Реферат: Агресивність підлітків

--PAGE_BREAK--Розділ 1. Теоретичне дослідження 1.1 Загальне поняття агресивності


Для того щоб вивчати агресію, потрібно по-перше підняти питання про саме визначення агресії.

У літературі різними авторами запропонована безліч визначень агресії:

·     Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження.(Bender L.)

·     Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)

·     Агресія — реакція, у результаті якої інший організм одержує болючі стимули.(Buss A.)

·     Агресія — фізична дія або погроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson)

·     Агресія — злісне, неприємне, що заподіює біль навколишнім, поводження.

Існує три основних підходи в поясненні природи агресивності.

Перший поєднує теорії в яких агресивність трактується як природжена інстинктивна властивість людини (сюди входять різноманітні теорії психологічного толку, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналізу, а також близькі до них теорії (етіологічні).

У рамках другого підходу (почасти пересічного з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію.

Третій складають концепції, які розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в наслідок навчання (біхевіористичні теорії). [3]

Агресія може бути спричинена різними факторами і мати різноманітні прояви.

Агресивна поведінка в підлітковому віці може бути спровокована багатьма факторами:

·     Індивідуальний фактор, що діє на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які утрудняють соціальну адаптацію індивіда;

·     Психолого-педагогічний фактор, що проявляється в дефектах шкільного й сімейного виховання;

·     Соціально-психологічний фактор, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням у родині, на вулиці, у навчально-виховному колективі;

·     Особистісний фактор, що, насамперед, проявляється у активно-виборчому відношенні індивіда до обраного середовища спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних впливів родини, школи, громадськості, а також в особистих ціннісних орієнтаціях і особистої здатності до саморегулювання своєї поведінки;

·     Соціальний фактор, що визначається соціальними й соціально-економічними умовами існування суспільства.

Виявлення негативних впливів ускладнене, насамперед, тому що вони не виступають ізольовано, а представляють взаємодію найрізноманітніших факторів, що діють із різним негативним внеском у розвиток поведінки, що відхиляється. Людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох факторів: спадковості, середовища (соціального, біогенного, абіогенного), виховання (вірніше багатьох видів спрямованого впливу на формування особистості), власної практичної діяльності людини. [1]

Найчастіше корні агресивності й підвищеної тривожності йдуть у раннє дитинство, закріплюючись або згладжуючись у більш пізньому віці.


1.2 Особливості прояву агресії в підлітковому віці


Підліткова агресія може спричинюватися різними факторами, та мати різноманітні прояви.

Серед форм агресивних реакцій підлітка, що зустрічаються в різних джерелах, необхідно виділити наступні:

·Фізична агресія (напад) — використання фізичної сили проти іншої особи.

·Непряма агресія — дії, які не непрямо спрямовані на іншу особу (плітки, злісні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскіт дверима й ін.).

·Вербальна агресія — вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокльону, лайка).

·Схильність до роздратування — готовність до прояву при найменшому порушенні запальності, різкості, брутальності.

·Негативізм — опозиційна манера поведінки, звичайно спрямована проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.

З форм ворожих реакцій відзначаються:

·Образа — заздрість і ненависть до навколишнього, обумовленим почуттям гіркоти, гніву на увесь світ за дійсні або мнимі страждання.

·Підозрілість — недовіра й обережність стосовно людей, засновані на переконанні, що навколишні мають намір заподіяти шкоду.

Тож, підліткова агресія може спричинюватися різноманітними та комплексними причинами та мати різні прояви. Так як поняття особистості є цілісним, вивчення її структури і компонентів може пролити світло на феномен агресії. [5]
    продолжение
--PAGE_BREAK--1.3 Загальне поняття самооцінки


Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей. [8] Відношення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням у системі її світосприйняття. Але, незважаючи на це (а може бути, саме завдяки цьому), у структурі особистості самооцінці належить особливо важливе місце. [10]

Самооцінка пов'язана з однією із центральних потреб людини — потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, яку мету перед собою ставить — рівень домагань.

Отже, функції самооцінки й самоповаги психічного життя особистості полягають у тому, що вони виступають внутрішніми умовами регуляції поведінки й діяльності людини. Завдяки включенню самооцінки в структуру мотивації діяльності, особистість постійно співвідносить свої можливості, психічні ресурси із цілями й засобами діяльності.

Самооцінка не є щось стале, споконвічно властиве особистості. Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності й міжособистісної взаємодії. Соціум у значній мірі впливає на формування самооцінки особистості. Тому формування оптимальної самооцінки дуже залежить від справедливої оцінки всіх цих людей. Адекватне оцінювання себе в ситуації взаємодії з іншими людьми є одним з основних показників соціально-психологічної адаптації. Якщо самооцінка деформована, то це вже достатня умова для соціальної дезадаптації. [7]

Розвивається самооцінка шляхом поступового занурення (інтеріоризації) зовнішніх оцінок, що виражають сімейні вимоги та вимоги людини до самої себе. У міру формування й зміцнення самооцінки зростає здатність до твердження й відстоювання своєї життєвої позиції.

