Реферат: Особистісні профілі людей з різною функціональною латералізацією мозку
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ
„УКРАЇНА”
Херсонська філія
РОБОТА НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬО–КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ „БАКАЛАВР”
Тема: „Особистісні профілі людей з різною функціональною латералізацією мозку”
Спеціальність – психологія
Романів Ольга Миколаївна
Група 411
Науковий керівник:
Ад‘юнкт – професор психології
Голєв С.В.
Херсон 2004
Зміст
Вступ
Розділ І. Функціональна асиметрія мозку
1.1 Функціональна асиметрія мозку в антропогенезі, філогенезі та онтогенезі
1.2 Особливості різновидів асиметрій
Розділ ІІ. Методи оцінки функціональних асиметрій людини
2.1 Методи тестування, проб та опитувальників
2.2 Психофізіологічні методи дослідження
Розділ ІІІ. Психологічне дослідження зв‘язку латеральності мозку з особистісними профілями
3.1 Організація та періоди проведення дослідження.
3.2 Вивчення функціональної асиметрії мозку за допомогою сенсо – моторних проб.
3.3 Вивчення особливостей особистісних профілей.
3.4 Визначення зв‘язку між профілями латеральності у правшей та лівшей способом математичних розрахунків.
3.5 Висновки та рекомендації
Висновок
Література
Додаток 1. Таблиця індивідуальних показників профілів латеральності
Додаток 2. Анкета
Додаток 3. Діаграма співвідношень домінуючих асиметрій
Вступ
Проблема функціональної асиметрії мозку людини до теперішнього часу вивчається фізіологами, психологами, клініцистами, спортивними педагогами, психофізіологами. Винесення цієї проблеми за межі вивчення однієї дисципліни більш ніж правильно, бо клініцистів, наприклад, в основному цікавить відмінність не між право- та ліворукими людьми, а відмінність між функціонуванням правої та лівої півкуль (локалізації в них центрів), спортивних педагогів – як використовувати або уникати існуючу асиметрію для підвищення спортивних результатів і т. д. Проте, наявність серед людей не тільки тих, що відають перевагу правій руці, а й ліворуких, робить цю проблему диференційно – психофізіологічною. Що це за явище, яке розділило людей на два, з урахуванням амбідекстрів, тобто людей з функціональною рівністю рук, і на три типи, звідки воно взялося, користь чи шкода від нього людині – ось ті основні питання, які цікавлять вчених.
Всупереч поширеному погляду, право — та ліворукість, як у цілому прояв функціональної асиметрії в живій та неживій природі, явища складні. Здебільшого вони все ще лишаються загадковими. Може саме тому, ця проблема приваблива для вчених різних дисциплін та напрямів науки.
Ще у другій половині ХІХ виникла думка про те, що дві половини головного мозку різним чином отримують, зберігають та перероблюють інформацію, що надходить до органів чуття. Це призвело до проведення різних досліджень із мозком людини, особливостями протікання психічних процесів у ньому, їх проявів в поведінці. Вивчення питання асиметрії дало можливість виникненню теорії домінуючої півкулі, яка по різному розглядалась вченими.
Проблема функціональної асиметрії досі є актуальною для різних наук, бо не дивлячись на вже винайдені теорії, існує багато суперечностей. Мозок людини залишається загадкою, яка вимагає ретельного та глибокого вивчення.
Об ‘єктом вивчення даної роботи є функціональна латералізація мозку у здорових студенток віком від 19 до 24 років.
Предметом вивчення даної роботи є зв‘язок функціональної латералізації мозку з особистісними профілями людей.
Гіпотеза – якщо люди відрізняються за функціональною латералізацією мозку, то їхні особистісні профілі — різні.
Цілі вивчення даної проблеми:
1. вивчити психодіагностичні можливості визначення латеральності в мозку людини;
2. дослідити, чи є зв‘язок функціональної латералізації мозку з особистісними профілями людини.
Задачі :
— Аналіз наукової літератури та методик для встановлення зв‘язку між профілями латеральності та особистісними якостями людини;
— Підбір методик для проведення дослідження;
— Організація та проведення дослідження;
— Написання виводів та надання рекомендацій по вивченню даної проблеми.
Теоретичне значення даної роботи полягає в розширенні знань по проблемі функціональної латералізації мозку в людей з різними особистісними профілями.
Практичне значення роботи в тому, що її матеріал може використовуватись практичним психологом при діагностуванні людей з різними особистісними профілями для визначення їх функціональної латералізації.
Надійність та валідність результатів дослідження забезпечується використанням методів, адекватних цілям та задачам дослідження, єдністю кількісного та якісного аналізу отриманих експериментальних даних, статистичною перевіркою експериментального матеріалу.
Структура та об‘єм роботи.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
Розділ І. Функціональна асиметрія мозку
1.1 Функціональна асиметрія мозку в антропогенезі, філогенезі та онтогенезі
Головною відмінністю трудових процесів людини від діяльності тварини є суспільний, соціально опосередкований характер, який пропонує перш за все мовленнєве спілкування, здатність до формування уявлень. [12]
При вивченні форм психічної діяльності древніх людей важливу роль відіграють розробки в області палеонтології, палеоневрології. Дані цих робіт вказують на залежність між рівнем розвитку мозку та матеріальною культурою. Так виготовлення знарядь праці по мірі їх ускладнення примушувало до відволікання від конкретних предметів і виникнення задатків абстрактного мислення. В якості однієї з найважливіших характеристик трудового процесу підкреслюється направленість дій людини на майбутнє, реалізація в праці попереджувальної дії, тобто в кінці процесу праці виникає результат, який вже на початку цього процесу був на увазі в уяві людини.[26]. Вимагалось розділення минулої діяльності людини (зі збереженням досвіду) від діяльності, яка протікає в даний момент, і від тієї діяльності яка має відбутися в майбутньому. Таке розділення мало означати і диференціювання часу – теперішнього, минулого та майбутнього, в яких протікала, завершувалася чи здійснювалась діяльність людини.
Виявлена й інша важлива тенденція в антропогенезі – становлення взаємозалежних співвідношень між вираженністю асиметрії мозку та характером трудової діяльності. Праця для людини є одним з найважливіших соціальних факторів, який забезпечує прояв асиметрії функцій мозку. Мова йде про особливості розвитку аналізаторських систем, що мають місце в різних видах праці та про найбільшу асиметрізацію функцій неокортикальних полів, притаманних тільки людині.
Саме в трудових процесах на основі як би зворотного зв‘язку проявляється потенційно закладена право – ліворукість, руки вдосконалюються як складний рецептор; динамічні системи: мозок – рука, рука – око; зорово – моторно – кінестетична, зорово – вестибулярна, – що визначає мануальну спритність, точність оцінки просторових відносин, пластику пози. [23]
Цікавими стають теорії щодо пояснень виникнення праворукості. Китайські археологи повідомили, що знайдений ними скелет пітекантропа (850 000 років тому) належить правші. Про те, що неандертальці були правшами, свідчать знайдені вченими малюнки на скелях в печерах. С. А. Семенов (1960) вивчаючи предмети, оброблені древніми людьми за допомогою каміння (по нахилу ударів можна судити про те, в якій саме руці був предмет праці, а в якій — знаряддя), дійшов висновку, що вони оброблювалися саме правшами. На користь цього висновку свідчать роботи по вивченні посуду, малюнки на костях мамонтів, метальні палки. Однак, є вчені, які вважають, що на той час, а саме неолітичний період (8500 років до н. е.) людей у яких переважала ліва рука було не так то й мало – приблизно 30 %.[27]
Таким чином виникають різні теорії, які намагаються пояснити домінування при використанні саме правої руки.
Б. В. Огнєв (1948) запропонував „космічну” теорію виникнення праворукості. За його теорією, в північній частині земної кулі мають бути правші, в південній – лівші, а на екваторі – амбідекстри. Докази на підтримку своєї теорії він вбачає в історії письма. Огнєв звертає у вагу на те, що письмо зліва направо – письмо праворуких – притаманне народам Євразії, в південній частині земної кулі виникло письмо справа наліво, народи, що живуть на екваторі пишуть зверху вниз – це історичне письмо амбідекстрів. Однак не дивлячись на різну манеру письма всі (і євреї, і араби) пишуть правою рукою. Загальна розповсюдженість праворукості не залежно від того, яка це частина земної кулі доводиться навіть лінгвістикою. В роботах А. Я. Шайкевича проаналізовано кілька десятків мов і доведено, що у всіх народів слова „правий” і „лівий” мають однакове значення: правий – спиртний, лівий – поганий, неспритний. Крім того, існує закономірність дії вибору домінуючої кінцівки і в тварин. [11]
Не менш оригінальною є генетична теорія Фліса. Автор теорії бісексуальності людей, за якою кожна людина складається з двох половин – чоловічої та жіночої (як і хромосоми при заплідненні), вважає, що саме ця обставина обумовлює нерівномірність р розвитку й використання рук: у чоловіків більш слабка жіноча сторона – ліва, а у жінок більш сильна чоловіча сторона – права. Деякі вчені не тільки підтримують цю теорію, а розвивають її далі. На їх думку, при патріархаті шанованою рукою була права, а при матріархаті – ліва. [3]
На думку деяких вчених у сучасної людини праворукість визначається не просто генетичним, а поєднаним з ним соціальним фактором, що забезпечують легкість проходження процесів, пов‘язаних з мовою в лівій півкулі. До того ж праворукість передається спадково і визначається одним геном, а ліворукість – ні. Можливість впливу соціальної середи на формування домінування лівої півкулі підтверджується даними, виходячи з яких вираженність „ефекту правого вуха” прямо залежить від інтенсивності мовленевої стимуляції в ранньому дитинстві та її якісних аспектів. Однак, є й такі вчені які вважають ліворукість спадковою. Вірогідність народження дитини у якої домінує ліва рука від ліворуких батьків дорівнює 0,46; якщо тільки один з батьків ліворукий, то цей показник знижується до 0,17; і, нарешті, якщо дитина народжується у праворуких батьків, то вірогідність того, що дитина буде лівшею складає 0,02. Такі дані були отримані Райфом (1951). Таким чином, спадковість, на перший погляд, здається доведеним фактом, однак не слід виключати того, що ліворукі батьки можуть передавати своїм дітям не тільки певні гени, але й життєві навички, які, можливо, формують ліворукість. [1]
Одним з підходів до вирішення проблеми розподілу домінування між правою та лівою руками є спостереження за близнюками того факту, як це відбувається в них. Ліворукість у близнюків спостерігається частіше ніж це можна спостерігати серед населення, за рахунок того, що один з близнюків виявляється лівшею. При народженні трійнят двоє з них виявляються лівшами. Серед одно яйцевих близнюків спостерігаються наступні співвідношення: у 78 % випадків обидва близнюки праворукі, у 2 % — обидва ліворукі, і в 20 % випадків один з них лівша, а другий правша. Однак серед однояйцевих близнюків процент пар, в яких обидва близнюки ліворукі, не вища, ніж у двояйцевих. Оскільки доцільно припускати, що індивідууми з однаковим набором генів більш схожі за генетичними ознаками, ніж індивідууми з меншим числом загальних генів, то ці факти можна тлумачити як протиставлення генетичному контролю ліворукості. Згідно даних інших вчених, серед однояйцевих близнюків ліворуких більше, ніж серед різнояйцевих, а процент пар, де тільки один з них лівша, приблизно однаковий. Істотно більша кількість лівшей серед близнюків і трійнят примушують припускати дії інших факторів, які обумовлюють ліворукість. Відомо, що серед близнюків частіше зустрічаються неврологічні та інші захворювання, що виникають через стиснене положення плоду в утробі матері. Встановлено також, що більшість лівшей виявляються або первонародженими, або останніми дітьми у матері, яка часто народжувала. Ці випадки ліворукості можна пояснити великою кількістю важких родів і, таким чином, більшою кількістю родових травм з порушенням лівої півкулі. Відзначають також більш часті ранні порушення кровообігу в лівій півкулі в анамнезі в ліворуких та амбідекстрів (41 % випадків у порівнянні з 22 % випадків у праворуких). Базуючись на такого роду спостереженнях, припускають, що ліворукість за своєю сутністю має патологічне походження й що всі випадки ліворукості являються результатом родової травми. Не дивлячись на багато численні клінічні свідчення, які доказують цю точку зору, ряд винахідників вважає, ліворукість має таки генетичну основу. Клінічні данні за тестами з амітал – натрієм показують, що у лівшей з ознаками раннього пошкодження лівої півкулі центр мови виявляється в правій півкулі, тоді як у лівшей без хворобливої симптоматики він локалізується в лівій півкулі. Іншими ознаками, які вказують на травматичне походження ліворукості, можуть бути: відносне збереження вербальних функцій при погіршенні зорово – просторових здібностей, геміплазія правої верхньої або нижньої кінцівки при низькій частоті родинного лівшества.[9]
Можна припускати, що в полі зору винахідників виявилися більш демонстративні причини ліворукості. Пошук факторів, обумовлюючих адекватну перебудову функціональних відносин півкуль головного мозку з переважним залученням правої півкулі, слід продовжувати.
Повертаючись до питання домінування правої руки, слід зазначити, що існують функціональні гіпотези, які діляться на декілька груп. Одна з них поєднує погляди клініцистів та фізіологів. Їхня думка полягає в тому, що права рука була вибрана для активних дій як результат того, що ліва рука і серце мають топографічну близькість своїх іннерваційних механізмів, в результаті чого при захворюванні серця у цей процес включається й ліва рука (іррадіація в неї болей). Цієї точки зору дотримувались М. І. Аствацатуров (1923) і С. І. Карчікян (1947). [34] З іншого боку, внаслідок такого зв‘язку між лівою рукою та серцем робота цієї руки може відбиватися на роботі серця в більшій мірі, ніж робота правої руки. Існує й така гіпотеза, що оскільки серце розташоване зліва, то ліва рука має його захищати, а права володіти зброєю. Однак, мало ймовірно, що первісні люди володіли анатомічними знаннями.
Критика цієї теорії зводиться до того, що, хоча у тварин серце розташоване посередині, анатомічна асиметрія кінцівок у них все одно є. Крім того, можна привести й інший доказ: як у наш час можуть існувати лівші, у яких серце, як і у праворуких, розташоване зліва.
Інша група функціональних теорій домінування праворукості головною причиною вбачає асиметрію зору, і її прихильник Г. Гоулд (1909) пояснював її так: у всіх вищих тварин, в яких розвинена зорова функція, цілеспрямовані дії є результатом зорових подразнень. Розподіл півкуль на дві половини являються результатом односторонності в зоровій функції. У тварин, у яких поля зору не співпадають, праве око спостерігає за правою кінцівкою, а ліве – за лівою. У таких тварин не має необхідності в домінантному оці й тому немає асиметрії кінцівок. Але коли розвивається бінокулярне поле зору і виникає ведуче око для всіх правосторонніх актів передньої кінцівки асиметрія стає необхідною. [39]
Критики цієї точки зору зробили наступні зауваження: що при бінокулярному зорі неможливо відрізнити поле зору одного ока від іншого; що якщо поле зору одного ока відрізняється від іншого навіть при бінокулярному зорі і якщо кожне око зберігає контроль за діями відповідної руки, то яка ж тоді користь від бінокулярного зору.
