Реферат: Усвідомлення модерністської літератури крізь призму читацького сприйняття
З давніх часів вважалося, що людська особистість має три взаємопов’язані складові — тіло, розум і душу. Для гармонійного розвитку потрібно задовольняти вимоги кожного з них: задовольняти потреби тіла фізичними вправами, розуму — пізнавальною діяльністю, душі — прекрасним. Батьківське виховання починається з моменту народження дитини і полягає головним чином у піклуванні про її фізичне здоров’я. Коли дитина досягає шкільного віку, про розвиток її розумових здібностей дбають педагоги. А ось залученням дитини до прекрасного займаються і вчителі, і батьки, але опосередковано. Протягом багатьох століть література була основою особистісного розвитку, разом із живописом, музикою, скульптурою.
Душа жадає прекрасного, і якщо їй не вказати шлях до нього, вона буде блукати в темряві. Нажаль, не існує пристрою для чіткого визначення внутрішніх потреб людини та засобу їх задоволення. Творчість, мистецтво — основні джерела прекрасного, проте — розуміти і сприймати їх треба навчати. Для цього потрібні знання не лише з теорії літератури, а й з царини психології. Недарма «Психея» в перекладі з давньогрецької означає «душа».
Сьогодні формувати літературний смак людини дуже непросто. Телебачення, кіно відтіснили прозу і поезію на другий план. «Легке мистецтво» заполонило інформаційний простір та вільний час людини. Елітну літературу заміняє так зване «чтиво». Бажання читача «споживати» таку неякісну духовну їжу — результат того, що в свій час його не навчили розуміти, слухати, бачити, відрізняти оригінал від підробки.
Особливо актуальним це завдання є у старших класах і вирішується, в першу чергу, на уроках літератури. Як побудувати програму курсу 10-11 класів так, щоб сприйняття складної модерністської літератури, формування культурологічного рівня молодої людини було результативним та оптимальним?
Художнє сприйняття твору мистецтва — дуже складний й одночасно цілісний процес, в якому окремі елементи художнього твору зливаються і виступають у вигляді певних об’єднаних частин. Ці елементи впливають на формування нашого враження від художнього явища. У процесі сприйняття художнього твору відбувається його інтерпретація. Кожна деталь набуває для читача особливого, символічного значення, допомагає усвідомити зміст зображуваного, тож розглядається більш уважно ніж у життєвих ситуаціях. З точки зору психології, художня деталь виконує функцію стимулу (подразника), що впливає на нашу свідомість, актуалізує попередній життєвий і мистецький досвід, викликає певний асоціативний ряд, оцінюється, пробуджує почуття.
Метою нашої роботи стало дослідження психологічних особливостей процесу усвідомлення старшокласниками творів модернізму.
Модернізм — достатньо умовне означенняперіодукультурикінцяХIХ — серединиХХ століття, тобтовідімпресіонізмудо нового романуі «театруабсурду».
Більшість істориків вважають, що модерністська епоха розпочалась саме з імпресіонізму. Інші ж судять обережніше: Бодлер, Ібсен — це скоріше тільки передумова «нового бачення», а дійсно воно з’явилось пізніше, перед Першою світовою війною. То був час сміливих експериментів, коли нова течія заявляла про себе всюди: в живописі Пабло Пікассо, музиці Моріса Равеля, театральних постановах яскравого новатора Макса Рейнгардта, фільмах Девіза Гриффіта, що заклав основи образотворчого мистецтва. І звичайно, в літературі — у творчості Франца Кафки, Марселя Пруста, Гійома Аполлінера, Томаса Еліота.
У центрі модерністського твору — людина, яка шукає сенс буття, прислухається до власних переживань, стаючи немовби оголеним нервом епохи.
