Реферат: Спеціальне документознавство

--PAGE_BREAK--Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається нанесення його на товар або на етикетку чи упаковку товару, застосування у рекламі чи запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.
Крім кваліфікованого, зазначення походження товару може бути й простим — будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення. Просте зазначення походження товару передбачає недопущення використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману про дійсне географічне місце походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.
Свідоцтвом також засвідчується виняткове право на використання топографії інтегральних мікросхем — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.
4. Бюлетень: його загальна характеристика
Бюлетень (записка, лист, або документ з печаткою) — вид періодичного і продовжуваного видання. Бюлетені виокремлюються в самостійний вид видань за двома ознаками: характером інформації та оперативністю виходу в світ. Цим вони відрізняються від журналів, періодичних і продовжуваних збірок.
Бюлетень випускається оперативно, містить короткі офіційні матеріали з питань, що входять до компетенції організації, що його випускає (наприклад, патентний бюлетень «Промислова власність»).
Періодичні бюлетені мають, як правило, постійну рубрикацію. В окремих випадках вони можуть випускатися протягом короткого часу, обмеженого певним заходом. Часто в таких виданнях публікується не лише інформація про законодавчі, нормативні чи інші офіційні документи, а й узагальнюючі, оглядові і роз'яснювальні статті.
Відмінність між журналом і бюлетенем полягає в характері основного тексту. В журналах друкуються різноманітні матеріали: постанови уряду, статті, хронікальні замітки, белетристичні твори, репродукції з творами образотворчого мистецтва і т. п. Бюлетені присвячені якому-небудь певному колу питань (наприклад, рішення Верховної Ради України, інформація про документи, що вийшли, і т. п.).
В завдання бюлетеня входить швидке і регулярне інформування зацікавлених осіб та організацій про те нове, що є в даній галузі чи сфері діяльності установи. Максимальна оперативність виходу в світ є важливою ознакою бюлетеня як виду видання, що відрізняє його від інших видів. Бюлетені включають поточну інформацію і видаються зазвичай не рідше одного разу на квартал. Вони містять переважно короткі офіційні матеріали, що використовуватимуться в наукових, практичних, довідкових чи рекламних цілях, з питань, що входять до компетенції організації, що його випускає.
Класифікація бюлетенів розроблена недостатньо. За сукупністю ознак виокремлюють сім груп бюлетенів, що мають різне функціональне призначення: нормативний, довідковий, рекламний, бюлетень-хроніка, бюлетень-таблиця, статистичний таінформаційний бюлетень.
До нормативного відносять бюлетень, що містить матеріали нормативного, директивного чи інструктивного характеру, що видається, як правило, яким-небудь державним органом. Будучи офіційним виданням, цей тип бюлетенів містить закони, укази, постанови, накази, правила і т. п.
Довідковий бюлетень містить довідкові матеріали, розташовані в порядку, зручному для їх швидкого відшукання. Він містить інформацію про заходи, що проводяться випускаючою організацією, наприклад, про репертуар театрів і т. п.
Рекламний бюлетень публікує викладені в привабливій формі відомості про вироби, послуги, заходи для створення попиту на них.
Бюлетень-хроніка містить повідомлення, які відображають діяльність видаючої його організації і доводять до зацікавлених осіб відомості про її роботу.
Бюлетень-таблиця публікує фактичні дані цифрового чи іншого характеру, розташовані у формі таблиці і слугує початковим матеріалом для наукових досліджень чи розв'язання практичних завдань.
Різновидом бюлетеня-таблиці є статистичний бюлетень. Він відображає оперативні статистичні дані, що характеризують певну сферу життя і діяльності суспільства.
Інформаційний бюлетень відноситься до інформаційних видань і в переважній більшості випускається органами інформації. В ньому містяться відомості про опубліковані і неопубліковані праці, розташовані у формі, зручній для швидкого ознайомлення з ними.
За оформленням бюлетені майже не відрізняються від журналів, хоча й є певна специфіка. Бюлетені різноманітні за форматом. Їх видають і в настільній, і в портативній формі. В них не буває ілюстрацій. Бюлетені різноманітні і за періодичністю виходу в світ: від 1 разу на тиждень до 1 разу на квартал.
5. Поняття неопублікованого документа
Поняття «неопублікований документ» виступає як протилежне до понять «опублікований документ», «публікація», «видання».
Неопублікований документ не розрахований на широке розповсюдження; створений в ході діяльності організацій, окремих осіб, він відображає результати їх роботи. Неопубліковані документи лишаються в рукописному вигляді чи тиражуються в невеликій кількості примірників. До них відносяться: звіти про науково-дослідницьку роботу та дослідно-конструкторські розробки, дисертації (за винятком виданих у вигляді наукової доповіді), рукописи алгоритмів і програм, проекти і кошториси, технічні умови, стандарти підприємств, раціоналізаторські пропозиції, неопубліковані заявки на винаходи, депоновані рукописи, рукописи перекладів, аналітичні огляди.