Таким чином, на даний момент немає „твердої” теорії, яка б могла впевнено пояснити виникнення праворукості як родової ознаки людини.
1.2 Особливості різновидів асиметрій
Асиметрія функцій півкуль є унікальною властивістю головного мозку людини. Вона присутня і в тварин. Видатному вченому В. Л. Біанкі належить перша в світі монографія (1985), яка систематизує дані, отримані „головним чином на ссавцях, а також на птахах, але в окремих випадках згадуються факти, які відносяться до риб та комах ”.
Розділяючи асиметрію на індивідуальну (домінування однієї з півкуль кожної особи, але відсутність півкульової спеціалізації, характерної для виду), і видову (видоспецифічна латералізація домінуючої півкулі), В. Л. Біанкі розповідає про існування останньої в тварин. Перераховує приклади латеральної спеціалізації мозку тварин: у кішок виявлено домінування (в залежності від умов) правої або лівої півкулі за розміром виявлених потенціалів; у щурів при навчанні виявлена „певна закономірність динамізму латералізації, що підпорядковується правилу правого – лівого зміщення: при нестійкому умовному рефлексі домінувала права півкуля, а після його укріплені — ліва ”; у гібридних мишей виявлена „перевага” правої передньої кінцівки; у канарейок „ліва півкуля домінувала у здійсненні моторного контролю вокалізації”. На основі наведеного матеріалу В. Л. Біанкі приходить до висновку, що функціональна асиметрія являється „загальною закономірністю діяльності мозку хребетних ”. [36]
В. Л. Біанкі не обмежувався описом асиметрії мозку тільки тварин, вперше ним була здійснена спроба порівняння асиметрії мозку тварин та людини; виділяються її загальні (як для людини, так і тварини) риси: формується до моменту народження й далі „проходить певний розвиток: вона може посилюватись, ставати більш стійкою, або ж послаблюватись. У старості асиметрія, як правило, зменшується ”. Підкреслюється „принциповий збіг даних, отриманих при вивченні статевого диморфізму асиметрії мозку у людей і тварин”, — мозок чоловіків та самців більш асиметричний, ніж мозок жінок та самок тварин. Порівнюючи принципи обробки інформації, які припускалися як властивості правої та лівої півкулі мозку, В. Л. Біанкі виділяє „принциповий збіг” результатів вивчення людини та тварини.
Обговорюється питання про „фактори й причини, що спричинили формування в еволюції домінування однієї з півкуль над іншою”. В. Л. Біанкі розвиває думку, яку висував раніше про те, що „латеральна соціалізація” виникла в еволюції не у зв’язку з появою мови й праворукості, тобто вона не обумовлена трудовою діяльністю. Й дійсно, праворукість так само як і мова та всі інші прояви, являють собою асиметрію мозку й не є її причиною. В. Л. Біанкі припускає, що „церебральна асиметрія у тварин може виступати у відношенні до латеральної спеціалізації функцій в мозку людини лише у якості біологічної передумови”. Інакше кажучи, та лінія еволюції мозку, яка заключалась в поступовому порушенні симетрії мозку двох половин мозку й на рівні людини виявляла формування свідомості, тобто становлення людини як соціального суб‘єкта, виявляється в тваринному світі задовго до появи людини. Таким чином, і в тварин є дещо, аналогічне індивідуальним профілям асиметрії людини. З перерахування видової асиметрії видно, що й у тварин є тенденція до правої асиметрії рухової поведінки, домінування лівої півкулі при вокалізації. Разом з тим можна припустити, що становленню людини передували якісь принципово інші (у порівнянні з тваринами) розходження функцій півкуль мозку. Залишається питання: які нові властивості організації роботи мозку як парного органу сформувались в ході еволюції. [45]
В. Л. Біанкі висуває індуктивно – дедуктивну гіпотезу функціональної асиметрії мозку. При цьому індукція та дедукція представлені як „фундаментальні методи відображення й пізнання навколишньої дійсності й виявляють латерелізацію вищої нервової діяльності”. Цією гіпотезою, за думкою автора, пояснюються всі дихотомії „відносно часткових принципів обробки інформації, які в даному випадку слід розглядати як її результат”. У числі дихотомій розглядаються сприйняття простору та сприйняття часу, які „латералізовані” в правій та лівій півкулях.
Залишаються невирішеними багато запитань. Наприклад, чи формується орієнтація в тварин лишень при наявності того, у чому йому слід орієнтуватися (простір і час)? Поза останніми не може бути і „зовнішньої середи ” тварини. Чи можуть виявляти „латераліцацію вищої нервової діяльності” індукція або дедукція – „основні методи роздумів (виводів)”? Чи тому півкулі мозку стали асиметричними, бо оброблюють інформацію індуктивно або дедуктивно, чи тому вони оброблюють інформацію окремо, що в ході еволюції стали асиметричними?
Література про асиметрію мозку в тварин продовжує зростати. Доведено явище „однопівкулевого сну ” в дельфінів. Воно базується на вивченні електроенцефалограм. Повільні хвилі виникають то в одній, то в іншій півкулі при одночасному розвитку в протилежній півкулі електричної активності, яка характерна для бадьорості. За допомогою вживлених електродів виявлені три стадії циклу сну – бадьорості: поверхній повільно хвильовий сон, глибокий повільно хвильовий, чи дельта – сон; на відміну від інших ссавців у дельфінів характер електричної активності двох півкуль мозку виявилися асиметричними.
1.3 Періодизація розвитку психіки
Існуюча різноманітність уявлень про періодизацію розвитку психіки може бути об‘єднано на базі фізіологічного підходу. [49] Етапність розвитку функціональної асиметрії півкуль в онтогенезі є ведучим фактором, який поєднує закономірності вікової динаміки психічного розвитку. Дозрівання функціональної асиметрії півкуль є одним з головних моментів зміни на різних етапах онтогенезу міжцентральних відносин, які виступають в ролі ведучого механізму вікового розвитку психіки. Формування функціональної асиметрії півкуль має безперечний зв‘язок із віковими особливостями сприйняття й мислення, що лежать в основі формування типологічних особливостей особистості, в тому числі з розвитком індивідуально – типового когнітивного стилю, з розвитком інтелектуального стилю, а також з формуванням індивідуального стилю діяльності. Тому ведуча діяльність, яка виявляє розвиток психіки дитини на кожному віковому періоді, в аспекті формування функціональної асиметрії півкуль можна розглядати ведучу в розвитку на даний період півкулю.
Вивчаючи 14 дорослих (18 – 30 років), 11 підлітків (13 – 14 років) і 10 молодших школярів (8 – 9 років); які мали натискати кнопку на кожен 17 — й стимул (незалежно від сторони з якої пред‘являли і виду цифри) і на 7 – у появу цифри „5”; вчені дійшли висновку, що „півкулева спеціалізація не притаманна людському мозку від народження, а являє собою розвиваючий процес, який проходить через весь онтогенез. Таким чином, можна говорити про спеціалізації півкуль лише у зв‘язку певною функцією, з певним віком і з певними умовами тестування”. [2]
Нетривалістю праворукості у дітей 7 – 8 років Б. Г. Ананьєв і Є. Ф. Рибалко пояснюють типові помилки просторового розрізнення, які спостерігаються при розташуванні учбового інвентарю на партах (вперед, назад, вліво, вправо), звуженні роздільного простору строчок при читанні, дзеркальності письма (недиференційованого правого і лівого напрямів спостерігається частіше, ніж верхнього і нижнього), труднощі в опануванні пропорцією в малюнку, здійсненні рухів правими кінцівками замість лівих (при гімнастичних вправах). Вдосконалення сприйняття простору й часу забезпечує збільшення різних асиметрій та їх взаємодій: „немає жодного виду діяльності дітей в процесі навчання, в якому просторово – часова орієнтація не була б важливою умовою засвоєння знань, навиків та вмінь, у розвитку мислення дітей”.
Асиметрія функцій півкуль мозку в забезпеченні мовних процесів у дитячому віці проявляється „навіть більш виразно, ніж у зрілому”. В поясненнях можливих механізмів наростання асиметрії мозку в початковому онтогенезі з подальшим розвитком в більш зрілому досі неоднозначні. В літературі обговорюється здебільшого динаміка асиметрії функцій півкуль мозку в дітей. Менше публікацій, в яких мова йде про стан функціональної асиметрії мозку в осіб похилого віку, або ж воно порівнювалось би з становленням цієї асиметрії на початку онтогенезу. [28]
Гіпотеза М. Газанігі основана на даних вивчення хворих після розщеплення мозку. Він вважав, що мозок дитини до 2 – річного віку наче функціонально розщеплений через незрілість мозольного тіла. [55]
У віці до 2 років при маніпулюванні предметами формування енграм у дитини проходить незалежно в обох півкулях. Потім за рахунок переважного використання правої руки домінуюча роль переходить до лівої півкулі. Після 2 років починає функціонувати мозольне тіло, домінування лівої півкулі збільшується, і функція просторового аналізу, витісняється до правої півкулі. „До 4 – річного віку, в цих межах, права півкуля „володіє” мовою так само добре, як і ліва… У маленької дитини обидві півкулі розвинуті однаково добре у відношенні до функцій мови… Припустимо, що розподіл півкуль у дуже ранньому віці призвело б до того, що кожна півкуля окремо і незалежно від іншої могла б розвивати психічні функції високого порядку, подібні до тих, якими зазвичай у людини володіє тільки ліва півкуля”.
Висловлювання з приводу змін функціональної асиметрії в пізньому онтогенезі основані на врахуванні особливостей психіки людини похилого віку: швидке забування, неможливість утримати в свідомості наміри й дії, які слід реалізувати, при все більш виразному „відході в минуле”. Найкращі результати по 10 вимірам пам‘яті й навчання показали здорові люди віком до 62 років по відношенню з такими ж здоровими тільки віком від 67 – 85 років.
А. М. Полюховим сформована „онтогенетична гіпотеза міжпівкульної асиметрії мозку”. Згідно цієї гіпотези, „виникнення асиметрії та її особливостей і проявів у процесі онтогенезу зобов‘язане наступним п‘яти факторам”:
1. Латералізуючий фактор негенетичної природи, під впливом якого ліва половина тіла, а значить і ліва півкуля мозку має деяку перевагу в швидкості ембріонального розвитку, що було зазначено вище. Проте, сила дії даного фактору не дуже велика. Це підтверджується тим, що для більшості білатеральних ознак, структурних та функціональних, співвідношення фенотипів з лівою та правою направленістю дорівнює приблизно 1: 3 і 2: 3.
2. Генетичні механізми, які формують білатеральний ознак, через які реалізується вплив латералізуючого фактору. Прояв (або ж непрояв) генетичної дисперсії асиметрії залежить від особливостей феногенеза кожної ознаки.
3. Пренатальні впливи середи (стрес, інсульт і т. і.), що спричиняють виникнення атипічної (паталогічної) міжпівкульової організації, зокрема, ліворукості.
4. Систематичні (культуральні) впливи середи, які сприяють формуванню церебральної організації й функціональної спеціалізації півкуль. Цей фактор істотно збільшує частоту праворукості.
5. Стохастичні впливи середи, які збільшуються з віком і при віковій церебральній патології й проявляються дестабілізацією міжпівкульних відношень. Спрямованість асиметрії суттєво не змінюється, але стає більш проблемно – вивчаємою; абсолютна величина асиметрії збільшується.
В цілому специфіка міжпівкульної асиметрії дуже пов‘язана зі складністю церебральної організації та структурно – функціональними особливостями, що спричиняються її нейрофізіологічними механізмами. Кожна церебральна функція характеризується особливими проявами асиметрії, тому можна говорити про „більшість асиметрії”, хоча в дійсності мова йде про асиметрії більшості функцій. Однак існує тільки одна причина (латералізуючий фактор), яка сприяє пріоритету лівої півкулі у відношенні до найважливішої для людини функції мови, праксиса та абстрактного мислення. Ця обставина, як і низка інших фактів, дозволяє знову звернутися до забутої вже концепції „домінування півкуль”, віддаючи їй перевагу перед поширеною останнім часом концепцією „півкульної спеціалізації”. Спеціалізація півкуль, безумовно, має місце, але при цьому виступає лише вторинним механізмом (результатом) з одного боку – конкурентних внутрішніх між кульових взаємодій між мовними та немовними функціями, з іншого – постійних культурних впливів. [31]
Більш адекватною може бути гіпотеза, яка пояснювала би всю динаміку функціональної асиметрії мозку в онтогенезі людини, зокрема, її зростання на початку та її спад — у пізньому онтогенезі і, нарешті, максимально яскравий прояв цієї асиметрії в психічно здорової дорослої людини. Ця гіпотеза обов‘язково має враховувати те, що тільки цілісним мозком (парною працею обох півкуль) забезпечується нервово – психічна діяльність людини.
1.4 Моторні, сенсорні та психічні асиметрії
У літературі описані моторні, сенсорні та психічні асиметрії. Найбільше даних з цих видів асиметрій належить до моторних. Говориться про дуже ранній їх прояв.
Вже в перші дні у немовляти, якого підтримують вертикально зі стуленими ніжками, перший кроковий рефлекс (рух вперед) здійснюється частіше правою ніжкою. В перші тижні після народження здебільшого спостерігаються повороти голівкою вправо. У 65% немовлят голова, що фіксується в прямому положенні, повертається вправо, і в цих дітей потім спостерігається праворукість; у 15% спостерігають повороти голови вліво, в інших домінування не виявлено. У 89 немовлят віком у 2 – 4 дні вивчали спонтанні повороти голови, реагування рухами ніг на одночасне тактильне подразнення дорсальної поверхні ступнів, кроковий рефлекс, тонічний шийний рефлекс; домінували праві асиметрії, особливо у малюків, які народились в сім‘ях де не було лівшей. Починаючи з 2 до 26 тижнів зростає частота одночасних рухів ногами і руками. [60]
Відмічені морфологічні та функціональні асиметрії правої і лівої половини тіла людини. Окружність правої половини груді і 70 % людей більше лівої; грудина трохи зміщена вліво; соски розташовані на різних рівнях. Положення правої половини тіла в просторі, її співвідношення з рукою, ногою та її рухами усвідомлюються краще, ніж ті ж ознаки лівої половини. Це характерно для більшості людей. Про це свідчить, перш за все, клінічний досвід. У синдромі односторонньої просторової агнозії при ураженні правої півкулі мозку є гемісоматоагнозія. Хворі перестають сприймати, ігнорують ліву руку, ногу, половину тіла. Ігнорують їх так само, як не сприймають це хворі зорові та слухові стимули з лівого по відношенню до них простору. Вони не користуються лівою рукою, навіть якщо слабкість в ній незначна. Подібне можна прослідкувати в літературі, присвяченій розщепленню мозку в хворих на епілепсію. Ліва половина тіла тих хворих, які переносять таку операцію не включається в спонтанну рухову активність. Такого ігнорування правих частин тіла при ураженні лівої півкулі мозку, як правило не спостерігається. Описані поодинокі випадки, в яких хворі були, за всією вірогідністю лівшами. Саме ігнорування відмічалося в цих хворих істотними відмінностями. [22]
Є дані про різну участь правої та лівої половини тіла в загальній активності людини, особливо яскраво це виступає в спортсменів при виконанні техніко – тактичних дій, специфічних для боксу, фехтування, тенісу та ін.
