Реферат: Правила техніки безпеки під час роботи в комп’ютерному класі. Урок №2







Конспекти уроків для учнів

5-их класів




Зміст

І семестр

Урок № 1 Тема: Правила техніки безпеки під час роботи в комп’ютерному класі.

Урок № 2 Тема: Інформатика і інформація

Урок № 3 Тема: Носії інформації

Урок № 4 Тема: Кодування інформації.

Урок № 5 Тема: Засоби зберігання та опрацювання інформації

Урок № 6 Контрольне комп’ютерне тестування.

Урок № 7 Тема: Історія розвитку комп’ютерів.

Урок № 8 Тема: Структура інформаційної системи.

Урок № 9 Тема: Основні характеристики комп’ютера. Мікропроцесор.

Урок № 10 Тема: Зовнішні пристрої введення-виведення. Клавіатура.

Урок № 11 Тема: Практична робота № 1. «Початок і закінчення роботи на комп’ютері. Робота на клавіатурному тренажері»

Урок № 12 Тема: Пам’ять комп’ютера

Урок № 13 Тема: Практична робота № 2. «Робота на клавіатурному тренажері»

Урок № 14 Тема: Робота з програмою WCorrect.exe

Урок № 15 Контрольне комп’ютерне тестування.

ІІ семестр

Урок № 1 Тема: Історія розвитку Windows

Урок № 2 Тема: Робочий стіл Windows. Основні об’єкти та дії з ними.

Урок № 3 Тема: Вікна Windows. Робота з вікнами.

Урок № 4 Тема: Поняття файла, папки, шлях до файла.

Урок № 5 Контрольне комп’ютерне тестування .

Урок № 6 Тема: Графічний редактор та його призначення. Комп’ютерна графіка.

Урок № 7 Тема: Створення елементарних об’єктів.

Урок № 8 Тема: Способи виділення графічних об’єктів.

Урок № 9 Тема: Створення графічних об’єктів.

Урок № 10 Тема: Створення малюнків.

Урок № 11 Тема: Практична робота «Створення малюнків».

Урок № 12 Контрольна робота.



Вступ


Рекомендується для учнів 5 класів загальноосвітніх навчальних закладів різних профілів навчання, де на вивчення курсу інформатики відводиться 1 година на тиждень.

Навчальний посібник складений відповідно до програми «Вступ до інформатики. 5-6 класи. (укладачі: Морзе Н. В., Мостіпан О. І.).

Навчальний посібник орієнтовано на теоретично-практичне використання як учнями так і вчителями. Має 17 уроків + 2 уроки резерву. Кожна тема дозована на урок: теоретичний матеріал без використання комп’ютерів – 25 хв.; закріплення нового матеріалу - 20 хв. На виконання практичних робіт відводиться – 30 хв.

Для успішного виконання діючих програм потрібно шукати засоби інтенсивного проведення уроку. Для перевірки знань та навичок одночасно всіх учнів рекомендується проводити різноманітні інтерактивні вправи, а також використовувати роботу на тренажерах та комп’ютерне тестування за допомогою контрольно-діагностичної системи.

Основним засобом оцінювання знань та навичок учнів повинне бути поєднання знань теоретичного матеріалу та вмінь практичного виконання вправ.


Підготовка до уроку інформатики включає:


Прочитати конспект уроку.

Вивчити основні терміни та поняття (виділено жирним шрифтом).

Дати відповіді на запитання.



Техніка безпеки. Інформація та інформаційні процеси

Урок № 1

Тема: Правила техніки безпеки під час роботи в комп’ютерному класі.

Правила роботи учнів у кабінеті інформаційно-комунікаційних технологій

Кабінет обладнано складними і дорогими технічними засобами, які вимагають акуратної роботи та бережного відношення, тому, заходячи до кабінету, слід одразу займати відведене місце, не виконувати ніяких дій з обладнанням без дозволу учителя.

На робочих місцях розташовано облад­нання, яке має складові, що працюють під ви­сокою напругою. Необережне поводження з апа­ратурою може призвести до травм. Тому суворо заборонено:

вмикати і вимикати апаратуру без вказів­ки учителя;

торкатися роз'ємів з'єднувальних кабелів та самих кабелів;

торкатися екрана та тильної частини моні­тора;

переміщувати увімкнеш складові обчислю­вальної системи (системних блок, монітор тощо);

класти будь-які предмети на системний блок, монітор, клавіатуру;

приносити та використовувати носії даних (дискети, компакт-диски, флешки) без дозволу вчителя.

