладення вищиминавчальними закладами, науковими установами на аспірантів та докторантівобов'язків, не пов'язаних з підготовкою дисертації, забороняється.
Термін навчання васпірантурі і перебування в докторантурі включаються до науково-педагогічногостажу.
16. Аспіранти і докторанти зобов'язані:
1) дотримуватисявимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки;
2) глибокооволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищуватизагальний культурний рівень;
3) опануватиметодологію проведення наукових досліджень;
4) виконуватиіндивідуальний план роботи над дисертацією. Індивідуальний план роботиаспіранта передбачає складання кандидатських іспитів із спеціальності,іноземної мови та філософії, а у разі необхідності додаткового іспиту,визначеного рішенням спеціалізованої вченої ради закладу, установи, депередбачається захист дисертації, і заліків з дисциплін, визначених рішеннямвченої ради вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням профілюпідготовки, а також педагогічна практика;
5) звітувати про хідвиконання дисертації на засіданні кафедри, відділу, лабораторії, вченої радивищого навчального закладу, наукової установи;
6) у встановленийтермін захистити дисертацію або подати її спеціалізованій вченій раді;
7) дотримуватисястатуту і правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, науковоїустанови.
17.Взаємозобов'язанняаспіранта або докторанта, підготовка яких здійснюється за державним замовленням,та вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді, якою передбачається своєчасне закінчення роботинад дисертацією, працевлаштування після закінчення аспірантури абодокторантури, забезпечення відповідних умов праці, надання впорядкованого житлатощо та відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди.
18.Підготовка аспірантівабо докторантів понад державне замовлення здійснюється на підставі контрактів,укладених між вищими навчальними закладами, науковими установами та вступникамидо аспірантури або докторантури (установами, організаціями та підприємствами,що направили їх на навчання), якими передбачається повне відшкодування витратна їх підготовку, включаючи виплату стипендії.
19.До терміну навчання в аспірантуріабо перебування в докторантурі не включається період хвороби (тривалістю понадодин місяць), знаходження у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також відсутність зінших поважних причин, передбачених законодавством України. Вчена рада вищогонавчального закладу, наукової установи оцінює обставини, що виключилиможливість працювати над дисертацією, і визначає термін, на який продовжуєтьсянавчання в аспірантурі або докторантурі (як правило, не більше одного року).
20.В окремих випадках вченарада вищого навчального закладу, наукової установи може встановлювати терміннавчання в аспірантурі або перебування в докторантурі диференційовано — відодного до трьох років з урахуванням обсягу наукового доробку і ступеняготовності дисертації.
21.Переведення аспірантівабо докторантів до іншого вищого навчального закладу, наукової установи, атакож на іншу форму навчання здійснюється керівниками вищих навчальнихзакладів, наукових установ.
Переведенняаспірантів, які навчаються за цільовим призначенням, на іншу форму навчанняможе здійснюватися тільки за клопотанням організації, яка направила їх нанавчання.
22.Аспірант або докторантможе бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правилвнутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, завчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботибез поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення.
Рішення про відрахуванняаспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу,наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторантвідраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищогонавчального закладу, наукової установи.
Аспірант абодокторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державнимзамовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартістьнавчання згідно із законодавством України.
23.Аспіранти або докторантиможуть бути направлені на стажування до провідних вітчизняних і закордоннихнаукових центрів. Витрати, пов'язані з їх відрядженням, проводяться згідно іззаконодавством України.
24.Аспірант або докторант,який успішно захистив дисертацію до закінчення терміну навчання в аспірантуріабо перебування в докторантурі, вважається таким, що повністю виконавіндивідуальний план роботи, і відраховується з аспірантури або докторантури здня захисту дисертації.
25.Вчені ради вищихнавчальних закладів, наукових установ зобов'язані не менш як один раз на рікрозглядати питання щодо підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів,переглядати склад наукових керівників, консультантів та усувати від науковогокерівництва або наукового консультування осіб, які не забезпечують своєчасної іякісної підготовки аспірантів або докторантів.
26.Відповідальність зарівень організації наукової підготовки в аспірантурі і докторантуріпокладається на керівника вищого навчального закладу, наукової установи.
Докторантура.