Боксери – лівші завойовують 30 – 40 % золотих медалей на крупних міжнародних змаганнях. Переваги лівшей у боях були показані при вивченні рухової активності дорослих висококваліфікованих боксерів. У них виявляли: 1 – час латентного періоду простої реакції та реакції вибору (пред‘являли світові сигнали – один чи два); 2 – час виконання удару; 3 – час зіткнення кулаку з ціллю (різкість удару); 4 – точність удару. Перевага лівшей виявилась не у швидкості виконання удару кожної з рук окремо, а в сумарній швидкості реагування. У них майже були відсутніми різність рухів правої та лівої руки в умовах простого та складного реагування, тоді як у правшей ці показники дорівнювали 32 мс і 7 мс. При нанесенні прямих ударів в голову лівші діють більш симетрично. Також при всіх видах захисних рухів тулубом у боксерів – лівшей виявилася менша швидкість рухової захисної реакції, ніж у правшей. Час виконання захисту відхиленням, тобто при нахилі тулуба, дорівнює 270 мс у лівшей і 230 мс – у правшей. Для захисту, підготовки атаки і контратаки лівші рідше, ніж правші, використовують різноманітні способи захисту за допомогою нахилів та розгинання тулуба. У всіх рухах тулуба – нахилах та розгинаннях, — лівші показують гіршу рухову активність, ніж правші. У лівшей менше, ніж у правшей, і сумарна швидкість простої рухової реакції при русі ніг. Проте в боях, у лівшей частіше спостерігаються швидкі, миттєві, „вибухові” пересування. Цей парадокс пояснюється компенсаторними механізмами, яскраво присутніми саме у лівшей. Компенсація досягається за рахунок своєчасного прийняття рішення та виконання реакції у відповідь.
Коли говорять про обличчя, то серед морфологічних асиметрій обличчя відхилення носу вправо виражено у правшей і вліво – у лівшей; право половина обличчя в більшості людей більша за ліву. В криміналістиці існує поняття „біологічної дисиметрії обличчя (голови)”: правий тип має більш високу та вузьку праву частину й більш широку, низьку – ліву, а лівий тип характеризується зворотнім співвідношенням. [7] У „кривій” (однією половиною обличчя) посмішці приймає участь переважно „широка” половина. Звичайне підняття брови частіше здійснюється на вузькій половині. Розжовування їжі, якщо всі зуби здорові, краще відбувається на функціонально домінуючій стороні. При мовленнєвому акті права половина роту більш активна у 86 % правшей і у 67 % лівшей, це ж характерно і для хворих афазією; при співанні та серійному відтворенні (рахуванні, перераховуванні днів тижня) ширше відкривається ліва половина роту. [1]
В літературі обговорюється два типи асиметрії обличчя. Перший – неоднакова здатність половин обличчя відтворювати емоційний стан людини. Опубліковані з цього приводу дані суперечливі. Одні кажуть, що у більшості людей права половина обличчя переважає над лівою у виразності й більше, ніж ліва, схожа з усім обличчям. Інші дотримуються думки, що більш емоційна ліва половина обличчя; наприклад, більш емоційними вважаються фотокартки зіставлені тільки з лівих половин обличчя. Досліджуваних прохали оцінити синтезовані (тільки з правих або тільки з лівих половин) фотокартки за 9 шкалами: негативне – позитивне, м‘яке – жорстке, чоловіче – жіночне та ін. „Лівосторонні” обличчя оцінювались як більш енергійні, сильні, активні, але й більш негативні; „правосторонні” – як більш слабкі, жіночні, м‘які й позитивні. Ліва половина обличчя лівшей в усмішці виглядає більш веселою, ніж права, має більш печальний вигляд у спокійному стані; у правшей більш печальними і щасливими признавались обличчя на фотокартках, зіставлених з правих половин. При тахіскопічному пред‘явлені і правші й лівші сприймали як більш щасливі обличчя з посмішкою на лівій половині. Різним є також сприйняття глядачем емоційного виразу схематично пред‘явленого обличчя: обличчя з опущеним лівим кутом рота (лінія роту піднімається зліва направо) частіше оцінюється як сумне; обличчя з трохи піднятим кутом рота (лінія піднімається справа — вліво) – як більш веселе. [14]
Другий вид асиметрії обличчя відноситься до руху очей, які розглядаються як руховий орган. Припускається фундаментальною взаємозв‘язок руху очей та розумових здібностей суб‘єкту. [57]
При усвідомлюванні питань, які потребують вербального мислення або математичних, логічних, рахувальних операцій очей більшості людей направляються вправо, при виконанні ж зорово – просторових, музичних задач і сприйняття музики, ритмічних звуків природи – вліво. Вербально – концептуальні питання викликають більшу кількість рухів очей, ніж зорово – просторові.
Емоційність звернених до досліджуваних питань збільшує число лівосторонніх рухів очей. Позитивні емоції викликають більше рухів очей вправо, а страх – вліво. Люди з переважно правосторонніми рухами очей частіше спеціалізуються в точних науках, менше використовують у своїй мові прикметники, перевершують по вербальній шкалі тих, у кого виявлені більш лівосторонні рухи очей і хто спеціалізується на гуманітарних науках, і, звісно, у мові більше використовують прикметники. Щодо бокових рухів очей, то вони не виникають, якщо питання для досліджуваного доволі просте або вже готова відповідь на нього; ці рухи залежать ще від рівня тривожності суб‘єкта, відношення досліджуваного до досліду, віку та статі. Так, у 50 жінок – правшей відмічені переважно лівосторонні рухи очей незалежно від змісту питання, якщо питання задавав чоловік і знаходився навпроти досліджуваної. [19]
Зміщення погляду при відповідях на питання різного змісту спостерігаються вже у дітей віком від 2 років 8 місяців до 9 років 11 місяців; у дітей віком від 4 років 7 місяців до 6 років 2 місяці бокові рухи очей виникали при питанні „Яке морозиво тобі подобається?”; рухи очей як вправо так і вліво однаково часті в дівчат та хлопчиків, до того ж бокові рухи очей частіше виникають на питання, що потребують просторового уявлення (70 %) і рідше – вербального (55 %); по мірі дорослішання відбувається диференціювання бокових рухів.
Підкреслюється значення руху очей у формуванні зорових образів. Розрізнюють два функціонально різні рухи очей: 1 – макрорухи, якими забезпечується зміна точок фіксації погляду при розгляданні нерухомих об‘єктів; ці рухи носять, як правило, характер стрибків; 2 – мікрорухи, довільні рухи в процесі фіксації нерухомих об‘єктів, серед яких: а) дрейф, неупорядкований і відносно повільний рух окових осей, при якому зафіксована точка залишається всередині; б) тремор, високочастотні, маленькі за амплітудою коливальні рухи осей очей; в) мікросакади, маленькі, довільні стрибки, які виконують в основному корекційну функцію.
В. Н. Пушкін (1967) використовував кінозйомку очей, щоб вивчати участь погляду у вирішенні шахових задач. Рухи очей виявились незалежними від установки: 1- знайти рішення (погляд фіксується в основному на „функціонально значущих пунктах” позиції і мають великі райони дошки, куди погляд взагалі не направляється), 2 – оцінити, чия позиція сильніша (точки фіксації погляду розподіляються по всій дошці; кожний фрагмент позиції, який привертає його увагу, шахіст розглядає приблизно чверть секунди).
Є спостереження про ранні прояви сенсорних асиметрій. У новонароджених та малюків (5 тижнів) у відповідь на звуки відмічена більша активація лівого, а у відповідь на спалах світла – правої півкулі мозку. Викликані потенціали (ВП) на шум і музикальні звуки виражені здебільшого у правій півкулі. Активність правих кінцівок (особливо руки) у немовлят (26 – 33 тижні) зменшувалась при мовленнєвих впливах більше, ніж при музикальних. При прослуховуванні музики збільшується серцебиття в новонароджених, і в сприйманні музики домінує більше ліве вухо. [46]
При дихотомічній пред’яві числових, одиночних пар слів діти 5½, 7½, 9½ і 11½ років починали повторювати ті з них, які були пред‘явлені на праве вухо. З віком збільшується домінування правого вуха за числом вірно повторених стимулів, а ліве вухо домінує у сприйнятті побутових звуків тільки у дітей 11½ років. При порівнянні дітей 7 – 11 років (здорових та глухих) виявилось менше праворуких серед дітей з глухотою, більшість з них однаково добре оволоділи правою та лівою рукою. [43]
Вивчаючи у дітей 6 – 7 і 11 – 13 років ВП при тахістоскопічній пред‘яві 4 контурних зображень, які мали певні схожі риси, Д. А. Фарбер і Т. Г. Бєтєльова прийшли до висновку, що два різних типи пізнання, які притаманні здоровій людині, формуються в онтогенезі неодночасно: „притаманні правій півкулі механізми повного структурного впізнання зображення формуються в період від моменту народження до 5 – 6 — річного віку. Класифікаційний метод впізнання зображень, який реалізується в лівій півкулі мозку дорослої людини, формується протягом онтогенезу значно більш тривалий час” – у віці 14 – 16 років.
Розглянемо особливості дотику, як одного з видів сенсорної асиметрії. Дотик охоплює всі види шкіряної чутливості – відчуття давлення, дотики, вібрації. Воно тісно пов‘язане з іншими (відмінними в шкірі й пов‘язаними з нею структурах) формами чутливості: пропріоцепцією, терморецепцією, чутливістю до болі.
Пропріоцепція – здатність людини усвідомлювати положення кінцівок відносно одна одної, рухів суглобів і виявляти опір кожному своєму рухові. Її називають ще глибокою чутливістю, так як велика кількість пропріорецепторів розташована не на поверхні, а у м‘язах, сухожиллях, суглобах.
Температурна чутливість володіє двома об‘єктивно та суб‘єктивно виявленими ознаками – відчуттям холоду та тепла. В шкірі є спеціальні холодові та теплові точки і рецептори – не тільки сенсори для відчуття температури, але й приймаючі участь в терморегуляції організму.
Розділяють соматичну та вісцеральну біль. Соматична біль, що виникає в шкірі, називається поверховою. Якщо вона знаходиться у м‘язах, то це називається глибокою біллю. До останньої відноситься й головна біль – сама найчастіша форма болю, яку тільки відчуває людина. [54]
Глибока чутливість, дотик і в якійсь мірі шкіряна терморецепція, за
Р. Шмідтом, дозволяє людині збудувати трьохмірний світ дотику, головним джерелом інформації про який служить рука, коли вона ворушиться, торкаючись до предметів і мацаючи їх. Наші просторові уявлення формуються головним чином зоровими сприйняттями, але багато властивостей зовнішнього світу доступні переважно або цілком тактильному вивченню. Автор говорить про такі якості, як рідкий, клейкий, твердий, еластичний, м‘який, жорсткий, гладкий, шорсткий, бархатний та ін. Ці якості погано або зовсім не розрізнюються при пасивному торканні до них: якщо покласти предмет на нерухому руку або руку на предмет. Перевага активного торкання рукою до предмету над нерухомою частково пояснюється активацією значно більшої кількості шкіряних рецепторів, які переважно або повністю уникають адаптації. При рухах руки в упізнаванні форми і поверхні предметів вносить свою часткову долю пропріоцепція.
Дотик є бігантичним. На противагу бінокулярному зоровому та бінаурального слухового образу створення єдиного дворучного образу утруднено. Досліджувані говорять про боротьбу двох одноразово створюваних образах від право ї та лівої фігури, що щупаються, начебто роздвоюванні фігури з розпадом на дві частини. Права рука характеризується більш високою розподільною чутливістю в пізнанні предметів і просторово – часових властивостей торканих предметів. Але розподільну властивість правої руки збільшує статистичне напруження лівої руки чи її часткове динамічне напруження. [10]
При мацанні двома руками 80 % досліджуваних відмічають суб‘єктивну важкість у сприйнятті лівою рукою, наче права рука подавляла своєю діяльністю діяльність лівої. Неправильне уявлення складається частіше за рахунок лівої руки. Досліджувані казали, що ліва рука гірше запам‘ятовувала, як тільки переставала торкатись фігури. Таким чином, неправильне уявлення про предмет за рахунок правої руки склалось у 20 % досліджених.
Рука як орган дотикового сприйняття ближче до ока, ніж до шкіри в цілому. Існують дані про відмінності правої та лівої руки в гостроті, швидкості дотикового розпізнавання різних предметів. Однак ці дані не однозначні. Час розпізнавання об‘єктів на дотик лівою рукою являється коротшим, ніж правою, сприйняття фігур лівою рукою більш точне. У дорослих і підлітків ліва рука володіє більш високими властивостями у тактильному сприйнятті форми; при локальному ураженні лівої півкулі мозку просторовий поріг тактильної здатності до розрізнювання зростає в обох руках, тактильне сприйняття порушується тільки на правій руці, при уражені правого – просторовий поріг зростає на обох руках, тактильне сприйняття також форми порушується також на обох руках. [9]
Є свідчення про різну ефективність дотику, точності тактильного сприйняття предметів, відтворювання поз, рухів пальців будь – якої з рук в залежності від того, в якому – правому чи лівому – просторі вони здійснюються. Такі дані були отримані в експериментах за участю дітей – правшей 3 – 5 і 8 років.
Чутливість не рівномірна: больова, вібраційна, температурна на лівій руці вона вище, ніж на правій. Різною є й електродермальна активність, що регіструється одночасно з обох рук в момент виконання суб‘єктом різних завдань, однак інтерпретація цих даних складна. Слова і букви при читанні за системою Байля краще сприймаються вказівним пальцем лівої руки сліпих від народження або з дитинства. Здорові діти 10 – 11 років правою рукою краще розпізнають букви, лівою – фігури, а глухі діти того ж віку, точніше розпізнають лівою – букви, а правою – фігури.
Кінестетична чутливість переважає в дотиковому комплексі правої, тактильна – лівої руки. Найбільша кількість „моментів руху” при ощупуванні припадає на вказівні пальці обох рук. При першому ощупуванні правою рукою „моментів руху” вказівного пальця більше в 4 рази, ніж мізинця, і в 3 рази більше, ніж безіменного. Менша кількість „моментів руху” припадає на середній палець. Вказівний і середній пальці завжди діють разом, їм належить ведуча роль в дворучному мацанні плоских предметів. Мізинець багато рухів робить в повітрі, навколо контуру. Пальці правої руки в ощупування більш активні. При одночасному мацанні пари беззмістовних фігур обома руками вони краще впізнаються лівою рукою вже дітьми 6 років. [48]
Привертає увагу вчених і сенсорна асиметрія нюху. Нюх у людини являється одним із засобів просторового орієнтування в навколишньому середовищі. За Б. Г. Ананьєвим (1955), просторова локалізація запаху з алежить від взаємодії нервових процесів в обох півкулях; для кращої просторової орієнтації необхідна помірна різниця сигналів, що збуджують різні частини мозкового кінця аналізатора і тому асиметрія нюху може розглядатись як необхідна умова просторово – нюхової відмінності.