Не дозволяється знаходитись у кабінеті і ви­конувати будь-які роботи (прибирання приміщен­ня також) без присутності відповідальної особи —завідувача кабінету, учителя, лаборанта.

Не дозволяється працювати з клавіатурою та маніпулятором «миша» брудними або воло­гими руками.

5. Запам'ятайте, де знаходиться вогнегас­ник, аптечка. При появі запаху горілого одразу ж сповістіть про це викладача.

6. До початку роботи і ввімкнення апаратури:

переконайтесь у відсутності видимих по­шкоджень обладнання робочого місця;

сядьте так, щоб лінія погляду проходила приблизно через центр екрана, відстань від очей до екрану повинна бути не менше 50 см, учні, які мають окуляри для постійного носіння по­винні працювати за комп'ютером у них, якщо лікарем не вказано іншого;

розташуйте зошит, ручку, навчальні по­сібники на столі у відведених місцях, поправте розміщення клавіатури, маніпуляторів («мишки », джойстика) таким чином, щоб було зруч­но працювати;

• дії по вмиканню апаратури виконуйте тільки за командою викладача і тільки у послідовності, передбаченій відповідними інструкціями.

Робота на комп'ютері вимагає постійної зосередженості, чітких дій, самоконтролю, на­пруження зору, тому не можна розпочинати роботу, при недостатньому освітленні та пога­ному самопочутті.

Протягом роботи за комп'ютером суворо дотримуйтесь викладених вище правил, слідкуйте за вказівками вчителя. Якщо під час роботи виникає:

аварійна зупинка, яка супроводжується ви­веденням на екран повідомлення про несправність, слід це повідомлення запам'ятати (або записати) і повідомити викладача (лаборанта);

якщо робота апаратури починає супрово­джуватись незвичними звуками, світінням ава­рійних індикаторів тощо, слід припинити ро­боту і повідомити викладача.

9. При роботі учнів за комп'ютеризованими робочими місцями вони не повинні вставати, коли до класу заходить будь-який відвідувач.

10. Завершення роботи з апаратурою:

вимикати апаратуру дозволяється тільки у послідовності, передбаченій відповідними інструкціями і за вказівкою викладача;

після вивантаження операційної системи і зупинки роботи комп'ютера, слід вимкнути живлення системного блоку, або переконатись у його автоматичному вимкненні, вимкнути інші складові апаратного забезпечення.

У кабінеті категорично заборонено прий­мати їжу, користуватись різноманітними розпилювачами. Забороняється корис­туватись мобільними телефонами.

Суворе дотримання цих правил дозволить уникнути шкоди здоров'ю, зберегти обладнання.


Урок № 2

Тема: Інформатика і інформація

Інформатика – це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі та суспільстві, методи та засоби одержання, зберігання, обробки, передачі., опрацювання, використання, захисту інформації та управління інформаційними процесами.

Термін «інформація» походить від латинського слова іпformatio, яке означає роз'яснення, виклад.

^ Під інформацією розуміють відомості про об'єкти навколиш­нього світу, які сприймаються людиною, твариною, рослинним сві­том або спеціальними пристроями і підвищують їх рівень поінфор­мованості.

Інформація передається за допомогою повідомлень. Повідомлення бувають усними, письмовими, у вигляді малюнків, жестами, спеціальними знаками чи організованими якимось ін­шим чином. Прикладами повідомлень є: покази вимірювального пристрою, дорожні знаки, текст телеграми, усна розповідь, від­повідь учня тощо.

За допомогою повідомлень відбувається обмін інформацією між людьми, між людьми і машинами, між машинами; обмін сигналами у рослинному і тваринному світі, від клітини до клітини, від ор­ганізму до організму тощо.

Види інформації поділяються:

За способами сприйняття: (візуальна, аудіальна, нюхова, смакова)

За формами подання: (текстова, числова, графічна, комбінована)

За суспільним значенням: (наукова, виробнича, управлінська, технічна, повсякденна, суспільно-політична, естетична)

^ Властивості інформації

Корисність. Корисність інформації оцінюється за тими зада­чами, які можна розв'язати з її використанням. Відомості, ко­рисні для однієї людини, виявляються марними для іншої, якщо вона не може їх використовувати.

Актуальність. Інформація актуальна(своєчасна), якщо вона важлива в даний момент часу. Якщо ви маєте їхати потягом, то для вас важливою є інформація про те, коли цей потяг вирушає. Однак ця інформація втрачає свою актуальність після того, як потяг рушив.