Існує декілька версій щодо періодизації епохи модернізму, але ми будемо дотримуватись тієї, що пропонує О.М. Ніколенко. Вона у своїй монографії «Поезія французького символізму» виділяє такі періоди:
1) ранній модернізм — ранні модерністські течії, що виникли в останній третині ХІХ ст. і передували остаточному оформленню модернізму як нового культурного явища (імпресіонізм, символізм );
2) зрілий модернізм — з 10-х років ХХ ст. до останньої третини ХХ ст. — сюрреалізм, акмеїзм, імажизм (імажинізм), футуризм, експресіонізм, дадаїзм тощо;
3) постмодернізм — загальна назва окреслених останнім десятиліттям тенденцій у мистецтві (інтелектуалізм, екзистенціалізм, антироман, «театр абсурду», «магнетичний реалізм» тощо).
Саме завдяки своїй складності і багатозначності модерністська література вважається елітарною. Її не можна сприймати без певної підготовки і настрою. Але жодну людину вона не може залишити байдужою: одних вона шокує своєю нестандартністю, інших вражає своїм глибинним змістом. Тому дуже важливо підібрати правильний шлях сприйняття цієї унікальної, незвичайної течії мистецтва для досягнення максимального «результату» від знайомства з нею.
Вивчення так званої елітарної літератури, яка викладається в 10-11 класах, викликає в учнів труднощі для розуміння. Тому що для її повноцінного сприйняття мало слідкувати за поверхневою сюжетною лінією: читач повинен стати співавтором, вступити в діалог з твором модерністського мистецтва. Для досягнення максимального ефекту від такої літератури дуже важливо підібрати правильний спосіб донесення інформації, що спирається на індивідуальні особливості сприйняття людини.
Автори даної роботи роблять спробу розглянути це питання на основі психологічної теорії сприйняття людини.
Психологічні особливості сприйняття мистецького твору
Коли ми беремо в руки фрукт, наприклад грушу, ми звертаємо увагу на її зеленувато-жовтий колір, розмір, форму, просторове положення, духмяний запах. І разом з тим, усі ці якості груші існують не ізольовано одна від одної, а разом, в єдності. Так формується цілісний образ груші як об’єкта, для якого характерні певна форма, колір, запах, смак. І достатньо потім сказати слово «ГРУША», як в пам’яті постає цей образ.
Людство сприймає світ у розмаїтті кольорів і звуків, воно має справу не з окремими відчуттями, а з цілісними образами.
Сприйняття — це складний психічний процес, який визначається конкретними сполученнями і взаємодією різноманітних відчуттів.
В процесі сприйняття, паралельно з відчуттями, вмикається минулий досвід у вигляді знань та уявлень. Яскравим прикладом цього є так зване професійне сприйняття. Так, лінгвіст, знайомлячись з людиною, може перед усім сприйняти особливості її вимови, фотограф — фотогенічність, лікар зверне увагу на ознаки тієї чи іншої хвороби.
Отже, сприйняття — це складний психологічний процес, який забезпечує людину цілісною, образною інформацією про навколишню дійсність, який являє собою сукупність відчуттів людині, її минулих знань, досвіду і уяви.
В основі ж іншого типу класифікації лежить розходження в аналізаторах, що беруть участь у сприйнятті.
Відповідно до того, який аналізатор відіграє в сприйнятті переважну роль, розрізняють зорові, слухові, дотикові, кінетичні, нюхові і слухові сприйняття. В основі ж іншого типу класифікації лежить розходження в аналізаторах, що беруть участь у сприйнятті. Канали сприйняття ґрунтуються на фізичних способах сприйняття і отримання нової інформації. Способи взаємодії людини з інформацією можуть бути різними залежно від різноманітних індивідуально-психологічних особливостей.
Усі люди сприймають інформацію по-різному. Так, ті, хто усвідомлює інформацію переважно через слуховий канал, називаються аудіалами .
Візуал — це людина, яка сприймає більшість інформації за допомогою зору.
Кінестет — той, хто сприймає інформацію через інші відчуття (дотик, нюх тощо).
Є також люди, у яких сприйняття інформації відбувається, в першу чергу, через логічне осмислення, за допомогою цифр, знаків, логічних доказів. Їх називають дискретами.