Дириничні відчуття характеризуються більшою точністю і швидкістю, ніж монориничні. Права і ліва половини носу відрізняються за гостротою нюху. Більша чутливість лівої сторони носу до запахів встановлена у 71 % дорослих, правої – у 13 % і однакова чутливість – у 16 %; у дітей такі ж цифрові показники дорівнюють відповідно 35, 30 і 35 %; асиметрія нюху в дорослих у порівнянні з дітьми зростає, як видно, вдвоє. Таким чином, встановлений С. Ф. Гамаюновим (1928) факт домінування лівої сторони носу в гостроті нюху пояснюється частим скривленням носової перегородки: пряма перегородка зустрічається у 90 % дітей і не виявляється зовсім у людей віком після 30 – 40 років. Але автор не ставить питання про те, яка природа подібного „нормального” масового скривлення носової перегородки і чому більша гострота нюху на лівій половині носу має місце не тільки при скривленні перегородки, а й при прямій. [54]
Роботи в області вивчення сенсорних асиметрій смаку, дозволили говорити про наступні дані. Розрізнюють кислі, солодкі, солоні, гіркі смакові відчуття. Смакова чутливість може бути різною в здорових людей в залежності від віку, статі, психофізіологічного стану. В патології можливі кількісні порушення смаку (підвищення – гіпергеузія, пониження – гіпогеузія, відсутність — агеузія) і якісні відмінності – спотворення смаку, неприємні смакові відчуття, порушення впізнання смакових якостей і смакові галюцинації. Смакові галюцинації, поєднані з нюховими обманами, нерідко зустрічаються і хворих з ураженням скроневих відділів правої півкулі мозку. [22]
Різні ділянки язика мають неоднакову чутливість не тільки до різних, але й тих самих смакових подразників. Рецептори для солодкого і солоного розташовані головним чином на кінчику язика, рецептори для кислого – в основному на бокових поверхнях, рецептори для гіркого – в області основи язика і м‘якого піднебіння.
Так, поступово, ми дійшли до питання психічної асиметрії. Виявлення цієї асиметрії більш складне ніж моторної та сенсорної. Психічна асиметрія мається на увазі в двох планах. В першому вона являє собою нерівність функцій півкуль мозку в формуванні цілісності нервово – психічної діяльності. Моторні й сенсорні асиметрії невід‘ємно взаємодіють з психічними, прикладам того можуть бути слова В. Д. Глезера (1985, монографія „Зір і мислення”): „любий, навіть самий елементарний акт зору, слід розглядати як акт мислення”.
Психічні процеси, які залежать від правої півкулі, по суті включають в себе сенсорні асиметрії. В цілому вони можуть називатись як психосенсорні процеси. Вони складають основу для одного з головних видів пізнання людини – пізнання за допомогою органів чуття з формуванням чуттєвих образів зовнішнього світу і самого себе. Таке пізнання можливе лише при безпосередньому контакті об‘єкта пізнання з органами чуття. Такому пізнанню досяжне тільки те, що є зараз (в даний момент) і тут (в реальному даному просторі). Образи, які постійно формуються усвідомлюються, зіставляються з образами минулого сприйняття й таким чином ідентифікуються об‘єкти зовнішнього світу і особистого „Я” суб‘єкту.
Психічні процеси, що залежать від лівої півкулі, тісно співвідносяться з руховими асиметріями. Тут вже диференціюються психомоторні процеси. [24]
Найбільше високоорганізованим видом психомоторної діяльності є процес формування мови, особистої активної мови суб‘єкта. Тільки на основі мови стало можливим формування принципово нового – абстрактного пізнання. Це означає, що людина отримує здатність пізнавати те, чого немає тут і зараз, чого вона в минулому ніколи не бачила, не чула і не торкалась: вона отримує здатність прилучитися до загальнолюдського досвіду, який був зібраний всіма минулими поколіннями людства.
Психосенсорна сфера або чуттєве пізнання скоріше максимально індивідуалізовані; одну й ту ж саму ситуацію дві людини сприймають з помітно різними відтінками, що виявляються і сиюхвилинним станом, і минулим досвідом сприйняття кожною з них. Психомоторна сфера і абстрактне пізнання, напроти, повинні бути скоріше уніфіцированими: завдяки цій другій стороні психіки одна людина спілкується з іншою, розуміє її. Така відмінність між чуттєвим і абстрактним пізнанням особливо виразне, як можна думати на основі клінічних спостережень у більшості людей. В клініці локальних уражень мозку виявилися подробиці, які можуть бути інтерпретовані як свідчення про несхожість психіки деяких лівшей і правшей. [15]
Другий план виявлення психічної асиметрії й особливо аналізу її сутності, більш адекватний, ніж перший, і мабуть, більш перспективний. Під психічною асиметрією тут розуміється порушення симетрії саме психічних процесів – психосенсорних і психомоторних або чуттєвого і абстрактного пізнання. Якщо вже в першому представленому плані вони виглядають різними по тому, що перші залежать від функціонування правої, а другі – лівої півкулі мозку, то у другому плані вони стають різними (аж до протилежності один одному) за часом їй формування. Психосенсорні процеси формуються в даний проміжок часу при постійному зіставленні чуттєвих образів, що надходять зараз з тими, якими суб‘єкт сприймав в минулому. Розвиток психомоторних процесів представляється таким, який проходить в даний період часу, так що їх завершення можливе тільки в майбутньому часі.
Можна припустити, що психосенсорні й психомоторні процеси дзеркально – симетричні або енантіоморфні. Але дзеркально – симетричні вони за часом їх становлення: обидва ряди психічних процесів реалізуються в даний час (перші відбуваються майже повністю, а інші лише починають), але з оберненістю в протилежні часи – минуле і майбутнє ( вже здійснені образи сприйняття виявляються в минулому часі, ще не здійснені частини психомоторної діяльності можуть закінчуватись в майбутньому часі).
1.5 Індивідуальні профілі
Існування моторних, сенсорних та психологічних асиметрій обумовлює виникнення індивідуального профілю. Під індивідуальним профілем асиметрії мається на увазі притаманні тільки кожному даному суб‘єкту сполучення моторних, сенсорних психічних асиметрій – симетрій. Логічно виправдано очікування трьох профілів: правого, змішаного, лівого. Перший – поєднання тільки правих, другий – лівих, правих асиметрій і симетрій, третій – тільки лівих асиметрій органів рухів і чуттів. Але реальна дійсність складніша. Для більшості людей характерні праві асиметрії рук, ніг, зору, слуху і домінування лівих частей органів нюху, дотику, смаку, ліве вухо домінує в сприйнятті музичних звуків, ліва півкуля домінує в функціях забезпечення мови і основаних на ній психічних процесах. Тому цей найбільш поширений серед людської популяції профіль асиметрії слід було б відзначити як змішаний. Однак він поки ще зазначається як правий, на основі того, що для таких людей характерні праві асиметрії органів руху, слуху і зору. Як змішаний, зазначається профіль асиметрії тієї людини, у якої праві асиметрії одних з наведених вище органів сполучаються з лівою асиметрією або симетрією інших. Скажімо, праворукість сполучається з лівою асиметрією слуху в сприйманні мовленевих стимулів. Лівий профіль має бути протилежним правому в усьому, але він ледве існує в людській популяції серед здорових людей. [52]
Дані про становлення не тільки моторних, але й сенсорних та психічних асиметрій та їх поєднаннях – індивідуальних профілях асиметрій в онтогенезі залишаються несистематизованими.
1.6 Емоційна сфера
Істотними виявилися дані вчених при вивченні особливостей емоційної сфери. Одне з найперших систематичних вивчень зв‘язку „рукості” з особливостями емоційно – особистісної сфери (рисами темпераменту) було проведено психологами Мічиганського університету (1981). Була обстежена велика кількість здорових людей (1153 людини, з яких 119 — ліворукі) двох вікових груп: від 18 до 30 років та від 40 до 70 років. Порівнювались показники „рукості” з показниками темпераменту, які проявляються в емоційно – особистісних характеристиках. „Рукість ” визначалась за допомогою показника інвертируванності письма; для визначення рис темпераменту використовувалися опитувальники EASI та Г. Айзенка. В першій віковій групі було виявлено достовірне домінування в ліворуких чоловіків показників по факторам „загальна емоційність”, „страх” (боязкість) та „гнів” (емоційна нестриманість), а також зниження рівня самоконтролю та наявність ознак соціальної дезадаптації. Серед жінок першої вікової групи у ліворуких була виявлена більша емоційність у порівнянні з праворукими. В другій віковій групі у чоловіків відмінності були відсутніми, а у ліворуких жінок відмічалась велика екстраверерсія (за Айзенком). Зникнення кореляції між „рукістю” та особливостями темпераменту з віком автори пояснюють поступовістю процесу соціальної адаптації ліворуких людей після 40 років. За даними Мессі – Тейлор (1981), показники нейротизму (за опитувальникои Айзенка) у праворуких чоловіків нижче, ніж у ліворуких чоловіків, або амбідекстрів. У жінок відчутна кореляція між „рукістю” та показниками особистісних властивостей була відсутня. [17]
Х. Сакано (1982) було проведено лонгітюдне дослідження зв‘язку індивідуально – психологічних рис (включаючи емоційність) з особливостями міжпівкульної організації мозку. На великій виборці досліджуваних (2000 людей — студентів Кіотського університету) міжпівкульна асиметрія вивчалась за схемою „палець – лікоть — око” з використанням критеріїв А. Р. Лурія (1969); індивідуально – психологічні особливості оцінювалися за допомогою опитувальника когнітивного типу Х. Сакано, яких „ділив” досліджуваного на художній та мислительський типи. Виявилось, що за даними проби „перехрест рук ” („лікоть”) співвідношення ліво — та праворуких приблизно однакове (1: 1). Латентно – ліворукі досліджувані частіше належали до художнього типу, а латентно – праворукі – до мислительського. Підвищенна емоційність та тривожність, які вимірялись за допомогою опитувальників Айзенка та Спілбергера, корелюють з переважно лівонаправленими латеральними рухами очей.
Згідно дослідження, проведеного Л. А. Шмаковою та С. Є. Волошенко (1983), при зіставленні одного з показників „рукості” – аплодування – з особистісними властивостями, які виявлялися за допомогою ММРІ, виявилося, що жінки з правим типом аплодування стабільніші та більш екстравертивні, ніж жінки з лівим типом, які тривожніші, більш інтровертивні та мають більшу кількість соматичних скарг.
Вивчення цієї проблеми, проведене А. П. Куприковим, В. А. Москвіним та В. Н. Кляйном (1986) на великому контингенті здорових досліджуваних (200 чоловіків віком від 20 до 40 років), виявило наявність зв‘язку між типом міжпівкульної організації, яка виявлялась за схемою „рука – око – вухо”, і результатами психодіагностичних оцінок особистості з допомогою тестів ММРІ, ПДТ (психодіагностичний тест Л. Т. Ямпольського, 1982), Спілбергера – Ханіна, Айзенка та Люшера. Аналіз матеріалів показав, що по мірі зростання ліволатеральних ознак у досліджуваних зростають значення таких шкал, як „нейротизм”, „депресія”, „психотизм”. Найбільша вираженість подібних емоційно – особистісних рис спостерігалась у праворуких людей з ведучим лівим вухом та оком. Автори виказали гіпотезу „про наростання дисбалансу особистісних властивостей та відповідному зниженню стійкості до емоційного стресу по мірі згладжування функціональної асиметрії мозку”. [38]
В. А. Москвіним (1990) проведено систематичне дослідження зв‘язку емоційно – особистісних характеристик з індивідуальними профілями асиметрії. На великій виборці здорових досліджуваних (330 людей – студентів – 124 чоловіки та 206 жінок, та 276 чоловіків з середньою освітою віком від 20 до 30 років) було показано, що у чоловіків з прихованою ліворукістю (особливо при домінуючому лівому лікті) зростають показники по таким шкалам ПДТ, як „шизоїдність”, „інтрапсихічна дезорганізація”, „гіпотамія”, „конформність”, „сумлінність”, „сором‘язливість”, „естетична враженість”, „жіночість”. Зростає показник „нейротизму” за тестом Айзенка та значення шкал тривожності за тестом Спілбергера – Ханіна. У жінок зв‘язок варіантів міжпівкульної організації мозку з емоційно – особистісними характеристиками виявилась більш вариабельною. [38]
В цілому ж більш високі показники емоційної стійкості були виявлені у людей з одностороннім домінуванням моторних та сенсорних функцій (правшей та лівшей), ніж у людей зі змішеним типом міжпівкульної організації мозку.
Згідно моделі латеральної мозкової організації емоціогенних систем, запропонованої А. П. Куприковим (1975), емоціогенні системи лівої півкулі (коркові та підкоркові утворення) пов‘язані з „гіперстенічними” емоціями (ейфорія, манія, гнів, тревога), а емоціогенні системи правої півкулі – з „астенічними” емоціями (печаль, нудьга, апатія, страх).