^ Вірогідність (правдивість). Інформація вважається вірогідною, якщо вона не суперечить реальній дійсності, правильно її пояснює і підтвер­джується нею. Якщо ви довідалися про повінь з інформаційної телепрограми, то ця інформація, цілком ймовірно, є достовір­ною. Водночас чутки про пришестя інопланетян, що очікується наступного тижня, недостовірні.

Об'єктивність. Інформація може бути об'єктивною або суб'єктивною (залежати чи не залежати від чийогось судження). Наприклад, повідомлення «вода в морі холодна» є суб'єктивним, водночас повідомлення «температура води +17 градусів Цельсія» дає об'єктивну інформацію.

Повнота. Інформація повна, якщо її достатньо для правиль­них висновків і прийняття правильних рішень. Якщо людині на основі якої-небудь інформації доводиться щось вирішувати, то вона спочатку оцінює, чи досить цієї інформації для-ухвалення правильного рішення.

Зрозумілість. Інформація зрозуміла, якщо при її сприйманні немає потреби у додаткових повідомленнях (не виникає запи­тань). Якщо людині розповідають щось, до сприймання чого вона ще не підготовлена, наприклад звертаються англійською раніше, ніж людина вивчила цю мову, то вона з почутої інформа­ції винесе зовсім іншу інформацію, ніж це було б тоді, коли лю­дина вивчила англійську мову.

^ Поняття шуму.

Якщо повідомлення не несе корисної інформації, то воно несе шум. Інформація може перетворюватися на шум, і навпаки, шум може перетворюватись на інформацію.

Наприклад, якщо кілька разів повідомляється про одну і ту ж таємницю, то перше повідомлення несе інформацію, а наступні такі ж повідомлення для тієї самої людини — шум. Навпаки, якщо якомусь повідомленню спочатку не надавали значення і вважали, що воно не несе корисної інформації, а пізніше в цьому ж повідомленні виявили корисну інформацію, то в такий спосіб шум пере­творюється на інформацію


Дайте відповіді на запитання:

Що таке інформатика?

Що розуміється під терміном «інформація», «повідомлення»?

Які властивості повинна мати інформація?.

Які є види інформації?

Що таке шум?

Урок № 3

Тема: Носії інформації

Середовище, в якому зафіксовано повідомлення, називають носі­єм повідомлення.

У «докомп'ютерні» часи інформацію зберігали на папері, фотокартках, кіноплівці, магнітній стрічці тощо.

З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання перфокарти і перфострічки, магнітні диски, компакт-диски.

Перфокарта - це аркуш тонкого картону стандартних розмі­рів. В певних позиціях перфокарти пробивають дірочки. Наявність дірочки в певній позиції вважають за одиницю, а її відсутність - нуль.

Перфострічка - це стрічка цупкого паперу стандартної ширини, на яку заноситься інформація пробиванням дірочок у відповідних позиціях на 5-й або 8-й доріжках.

Звичайно, за дірочками, нанесеними на перфокарти або перфо­стрічки, стоїть цілком певна інформація.

^ Магнітні стрічки і магнітні диски для зберігання інформації почали використовувати з розвитком обчислювальної техніки. Для запису 1 (одиниці) намагнічувалась невелика область. Розмагнічена (або намагнічена протилежно) область означала 0 (нуль).

Гнучкі магнітні диски, або ГМД (FDD), дають змогу переносити інформацію з одного комп'ютера на ін­ший, а також зберігати інформацію, що не використовується на комп'ютері постійно. Випускаються дискети, як правило, з дис­ком 3,5 дюйма та мають ємність 1,44 Мбайта.

Жорсткі магнітні диски, або вінчестери (HDD), є основним типом носіїв для тривалого зберігання інфор­мації. Накопичувач включає власне магнітний диск, систему по­зиціонування і комплект магнітних головок - усе це розміщено в герметично закритому корпусі.

^ Магнітні картки містять закодовану інформацію в кредит-
них, телефонних та реєстраційних картках, а також перепустках і
«ключах» для кодових замків.

^ Компакт-диски (оптичні диски або CD) - це диск із спеціа­льної пластмаси із дзеркальним покриттям з того боку, з якого записується і зчитується інформація. Інформація на диск записується так: диск обертається, і на його поверхні лазером в певних місцях наносяться «пошкодження» поверхні таким чином, щоб від них не відбивався промінь лазера при зчитуванні. Таким чином записується 1, «непошкоджені» місця означають 0.

Існують СD-R, DVD-R — оптичні диски, на які можна здійснювати одноразовий запис, а також СD-RW, DVD-RW — оптичні диски, на які можна здійснювати багатора­зовий запис.