Знання, накопичені людиною про саму себе, а також глобальна самооцінка, що формується на основі таких знань, дозволяють сформувати багатомірне утворення, що називається «Я-Концепцією» й становить ядро особистості. «Я-Концепція» — це більш-менш усвідомлена, пережита як неповторна система знань людини про себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми, здійснює регуляцію своєї поведінки й діяльності. При цьому «Я-Концепція» представляє набір описових знань про себе, а самооцінка припускає оцінний компонент. [11]

У людини існує декілька змінюючих один одного образів «Я». Знання індивіда про себе в даний момент, у момент самого переживання позначається як " Я-реальне". Крім цього в людини існує знання про те, якою вона повинна бути, щоб відповідати власним знанням про ідеал, так зване " Я-ідеальне". [12]

Співвідношення між «Я — реальним» і «Я — ідеальним» і характеризує адекватність знань людини про себе, що знаходить своє вираження в самооцінці.

Виділяють актуальну (те, що вже досягнуто) і потенційну (те, на що здатна людина) самооцінку. Потенційну самооцінку часто називають рівнем домагань.

Розглядають самооцінку як адекватну/неадекватну — відповідну/невідповідну реальним досягненням і потенційним можливостям індивіда. Так само різниться самооцінка за рівнем — високому, середньому, низькому. [7]

До оптимальної самооцінки відносяться «високий рівень» і «вище за середній рівень» (людина заслужено цінує, поважає себе, задоволена собою), а також «середній рівень» (людина поважає себе, але знає свої слабкі сторони й прагне до самовдосконалення, саморозвитку). Але самооцінка може бути й неоптимальною — надмірно завищеною або занадто заниженою.

Чотири основних джерела оцінних суджень, здатних значно впливати на самооцінку — це родина, школа, референтна група й інтимно-особистісне спілкування.[9] Таким чином, самооцінка людини формується в першу чергу в результаті її активної взаємодії з навколишнім середовищем, особливо із соціумом. [7]

Інший фактор, важливий для формування самооцінки, пов'язаний з інтеріоризацією соціальних реакцій на дану людину. Іншими словами, людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші. У цілому картина виглядає таким чином, що люди докладають більших зусиль для того, щоб з найбільшим успіхом «вписатися» у структуру суспільства. Варто особливо підкреслити, що самооцінка, незалежно від того, чи лежать у її основі власні судження людини про себе або інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні ідеали або культурно задані стандарти, завжди носить суб'єктивний характер. [8]

Таким чином, самооцінка як найважливіший компонент цілісної самосвідомості особистості, виступає необхідною умовою гармонійних відношенні людини як із самою собою, так і з іншими людьми, з якими вона вступає в спілкування й взаємодію. Адекватна самооцінка корелює з позитивним відношенням до інших людей, а також здатністю до саморозкриття, установленню глибоких міжособистісних контактів. [13]
1.3 Розвиток самооцінки в підлітковому віці


Підлітковий період — це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги.

Основним критерієм оцінки себе стають морально-психологічні аспекти взаємовідносин. Зміст і характер уявлення про себе безпосередньо залежать від міри включеності школяра в різні види діяльності та від досвіду спілкування з ровесниками і дорослими.

Виділяють такі стадії розвитку самооцінки підлітка: стадія 10 — 11 років (підлітки підкреслюють свої недоліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, переважає критичне ставлення до себе); стадія 12 — 13 років (актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості); стадія 14 — 15 років (виникає „оперативна самооцінка", яка визначає ставлення підлітка до себе в теперішній час, підліток зіставляє свої властивості з нормами).[7]

Фаза індивідуалізації в підлітковому віці характеризується уточненням і розвитком знань про самого себе — активним формуванням образу «Я». Провідним центральним психічним новотвором підлітка стає почуття дорослості й самосвідомість, потреба усвідомити себе як особистість. У підлітка виникає інтерес до свого внутрішнього життя, якостям власної особистості, потреба в самооцінці, зіставленні себе з іншими людьми.

Спочатку в основі самосвідомості підлітка як і раніше лежать судження про нього інших — дорослих (учителів і батьків), колективу, товаришів. Молодший підліток немов дивиться на себе очима оточуючих. Підростаючи, дитина починає більш критично ставиться до оцінок дорослих, для неї стають важливими й оцінки її однолітків, і власні знання про ідеал; крім цього, починає позначатися тенденція самостійно аналізувати й оцінювати власну особистість. [9] Але оскільки підліток ще не має достатнього вміння правильно аналізувати власні особистісні прояви, то на цій основі можливі конфлікти, породжувані протиріччям між рівнем домагань підлітка, його думкою про себе і його реальним положенням в колективі, відношенням до нього з боку дорослих і товаришів. Установлено, що в дітей, негативно сприйнятих однолітками, складається більш низька самооцінка, і навпаки.