27.До докторантури приймаютьсяособи, які мають науковий ступінь кандидата наук, наукові здобутки таопубліковані праці з обраної наукової спеціальності і які в змозі на високомунауковому рівні проводити фундаментальні, пошукові і прикладні науковідослідження.
28.Термін перебування вдокторантурі на загальних умовах не перевищує трьох років, крім умов,передбачених у пунктах 19 та 20 цього Положення.
29.Кафедра, відділ,лабораторія в місячний термін з часу отримання документів заслуховує науковідоповіді вступників до докторантури, розглядає розгорнуті плани роботи наддисертацією і шляхом таємного або відкритого голосування визначає можливістьзарахування кожної особи до докторантури.
Вчена рада вищогонавчального закладу, наукової установи в місячний термін розглядає висновкикафедри, відділу, лабораторії щодо вступника і приймає рішення про йогозарахування до докторантури.
Рішення вченої радизатверджується і оформляється наказом керівника вищого навчального закладу,наукової установи.
30.Для надання допомогидокторанту в написанні дисертації за місцем його підготовки може призначатися зчисла висококваліфікованих науково-педагогічних і наукових кадрів — докторівнаук — науковий консультант, який несе особисту відповідальність за якісне ісвоєчасне виконання докторантом дисертації. Науковими консультантами можутьпризначатися також провідні вчені — доктори наук сторонніх організацій.
Кількістьдокторантів, прикріплених до одного наукового консультанта, визначається зайого згодою керівником вищого навчального закладу, наукової установи і неповинна перевищувати 3 осіб одночасно, включаючи докторантів, підготовка якихздійснюється поза державним замовленням.
На здійсненнянаукового консультування відводиться щороку 50 академічних годин на одногодокторанта.
31.Щороку докторантиподають до вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи післяпопереднього обговорення на кафедрі, у відділі, лабораторії звіт про виконанняіндивідуального плану роботи, за результатами якого проводиться їх атестація іприймається рішення про подальше перебування в докторантурі. Результатиатестації затверджуються керівником вищого навчального закладу, науковоїустанови.
Аспірантура.
32.До аспірантури наконкурсній основі приймаються особи, які мають вищу освіту і кваліфікаціюспеціаліста або магістра. На клінічні кафедри, у відділи та лабораторії вищихнавчальних закладів медичного профілю, а також медичних наукових установ доаспірантури приймаються особи, які на час вступу мають не менше двох роківстажу роботи лікарем після закінчення інтернатури, лікарський фах якоївідповідає науковій спеціальності аспірантури, або мають кваліфікацію магістрамедицини. За такими спеціальностями, як патологічна анатомія, токсикологія,патологічна фізіологія, імунологія і алергологія, мікробіологія, екологія,генетика, паразитологія, мікологія, вірусологія, та науковими спеціальностямитаких галузей, як фармацевтичні науки, профілактична медицина, приймаютьсяособи, які мають кваліфікацію спеціаліста та закінчили інтернатуру злікарського (провізорського) фаху, що відповідає фахові аспірантури.
33.Термін навчання васпірантурі з відривом від виробництва не перевищує трьох років, а без відривувід виробництва — чотирьох років, крім умов, передбачених у пунктах 19 та 20цього Положення.
34.Для проведення прийомудо аспірантури створюється приймальна комісія під головуванням керівника (заступникакерівника) вищого навчального закладу, наукової установи. Члени приймальноїкомісії призначаються керівником вищого навчального закладу, наукової установиз числа керівників кафедр, відділів, лабораторій, а також передбачуванихнаукових керівників аспірантів.
35.Рішення про допуск доскладання вступних іспитів до аспірантури виноситься приймальною комісією зарезультатами співбесіди, розгляду реферату та поданих наукових праць зурахуванням письмового висновку передбачуваного наукового керівника, про щовступник до аспірантури повідомляється у тижневий термін.
Приймальна комісіяможе відмовити вступнику у допуску до складання вступних іспитів до аспірантуриу зв'язку з неподанням у встановлений термін всіх або окремих документів,названих у пункті 9 цього Положення, або поданням їх після закінченнявстановленого терміну.