Викладання в школі багатьох курсів, в тому числі і літератури, найчастіше, спирається на слуховий канал. Тому учням — візуалу, кінестету, й дискрету складніше сприймати шкільну інформацію. Важливо, щоб на уроках учителі задіяли усі канали сприйняття.
Зоровий канал сприйняття — це здатність сприймати нову інформацію переважно за допомоги зору.
Слуховий канал сприйняття — це когнітивна здатність сприйняття і обробки нової інформації, у першу чергу спираючись на слух.
Моторний канал сприйняття (кінестетичний). Моторносприймаючі слухачі при надбанні нової інформації спираються на рух і відчуття.
Логічний канал сприйняття — це здатність сприймати інформацію логічно, тобто за допомогою цифр, знаків і послідовних обґрунтованих доказів.
Більшість людей володіє першим і другим з визначених каналів сприйняття. Дехто в процесі навчання використовує навіть декілька типів сприйняття. І тільки зовсім невелика кількість людей, як з’ясувалося, не має переваг: всі канали сприйняття або навчання однаково підходять для них.
Отже, існує чотири основні канали, комбінація яких забезпечує людину цілісними образами, тобто забезпечує сприйняття.
На базі Красноармійського навчально-виховного комплексу серед учнів 11-а, б класів було проведено дослідження з метою вивчення особливостей сприйняття, виявлення ведучого каналу репрезентативної системи. В опитуванні взяло участь 62 учні.
В результаті обробки діагностики ми отримали таку статистику:
Аудіали 24%
Візуали 24%
Кінестети 25%
Дискрети 27%
Ми вважаємо, що ці результати не є точними, тому було проведено уточнюючу діагностику на виявлення системи сприйняття даної групи учнів. Тому було проаналізовано окремі аспекти поведінки школярів під час навчального процесу, виділено ознаки даних систем з учнівських творів після вивчення творчості М.Пруста і Дж. Джойса на тему «Мій потік свідомості».
Результати діагностики репрезентативної системи.
Сприйняття модерністського твору мистецтва передбачає як сприйняття його змісту (що зображено), так і форми (як зображено), що породжує відповідні емоції (емоції форми і емоції змісту). Саме тому модерністська література вважається елітарною: вона шокує читача своєю оригінальною формою і змістом.
Реципієнт. Сприйняття художнього твору (як і сприйняття речі, події, явища) значною мірою залежить від сприймаючої особи: її особистісних якостей, ведучого каналу сприйняття, як було зазначено вище, підготовленості до нього, від характеру естетичного досвіду, кола інтересів, установки тощо. Наша настанова на сприйняття опосередкована всією нашою культурою. У ній міститься очікування емоцій, передбачення певного роду вражень, отримання насолоди від зустрічі з прекрасним. Спеціальні приміщення для сприйняття творів мистецтва (музеї, театри) створюють умови для виникнення такої настанови. У разі відсутності очікуваних емоцій людина відчуває невдоволення, розчарування.
У процесі вивчення творів з поглибленим психоаналізом, якими є модерністські та постмодерністські зразки словесного мистецтва, варто використовувати «ази» психоаналізу, які приніс в мистецтво Зиґмунд Фрейд. Твір — лише видима частина айсберга, а основна його маса лишається в глибині авторської психіки. Мистецтво трактується як сублімація (перехід) авторської психології в художні образи, котрі відтак є моделлю душі, переживань, психології самого творця.
Яскравим прикладом дискретного світосприйняття, в якому словесні образи створені саме уявою читача через відчуття дотику, запахів, наочного сприймання і розумового усвідомлення всього цього в одну мить за допомогою чіткої логічної побудови є відомий вірш «Падло» зі збірки «Квіти зла» Ш. Бодлера.
Наведемо текст вірша у перекладі російського символіста Елліса, якому була близькою естетика Бодлера:
Падаль
Скажи, ты помнишь ли ту вещь, что приковала
Наш взор, обласканный сияньем летних дней?
Ту падаль, что вокруг зловонье изливала,
Труп, опрокинутый на ложе из камней.