Таким чином, тільки в підлітковому віці починає розвиватися справжня самооцінка — оцінка людиною самого себе з переважною опорою на критерії свого внутрішнього світу, обумовлені власним «Я». Це не означає, що оцінка оточуючих тепер не є значимою: вона просто в нормі перестає відігравати домінуючу роль. [11]

Підліток яскраво проявляє себе у мотиваційно-потребовій сфері — сфері спілкування, емоційних контактів. Самооцінка свого місця в соціумі грає якщо не вирішальну, то одну з головних ролей у формуванні особистості, визначаючи в значній мірі соціальну адаптацію й дезадаптацію особистості, будучи регулятором поведінки й діяльності. [10]

У силу своїх вікових особливостей підлітки набагато частіше інших вікових груп можуть стати дезадаптованими в результаті внутрішньої або зовнішньої (іноді комплексної) дизгармонізації взаємодії особистості із самою собою або оточенням, що проявляється у внутрішньому дискомфорті, порушеннях взаємин, поведінці й діяльності. Самі по собі вікові особливості не тягнуть дезадаптацію, але якщо з'являються провокуючі фактори, вона, як правило, виникає й потім її дуже важко перебороти. [7]

Самооцінка підлітка найчастіше нестабільна й не диференційована. Згідно з літературними даними, на підлітковий вік доводиться самий суперечливий, конфліктний етап розвитку самооцінки.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Висновки теоретичного дослідження


Вивчаючи теоретичну основу обраної проблематики можна зробити кілька висновків.

По-перше, в основі агресивної поведінки підлітків найчастіше знаходяться психологічні або соціально-психологічні проблеми, які супроводжують пубертатний період. Серед форм агресії можна виділити такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм. З форм ворожих реакцій відзначаються: образа, підозрілість.

По-друге, підлітковий період — це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги.

Тож, на основі даної теоретичної бази ми будемо проводити емпіричні дослідження, в результаті яких можна буде зробити висновки щодо взаємозв’язку між рівнем агресії та рівнем самооцінки.

агресивність самооцінка підліток будассі



Розділ 2. Емпіричне дослідження 2.1 Результати дослідження 2.1.1 Характеристика вибірки
Для проведення дослідження було обрано підлітків старшої вікової групи. Ними стали 29 учнів ліцею №4 м. Кременчука. Успішність класу середня або вище середнього у вчителів суворих дорікань на поведінку дітей немає. Серед учнів класу немає підлітків, у яких була помічена делінквентна поведінка. Діти належать до сімей різних соціальних класів, різного походження, матеріального забезпечення. Тобто можна зробити висновки, що всі діти виховувалися в різних умовах, їм прививались різні моральні та етичні принципи. Діти мають різні інтереси, але є кілька групувань. Здебільшого учні спілкуються з особами своєї статі. Відзначається наявність виражених лідерів класу як серед хлопців, так і серед дівчат. Колектив доволі дружний, приймає активну участь у позакласних заходах. Протягом навчання було кілька серйозних конфліктних ситуацій, які стосувались образливого відношення членів колективу до кількох своїх однокласників, але на даний момент конфронтація не продовжується, так як класний керівник прийняла міри щодо погашення ворожості. До вчителів учні відносяться з повагою, мають теплі стосунки. Тож загалом, зараз у колективі відчуваються дружні, нормальні відносини як між однокласниками, так і між класом та їх керівництвом.


2.1.2 Характеристика методів дослідження та процедура дослідження
Для оцінювання рівня самооцінки було обрано використовувати методику дослідження самооцінки особи С.А. Будассі. Методика С.А. Будасси дозволяє проводити кількісне дослідження самооцінки особи, тобто її вимір. У основі даної методики лежить спосіб ранжирування.В ній пропонується обрати 20 якостей особистості і проранжирувати їх відносно свого уявлення про ідеальне «Я» і «Я» реальне. Результатом обробки є співвідношення «Я» реального і «Я» ідеального, тобто наскільки людина відповідає своїм уявленням про ідеальну особистість.

Для оцінки рівня агресивності була використана методика А. Басса – А. Дарки. Вона складається з 75 питань. Після обробки дозволяє оцінити рівень різних форм агресивної поведінки: фізична агресія, непряма агресія схильність до роздратування, негативізм, образа, підозрілість, вербальна агресія, відчуття провини, рівень загальної та мотиваційної агресивності. Дана методика дозволяє охопити всі компоненти агресивної поведінки, а також є зручною в роботі так як є зрозумілою для дітей підліткового віку.

Перед процедурою опитування вчителі та школярі були проінформовані про цілі та тематику дослідження. Також учні отримали інструкцію щодо вимог проходження методик. Спершу вони проходили методику дослідження самооцінки, тому що вона є більш об’ємною та складною. Не дивлячись на інструкцію діти потребували додаткового роз’яснення. Кожному з них було дано особистий бланк для заповнення.