Неопубліковані документи оформляються, як правило, засобами машинопису чи друкуються на принтері ЕОМ, реєструються в органах інформації і бібліотеках для відображення в інформаційних виданнях чи базах даних цих органів. Більшість документів цього масиву створюються безпосередньо в ході чи одразу після завершення наукового дослідження чи виробничої роботи, що робить їх особливо цінними.
За загальною кількістю назв число неопублікованих документів, що щорічно з'являються, перевищує випуск опублікованих, а за важливістю, новизною, актуальністю, унікальністю і достовірністю інформації, оперативністю виходу та іншими інформаційними якостями вони часом перевершують опубліковані документи.
Основними видами неопублікованих документів є звіт про науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу, дисертація, депонований рукопис, науковий переклад, оглядово-аналітичний документ.
6. Уніфікація управлінської документації. Характеристика національних стандартів
Стандарт є основним кінцевим продуктом діяльності із стандартизації, метою якої є сприяння організації та упорядкуванню будь-якої діяльності для підвищення відповідності продукту, послуги чи процесу їх функціональному призначенню, усунення технічних перешкод у міжнародному товарообміні, сприяння науково-технічному прогресу і співпраці в різноманітних галузях. Об’єктом (чи предметом) стандартизації є продукція, процес чи послуга, для яких розробляють ті чи інші вимоги, характеристики, параметри, правила тощо. Галуззю стандартизації є сукупність взаємопов’язаних об’єктів стандартизації.
Стандартизація здійснюється на різних рівнях державного, міждержавного та міжнародного господарювання. На міждержавному рівні стандартизацію здійснюють залежно від того, учасниками якого регіону світу приймають стандарт, а якщо участь у стандартизації відкрита для відповідних органів будь-якої країни, то це міжнародна стандартизація.
Регіональна стандартизація – стандартизація, що здійснюється на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита лише для країн певного географічного, політичного чи економічного простору.
Національна стандартизація – стандартизація, що здійснюється на рівні однієї країни. При цьому стандартизацію можна здійснювати також на різних рівнях господарювання: на державному рівні (національні стандарти), на рівні галузі, підприємства, громадської організації, товариства чи спілки (стандарти організацій).
Національні стандарти містять вимоги, що стосуються насамперед безпечності продукції для життя, здоров’я і майна громадян, її сумісності і взаємозамінності, охорони довкілля і вимоги до методів випробувань цих показників. Стандарти організацій розробляють, якщо є потреба поширити результати фундаментального та прикладного дослідження чи практичного досвіду, одержаних у певних галузях науки чи сферах професійних інтересів.
Національні стандарти приймає Держспоживстандарт, а стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів – Держбуд України. Національні стандарти та зміни до них підлягають державній реєстрації в Держспоживстандарті і публікуються державною мовою.
Для нормативних документів національного рівня встановлено такі індекси:
ДСТУ – національний стандарт;
ДСТУ-П – пробний стандарт;
ДСТУ-Н – настанова, кодекс усталеної практики;
ДК – державний класифікатор;
ДСТУ-ЗТ – технічний звіт.
Повне позначення національних стандартів України, кодексів усталеної практики та інших нормативних документів загальнодержавного застосування, прийнятих національним органом стандартизації, складається з відповідного індексу, реєстраційного номера наданого йому при прийнятті (до п’яти цифр) і відокремленого знаком „двокрапка” року його прийняття. У позначенні національного стандарту України, що входить до комплексу стандартів, в його реєстраційному номері перші цифри (від 1 до 99999) з крапкою визначають комплекс стандарту, наступні цифри (від 1 до 999) – реєстраційний номер, наприклад ДСТУ 3.27:2003.
Якщо стандарт складено з кількох самостійних частин, їх реєстраційні номери складають з номера стандарту і номера частини, відокремленої знаком дефіс.
Національний стандарт України, прийнятий впровадженням міжнародного чи регіонального стандарту, і який не містить технічних змін (є ідентичним), має позначення, що складається з індексу „ДСТУ” і позначення відповідного першоджерела. При цьому замість року прийняття міжнародного чи регіонального стандарту вказується рік прийняття національного стандарту. Наприклад, національний стандарт України, оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного стандарту ISO 22001:2000 позначається ДСТУ ISO 22001:2004.
Для нормативних документів інших рівнів встановлено такі індекси:
СОУ – стандарт організацій;
ТУУ – технічні умови;
СТУ – стандарт наукового, науково-технічного чи інженерного товариства чи спілки.
У позначенні стандарту організацій рекомендовано після індексу вказують групу згідно з державним класифікатором ДК 009 – перші три цифри кодового позначення виду економічної діяльності (КВЕД). Далі, через дефіс – код суб’єкта стандартизації, якому належить право власності на документ, згідно з „Єдиним реєстром підприємств і організацій” – вісім знаків. А вже потім – реєстраційний номер, що надається організацією, і рік прийняття стандарту.
Позначення стандарту наукового товариства може складатися з індексу, абревіатури товариства і реєстраційного номера, що надається за порядком, встановленим цим науковим товариством, та року прийняття цього стандарту.
