Реферат: Шляхи підвищення ефективності занять з фізичного виховання дітей дошкільного віку
План
Вступ
Розділ1. Планування роботи з фізичного вихованняв дошкільному навчальному закладі
1.1Планування навчального матеріалу зфізичної культури
1.2Розподіл програмного матеріалу зфізичної культури у перспективномуплані
1.3Оперативне планування з фізичноїкультури
Розділ2. Створення умов для ефективногофізичного виховання дітей у дошкільномузакладі
2.1Фізкультурне обладнання груповоїкімнати та його роль у підвищенніефективності проведення занять
2.2Обладнання фізкультурного залу
2.3Обладнання фізкультурного майданчика
Розділ3. Залежність ефективності занять відспособів організації, рухової діяльностіта режиму дня дитини
3.1Способи організації дітей на заняттяхз фізичної культури
3.2Керівництво самостійною руховоюдіяльністю дітей
3.3Режим дня дитини
Висновки
Література
Вступ
Актуальність.Ефективність педагогічного процесув дитячому садку, спрямована на зміцненняздоров'я, всебічний фізичний розвитокта оптимальну рухову підготовленістьдітей дошкільного віку, залежить відурахування біологічних закономірностейїх організму, пов'язаних із значноюпотребою дитини у різноманітних рухах.
Наукові дослідження(Е.М. Вавілова, Е.С. Вільчковський, Т.І.Осокіна, Н.Ф. Денисенко, В.А. Шишкіна таін) довели, що рухова активність дітейобумовлена численними соціальними, біологічними та природними факторами(режимом, станом здоров'я дитини, руховоюпідготовленістю, кліматичними умовамита ін).
Активна руховадіяльність для підростаючого організмумає особливе значення як фактор, якийсприяє розвитку та вихованню особистостідитини в цілому. На думку академіка К.М.Бикова: «Без м'язових рухів неможливоні пізнання природи, ні, тим більш, переобладнання її в процесі праці, ніудосконалення самої людини в процесівиховання ».
Тільки в процесіоволодіння різноманітними руховимивміннями та навичками удосконалюютьсяпсихомоторні та вегетативні функції, покращується якісна сторона руховоїдіяльності, розвиваються фізичніможливості дітей.
Ефективність проведеннязанять з фізичної культури, рухливихігор, вправ спортивного характеру, самостійного виконання дитиною рухівзалежить від створення відповіднихумов у приміщенні та на майданчику.Керівництво дошкільним закладом повиннозабезпечити правильний підбірфізкультурного обладнання і розміститийого у групових кімнатах, фізкультурномузалі та на майданчику. Воно має відповідатипедагогічним, гігієнічним, естетичнимвимогам та анатомо-фізіологічнимособливостям дітей різних вікових груп.
Головна вимога дофізкультурного обладнання — забезпеченнябезпеки під час виконання вправ, виключення можливості дитячоготравматизму та нещасних випадків.Потрібно систематично стежити заміцністю кріплення гімнастичногообладнання та за правильною обробкоюдерев'яних приладів (гімнастична стінка, лави, драбинки, дошки та ін). Вони повиннібути добре відполіровані, а металевеобладнання відшліфоване та з закругленимикутами. Якість обладнання, їх стійкістьта міцність перевіряються вихователемперед початком занять з фізичноїкультури.
Мета роботи — з`ясувати основні шляхи підвищенняефективності занять з фізичного вихованнядітей дошкільного віку.
Предметом дослідженняявляється фактори, які впливають наефективність занять з фізичного вихованнядітей дошкільного віку.
Об`єктом дослідженняв нашій роботі є робота вчителя фізичноїкультури дитячого садка.
Основні завдання, які постають при досягненні поставленоїмети роботи:
встановити як впливаєпланування роботи з фізичного вихованняв дошкільному закладі на ефективністьпроведення занять;
охарактеризувативплив умов та обладнання приміщень напідвищення ефективності проведеннязанять;
проаналізуватизалежність ефективності проведеннязанять від організації діяльностідитини на протязі дня.
Методи дослідження: аналіз та синтез, порівняння, узагальнення.
Практична значимість: підвищення ефективності занять зфізичного виховання дітей дошкільноговіку відкриває досить вагомі перспективив майбутньому, заняття проведені нависокому рівні не тільки сприяютьзміцненню та фізичному розвитку організмудитини, але в майбутньому можуть сприятизалученню дитини до професійного спорту.
Розділ 1. Планування роботи з фізичноговиховання в дошкільному навчальномузакладі
1.1 Планування навчального матеріалуз фізичної культури
Планування та облікроботи — неодмінна умова високоїефективності процесу фізичного вихованняв дошкільному закладі.
Планування допомагаєвихователеві чітко визначити перспективуроботи, сформувати загальні та конкретнінавчально-виховні завдання, даєцілеспрямований напрям усій роботі зфізичного виховання відповідно до вікудітей, матеріальної бази, кліматичнихта інших умов дошкільного закладу.
Плануваннюпідлягають: завдання, засоби, організаціята методи навчально-виховної роботи зфізичної культури. Основою для плануванняє програмний матеріал для кожної віковоїгрупи. Здійснюється воно в певнійпослідовності. Спочатку виховательстаранно вивчає програму з фізичноїкультури і основні завдання з фізичноговиховання дітей своєї групи. Розподіляючинавчальний матеріал на місяць абоквартал, обов'язково враховують умови, в яких будуть проводити заняття(кліматичні, наявність відповідногоінвентарю та обладнання тощо).
Після цього матеріал, передбачений програмою, розподіляєтьсяза системами занять. Поняття «системазанять» розкривається, як рядпослідовних занять, що забезпечують усвоєї єдності вирішення навчально-виховнихзавдань на даний період навчання. Системазанять при цьому не є чергуванням різнихтипів занять, а правильним здійсненнямпроцесу навчання фізичних вправ, виходячиз реалізації принципів дидактики. Прирозподілі засобів фізичного виховання(загально розвиваючі вправи, основнірухи, вправи спортивного характеру, рухливі ігри) за системами занятьперевага надається тим з них, які маютькращий оздоровчий ефект та різнобічнийвплив на дітей [2].
Заключний етаппланування — складання оперативногоплану на один-два дні, до якого входитьплан-конспект заняття з фізичної культуриз визначенням конкретних навчально-виховнихзавдань, а також перелік рухливих ігорта вправ, що плануються вихователем дляпроведення з дітьми під час прогулянок.
1.2 Розподіл програмного матеріалуз фізичної культури у перспективномуплані
Планування зфізичної культури починається ізскладання графіка розподілу навчальногоматеріалу на місяць або квартал (забажанням вихователя). У ньому має бутиправильне розподілення програмногоматеріалу на окремі заняття. Залежновід обсягу і складності його, а такожважливості даних вправ для успішноговирішення освітніх, оздоровчих тавиховних завдань встановлюється такількість занять, яка потрібна для йогозасвоєння.
Перспективний планна місяць (квартал) є робочим (допоміжним)планом. Це планування дає можливістьметодично правильно розподілитипрограмний матеріал з фізичної культурина триваліший відрізок часу, а такожпоступово ускладнювати його, встановитипевну наступність між заняттями таіншими організаційними формами. Цейплан дає можливість встановити більштісний контакт між вихователями, щопрацюють позмінно, та дозволяє забезпечитинаступність у проведенні занять зфізичної культури [4].
Рекомендованийплан краще складати у вигляді графіка.Види фізичних вправ, взяті з програми, розміщуються в графічному плані одинпід одним. Програмний матеріал поділяється(з урахуванням поступового підвищеннявимог до дітей) як за складністю виконанняокремих вправ, так і за фізичнимнавантаженням.
Проти кожного видувправ у графі "І заняття" ставлятьзнак " + ". По горизонталі можнапростежити за послідовністю внесенняпевного виду вправ у програмний змістокремих занять, по вертикалі — змісткожного заняття. Слід пам'ятати, що накожне заняття плануються вправи зшикування та перешикування, комплексзагально розвиваючих вправ (за виняткомтих, які проводяться взимку на свіжомуповітрі: катання на ковзанах, лижах таін), основні рухи, рухливі ігри, вправиспортивного характеру.
При цьому враховуєтьсямісце проведення заняття з фізичноїкультури (на фізкультурному майданчикуабо в залі) та період року (погодніумови). Наприклад, стрибки в довжину тависоту з повного розбігу, метанняпредметів на дальність, деякі рухливіта спортивні ігри, які потребують багатомісця, планують провести на фізкультурномумайданчику.
У зв'язку з тим, щов процесі виконання графічного планузанять можуть виникнути різні зміни(погана погода і через це перенесеннязаняття з майданчика у фізкультурнийзал та ін), у графі «примітки»зазначають причину невиконання тих чиінших вправ.
Графічний план даєможливість наочно бачити хід виконаннякожного виду вправ, а також вноситикорективи в підбір засобів фізичноїкультури до окремих занять [2].
Розподіляючипрограмний матеріал у перспективномуплані, необхідно пам'ятати про реалізаціюдидактичних принципів: систематичності, послідовності, поступового ускладненняпрограмного матеріалу, повторення йправильного чергування видів рухів. Утеплий період року всі заняття з фізичноїкультури планують на свіжому повітрі.Восени, взимку та ранньою весною два зних проводять у залі, а три — нафізкультурному майданчику.
Велике значенняпри складанні перспективного плану маєдобір доступного дітям матеріалу, якийвідповідав би їх можливостям у зазначенийперіод. Дотримуючись послідовності, вихователь підбирає спочатку більшлегкі для дітей фізичні вправи та ігри, які потім поступово ускладнюються.
При плануванніслід обов'язково вводити повторенняфізичних вправ та ігор, які сприяютькращому засвоєнню рухових вмінь танавичок дітьми. Під час повтореннядоцільно вносити деякі зміни, щобускладнити виконання вправ або ігор.Наприклад, збільшення дистанції розбігупри стрибках у висоту та довжину, відстанідо цілі при метанні предметів та ін.Рухливі ігри ускладнюються за рахунокзбільшення відстані бігу, кількостіведучих та ін.