Після того, як всі учні закінчили проходити методику дослідження самооцінки особи С.А. Будассі, їм було запропоновано методику А. Басса – А. Дарки. Як і раніше, вони отримали інструкцію та бланки для відповідей. З другою методикою діти впорались швидше та легше. Проведення всього опитування зайняло два уроки, тобто півтори години.


2.1.3 Звітні показники і статистичні дані
Після проведення обробки результатів перевірявся кореляційний зв’язок між агресивністю та рівнем самооцінки, та взаємозв’язок між видами агресії. Аналіз проводився за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Для виявлення достовірних зв’язків використовувався метод кореляції Спірмена та для перевірки отриманих зв’язків – метод кореляційного коефіцієнта Пірсона. Тож, ми отримали наступні результати:

1.   Було виявлено прямий достовірний зв’язок між Почуттям вини та рівнем самооцінки (k=0.422; p=0.022)

2.   Між рівнем фізичної та вербальної агресії (k=0,425; p=0,022)

3.   Між рівнем фізичної агресії та загальною агресивністю (k=0,796; p=0)

4.   Між рівнем фізичної агресії та мотиваційною агресивністю (k=0,696; p=0)

5.   Між рівнем непрямої агресії та образою (k=0,423; p=0.022)

6.   Між рівнем непрямої агресії та загальною агресивністю (k=0,521; p=0.004)

7.   Між рівнем непрямої агресії та ворожістю (k=0,417; p=0.024)

8.   Між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001)

9.   Між схильністю до роздратування та мотиваційною агресивністю (k=0,698; p=0)

10.  Між образою та почуттям вини (k=0,367; p=0.05)

11.  Між образою та ворожістю (k=0,824; p=0)

12.  Між підозрілістю та ворожістю (k=0,678; p=0)

13.  Зворотній зв’язок між вербальною агресією та почуттям вини (k= — 0,391; p=0.036)

14.  Між вербальною агресією та загальною агресивністю (k=0,735; p=0)

15.  Між вербальною агресією та мотиваційною агресією (k=0,872; p=0)

16.  Між почуттям вини та ворожістю (k=0,375; p=0.045)

17.  Між загальною агресивністю та мотиваційною (k=0,807; p=0)

Для перевірки та більшої вірогідності результатів було проведено метод кореляційного коефіцієнту Пірсона. Отримані результати повністю збіглися з отриманими раніше за допомогою метода Спірмена, тому можна сказати, що результати дослідження вірні.

Кореляційний аналіз був проведений на основі оброблених даних проведення методик А. Басса — А. Дарки та опитувальника С.А. Будассі. Зібрані дані знаходяться в таблиці 1 та таблиці 2.
Таблиця 1

Звітна таблиця по отриманим результатам по методикам і шкалам

№

П.І.

Форми агресії

Загальні шкали

Фізична агресія

Непряма агресія

Схильність до роздратування

негативізм

образа

підозрілість

вербальна агресія

чувство вины

Загальна шкала агресивності

Загальна шкала мотиваційної агресії

Загальна шкала ворожості

1

Федоренко И.

6

2

5

4

3

3

9

1

17

20

6

2

Медар

8

6

5

3

7

6

9

6

23

22

13

3

Кінчарук

9

6

3

2

8

6

10

6

25

22

14

4

Карлик

2

2

2

2

4

7

4

2

8

8

11

5

Малохан

4

3

3



1

2

6

8

13

13

3

6

Притуляк

8

4

5

3

5

6

10

7

22

23

11

7

Крамаренко

8

5

8

3

4

5

9

4

22

25

9

8

Холошин

7

5

3

4

5

6

8

8

20

18

11

9

Літун

5

6

6

4

6

6

9

6

20

20

12

10

Попенко

4

5

7

3

7

4

8

8

17

19

11

11

Третьяков

6

7

3

3

7

6

7

9

20

17

16

12

Коваль

9

7

4

3

7

8

7

8

23

20

15

13

Пантелус

9

4

9

4

4

5

11

4

24

29

9

14

Томашевич

9

6

8

4

4

7

10

9

25

27

11

15

Богослова

9

6

4

3

3

2

12

5

27

25

5

16

Голубенко

7

8

4

5

5

6

9

8

24

20

11

17

Скопецька

5

7

4

2

6

5

3

5

15

12

11

18

Медведева

3

7

4

2

7

5

7

9

17

14

12

19

Ульяніч

3

6

5

2

4

7

7

8

16

15

11

20

Сепетова

4

3

8

3

3

3

11

4

18

23

6

21

Новікова

6

5

4

4

2

6

11

5

22

21

8

22

Борисенко

7

8

4

3

5

6

10

6

25

21

11

23

Ступка

7

2

4

4

5

5

7

9

16

18

10

24

Дудко

7

8

6

4

4

6

11

4

26

24

10

25

Кость

5

5

9



5

3

12

8

22

26

8

26

Толстая

8

5

6

4

5

5

7

8

20

21

10

27

Адаменко

3

4

7

5

8

7

10

8

17

20

15

28

Мягких

9

4

7

3

5

6

11



24

27

11

29

Коба

4

2

3

1

3

8

4

8

10

11

11



Таблиця 2

Звітна таблиця по отриманим результатам по методикам і шкалам

№

П.І.