Он, ноги тощие к лазури простирая,
Дыша отравою, весь в гное и в поту,
Валялся там гнил, все недра разверзая,
С бесстыдством женщины, что кажет наготу.
И солнце жадное над падалью сверкало,
Стремясь скорее всё до капли разложить
Вернуть Природе всё, что власть её соткала,
Всё то, что некогда горело жаждой жить!
Под взорами небес, зловонье изливая,
Она раскинулась чудовищным цветком,
И задыхалась ты — и, словно неживая,
Готовилась упасть на свежий луг ничком.
Неслось жужжанье мух из живота гнилого
Личинок жадне и чёрные полки
Струились, как смола, из остова живого,
И, шевелясь, ползли истлевшие куски.
Волной кипящею над нами труп вздымался;
Он извергался вниз, чтоб снова вырастать,
И как-то странно жил и странно колыхался,
И раздувался весь, чтоб больше, больше стать!
И странной музыкой всё вкруг него дышало,
Как будто ветра вздох был слит с журчаньем вод,
Как будто в веялке, кружась, зерно шуршало
И свой ритмический свершало оборот.
Вдруг нам почудилось, что, пеленою чёрной
Распавшись, труп исчез, как побледневший сон,
Как контур выцветший, что взору непокорный,
Воспоминанием бавыет довершён.
И пёс встревоженный, сердитый и голодный,
Укрывшись за скалой, с ворчаньем мига ждал,
Чтоб снова броситься на смрадный труп свободно,
И вновь глодать скелет, который он глодал.
А вот придёт пора — и ты, червей питая,
Как это чудище, вдруг станешь смрад и гной,
Ты — солнца светлый лик, звезла очей златая,
Ты — страсть моей души, ты — чистый ангел мой!
О, да, прекрасная — ты будешь остов смрадный,
Чтоб под ковром цветов, средь сумрака могил,
Среди костей найти свой жребий безотрадный,
Едва рассеется последний дым кадил.
Но ты скажи червям, когда без сожаленья
Они тебя пожрут лобзанием своим,
Что лик моей любви, распавшейся из тленья,
Воздвигну я навек нетленным и святым!
Вірш «Падло» якнайкраще відображає естетику Ш. Бодлера. Написаний за мотивами оди Горація, твір перекликається зі знаменитим латинським афоризмом: Vitabrevis, arslonga («Життя коротке, мистецтво вічне») і водночас поширює його зміст.
У вірші є традиційні бодлерівські опозиції: Життя і Мистецтво, Природа і Краса, Потворне і Прекрасне, Життя і Смерть. Співвідношенням між цими поняттями визначається зміст твору.
Композиція твору дуже проста: у перших дев’яти строфах з шокуючими натуралістичними подробицями змальовано образ мертвої коняки, в останніх строфах поет звертається до своєї коханої, кажучи, що і вона, як усі земні істоти, приречена на смерть, але назавжди залишиться живою у його віршах як вічний ідеал. В образі коханої легко впізнати Жанну Дюраль — тривалу пристрасть і невгамовний біль митця. У ній він вперто шукав свій Ідеал, проте ця цілком земна жінка надто відрізнялася від образу, створеного уявою поета. Можна припустити, що у своєму вірші Бодлер протиставляє духовне і земне. Те, що в душі людини, набагато вище і прекрасніше, на його думку, за оточуючу дійсність До того ж воно вічне, бо мистецтво увічнює Красу. У вірші уславлюється непереможна сила творчості: митець здатен одухотворяти світ, знаходити красу навіть там, де, здавалося б, її не може бути, творити свій неповторний художній світ. Призначення мистецтва — служити Красі в усіх її проявах. А роль його полягає в тому, щоб через особливе поетичне бачення наблизитися до істини, до суті всього сущого. Ці думки особливо виразно звучать у останній строфі вірша:
Но ты скажи червям, когда без сожаленья
Они тебя пожрут лобзанием своим,
Что лик моей любви, распавшейся из тленья,
Воздвигну я навек нетленным и святым!