^ Форми і способи подання інформації

Символьна форма подання інформації є найбільш простою, в ній кожний символ має якесь значення. Наприклад: червоне світло світлофора, показники повороту на транспортних засобах, різні жести, скорочення і позначення у формулах.

^ Текстова форма подання інформації є більш складною. Ця форма передбачає, що зміст повідомлення передається не через окремі символи (цифри, букви, знаки), а їх сполученням, порядком розміщення. Послідовно розташовані символи утворюють слова, які у свою чергу можуть утворювати речення. Текстова інформація використовується у книжках, брошурах, газетах, журналах тощо.

^ Графічна форма подання інформації, як правило, має найбіль­ший об'єм. До цієї форми належать фотографії, картини, креслення, графіки тощо. Графічна форма більш інформативна.. Мабуть, тому, коли беремо в руки нову книжку, шукаємо в ній малюнки, щоб створити про неї найбільш повне враження.

Інформацію можна подавати одним із способів: літерами і знаками, жестами, нотами музики, малюнками, картинами, скульптурами, звукозаписом, відеозаписом, кінофільмами тощо.

Види інформації

Інформація може бути у вигляді неперервних (аналогових) і дискретних (цифрових) сигналів.

Інформація в аналоговому вигляді міняє своє значення поступово (показники термометра, годинника зі стрілками, спідометра тощо).

Інформація в дискретному вигляді міняє своє значення з певним кроком (показники електронного годинника, ваги з гирями, підрахунок кількості предметів тощо).

Дайте відповіді на запитання:

Як записується інформація на магнітні стрічки і диски?

Як записується інформація на оптичний диск?

Які характеристики має інформація у символьній формі?

Які характеристики має інформація у текстовій формі?

Які характеристики має інформація у графічній формі?

Яка характеристика інформації в аналоговому вигляді?

Яка характеристика інформації в дискретному вигляді?



Урок № 4

Тема: Кодування інформації.

Щоб передати інформацію, її необхідно закодувати відповідно до природи каналу передачі. У комп’ютері носіями інформації є електричні або магнітні сигнали, які можуть мати лише два значення: 0 – вимкнуто (нема струму, розмагнічено) або – 1 ввімкнуто (є струм, намагнічено). За допомогою таких 0 і 1 кодують будь-яку інформацію, яку обробляє комп’ютер.

Кодування – це перетворення інформації без зміни її змісту в інший вигляд за допомогою певного коду.

^ Код – це набір правил перетворення для кодування.

Як правило, подання повідомлення добирається так, щоб його передавання було якомога швидшим і надійнішим, а його опрацю­вання було якомога зручнішим для адресата

Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному. Од­нією із систем кодування є азбука. Можна кодувати і звуки. Од­нією з таких систем кодування є ноти. Зберігати можна не тільки текстову та звукову інформацію. У вигляді кодів зберігаються і зображення. Якщо розглянути малюнок через збільшувальне скло, то видно, що він складається із точок. Координати кожної точки можна запам'ятати у вигляді чисел. Колір кожної точки також можна запам'ятати у вигляді чисел. Такі числа можуть збе­рігатися у пам'яті комп'ютера і передаватися на відстані. Таким чином, коли на комп'ютері опрацьовується зображення, то на­справді комп'ютерні програми змінюють числа, якими окремі точки зображення подані в пам'яті комп'ютера.

Для подання та опрацювання інформації в комп'ютері використовують двійкові коди, що вміщують лише два сим­воли — 0 і 1.

Біт — найменша одиниця двійкового коду.

Байт — це послідовність з 8 бітів. Загальна кількість різних комбінацій двійкових значень у байті дорівнює 28=256. для коду­вання різних символів та для їх зберігання в запам'ятовуючих пристроях комп'ютера найчастіше використовують американ­ський стандартний код для обміну інформацією — АSCII, який являє собою стандартну таблицю кодування знаків.

^ Вимірювання об’єму інформації

Інформація відображається символами (байтами), і її об’єм вимірюється кількістю байт у повідомленні. Наприклад текст «Данило грає у футбол» має 20 байт, і це можна порахувати.

^ Об’єм інформації вимірюється кількістю байт у повідомленні.

В тексті розділові знаки і пропуски теж символи. Для вимірювання великих об’ємів інформації використовуються кіло-, мега-гігабайти.

^ 1 КБ = 1024 байтам

1 МБ = 1024 КБ

1 ГБ = 1024 МБ


Дайте відповіді на запитання:

Як можна найпростіше закодувати інформацію ?

Яким чином кодується інформація в комп'ютері?

Чому в комп'ютері використовується саме двійковий код?

У чому відмінність запису тексту в книзі і комп 'ютері?