Результат

Рівень самооцінки

1

Федоренко Игорь

-0,52

Неадекватно занижений

2

Медар Максим

0,34

Середній адекватний

3

Кинчарук Игорь

-0,58

Неадекватно занижений

4

Карлик Антон

-0,44

Занищений адекватний

5

Малохан Женя

0,81

Завищений адекватний

6

Притуляк Рома

-0,785

Неадекватно занижений

7

Крамаренко Андрей

0,33

Середній адекватний

8

Литун Дима

0,28

Середній адекватний

9

Холошин Андрей

0,55

Завищений адекватний

10

Попенко Алексей

0,28

Середній адекватний

11

Третьяков Дмитрий

0,22

Середній адекватний

12

Коваль Дмитрий

0,38

Середній адекватний

13

Пантелус Коля

-0,34

Завищений адекватний

14

Томашевич Валера

0,545

Завищений адекватний

15

Богослова Наташа

0,78

Завищений адекватний

16

Голубенко Ира

0,61

Завищений адекватний

17

Скопецкая Маша

0,32

Середній адекватний

18

Медведева Настя

0,44

Завищений адекватний

19

Ульянич Виолетта

0,72

Завищений адекватний

20

Сепетова Анна

0,57

Завищений адекватний

21

Новикова Яна

0,26

Середній адекватний

22

Борисенко Валентина

0,18

Середній адекватний

23

Ступка Лиза

0,78

Завищений адекватний

24

Дудко Елена

0,43

Завищений адекватний

25

Кость Елена

0,37

Середній адекватний

26

Толстая Евгения

0,61

высокий адекватный

27

Адаменко Дарья

0,27

Середній адекватний

28

Мягких Валерия

0,05

Середній адекватний

29

Коба Людмила

0,49

Середній адекватний





    продолжение
--PAGE_BREAK--2.2 Обговорення результатів


Провівши збір інформації та проведення дослідження отримані результати підлягли інтерпретації.

Головна ціль курсової роботи була поставлена як з’ясування наявності кореляційного зв’язку між рівнем агресії та рівнем самооцінки у підлітків старшої вікової групи. Тож, дивлячись на результати аналізу ми бачимо, що існує достовірний прямий зв’язок між почуттям вини та рівнем самооцінки (k=0.422; p=0.022). Іншими словами чим вище самооцінка – тим більш виражене почуття вини. На сам перед треба наголосити, що самооцінка – це співставлення своєї особистості з ідеалом. Тобто людина, у якої середній або високий рівень самооцінки вважає, що її особистісні якості не дуже розходяться с якостями ідеального «Я». Наявність кореляційного зв’язку самооцінки та почуття вини показує, що така людина вимоглива до себе і навіть невеликі провини сприймає близько до серця. Ці відчуття і призводять до почуття вини. І навпаки, людина, в якої низький рівень самооцінки, яка відноситься до себе дуже критично і визначає свою особистість як негативну, погану, далеку від ідеалу має можливість списати провину на свої недоліки. Таку залежність ми виявили вже у підлітковому віці, коли самооцінка лише формується і ще не остаточно сформувався стиль діяльності. Але якщо така тенденція буде продовжуватись у майбутньому з такої дитини може вирости дорослий, який не несе повної відповідальності за свої вчинки. Також від ставлення до себе та своїх провин залежить мотиваційна сфера людини, адже занижений рівень дорікань призводить до бажання уникати відповідальності та прийняття важливих рішень. Згідно з отриманих результатів також можна зробити висновок, що людина, у якої висока самооцінка, а почуття вини не дає їй спокою, буде підвищувати вимоги до себе і постійно розвиватись. Треба наголосити, що по відношенню до підлітків не можна використовувати маніпулювання на почутті провини, адже в цьому віці психіка дитини є дуже гнучкою та нестабільною і постійні дорікання можуть призвести до психологічних травм, які згодом можуть заважати продуктивній діяльності людини, її особистісному росту та прагнення до розвитку та гармонії.

Слід зауважити, що в результаті аналізу кореляційних зв’язків не було знайдено достовірного взаємозв’язку між рівнем загальної та мотиваційної агресивності та рівнем самооцінки. Це свідчить про те, що прояви агресії можуть проявлятись у підлітків як з високим, так і з низьким рівнем самооцінки. Також можна сказати що девіантна або делінквентна поведінка також не залежить від оцінювання реального «Я». На це слід звернути увагу педагогам та шкільним психологам. Також це свідчить про те, що самооцінка не є фактором прояву агресії.