Утім Бодлер не заперечує життя як таке. Він бачить його різні прояви, вічний коловорот у природі. В описі мертвого коня виявляється талант естетичного сприйняття усього, що є на землі. Виразність і майстерність цього опису гідні подиву. Здається, це мало не єдиний випадок у літературі, коли потворне набуло такої естетичної інтерпретації. Тут ми бачимо поета, що тонко відчуває психологію читача, уявляє, як на нього могли б подіяти наступні слова, які наочні і чуттєві образи вони викликають в його уяві: падаль, зловонье, труп, отрава, гной, гнил, падаль, разложить, чудовищный, задыхалась, жужжанье мух из живота гнилого, личинки, остов, истлевшие куски, раздувался, распавшись, смрадный, глодать скелет, черви, чудище, могилы, кости, пожрут, тленье.
Мерзенне і відштовхуюче видовище! Але, як в житті Потворне і Прекрасне існують поряд, залишаючись вічною антитезою, так і у творі Бодлера можна розгледіти ряд слів, за лексичними значеннями протилежних вищенаведеним:
взор, обласканный сияньем, летний, ложе, лазурь, женщина, нагота, солнце. сверкало, Природа, жить, небеса, цветок, свежий луг, жил, музика, дышало, ветра вздох, журчанье вод, зерно, сон, свободно, солнца светлый лик, звезла очей златая, страсть моей души, чистый ангел мой, прекрасная, под ковром цветов, лобзание, лик моей любви, навек, нетленный, святой .
Це теж антитеза — головний принцип побудови вірша. І людина сама робить вибір, як зробив його автор: "… лик моей любви … Воздвигну я навек нетленным и святым !"
Враження довершують декілька вдалих оксюморонів та метафор: чудовищный цветок, труп странно жил, пожрут лобзанием, распавшаяся из тленья любовь.
Та Бодлер не тільки протиставляє життя і смерть. У смерті поет бачить водночас і початок нового життя. Не випадково у вірші є згадка про зерно, яка нагадує відому біблійну притчу про необхідність віддавати себе заради інших та про можливість нового життя через звільнення від усього тлінного й ницого в самому собі.
Ілюструючи лірику для аудіалів, ми неодмінно звернемось до творчості французького символіста й імпресіоніста Поля Верлена (1844-1896) як поета, що досконало володів звукописом, ритмом, внутрішньою римою — тобто, музичністю вірша.
Це захоплене зомління
( уривок)
О, цей шелест, шемріт, шепіт,
Воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет,
Журкіт, муркіт, свист і писк,
Трав розмайних шевеління,
Шум води по моховинню,
По камінню плеск та блиск.
Цей вірш — яскравий приклад звукописної майстерності Верлена. У ньому присутні:
· повна рима: зомління — томління, лісів — голосів, пестливих — шелестливих;
· внутрішня рима: [цей шелест, шемріт, шепіт], [Воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет], [Журкіт, муркіт, свист і писк];
· ритм, що створений за допомогою шестивіршів, у кожному з яких своя тематична картинка: природа перед дощем — дощ — настрій;
· відповідна схема римування — ААБВВБ та різні за довжиною рядки, а ще й смислове навантаження через іменники, що означають дію: зомління, томління, трепет, хор, шелест, шемріт, шепіт, воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет, журкіт, муркіт, свист, писк, шевеління, шум, плеск, блиск.
І вже довершує враження саме звукопис, який через сонорні ([Л] — 15 разів зустрічається у творі, [М] — 14 разів, [Р] — 13 разів, [Н] — 17разів = всього 59), шиплячі та свистячі ([З] — 4 рази, [С] — 11 разів, [Ц] — 4 рази, [Ж] — 5 разів, [Ш] — 10 = всього 34), що входять до складу кожного слова, передають додаткове відчуття: шуми — заспокійливе; тривога, сум, журба — занепокоєність.
Один з сучасників Верлена писав йому: «Часом ви, можливо, плаваєте так близько від меж поезії, що ризикуєте потрапити в музику. Хтозна, може, Ви й маєте рацію».