Яким чином зберігаються літери тексту в комп'ютері?

Якими одиницями вимірюється об'єм інформації?

Скільки байт має кілобайт?

Скільки кілобайт має мегабайт?

Скільки байт має мегабайт?



Урок № 5

Тема: Засоби зберігання та опрацювання інформації.

Інформаційний процес складається з операцій пошуку, збирання, збереження, передавання, опрацювання, використання і захисту інформації.

Для того щоб інформація стала надбанням багатьох людей, необхідно мати змогу зберігати її. Однак мало навчитися зберіга­ти інформацію, ще необхідно її опрацьовувати, одержувати нову інформацію та передавати її.

^ Традиційні засоби зберігання інформації

Накопичена віками інформація у вигляді книжок, газет, журналів, документів, креслень, картин, скульптур, кінофільмів, нот зберігається в бібліотеках, архівах, музеях, колекціях. Отже, носіями інформації у традиційних сховищах є папір, картон, кіно-, і фотоплівки, магнітні стрічки.

Книги, журнали, газети, документи, фотоальбоми, кіноплівки тощо лежать на поличках, у шафах і сейфах. Ознайомитися з інформацією або зробити з неї копії можна лише у сховищі. Доступ до цієї інформації складний і потребує певного часу. Потрібно зробити заявку на потрібну інформацію і чекати її виконання.

^ Сучасні засоби зберігання інформації:

Комп’ютери дали змогу перетворити інформацію із звичного вигляду – в електричні сигнали, які можна записати на магнітні та оптичні носії.

^ Застосування комп’ютерів, магнітних та оптичних носіїв дало можливість змінити традиційні форми зберігання і використання інформації на сучасні.

Завдяки оснащенню комп’ютерами зменшилась кількість людей для обслуговування сховищ. В різних країнах світу на потужних комп’ютерах створюються такі сховища у вигляді баз даних і банків знань з різноманітною інформацією.

^ Організація сучасних сховищ у вигляді баз даних і банків даних дозволяє звертатись до них по лініях зв’язку.

Для збирання, обробки, зберігання і використання інформації в сучасних сховищах необхідна комп'ютерна техніка і спеціальні програмні системи управління масивами інформації. Потрібна служба підтримки таких сховищ, яка заносить нову інформацію, редагує і зберігає існуючу.

Маючи у своєму розпорядженні комп'ютер, під'єднаний до мережі Інтернет, можна отримувати різноманітну інформацію з комп'ютерних сховищ всього світу.

Інформаційні технології

Зі стародавніх часів людське суспільство вдосконалювало спо­соби «виробництва» інформації і методи доставки її до користу­вача. Значення своєчасного одержання інформації було настільки великим, що створювались найрізноманітніші споруди для передачі різних відомостей. Стародавні греки передавали важливі відомості за допомогою дзеркал. Про напад ворога козаки попереджали, запа­люючи діжки зі смолою на вежах. У часи Наполеона в Європі і Росії існувала система передачі повідомлень за допомогою ланцю­гів семафорів, які з'єднували столиці великих держав. Пізніше виникли телеграф і телефон, супутниковий зв'язок і телебачення.

Збирання, обробка і передача інформації з розвитком науки і техніки стали вимагати спеціальних методів (технологій).

Інформаційні технології - це сукупність засобів і методів зби­рання, обробки, зберігання, передачі і використання інформації.


Дайте відповіді на запитання:

У якому вигляді традиційно зберігається інформація ?

Яким чином у сховищах зберігалися книги, журнали, папки?

Яким чином можна одержати інформацію із традиційного архіву?

Чим незручна традиційна форма зберігання інформації?

На які носії комп 'ютер записує інформацію ?

Які переваги сучасної форми зберігання інформації?

Яким чином створюються бази даних і банки знань ?

Що дає зберігання інформації у вигляді баз даних і банків знань ?

Що таке «Інформаційні технології»?



Урок № 6

Тема: Контрольне комп’ютерне тестування.


Які форми подання має інформація?

Що таке "байт"?

Як називається найменша порція інформації?

Які властивості має інформація?

Що входить у поняття "інформація"?

Що таке "Інформатика"?

Які недоліки зберігання інформації в традиційних сховищах?

Які переваги мають сучасні сховища інформації перед традиційними?

Які дії входять у структуру інформаційних технологій?

Якими одиницями вимірюється інформація?

Які носії є сучасними носіями інформації?

Як пояснити поняття "шум"?

Якими способами можна подавати інформацію?

Що це "перетворення інформації без зміни її змісту в інший вигляд за допомогою певного коду"?