Однак, існують роботи, які заперечують зв‘язок профілю латеральних ознак з індивідуально – психологічними властивостями. Так, Ф. Альберт і Т. Токо (1980), використовуючи опитувальники та Блау – тест (тест на обертання), дійшли висновку, що діти, які відстають у навчанні й мають емоційні порушення, суттєво не відрізняються за ознаками латеральної організації мозку від здорових дітей. Зв‘язок „рукості” з тривожністю, яка вимірюється з допомогою опитувальника Спілбергера, не виявлена і в дорослих людей. Однак в цілому подібних робіт явно менше тих, які стверджують залежність між латеральними ознаками та особливостями емоційної сфери. [33]
Особливий розділ даної проблеми складає вивчення емоційно – особистісної сфери у „чистих” лівшей (тобто людей, які вважають себе лівшами і виявляють лівосторонні ознаки по всім мануальним тестам). На даний час в нейропсихології склалось уявлення про те, що мозкова організація психічних процесів у лівшів має особливий специфічний характер, який якісно відрізняється від такого у правців. Ряд авторів відмічає у лівшей особливі емоційно – особистісні риси у порівнянні з праворукими досліджуваними. Багато вчених, таких як В. А. Москвін, А. В. Семенович та інші, вказують на гетерогенність ліворукості, на існування „вторинного” примушеного лівшества, пов‘язаного з пренатальним або постнатальним ураженням лівої півкулі або з ураженням правої руки. В роботі В. А. Москвіна (1988) на виборці лівшей (41 унілатеральних „чистих” лівші та 20 правооких „нечистих” лівші) показано, що унітатеральні лівші характеризуються підвищеними значеннями показників за такими шкалами ПДТ, як „тривожність”, „іпохондрія”, „фобія”, „паранойальність”, „інтрапсихічна дезорганізація”, „конфлікти вузького кола”, „комфорність”, „сумлінність”, „сором‘язливість”. У них підвищені показники по шкалі „нейротизму” Айзенка та шкалам тривожності Спілбергера – Ханіна. У правооких ліворуких („нечистих”) лівшей виявлена зворотня закономірність. Таким чином, існують дані про те, що емоційно – особистісні риси по – різному пов‘язані з „рукістю”, „ведучим оком” та „ведучим вухом”. [8]
Підсумовуючи роботи, виконані по питанню про зв‘язок емоційно – особистісних якостей з профілем латеральності можна сказати наступне. По – перше, сам профіль латеральності виявлявся різними авторами з використанням різних методик, що робить важчим порівняння результатів. По – друге, поняття „емоційно – особистісні риси” достатньо неоднозначне. В літературі відсутнє чітке уявлення про психологічну структуру „емоційної” або „емоційно – особистісної сфери” чи хоча б про її основні параметри. Однак, більшість авторів відмічають зв‘язок між „рукістю” та такими емоційно – особистісними якостями, як „тревожність”, „нейротизм” та ін. Тому очевидно, що проблема зв‘язку міжпівкульних відносин з емоційно – особистісними якостями далека від свого вирішення. [34]
Особливий аспект вивчення проблеми відношення функціональної спеціалізації півкуль до емоційно – особистісної сфери в нормі складають роботи, присвячені оцінюванню ролі правої та лівої півкулі у сприйнятті емоційних стимулів, у мімічній експресії позитивних та негативних емоцій. Як відомо, переважна активізація лівої або правої півкулі мозку зоровими стимулами досягається пред‘явленням їх в латеральні (ліве або праве) зорові півполя. В низці робіт окреме пред‘явлення стимулів до правої чи лівої півкулі мозку досягається за допомогою тахістоскопа або спеціальних контактних лінз. [57]
Результати такого роду дослідів свідчать про зв‘язок позитивних емоцій з переважною активністю лівої півкулі, а негативні – правої. Так, С. Даймонд (1976) виявив, що зміст переглянутого фільму по – різному оцінюється при його перед‘яві до правої чи лівої півкулі: права півкуля пов‘язана перш за все з оцінкою „неприємного та жахливого”, а ліве – „приємного та смішного”. В іншій роботі цього ж автора (1977) було показано, що серцебиття суттєво зростає, коли ліва півкуля „сприймає” смішний фільм, а права „дивиться” страшний. Якщо права півкуля „сприймає” смішний фільм, то частота серцевого ритму значно не зростає. М. Нател і Р. Гур (1981) показали, що оцінки правої півкулі нейтральних лиць більш негативні, ніж оцінки лівої півкулі. Часове розпізнавання лицевого виразу „радості” виявилось суттєво меншим при пред‘явленні слайду до правого півполя зору (тобто до лівої півкулі), ніж до протилежного. При „ печалі” співвідношення було зворотнім. Один і той самий зміст стверджень викликає неприйняття у людей з переважною активацією правої півкулі та позитивне відношення до нього – з переважною активацією лівого. Про активацію тієї чи іншої півкулі автори судили по переважно правостороннім або лівостороннім рухам голови чи очей, або за ступенем рухомості та інтенсивності мімічної експресії однієї половини обличчя. Досліджувані з лівосторонньою активністю виказують більшу позитивну оцінку результату різних емоційних подій, ніж з правосторонньою активністю. За допомогою того ж методу було показано, що емоційно – позитивні питання викликають переважно активацію лівої півкулі у порівнянні з негативними. [56]
Існують відомості про те, що ліва півкуля більш стійка до зміни настрою: при зміні настрою, створеного за допомогою процедури „квазігіпнотичної індукції”, оцінка експресій обличчя погіршується пред‘явленні її до правої півкулі й не змінюється при пред‘явленні їх до лівої. Також є дані, які свідчать про перевагу лівої півкулі в регуляції і позитивного, і негативного афекту. П. Рентер – Лоренц з іншими вченими (1983) встановив, що перевага правої та лівої півкулі при впізнаванні емоційних виразів обличчя різного знаку пов‘язано з домінуванням правої чи лівої руки; у праворуких (та ліворуких з інвертируваним положенням руки при письмі) час реакції у відповідь на зображення обличчя з веселим виразам було коротше при пред‘явленні до правого поля зору (тобто до лівої півкулі) у порівнянні з лівим, а у відповідь на зображення облич з сумним виразом результати були зворотними. У лівшей з неінвертируваним положенням руки при письмі латеральні відмінності мало зворотній характер.
Не тільки зображення облич, але й слова з різним емоційним значенням по – різному „сприймаються” правою ті лівою півкулями. За даними Е. Штрауса (1983), емоційно – позитивні слова впізнаються більш точно, ніж негативні, якщо подаються до лівої півкулі, хоча і негативні слова краще впізнавались саме лівою півкулею, а не правою. Однак Р. Гравіс (1981) показав, що для негативних слів існує перевага правої півкулі, що у свою чергу характерно тільки для чоловіків. Таким чином, питання про півкульове „сприймання” вербальних стимулів з різним емоційним значенням залишається відкритим. В цілому роботи по вивченню мімічних експресій емоцій різного знаку багато численні й мають протиріччя. За даними Дж. Борода (1981), активна (за інструкцією) експресія позитивних емоцій („привітання”) позитивно корелює з домінуванням лівої півкулі, а експресія негативних емоцій („відраза”) виявила негативну кореляцію з цим фактором. Останнє характерно лише для жінок, у чоловіків кореляція значного рівня не досягла. М. Н. Русалова (1987) виявила, що емоційний фон, який оцінювався по мімічній експресії, залежить від ступеня активізації мовленевої півкулі: при високому рівні активації переважають позитивні емоції, при зниженні – негативні. [46]
В. Дорсон (1984) виявив велику рухомість і виразність лівої половини обличчя у порівнянні з правою при завданні викликати у себе як радісні, так і печальні вирази обличчя, згадавши реальні ситуації з особистого досвіду. Фотографії облич, складених з одних лише лівих половин, більш інтенсивно у порівнянні з правосторонніми відбивають негативні емоції відрази та гніву.
Ці та низка інших робіт вказують на існування певної залежності між активністю лівої та правої півкулі й сприйняттям емоційних стимулів і емоційною експресією. Однак, вочевидь, існує декілька факторів, які визначають цю залежність: тип міжпівкульної асиметрії мозку, стать, вік, та ін., роль яких вивчена недостатньо.
Загалом, зараз проблема ролі лівої та правої півкуль мозку в забезпеченні емоцій вивчається головним чином у двох аспектах, а саме: вивчається зв‘язок типу міжпівкульної асиметрії з емоційно – особистісною сферою та особливості сприйняття емоційних стимулів та емоційної експресії при активації лівої та правої півкулі мозку.
Можна відмітити певну домовленість експериментальних даних, отриманих різними авторами за допомогою різних методик. Згідно результатів, отриманих більшістю авторів, структури лівої та правої півкулі мозку по – різному пов‘язані з регуляцією позитивних та негативних емоцій, а також з такими емоційно – особистісними якостями, як нейротизм, психотизм, депресія, комфортність і т. і.
Люди з „правопівкулевим” типом асиметрії (тобто з ознаками функціонального домінування лівої півкулі), характеризуються меншими значеннями зазначених емоційно – особистісними якостей у порівнянні з людьми, що мають „лівопівкулевий” тип асиметрії (ознаки функціонального домінування правої півкулі). Ліва півкуля, згідно з більшістю експериментальних даних, в більшій мірі „чутливе” до позитивних емоційних стимуляцій, а права – до негативних. Ці дві групи фактів можуть бути розтлумачені поки що, як свідоцтво різних функцій лівої та правої півкулі в здійснені емоційних процесів та станів. Однак самі емоційні стани (емоційна реакція певного знаку й емоційно – особистісні якості) відносяться до різних класів емоційних явищ, і знайти кореляцію між ними ще не означає довести слідство їхньої природи або їхніх механізмів. [47]
Слід зазначити, що літературні дані, в ряді випадків не відповідають цим закономірностям, що може означати і різність методичних прийомів дослідження, й наявність прихованих, ще не вивчених факторів, що впливають на характеристики емоційної сфери здорових досліджуваних.
Достатньо уразливим у всіх дослідженнях, присвячених проблемі зв‘язку „лівопівкулевих” та „правопівкулевих” ознак домінування з емоційно – особистісними якостями, являються те, що автори, як правило, обмежувались оцінкою лише моторних ознак асиметрії, не вивчаючи відразу й сенсорні. Однак моторне „правшество” або „лівшество” характеризує лише один з аспектів міжпівкулевої асиметрії і може поєднуватися з різними видами сенсорної асиметрії. Ця обставина складає певні труднощі при вивчені указаної проблеми.
1.7 Статевий диморфізм
Останнім часом при вивченні функціональної асиметрії мозку немала увага приділяється статі. В російському виданні монографії „Лівий мозок, правий мозок” американські автори обговорюють результати „клінічних та поведінкових результатів”, які свідчать про несхожість асиметрій мозку між чоловіками та жінками. Вони піддають сумнівам правомірність рекомендацій зробити „статеву відмінність в організації мозку” основою для розробки навчальних програм початкових шкіл, „найкращим чином пристосованих до можливостей кожної статі”. Справедливим є висновок авторів: „Цей підхід заперечує значення індивідуальних відмінностей в межах чоловічої та жіночої статі. ” [3]
Зараз відомий такий факт, що у чоловіків більш уразлива домінуюча півкуля та психічні порушення в них спостерігаються частіше (залежні від цієї півкулі); чоловічій „нервовій організації” більш притаманний аутизм – один з основних симптомів шизофренії. У жінок частіше виникають ураження не домінуючої півкулі та такі зміни психіки, як, скажімо, афективні порушення.
В літературі є дані про різну частоту ураження правої чи лівої півкулі. Показано, що крововилив у мозок частіше у чоловіків, ніж у жінок: у 144 й у 69; крововилив до правої півкулі – у 81 чоловіка та у 69 жінок, до лівої – у 63 чоловіків та у 43 жінок [Канарейкін К. Ф., Бабєнкова С. В., 1973]. Пухлини мозку виявляли частіше у жінок ( у 69 зі 109 хворих ), ніж у чоловіків ( у 49 із 109 ): у 65 % спостережень вони утворювались в лівій і в 35 % — в правій півкулі [Дягільов В. В., 1985].
Важко скласти систематизований опис різних індивідуальних профілей асиметрії чоловіків та жінок. Багато численні висловлювання можна поділити на дві групи. В одній говориться, що ліворуких більше серед чоловіків, в іншій – серед жінок.
Стосовно публікацій й розробок про несхожість між сенсорними асиметріями, то тут можна говорити про їх недостатню вивченість. Однак відомо, що ліве вухо чоловіків більш чутливе до різних акустичних звуків, ніж праве; у жінок асиметрія менш виражена. Смакова чутливість більша у жінок, хоча і в жінок, і в чоловіків вона гостріша на лівій половині язика. [25]
Просторові й мовленнєві здібності теж суттєво різняться. У хлопчиків вже до 6 – річного віку права півкуля спеціалізується в формуванні просторових уявлень, в просторі краще орієнтуються хлопчики, ніж дівчата. У віці 7 – 8 років хлопчики більш правильно вирішують зорові, дівчата – мовленнєві завдання. Таким чином, можна говорити, що у чоловіків спостерігається краща „просторова візуалізація”, ніж у жінок. До того ж, спеціалізація лівої мовленнєвої зони у чоловіків протікає швидше, ніж у жінок, це пов‘язано зі специфікою впливу гормонального середовища на синтез білку. Існує думка, що жіночий мозок наближений до мозку чоловіка – лівші; характеризується пониженою ( у порівнянні з мозком чоловіка – правші ) спеціалізацією півкуль.
Порівнявши праві – ліві асиметрії та симетрію функцій рук, ніг, зору, слуху здорових та хворих на епілепсію, Т. І. Тетеркіна (1985) показала, що при епілепсії тільки у жінок виявився лівий профіль асиметрії; сполучення правих асиметрій рук та слуху виявлено у здорових чоловіків у 54,1 % та хворих – 38,8 %, а у жінок, таким чином, у 69 % та 35,6 %; праві асиметрії рук та зору були у 58,3% здорових та у 56,3 % хворих чоловіків, у 72,4 % здорових та у 43,8 % хворих жінок. [1]
При вивченні електричної активності мозку при запам‘ятовуванні 1) іменників, 2) музичних уривків, 3) десяти двозначних чисел у чоловіків та жінок 20 – 30 років були зроблені висновки, що мозок чоловіка більш асиметричний, що у жінок „мовленнєві функції локалізовані в обох гемисферах, і це призводить до використовування ними переважно вербально – аналітичної стратегії рішення навіть невербальних завдань”. Таким чином доводиться, що спеціалізація півкуль мозку чоловіків та жінок різна.
В основі висновків про різність асиметрії у чоловіків та жінок, висувають роль еволюційних факторів. Чоловіки в еволюції виконували роль мисливців та ватажків, й перевагу мали ті з них, хто мав гарні зорово – просторові здібності. Жінки ж постійно користувались навичками, пов‘язаними з вихованням дітей та використанням мови як способу спілкування. [6]
Більш переконливою є концепція В. А. Геодакяна (1983) про диференціації статей як „ вигідна форма інформаційного контакту з середовищем”. Мова йде про спеціалізації „за двома основним головним альтернативним аспектам еволюції”. Перший – генетичний аспект (передача інформації з покоління до покоління), забезпечує зберігання. Другий – екологічний аспект (отримання інформації з середовища), забезпечує зміни. Задачу зберігання генетичної інформації забезпечує більше жіноча стать, а зміни – чоловіча. Еволюційна стійкість людської популяції зростає за рахунок підсистем, „спеціалізованих по консервативним та оперативним тенденціям”. Таким чином, оскільки асиметрія функцій півкуль являється фундаментальною властивістю головного мозку, який обумовлює формування свідомості людини, то у проявленні цих асиметрій щось має відповідати консервативним (для жінок) та оперативним (для чоловіків) тенденціям у підтриманні еволюційної стійкості людської популяції. [47]
Розділ ІІ. Методи оцінки функціональних асиметрій людини
2.1 Методи тестування, проб та опитувальників
За даними різних авторів, доля лівшей коливається від 1 до 30 %, найбільш частіше наводяться цифри 3 – 7 %, до того ж далеко не у всіх вчених серед неправоруких виявляються амбідекстри. Для визначення переважаючої руки застосовуються опитувальники, які містять питання про використання лівої або правої руки у побуті, навчанні, в ігровій та трудовій діяльності. Іноді досліджуваним пропонується продемонструвати ту чи іншу дію, вказану в запитаннях, тобто усний звіт доповнюється експериментальними пробами. Великий розброс результатів при виявлені серед популяції долі неправоруких пояснюється тим, що різні автори використовують неоднакові підбори питань, тестів, а також варіюють їх число в дослідженні. Крім того, існує невпевненість в тому, кого вважати лівшею. Деякі автори виділяють „абсолютних лівшей”, „переучених лівшей”, „прихованих”, „парціальних” і т. і., базуючись на різних морфологічних ознаках, даних експериментальних проб та опитувальників. [14]
Низка вчених в більшій мірі покладаються на тести. Обстеження рукості, яка виявляється тільки за допомогою опитувальника, виявляють меншу кількість лівшей і більше – амбідекстрів у порівнянні з результатами аналогічного обстеження за допомогою тестів.