При плануванніслід дотримуватися правильного чергуваннярізних видів рухів: ходьби, бігу, метання, стрибків, лазіння та ін. Вправи з основнихвидів рухів треба чергувати й поєднуватиз іншими видами вправ так, щоб вониохоплювали більше м'язових груп, всебічновпливали на організм дітей. Наприклад, доцільно поєднувати на одному заняттістрибки у довжину з місця з лазінням погімнастичній стінці або канаті та ін.При цьому навантаження буде розподіленерівномірно на м'язи ніг, рук, тулуба, щосприяє гармонійному фізичному розвиткудитини. Складні види основних рухів(стрибки в довжину та висоту з розбігу, лазіння по канату, метання предметів вціль або на дальність) доцільно плануватина трьох-п'яти заняттях підряд, зпоступовим ускладненням. На одномузанятті навчити дітей правильновиконувати згадані вище рухи неможливо, процес їх навчання тривалий і потребуєбільше часу.
Одночасно виховательпродовжує повторювати ці рухи з дітьмипід час прогулянок, використовуючи дляцього рухливі ігри та ігрові завдання.Наприклад, метання м'ячів (торбинок зпіском) у ціль у старших дошкільниківудосконалюється в таких іграх: «Влучив обруч», «Цілься краще», «Мисливціі зайці». Лазіння по гімнастичнійстінці в іграх: «Ведмідь і бджоли»,«Мисливці і мавпи», «Пожежникина навчанні» та ін. Потім, коли дітиоволодіють цим рухом, вони періодичноповторюють його протягом року [3].
Розподіляючи рухливіігри у графічному плані, потрібновстановити їх найбільш доцільнупослідовність. При цьому необхідновраховувати ступінь складності руховогозмісту і правила гри, взаємодію гравців, взаємозв'язок між програмним матеріаломз основних рухів або вправ спортивногохарактеру та рухливими іграми на кожномуконкретному занятті. Ігрова діяльність, яка відбувається майже завжди в умовах, що швидко змінюються, сприяє розвиткуу дітей вміння доцільно використовуватираніше вивчені рухи відповідно дозавдань і правил гри.
1.3 Оперативне планування з фізичноїкультури
Після розподілупрограмного матеріалу з фізичноїкультури на місяць або квартал виховательскладає план на один-два дні. У ньомузаписують план-конспект заняття зфізичної культури, зазначають рухливіігри, основні рухи та вправи спортивногохарактеру, які виконуватимуться дітьмипід час ранкової та вечірньої прогулянок.
Велике значення прискладанні плану заняття з фізичноїкультури має чітка постановка педагогічнихзавдань: освітніх та виховних, щовирішуються в процесі навчальної роботиз фізичної культури. Оздоровчі завдання, як правило, не записують у плані заняття, тому що вони обов'язково вирішуютьсяна кожному з них.
--PAGE_BREAK--Спрямованість назміцнення здоров'я, на забезпеченнярізнобічного фізичного розвитку дітейє однією із специфічних рис заняття зфізичної культури. Удосконалення функційорганізму, підвищення його працездатності, опірності різним захворюванням та інше- усе це входить до переліку оздоровчихзавдань, що вирішуються під час занять.Усі фізичні вправи, які виконують дітина занятті, тією чи іншою мірою впливаютьна зміцнення здоров'я. Тому конкретизуватиоздоровчі завдання у планах заняттянедоцільно. Як виняток, на окремихзаняттях, метою яких є плавання, катанняна ковзанах або лижах, можна поставитиоздоровче завдання — сприяти загартуваннюдітей під час виконання згаданих вищевправ.
Навчання у процесіфізичного виховання має свою специфіку.На заняттях з фізичної культури наочновиявляються фізичні, вольові та моральніякості дітей. На цих заняттях створюютьсятакі умови, коли дитина долає відчуттястраху, невпевненості, виявляє спритність, витривалість, швидкість. Саме такіситуації виникають, наприклад, під часвиконання вправ з рівноваги (ходьба поколоді або гімнастичній лаві), лазінніпо гімнастичній стінці або канаті таін.
Однак вихованняпозитивних моральних і вольових рисхарактеру дітей — тривалий процес, якийне обмежується одним заняттям або навітьмісяцем. Протягом усього дошкільногоперіоду його здійснює весь педагогічнийколектив дитячого садка. Тому важливо, щоб вихователь, плануючи заняття, визначав основні завдання виховання, які впливають із змісту навчальногоматеріалу, вимог програми, форм і методівїх реалізації на заняттях з фізичноїкультури та під час прогулянок [7].
Формулювати цізавдання в плані заняття для дітейстаршої групи можна, наприклад, так:«сприяти вихованню дисциплінованостіта колективізму під час гри-естафети»Хто швидше".
Розвиток фізичнихякостей (спритності, швидкості, сили таін) здійснюється в процесі навчаннядітей рухових дій. Науковці (О.В. Вавілова, Е.С. Вільчковський, Т.І. Осокіна та ін), які розробляли цю проблему, вважають, що навчання рухових дій важлива сторонапедагогічного процесу на заняттях зфізичної культури, де в єдності формуютьсярухові навички та розвиваються фізичніякості дітей різних вікових груп.Формулювання їх у плані може бути таким- розвивати спритність та швидкість підчас гри «Квач».
На заняттях зфізичної культури у старших групах, дезастосовується колове тренування, основне завдання їх може формулюватисятак: «сприяти комплексному розвиткуфізичних якостей і підвищенню руховоїпідготовленості дітей».
Під час плануванняпрограмного матеріалу важливо передбачитидостатній ступінь фізичного навантаження, поступовість його наростання від заняттядо заняття, дотримання оптимальнихінтервалів між виконанням вправ. Тількиза таких умов успішно розвиватимутьсяфізичні якості дітей.
Правильна постановканавчальних завдань на кожне заняттядає змогу конкретизувати діяльністьвихователя, підвищити ефективністьнавчальної роботи з фізичної культури.Освітні завдання ставляться в різнихформулюваннях: ознайомити, навчити, закріпити, вдосконалювати.
Для того щобвстановити певні закономірності уформулюванні освітніх завдань, слідрозглянути ці питання з погляду формуваннярухової навички. Початковий етапформування навички починається з першогоознайомлення з рухом і закінчуєтьсявмінням виконати його у загальних рисах[10].
На першому етапіформування навички ставиться завданняознайомити дітей з новим для них рухом.По суті, це початок навчання, у процесіякого вихованці не тільки ознайомлюютьсяз вправою, а й роблять перші спробивиконати її. Тому на цьому етапірозучування нового руху освітнє завданнядоцільно формулювати так: «ознайомитидітей з виконанням певного руху». Цезавдання ставиться лише на одномузанятті, оскільки ознайомлення дітейнавіть із складним за структурою рухомздійснюється протягом одного заняття.
Коли діти вже оволодіютьструктурою руху в загальних рисах (післякількох потворних спроб), переходятьдо розучування всіх його компонентівта закріплення руху.
На наступному етапіформування рухової навички уточнюютьсясистеми вироблених умовних рефлексів.Таке уточнення відбувається в мірунеобхідної концентрації нервовихзбуджень, що надходять у певні ділянкиголовного мозку. Характерна особливістьцього етапу формування рухової навички- те, що процес уточнення відбуваєтьсяхвилеподібно. Так, після вдалих спробвиконання рухів у дітей можуть бутиневдачі.
У міру повторення рухутакі «зриви» бувають все рідше.Можна припустити, що хвилеподібністьстворення динамічних стереотипівпов'язана з моментами урівноваженнянервових процесів, із складнимивзаємодіями їх.
Тривалість періодууточнення залежить від складності руху, підготовленості дітей, їх емоційногостану тощо. Однією з причин затягуванняперіоду уточнення може бути наявністьу дітей навичок, подібних до руху, щовивчається, але водночас і істотновідмінних від нього. У цьому випадкувідбувається негативне перенесеннявже знайомих навичок на новий рух(інтерференція). Один з важливих прийомівзапобігання інтерференції — чіткевизначення і протиставлення старих інових умов, дій, старих і нових цілей, які зазначав І.П. Павлов.
На цьому етапіформування рухової навички ставитьсязавдання — навчити дітей правильновиконувати відповідний рух. Це завдання, якщо воно стосується складних рухів, вирішується протягом кількох занять.Воно поділяється на ряд окремих завдань, які вирішуються на одному занятті.Наприклад, під час розучування стрибкау висоту з розбігу ставляться такіокремі завдання: навчити дітей під часстрибка не зупинятися перед перешкодою, відштовхуватися однією ногою з енергійнимзмахом рук вгору, добре згинати ногипід час стрибка, м'яко та стійкоприземлятися на обох ногах.
Незважаючи на те, що протягом цього етапу досягнуто певноїчіткості виконання рухової дії, в процесіповторень уточнюються окремі деталіруху. Навичка вдосконалюється й набуваєнових і зовні малопомітних якостей, пов'язаних із стабілізацією таавтоматизацією її.
А.М. Крестовниковвважав, що заключний етап формуваннярухової навички характеризуєтьсявдосконаленням контролю з бокукінестетичної та інших видів чутливості.На цьому етапі вдосконалюються навичкив усіх її ланках. Діти виконують вправучітко і легко.
У зв'язку з тим, щона третьому етапі формування руховоїнавички діти виконують рух у різнихпоєднаннях, ігрових ситуаціях, ускладненихумовах, навчальне завдання доцільноформулювати як «закріпити абоудосконалювати вміння і навички певнихрухів». Воно найчастіше застосовуєтьсяу практиці роботи вихователів[6].
У плані-конспектіставляться конкретні навчально-виховнізавдання з урахуванням наслідківпопереднього заняття та визначаєтьсяпослідовність їх вирішення. Такихзавдань може бути три-чотири. Післязапису зазначається інвентар, якийнеобхідно підготувати для даногозаняття.