Позначення технічних умов складається з індексу документа – ТУУ; групи згідно з ДК 009; коду підприємства чи організації, які є власниками технічних умов згідно з „Єдиним реєстром підприємств і організацій”; порядкового номера – три знаки, що проставляється власником оригіналу документа та року прийняття ТУ. Наприклад, ТУУ 15.8-24106105-002:2004.
Стандарт – ценормативний документ, розроблений на підставі консенсусу, затверджений визнаним органом, спрямований на досягнення оптимального рівня упорядкування в певній галузі. У стандарті встановлюються для загального і багаторазового використання загальні принципи, правила, характеристики, що стосуються різних видів діяльності чи їх результатів. Стандарт базується на узагальнених результатах наукових досліджень, передових технічних досягненнях і результатах практичного досвіду. Використання стандарту повинно нести оптимальну вигоду для суспільства.
Враховуючи міжнародний досвід стандартизації можливими видами стандартів є: основоположний стандарт, термінологічний стандарт, стандарт на методи випробувань, стандарт на продукцію, стандарт на процес, стандарт на послугу, стандарт на сумісність, стандарт з відкритим значенням.
Основоположний стандарт – нормативний документ, що містить положення загального чи директивного характеру для конкретної галузі. Переважно виступає як стандарт чи як методичний документ, на підставі якого можна розробляти інші стандарти.
Термінологічний стандарт – це нормативний документ, в якому об’єктом стандартизації є терміни. Такий стандарт містить визначення (пояснення) терміну, приклади його застосування тощо.
Стандарт на методи випробувань встановлює методики, правила, процедури різних випробувань і сумісних з ними дій (наприклад, добір зразка).
Стандарт на продукцію містить вимоги до продукції, що забезпечують відповідність продукції її призначенню; може бути так званим повним і неповним. Повний стандарт встановлює не лише вищевказані вимоги, а й правила добору проб, проведення випробувань, пакування, зберігання тощо. Неповний стандарт містить окремі вимоги до продукції (лише стосовно показників якості, лише до правил постачання тощо).
Стандарт на процес, стандарт на послугу – це нормативні документи, в яких об’єктом стандартизації відповідно є процес (наприклад, технологія виробництва) чи послуга (наприклад, туризм, побутові послуги, автосервіс, транспорт, банківські послуги тощо).
Стандарт на сумісність встановлює вимоги, що стосуються сумісності цілого продукту, а також його окремих частин (деталей, вузлів). Такий стандарт може бути розроблений на систему загалом, наприклад, систему вентиляції, сигналізаційну систему тощо.
Стандарт з відкритим значенням. У деяких ситуаціях певну норму (чи кількісне значення окремої вимоги) визначають виробники (постачальники), а в інших – споживачі. Тому стандарт може містити перелік характеристик, що конкретизуються в договірних відносинах. Це — стандарт з відкритим значенням.
Окремим видом нормативних документів із стандартизації є комплекс стандартів, який об’єднує взаємопов’язані стандарти, якщо вони мають спільну мету і встановлюють узгоджені вимоги до взаємопов’язаних об’єктів стандартизації. У комплекси (системи) стандартів для нормативного забезпечення в певній сфері діяльності, як правило, об’єднують загально технічні та організаційно-методичні стандарти. Такі комплекси охоплюють галузі промисловості та виробництва, а часто стають і міжгалузевими (наприклад, Єдина система конструкторської документації тощо). До систем, які не можна назвати міжгалузевими, бо мають загальнодержавне значення, відносять комплекс основоположних стандартів національної стандартизації.
Український національний інформаційний фонд стандартів (Національний фонд стандартів), класифікаторів техніко-економічної інформації, а також міжнародних (регіональних) стандартів, правил, норм і рекомендацій із стандартизації, національних стандартів закордонних країн організовує і веде Держспоживстандарт у взаємодії з міністерствами і відомствами, підприємствами і організаціями, громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями тощо.
Національний фонд стандартів складається з Головного інформаційного фонду стандартів Держспоживстандарту; Національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO; інформаційних фондів стандартів як спеціалізованих організацій, так і відповідних структурних підрозділів міністерств, відомств, установ та організацій.
7. Загальна характеристика перфорованого документа
На перфорованому документі інформація записана шляхом перфорування (пробивання) чи вирізання в різних комбінаціях певної кількості отворів (перфорацій) в заданій послідовності. Кожна перфорація містить в собі інформаційну одиницю, а сума прорізів чи пробивок — повну інформацію, яка може складатися з тисячі і більше одиниць (якщо використовується поєднання кількох отворів).
Інформацію на перфорованому документі отримують за допомогою перфоратора — пристрою для записування інформації шляхом пробивання отворів в перфоносіях.
Залежно від призначення документи на перфоносіях поділяють на три типи:
1)  для управління пристроями автоматик при виконанні різних операцій у процесі виготовлення і контролю спроектованих виробів;
2)  для управління, обробки, перетворення інформації при проектуванні виробів на ЕОМ;
    продолжение
--PAGE_BREAK--