Реферат: Формування людини як особистості в умовах цілеспрямованого впливу

--PAGE_BREAK--Розділ 2. Експериментальне дослідження ефективності психогімнастики, як засобу емоційного впливу на формування особистості дитини дошкільного віку
2.1 Організація, методика, хід дослідження ефективності застосування психогімнастики для розвитку дитини

психогімнастика виховний вплив особистість

Методика «Закінчення речення» є розвитком словесної асоціації тексту. Вперше для вивчення особистості була застосована А. Пейном (1928), А. Лендлером (1930). Досліджуваному пропонується серія незакінчених речень, що складаються із одного або декількох слів, з тим, щоб він завершив їх на власний розсуд, наприклад: Майбутнє здається мені … тощо. Речення формуються таким чином, щоб стимулювати досліджуваного на відповіді стосовно питання, яке вивчається. Обробка одержаних даних може бути як кількісною, так і якісною. Методика незакінчених речень – найбільш ефективний метод для актуалізації пережитих дитиною спонтанних вербалізацій (мимовільних словесних проявів). В основу методу покладений обґрунтований Юнгом метод швидких асоціацій. За аналогією з Томас-тестом, що застосовується в дитячій психології для дослідження особистості [14, 120], аналіз спонтанних вербалізацій власних переживань дитини, викликаних незакінченими реченнями, покладений в основу діагностичної процедури Методики № 3 Гра – «Закінчення речення».

Підготовка до проведення дослідження.

Метою нашого дослідження було поставити дитину в такі умови, в яких вона б несвідомо, вербально проявила відсутність чи наявність страхів. Це добре проявляється у спонтанних вербалізаціях, тому нами був обраний «Метод незакінчених речень», модифікований для дошкільного та молодшого шкільного віку. Методика «Незакінчених речень» вимагає часового обмеження в одержанні спонтанної вербалізації – 30 секунд для завершення дитиною початого педагогом речення.

Щоб зробити цю методику більш доступною для роботи з дошкільниками, її поєднали з грою. Спілкування з дитиною починається в іграх, цікавих для самої дитини, а потім пропонувалася нова гра. «Я буду говорити початок речення, а ти швидко говори його закінчення, домовились? Спочатку пропонувалися індиферентні речення типу: — Взимку на вулиці… — У дитячому садку… — Ввечері по мене прийде… — Влітку ми поїдемо…

Потім були продумані основні речення. Наприклад:

1.                 Коли я вдома один (одна), мені …

2.                 Коли щось стукне, я думаю що це …

3.                 Коли я лягаю спати, я думаю що …

4.                 Коли я бачу собаку, мені хочеться …

5.                 Машина буває …

6.                 Вночі в лісі …

7.                 Мені іноді сниться …

8.                 Більше за все на світі я боюся …

9.                 Найстрашніша людина – це … Коли мені страшно, то я … Коли мені читають страшні казки, то мені хочеться …

Потім ми знову подавали речення іншого змісту:

Моя мама сама … Взимку я люблю … Найкрасивіші квіти – це … Зараз мені хочеться …

Одержані відповіді дітей були занесені до протоколів.
2.2 Порівняльний аналіз результативності застосування психогімнастики
Експеримент проводився на базі дитячого закладу №335 м. Харкова у старший групі дітей із загальними показниками розвитку.

Як приклад обробки результатів за однією з проблем, виявлених у дітей подаємо витяги з протоколів, що найбільш яскраво ілюструють наявність страхів (але так можна групувати, не пропустивши жодної з проблем).

Витяг з протоколу спонтанних вербалізацій закінчення речення дітьми за методом «Незакінчених речень».

Альона (5 р. 6 міс.):

3. Коли я лягаю спати, я думаю, що мама ляже зі мною. 6. Вночі в лісі ходять вовки. 8. Більше за все я боюсь собак. 9. Найстрашніша людина – це жаба. 10. Коли мені страшно, то я йду додому. 11. Коли мені читають страшні казки, то мені хочеться покричати мамі.

Аня (6 років):

1. Коли я вдома одна, мені дуже, дуже страшно. 3. Коли я лягаю спати, я думаю, що зараз прийде мама. 8. Більш за все на світі я боюся ведмедя. 9. Найстрашніша людина – це яка дуже зла. 10. Коли мені страшно, то я ховаюсь. 11. Коли мені читають страшні казки, то мені хочеться, щоб ці казки не читали.