Також проводився кореляційний аналіз форм агресії. Достовірний позитивний зв'язок був виявлений фізичною агресією та вербальною (k=0,425; p=0,022) між рівнем фізичної агресії та загальною агресивністю (k=0,796; p=0), між рівнем фізичної агресії та мотиваційною агресивністю (k=0,696; p=0). В цьому випадку слід проаналізувати загальний рівень виховання. Звісно людина, яка дозволяє собі проявляти негативні емоції за допомогою фізичної сили не буде стримувати себе в лайці. І навпаки, найчастіше бійки починаються з словесних образ. Можна також відмітити, що рівень фізичної агресії в хлопців все ж вищий в середньому, ніж у дівчат, але, нажаль рівень вербальної агресії високий у представників обох статей.

Цікаво, що з'ясувався кореляційний зв'язок між непрямою агресією та образою (k=0,423; p=0.022). Тобто в основі проявів непрямої агресії — дій, які не непрямо спрямовані на іншу особу (плітки, злісні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскіт дверима й ін.) – лежить образа на когось чи в загалом на життя. Одним із компонентів образи є заздрість – людина несвідомо ображається на інших (красивіших, розумніших, багатших, тих, кого більше кохають, краще сприймають, більш популярних). Людина, а в нашому випадку підліток (ще більш уразливий, ніж доросла людина) відчуваючи і розуміючи різницю і не маючи можливості (або бажання) йти на відверту конфронтацію, єдиною можливістю нанести шкоду бачить у висловлюванні агресії в плітках, злих жартах, наклепах. Або взагалі в спрямованих на сторонні предмети вибухах агресії.

Також був виявлений зв'язок між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001). Ця тенденція є цілком закономірною. Адже найчастіше роздратування супроводжується криком та лайкою. У підлітковому віці це найбільш помітно, бо дитина ще не навчилась контролювати свої емоції і схильна висловлювати їх у такий, деструктивний спосіб. Таку ж закономірність можна прослідити в зв'язку між схильністю до роздратування та загальним рівнем мотиваційної агресії. Під час аналізу ми виявили його як достовірний та прямий (k=0,698; p=0). Це пояснюється тим, що мотиваційна агресія є основою і серцевиною агресивної поведінки, коли агресивні прояви – лише інструмент, за допомогою якого агресивні наміри взаємодіють з оточуючим середовищем. А роздратування у підлітків є звичною формою висловлювання невдоволення.

Цікавим є зв'язок, який був нами виявлений. Це кореляція між образою та почуттям провини (k=0,367; p=0.05). Якщо розкласти на компоненти образа – це злість, змішана з почуттям того, що людина не отримала бажаного. З цього випливає, що коли підліток не отримує те, чого хоче, він несвідомо може винуватити себе. Мається на увазі, що в нашому розумінні людина отримує щось тому що заслужила. Тобто, не маючи бажаного і аналізуючи причини, які до цього призвели, ми схильні вважати, що це сталося бо ми не відповідаємо критеріям, за якими це «щось» дають.

Також проявився зв'язок між образою та ворожістю (k=0,824; p=0). В цьому випадку можна зробити висновок що ворожість до навколишнього світу також базується образі на цей ж навколишнє. Підліток, постійно відчуваючи образу, накопичує її в собі і у нього формується стійке враження, що все навкруги несправедливе до нього і може причинити зло. Звісно, керуючись такою логікою кращим захистом буде вороже ставлення до потенційної загрози.

Ще один зв'язок, виявлений в ході аналізування даних стосується кореляції між підозрілістю та ворожістю (k=0,678; p=0). Якщо виділити один із компонентів підозрілості – страх, можна пояснити виявлений зв'язок. Якщо дитина боїться, то закономірним захисним механізмом буде ворожість – відштовхнути від себе джерело небезпеки.

Дуже цікавим є взаємозв'язок між вербальною агресією та почуттям провини. Він є достовірним і зворотнім (k= — 0,391; p=0.036). Тобто чим більше людина схильна лаятись та кричати – тим менше почуття провини. Можливо, це пояснюється тим, що для підлітка, який звик до такого прояву агресії вживання не нормативної лексики та крики є нормою. Звісно таку форму поведінки дитина засвоює під час спостереження за оточуючими. І якщо в його найближчому соціумі вербальна агресія сприймається як щось нормальне і звичне, цілком зрозуміло що почуттю провини немає де сформуватись, так як відсутні необхідні для цього умови наприклад, розуміння що така поведінка не є прийнятною і схвалюваною.

Зв'язок між вербальною агресією та загальним рівнем мотиваційної агресивності також підтвердився в процесі аналізування результатів (k=0,872; p=0). Також і зв'язок між вербальною агресією та загальною агресивністю (k=0,735; p=0). Вербальна агресія, як загальна тенденція в підлітковому віці, особливо в наш час, звісно є компонентом загальної і мотиваційної агресивності. Також це можна пояснити відносно лояльним відношенням суспільства до таких дій, як відносно безпечних.