36.Вступники до аспірантурискладають вступні іспити із спеціальності (в обсязі навчальної програми дляспеціаліста або магістра, яка відповідає обраній ними науковій спеціальності,із філософії та однієї із іноземних мов на вибір (англійської, німецької,іспанської, італійської, французької) в обсязі навчальних програм для вищихнавчальних закладів ІV рівня акредитації, затверджених Міносвіти. Іспит з іншоїіноземної мови складається за рішенням вченої ради вищого навчального закладу,наукової установи у разі, коли знання цієї мови необхідне для роботи наддисертацією.
Результати вступнихіспитів до аспірантури дійсні протягом календарного року.
Вступники, які на часвступу до аспірантури склали всі або декілька кандидатських іспитів,звільняються від відповідних вступних іспитів до аспірантури і їм зараховуютьсяоцінки кандидатських іспитів.
37.Прийом вступних іспитівдо аспірантури проводиться предметними комісіями, як правило, у кількості 3-5осіб, які призначаються керівником вищого навчального закладу, науковоїустанови і до складу яких включаються доктори та кандидати наук, а до складупредметної комісії із наукової спеціальності і передбачувані наукові керівники.До складу предметної комісії з іноземної мови можуть включатися також доцентита висококваліфіковані викладачі, які не мають наукового ступеня і вченогозвання.
38.Особам, які допущені доскладання вступних іспитів до аспірантури з відривом або без відриву відвиробництва, для підготовки та складання вступних іспитів надається один раз нарік додаткова оплачувана відпустка за місцем роботи з розрахунку 10 днів накожний вступний іспит. Особи, які вступають до аспірантури з одним або кількомаскладеними кандидатськими іспитами, користуються додатковою оплачуваноювідпусткою для складання вступних іспитів, що залишились, із розрахунку — 10днів на кожний іспит. Особи, які склали всі кандидатські іспити, правом надодаткову відпустку для складання вступних іспитів до аспірантури за місцемроботи не користуються.
До відпустки невключається час проїзду від місця роботи вступника до аспірантури до місцязнаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати напроїзд та проживання несе вступник. Документом, який засвідчує право вступникадо аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальноїкомісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи пройого допуск до складання вступних іспитів.
39.На підставі результатіввступних іспитів до аспірантури приймальна комісія приймає рішення щодо кожноговступника.
У разі одержанняоднакових оцінок переважне право при зарахуванні до аспірантури маютьвступники, рекомендовані до вступу до аспірантури вченою радою вищогонавчального закладу (факультету), наукової установи, які успішно закінчилимагістратуру і склали всі або декілька кандидатських іспитів.
Зарахування доаспірантури проводиться наказом керівника вищого навчального закладу, науковоїустанови.
Про зарахування доаспірантури або про відмову в зарахуванні до аспірантури вступникуповідомляється в п'ятиденний термін з дня прийняття приймальною комісієювідповідного рішення.
40.Кожному аспірантуодночасно з його зарахуванням відповідним наказом керівника вищого навчальногозакладу, наукової установи призначається науковий керівник, як правило, докторнаук або за рішенням вченої ради, як виняток, кандидат наук.
Науковий керівникаспіранта здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, контролюєвиконання затвердженого ним індивідуального плану та несе особистувідповідальність за якісне написання аспірантом дисертації.
Кількість аспірантів,прикріплених до наукового керівника — доктора наук, не повинна перевищувати 5осіб одночасно (разом з докторантами), а для наукового керівника — кандидатанаук — 3 осіб, включаючи аспірантів та докторантів, підготовка яких здійснюєтьсяпоза державним замовленням.
На здійснення науковогокерівництва відводиться щороку 50 академічних годин на одного аспіранта.
41.Аспірант працює заіндивідуальним планом роботи, не менше ніж два рази на рік звітує про йоговиконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії і щорічно атестуєтьсянауковим керівником. За результатами атестації відповідним наказом керівникавищого навчального закладу, наукової установи аспірант переводиться нанаступний рік навчання або відраховується з аспірантури.
42.Аспірантам, якінавчаються без відриву від виробництва та успішно виконують індивідуальний планроботи, за місцем роботи надається додаткова оплачувана щорічна відпусткатривалістю 30 календарних днів для складання кандидатських іспитів і виконанняроботи над дисертацією та, за їх бажанням, протягом чотирьох років навчання — одинвільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотківсередньої заробітної плати працівника. До щорічної відпустки не включається часпроїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчальногозакладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
43.Аспіранти, які закінчилинавчання в аспірантурі з відривом від виробництва за державним замовленням,працевлаштовуються згідно з типовою угодою, а аспіранти, які закінчили навчанняв аспірантурі поза державним замовленням, — згідно з контрактом.