У якому вигляді може бути повідомлення?

Які основні дії виконують над інформацією?



Інформаційна система

Урок № 7

Тема: Історія розвитку комп’ютерів.

У історії розвитку обчислювальної техніки зазначають перед­історію і п'ять періодів (поколінь). Передісторія починається в глибокій давнині з різних рахівниць, а першу механічну обчис­лювальну машину розробив французький математик і учений Блез Паскаль у 1642 році. Майже одночасно з Паскалем сконст­руював лічильну машину ( 1673 р.) великий німецький математик Готфрід Лейбніц. У 1830 р. англійський учений Чарльз Беббідж розробив проект «аналітичної машини», якою мала управляти програма. Здійснити свій проект Беббіджу не вдалося через недостатній роз­виток техніки. Лише 100 років потому машина Бебіджа привер­нула увагу інженерів. Наприкінці тридцятих років XX ст. німе­цький інженер Конрад Цузе розробив першу двійкову цифрову машину на електромеханічних реле (механічних перемикачах, що приводяться вдію електричним струмом). Подальший стрім­кий розвиток обчислювальної техніки пов'язаний зі створенням ЕОМ (електронно-обчислювальних машин).

^ Перше покоління ЕОМ. У машинах цього покоління (сорокові роки XX ст.) використовувалися електронно-вакуумні лампи як основні елементи електронних схем. Лампи, в основному, замі­нили електромеханічні реле, тому швидкодія обчислювальних машин значно зросла. Першою потужною ЕОМ такого роду була ЕНІАК (США). Однак у ній, як і в інших перших ЕОМ, був сер­йозний недолік — програма, що виконувалась, не зберігалася в пам'яті машини, а набиралася у складний спосіб за допомогою зовнішніх перемичок. У 1945 р. з'явилася відома робота матема­тика фон Неймана, у якій він сформулював загальні принципи роботи обчислювальних пристроїв. Усі наступні ЕОМ створюва­лися з використанням цих принципів, згідно з якими програма мала зберігатися в пам'яті машини. Характерними рисами ЕОМ 1-го покоління є застосування електронних ламп у цифрових схемах, великі габарити, а також трудомісткий процес програмуван­ня.

^ Друге покоління ЕОМ. Коли в середині 50-х років на зміну електронним лампам прийшли напівпровідникові прилади, то ЕОМ почали переводити на напівпровідники. Напівпровіднико­ві (транзистори, діоди) були значно компактніші від електрона них ламп, мали більший термін служби і споживали набагато менше енергії. Найпоширенішими машинами 2-го покоління були «Еліот» (Англія), «Сіменс» (ФРН), «Стретч» (США). Найдоскона­лішою машиною цього покоління була БЭСМ-6, що виконувала понад 1 млн операцій за секунду створена в СРСР. ЕОМ 2-го покоління вирізня­ються застосуванням напівпровідникових елементів і використан­ням алгоритмічних мов програмування.

^ Третє покоління ЕОМ. Чергова зміна поколінь ЕОМ відбулася наприкінці 60-х років під час заміни напівпровідникових прила­дів у пристроях ЕОМ на інтегральні схеми. Інтегральна схема (мікросхема) — це невелика пластинка кристалу кремнію, на якій уміщаються сотні і тисячі транзисторів, діодів, конденсато­рів тощо. Застосування інтегральних схем дало змогу збільшити кількість електронних елементів в ЕОМ без збільшення реальних розмірів машин. Швидкодія ЕОМ зросла до 10 млн. операцій за секунду. Характерними рисами ЕОМ третього покоління є засто­сування інтегральних схем і можливість використання розвинутих мов програмування (мов високого рівня).

^ Четверте покоління ЕОМ (80-ті роки). З удосконаленням мікросхем збіль­шувалася їхня надійність і щільність розміщених у них елемен­тів. В основі ЕОМ четвертого покоління лежать великі інтеграль­ні схеми (ВІС). У цих схемах на 1см2 приходиться кілька десятків тисяч елементів. Завдяки ВІС стало можливим на одному ма­лесенькому кристалі кремнію розмістити таку велику електронну схему, як процесор ЕОМ. Однокристальні процесори згодом стали називати мікропроцесорами. Перший мікропроцесор був створений компанією Іпtel (США) у 1971 р. Мікропроцесори спричинили появу міні-ЕОМ, а потім і персональних комп'ютерів. ЕОМ 4-го покоління характеризуються застосуван­ням мікропроцесорів, побудованих на великих інтегральних схемах.