Наташа (6 р. 3 міс.):

1. Коли я вдома одна, мені страшно. 3. Коли я лягаю спати, я думаю, що до мене йде тато і стукає. 7. мені іноді сниться страшний сон. 8. Більше за все на світі я боюся страху. 9. Найстрашніша людина – це випадають очі і великі. 10. Коли мені страшно, то я тікаю від страху. Тато побачив, що страх не пройшов, щоб убивали маму. Я дивлюсь страшні мультики. Якби тато мені їх не вмикав, я була б щасливою, а тато любив би мене більше. 11. Коли мені читають страшні казки, то мені хочеться, щоб їх не читали.

Рома (6 р. 3 міс.):

3. Коли я лягаю спати, я думаю, що скучаю за мамою. 6. Вночі в лісі ходить вовк. 8. Більш за все на світі я боюсь страху. 9. Найстрашніша людина – це Бабай. 10. Коли мені страшно, то я плачу.

Іллюша (5 р. 9 міс.):

1. Коли я вдома один, мені сумно. 2. Коли щось стукне по дверях, я думаю, що це якась людина чи птах. 7. Мені іноді сниться, ніби уві сні я бачив тата, погані сни снилися. 8. Більш за все на світі я боюся вовків, справжніх ведмедів. 9. Найстрашніша людина – це вампір, скелет. 10. Коли мені страшно, то я втікаю, ховаюсь. 11. коли мені читають увечері страшні казки, а мені хочеться спати, я цього не люблю.

Толя (6 р..):

6. Вночі в лісі бродить вовк. 8. Більш за все на світі я боюсь машину і змію. 9. Найстрашніша людина – це котра все краде і руйнує. 10. Коли мені страшно, то я завжди ховаюсь чи біжу. 11. Коли мені читають страшні казки, то мені хочеться закрити вуха.

Для більшої результативності діагностики радимо використовувати кількісний аналіз дослідження кінцівок речень, створених дітьми.

1.      Коли дитина залишається одна вдома, то, як подали вони у завершені речень, кожна веде себе по-різному. Так 30,52% дітей сумують, 60,49% опитуваним страшно. Лише 5,26% опитуваним весело наодинці, а 4,21% або погано, або вони намагаються гуляти.

2.      Коли щось стукне, судячи з завершення речення, діти думають, що це: 16,84% — мама, тато, хтось прийшов, щось впало, сусіди; 83,36% — «привид», «бандити», «страховисько», «п’яний дядько», «Баба-Яга», Бабай», «Страшний дід», «злодій».

3.      Діти, коли лягають спати, думають: 12,63% — про сон, що вони заснуть; 4,21% — вночі намочать постіль; 6,31% — завтра вихідний і не треба вранці йти до дитячого садка; 76,85% — «мені страшно», «хто б зі мною побув», «мені знову присниться Кощій Безсмертний», «що мама ляже зі мною».

4.      Коли діти бачать собаку, то одним хочеться її погладити, іншим пограти з нею – це приблизно 13,68%. А 86,32% опитуваних хотіли б втекти від неї, «заплакати», «кинути камінцем», «заховатись від неї», «піти геть», «плакати», «хочеться до мами», «піти додому».

5.      З приводу машин: 14,73% дітей виділили, що вони бувають легковими і вантажними, 23,15% хлопчиків і дівчаток відмітили, що машини бувають різних кольорів, різних марок; 58,34% — «небезпечна», «збити може», «на дорозі і страшна», «вже буває сильною і великою», «що на дорогу не можна виходити, можуть задавити», 3,68% не дали спонтанної вербалізації.

6.      Вночі в лісі: 22,10% дітей бачить вовка, 17,89% дітей вважають, що вночі в лісі темно; 12,63% — лисиці, «сови літають»; 11,57% — ростуть гриби і ягоди; 10,52% дітей – «вночі в лісі сплять»; 6,31% — «страшно»; 18,94% опитуваних взагалі не дали ніякої спонтанної вербалізації.

7.      Із сьомого основного речення з’ясувалося, що 23,15% дітей іноді сняться сни «страшні і хороші», 45,93% опитуваних іноді сняться «страшні сни», «привид», «сняться вовки», «мене хтось забрав», «сни про вовків», «Баба-Яга», «собаки», «сни про війну», «Бабай», «поганий сон», «наді мною літають привиди», «як мене б’ють», «я боюся у світі», 15,07% дітей сниться мама, казка, хороші сни. 7,71% дітей не продовжили це речення.