Прикладом твору, в якому за допомогою словесних образів утворюються наочні різнокольорові образи, нами обрано вірш російського символіста другої хвилі, представника «Срібного століття» російської поезії Андрія Бєлого (поетичний. псевдонім Бориса Миколайовича Бугайова) (1880-1934), поета, прозаїка, літературного критика.
У своїй поетичній збірці «Золото у лазурі» (1904) автор вдається до експериментів з формою та змістом, і, як один з основних прийомів, використовує кольоропис, вважаючи, що кольори здатні передати всі відтінки настроїв і почуттів. Бєлий захоплюється живописом імпресіоністів, символістів, цікавиться психологією кольору (недарма його псевдонім — це колір). На нашу думку, цей вірш найкраще сприйматиметься візуалами, створюючи наочне уявлення через підсвідомість.
АНДРЕЙ БЕЛЫЙ
В полях
Солнца контур старинный,
Золотой, огневой,
Апельсинный и винный
Над червонной рекой.
Четверту частину всієї значущої лексики твору (16 із 64 слів) складають слова, що означають кольори та їх відтінки, в прямому і метафоричному зна-ченні: з олотой, огневой, апельсинный, винный , червонный, золотые, золотые, чёрнопыльные, золотой, зеленый, золотой, огневой, апельсинный, винный, бледно-синяя; причому для підсилення враження використано повтори: огневой, апельсинный, винный ( 2 рази),золотой ( 6 разів). Поет, наче пензлем живописне полотно, змальовує нам картину заходу сонця.
Таким чином, сприйняття мистецького твору залежить від багатьох факторів. Серед них ведучими є рівень підготовленості та інформованості, ведучий канал сприйняття читача (слухача, глядача) і вміння знайти цей канал, задіяти його вчасно.
Аналіз результатів дослідження репрезентативної системи буде корисним як для педагога (допоможе оптимально для кожного учня побудувати пізнавальний процес, підвищити його ефективність) так і для учня (надасть можливість краще усвідомити свої психологічні особливості, правильно їх використовувати надалі).
Діагностику типу сприйняття можна виконати декількома способами:
· за допомогою спеціальної експрес-методики БІАС-ТЕСТ (дивіться додатки);
· за допомогою аналізу творів учнями;
· за допомогою спостережень за учнями під час навчального процесу;
· за допомогою аналізу учнівських творів.
Вважаємо доцільним перелічити засоби ефективної організації пізнавальної діяльності представників кожного типу сприйняття:
· у візуала можна вимагати швидкої відповіді на запитання;
· від аудіала — чіткого повторення почутого ним матеріалу;
· від кінестета краще не чекати ні того, ні іншого — він потребує особливого ставлення, йому потрібно більше часу на вирішення певного завдання. У даному випадку є доцільним використовувати завдання на картках.
· від діскрета можна очікувати нестандартного підходу до виконання завдання.
Під час виконання завдань на уроці чи вдома рекомендується :
· візуалу дозволити тримати біля себе аркуш паперу, на якому він підчас осмислення та запам’ятовування матеріалу може креслити малювати тощо;
· не робити зауваження аудіалу, коли він в процесі запам’ятовування тихенько говорить чи рухає губами — йому так легше запам’ятовувати матеріал та виконувати завдання;
· кінестета не можна змушувати довго сидіти не рухаючись; обов’язково необхідно надавати йому можливість моторної розрядки (сходити за крейдою, писати на дошці, демонструвати муляж); запам’ятовування матеріалу у нього краще відбувається під час руху;
· діскрету не забороняти замість конспекту складати схему, таблицю або навіть логічний ланцюжок з ключових слів.
Таким чином вчитель може активізувати процес сприйняття літератури модернізму і постмодернізму, полегшати процес усвідомлення мистецтва в цілому.
Література — це лабіринт, в якому, нажаль, більшість людей губляться, відчуваючи себе невпевнено. На початку цього складного, але цікавого шляху провідниками є вчителі, які дають учневі необхідні знання і розвивають навики, що так необхідні для подальшого, вже самостійного, мандрування світом прекрасного.