У підготовчійчастині визначаються вправи з шикуваннята перешикування, стройові вправи, видиходьби та бігу, вправи для профілактикиплоскостопості, танцювальні кроки, загальнорозвиваючі вправи. Визначаютьсяпослідовність їх проведення та оптимальнедозування для дітей певної віковоїгрупи. В основній частині записуютьосновні рухи, вправи спортивногохарактеру та рухливі ігри.
Для успішногоформування та удосконалення руховихнавичок необхідно визначати кількістьповторень вправ та застосування найбільшоптимальних способів організації дітей, які забезпечують високу моторну щільністьзаняття. Конкретну кількість повторенняосновних рухів важко встановити. Воназалежить від обладнання фізкультурногозалу або майданчика, їх розмірів, кількості інвентарю, організації дітейпід час виконання рухів, їх складностітощо.
Однак, якщо вправине потребують значних фізичних зусильта тривалого фізичного навантаження(метання предметів в ціль та на дальність, стрибки у довжину з місця, пролізанняв обруч та ін), орієнтовна кількістьповторень може бути в межах 10-16 разів.Вправи, які потребують значних фізичнихзусиль (лазіння по канату, повзання погімнастичній лаві підтягуючись наруках) або більшого часу на їх виконання(вправи з рівноваги, лазіння по гімнастичнійстінці та ін), повторюються 5-8 разів.Також потрібно записати назву гри, їїдозування в кількості повторень або вчасі та організаційно-методичнірекомендації, які слід враховувати підчас проведення гри.
У заключній частиніпланується повільна ходьба, вправи наувагу та спокійна ходьба (кількість їїповторень), якщо вона передбаченавихователем у цьому занятті.
Особливо важливопід час планування занять передбачитиорганізаційно-методичні заходи, спрямовані на підвищення моторноїщільності заняття, і записати їх упідготовчій та основній частинах[4].
При складанніоперативного плану на один-два дні, крімзанять з фізичної культури, належнаувага приділяється розвитку рухів дітейпід час прогулянок. З цією метою щодняплануються різноманітні рухливі ігри, вправи спортивного характеру та виконанняокремих основних рухів (метання в ціль, вправи з рівноваги, стрибки зі скакалкоютощо) на свіжому повітрі.
Плануючи рухливіігри під час прогулянок (не менше 4-5 надень), передбачають систематичнеповторення вже знайомих дітям ігор.Нові ігри із складними для дітей правиламирозучуються на прогулянці через 1-1,5тижні. Коли гра вивчена, її повторюють2-3 дні підряд, під час занять з фізичноїкультури або на прогулянці.
Вправи спортивногохарактеру планують майже на кожнупрогулянку (з урахуванням пори року).Взимку для дошкільників усіх віковихгруп можна планувати ходьбу на лижах, катання на санчатах, ковзанах (у старшихгрупах). Влітку катання на велосипеді(самокаті) та ігри спортивного характеру(бадмінтон, настільний теніс, городкита ін) у старших дошкільнят. Вони можутьбрати в них участь за своїм бажаннямсамостійно або при епізодичному контроліз боку вихователя.
Під час прогулянок(особливо в теплу пору року) можнапланувати виконання основних рухів зокремою підгрупою дітей (враховуючиіндивідуальну роботу з ними), яківідстають в руховій підготовці. Прицьому передбачають раціональнуорганізацію дошкільнят: фронтальне абопоточне виконання рухів.
Розділ 2. Створення умовдля ефективного фізичного вихованнядітей у дошкільному закладі
2.1 Фізкультурне обладнаннягрупової кімнати та його роль у підвищенніефективності проведення занять
Для дітей першогороку життя у груповій кімнатівстановлюють індивідуальні та груповіманежі.
Малюкам до 2,5-3 місяцівпідвішують яскраві іграшки (брязкальця, целулоїдні фігурки та ін) на висоті, зручній для їх розглядання. У другійчастині манежу для дітей від 3 до 6 місяцівіграшки розміщують так, щоб дитина легкомогла доторкнутися до них рукою.
Для малюків 5-6 місяцівіграшки кладуть у манежі в різних йогокінцях (із розрахунку по 1-2 іграшки длякожної дитини), щоб стимулювати їх рухи.Для індивідуальних занять з дітьмивикористовують: кільця, дерев'яні палички(довжиною 35-40 см, діаметром 1,5 см), кубики, м'ячі, кульки та ін.
У груповій кімнатібажано мати столик для підлізання тапіднімання на ноги, тримаючись за нього.Довжина столика до 1 м, ширина — 50 см, висота — 40 см з перекладинками, якізнаходяться під його кришкою по шириніта довжині.
Драбинка длялазіння з зачіпками довжиною 1,2 м, шириною- 60 см, відстань між східцями 12 см. Колода(краще з пінопласту) діаметром 25 — 30см, довжиною 2 м для перелізання.
Гірка дляповзання та спуску, переступання вздовжперил висотою 80 см. Вона має приставнудрабину довжиною 80 см та сходинки по 8см, скат довжиною 90 см і верхню платформурозміром 230 х85 см, з перилами висотою 45см.
У другійгрупі раннього віку (дітивід 1 року до 1 року 6 місяців) необхіднадрабинка-стрем'янкависотою до 1 м, якаскладається із двох драбинок шириною90 см, розташованих під кутом одне доодного[4].
Гірка дляскочування висотою 90 см складається ізскату розміром 140 х 60 см, верхньоїплатформи розміром 60 х 60 см, розташованоїперпендикулярно до скату, драбинкирозміром 80 х 60 см з перилами висотою 40см; сходинки шириною 20 см, висотою 10 см.
Для ходьби та вправз рівноваги необхідна доріжка з клейонкиабо міцної тканини довжиною 2 м, шириноювід 25 до 40 см; дошка довжиною 2-2,5 м, шириною25 см; похила дошка із зачіпками довжиною2,5 м, шириною 25 см; ящик розміром 50x50x10см.
Для метання предметівпотрібна горизонтальна ціль: ящик абокошик діаметром 80 см.
Для вправ впереступанні шнур або палиця закріплюютьсяна 2 стояках (висотою 130 см). Застосовуєтьсятакож ребриста дошка довжиною 2 м, шириноюЗО см, з планками 1,5 х 1,5 см на відстані2,5 см.
Для індивідуальнихзанять використовуються іграшки-каталки, обручі діаметром 45 см, кільця, паличкитощо. У групі можна підвісити легкігойдалки або поставити гойдалкибалансир (довжина дошки160 см, ширина 20 см, висота підставки 25см, висота стійок 45 см, довжина ручки 22см, діаметр 2 см), діти розкочуються наних, присідаючи та піднімаючись на пряміноги.
У першій молодшійгрупі розміщують драбинку-стрем'янкувисотою 150 см (з двох прольотів шириноюпо 65 см), відстань між східцями 12-15 см.Гімнастична стінка висотою 1,5 м, шириноюпрольоту 70 см (відстань між східцями 15см, їх діаметр З см). Гірка з драбинкоюта скатом висотою 90 см, місток ізсходинками висотою 10-12 см, шириною 20 см(висота перилець 50 см); драбинкаприставна з зачіпками довжиною 150-200см, відстань між рейками 12-15 см. Мотузянапідвісна драбинка довжиною 130 см, шириною 40 см, відстань між східцями12-15 см. Ящики дерев'яні розміром 50 х 50 х15 см, дуги висотою 40 см, відстань міжкінцями 60 см.
Для ходьби використовуютьсяшнури довжиною 10-12 м; дошка довжиною 2,5м, шириною 20-25 см, яку піднімають нависоту 20 — 25 см. Для переступаннявикористовується горизонтальна драбинкадовжиною 2 м, відстань між східцями15-20 см; ребриста дошка довжиною до2 — 2,5 м, шириною 20 см, відстань між планками6-8 см.
продолжение--PAGE_BREAK--
Стояки висотою160-180 см використовуються для натягуванняшнура, на якому підв'язують іграшки абокульки, діти намагаються дістати їхпідстрибуючи на обох ногах. Коли шнурнатягують на висоті 40 — 50 см діти виконуютьпід ними підлізання. Для вправ у метаннім'ячів застосовуються горизонтальніцілі на підлозі (кошик або ящик), а такожзакріплюють на гімнастичній стінцікільце діаметром 40 — 45 см на висоті110 — 120 см. У дошкільних групахрекомендується обладнати для дітей«фізкультурний куточок»: гімнастичнастінка (один-два прольоти висотою2,2-2,5 м, шириною 80 см, відстань між східцями15-20 см), канат довжиною 2,5-3 м, діаметр2,5-3 см, мотузяна драбинка, 2-3 куби, гімнастична лава довжиною 2,5-3 м, ребристадошка довжиною 2,5 м, навісна драбинката дошка довжиною 2,5 м.
У групах повинні бутинавісні мішені та баскетбольні кільцядля метання м'ячів. Дрібний фізкультурнийінвентар: обручі, м'ячі різних розмірів, гімнастичні палиці, скакалки, торбинкиз піском та ін. у достатній кількості.Він використовується для виконаннязагально розвиваючих вправ, у рухливихіграх та для самостійної руховоїдіяльності дошкільнят.
2.2 Обладнання фізкультурного залу
У фізкультурному залівстановлюється все необхідне обладнаннядля проведення занять з фізичноїкультури.
Гімнастична стінка(висота 2,5 м, ширина прольоту 80 см, відстань між рейками 15-20 см) — 6-8 секцій.
Гімнастичні лави(довжина 3,5-4 м, висота ЗО см, ширинаверхньої дошки 20 см, нижньої планки 8см) — 4-5 шт.
Канати (довжина3-3,5 м, діаметр — 2,5-3 см) — 4-5 шт.
Підвісні мотузянідрабинки (довжина 2,5-3 м, ширина 65 см, відстань між рейками 20 см) — 2-3 шт.
Гімнастичні матидля стрибків з поролону (120x200 см) — 6-8шт.
Гумова доріжка(40x500 см).