8.      Виявилось, що найбільше страхів у дітей перед тваринами: вовком (25,26%); ведмедем (12,63%); собакою (7,37%); змією (2,11%). Серед казкових героїв 7,37% дітей боїться Бабу-Ягу. У опитуваних спостерігався страх перед природними явищами: темрявою (5,26%); блискавкою (2,11%). Під час спонтанних вербалізацій простежується у 4,22% боязнь людей, бандитів, а 2,11% опитуваних бояться, коли мама й тато сваряться. Вигаданих істот (чудовиськ, привидів) більш за все бояться 18,47% хлопчиків і дівчаток.

9.      З казкових героїв найстрашнішою людиною 22,11% хлопчиків і дівчаток вважають Бабу-Ягу, а Змія Горинича – 2,1%. Також опитувані вказали на бандитів (10,52%); розбійників, убивць, злодіїв (6,3%), п’яних чоловіків (5,26%). Серед вигаданих істот найстрашнішою людиною є вампір, «велетень», «робот», «інопланетянин», Фантомас, чудовисько, Сатана – 34,71% дітей, 4,22% — «котра вмирає», 5,26% — «циганка», «циган», «ті, які забирають маленьких дітей», «індійці», 10,52% — міліціонер, контролер. Треба зазначити, що деякі діти найстрашнішою людиною вважають тварину. Так у 8,42% опитуваних – це вовк; а 2,1% — собака.

10.Поведінка дітей при переживанні страху: 25,26% хлопчиків і дівчаток ховаються, втікають, коли їм страшно. 30,51% опитуваних при цьому йдуть до мами, біжать на кухню, 12,62% вкриваються ковдрою з головою, 16,84% вмикають телевізор, світло; 9,47% — плачуть, здригаються, 5,26% — закриваються на замок, коли бояться.

11.До страшних казок діти відносяться так: 20,52% — не хочуть слухати; 9,47% — хотіли б, щоб їм не читали, 23,71% — краще послухати казки і, по можливості, потрапити туди; 8,42% — хотіли б подивитися ілюстрації або взагалі нормальні казки послухати; 6,31% дітей страшно, вони плачуть; 21,57% опитуваних хотіли б, щоб цього не було в казках; 10,52% — щоб швидше дочитали, в кінці все було добре.

Отже, проаналізувавши спонтанні вербалізації дітей на запропоновані початки речень, з’ясувалось, що існують різноманітні страхи. Про наявність або відсутність страхів можна було з’ясувати більше, якщо б усі діти змогли продовжити речення. Зазначимо, що частина речень залишилася без закінчення. Важливо наголосити, що продовжуючи індиферентні речення, у деяких дітей також спостерігалась наявність страхів. За допомогою методу спонтанних вербалізацій нам вдалося виявити у дітей приховані види страхів.
Таблиця 2.1 Розподіл дітей за видами та силою вияву страхів

№ п/п

Види страхів

Наявність страхів

Ступінь вияву

Повна відсутність

Висока

Середня

Низька

1

Самотності

90%

42%

34%

14%

10%

2

Тварин

78%

32%

28%

18%

22%

3

Вигаданих істот

84%

64%

4%

16%

16%

4

Лікарів, уколів

90%

46%

30%

14%

10%

5

Страшних снів

34%

14%

12%

8%

66%

6

Транспорту

32%

16%

6%

10%

68%

7

Стихії

88%

42%

28%

18%

12%

8

Висоти

56%

38%

12%

6%

44%

9

Радіації

40%

28%

10%

2%

50%

10

Крові

82%

56%

18%

8%

18%


Виходячи із змісту одержаних спонтанних вербалізацій виявилося, що майже усім дітям читають страшні казки, що є ще однією з найпоширеніших детермінант зародження страхів у дошкільників (а саме, з’являються страхи вигаданих істот, страшних казок). Отже, деякі види страхів виникають у дітей через дефіцит спілкування між батьками і дітьми, що є другою важливою детермінантою виникнення страхів у дошкільників, так як не задовольняється життєво важлива потреба дітей. Коли дитина проявляє непослух, батьки часто звертаються до залякування, не розуміючи, скільки шкоди це принесе психіці дитини, її подальшому розвиткові.
2.3 Застосування колекційних психогімнастичних програм для розвитку особистості дошкільника
Психогімнастикою називається метод реалізації себе без допомоги слів [20, 89]. Це дуже ефективний засіб оптимізації соціальної сфери особистості, оскільки він дозволяє звернути увагу на «мову тіла» та просторово-часові характеристики спілкування. Це метод реконструктивної психокорекції, мета якого – пізнання та зміна особистості.