Список використаної літератури
1. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие/ Пер. с англ.В.Н. Самохина. — М.: Прогресс, 1974. — 392 с.
2. Библер В.С. На гранях логики культуры. — М. — 1997, с.288.
3. Бореев Ю.Б. Эстетика. Изд.2-е. — М:. Политиздат, 1975. — 399с.
4. Вивчення зарубіжної літератури.11 клас, редактор В.В. Круглов — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2005 — 256с.
5. Всесвітня література. Гол.ред. — Віктор Володін, Енциклопедія для дітей, том 15, частина друга: «Аванта» — М — 2002 — 652 с.
6. История мировой культуры. Справочник школьника. — М., 1996.
7. Зарубіжна література. Гол.ред. Ковбасенко Ю.І. — К.: «Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури» — 1999. с. 19.
8. Літературознавчий словник-довідник — К., 1997, с.259.
9. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму.
10. Руднев В. Модернізм // Російськаальтернативна поетика. — М., 1991.
11. Руднев В.П. Модерністська і авангардна особистість як культурно-психологічний феномен // Російський авангард у колі західноєвропейської культури. — М., 1993.
12. Психологическое воздействие искусства.Е. Крупник — М.: ИПРАН, 1999. — 240с.
Додатоки
Додаток № 1
БІАС-ТЕСТ ВИЗНАЧЕННЯ РЕПРЕЗЕНТАТИВНИХ СИСТЕМ
У людини репрезентативна система — переважаюча. Це система, за допомогою якої вона найчастіше сприймає інформацію про світ. Одним з методів визначення репрезентативних систем є БІАС-тест, описаний у 1982 Р.Б. Льюїсом (Lewis В. А.) та Ф. Пуцеліком (Pucelik F.)).
У кожному наступному твердженні поставте цифру 4 поряд з фразою, що найкраще характеризує вас, і цифру 1 поряд з фразою, яка вам не підходить.
I. Коли я приймаю важливі рішення, то спираюсь на:
К — власні емоції і почуття;
А — те, що я чув про рішення подібних питань;
В — ті рішення проблем, які здаються мені найкращими;
Д — ретельне вивчення проблеми і фактів.
II. Коли я обговорюю будь-що з іншими людьми, то помічаю, що на мене більш за все діє:
А — інтонація мови, голос співрозмовника;
В — ті картини, перспективи, які описує мій співрозмовник;
Д — логіка доказів співрозмовника;
К — розуміння того, що мене зворушують щирі почуття співрозмовника;
III. Мені набагато легше спілкуватися з людьми, коли мені подобається в партнері:
В — його манера одягатись;
К — його емоційність, почуття, які я поділяю;
Д — аргументи, які він використовує для доказів своїх суджень і які я теж використовую в розмові;
А — інтонація, темп мови, тональність голосу.
IV. З поданого нижче мені легше всього:
А — знайти ідеальну для себе гучність звучання магнітофона, телевізора;
Д — дібрати найбільш розумні, переконливі аргументи, що мають відношення до предмета, який мене цікавить;
К — обрати найбільш комфортні меблі;
В — підібрати для одягу, інтер’єра та і ін. багаті кольорові комбінації.
V. Що більш за все впливає на мій настрій, відчуття:
А — я дуже чутливий до оточуючих мене звуків, шумів, інтонацій голосів людей;
Д — відчуваю себе «у своїй тарілці», коли треба довести правильність якого-небудь положення, виявити причину певної події, побудувати ланцюг логічних висновків;
К — я дуже чуттєвий до того, наскільки зручний мій одяг, чи приємно мені в ньому знаходитись, рухатись, тощо;
В — на мій настрій дуже сильно впливає освітлення і загальний вигляд приміщення.
Після підраховування балів стане зрозуміло, наскільки добре учень бачить, чує, відчуває і логічно мислить. Цей тест дуже добрий помічник у розумінні себе і інших.