Набори дощок(довжина 3,5 м, ширина 20см), драбинок (довжина3,5 м, ширина 40 см, відстань між рейками20-25 см) з крючками на одному кінці — 2-3набори [5].
Ребристі дошки(довжина 2,5-3 м, ширина20 см, відстань між планками — 8 см) — 3-4 шт.
Куби длявправ у стрибках та рівноваги (з ребромкуба 20, 30, 40 см) — 9 шт.
Дуги (висота- 40, 50, 60 см, відстань між підставками 60см) — 9 шт.
Довгі шнури(довжина 12-15 м) — 4 шт.
Мотузки длявправ у рівновазі (довжина 8-10 м, діаметр2 см) — 2 шт.
Стояки для стрибків, підлізання (висота 1,8 м) — 2 шт.
Щити для метанняв ціль (діаметр 60 см) з крючками, щобпідвішувати їх до гімнастичної стінки- 6-8 шт.
Переносні кошикидля метання м'ячів (діаметр 1 м, висота60 см) — 4 шт.
Кільця для метанняна стояках (висота 2,2 м, діаметр кільця30 см) — 3-4 шт.
Навісні баскетбольніщити (80x90 см) з кільцями діаметром 45см) — 2 шт.
Різнокольоровіпрапорці (розмір тканини 12x20 см, довжинапалички 30 см) — 80 шт.
Обручі (діаметр55-70 см) — 40 шт. Скакалки (довжина150-180 см) — 40 шт.
Гімнастичні палиці(довжина 90 см, діаметр 2,5 см) — 40 шт.
М'ячі гумові (діаметр8,15, 25 см) — по 40 шт.
Торбинки з піском(6х 10 см, вагою 100 та 200 г) — по 60 шт.
Торбинки з піском(20x30 см, вагою 500-700 г) — 6-8 шт.
Кубики дерев'яніабо пластмасові (4x4x4 см) — 60 шт.
Фізкультурні залимають відповідати таким санітарно-гігієнічнимвимогам: оптимальна температура в періодпроведення занять +4… +16 °С, вентиляціяз використання фрамуг, вентиляторів таінших пристосувань (протягом годиниповітря у залі повинно змінюватисятричі); норма освітлювання на рівніпідлоги для ламп розжарювання — 15 лк; для люмінесцентних ламп — 300 лк; вікназакриті захисними сітками; стінипофарбовані у світлі тони, що сприяєкращому освітленню залу; підлогу в заліне потрібно покривати лаком або змащуватимастикою для запобігання травмам дітей, особливо під час рухливих ігор.
Обладнання та інвентаррозміщують залежно від розміру іпланування залу. Гімнастична стінка, лави, гімнастичні мати знаходяться узалі постійно, а інший інвентар (куби, дошки, стояки та ін) можуть зберігатисяу підсобному приміщенні і виносятьсябезпосередньо перед початком заняття(у разі потреби). Дрібний фізкультурнийінвентар (м'ячі, скакалки, палиці та ін)зберігають на стелажах, які закріплюютьсяна стінці залу [8].
При обладнанні залуосновну увагу звертають на міцністькріплення гімнастичної стінки, канатів, підвісних драбинок до стін та стелі.Потрібно систематично стежити заміцністю кріплення та стійкостігімнастичного обладнання (лави, щитидля метань, стояки та ін), щоб запобігатитравмам дітей та нещасним випадкам.
2.3 Обладнання фізкультурногомайданчика
Розміри фізкультурногомайданчика залежать від того, яку площуможна використати на території дитячогосадка для його обладнання. Орієнтовнірозміри майданчика 20x30 м для дітеймолодшого віку та 30x40 м — старшого.Фізкультурне обладнання розміщують наньому по боках так, щоб основна площайого була вільною. Це надає змогупроводити на ній загально розвиваючівправи, метання предметів на дальність, рухливі ігри та вправи спортивногохарактеру.
Покриття фізкультурногомайданчика може бути трав'яне абоґрунтове з утрамбованою сумішшю цегли, глини та вапняку з піском. Для посівурекомендують таку суміш трав (у відсотках): м'ятлик луговий — 20, овсяниця червона — 60, клевер білий — 8, гребеник звичайний- 12. Норма висіву насіння на
їм2— 15-20 г при гарній схожості (95%), на ґрунті, який захаращено бур'яном, норми посівузбільшуються до 25-30 г на 1 м2.Найбільш сприятливі строки посіву — зпочатку весни і до середини червня.Перший раз траву косять при її висотіпонад 10 см.
Рівень ґрунтуфізкультурного майданчика повинен бутина 10 см вище оточуючої землі і трохизнижуватися до його меж, що забезпечуєстікання дощової води.
Фізкультурниймайданчик обладнується різноманітнимиприладами, які створюють відповідніумови для виконання основних рухів.
Для стрибків удовжину та висоту обладнують яму зпіском (розміри 2,5x6 м, глибина 30 см), стінки її укріплюються дошками на рівніземлі) На відстані 40 см від краю ямизакопують брусок або товсту дошкушириною 20-30 см, довжиною, що дорівнюєширині ями. Брусок (дошку) фарбують білоюабо жовтою фарбою.
Для вправ у стрибкаху висоту поряд з краями ями вкопуютьдві короткі труби (довжиною 20-30 см, діаметром 3-4 см). У них встромляютьдерев'яні стояки 60-70 см, до якихзакріплюється гумова тасьма. Черезкожні 5 см на стояках ставлять певніпозначки, щоб можна було орієнтуватися, на яку висоту поставити тасьму. Під часстрибків у висоту та довжину з розбігупісок у ямі розпушують, щоб дітиприземлялися на м'яку опору [6].
Для вправ у рівновазівстановлюють колоду (поперечний розріз15x15 см, висота — 30-40 см, довжина — 5-6 м длядітей молодшого віку, 6-8 м — старшого) здрабинкою для сходження на одному кінці.
Пеньки абопарканчик з пеньків різногодіаметра (20-30 см) та різної висоти (від25 до 40 см). Довжина парканчика 8-10 м. Пенькивкопують у землю на глибину 60-70 см(впритул або на відстані 10-15 см).
Автомобільніпокришки (10-12 шт.) вкопуютьв землю впритул або на незначній відстані,їх фарбують нітрофарбою у різні кольори.
Для старших дошкільниківвстановлюють балансири різної
конструкції:
а) колода (діаметр25-30 см, довжина 3,5-4 м) закріплюється наодній осі; висота робочої поверхнібалансира над землею 50-60 см;
б) на двох дерев'янихстовпчиках (висотою 40-50 см) підвішуєтьсяколода (довжиною 2,5-3 м) за її кінці. Нижнійкрай колоди знаходиться на висоті 10-15см, що дозволяє дитині у разі втратирівноваги зійти з неї. Для вправ злазіння, перелізання та підлізаннявстановлюється по прямій лінії вздовжмайданчика або під прямим кутом (2прольоти х 2) гімнастичнастінка (висота 2,2 м длямолодших дітей, 2,5 м — для старшихдошкільників, ширина прольоту — 80 см, відстань між рейками 15-20 см).
Дугоподібнідрабинки — ліани длястарших дошкільників з відстанню міжрейками 20-25 см.
Дуги дляпідлізання (6-8 шт.) висотою 40-60 см, поставлені на відстані 1 м.
Гімнастичнемістечко — порівняноскладна, але дуже потрібна споруда длявиконання дошкільниками вправ з лазіння.Конструкція для підвішування приладівскладається з двох стовпів (висота 3-3,5м) і перекладиною між ними (довжина 5-6м). До перекладини кріплять підвіснеприладдя (2-3 канати, мотузяну драбинку)за допомогою спеціальних гаків. Кінціїх треба закрутити у вигляді спіралі, щоб при розгойдуванні канат або драбинкане зірвалися з кріплення. Гаки обов'язковокріплять гайкою і контргайкою[8].
Ігрова стінка(висота 1,8 м, ширина 5-6м) виготовляється з дощок або цегли(товщина 25 см). З одного боку стінкималюють олійною фарбою мішені (діаметр60 см), з другого — вбивають скоби длякріплення гімнастичних драбинок зметалевих труб або з дерева для лазіннядітей.
По ширині майданчикана протилежних його краях встановлюютьбаскетбольні щити (120 х 90 см), вониможуть бути дерев'яні, з пластику чиіншого твердого, гладенького матеріалу,3 см завтовшки.
Баскетбольний кошик(кільце із сіткою діаметром 45 см)закріплюють на відстані 20 см від нижньогокраю щита на висоті 2 м від поверхнімайданчика. Найбільш зручний варіантприкріпити щити до металевих конструкцій, які виносять щити на 1-1,5 м від лицевоїлінії у бік майданчика. Щити фарбуютьбілою або світло-сірою фарбою, а окантовку- червоною або блакитною (завширшки — 5см).
Для бігу та їзди навелосипеді обладнується доріжка(ґрунтова або гумобітумна) довжиною150-180 м. Доріжка ділиться на дві половини(по 1,5 м) з однією лінією старту та трьомалініями фінішу (для бігу на дистанції10,20 та 30 м). Поверхня доріжки повиннабути рівною та не розмокати від дощу.
У дошкільних закладах, де площа майданчика обмежена, біговудоріжку можна спланувати на асфальтовомупокритті.
По периметру територіїдошкільного закладу обладнують «смугуперешкод» (для дітей молодшого тастаршого віку окремо), які складаютьсяз 10-12 предметів. Серед них: колода, декілька пеньків, автомобільні покришкирізного розміру, бар'єри для перелізання, рукохід, дуги та ін.
Крім стаціонарногофізкультурного обладнання, необхіднотакож мати переносне: гімнастичні дошки, драбинки, дуги, ворота для гри у футболта хокей (шириною 2,5-3 м, висотою 1,2-1,5 м).