Пропонуючи опитувальник, експериментатор звертається до самооцінки досліджуваних, яка не завжди відповідає дійсності і може привести до помилкових висновків. Показано, що серед тих, хто вважає себе правшами багато лівшей і амбудекстрів. При цьому чоловіки частіше оцінюють себе як ліворуких. [48]
Іншим недоліком опитувальників є те, що їх структура сприяє автоматизації відповідей і призводить до повторів. Лиши опитувальники Crovitz і Zener мають таку послідовність питань, де чергуються дії домінантної та недомінантної руки. Наведемо приклад декількох типових запитань, які пропонуються авторами для оцінки функціональної асиметрії мозку:
Crovitz, Zener, 1962 | Anett, 1970 | Oldfield, 1971 | Raczkowski, 1974 |
Якою рукою: Пишете; Тримаєте цвях, забиваючи його молотком; Кидаєте м‘яча; Тримаєте пляшку, відкриваючи її малюєте; Тримаєте картоплю при чищенні; Тримаєте глечик, наливаючи воду; Ріжете ножицями; Ріжете ножем; Тримаєте голку, втягуючи нитку в неї; Тримаєте стакан, коли п‘єте; Тримаєте зубну щітку; Тримаєте тарілку, коли витираєте; Тримаєте тенісну ракетку при грі. | Якою рукою: Пишете; Кидаєте предмет; Ріжете ножицями; Тримаєте зубну щітку; Тримаєте сірник, коли підпалюєте; Підмітаєте підлогу віником; Тримаєте молоток; Тримаєте тенісну ракетку під час гри; Тримаєте голку, втягуючи нитку в неї; Відкриваєте кришку банки; Берете лопату зверху при копанні; Роздаєте карти. | Якою рукою: Пишете; Малюєте; Кидаєте м‘яча; Тримаєте ножиці; Тримаєте зубну щітку; Ріжете ножем; Тримаєте ложку; Підмітаєте підлогу віником; Запалюєте сірника; Відкриваєте коробку. | Якою рукою: Малюєте; Пишете; Знімаєте з колоди верхню карту; Відкупорюєте пляшку; Кидаєте в ціль м‘ячем; Тримаєте молоток; Чистите зуби; Тримаєте викрутку; Користуєтесь канцелярською гумкою; Тримаєте ракетку при грі в теніс; Ріжете ножицями; Запалюєте сірника; Носите книги чи портфель; Виливаєте воду з глечика; Яку руку першу простягаєте в рукав пальто; Якою рукою берете ручку пилезбірника; Якою ногою штовхаєте м‘яча; Яку ногу взуваєте першу. |
Це являється причиною меншого числа лівшей в амбідекстрів, які виявляється за допомогою опитувальників. [49]
Проби мають ту перевагу, що наглядно демонструють домінування лівої та правої сторони в конкретному завданні. Однак велика кількість проб, які використовуються експериментаторами, свідчать про недовіру до них. Дійсно, процент правшества і лівшества, отриманих за допомогою різних проб, змінюється в дуже широкому діапазоні. Наприклад, проба „зчеплення пальців рук” виявляє 56 % лівосторонніх значень, тоді як пишуть своє ім‘я лівою рукою в 7,4 % випадків. [34]
Цікаво відмітити, що кореляція між результатами різних проб у лівшей і правшей різна. Так за даними Є. В. Гурової, сполучення лівої пози Наполеона з лівим типом аплодування виявлено в 73,4 % всіх випадків. Сполучення такої пози Наполеона з більш широким нігтьовим ложем лівого мізинця виявляється в 73 %.
S. Tapley і M. Bryden виявили, що коефіцієнт кореляції між показниками руки, якій надають більшу перевагу, що виявляється за допомогою опитувальників, і показниками в тесті на розміщення точок в центрах багатьох маленьких кружечків в цілому для групи дорівнює 0,75. Але коефіцієнт кореляції, виявлений для лівшей і правшей окремо дуже невеликий. Автори припустили, що показники рукості, що виявляються за допомогою опитувальників і тестів на мануальну діяльність, обумовлені різними факторами.
Дійсно, ряд тестів виявляє морфологічні відмінності в будові парних органів, тоді як інші направлені на виявлення моторних відмінностей. В детермінації багатьох сенсомоторних навичок велику роль відіграє соціалізація.
Відомо, що чоловіки, які пройшли армію, починають рух вперед з лівої ноги. Саме тому, виявляючи ведучу ногу, експериментатори велике значення надають тому, з якої ноги досліджуваний починає рух назад. [27]
Таким чином, функціональні асиметрії людини обумовлюються дією, при наймі, декількох факторів, по – різному проявляючимися в латеральних показниках. Тому об‘єктивний контроль функціональної асиметрії повинен бути багато параметричним, з використанням багатьох наборів тестів та проб.
2.2 Психофізіологічні методи дослідження
Для оцінки взаємовідносин півкуль головного мозку розроблена велика кількість методів, які характеризуються дотриманням основної умови – повного або часткового розділення інформації, яка надходить до кожної з півкуль. Одним з широко використовуваних методів є тахістоскопічний, який використовує факт природного розділення частини путей зорового аналізатора в мозку. Фіксуючи погляд досліджуваного в центральній точці, можна подати інформацію до лівої півкулі, експонуючи зоровий стимул до правого поля зору. Однак умова односторонності переробки інформації зберігається лише дуже короткий проміжок часу, оскільки наявність міжпівкулевих зв‘язків забезпечує передачу інформації до іншої півкулі. Сувора фіксація пози досліджуваного і необхідність тримати очі відкритими ускладнює безартефактну реєстрацію фізіологічних функцій, що само собою знижує інформативність цього методу. [33]
Інший метод – дихотичне прослуховування – заключається в тому, що за допомогою стереофонічних навушників різні акустичні стимули одночасно подаються до правого та лівого вуха. Переважна латералізація надходження інформації досягається в цьому випадку тим, що велика кількість нервових волокон іде до контрлатеральної півкулі. Результати тестування оцінюються за ефективністю відтворення або впізнання стимулів, які пред‘являються справа і зліва.
Існує багато модифікацій дихотичного прослуховування, які відрізняються підбором стимульного матеріалу, темпом пред‘явлення, способом звітування досліджуваного. Наприклад, в експериментах з дихотичним спостереженням досліджуваному пропонується натискати на ключ правою або лівою рукою при знаходженні потрібного стимулу в потоці дихотично пред‘явленої інформації.
Основним результатом як тахістоскопічного, так і дихотичного тестування є „ефект правого поля зору” чи „ефект правого вуха” при сприйнятті вербальної інформації, тобто краще відтворення слів, складів, цифр, які пред‘являються візуально справа від точки фіксації погляду або прослуханих через стереофонічні навушники правим вухом. Для невербальної інформації (наприклад, впізнання облич чи місця розташування стимулів в просторі), а також для акустичної інформації (прослуховування музичних творів) винайдений „ефект лівого візуального поля та лівого вуха”. Дихотичне прослуховування займає одне з ведучих місць серед найбільш використовуваних інструментів для оцінки як функціональної асиметрії мозку, так і ролі кожної півкулі в переробці мовленевої інформації. [29]
Існують дані про кореляцію між результатами тахістоскопічнго і дихотичного тестування. Вважають, що перевага вуха більш тісно пов’язана з перевагою руки, ніж з латералізацією мовленевих функцій.
Виявилося, що при дихотичному тестуванні „ефект правого вуха” не являється постійним навіть для правшей. Так, при пред‘явленні вербального матеріалу, який вимовляється зі змінною інтонацією, „ефект правого вуха” виявляється, якщо увага досліджуваного направлена на вербальний зміст прослуханої звістки; якщо ж йому пропонується дати звіт про якість емоційного тону, з яким пред‘являється інформація, виявляється „ефект лівого вуха”. Виявлені також великі між індивідуальні варіації показників асиметрії у випадку нерегламентованого відтворення стимулів і слабка вірогідність прогнозування показників асиметрії для різних дихоитчних тестів на основі даних, отриманих в одному з них. Низька кореляція показників при повторному виконанні тестів підтвердила думку про те, що крім безпосередньо асиметрії функцій півкуль мозку має місце асиметрія „входів” і здвигів уваги, що перешкоджає широкому використанню дихотичних тестів в практичних цілях. [2]
Оскільки організація мозку є відносно стабільною властивістю індивіду, варіабельність результатів тахістоскопічних і дихотичних тестів, означає, що вони оцінюють функції, які можуть змінюватися за короткі проміжки часу, такі, наприклад, як формування стратегій, що використовуються при виконанні задач.
В даний час для вивчення функціональної асиметрії мозку все частіше використовують моноауральне тестування, яке відрізняються від дихотичного тим, що акустична інформація подається справа і зліва не одночасно, а послідовно. Ефекти домінування правого вуха при моноауральному тестуванні трохи менше, ніж при дихотичному, однак вони суттєво зростають при відставлені відтворення.
Для дослідження функціональної асиметрії мозку в процесі адаптації використовується метод моноаурального тестування. Досліджуваним пропонується прослухати кожним вухом через стереофонічні навушники різні списки з 10 трьохскладових слів. Пред’явлення слів до правого і лівого вуха проходить послідовно, тобто не співпадає з часом; перше слово списку йшло у випадковому порядку. Загальний темп читання – одне слово в секунду. Відтворення проходить за командою з відставанням в 1 хвилину від початку пред‘явлення списків. На відтворення дається 1 хвилина. Досліджуваний відтворює всі запам‘ятовані ним слова усно або в будь – якому порядку, не вказуючи, яким вухом вони були почуті. Після 2 – хвилинного відпочинку досліджуваним пред‘являли нові списки пар слів. Всього в досліді використовували дев‘ять пар списків слів. Кожний список складався з семи нейтральних і трьох емоціогенних слів, підібраних методом незалежної експертної оцінки і розташованих в списках в довільному порядку. Вісім аналогічних програм із дев‘яти пар списків були записані на стереофонічному магнітофоні. В кожний день досліджень використовувались всі програми, однак для кожного досліджуваного окремо в наступному за порядком дослідженні пропонували нову програму. Крім того, після кожного дослідження лівий і правий навушники міняли місцями. [59]
Психофізіологічний аналіз змін процесів пам‘яті та емоційного реагування також проводився методом моноаурального тестування з використанням слів – стимулів, заздалегідь розділених за допомогою експертної оцінки на три класи: нейтральних, слабо емоціогенних та сильно емоціогенних. [43]
Всі перераховані вище методи можуть проводитись тільки в лабораторних умовах з використанням спеціальної апаратури. До того ж вони досить об‘ємні за інтерпретацією й всіма проведеннями. Тому протягом певного часу ведуться пошуки експрес – методик. Саме такі експрес – методики були розроблені Є. П. Ільїним за психомоторними показниками. Першою з них ми розглянемо метод теппінг – тесту.
Сила нервових процесів являється показником роботоздатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за обсягом в тривалістю навантаження, ніж слабка. Таким чином, для цього методу використовується максимальний темп рухів рук, які чередуються: спочатку права, потім ліва. Отримані результати дають можливість умовно розділити варіанти максимального темпу на п‘ять типів:
— випуклий тип: темп зростає до максимального в перші 10 – 15 секунд роботи; в подальшому, до 25 – 30 секунд, він може знизитись нижче початкового рівня (тобто того, який спостерігався перші 5 секунд роботи). Цей тип кривої свідчить про наявність в досліджуваного сильної нервової системи;
— рівний тип: максимальний темп утримується приблизно на одному рівні протягом всього часу роботи. Даний тип кривої характеризує нервову систему досліджуваного як нервову систему середньої сили;
— спадаючий тип: максимальний темп знижується вже з другого 5 – секундного відрізку й залишається на такому рівні протягом всієї роботи. Цей тип свідчить про слабкість нервової системи досліджуваного;
— проміжковий тип: темп роботи знижується після перших 10 – 15 секунд. Цей тип розцінюється як проміжковий між середньою та слабкою силою нервової системи – середньо – слабка нервова система;
— увігнутий тип: початкове зниження максимального темпу змінюється потім на короткочасні зростання темпу до кінцевого рівня. Внаслідок здібності до короткочасної мобілізації такі досліджувані відносяться також до групи із середньо – слабкою нервовою системою.
Другий вид експрес – методики спрямований на виявлення балансу збуджувального і гальмівного процесів за допомогою кінематометричної методу. Використання методики базується на відомому факті, що людина позбавлена можливості контролювати свої рухи поглядом, у випадку переваги збудження відтворює задану амплітуду рухів з переводом, а у випадку переваги гальмування – з недоводом. Критеріями для діагностики є діагнози, що ставляться за співвідношенням „переводів” і „недоводів” на малих і великих амплітудах руху. Для проведення досліду використовується кінематометр Жуковського, який представляє собою платформу – площадку зі шкалою від 0 до 90 кутових градусів. На платформі закріплено ложе для передпліччя досліджуваного, який сідає перед столом у зручній позі й кладе туди передпліччя. Досліджуваний має за командою експериментатора із заплющеними очима згибати руку в ліктівому суглобі до певного обмежувача 5 разів підряд і при кожному русі запам‘ятовувати амплітуду руху. Він має зупиняти кожен свій рух на тій точці, де раніше був обмежувач. Експериментатор тим часом встановлює обмежувач не повідомляючи досліджуваного, яку амплітуду йому задає. Спочатку обмежувач встановлюється на 20° і досліджуваний робить 5 рухів з обмежувачем. Потім обмежувач убирається й досліджуваний робить 5 рухів без нього. Таку ж процедуру повторюють для амплітуди 70°. Весь час експериментатор слідкує за показниками шкали при рухах досліджуваного і фіксує результати. Дослід виконується спочатку правою, а потім лівою рукою. Таким чином виявляється знак і величина помилки для кожної проби руху кожною рукою окремо, а також вичислюється сумарні показники помилок відтворення для кожної амплітуди і кожної руки окремо. [20]
Всі перераховані методи дають можливість виявити функціональну асиметрію мозку, однак найбільшу вірогідність досліджуваної асиметрії дають їх поєднання.
Наприклад, таке поєднання даних двох різних методів аналізу функціональної асиметрії мозку було проведено D. Kimura (1961). У її дослідах на 120 хворих з ураженнями, локалізованими в правій чи лівій півкулі мозку, і 13 здорових досліджуваних провели пробу Вада – зворотної інактивації однієї з півкуль мозку шляхом введення амітала натрію до правої або лівої сонної артерії. За фактом зникнення вербальних відповідей при односторонньому наркозі проба Вада дозволяє однозначно виявити півкулю, яка контролює мову.
Потім ці ж досліджувані були обстежені за допомогою дихотичного тестування. Завдання для досліджуваних складалося в відтворенні трьох пар різних цифр, одночасно пред‘явлених за допомогою стереофонічних навушників в обидва вуха. Виявилося, що люди з домінантною по мові лівою півкулею краще згадують цифри, почуті правим вухом, виявляючи тим самим „ефект правого вуха”, а люди з домінантною по мові правою півкулею краще згадують слова, почуті лівим вухом. Таким чином, вийшло, що розташування центру мови виявляють результати дихотичного тестування.