У книзі М.І. Чистякової «Психогімнастика» наведено таке поняття психогімнастики: «Це курс спеціальних занять (етюдів, ігор, вправ), спрямованих на розвиток і корекцію різноманітних сторін психіки дитини (як її пізнавальної, так і емоційно-особистісної сфери)». Насамперед такі заняття рекомендовані дітям із надмірною втомлюваністю, непосидючістю; замкнутим характером, із неврозами та порушеннями; легкими затримками психічного розвитку та іншими нервово-психічними розладами. Не менш важливо використовувати психогімнастику у психопрофілактичній роботі зі здоровими дітьми з метою психофізичної розрядки.

Психогімнастика (за методикою М.І. Чистякової) спрямована на навчання елементів техніки виразних рухів, використання виразних рухів під час виховання емоцій, вищих почуттів та набуття навичок само розслаблення.

Діти вивчають різні емоції та навчаються володіти ними, опановують абетку вияву емоцій. Психогімнастика допомагає дітям долати бар’єри у спілкуванні, краще зрозуміти себе та інших, знімати психічне навантаження, надає можливість для самовираження.

Порушення виразності моторики заслуговують на увагу, тому що невміння правильно виявити свої почуття, скутість, неадекватність міміко-жестового мовлення заважають нормальному спілкуванню дітей з однолітками та дорослими. Особливо в такому разі страждають діти з неврозами, органічними захворюваннями головного мозку та іншими нервово-психічними захворюваннями.

Діти з бідною експресією, можливо, і самі повною мірою не сприймають те, що їм повідомляють безсловесно інші люди, неправильно оцінюють і їх ставлення до себе, що, у свою чергу, може спричинити заглиблення у таких дітей астенічних рис характеру та виникнення другорядних невротичних нашарувань. Не менш важливою є словесна мова почуттів, що означає явища емоційного життя. Дитина, яка розмовляє гарною, багатою мовою, краще міркує, в неї з’являється більше відтінків для мовленнєвого визначення почуттів, вона тонше розуміє себе, свої переживання, емоції у неї стають диференційованими.

Структура комплексу психогімнастики.

Курс психогімнастики складається з 20 занять, на яких діти повинні опанувати приблизно вісім понять, пов’язаних із переживаннями основних емоцій, та десять уявлень, що є особистісними якостями дитини.

Заняття проводяться двічі на тиждень, тривають від 25 хв до 1 год 30 хв.

Заняття будуються за певною схемою і складаються з чотирьох фаз.

Перша фаза. Мімічні та пантомімічні етюди.

Мета: виразне зображення окремих емоційних станів, пов’язаних із переживанням тілесного та психічного задоволення та незадоволення. Моделі виявлення основних емоцій (радість, подив, інтерес, гнів, презирство, відраза, страх та ін.) і деяких емоційно забарвлених почуттів (гордість, сором’язливість, впевненість тощо). Діти ознайомлюються з елементами виразних рухів: мімікою, жестами, позами, ходою.

Друга фаза. Етюди та ігри щодо виявлення окремих якостей характеру та емоцій.

Мета: виразне зображення рис характеру, формування яких зумовлене певним соціальним середовищем (жадібність, доброта, чесність), їх моральне оцінювання. Моделі поведінки персонажів із тими чи іншими рисами характеру. Закріплення і розширення вже набутих відомостей. Гармонізація особистості дитини. Під час вияву емоцій увага дітей привертається до всіх компонентів рухів одночасно.

Фаза має психопрофілактичний характер.

Третя фаза. Етюди та ігри, що мають психотерапевтичну спрямованість на окрему дитину або групу в цілому.

Мета: корекція настрою і окремих рис характеру дитини; тренінг моделювання стандартних ситуацій. Використовуються мімічні та пантомімічні можливості дітей для природного втілення в заданий образ.

Четверта фаза. Психом’язове тренування.

Мета: зняття психоемоційного напруження; навіювання бажаного настрою, поведінки, рис характеру.