Фізкультурне обладнаннямає заохочувати дітей своєю формою тафарбою. Дерев'яні прилади фарбуютьолійною фарбою або лаком, це захищає їхвід впливу вологи. Усі частини, якізнаходяться в землі, покривають бітумнимлаком з метою запобігання гниття.Обладнання, яке зроблено з металу, слідвстановлювати на міцному фундаменті.Його фарбують нітроемаллю світлихкольорів з тим, щоб влітку воно меншенагрівалося. Під гімнастичною стінкою, рукоходом, колодою необхідно зробитим'яку подушку з піску заввишки 20-30 см.
На території дошкільногозакладу встановлюють столи для гри унастільний теніс, обладнують майданчикидля гри у городки та бадмінтон. Якщо єможливість, відводиться асфальтованадоріжка для катання на роликовихковзанах, спортролерах та педальнихавтомобілях.
Кожну вікову групутреба забезпечити дрібним інвентарем: обручами, прапорцями, м'ячами різногорозміру, а старших дошкільників — скакалками, ракетками та воланами длябадмінтону, роликовими ковзанами, велосипедами, серсо, кільцекидами тощо.Узимку на фізкультурному майданчикурекомендується залити ковзанку (площа200-250 м2), спорудити гірки для катанняна санчатах та прокласти лижню.
Заливають ковзанкупри стійкій морозній погоді (-5-10°С) колиземля вже промерзла і випав сніг. Навколомайданчика насипають сніговий валик, який після змочування водою і замерзаннявиконує роль бар'єра під час заливанняковзанки. Якщо товщина нарощеного льодудосягає 5-6 см, на ковзанці можна проводитизаняття. Не рекомендується заливатиковзанку при температурі нижчій за — 10°С та вітряній погоді, тому що лід буденерівний, з повітряними мішечками.Ковзанку заливають за 2-3 дні.
Для обладнанняснігової гірки потрібно під час відлигинакотити кучугури зі снігу, втрамбуватиїї, надати бажаної форми, тобто зробитибар'єри навколо стола і вздовж спусковоїчастини та вирубувати східці. Схил гіркимає бути по довжині в 3-4 рази більший заїї висоту. Ширина спускової доріжки1,5-1,8 м, висота бар'єрів 50-60 см.
Найзручнішою длявикористання є дерев'яна гірка, якумонтують з дерев'яних брусків. З дощоквиготовляють стіл, бар'єри, прокат ісхідці. На проїжджу частину насипаютьі утрамбовують тонкий шар снігу іполивають його водою для утворенняльодяної кірки [12].
Для вправ у рівновазіроблять снігові вали (для їх основиможна використати встановлені намайданчику лави та колоду), а такождоріжки для ковзання (2-3), довжиною 5-6 м, шириною 1-1,5 м3.
Розділ 3. Залежність ефективностізанять від способів організації, руховоїдіяльності та режиму дня дитини
продолжение--PAGE_BREAK--
3.1 Способи організації дітей назаняттях з фізичної культури
Важлива умова поліпшенняякості заняття — використання найбільшраціональних способів організаціїдітей й досягнення оптимального фізичногонавантаження на їх організм. Раціональнаорганізація навчання дітей фізичнихвправ є однією з основних передумовсуттєвого підвищення загальної тамоторної щільності занять з фізичноїкультури.
Загальна щільністьзаняття визначається як відношеннячасу, який педагогічно виправданий, довсієї тривалості заняття. Вона передбачає:
1. Організацію дітей, повідомлення навчальних завдань.
2. Підготовку таприбирання фізкультурних посібників, необхідних перешикування дітей під часзаняття, та ін.
3. Безпосереднє виконанняфізичних вправ та спостереження за нимипід час відпочинку, участь у рухливихіграх, розвиток фізичних якостей.
4. Пояснення вихователя, виправлення помилок, допомога дітям, страховка.
5. Використання наочнихпосібників, показ вправ.
6. Педагогічний контроль.
7. Мотивація дітей.
8. Виховна робота підчас заняття.
9. Підбиття підсумківзаняття.
Вищезазначеніелементи педагогічної діяльностівихователя, які спрямовані на підвищеннязагальної щільності заняття, постійнодоповнюються та зміцнюються залежновід віку дітей, змісту заняття, педагогічноїмайстерності вихователя та ін.
Час, затрачений набезпосереднє виконання вправ, маєнайбільше значення, бо саме в цей періодвирішуються оздоровчі й освітні завдання(формування рухових навичок і розвитокфізичних якостей). Відношення часу, затраченого на безпосереднє виконанняфізичних вправ та рухливих ігор, довсього часу заняття називається моторною(руховою) щільністю його[10].
Моторна щільність- найбільш специфічний показникефективності заняття. Вона може бутирізною залежно від його змісту, організаціїі методики проведення. Щодо організаціїі методики, то вона повністю залежитьвід підготовки вихователя до заняттяі дій під час його проведення.
Для збереженнячасу заняття, для виконання дітьми вправвелике значення мають завчасне розміщеннята максимальне використання наявногофізкультурного інвентарю. Щільністьзаняття також залежить від того, у якомупоєднанні за обсягом та тривалістювиконуються такі види діяльності дітей: сприйняття та осмислення пояснень, показ вправ; виконання вправ дітьми; спостереження за рухами інших дітей, відпочинок; допоміжні дії (встановленняфізкультурних посібників); паузи підчас занять (чекання своєї черги, роздаванняінвентарю та ін).
Для збереження щільностізаняття необхідно намагатися максимальноскорочувати час на встановлення таприбирання посібників, чітко пояснювативправи, запобігати невиправданим паузамдля чекання виконання вправ, вибиратинайбільш оптимальний спосіб організаціїдітей для виконання основних рухів.Моторна щільність безпосередньовідображається на фізичному навантаженні.Вихователю слід пам'ятати, що рухи, яківиконуються з постійною зміною швидкостіта ритму, а також вправи, які пов'язанііз статичними зусиллями, стомлюютьдітей значно швидше.
Особливої увагивихователя вимагає визначення тарегулювання фізичних навантажень, томущо від них суттєво залежить результатзастосування фізичних вправ. Піднавантаженням слід розуміти певнувеличину впливу вправ, що виконуються, на ті чи інші органи, системи органівабо весь організм у цілому. Відповіднодо цього впливу реакції організму тазміни у його стані у значною міроюобумовлює успішність вирішення завдань, які ставляться перед заняттям.
Фізичне навантаженнязалежить від багатьох факторів: характерувправ та ігор, поєднання різних видіврухів, їх інтенсивності, тривалості, кількості повторень, темпу виконання, координаційної складності, ступенязасвоєння даного руху та ін. Воно такожзалежить від нервово-психічногонапруження дитини, її емоційного стану.
Всі ці факторивраховуються при регулюванні фізичногонавантаження у процесі занять. Доцільночергувати фізичне навантаження звідпочинком, більш інтенсивні рухи зменш інтенсивними, більш складні заструктурою з менш складними, засвоєнідітьми вправи з новими.
Наші дослідження провплив різних за обсягом фізичнихнавантажень на організм дошкільниківсвідчить про те, що після виконаннянайбільш інтенсивних вправ (стрибки вдовжину, висоту з розбігу, лазіння поканату та ін) відновний період у дітейу середньому триває 1,5-2 хв. За цей часпульс, як правило, знижується до вихіднихданих, а перебудова глибини диханняпрактично відбувається через 20-30 с.Отже, паузи для відпочинку після виконаннявправ, які дають значне навантаженняна організм дитини, не повинні перевищувати1,5-2 хв. Після виконання рухів середньоїі малої інтенсивності (стрибки в глибину, вправи з рівноваги, підлізання під дугута ін) час на відпочинок скорочуєтьсядо 25-40 с.
Вибір певного способуорганізації дітей під час виконаннярухів залежить від педагогічних завдань, ступеня засвоєння ними даного руху, його складності, наявності фізкультурногоінвентарю та обладнання, місця проведеннязаняття.
Індивідуальнийспосіб передбачаєвиконання рухів однією дитиною, в тойчас як інші спостерігають за нею. Цейспосіб застосовується епізодично. Вінвиправдовується лише на початковійстадії формування навички, коли дітиознайомлюються з новим рухом, а такожу молодших групах, якщо виконуютьсявправи, які потребують страховки (лазінняпо гімнастичній стінці, перелізаннячерез колоду, ходьба по гімнастичнійлаві). При застосуванні цього способумоторна щільність найбільш низька.Різновидністю індивідуального способує виконання вправ за викликом вихователяз метою уточнення деяких елементіврухової дії (одна дитина виконує, а іншіспостерігають за нею). Однак індивідуальнаробота з дитиною повинна мати місце прибудь-якому способі ведення занять[5].
Фронтальнийспосіб організаціїдітей частіше за все застосовується упідготовчій та заключній частинахзаняття. Цей спосіб застосовується прирозучуванні нескладних рухів, які непотребують страховки та допомоги з бокувихователя, а також при закріпленні таудосконаленні вже засвоєних рухів. Йогоперевага — в максимальному охопленнідітей руховою діяльністю та забезпеченнівисокої моторної щільності заняття.
Проте фронтальнийспосіб не позбавлений деяких недоліків.Основний з них той, що вихователю важкоздійснювати індивідуальний підхід унавчанні і він змушений в основномувказувати на помилки, характерні длябільшості дітей.
Поточний спосіборганізації передбачаєвиконання по черзі одного й того самогоруху, найчастіше з шикуванням у колону.Наприклад, вправи у рівновазі, пролізанняв обруч, стрибки у довжину або висоту зрозбігу та ін. Під час виконання вправпотоком вихователь має змогу даватиіндивідуальні зауваження. У цьому однаіз значних переваг даного способу.
Залежно відконкретних умов може бути організованодва або три потоки. Наприклад, старшідошкільники пролізають в обруч абоходять по гімнастичній лаві двома-трьомапотоками (у двох-трьох колонах).