Здобувачінаукового ступеня кандидата наук, які працюють над дисертаціями позааспірантурою.
44.Самостійна робота наддисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук є однією з формпідготовки науково-педагогічних і наукових кадрів.
45.Здобувачами науковогоступеня кандидата наук, які працюють над дисертаціями поза аспірантурою (далі — здобувачі), можуть бути особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціалістаабо магістра.
Іноземці та особи безгромадянства можуть бути здобувачами на підставі:
міжнародних договорівУкраїни;
загальнодержавнихпрограм;
договорів, укладенихвищими навчальними закладами, науковими установами з юридичними та фізичнимиособами.
46.Здобувачі прикріплюютьсядо вищих навчальних закладів, наукових установ, що мають аспірантуру звідповідних спеціальностей, з метою підготовки і захисту кандидатськоїдисертації, а також для поглибленого теоретичного вивчення спеціальнихдисциплін, вивчення іноземної мови та філософії, складання кандидатськихіспитів на термін до 5 років.
Особи, які ранішепройшли повний курс навчання в аспірантурі за державним замовленням, правомприкріплення до вищих навчальних закладів наукових установ не користуються.
Особи, які повністювикористали термін прикріплення як здобувачі, правом повторного прикріплення некористуються.
47.Для прикріплення довищого навчального закладу, наукової установи з метою написання кандидатськоїдисертації здобувач подає на ім'я його керівника заяву, до якої додаєтьсясписок опублікованих наукових праць і винаходів та копія диплома про вищуосвіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра. Для прикріплення до вищогонавчального закладу, наукової установи з метою складання кандидатських іспитівздобувач подає на ім'я його керівника тільки заяву та витяг з рішення вченоїради вищого навчального закладу, наукової установи, де виконується дисертаційнаробота.
48.Керівник вищогонавчального закладу, наукової установи на підставі письмового висновкупередбачуваного наукового керівника за результатами співбесіди із здобувачем тависновків відповідної кафедри, відділу, лабораторії видає наказ проприкріплення здобувача і призначення наукового керівника.
Науковими керівникамиздобувачів призначаються, як правило, доктори наук або за рішенням вченої ради,як виняток, кандидати наук.
Кількість здобувачів,прикріплених до одного наукового керівника, не повинна перевищувати 5 осібодночасно, включаючи аспірантів і докторантів.
У разі прикріпленняздобувача тільки для складання кандидатських іспитів науковий керівник непризначається.
49.Здобувачі протягоммісяця після прикріплення до вищого навчального закладу, наукової установиподають на кафедру, у відділ, лабораторію на затвердження погоджений з науковимкерівником індивідуальний план роботи. Теми дисертацій здобувачів післяпогодження на кафедрі, у відділі, лабораторії затверджуються вченою радоювищого навчального закладу, наукової установи.
50.Здобувачі працюють наддисертаціями за індивідуальними планами роботи, щорічно звітують на засіданнікафедри, відділу, лабораторії і атестуються науковими керівниками.
51.Організацію, облік іконтроль за роботою здобувачів над дисертацією здійснює відділ аспірантуривищого навчального закладу, наукової установи, до яких вони прикріплені.
Здобувачі, які невиконують індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених упунктах 19 та 20 цього Положення, на підставі висновків атестації науковогокерівника і висновків кафедри, відділу, лабораторії підлягають відрахуванню.
52.Відповідно до індивідуальногоплану роботи здобувачі користуються необхідним обладнанням, лабораторіями,бібліотеками тощо за місцем прикріплення.
53.Здобувачі складають замісцем прикріплення кандидатські іспити з наукової спеціальності, іноземноїмови та філософії, а також за рішенням вченої ради вищого навчального закладу,наукової установи інші іспити та заліки з урахуванням профілю підготовки.