На думку D. Kimura [1961], „ефект правого вуха” пояснюється тим, що контрлатеральні проекції від вуха до мозку більш сильне, ніж іпсилатеральні. При одночасній перед‘яві вербальних стимулів в обидва вуха інформація, що переходить по контрлатеральним шляхам, пригнічує іпсилатеральну передачу сигналів. [31]
Розділ ІІІ. Психологічне дослідження між профілями латеральності у правшей та лівшей методом математичних розрахунків
При проведенні дослідження між профілями латеральності між правшами та лівшами методом математичних розрахунків було опитано 40 здорових дівчат – студенток віком від 19 до 24 років ( Додаток 1). Вони були опитані за допомогою методики, що давала можливість визначити індивідуальний профіль латеральності ( Додаток 2). Методика складається з моторних (рука (5 варіантів), нога(4 варіанти)) та сенсорних(око(3 варіанти), вухо (2 варіанти)) проб, а також містить питання про наявність в сім‘ї опитуваних ліворуких родичів, що дає можливість спостерігати за спадковістю. Розрахунки, за якими проводилось визначення домінування правої чи лівої асиметрії мозку, визначались за формулою, яку запропонували Брагіна Н.Н та Доброхотова Т.А.:
Кпр = ∑п — ∑л х 100
∑п +∑л + ∑0
де,
Кпр – коефіцієнт праворукості;
∑п – кількість правих проб;
∑л – кількість лівих проб;
∑0 – кількість невизначених проб.
Показники від – 20% розраховувались як домінування лівої руки;
+ 20% як домінування правої руки;
проміжок між – 20% до + 20%, як відсутність
За допомогою розрахунків стало відомо, що серед 40 опитуваних дівчат 19 з домінуванням правої асиметрії, 13 – з домінуванням лівої, 8 – невизначених асиметрій (амбідекстрів) і одна лівша. В подальших розрахунках, дівчина з лівою латералізацією функцій мозку буде включена до списку досліджуваних з домінуванням лівих асиметрій через свою не чисельність (Додаток 3). Таким чином, на основі індивідуальних показників було виділено дві групи досліджуваних – з домінуванням правої та лівої асиметрії, як зазначено на таблицях 1 і 2.
Таблиця 1
Індивідуальні профілі латеральності у досліджуваних з домінуванням правих функцій
№ | Дата обстеження | П.І.Б. | Рік народження | Спеціальність | Профіль латеральності | Спадковість |
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. | 15. 01. 04 15. 01. 04 15. 01. 04 15. 01. 04 3. 02. 04 4. 02. 04 5. 01. 04 15. 01. 04 26. 01. 04 3. 02. 04 3. 02. 04 3. 02. 04 15. 01. 04 15. 01. 04 26. 01. 04 5. 01. 04 5. 01. 04 15. 01. 04 5. 01. 04 | Новицька О. В. Новицька С. В. Андрійчук Я. О. Литвінова Л. Н. Головань Ю. Р. Чібісова М. М. Подвисоцька. Н. Є. Смірнова А. М. Біла А. Ю. Сопільняк І. В. Кантемірова М. С. Вецига О. М. Булгакова Л. В. Федорова М. В. Шляхова Л. В. Яковлєва І. В. Бурячок А. М. Сищук О. М. Морозова Г. С. | 1985 1985 1983 1980 1983 1982 1980 1980 1985 1982 1983 1983 1980 1980 1983 1982 1980 1980 1980 | Економіст Бухгалтер Програміст Фінансист Психолог Психолог Фінансист Фінансист Бухгалтер Психолог Психолог Психолог Економіст Філолог Економіст Програміст Фінансист Фінансист Фінансист | ПППЛ ПЛПП ППЛП ППЛП ПЛПП ПЛПП ПППЛ ЛППП ППЛП ПППЛ ППЛП ППЛП ПППЛ ПЛПП ППЛП ППЛП ПЛПП ЛППП ППЛП | Нікого Нікого Матір Нікого Бабуся Нікого Нікого Нікого Матір Дідусь Батько Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого |
Таблиця 2
Індивідуальні профілі латеральності в досліджуваних з домінуванням лівих функцій
№ | Дата обстеження | П.І.Б. | Рік народження | Спеціальність | Профіль латеральності | Спадковість |
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. | 26. 01. 04 26. 01. 04 26. 01. 04 15. 01. 04 5. 01. 04 5.01. 04 15. 01. 04 26. 01. 04 15. 01. 04 4. 02. 04 4.02. 04 26. 01. 04 5.01.04 | Данілюк О. С. Павлєнко О. В. Шпакова Г. І. Грачова О. О. Коваль Г. Є. Бикова М. Ю. Романєнко І. Г. Біла Л. Ю. Красу ляк І. М. Козлова Т. С. Гур‘янова О. О. Атановська О. М. Бугаєнко М. В. | 1982 1983 1983 1980 1980 1983 1980 1983 1980 1980 1983 1982 1984 | Економіст Лінгвіст Журналіст Філолог Фінансист Програміст Фінансист Ветеринар Фінансист Психолог Психолог Ветеринар Юрист | ПЛЛЛ ПЛЛЛ ЛЛЛП ЛПЛЛ ЛЛЛП ЛПЛЛ ПЛЛЛ ЛЛЛЛ ЛЛЛП ПЛЛЛ ЛЛЛП ЛЛПЛ ПЛЛЛ | Нікого Нікого Батько Нікого Нікого Бабуся Нікого Матір Нікого Нікого Нікого Бабуся Нікого |
Після визначення індивідуальних профілів латеральності у досліджуваних був проведений ІІ етап дослідження. Використовуючи опитувальник
„16 особистісних факторів Кеттела” по формі С на 105 питань, було отримано 32 особистісних профілі по 16 факторам:
Індивідуальні показники по тесту „16 особистісних фактори Кеттела” у досліджуваних з домінуванням правих асиметрій
№ | П.І.Б. | A. | B. | C. | E. | F. | G. | H. | I. | L. | M. | N. | O. | Q1 | Q2 | Q3 | Q4 |
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. | Новицька О. В. Новицька С. В. Андрійчук Я. О Литвінова Л. Н. Головань Ю. Р. Чібісова М. М. Подвисоцька Н. Смірнова А. М. Біла А. Ю. Сопільник І. В. Кантемірова М Вецига О. М. Булгакова Л. В. Федорова М. В. Шляхова Л. В. Яковлєва І. В. Бурячок А. М. Сищук О. М. Морозова Г. С. | 1 1 1 10 1 1 8 1 4 5 1 4 3 10 1 1 5 8 3 | 5 3 5 8 10 3 5 5 8 5 3 7 7 10 3 3 5 5 8 | 4 4 8 1 4 1 8 10 8 6 2 6 8 2 4 6 6 10 4 | 2 6 10 4 6 4 4 8 8 6 2 6 2 6 6 4 8 4 6 | 8 6 4 10 6 8 4 1 4 6 1 2 4 8 6 6 6 4 6 | 4 1 2 4 4 1 8 8 10 1 1 4 8 2 2 4 1 10 4 | 1 1 2 8 2 1 4 8 8 2 2 4 4 8 1 2 2 4 1 | 6 4 4 8 6 2 10 2 1 8 1 6 4 10 4 6 8 8 6 | 5 8 8 2 8 8 2 8 8 8 2 5 2 2 10 8 8 2 10 | 3 5 5 1 3 3 1 1 3 5 1 1 5 1 5 1 5 3 1 | 2 2 8 2 2 8 2 8 6 6 6 4 4 2 1 2 6 1 2 | 4 4 1 4 4 1 8 1 1 6 1 4 1 4 4 1 6 8 4 | 1 1 3 8 1 1 1 8 3 1 1 1 3 6 3 3 1 3 3 | 4 6 8 1 4 6 1 10 1 6 6 1 1 4 6 4 8 1 4 | 9 3 7 9 3 1 9 7 9 5 9 9 10 7 1 3 7 10 1 | 2 2 9 7 2 2 7 10 4 2 1 4 4 9 2 2 9 7 1 |
∑ | 69 | 143 | 96 | 102 | 85 | 79 | 61 | 104 | 114 | 53 | 74 | 67 | 49 | 82 | 119 | 86 | |
Середнє арифметичне | 4 | 8 | 5 | 5 | 4 | 4 | 3 | 6 | 6 | 3 | 4 | 3 | 3 | 5 | 6 | 6 |
Індивідуальні показники по тесту „16 особистісних фактори Кеттела” у досліджуваних з домінуванням лівих асиметрій
№ | П.І.Б. | A. | B. | C. | E. | F. | G. | H. | I. | L. | M. | N. | O. | Q1 | Q2 | Q3 | Q4 |
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. | Данілюк О. С. Павленко О. В. Шпакова Г. І. Грачова О. О. Коваль Г. Є. Бикова М. Ю. Романенко І. Г. Біла Л. Ю. Красуляк І. М. Козлова Т. С. Гур‘янова О. О. Атановська О. Бугаєнко М. В. | 8 1 10 1 8 1 3 1 3 1 1 4 1 | 10 5 8 5 3 3 5 7 8 10 3 5 8 | 10 4 1 8 10 1 8 6 1 1 1 6 2 | 6 8 6 10 4 4 10 2 4 4 4 6 4 | 6 8 8 1 4 2 1 4 8 6 1 8 10 | 8 4 2 8 10 1 10 6 4 6 1 2 1 | 6 2 8 10 4 2 10 4 10 2 1 1 10 | 6 6 8 1 8 1 1 4 8 2 2 10 8 | 5 8 2 8 2 2 8 2 2 8 10 8 2 | 1 5 3 3 3 1 3 3 1 3 5 5 3 | 2 2 1 10 1 8 8 6 1 8 8 6 2 | 1 4 4 2 8 4 2 4 4 4 4 6 4 | 8 1 6 10 3 1 8 3 10 1 1 3 6 | 4 4 1 8 1 6 8 1 1 4 10 6 1 | 3 9 5 7 9 9 7 10 9 3 3 7 5 | 2 2 10 9 2 1 9 4 7 7 7 2 9 |
∑ | 42 | 80 | 59 | 72 | 65 | 63 | 70 | 65 | 67 | 39 | 63 | 51 | 61 | 55 | 86 | 71 | |
Середнє арифметичне | 3 | 6 | 4 | 6 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 4 | 5 | 4 | 4 | 4 | 8 | 5 |
За допомогою первинної математичної обробки було розраховано середнє квадратичне відхилення для двох груп досліджуваних за формулою:
Ơ = √ ∑ (хі — х)
n – 1
де, Ơ – середнє квадратичне відхилення;
хі – кожне досліджуване значення ознаки;
х – середнє арифметичне значення ознаки;
n – кількість спостережень.
Отримані дані дали можливість перейти до методів вторинної математичної обробки, а саме до t – критерію Ст‘юдента. [43] Цей критерій виявляє відмінності на рівні досліджуваної ознаки між двома вибірками (групами), тобто саме те, що нам необхідно для відповіді на запитання чи є відмінності між особистісними профілями людей з різною латералізацією мозку.
Статистичну значимість різниці між середніми величинами розраховують за формулою:
td = M 1 — M 2
√m1² + m2²
де,
M1 та M2 — порівнювальні середні арифметичні величини вибірок N1 та N2
m1² та m2² — квадрати помилок середніх величин. В свою чергу, квадрати помилок середніх величин розраховуються за формулою з урахуванням середнього квадратичного відхилення (Ơ) та об‘єму вибірки (N):
m = Ơ , а в наслідок: m² = Ơ ²
√N N
Різниця середніх арифметичних величин вважається значимою, якщо td ≥ tst.
Стандартне значення (tst) визначається з урахуванням об‘єму вибірки (N) або числа степенів свободи (N = N1 + N2 — 2).
Таким чином були розраховані середні арифметичні величини по двом вибіркам, що дало можливість оцінити факторам, які впливають на цю різницю:
Фактори | ||||||||||||||||
A | B* | C | E | F | G | H* | I | L | M | N | O | Q1 | Q2 | Q3* | Q4 | |
M1 | 4 | 8 | 5 | 5 | 4 | 4 | 3 | 6 | 6 | 3 | 4 | 3 | 3 | 5 | 6 | 6 |
M2 | 3 | 6 | 4 | 6 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 4 | 5 | 4 | 4 | 4 | 8 | 5 |
Ơ1 | 2,95 | 3,31 | 2,83 | 2,24 | 2,72 | 3,13 | 2,40 | 2,35 | 3,30 | 2,97 | 3,34 | 2,93 | 2,90 | 2,71 | 2,51 | 2,21 |
Ơ2 | 2,54 | 2,51 | 3,36 | 2,51 | 3,18 | 3,06 | 3,9 | 2,12 | 2,51 | 3,61 | 2,85 | 2,56 | 2,06 | 3,19 | 2,32 | 2,55 |
m1 | 0,45 | 0,42 | 0,42 | 0,26 | 0,38 | 0,51 | 0,30 | 0,30 | 0,41 | 0,40 | 0,42 | 0,47 | 0,44 | 0,39 | 0,48 | 0,23 |
m2 | 0,49 | 0,48 | 0,86 | 0,48 | 0,77 | 0,72 | 0,45 | 0,37 | 0,48 | 0,53 | 0,81 | 0,51 | 0,70 | 0,75 | 0,33 | 0,50 |
td | 1,04 | 2,2 | 0,88 | 1,16 | 0,93 | 0,90 | 2,32 | 1,11 | 1,12 | 1,04 | 0,90 | 1,02 | 0,87 | 0,94 | 2,2 | 1,17 |
tst | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 |
де, * -p = 0,05
Критичні значення tst для трьох порогів вірогідності (p1=0,05, p2=0,01, p3=0,001) наведені в додатку.
Як видно з таблиці, критичні значення оцінки різниці між двома середніми арифметичними величинами спостерігаються за трьома факторами по тесту Кеттела, а саме: фактором B, фактором H та фактором Q3.
Відмінність показників за фактором B у тих, в кого домінує права рука від тих у кого ліва пояснюється різним рівнем інтелекту. Інтелект слід розглядати через призму способу мислення:
До процесів мислення лівої півкулі належать такі функції, як послідовне сприйняття та переробка інформації, аналітична, вербальна, локальна, лінійна, алгебраїчна, логічна, раціональна, у той час, як до процесів мислення правої півкулі – паралельне сприйняття та переробка інформації, синтетична, невербальна, глобальна, просторова, геометрична, інтуїтивна та чуттєва.
Відмінність показників за фактором H пояснюється постійною боротьбою між ліворуким населенням з набагато більшим за своєю кількістю праворуким. Відстоювання свого права на інше, нестандартне (креативне) мислення спідкає лівшей частіше йти на ризик, аби зміцнити свої позиції.
І, нарешті, відмінність показників за фактором Q3 пояснюється тим, що рівень самоконтролю у лівшей більше тому, що їм для оволодінням тими навичками, котрі в правшей формуються й закріплюються незалежно від їхнього бажання, просто за певними законами психічного розвитку, треба докладати багато зусиль. Лівші всякий раз наче винаходять нові способи оволодіння світом правшей. Це й формує в них високий рівень самоконтролю.
Індивідуальні профілі людей формуються з багатьох складників. Властивості темпераменту визначають динамічну сторону особистості, є найбільш стійкими та постійними у порівнянні з іншими психічними особливостями людини. Від темпераменту залежить:
швидкість виникнення психічних процесів;
темп і ритм діяльності та поведінки;
інтенсивність психічних процесів.