Починаючи ізсередньої групи, слід привчати дітейбез нагадування підходити до приладу, дотримуватися своєї черги. Наприклад, при виконанні ходьби по колоді або лаві, як тільки дитина дійшла до її середини, друга починає ходьбу, а третя в цей часпідходить до приладу. Повертаючись насвоє місце, після виконання запропонованогоруху дитина також виконує вправу.Наприклад, після стрибка в довжину абовисоту з розбігу діти йдуть у зворотномунапрямку по мотузці, яка лежить напідлозі (землі), або підлізають під дугу.Після ходьби по гімнастичній лаві(колоді) вони виконують пролізання вобруч або стрибають на обох ногах (якзайчики), просуваючись вперед.
При груповомуспособі організаціїдіти кожної підгрупи мають своє завдання.Дошкільників розподіляють на дві-чотирипідгрупи і кожній з них пропонують длявиконання різні рухи. Більш складнівправи виконуються під керівництвомвихователя та музичного керівника, аінші (у старших дошкільників) — самостійно.Потім підгрупи міняються місцями[5].
У застосуваннігрупового способу важливе значення маєправильний добір основних рухів. Нерекомендується застосовувати вправи, спрямовані на розвиток одних і тих самихгруп м'язів та фізичних якостей. Наприклад, стрибок у довжину з місця і стрибок углибину (з гімнастичної лави або куба).
Наукові дослідження(Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна, Ю.Ю. Рауцкис, О.Л. Богініч та ін.) підтверджують, щонайбільш вдалі ті вправи, які доповнюютьодна одну у всебічному впливі на організмдитини. Наприклад, вправи з лазіння аборівноваги раціонально поєднувати ізстрибками у висоту або довжину; метанняпредметів у ціль або на дальність — ізстрибками в глибину чи довжину з місця, пролізання в обруч (підлізанням піддугою) тощо.
Оскільки при виконаннідеяких рухів (лазіння по гімнастичнійстінці, канату, повзання по лаві та ін)інші діти тривалий час чекають своєїчерги, для заповнення цих паузрекомендується пропонувати їм додатковівправи. Вони повинні бути прості тазнайомі дітям. Місце для їх виконаннявідводиться поряд з основною вправоюі, як правило, у полі зору вихователя.Наприклад, у старшій групі троє дітейвиконують лазіння по гімнастичнійстінці (кожний на окремому прольоті), аінші у цей час стрибають зі скакалкою.Після лазіння по стінці діти берутьскакалки і стрибають, а наступні троєвиконують лазіння і т.д.
Застосування додатковихвправ значно підвищує рухову активністьдітей, дає змогу частіше повторюватирізноманітні основні рухи і кращеоволодівати програмовим змістом.
Змінний спосіборганізації застосовується, коли рухвиконує одночасно кілька дітей (3-5-7), арешта спостерігають, чекаючи своєїчерги. Так, коли виконується стрибок углибину, з лави (колоди) можуть одночаснострибати 4-5 дітей, те саме — у метанні вціль, лазінні по гімнастичній стінці(канату).
При застосуваннізмінного способу вихователю легшеспостерігати за дітьми, дозуватинавантаження, виправляти помилки, алещільність заняття нижче, ніж прифронтальному способі.
Одним з ефективнихспособів організації старших дошкільниківв основній частині занять є коловетренування. Дітейрозподіляють на декілька підгруп (4-5).Кожна з них виконує свій рух певний час(2-3 хв), а потім за командоювихователя переходить по колу донаступної вправи. Він має багато спільногоза організацією з груповим способом.Однак головна його мета спрямованістьна комплексний розвиток фізичних якостейу дітей [9].
Тому вправи неповинні бути складними, щоб діти мализмогу повторювати їх найбільшу кількістьразів.
Рухи для комплексуколового тренування підбираються зобов'язковим урахуванням принципувсебічного їхнього впливу на всі основнім'язові групи та системи організму(дихальну, серцево-судинну та ін). Це даєможливість більш ефективно тацілеспрямовано впливати на розвитокфізичних якостей: швидкості, спритності, гнучкості, сили та витривалості.
Однією з особливостейколового тренування є поєднання доситьчіткого нормування фізичного навантаженняз його індивідуалізацією. Враховуючитакож, що більшість дітей групи одночасновиконує запропоновані вправи, створюютьсяпозитивні умови для виховання моральнихта вольових якостей: самостійності, наполегливості, дисциплінованості, взаємодопомоги та ін.
Колове тренуваннямає значну перевагу над іншими способамиорганізації, сприяючи збільшеннюмоторної щільності заняття, підвищеннюефективності навчального процесу. Віндає змогу дітям самостійно виконуватифізичні вправи з посильним для нихнавантаженням.
При складаннікомплексу колового тренування, якийвиконується на початку основної частинизаняття, необхідно застосовуватизасвоєні дітьми вправи і чергувати рухивисокої інтенсивності з вправамисередньої або низької динамічності.
3.2 Керівництво самостійною руховоюдіяльністю дітей
Фізичний розвитокдитини, стан її здоров'я, руховапідготовленість залежать від тих умов, у яких вона живе, та запропонованогозагального режиму, невід'ємною частиноюякого є руховий режим. До його змістувходять комплекс організаційних формфізичної культури (заняття, ранковагімнастика, фізкультхвилинки та ін.), який використовується в педагогічномупроцесі дошкільного закладу, та самостійнарухова діяльність дітей.
Дитині властива потребау рухах. У ранньому віці вона відбуваєтьсяу зв'язку з предметною діяльністю, апізніше реалізується в різноманітнихіграх, виконанні фізичних вправ тапосильній праці.
Самостійна руховаактивність займає у малюків половинучасу від загальної їх діяльності протягомперебування у дитячому садку. Крім того, вона менш за все стомлює дітей з усіхформ рухової діяльності. Як відмічаютьК.Д. Губерт та М.Г. Рисе: «жодна з усіхформ рухової активності (організованіігри, зарядка, гімнастика) і навіть всівони разом не покривають цю потребу такповно, як самостійна діяльність, заумови, звичайно, відповідних обставин».4
На підвищення руховоїактивності малюків у самостійних іграхта вправах впливає правильне розміщенняобладнання, іграшок та посібників, новизна ігрового матеріалу, достатняплоща для ігор. Бажано, щоб у груповійкімнаті для дітей двох-трьох років булагімнастична стінка (один-два прольоти), драбинка-стрем'янка, гімнастична лава, куби, м'ячі, обручі, різні іграшки(автомобілі, візки), які стимулюютьрізноманітну рухову діяльність дітей.Вони розміщуються з таким розрахунком, щоб сприяти виникненню рухової творчостімалюків, закріпленню набутих вмінь танавичок [10].
Керівництво самостійноюруховою діяльністю передбачає постійнеспостереження вихователя за дітьми ісвоєчасне переключення їх на інший виддіяльності. Необхідно спонукати дітейробити самим все те, що їм під силу, привчати їх до правильного виконаннярухів у побутовій діяльності, під часігор та на прогулянці. Враховуючи швидкустомлюваність малюків від одноманітнихрухів та поз, їх невміння доцільнорегулювати свою діяльність, необхіднослідкувати за зміною рухів у чергуванніз короткочасним відпочинком.
продолжение--PAGE_BREAK--
Починаючи з другоїмолодшої групи, викликати руховуактивність у дітей допомагає створеннясприятливих оточуючих умов. Якщо угруповій кімнаті або на майданчику єцікаві рухові іграшки, дрібнийфізкультурний інвентар (м'ячі, обручі, скакалки та ін) та встановлені відповідніприлади, все це стимулює активністьдошкільнят і викликає бажання застосуватиці посібники в іграх та фізичних вправах.У групових кімнатах обладнуютьфізкультурний куточок, у якому встановлюютьдитячі тренажери, драбинку, канат абошест. Вони дають можливість закріплювативміння та навички у лазінні, рівновазі, розвивати фізичні якості (спритність, силу, витривалість та ін).
Підвищення руховоїактивності дошкільників досягаєтьсяперш за все заохоченням їх до індивідуальнихігор з м'ячами, іграшками, а такожпідвищення рухливості дітей усюжетно-рольових іграх. Однак найсуттєвішезначення для створення повноцінногорухового режиму мають рухливі ігри, щоорганізуються вихователем, та різноманітнісамостійні ігри, а також вправи та ігриспортивного характеру, які виконуютьсядітьми під час прогулянок.
Успішна організаціясамостійної рухової діяльності дітейзалежить від їх фізичної підготовленостіта наявного рухового досвіду. Тому підчас прогулянок її доцільно спрямовуватина удосконалення рухів та повторенняігор, які вже знайомі дітям. Підвищеннярухової активності під час ігор сприяєі спілкування дітей. Ігри, у яких вониберуть участь підгрупою, більш триваліта рухливі, ніж індивідуальні ігри.
Основні умови підвищеннярухової активності дітей в іграх (надумку Е.А. Тимофєєвої) такі:
1) правильний підбіріграшок, достатня кількість руховихіграшок, зручне їх розміщення для ігор, новизна ігрового матеріалу;
2) своєчасна допомогадитині у виборі іграшки, сюжету та змістугри, особливо при переході від одногорежимного моменту до іншого;
3) збагачення руховихнавичок дітей у процесі/гри з різнимиіграшками та предметами;
4) організаціяактивного спілкування дітей в іграх.
Прогулянка — найбільшсприятливий час для проведеннярізноманітних фізичних вправ та рухливихігор. Засоби фізичного вихованняпідбираються з урахуванням періодуроку та погодних умов; раціональноговикористання обладнання та фізкультурногоінвентарю на майданчику; активізаціїсамостійності дітей, створення у нихпозитивних емоцій, стимулюванняіндивідуальних можливостей кожноїдитини.
В усіх віковихгрупах протягом дня проводиться 4-5рухливих ігор, а влітку — 5-6. Одна з нихпланується на майданчику вранці підчас ранкового прийому та огляду дітей.В основному це гра середньої рухливості, яка була раніше розучена з дітьми. У цейчас також можна запропонувати окремимдітям тренування з м'ячем, пострибатизі скакалкою (старші діти). Слід заохочуватитих дітей, що проявляють самостійність, за власною ініціативою повторити вправи, які їм до вподоби. Загальна тривалістьвиконання вправ та участі в іграх підчас прийому для дошкільнят різнихвікових груп від 15 до 20 хвилин.
