Реферат: Формування філософських поглядів Зигмунда Фрейда

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

Формування філософських поглядів

Зигмунда Фрейда.

Студента 204 групи

Бойко Вячеслава

Київ-1999

Формування філософської теорії несвідомого.

ЗигмундФрейд народився 6 травня 1856 року в Фрейберзі, провінційномумісті, в сім'ї дрібного торговця. Незабаромсімейство Фрейдів переїхало в Лейпціг, а потім до Відня.

З.Фрейд ріс в сім'ї, в якій релігійні традиції і звичаї вже втратили силу. Його батькодотримувався ліберально-просвітницькихпоглядів і, а твердженням домашніх, був “закінченим вільнодумцем”. Ще до народження сина він перестав відвідувати синагогу, а згодом і зовсім відмовився від культових і побутових розпорядженьіудаїзму. Під впливом батькав хлопчикові рано прокинулася любовдо книг і пристрасть до знань. Він отримавтипову для вихідцяздрібнобуржуазної єврейської сім'ї освіту: приватна школа, гімназія, університет.

У гімназичні роки світогляд З.Фрейда формувався під впливом ідей раціоналізму і емпіризму(віра в прогрес, в рівність можливостей, в свободу особистостіі т.д.)

Знайомство З.Фрейда з ідеями європейського раціоналізму і свободою думки вплинуло помітним чином на його розвиток. Він свято вірив увсемогутність людського розуму і кінцеву перемогу наукового світогляду. Релігія, навпаки, в його уявленнібула головним джерелом людських помилок, ворогом освіти і прогресу.

Вирішальну роль у формуванні світогляду Фрейда зіграло вивчення природних наук. Фізика, хімія, біологія виявилися авангардними областями знання. Серед інтелігенції посиливсяінтерес до наукової літератури, велику популярність придбалипублічні лекції і демонстрації різних дослідів. У цих умовах інтереси юнака, що спочатку мріяв про кар'єру політичного діяча, придбалиіншуспрямованість.

Ще в гімназії Фрейд познайомивсяз вченнямЧ.Дарвіна, який упершепоставив біологію на цілкомнауковий грунт, встановивши змінність видів і спадкоємність між ними. Знайомство з еволюційною теорією Дарвіна зробилосправжній переворот в свідомості Фрейда, породивши його надії на небувалий прогрес в пізнанні світу.

СімнадцятирічнийФрейд вирішив присвятитисебе науці, він випробовувавв той період "непереборнупотребу розібратися в загадках навколишнього світу і по можливості зробити що-небудь для їх рішення". Але здійсненню честолюбних задумів юнакаперешкоджала державна політика Австро-Угорщини, що обмежувала сферу діяльності євреїв комерцією, юриспруденцією і медициною. Шлях в науку був закритий, і Фрейд був вимушенийвибрати медицину, як область більш близьку до природознавства.

У 1873 році він поступивна медичний факультет Віденського університету і через 8 років отримавзвання доктора медичних наук. Учбові заняття Фрейд суміщавз роботоюв Інституті фізіології приВіденському університеті, керованим Ернстом Брюкке(1819-1892 рр.). Співпрацяз цим видатнимвченим істотно укріпиланауковий, раціоналістичний склад мислення Фрейда. Під керівництвом Брюкке Фрейд здійснив декількаоригінальних досліджень, що сприяли оформленню матеріалістичної теорії нейронів. Сама логіка наукового дослідження вела його на позиції матеріалізму. Він був переконаний, що органом психіки являєтьсямозок, і психічні процеси існують в нерозривному зв'язку з фізіологічними, що світ матеріальних предметів існує незалежно від людської свідомості і наші знання про нього починаютьсяіз збудження органів почуттів. Революція, що відбувалася в природознавстві, вимагала світоглядного осмислення наукових відкриттів, і це дало новий поштовх інтересу Фрейда до філософії.

--PAGE_BREAK--

У 1874-1875 рр. він прослухав цикл лекцій німецького філософа-ідеаліста Ф.Брентано(1833-1917).Його вченняпро психічні акти як направленихдіях душі, його полеміка з англійським психіатром Г.Моделі з проблем несвідомого викликалиживийінтерес у Фрейда.

Захоплення позитивістськоюфілософією було досить поширеним явищем серед дослідників того часу і пояснювалося відомою близькістю позитивізму, тобто того його крила, яке сходило до природнонаукового матеріалізму. Вплив позитивізму на формування його поглядів істотно коректувався характеромйого наукових інтересів. Він не проявляв довіридо метафізики, протиставляючиїй світогляд, заснований на системі знань про світ.Він був переконаний в єдності і універсальності законів природи.

Однак «матеріалізм» Фрейда носив обмежений характер, тобто був стихійним, неоформленим. Ця неоформленість, відсутність серйозної теоретико-пізнавальної підготовки, слабезнання діалектики, привелидо того, що будучи матеріалістом "внизу", тобто в поясненні явищ природи, Фрейд залишався ідеалістом "вгорі", тобто прирозв'язанні соціальних і гносеологічних проблем. Підкреслювалося «корінне розходження матеріалізму з усім широким рушенням позитивізму». Ідейна еволюція Фрейда цілком підтвердила це. Залишивши, півтора есятиріччя опісля, скальпель і мікроскоп, Фрейд, по суті розлучився з матеріалізмом, хоч він ніколи не зрікавсявід переконань молодості. Наступивмомент, коли він приступає до самостійної наукової діяльності. Після1881 р. Фрейд відкрив лікарський кабінет і зайнявся лікуванням психоневрозів. Вихований в дусі природньонаукового емпіризму, Фрейд вважав, що «тілесним органом» ментального життя ємозок і нервова система.