^ П'яте покоління ЕОМ. Починаючи із середини 90-х років, у потужних комп'ютерах починають застосовуватися ВІС супер-масштабу. Багато фахівців почали говорити про комп'ютери 5-го покоління. Гадають, що обчислювальними машинами 5-го поко­ління можна буде легко керувати — користувач зможе просто го­лосом подавати машині команди. Характерною рисою комп'ютерів п'ятого покоління має бути використання штучного інтелекту і природних мов спілкування.


Урок № 8

Тема: Структура інформаційної системи.

Інформаційна система — це взаємопов'язана сукупність при­строїв, методів і персоналу для обробки інформації.

Інформаційна система забезпечує приймання інформації, її перетворення (кодування), обробку, збереження і передачу ре­зультатів обробки споживачу: людині, тварині, рослині, машині, іншій інформаційній системі.

В інформаційній системі відбуваються такі процеси:

Введення інформації від джерел інформації;

Обробка (перетворення) інформації;

Зберігання вхідної і обробленої інформації;

Виведення інформації для підправлення користувачу;

Можливе введення інформації від користувача через зво­ротний зв'язок.

У сучасній інформаційній системі комп'ютер відіграє роль апаратно-програмної частини.

Складові частини комп'ютерної системи

Апаратна частина (Hardware, «тверда частина» — «залізо»)

Складається із з'єднаних між собою різноманітних при­строїв, які можна побачити.

Процесор

Запам'ятовуючі при­строї

Зовнішні пристрої введення-виведення

Контролери зовнішніх пристроїв

Засоби зв'язку

Програмне забезпечення(ПЗ) (Software, «м'яка частина»)

Складається із набору різ­номанітних програм, які керують роботою комп'ютера, підтримують діалог з кори­стувачем, обробляють різно­манітну інформацію, допома­гають створювати різнома­нітні програми.

Системне ПЗ: операційна система, системи програму­вання, програми технічного обслуговування.

Прикладне програмне забезпечення:

• прикладні системи загального призначення;

• проблемно-орієнтовані набори програм;

• інтегровані прикладні системи

^ Складові апаратної частини

Робота в мережі




Пристрої введення Пристрої виведення


Пристрої

пам’яті


Дайте відповіді на запитання:

Що являє собою інформаційна система?

Які процеси відбуваються в інформаційній системі?

Назвіть складові комп’ютерної системи.

Що належить до апаратної частини?

З яких програм складається програмне забезпечення?



Урок № 9

Тема: Основні характеристики комп’ютера. Мікропроцесор.

Основними характеристиками комп’ютера є:

Тип мікропроцесора;

Тактова частота;

Об’єм оперативної пам’яті;

Об’єм вінчестера;

Тип дисковода для компакт дисків;

Тип монітора та об’єм відеопам’яті;

Назва і версія операційної системи.

Системні пристрої:

Служать для обробки інформації, забезпечення взаємодії всіх пристроїв комп’ютера, керування їхньою роботою. До них належать:

Мікропроцесор;

Оперативна пам’ять

Постійна пам’ять;

Відеопам’ять;

Звукова плата;

Кеш – пам’ять і інші.

Системні пристрої розміщені на системній (материнській) платі, яка знаходиться в системному блоці.

Мікропроцесор – «мозок» комп’ютера, який служить для виконання обчислень і обробки інформації. Сучасні комп’ютери мають мікропроцесори типу Pentium та інші сумісні з ним (Celeron, Athlon тощо).

Центральний процесор (мікропроцесор) – головна електронна схема, що виконує всі арифметичні обчислення і логічну обробку інформації.

^ Мікропроцесор (ЦП) складається:

Арифметико-логічний пристрій (виконує числові і логічні операції з даними )

Управляючий пристрій (за допомогою набору управляючих сигналів організовує роботу всіх компонентів комп’ютера)

^ Регістри пам'яті (зберігають команди, дані і адреси)

Характеризується: розрядність, тактова частота, к-сть ядер, розмір кешу


Відеопам’ять – це пам'ять для зберігання зображення, яке виводиться на монітор. Об’єм відеопам’яті визначає можливу якість зображення на екрані.

Звукова плата – у вигляді окремої плати вставляється у материнську плату, зовні виводиться розмикач, до якого під’єднуються звукові колонки або навушники.

Кеш – пам’ять – спеціальна над швидка пам’ять, яка зберігає копії найбільш використовуваних ділянок оперативної пам’яті. Збільшує швидкість роботи комп’ютера

^ Тип і швидкодія мікропроцесора та об’єм оперативної пам’яті є основними характеристиками комп’ютера.