Кожний тиждень здітьми розучують одну рухливу гру, якаповторюється протягом місяця чотири-шістьразів залежно від складності її змісту.Крім того, кожний місяць проводитьсяпо 8-10 рухливих ігор, які були розученіраніше [5].
Зі старшими дітьмислід частіше проводити ігри спортивногохарактеру та естафети. Крім рухливихігор, необхідно широко застосовуватирізноманітні вправи в основних рухах: біг у різному темпі, стрибки, метанняпредметів у ціль та на дальність, лазіння-по гімнастичній стінці, вправиз рівноваги та ін.
При розподілі ігор тафізичних вправ протягом дня слідвраховувати співвідношення програмногоматеріалу, який планується на заняттіз фізичної культури (як в залі, так і намайданчику), з щоденними вправами таіграми, які виконуються дітьми під часранкової та вечірньої прогулянок.Застосовуючи ці засоби, враховуютьперіод року та погодні умови. У теплийперіод (влітку, травень та вересень)реальні для виконання практично всіосновні рухи, а також ігри, де переважаєбіг та метання, ігри-естафети.
Восени та ранньоювесною до змісту прогулянок вводятьрізноманітні вправи з рівноваги, зм'ячами, обручами, скакалками, рухливимиіграшками. їх можна організовувати унепогожу погоду на веранді або піднавісом.
Взимку планують ходьбупо колоді, снігових валах, метання вціль та ін., катання на санчатах, лижахта ковзанах. У будь-яку пору року підчас прогулянок широко застосовуютьсярухливі ігри. Якщо дозволяють погодніумови, з метою закріплення та удосконаленнянавичок в основних рухах, розвиткуспритності та швидкості, починаючи зсередньої групи, дітям пропонуютьвиконання вправ у певній послідовності, використовуючи смугу4 "перешкод"(колода, дуги, обруч для пролізання, ходьба по закопаних у землю автомобільнихпокришках та ін.). Оскільки названівправи вже вивчалися з дітьми під часзанять, то виконання їх на смузі «перешкод»не викликає особливих ускладнень удітей.
Значне місце напрогулянці відводиться вправамспортивного характеру, які плануютьзалежно від періоду року (взимку — катанняна санчатах, ковзання на льодовихдоріжках; ходьба на лижах; весною тавлітку — катання на велосипеді абосамокаті, роликових ковзанах). Регулярновпроваджуючи їх під час прогулянок, можна істотно активізувати руховудіяльність дітей, особливо в несприятливихпогодних умовах (низька температура, сніг).
Поряд із вправамиспортивного характеру, старшим дітямпропонують ігри з елементами спорту: баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м'ячем (у теплийперіод року) та хокей з шайбою безковзанів (взимку). Навчання вправспортивного характеру та елементівбільшості спортивних ігор проводитьсяпід час занять з фізичної культури, азакріплюються вони в процесі прогулянок[4].
Важливим моментому розподілі ігор та вправ під часпрогулянок є чергування фізичногонавантаження з відпочинком, більшінтенсивних фізичних вправ з меншрухливими. Наприклад, якщо діти середньоїгрупи вправлялися у метанні торбинокз піском у ціль або прокочували м'ячодне одному, їм після цієї вправипропонують гру з бігом «У ведмедя убору» або «Знайди собі пару».Епізодично допускається застосуванняодного й того самого руху під часвправлення на якому-небудь приладі тав рухливій грі. Діти старшої групивиконують кидки великого м'яча убаскетбольний кошик, а потім виховательрозподіляє їх на 3-4 команди і пропонуєпозмагатися у грі «Закинь м'яч укошик».
При проведенніігор та вправ слід застосовувати різніспособи організації дітей. Так, рухливіігри вихователь проводить зі всієюгрупою. Кожна гра повторюється 3-5 разів.У вправах спортивного характеру берутьучасть також всі діти. У деяких іграх(городки, настільний теніс, серсо) тавправах (катання на велосипеді, стрибкизі скакалкою та ін) беруть участь декількадітей, які мають бажання поуправлятисяу них.
Намагаючись збагатитипрогулянки рухливими іграми та фізичнимивправами, треба пам'ятати, що руховуактивність дітей наприкінці її слідзнижувати. Тому незалежно від змістуранкової прогулянки за 10-15 хвилин до їїзакінчення рухливість дітей обмежується.Цим забезпечується спокійний перехідїх до обіду та денного сну.
Необхідно доцільнорозподіляти рухову активність дітейпротягом перебування їх у дошкільномузакладі. Особливої уваги потребує другаполовина дня, коли часто проводятьсямалорухливі та спокійні види діяльностіу дошкільнят. Тому на вечірній прогулянціслід застосувати більш динамічні засобифізичної культури (основні рухи, вправиспортивного характеру, ігри, естафети).
У керівництві руховоюдіяльністю дітей під час прогулянки(за рекомендацією М.О. Рунової) можнавиділити два етапи. Спочатку виховательвиясняє у дитини інтереси до ігор тавправ, взаємовідносини з однолітками, виявляє її рухову підготовленість. Длярозвитку самостійної діяльності дітействорюються необхідні умови: своєчаснадопомога кожній дитині у виборі гри тавправ, фізкультурних посібників. Нацьому етапі застосовуються такі методита прийоми: спільне виконання вправдитини зі своїми однолітками, поясненнята показ більш складних елементів рухів, заохочення. Основним напрямком укерівництві руховою активністю дітейу процесі самостійної діяльності єзбагачення їх різноманітними рухами.
На другому етапіздійснюється більш інтенсивний впливвихователя на рухову активність дітей.Малорухливі діти залучаються додіяльності, яка сприяє розвитку інтересудо ігор та фізичних вправ. Дуже рухливихта збудливих дітей спрямовують навправи, які вимагають від них точностірухів (метання в ціль, вправи у рівновазі), вони стримують їх від значної рухливостіі сприяють формуванню уваги та стриманості.Індивідуальний підхід до дітей різнихвікових груп повинен застосовуватисяз урахуванням інтересу дитини до ігорта різних видів фізичних вправ.
Вихователю потрібнодобре знати стан здоров'я, фізичнийрозвиток, рухову підготовленість, особливості поведінки та інші показникиіндивідуального розвитку дитини. Упроцесі самостійної рухової діяльностідіти в основному самі регулюють фізичненавантаження, змінюючи більш інтенсивнірухи менш інтенсивними і за необхідностіроблять паузи. Однак слід спостерігатиза станом самопочуття дітей, здійснюючиіндивідуальне керівництво їх діяльністю[3].
Індивідуальнаробота повинна також спрямовуватисяна активізацію малорухливих дітей, покращання фізичної та руховоїпідготовленості більш слабких дошкільнят.Враховуючи індивідуальні особливостідітей, вихователь одним з них надаєдопомогу у виконанні вправ, а іншимнагадує, як їх робити, підбадьорює таоцінює рухові дії. Деяким дітям пропонуєвідпочити, попереджуючи їх втому тазанадто велике перегрівання від руховоїдіяльності.
Особливого підходупотребують діти, рухова активність якихобмежується після перенесених хвороб.Слід порадитися з лікарем, які вправиїм можна виконувати і в яких іграх братиактивну участь. Поступово цим дітямпропонують більш інтенсивні рухи тадинамічні ігри.
Треба слідкувати, щоб діти частіше вправлялися у тихспособах виконання рухів, якими вониволодіють гірше. Підтримувати бажаннядитини допомагати своїм одноліткамоволодіти важкою для них вправою.Наприклад, у старших групах — стрибкизі скакалкою, кидки баскетбольногом'яча в кошик та ін.
Таким чином, самостійна рухова діяльність маєвиняткове значення для формування удитини звички та потреби у систематичномувиконанні фізичних вправ і впливає навсебічний її розвиток. Поряд з закріпленнямта удосконаленням різних рухових дійу дітей формується почуття колективізму, виховується товариськість, доброзичливістьдо своїх товаришів, впевненість у своїхсилах.
3.3 Режим дня дитини
Потреби дитини усні, харчуванні, чистоті, зміні видівдіяльності, прогулянках на повітрізумовлюють відповідний режим дня, щомає важливе значення для збереження ізміцнення її здоров'я, повноцінногорозвитку.
Режим дня — правильний розподіл у часі головнихпроцесів життєдіяльності дитини.
Розвивальний івиховний ефект режиму заснований напринципі ритмічності, згідно з яким усізаняття мають відповідати ритмужиттєдіяльності організму. Режимзмінюється залежно від віку, стануздоров'я, особливостей виховання дітейу сім'ї й дошкільному закладі. Завдякийому діти звикають у певний час спати,їсти, гратися, навчатися, що зумовлюєутворення і закріплення в корі головногомозку системи умовних «рефлексів начас» (І. Павлов). Це означає, що у певнийчас залежно від режиму дня організмвиявляє відповідну рефлекторнудіяльність, тому необхідно правильнорозподілити у часі всі процесижиттєдіяльності дитини.
Звичка до певноїдіяльності у певний час готує до неїнервову, інші системи організму, запобігаєвиникненню негативних емоційних станів, перевтоми. Щоденне дотримання режимудня позитивно впливає на перебіг усіхфізіологічних процесів у організмі, стан нервової системи. Режим дня, якийвідповідає потребам віку і стану здоров'ядитини, сприяє її життєрадісному, бадьорому настрою, має велике виховнезначення, оскільки привчає її до порядку, організованості, відповідальності.
Активна діяльністьповинна чергуватися з відпочинком длявідновлення сил організму. Адже кожнапраця потребує певних зусиль, раціональнийрозподіл яких зумовлює оптимальнийрівень утомлюваності. Недостатнійвідпочинок спричинює перевтому, якаможе призвести до розладу діяльностінервової системи. Отже, за будь-якоговиду діяльності важливо не перевищуватиоптимального рівня втомлюваності, щодає змогу за активного відпочинку швидковідновити працездатність [2].