Причина індивідуальних особливостей поведінки обумовлено властивостями нервових процесів збудження й гальмування, та їх різними варіаціями. Мова йде про такі властивості, як сила (тобто властивість нервової системи витримувати сильні подразники; вона характеризується витримкою та робото здатністю нервових клітин), врівноваженість (що характеризується співвідношенням процесів збудження та гальмування) та рухливість (як показник швидкості зміни процесів збудження та гальмування). [5]
Останнім часом отримано дані, що свідчать про спадковість окремих властивостей нервової системи.
Властивості нервової системи слід вивчати з урахуванням особливостей поведінки людей у життєвих ситуаціях. Природні властивості нервової системи можуть бути замасковані системою внутрішніх зв‘язків, що сформувалися протягом життя. Ніяка психічна риса не є тільки спадковою. Однак прояв властивості нервової системи, як такої, можливо лише в екстремальних ситуаціях.
До конкретних властивостей темпераменту відносять особливості емоційно – вольової сфери: активність, стриманість, емоційне збудження, швидкість виникнення та зміни почуттів, особливості настрою, а також низку інших властивостей психіки: робото здатність, швидкість включення в нову роботу, загальна ригідність особистості, особливості уваги, тощо.
Не менш важливим складником індивідуальності людини є характер, який, з одного боку, являється типом нервової системи, з іншого – системою часових
зв‘язків, що виникають під впливом зовнішніх обставин.
В структурі характеру виділяють декілька груп рис, що виявляють різне ставлення людини до дійсності.
До першої групи належать риси, які проявляються в діяльності: ініціативність, любов до праці, та ін.
Другу групу складають риси, які формують відношення до інших: тактовність, чутливість, чуйність, та ін.
Третя група – це система ставлення людини до себе: самокритичність, сором‘язливість, гордість, тощо.
Таким чином, знання про функціональну асиметрію мозку дають можливість розглядати індивідуальні особливості людини не просто як її окремі властивості, а більш глибоко проникати й класифікувати ці особливості.
Висновки та рекомендації
В результаті проведення психодіагностичного дослідження на 40 здорових дівчатах – студентках віком від 19 до 24 років стало відомо, що більша частина домінуючих функцій головного мозку належить правій півкулі.
Для діагностики профілей латеральності використовувався метод сенсорно – моторних проб.
Порівняння між собою особистісних 16 факторів за тестом Кеттела дало можливість спостерігати й виділяти ті, які є більш виразно різними між собою(а саме фактори В, Н, Q3 ).
На основі розрахунків підтверджується гіпотеза, а саме, що люди відрізняються за функціональною латералізацією мозку і їхні особистісні профілі різні.
Вивчення проблеми функціональної асиметрії мозку є дуже важливою для використання практичних знань в житті кожної людини. Ці знання дають можливість правильно сприймати один одного, будувати стосунки й взагалі суспільство. Також ці знання можна використовувати майже у всіх галузях науки.
Використання психодіагностичних методів дає можливість краще розуміти один одного, вирізняти відмінні особистісні якості, які необхідно враховувати в багатьох ситуаціях, наприклад, в таких як навчання та професійний відбір, тому потрібно впроваджувати їх в більший кругообіг.
Знання закономірностей розвитку правої та лівої півкулі дає змогу по – новому сприймати історичні світові події, аналізувати їх, складати індивідуальні портрети з врахуванням асиметрій.
Висновок
Загадковість асиметрії мозку, приваблює багато наук, заохочує до вивчення її, нових експериментів та дослідів. Та велика кількість відкриттів, яка вже має місце в науках, насправді, лише крихітна частина цієї величезної проблеми. З розвитком цивілізації зростає й потреба в нових знаннях, які б допомагали розвивати нові технології. Тому актуальність у нових відкриттях у галузі функціональної асиметрії мозку зростає з кожним днем. Її широке впровадження вже має місце в процесах навчання, профвідборі, медицині тощо. Таким чином вона ще довго залишатиметься в центрі уваги вчених різних наук.
Для оцінки взаємовідношення півкуль головного мозку розроблена велика кількість методів: опитувальники, тести, проби, психофізіологічні методики (тахіскопічний, дихотомічне прослуховування, моноауральне тестування). З їхньою допомогою наукова психологія з кожним днем робить нові досягнення по вивченню даної проблеми.
В результаті проведення дослідження став очевидним зв‘язок між різними особистісними профілями та функціональною латералізацією мозку.
Література
1. http: // gladkeeh. boom.ru/Rarnye/Asymmetry.htm
2. http: // solaris.surgut.ru/library/psychology.
3. http:// www.ru smedstrv.com/psychsex/neirops.shtml
5. www.aires.ru/ Gold_ ru.html
8. Абрамова Г. С. Практическая психология. – М.: Академия, 1997.
9. Аминев Г. А. Новое направление в изучении нейроструктурных основ индивидуальных различий// Вопросы психологии — №2, 1999. — с 114.
10. Анохин П. К. Системные механизмы высшей нервной деятельности. – М.: Наука, 1979.
11. Ахутина Т. В., Каширская Е. В. Нейропсихологический анализ индивидуальных особенностей переработки лексической информации// Вопросы психологии — № 3, 2000. – с. 102
12. Блум Ф. Мозг, разум и поведение. – М., 1988.
13. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь – справочник по психодиагностике. – СПб.: „Питер”,2000.
14. Вассерман Л. И., Дорофеева С. А., Емерсон Я. А. Методы нейропсихологической диагностики. – СПб, 1997.
15. Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологи. – М.: Просвещение, 1986.
16. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 – х т. – Т. 2. – М.: Мир, 1996.
17. Горбатков А. А. Две модели положительных и отрицательных эмоций// Вопросы психологии — №3, 2004.
18. Грегори Р. Л. Глаз и мозг: психология зрительного восприятия. – М.: Прогресс, 1970.
19. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики. – М., 1987.
20. Данилова Н. Н. Психофизиологическая диагностика Функциональных состояний. – М.: Изд – во МГУ, 1992.
21. Доброхотова Т. А., Брагина Н. Н. Левши. – М., 1994.
22. Доброхотова Т. А., Брагина Н. Н. Функциональная асимметрия и психопатология очаговых поражений. – М.: Медицина, 1977.
23. Доброхотова Т. А., Брагина Н. Н. Функциональные асимметрии человека. – 2 – е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1988.
24. Егорова М. С. Психология индивидуальных различий. – М. 1997.
25. Естественно научные основы психологии. / Под ред. А. А. Смирнова., А. Р. Лурии., В. Д. Небылицина. – М.: Педагогика, 1978.
26. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология. – СПБ.: Питер, 2001 – 464 с. (Серия «Учебник нового века»)
27. Ильин Е. П. Методические указания к практикуму по психофизиологии. Л., 1981 – 83с.
28. Индивидуально – психологические различия и биоэлектрическая активность мозга человека. – М.: Наука, 1988.
29. Кабардов М. К., Матова М. А. Межполушарная асимметрия и вербальные и невербальные компоненты познавательных способностей //Вопросы психологии, — 1988, №6. – с. 106 – 115.
30. Калинин С. И. Компьютерная обработка данных для психологов/ Под ред. А. А. Тулупьева. – СПб.: Речь, 2002.
31. Клиническая психология./ Под ред. Н. В. Тарабриной. – СПб.: Питер, 2000.
32. Краткий психологический словарь./ Под ред. А. В. Петровського, М. Г. Ярошевского. – М., 1985.
33. Куликов Л. В. Психологическое исследование. – СПб., 1995.
34. Леутин В. П., Николаева Е. Н. Психофизиогогические механизмы адаптации и функциональная асимметрия мозга. – Новосибирск, 1988.
35. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. – М., 1973.
36. Мак – Фарленд Д. Поведение животных. – М.: Мир, 1988.
37. Медведєв В. И., Леонова А. Б. Функцианальные состояния человека. – СПб.: Наука, 1993.
38. Москвин В. А. Межполушарная асимметрия и индивидуальные стили эмоционального реагирования // Вопросы психологии, — 1988, №6. – с. 116 – 120.
39. Москвин В. А. Межполушарная асимметрия и проблемы цветовосприятия// Вопросы психологии — №6, 1997.
40. Николаева Е. И., Сафонова А. М., Купчик В. И. Оценка эмоциональной значимости слов и ее психофизиологические корреляты в норме и при неврозе. – М. 1990.
41. Николаенко Н. Н. Творчество и мозг. – СПб. 2001
42. Практикум по общей психологии. / Под ред. А. И. Щербакова. – М.: Просвещение, 1979.
43. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии. Под общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. – СПб.: Питер, 2000.
44. Психология. Под общ. ред. В. Н. Дружинина. – СПб.,2000.
45. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973.
46. Русалов В. М. Биологические основы индивидуально – психологических различий. – М.: Наука, 1979.
47. Савельев С. В. Изменчивость мозга. – М., 1998.
48. Семенович А. В. Нейропсихологическая диагностика и коррекция в детском воздасте. – М.: Изд – во „Академия”, 2002, — 232с.
49. Симерницкая Э. Г. Доминантность полушарий. – М.: Изд – во МГУ, 1978.
50. Симонов П. В. Высшая нервная деятельность человека: мотивационно – эмоциональные аспекты. – М.: Наука, 1975.
51. Спрингер С., Дейч Г. Левый мозг – правый мозг. – М.: Мир, 1983.
52. Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий. – М.,1961.
53. Хайнд Р. Поведение животных. — М.: Мир,1975.
54. Хомская Е. Д. Нейропсихологическая диагностика. – М.: Изд – во МГУ,1994.
55. Хомская Е. Д. Нейропсихология. – М.: Изд – во МГУ, 1987.
56. Хомская Е.Д., Батова Н. Я. Мозг и эмоции (нейропсихологическое исследование). – М.: Изд – во МГУ, 1992. – 180с.
57. Хьюбел Д. Глаз, мозг, зрение. – М.: Мир, 1990.
58. Шапкин С. А. Межполушарная асимметрия в переработке эмоционально окрашеной информации// Вопросы психологии — № 3, 2000.
59. Шевандрин Н. И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. – М.: ВЛАДОС, 1999.
60. Щекин Г. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению. – К.: МАУП, 1995.
Додаток 1
№ | Дата обстеження | П.І.Б. | Рік народження | Спеціальність | Профіль латеральності | Спадковість |
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39. 40. | 15. 01. 04 15. 01. 04 15. 01. 04 15. 01. 04 3. 02. 04 4. 02. 04 5. 01. 04 15. 01. 04 26. 01. 04 3. 02. 04 3. 02. 04 3. 02. 04 15. 01. 04 26. 01. 04 26. 01. 04 26. 01. 04 15. 01. 04 5. 01. 04 5. 01. 04 15. 01. 04 26. 01. 04 15. 01. 04 4. 02. 04 4. 02. 04 26. 01. 04 5. 01. 04 15. 01. 04 26. 01. 04 26. 01. 04 26. 01. 04 15. 01. 04 15.01. 04 5. 01. 04 5. 01. 04 15. 01. 04 5. 01. 04 26.01.04 26.01.04 26.01.04 26.01.04 | Новицька О. В. Новицька С. В. Андрійчук Я. О. Литвінова Л. Н. Головань Ю. Р. Чібісова М. М. Подвисоцька. Н. Є. Смірнова А. М. Біла А. Ю. Сопільняк І. В. Кантемірова М. С. Вецига О. М. Булгакова Л. В. Данілюк О. С. Павленко О. В. Шпакова Г. І. Грачова О. О. Коваль Г. Є. Бикова М. Ю. Романенко І. Г. Біла Л. Ю. Красу ляк І. М. Козлова Т. С. Гур‘янова О. О. Атановська О. М. Бугаєнко М. В. Федорова М. В. Шляхова Л. В. Сушкова В. А. Сосновська В. А. Попова А. О. Гужова М. Р. Яковлєва І. В. Бурячок А. М. Сищук О. М. Морозова Г. С. Піддубна Г. Р. Сонькова О. Т. Баранова І. М. Краснянська А. О. | 1985 1985 1983 1980 1983 1982 1980 1980 1985 1982 1983 1983 1980 1982 1983 1983 1980 1980 1983 1980 1983 1980 1980 1983 1982 1984 1980 1983 1983 1983 1983 1980 1982 1980 1980 1980 1982 1983 1983 1980 | Економіст Бухгалтер Програміст Фінансист Психолог Психолог Фінансист Фінансист Бухгалтер Психолог Психолог Психолог Економіст Економіст Лінгвіст Журналіст Філолог Фінансист Програміст Фінансист Ветеринар Фінансист Психолог Психолог Ветеринар Юрист Філолог Економіст Економіст Ветеринар Економіст Філолог Програміст Фінансист Фінансист Фінансист Бухгалтер Економіст Бухгалтер Економіст | ПППЛ ПЛПП ППЛП ППЛП ПЛПП ПЛПП ПППЛ ЛППП ППЛП ПППЛ ППЛП ППЛП ПППЛ ПЛЛЛ ПЛЛЛ ЛЛЛП ЛПЛЛ ЛЛЛП ЛПЛЛ ПЛЛЛ ЛЛЛЛ ЛЛЛП ПЛЛЛ ЛЛЛП ЛЛПЛ ПЛЛЛ ПЛПП ППЛП ПЛПЛ ППЛЛ ЛППЛ ПЛПЛ ППЛП ПЛПП ЛППП ППЛП ПЛПЛ ППЛЛ ЛЛПП ЛПЛП | Нікого Нікого Матір Нікого Бабуся Нікого Нікого Нікого Матір Дідусь Батько Нікого Нікого Нікого Нікого Батько Нікого Нікого Бабуся Нікого Матір Нікого Нікого Нікого Бабуся Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого Нікого |
Додаток 2
АНКЕТА
Дата обстеження_______________
ПІБ_____________________________________________
Рік народження ___________ Стать _____ Спеціальність________________________
І нструкц і я : після виконання проби підкресліть свій вибір:
П –домінує правая проба
Л – домінує левая проба
0 – різниці немає або не можу визначитись із відповіддю
1. РУКА
1. Переплетіння пальців П – Л – 0
2. Поза «Наполеона» П – Л – 0
3. Аплодування П – Л – 0
4. Развиток венозної сітки на зовнішній поверхні кисті
П – Л – 0
5. Теппінг – тест П – Л – 0
ПІДСУМОК:__________________________________________________
11. НОГА
1. Коліно на коліні (нога зверху домінуюча) П – Л – 0
2. Переплетіння ніг (стопа зверху домінуюча) П – Л – 0
3. Вимірювання довжини кроку (больша у домінуючої) П – Л – 0
4. Толчковая нога П – Л – 0
:____________________________________________________________
111.ОКО
1. «Папір з отвіром» (домінуючим оком видно предмет спостереження) П – Л – 0
2. «Подзорная труба» (дивляться в трубу домінуючим оком) П – Л – 0
3. «ґнацілювання» через мушку (дивляться на мушку домінуючим оком) П – Л – 0
ПІДСУМОК:__________________________________________________
1111. ВУХО
1. «У якого вуха ви тримаєте телефону трубку? » П – Л – 0
2. «Годинник під папером» П – Л – 0
ПІДСУМОК:__________________________________________________
СПАДКОВІСТЬ
— «Чи були серед ваших рідних лівши»
1. батько 2. матір 3. дідусь 4. бабуся 5. нікого
Додаток 3
Діаграма співвідношень домінуючих асиметрій