Якщо вищий навчальнийзаклад, наукова установа не має права приймання кандидатських іспитів з окремихдисциплін (іноземної мови, філософії), за клопотанням керівництва цихнавчальних закладів, наукових установ здобувачам дозволяється складатикандидатські іспити в інших вищих навчальних закладах та наукових установах, щомають у своєму складі відповідні комісії з приймання кандидатських іспитів.
Здобувачі, які склаликандидатські іспити і виконали індивідуальний план роботи, допускаються дозахисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.
54.На здійснення науковогокерівництва щороку відводиться 25 академічних годин на одного здобувача.
55.Здобувачу, який успішнопоєднує виробничу або педагогічну діяльність з науковою роботою, моженадаватися творча відпустка згідно з законодавством України.
56.Для надання допомогиздобувачам, які навчаються за спеціальними курсами і готуються до складаннякандидатських іспитів, а також спеціалістам, які вступають до аспірантури привищих навчальних закладах, наукових установах, можуть створюватися групипідготовки із залученням до проведення занять у них науково-педагогічних і науковихпрацівників.
Витрати, пов'язані зфункціонуванням груп підготовки для здобувачів сторонніх організацій,проводяться за рахунок коштів здобувачів або організацій, де вони працюють.
Переведеннякандидатів наук, які працюють у вищих навчальних закладах, на посади науковихспівробітників для завершення докторських дисертацій.
57.Кандидати наук, якімають вагомі здобутки з певної наукової спеціальності і виконали не менше двохтретин плану дисертаційної роботи, можуть переводитися на посади наукових співробітниківдлязавершення докторських дисертаційтривалістю до двох років.
58.Кандидати наук. якіпретендують на переведення на посаду наукового співробітника, подають на ім'якерівника вищого навчального закладу за місцем роботи заяву із зазначенням необхідноїтривалості перебування на посаді наукового співробітника, а також розгорнутийплан докторської дисертації, календарний графік його виконання та списокопублікованих наукових праць і винаходів.
59.Вчена рада вищогонавчального закладу, в якому кандидат наук працює на штатній педагогічнійпосаді, розглянувши висновки відповідної кафедри щодо можливості переведеннякандидата наук на посаду наукового співробітника, визначає можливі термінивиконання докторської дисертації і приймає рішення про переведення його напосаду наукового співробітника. Рішення вченої ради вищого навчального закладуоформляється наказом керівника.
60.У необхідних випадкахкандидати наук, звільнені з педагогічної роботи у зв'язку з переведенням напосади наукових співробітників для завершення докторської дисертації, можутьбути прикомандировані до інших вищих навчальних закладів або наукових установза погодженням з ними.
Вищі навчальнізаклади і наукові установи, що дали згоду на прикомандирування науковогоспівробітника для завершення докторської дисертації, призначають йому науковогоконсультанта і здійснюють контроль за роботою наукового співробітника.
Заробітна платанауковому співробітнику, прикомандированому до вищого навчального закладу,наукової установи, виплачується за його основним місцем роботи, а витрати навідрядження оплачуються відповідно до законодавства України.
61.Посадові окладикандидатів наук, переведених для завершення докторської дисертації на посадинаукових співробітників за місцем їх роботи, встановлюються на рівні посадовихокладів наукових співробітників — кандидатів наук наукової установи, якапідпорядковується або входить до складу вищого навчального закладу, а дляприкомандированих наукових співробітників — на рівні посадових окладів науковихспівробітників — кандидатів наук наукової установи, яка підпорядкована абовходить до складу вищого навчального закладу, який його прикомандирував.
62.Кандидати наук,переведені для завершення докторських дисертацій на посади науковихспівробітників у вищому навчальному закладі, після закінчення першого рокуперебування на посаді наукового співробітника проходять атестацію, запідсумками якої вченою радою вищого навчального закладу приймається рішення проподальше перебування їх на посаді наукового співробітника на наступний річнийтермін.
Кандидати наук,прикомандировані для завершення докторських дисертацій до вищих навчальнихзакладів, наукових установ, подають річний звіт вченій раді вищого навчальногозакладу, наукової установи за місцем прикомандирування, висновки якоїнаправляються вищому навчальному закладу, в штаті якого перебуває науковийспівробітник, і враховуються при вирішенні питання про його подальшеперебування на цій посаді на наступний річний термін.