Діти дошкільного вікунадзвичайно чутливі до зміни режимудня. Це пов'язане з активним формуванняму цьому віці кори головного мозку, нервові клітини якої не можуть довгоперебувати в активному стані. Томупорушення режиму знижують працездатністьорганізму, спричинюють розлади діяльностіі поведінки дітей, які стають роздратованими, вередливими. Чим менша дитина, слабшаїї нервова система, тим важливішедотримання встановленого порядку змінивидів діяльності. На думку К. Ушинського,«головний закон дитячої природи можнависловити так: дитина вимагає діяльностіневпинно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю.Змусьте дитину сидіти — вона дуже швидковтомиться, лежати — те саме, йти вонадовго не може, не може довго ні говорити, ні співати, ні читати, і менш за все довгодумати; але вона бавиться і рухаєтьсяцілий день, змінює і змішує всі цідіяльності і не втомлюється ні нахвилину, а міцного дитячого сну достатньо, щоб відновити сили на майбутній день».
Ніщо так не організовуєдітей, як правильний розпорядок дня.Якщо з раннього віку привчати їх дорежиму, вони швидко до нього звикнутьі дотримуватимуться його.
Режим дня дитинидошкільного віку має відповідати такимпедагогічним вимогам:
1. Відповідністьприродному ритму основних фізіологічнихпроцесів дитячого організму, чергуванняактивної діяльності з відпочинком.
2. Постійність, стійкістьі визначеність головних елементів. Засловами А. Макаренка, ретельне дотриманнявстановленого режиму зменшує кількістьпорушень у поведінці дітей і відповіднознижує або виключає необхідністьзвертатися до покарань. Організаціярежиму дня повинна бути доцільною, раціональною, що мають усвідомлюватиі діти. Вихователь мусить вимагати йогодотримання доброзичливо, спокійно, аленаполегливо, рішуче. Ці вимоги здатнасприймати вже півторарічна дитина.Особливо важливо контролювати дотриманнярежиму, передусім на початкових етапах.Це бажано робити непомітно для дитини.
3. Гнучкість. Режиммає враховувати природні біорит-мидитячого організму. Для розвиткусаморегуляції організму важливо, щобусі аспекти режиму враховували бажання,індивідуальні особливості дитини.Наприклад, дитині зі збудливою, слабкоюнервовою системою потрібно частішевідпочивати і більше спати, а залежновід її самопочуття, стану здоров'я, попередньої або наступної діяльностіможна скоригувати час прийому їжі таін.
продолжение--PAGE_BREAK--
Загальнимикомпонентами режиму дітей в усіх віковихгрупах дитячого садка є: прибуття удитсадок, ранкова гімнастика, самостійніігри, приготування до сніданку, сніданок, допомога у прибиранні посуду, заняття, прогулянка, обід, сон, гігієнічнагімнастика, самостійна діяльність, полуденок, прогулянка, ігри, вечеря.Водночас режим дня кожної вікової групимає свої особливості.
У молодших групах, діти яких ще недостатньо оволоділинавичками самообслуговування, відводятьбільше часу на підготовку до прогулянки, одягання, прийом їжі, намагаючись церобити не за рахунок часу, відведеногона ігри і самостійну діяльність дітей.У старшій і підготовчій групах, дітямяких доводиться вирішувати значноскладніші навчально-виховні завдання, не варто збільшувати час заняття зарахунок інших компонентів режиму.
Привчати дітей донового режиму має вихователь у взаємодіїз батьками, які повинні дотримуватисяйого рекомендацій щодо організаціїжиттєдіяльності дітей удома. При цьомубатьки повинні усвідомлювати, що режимдня є засобом не лише фізичного виховання, а й основою успішного розумового, морального та естетичного розвитку[12].
Вчасні та якіснікультурно-гігієнічні процедури єпередумовою сенсорного виховання.Завдяки чіткій повторюваності режимнихпроцесів у дітей формується орієнтуванняу часі, уявлення про частини доби, днітижня; вони вчаться цінувати час, незапізнюватися, не поспішати, робити всевчасно; засвоюють навички культуриповедінки, знання про гігієну; звикаютьдо організованості, охайності, порядку.
Діти легко звикаютьдо режиму в дитячому садку і сім'ї, якщовсі умови виконання режимних процесівзбуджують у них позитивні емоції таасоціюються з ними: чиста тепла вода, пахуче мило, білосніжні скатертини, накрохмалені серветки.
Висновки
Неодмінною умовоювисокої ефективності процесу фізичноговиховання в дошкільному закладі єпланування роботи за даного напрямкуроботи.
Планування допомагаєвихователеві чітко визначити перспективуроботи, сформувати загальні та конкретнінавчально-виховні завдання, даєцілеспрямований напрям усій роботі зфізичного виховання відповідно до вікудітей, матеріальної бази, кліматичнихта інших умов дошкільного закладу.
Одним із шляхівполіпшення ефективності проведеннязанять з фізичного виховання в дитячомусадку є повноцінне та раціональнезабезпечення і розміщення обладнаннядля занять фізичними вправами. Повиннібути в повному обсязі укомплектованіспортивні зали та майданчики, тодікваліфікований вчитель на занятті зможев потрібному напрямку спрямувати своївміння, а дитина повноцінно реалізуватисвої можливості.
Важлива умова поліпшенняякості заняття — використання найбільшраціональних способів організаціїдітей й досягнення оптимального фізичногонавантаження на їх організм. Раціональнаорганізація навчання дітей фізичнихвправ є однією з основних передумовсуттєвого підвищення щільності занятьз фізичної культури.
На підвищення руховоїактивності малюків у самостійних іграхта вправах впливає правильне розміщенняобладнання, іграшок та посібників, новизна ігрового матеріалу, достатняплоща для ігор. Підвищення руховоїактивності дошкільників досягаєтьсяперш за все заохоченням їх до індивідуальнихігор з м'ячами, іграшками, а такожпідвищення рухливості дітей усюжетно-рольових іграх. Однак найсуттєвішезначення для створення повноцінногорухового режиму мають рухливі ігри, щоорганізуються вихователем, та різноманітнісамостійні ігри, а також вправи та ігриспортивного характеру, які виконуютьсядітьми під час прогулянок.
Досить вагоме значеннядля підвищення ефективності занять єраціональна організація режиму днядитини як в дитячому садочку так і вдома.
Література
Аксарина Н.М. Воспитание детей раннего возраста. — 3-е изд. — М., 1977.
Алябьева М.Н. Физическое воспитание детей раннего возраста. — 2-е изд. — К., 1978.
Богінич О. Оздоровча педагогіка // Дошкільне виховання. — 2002. — №7. — С 18-19.
Вільчковський Е.С., Курок О.І. Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. — К., 2001.
Вильчковский Э.С. Развитие двигательной функции у детей. — К., 1983.
Вільчковський Е.С. Заняття з фізичної культури в дитячому садку. — К., 1985.
Вильчковский Э.С. Физическое воспитание дошкольников в семье. — К., 1987.
Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку. — К., 1989.
Вільчковський Е.С. Ранкова гімнастика дошкільників під музику. — К., 1989.
Вильчкавский Э.С. Психолого-педагогические основы системы физического воспитания дошкольников // Воспитание детей дошкольного возраста. — К., 1991.
Вільчковський Е. С, Козленко М.П., Цвек С.Ф. Системи фізичного виховання молодших школярів. — К., 1992.
Вільчковський Е.С. Методика фізичного виховання в дитячому садку. — К., 1999. — С.1-20.
Вільчковський Е.С. Ранкова гімнастика дошкільників під музику. — К., 1989.
Денисенко Н.Ф. Від рухового режиму до здоров'я дітей // Дошкільне виховання. — 1995. — № 10. — С 10-11.
Денисенко Н.Ф. Гартуємо тіло і дух! Сучасні підходи до фізичного виховання та оздоровлення дошкільнят // Дошкільне виховання. — 2001. — № 6. — С.14-15.
Денисенко Н.Ф. Інформаційне забезпечення процесу фізичного виховання дошкільнят // Палітра педагога. — 2001. — № 2. — С.28-31.
Денисенко Н.Ф. Сучасні підходи до контролю у системі фізичного виховання // Дошкільне виховання. — 1999. — № 10. — С.11-13.
Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку. — 2-е вид. — К., 1979.
Дмитренко Т.І. Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку. — К., 1976.
Дмитренко Т.І. Руховий режим у дитячому садку. — К., 1980.
Запорожец А.В. Развитие произвольных движений. — М., 1960.
Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста: Учебник для пединститутов. — 3-е изд. — М., 1985.
Козленко М.П., Вільчковський Е.С., Цвек С.Ф. Теорія і методика фізичного виховання (початкові класи). — К., 1984.
Лайзене СЯ. Физическая культура для малышей. — 2-е изд. — М., 1987.
Лескова Г.П., Буцинская П.П., Васюкова В.И. Общеразвивающие упражнения в детском саду. — М., 1981.
Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. — Львів: «Штабор», 1997. — 204 с.
Липець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров'я, працездатність… — Львів, 1993. — 131 с.
Ляшенко Г.І. Фізіологічні особливості дітей дошкільного віку. — К., 1982. — С 5-18.
Медико-педагогический контроль за физическим воспитанием детей дошкольного возраста (метод, указания). — М., 1983.
Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. — 3-е изд. — М., 1986.
Осокина Т.И., Тимофеева Е.А., Фурмина Л.С. Игры и развлечения детей на воздухе. — 2-е изд., М., 1983.
Попіманська Т.І. Основи дошкільної педагогіки. — К., 1998. — С 168-198.
Сарапулова Є. Фізіологічно доцільний режим дня // Дошкільне виховання. — 2001. — № 5. — 13-15.
Степаненкова Э.Я. Теория и методики физического воспитания и развития ребенка. — М., 2001.
Тимофеева Е.А. Подвижные игры для детей младшего дошкольного возраста. — 2-е изд. — М., 1986.
Теория и методика физического воспитания: В 2 т. / Под ред.Т.Ю. Круцевич. — К., 2003.