Магістрально-модульний принцип роботи комп’ютера полягає в тому, що приєднуючи за допомогою контролерів (електронні схеми, що забезпечують управління пристроями комп’ютера) до магістралі різні набори пристроїв (модулів), можна одержати різноманітні конфігурації комп’ютерів.


Дайте відповіді на запитання:

Що є основними характеристиками комп’ютера?

Які пристрої належить до системних?

Що таке мікропроцесор? Назвіть його складові.

Чим характеризується мікропроцесор?

Яке призначення відеопам’яті?

Яке призначення звукової плати?



Урок № 10

Тема: Зовнішні пристрої введення-виведення. Клавіатура.

Зовнішні пристрої введення-виведення:

Клавіатура

Маніпулятори: мишка, джойстик, графічний планшет, світлове перо, сенсорний екран^ Створення папок
ПКМ  Создать  папка  ім'я  







м. Файл  Создать  папка  ім'я  



Перейменування папки

1. ПКМ по папці → Переименовать → нове ім’я

2. Виділити → м. Файл → Переименовать → нове ім’я

3. ЛКМ по папці → ЛКМ по назві → нове ім’я

Знищення папок.

1. ПКМ по папці → Удалить → Да

2. Виділити → м. Файл →Удалить → Да

3. Виділити папку → Delete → Да

Перегляд властивостей папки.

ПКМ по папці → Свойства

Виділити → м. Файл → Свойства

Ярлик (значок швидкого доступу) – спеціальна піктограма зі стрілкою і асоційований з нею короткий файл, що містить адресу об’єкта.



Створення ярликів

ПКМ на об’єкт → Создать ярлык






Зміна значка ярлика

ПКМ по ярлику → Свойства → Ярлик → Сменить значок → із переліку вибираємо потрібний → та ОК у всіх вікнах


Практична робота

Відкрийте папку Мой компьютер, перейдіть до вмісту диска D:

У папці Класи МВ створіть папку з іменем вашого класу.

У цій папці папку з вашим прізвищем.

У своїй папці створіть папку Моєму другові.

Перейменуйте її на його ім’я.

Створіть ярлик до власної папки та папки друга.

Перегляньте властивості своєї папки.

Покажіть роботу вчителю.

Знищте папку товариша.



Урок № 5

Тема: Контрольне комп’ютерне тестування по темі «Знайомство з операційними системами».


1. Як знищити папку?

2. Як перейменувати папку?

3. Які ознаки активного вікна?

4. Вікно з яким працюємо в даний момент часу, називається…

5. Як змінити розміщення вікон?

6. Способи створення папки.

7. Папка яка міститься в іншій папці називається...

8. Які є основні типи вікон ?

9. Що розміщено на робочому столі?

10. Перше вікно після завантаження Windows XP, називається....

11. В якому році вийшла операційна система Windows XP?

12. В якому році вийшла операційна система MS DOS?


Урок № 6

Тема: Графічний редактор та його призначення. Комп’ютерна графіка.


Графічний редактор Paint входить до складу стандартних програм Windows і призначений для створення і обробки малюнків.

Для запуску редактора слід виконати:


Панель інструментів
Пуск → Програми → Стандартні → Paint


Рядок заголовка

Рядок меню

Робоче поле





Смуги прокрутки

Рядок стану

Палітра кольорів



Призначення деяких елементів вікна


Рядок стану складається з трьох частин. У лівому полі виводиться довідкова інформація про призначення пунктів меню, кнопок інструментів, хід виконання деяких операцій. У центральному полі виводяться координати вказівника миші в пікселях.

^ Палітра кольорів включає 28 зафарбованих квадратів. Із цих кольорів користувач може вибрати основний колір, яким виконується побудова, і колір фону. Для вибору основного кольору слід встановити вказівник миші на потрібний колір палітри і натиснути ліву кнопку миші, щоб змінити колір фону, треба скористатися правою кнопкою миші.

^ Панель інструментів. Включає ряд кнопок, за допомогою яких можна вибрати необхідний інструмент, побудувати типові елементи малюнка, виділити певний фрагмент.


Комп’ютерна графіка.

Комп'ютерна гра́фіка — це графіка, тобто зображення, яка створюється, перетворюється, оцифровується, обробляється і відображається засобами обчислювальної техніки, включаючи апаратні і програмні засоби.

Рухома комп'ютерна графіка називається комп'ютерним відео або комп'ютерною анімацією.

Для відображення графіки використовують монітор, принтер, плотер тощо.

еще рефераты
Еще работы по разное
© РОНЛ.орг 2000-2026 По всем вопросам обращаться на эту почту: admin@ronl.org