Ще один зв'язок, виявлений нами – кореляція між почуттям провини та ворожістю (k=0,375; p=0.045). Одним з пояснень цього взаємозв’язку може бути такий. Людина, яка відчуває провину є досить уразливою. Відчуваючи це, людина хоче захистити себе від докорів оточуючих. Найлегшим способом відгородитись від цього – вороже ставлення до соціуму.

Звісно, ми отримали сильний та достовірний зв'язок Між загальною агресивністю та мотиваційною (k=0,807; p=0). При вірогідності випадкового зв’язку р=0 повністю доводиться те, що загальна агресивність та мотиваційна є взаємозалежними і нерозривними в своєму існуванні, так як існують як доповнення один одного.

Не можна не сказати про те, загальний рівень агресивності досить великий у 35% досліджуваних було виявлено завищений рівень. Рівень мотиваційної агресії завищений у 31% учнів, а загальний рівень ворожості – у 72% дітей – тобто більшості. Такі показники є цілком очікуваними серед обраної вибірки, але досить печальними. Тож наше дослідження доводить, що у підлітковому віці є характерними різні прояви агресії. Порівняльна характеристика показників хлопців та дівчат має такий вигляд:

Дівчата

1.   Загальна агресивність – 28%

2.   Мотиваційна агресивність – 28%

3.   Ворожість – 78%

Хлопці

1.   Загальна агресивність – 40%

2.   Мотиваційна агресивність – 33%

3.   Ворожість – 66%

Тобто в цілому хлопці більше схильні до агресивності. Ворожість, яку багато вчених виділяє як окреме явище більш виражене у дівчат.

Щодо рівня самооцінки середні дані такі:

Дівчата

1.   Завищений адекватний – 53%

2.   Середній адекватний – 47%

Хлопці

1.   Завищений адекватний – 15%

2.   Середній адекватний – 50%

3.   Занижений адекватний – 35%

Тобто в середньому дівчата оцінюють себе позитивно, а серед хлопців-підлітків досить часто зустрічається занижений рівень оцінки себе. Можливо це пов’язано з більш раннім розвитком дівчат.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Висновки емпіричного дослідження


Провівши емпіричне дослідження, що базувалось на вивченому теоретичному матеріалі, провівши обробку результатів та їх аналіз за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Користуючись для виявлення достовірних зв’язків метод кореляції Спірмена та для перевірки отриманих зв’яків – метод кореляційного коефіцієнта Пірсона, ми дійшли висновків, що такий компонент особистості підлітка як самооцінка не знаходиться в кореляційному зв’язку з загальним рівнем агресивності, мотиваційною агресивністю та ворожістю. Але існує достовірний прямий кореляційний зв'язок між самооцінкою та почуттям провини (k=0.422; p=0.022). Також з'ясувалось, що рівень самооцінки не є фактором спричинення проявів агресії. Провівши такий аналіз серед форм агресивної поведінки ми дійшли висновку що такі зв’язки є закономірними та надійними. А саме такі зв’язки:

1.   Між рівнем фізичної та вербальної агресії (k=0,425; p=0,022)

2.   Між рівнем фізичної агресії та загальною агресивністю (k=0,796; p=0)

3.   Між рівнем фізичної агресії та мотиваційною агресивністю (k=0,696; p=0)

4.   Між рівнем непрямої агресії та образою (k=0,423; p=0.022)

5.   Між рівнем непрямої агресії та загальною агресивністю (k=0,521; p=0.004)

6.   Між рівнем непрямої агресії та ворожістю (k=0,417; p=0.024)

7.   Між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001)

8.   Між схильністю до роздратування та мотиваційною агресивністю (k=0,698; p=0)

9.   Між образою та почуттям вини (k=0,367; p=0.05)

10.  Між образою та ворожістю (k=0,824; p=0)

11.  Між підозрілістю та ворожістю (k=0,678; p=0)

12.  Зворотній зв’язок між вербальною агресією та почуттям вини (k= — 0,391; p=0.036)

13.  Між вербальною агресією та загальною агресивністю (k=0,735; p=0)

14.  Між вербальною агресією та мотиваційною агресією (k=0,872; p=0)

15.  Між почуттям вини та ворожістю (k=0,375; p=0.045)

16.  Між загальною агресивністю та мотиваційною (k=0,807; p=0)





Загальні висновки
Провівши комплексне дослідження обраної проблематики та згідно з поставленими задачами ми дійшли до наступних висновків:

1.   Агресія – це комплексне поняття, яке включає в себе акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)

2.   В основі агресивної поведінки підлітків найчастіше знаходяться психологічні або соціально-психологічні проблеми, які супроводжують пубертатний період. Серед форм агресії можна виділити такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм. З форм ворожих реакцій відзначаються: образа, підозрілість.

3.   Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей.