Між другою та третьою фазами робиться перерва на декілька хвилин, під час якої дітям надається вільний час («Хвилинка пустощів»). Ведучий не втручається у спілкування дітей. Бажано домовитися з дітьми про сигнал зборів, який повинен бути незмінним.

Між третьою та четвертою фазами можна використати гру для розвитку уваги, пам’яті або рухливу гру.

У групі не повинно бути більш ніж 10-12 дошкільників.

На психогімнастиці кожен етюд повторюється кілька разів, щоб у ньому могли взяти участь всі діти.

У групі повинна бути лише одна гіперактивна, аутична або схильна до істерик дитина.

У момент зображення небажаних рис характеру позитивні та негативні ролі діти розігрують у парах зі зміною ролей. Іноді дитина, в якої необхідно коригувати те чи інше відхилення в поведінці, спочатку дивиться оцінку, а потім обирає собі будь-яку роль. Через те, що оцінка повторюється декілька разів, дитина отримує відомості про те, як інші діти можуть упоратися з такою ситуацією.

Етюди та ігри щодо емоцій радощів повинні обов’язково бути на кожному занятті.

Закінчується заняття заспокоєнням дітей, навчанням їх прийомів саморегуляції.

На психогімнастиці для зняття психоемоційного напруження використовується дитячий варіант психом’язового тренування, розроблений А.В. Алексєєвим для юних спортсменів, у свою чергу, адаптований для дошкільників.

М’язи напружуються і розслаблюються в певній послідовності: м’язи рук, ніг, тулуба, шиї, обличчя. Не можна переходити до наступної групи м’язів, доки попередня не стане «слухняною».

Під час проведення психом’язового тренування, особливо в заключній частині, необхідно дотримуватися почуття міри, не затягувати відпочинок та дозувати навіювання.

У цій програмі подані конспекти занять, в яких використані етюди та ігри М.І. Чистякової. Вона пропонує використовувати прийом складання історій, в основі яких – актуальні проблеми дітей.

Вихователь починає історію, а діти її продовжують. Педагог допомагає їм зв’язками: «одного разу, далеко-далеко …», «колись дуже давно …», а потім що було, чим закінчилось. Він уводить розповідь більш «здорові» засоби адаптації та розв’язання конфліктів, ніж ті, що були запропоновані дітьми. Наочність у вигляді піктограм, розрізних шаблонів, умовних фігурок-скелетиків, що зображують різноманітні постави, картки із зображенням емоційних станів і станів напруження та розслаблення в м’язах використовуються для тренування вміння розпізнавати емоційний стан за мімікою та пантомімікою. Кожна вправа сприяє роботі фантазії (думки, образу), почуттів (емоцій), рухів дитини так, щоб шляхом механізму їх функціональної єдності вона навчалась довільно впливати на кожен з елементів.

Заняття будується на сюжетно-рольовому змісті. Всі предмети та події повинні бути придуманими. Це полегшує тренування внутрішньої уваги дітей. Заняття можна проводити для дітей, починаючи з трирічного віку, змінюючи тему, складність завдань.

До структури заняття входять: розминка, гімнастика, емоції, спілкування, поведінка, завершення.

Сценарії занять у молодшому та середньому дошкільному віці проводять у два етапи:

·              Перший день – розминка, гімнастика та спілкування.

·              Другий день – розминка, тренінг поведінки і завершення.

Використовуючи методику М.І. Чистякової, ми проводили такі заняття.

Заняття «Пташиний двір».

Мета: виховання співчуття та любові до тих, кого ображають.

1. Розминка.

Психолог. Сьогодні ми вирушимо в казку «Гидке каченя». Я перенесу вас туди. Але спочатку я хочу вас запитати, які ще казки ви знаєте? Мама Качка повела своїх діток на пташиний двір познайомитись зі всіма птахами, які жили в цьому дворі. І ми вирушимо в подорож до пташиного двору, як ви виконаєте мої завдання. Ставайте в коло, ми будемо грати в «заборонений рух». Ви повторюватимете за мною всі рухи, а забороненим буде рух «руки на поясі» (2-3 рази). А тепер ще одна гра. Треба із заплющеними очима відгадати, чий голос. Тільки потрібно імітувати голосом будь-кого зі свійської птиці – качки, гуски, курки, півня (3 дитини). І ще одне завдання. Я хочу подивитися, які ви уважні у грі «Літає – не літає»: літає – руки в сторони, не літає – руки за спину (6-7 предметів). Ви всі уважні. Ставайте під мою чарівну парасольку, і ми опинимося на пташиному дворі (розкриває парасольку, крутить її під музику).