Наука про людську психіку стояла на порозі великих відкриттів. Але Фрейд не міг чекати. Його пацієнти потребували допомоги. Пристраснебажання як можна швидше знайтиновий терапевтичний засіб, ентузіазм, відчай Фрейд чудово виднів 1833р., коли він почаввивчати дію кокаїну на собі і своїх близьких. Але експерименти Фрейда нанесли серйозного збитку здоров'ю деяких його випробуваних. У медичних колахВідня за Фрейдом закріпилася репутація авантюриста.

У 1879р. був створений перший в світі Інститут психології. Фрейд зайнявся науковою роботоюі шукав таємничу причину неврозів майже півтора десятиріччя. У 1885 м., пройшовшипо конкурсу на місце приват-доцента неврології, Фрейд отримавможливість їхати на стажування в Париж увсесвітньо відому клініку «Сальпетрієр». У ту пору клініку очолював Жан Мартен Шарко (1825-1893 ), на думку якого причини функціональних психічних розладів потрібно шукати не в анатомії, а в психології. Ця думка глибоко запала в свідомість Фрейда. Через декількароків, продовжуючи без особливого успіху випробовуватирізні фармакологічні і фізіотерапевтичнікоштилікування хворих, Фрейд натрапивна книгу, учня Шарко — лікарі І.Бернгейма (1837-1919 ) «Навіювання і його застосуванняяк терапія», в якій описувалися результати лікування невротиківметодом гіпнотичного навіювання.

У 1889 м. Фрейд їде в Нансі. Метод гіпнозу справив на Фрейда велике враження. У ряді випадків гіпнотичне навіювання вело до повногозникнення ухворих істеричних симптомів. Особливо уразивйого експеримент з пацієнткою, якій в стані гіпнотичного сну було наказано по пробудженні розкрити парасольку, що стояла в кутку, що вона і зробила. На питанняекспериментатора, навіщо вона розкриває в приміщенні парасольку, вона сказала, що хотіла пересвідчитися, чи її це парасолька. Факт гіпнотичного навіювання повністювипав зїї пам'яті, і лише шляхом наполегливих розпитуваньекспериментатору вдалося примусити жінку пригадатиістинну причину свого вчинку. Здійснення дії, про істинну причину якого людина не підозрює, наштовхнула Фрейда на думку, що роботамозку не завжди усвідомлюється, що в основі поведінки людей можуть лежати несвідомі мотиви, що за допомогою ряду прийомів їх можна виявити. Фрейд повернувся до Відня окриленим.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

Однак незабаромвін пересвідчився, що лікування гіпнозом дає нестійкий ефект і лише утрудняє розуміння природи нервово-психічних захворювань.

На основі іншого випадку, коли молода жінка, що страждала розладом мислення і мови, нервовим кашлем і паралічем, за допомогою гіпнозу відтворювала спогади(з хворобою і смертю батька), хворобливісимптоми зникли. Фрейд зробив висновок, що хворобливийсимптом є замінником подпвленногоімпульсу і що ним відкритий новий метод лікування істерії(катарсичний). Фрейд робить висновокпро «енергетичну теорію», по якій організм має в своєму розпорядженні постійну кількість психічної енергії. Якщоця енергія своєчасно і безперешкодно не реалізовується, якщовона затримується або придушується, то виникає еквівалентний по силі патологічний симптом. Ця роботапідводила підсумок багаторічному шуканню Фрейда. У цій роботібув висловлений ряд міркувань(про необхідність відмінності свідомих і несвідомих душевних актів, про важливу регулюючу роль емоцій), встановлених надалі в основу психоаналітичноїтеорії Фрейда. У процесі вивчення Фрейд упершезіткнувсяз проблемою несвідомого.

Намагаючись розкрити механізми виникнення неврозовонзвернув увагу на патогенні наслідкинезадоволених потягів і неотреагированныхконфліктних емоцій. Ця чужорідна, розриваюча єдність свідомість афекти були сприйняті Фрейдом як перше і головне свідченняіснування безсвідомого. Оскільки ж їх вмістом в більшості випадків виявлялося для хворого щось неприємне, ганебне, з точки зору соціальних і етичних норм неприйнятне, Фрейд передбачив, що несвідомий характерцих активно конфліктуючих психічних сил зумовленийособливим захисним механізмом, що отримавназву «витіснення». По мірі розвитку психоаналізу, уявлення Фрейда про несвідоме уточнювалися і ускладнювалися. Фрейд починаєбудувати свою науку про несвідому психічну діяльність. Згідно з якою, невроз є захисною реакцією психіки на травмуючу ідею, яка виганяється зі свідомості. Подальший розвиток перебуваву висуненні Фрейдом гіпотези про виняткову роль сексуальності в етіології неврозів, потім пішли відмова від гіпнозів і заміна їх методом вільних асоціацій і тлумаченням сновидінь, висунення вченняпро несвідоме.

По мірі того, як психоаналіз зметоду пояснення і лікування неврозів перетворювався в науку про несвідомі психічні процеси, в ньому все більше місце стали займатипроблеми особистості. Фрейд досліджував всю гамму«схильностей, захоплень, мотивів і намірів індивіда». Фрейд запропонував нову структурну модель психіки.

    продолжение
--PAGE_BREAK--