63.Після закінчення термінуперебування на посаді наукового співробітника для завершення докторськоїдисертації кандидат наук зобов'язаний подати докторську дисертацію і доповістипро це на вченій раді вищого навчального закладу (факультету), науковоїустанови, де виконувалася дисертація.
64.Посади викладачів вищихнавчальних закладів, що звільняються в результаті переведення кандидатів наукна посади наукових співробітників для завершення докторської дисертації, можутьзаміщуватися іншими особами відповідно до законодавства України
65.За кандидатами наук. переведенимина посади наукових співробітників для завершення докторських дисертацій,зберігається право повернення до вищого навчального закладу, який направив їхдля завершення докторських дисертацій, на посади викладачів з урахуваннямнабутого ними рівня кваліфікації.
66.Кандидати наук, які булипереведені на посади наукових співробітників для завершення докторськихдисертацій, але не завершили їх, надалі права вступу до докторантури та праваотримання творчої відпустки не мають.
Порядокпроведення кандидатських іспитів.
67.Кандидатські іспити єскладовою частиною атестації науково-педагогічних і наукових кадрів. Кандидатськііспити проводяться з метою встановлення глибини професійних знань, наукового ікультурного кругозору здобувача наукового ступеня кандидата наук,підготовленості його до самостійної науково-дослідної діяльності. Складаннякандидатських іспитів здобувачами є обов'язковим для присудження їм науковогоступеня кандидата наук.
68.Кандидатські іспитискладаються з філософії, іноземної мови і спеціальності.
Кандидатський іспит зіноземної мови може складатися з англійської, німецької, іспанської,італійської, французької мов. Якщо для написання дисертації потрібні знанняіншої іноземної мови, керівник вищого навчального закладу, наукової установиможе дозволити складання кандидатського іспиту з цієї мови.
69.Здобувач, який має вищуосвіту із спеціальності, що не відповідає галузі науки, з якої підготовленодисертацію, на підставі рішення відповідної спеціалізованої вченої ради складаєдодатковий кандидатський іспит із наукової спеціальності відповідної галузінауки за Переліком спеціальностей наукових працівників.
70.Кандидатські іспити ізспеціальності складаються у вищих навчальних закладах третього або четвертогорівнів акредитації та в наукових установах, у яких відкрита аспірантура або єспеціалізована вчена рада з відповідної наукової спеціальності.
Кандидатські іспитиіз спеціальності приймаються за програмами, що складаються з двох частин: типовоїпрограми, затвердженої Міносвіти, і додаткової програми, що розробляєтьсявідповідною кафедрою, відділом, лабораторією.
Додаткова програмакандидатського іспиту із спеціальності повинна включати нові розділи відповідно:наукової спеціальності і питання, пов'язані з напрямом досліджень здобувача, атакож враховувати останні досягнення у відповідній галузі науки: найновішунаукову літературу.
За рішеннямприймальної комісії кандидатський іспит із спеціальності, залежно від обсягуматеріалу, може проводитися двома етапами з виставленням загальної оцінки.
71.Кандидатські іспити зфілософії складаються у вищих навчальних закладах третього або четвертогорівнів акредитації, які мають самостійні кафедри філософії або суспільних наук(за наявності в штаті не менше одного доктора філософських наук), Центрігуманітарної освіти Національної академії наук та його відділеннях,Національному інституті стратегічних досліджень, Інституті законодавстваВерховної Ради України.
Кандидатські іспити зфілософії приймаються за типовими програмами, затвердженими Міносвіти.
72.Кандидатські іспити зіноземної мови складаються у вищих навчальних закладах третього або четвертогорівнів акредитації, які мають самостійні кафедри іноземних мов, у Центрінаукових досліджень та викладання іноземних мов Національної академії наук тайого відділеннях, Інституті законодавства Верховної Ради України.
Кандидатські іспити зіноземної мови приймаються за типовими програмами, затвердженими Міносвіти.
73.Комісії з прийманнякандидатських іспитів з кожної дисциплінипризначаютьсякерівником вищого навчального закладу, наукової установи у складі головикомісії (заступника керівника, декана факультету денної форми навчання вищогонавчального закладу, начальника відділу наукової установи) і не менше двохчленів з числа кваліфікованих спеціалістів — докторів і кандидатів наук.
До складу комісії зприймання кандидатського іспиту із спеціальностіповинновходити не менше трьох фахівців, два з яких мають бути докторами наук, третій — кандидатом наук з цієї спеціальності.