Ось ми і на пташиному дворі!

2. Гімнастика.

Психолог. Першими ми зустріли гусей.

(Напруження)

Гуси почали шипіти, коли зустріли Гидке Каченя. Шию витягнули, плечі підняли, крила відвели назад і зашипіли6 «Ш-ш-ш». Шия напружена, зляться гуси. Крила-руки напружені, відводять їх назад. Як розкипілись! Які злюки!

(Розслаблення)

Прогнали гуси Каченя і заспокоїлись. Почали вільно махати крилами, шия пряма, не напружена, м’яка. Тільки Каченя втекло від гусей, як натрапило на поважного, сердитого індика. Індик від злості й поважності надувся, голову відкинув назад і втягнув у плечі, брови насупив, очі примружив і закричав: «Бали-бали-бали».

(Ворушіння)

Трясе головою: «Бали-бали, тікай!» Злякалось Каченя і втекло.

Бідне Каченя ще не оговталося від нападу індика, як на нього налетів півень. Півень почав бігати по двору, сильно розмахуючи крилами, і голосно прокричав: «Ку-ку-рі-ку!». Ледве не подзьобав Каченя! Бідне Каченя! Тільки-но воно втекло від півня, як тут побачило кішку. Ах, як їй хочеться з’їсти маленьке Каченя!

(Напруження, завмирання)

Присіла вона на свої м’які лапки, прогнула спинку, вся напружилась, приготувалась до стрибка.

(Ворушіння)

Потім тихенько почала підкрадатися до Каченяти, м’яко ступаючи на лапки. Крадеться кішка тихо-тихо. Тільки хотіла схопити Каченятка, але тут прокинувся старий пес і голосно гавкнув: «Гав-гав-гав!». Кішка злякалась і пригнула за паркан.

Із річки повертались поважні тітки-качки. Покажіть, як вони ідуть повільно, перевалюючись (ходьба навшпиньках).

(Розслаблення)

Втомились від довгої дороги, сіли, крилами позаду оперлися і дригають лапками, розслабляючи їх. Дригають лапками, побачили Каченя і закричали: «Кря-кря-кря, який некрасивий! Зовсім на нас не схожий!». Із презирством подивились на Каченя. Це була остання надія Каченяти. Воно втекло з двору і почало жити саме. А наприкінці казки перетворилося на чудового Лебедя. Станьте навколо озера. Схиліть до води свою довгу шию, потім одне крило, друге. Давайте поплескаємо крилами по воді. Ось які ми красиві лебеді! Покажіть, як ви радієте за Каченя!

3. Спілкування.

Емоції страху, образи, захоплення.

Психолог. Тепер ми можемо відпочити. Гидке Каченя перетворилося на чудового Лебедя, а ми будемо ним захоплюватись: «Ах, який красивий, біленький! Яка довга шия! Як він її тримає! Які прекрасні крила!». А пам’ятаєте, як спочатку всі гнали геть Каченя і називали його бридким? Як йому було сумно, страшно. Станьте в коло, в середині по черзі хтось буде зображувати налякане Каченя, а решта – злих птахів із пташиного двору: «Хоч би тебе кішка забрала! Яке ти бридке, некрасиве, зовсім не схоже на нас! Тікай від нас, ми не хочемо з тобою дружити!». Як страшно Каченятові, воно зіщулилось, голову закрило крильцями, в очах – жах. Що з ними тепер буде?

4. Тренінг поведінки.

Психолог. Діти, як ви гадаєте, чи можна принижувати і ображати когось, якщо він не схожий на інших? Чи можна судити про людину тільки за її зовнішність? А чи завжди красиві на обличчя люди бувають хорошими, добрими? Після того, як птахи напали на Каченя, воно дуже засмутилось. Давайте його пожаліємо, приймемо в дружну сім’ю, скажемо багато добрих слів, щоб воно гордо підняло свою голову і не ховало її від страху та образи (тренінг зі зміною ролей).Подивіться, діти: від добрих слів і ви всі стали прекрасними лебедями, в яких є не тільки красива зовнішність, але й красива душа.

5. Завершення.

Психолог. Давайте, як прекрасні лебеді, плавно будемо рухатися в хороводі (музичний супровід). Ставайте під чарівну парасольку. Я перенесу вас у дитсадок.


    продолжение
--PAGE_BREAK--