4.   Підлітковий період — це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги. Самооцінка свого місця в соціумі у підлітковому віці грає якщо не вирішальну, то одну з головних ролей у формуванні особистості, визначаючи в значній мірі соціальну адаптацію й дезадаптацію особистості, будучи регулятором поведінки й діяльності.

5.   Згідно з проведеним емпіричним дослідженням, що базувалось на вивченому теоретичному матеріалі, провівши обробку результатів та їх аналіз за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Користуючись для виявлення достовірних зв’язків метод кореляції Спірмена та для перевірки отриманих зв’язків – метод кореляційного коефіцієнта Пірсона, ми дійшли висновків, що такий компонент особистості підлітка як самооцінка не знаходиться в кореляційному зв’язку з загальним рівнем агресивності, мотиваційною агресивністю та ворожістю. Але існує достовірний прямий кореляційний зв'язок між самооцінкою та почуттям провини.

6.   Провівши такий аналіз серед форм агресивної поведінки ми дійшли висновку що взаємозв’язки є закономірними та надійними. А саме такі зв’язки:

Між рівнем фізичної та: вербальної агресії, загальною агресивністю та мотиваційною агресивністю. Між рівнем непрямої агресії та: образою, загальною агресивністю та ворожістю. Між схильністю до роздратування та: вербальною агресією й мотиваційною агресивністю. Між образою та: почуттям вини й ворожістю. Між підозрілістю та ворожістю. Зворотній зв’язок між вербальною агресією та: почуттям вини. Загальною агресивністю й мотиваційною агресією. Між почуттям вини та ворожістю. Між загальною агресивністю та мотиваційною.



    продолжение
--PAGE_BREAK--Список використаної літератури: 1.   Ананьєв Б.Г.Про людину, як об'єкті й суб'єкті виховання. Обрані психологічні праці в 2-х томах Москва, 1980 2.   Андрієнко В.К. Гербеев Ю.В. Невський И.А.Система перевиховання підлітків в умовах спеціальної школи, Москва, 1990 3.   Горшкова Е.А.Педагогічна діагностика старших класів, що вчаться, при організації реабілітаційної роботи. Сб. Проблеми особистості, профілактика відхилень у її розвитку. Москва, Архангельськ, 1993 4.   Горьковая И.А Медико-психологічне дослідження формування характеру делінквентних підлітків, автореферат дисертації кандидата психологічних наук, Санкт-Петербург, 1992 5.   Іванова Л.Ю.«Агресивність, жорстокість і відносини старшокласників до їх проявів. сб. Проблеми особистості, профілактика відхилень у її розвитку. Москва & Архангельськ, 1993 6.   Семенюк Л.М. Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків і умови його корекції.Москва, 1996
7.   Соколова Е.Т. Самопізнанняісамооцінкапри аномаліях особистості. – Москва,2002

8.   Агафонов А.Ю. ДослідженняЯ-концепціїучнівпідлітковоговікуякспосібякісногооцінюванняосвітніхсистем.//Автореф. дис. канд. психологіч. наук. Казань — 2000

9.   Бернс Р. РозвитокЯ — концепціїівиховання. — М., 1986

10.   Божович Л.І. Проблемиформуванняособистості. — М.: Просвещение, 1995

11.   БудассіС.А. Захисні механізмиособистості. М., 1998

12.   Липкіна А.І. Самооцінка школяра. — М.: Знание, 1976.

13.   Фельдштейн Д.І. Психологія сучасного підліткаМ.: Педагогіка, 1988.





Додатки
БЛАНК ОТВЕТОВ ПОМЕТОДИКЕ А. БАССА И А. ДАРКИ

Ф.И.О.

ВОЗРАСТ

КЛАСС

ДАТА

Инструкция

Вам предлагаются утверждения. Если Вы согласны с утверждением, то дайте ответ «Да», в противном случае – ответ «Нет». Свой ответ зафиксируйте в протоколе исследования, поставив крестик в клеточку, соответствующую номеру суждения. Ответы необходимо дать на все вопросы.

Успешность исследования во многом зависит от того, насколько внимательно выполняется задание. Ни в коем случае не следует стремиться своими ответами, произвести на кого-то лучшее впечатление, так как ни один ответ не оценивается как хороший или плохой. Не следует долго размышлять над каждым вопросом. Постарайтесь как можно быстрее решить, какой из двух ответов кажется Вам ближе.
Протокол исследования
№
ответ

№

ответ

№

ответ

№

ответ

№

ответ

да

нет

да

нет

да

нет

Да

нет

да

нет

1

16

31





46





61



2

17

32





47





62



3

18

33





48





63



4

19

34





49





64



5

20

35





50





65



6

21

36





51





66



7

22

37





52





67



8

23

38





53





68



9

24

39





54





69



10

25

40





55





70



11

26

41





56





71



12

27

42





57





72



13

28

43





58





73



14

29

44





59





74



15

30

45





60





75




    продолжение
--PAGE_BREAK--