До складу комісії зприймання кандидатського іспиту з філософії повинно входити не менше двохфахівців, один з яких має бути доктором філософських наук, а інший — кандидатомфілософських наук.
До складу комісії зприймання кандидатського іспиту з іноземної мови повинно входити не менше двохвикладачів кафедри іноземних мов, а також викладач спеціальної кафедри абонауковий співробітник, який має науковий ступінь із спеціальності здобувачанаукового ступеня кандидата наук і вільно володіє відповідною іноземною мовою.
На кандидатськихіспитах можуть бути присутні члени відповідної спеціалізованої вченої радивищого навчального закладу, наукової установи, де складається кандидатськийіспит, керівник, заступник керівника, представники Міносвіти, Вищоїатестаційної комісії, Національної академії наук, міністерств, інших органів,до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, наукові установи,галузевих академій наук.
74.Кандидатські іспити зарішенням приймальної комісії проводяться з використанням екзаменаційних білетів.Для підготовки до відповіді використовуються екзаменаційні листки, щозберігаються після іспиту протягом року.
75.Рівень знань здобувачаоцінюється за чотирибальною системою: «відмінно», «добре»,«задовільно», «незадовільно».
76.На кожного здобувачазаповнюється протокол кандидатського іспиту, до якого вносяться прізвища членівкомісії, присутніх на іспитах, з обов'язковим зазначенням їх наукового ступеня,вченого звання і посади.
Протоколи засіданнякомісій з приймання кандидатських іспитів зберігаються за місцем складаннякандидатських іспитів протягом десяти років.
77.Допуск здобувачів доскладання кандидатських іспитів здійснюється за наказом керівника (заступникакерівника) вищого навчального закладу, наукової установи.
Вищий навчальний заклад,наукова установа, де приймаються кандидатські іспити, повідомляють осіб,зазначених у наказі, про допуск по складання кандидатського іспиту, про час імісце проведення кандидатського іспиту не пізніше ніж за місяць до йогопроведення.
У разі неявки здобувачана іспит з поважної причини він може бути допущений керівником вищогонавчального закладу, наукової установи до складання кандидатського іспитупротягом поточної сесії.
Рішення комісії зприймання кандидатського іспиту може бути оскаржене керівнику вищогонавчального закладу, наукової установи здобувачем у терміни, встановленіприймальною комісією вищого навчального закладу, наукової установи.
78.Кандидатські іспитиприймаються організовано, два рази на рік у формі сесій. Терміни проведеннясесій встановлюються керівником вищого навчального закладу, наукової установи,де приймаються кандидатські іспити. У разі подання здобувачем доспеціалізованої вченої ради дисертації до захисту кандидатський іспит може бутиприйнятий поза сесією.
79.Після складання кожногокандидатського іспиту видається посвідчення встановленої форми, а за місцемскладання останнього кандидатського іспиту ці посвідчення замінюються на єдинепосвідчення.
80.Іноземці та особи безгромадянства складають кандидатські іспити на загальних підставах.
81.Керівникам (заступникамкерівників) вищих навчальних закладів, наукових установ складати кандидатськііспити за місцем основної роботи не дозволяється.
82.Приймання кандидатськихіспитів в аспірантів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням,проводиться за рахунок коштів вищого навчального закладу, наукової установи, ав аспірантів, підготовка яких здійснюється поза державним замовленням, накомпенсаційній основі.
83.Відповідальність задотримання встановленого порядку проведення кандидатських іспитів несе головавідповідної приймальної комісії і керівник вищого навчального закладу, науковоїустанови.
84.Кандидатські іспити,прийняті з порушенням вимог цього Положення, вважаються недійсними.
85.У разі порушеннявстановленої процедури приймання кандидатських іспитів Міносвіти та ПрезидіяНаціональної академії наук можуть позбавити вищий навчальний заклад, науковуустанову права подальшого приймання кандидатських іспитів з відповіднихдисциплін.
Список використаної літератури
1. http://www.sworld.com.ua/index. php? option=com_content&task=view&id=10&Itemid=185&limit=1&limitstart=0
2. http://www.edulec.com/index. php? option=com_content&task=view&id=270&Itemid=88888960