Реферат: Навчальні програми розраховані на середній рівень засвоєння учнями знань, значно знижується ефективність індивідуального логічного мислення

Урок у початковій школі


Урок—це основна дидактична форма навчання, що пройшла випробування про­тягом кількох століть. Вона поєднує індивідуальні та фронтальні шляхи навчально-пізна­вальної діяльності з учнями однакового віку обох статей з приблизно однаковим інте­лектуальним розвитком.

За період своєї професійної діяльності вчитель у середньому дає більше 25 тисяч уроків.

“Уроку відводиться не менше 98 % навчального часу. Кожний учень за роки свого навчання в школі відвідує майже 10 тисяч уроків”.

Навчально-виховний процес починається і закінчується уроком.

Сучасним можна назвати урок, на якому вчитель уміло використовує всі можли­вості для розвитку особистості учня, її активного розумового зростання, глибокого і свідомого засвоєння знань, для формування її моральних основ. Він передбачає поєднання навчання, виховання і розвитку. Загальною функцією уроку є формування і розвиток особистості школяра.

Переваги уроку:

- учитель має можливість розвивати інтелектуальні здібності одночасно у всіх учнів класу;

є можливість одержати зворотну інформацію від учнів щодо стану засвоєння навчального матеріалу і зробити відповідну корекцію;

урок дає змогу колективно використовувати засоби навчання (підручники, по­сібники, комп'ютери).

Недоліки уроку:

- навчальні програми розраховані на середній рівень засвоєння учнями знань,

- значно знижується ефективність індивідуального логічного мислення,

- колективне навчання на уроці знижує, збіднює талант окремого учня.
^ МЕТА ТА ОСНОВНІ ТИПИ УРОКІВ
Визначення цілей уроку (орієн­товний перелік формулювань)

Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уявлень про урок, його мета носить триєдиний характер і складається з трьох взаємопов'язаних, взаємодіючих аспектів: пізнавального, розвивального, виховного.

Діапазон розвивальних цілей досить широкий і різноманітний. Кожної з них можна досягти на будь-якому уроці під час вивчення матеріалу, що відповідає по­ставленій меті. Розвивальні цілі уроків мають визначатися відповідно до можли­востей дітей і конкретного навчального матеріалу.

Розвиток мислення:

— аналізувати навчальний матеріал;

— порівнювати;

— встановлювати головне;

— знаходити причиново-наслідкові зв'язки;

— узагальнювати;

— доводити;

— діяти за аналогією. Розвиток мовлення учнів:

— збагачувати словниковий запас;

— формувати експресивність, ви­разність мовлення;

— оволодівати художніми образами, засобами виразності.

^ Розвиток сенсорної сфери:

— розвивати окомір;

— розвивати вміння орієнтуватися в просторі, часі;

— розвивати вміння розрізняти колір, форму, звуки.

^ Розвиток рухової системи передбачає:

— оволодіння моторикою дрібних м'язів;

— розвиток уміння керувати своїми руховими діями;

— розвиток рухової спритності.

^ Розвиток самостійності учнів реалі­зується через:

— формування вмінь працювати за зразком і вказівками вчителя, таблицями;

— навчання працювати з коментуван­ням своїх дій;

— формування вмінь самостійно зас­тосовувати правило;

— формування пізнавальної само­стійності.

^ Щоб навчити дітей самостійно вчити­ся, ставлять за мету:

— формувати спостережливість, уважність;

— самостійно контролювати проміжні і кінцеві результати роботи;

— формувати вміння запа­м'ятовувати, вчити організовувати своє робоче місце, берегти час.

У визначенні виховної мети конкрет­ного уроку вчитель, з одного боку, має керуватися сучасними загальними вимо­гами до виховання і розвитку молодших школярів, орієнтуватися на наступність і перспективність у вихованні особистос­тей, а з другого — враховувати можли­вості змісту матеріалу.

У першому класі виховні цілі в урочній діяльності слід насамперед спрямовува­ти на формування гуманних почуттів дітей, позитивного ставлення до навколишньої дійсності. Виховні цілі доцільно формулю­вати так: викликати в дітей почуття добро­ти; пробуджувати співчуття до когось; виховувати товариські взаємини; заохочувати співпрацю дітей; розвивати здатність уявляти стан іншої людини; виховувати турботливість і увагу до своїх рідних;

виховувати стриманість; виховувати почуття відповідаль­ності; виховувати шанобливе ставлення до народних традицій, всенародних свят; вчити розуміти красу в природі, пред­метах побуту, праці, людських взаєминах.

Цілеспрямоване виховання школярів триває багато років, тому треба ставити конкретні виховні завдання і намагатися розв'язати їх саме на даному уроці. Пе­дагогічно правильними є такі формулю­вання виховної мети: “пробуджувати...”, “зміцнювати..”, “викликати..”, “вихову­вати...”, “закріплювати...”, “заохочува­ти...”, “формувати...” замість: “вихова­ти...”, “сформувати...”. Можна сформулювати виховну мету до всієї теми, а в разі потреби доповнювати її на окремих уроках.

Щоб правильно розподілити наванта­ження учнів, учитель має чітко усвідоми­ти не тільки значення даної теми, а й роль окремого уроку в процесі її вивчення. Це допоможе уникнути одноманітності струк­тури уроків і методичних засобів.

^ Основні типи уроків:

— вивчення нового матеріалу;

— закріплення і застосування знань, умінь і навичок;

— повторення та узагальнення знань і вмінь;

— перевірка і контроль результатів навчання.

Структура уроку засвоєння нових знань

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Повідомлення теми й мети уроку.

5. Сприйняття й осмислення нового матеріалу.

6. Узагальнення й систематизація знань.

7. Підбиття підсумків навчальної діяль­ності.

8. Повідомлення домашнього завдання.

Структура уроку засвоєння й застосування нових знань і вмінь

1. Організація класу до уроку.

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Мотивація навчальної діяльності.

5. Повідомлення теми й мети уроку.

6. Сприйняття й осмислення нового матеріалу.

7. Первинне застосування набутих знань.

8. Формування творчих умінь і нави­чок учнів.

9. Підбиття підсумків навчальної діяль­ності.

10. Повідомлення домашнього зав­дання.

Структура уроку перевірки, ко­рекції знань та вмінь

1. Організація класу до уроку.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Повідомлення теми й мети уроку.

4. Перевірка, корекція й оцінювання знань та вмінь учнів.

5. Підбиття підсумків навчальної діяль­ності.

Перелічені типи уроків у “чистому виг­ляді” в початкових класах трапляються рідко.

Найчастіше маємо справу з комбіно­ваним уроком, який не має універсаль­ної, жорсткої структури.

Структура уроків передусім залежить від змісту предмета, віку учнів, кількості годин на тему, мети конкретного уроку, його місця у системі уроків на цю тему.

^ ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО УРОКУ

Це складна й відповідальна справа. Різні вчені поділяють процес підготовки до уроку на різну кількість етапів. Наприк­лад, В.О.Онищук обстоює варіант двоетапної підготовки. Окремо виділяється загальна підготовка до викладання на­вчального предмета або курсу й підготов­ка до конкретного уроку. Загальна підго­товка охоплює виконання таких завдань:

— вивчення складу учнів;

— детальне вивчення змісту навчально­го матеріалу й програми;

— складання календарного плану;

— впорядкування матеріально-техніч­ної бази — кабінету, наочних посібників, технічних засобів навчання тощо.

Найбільш складною й відповідальною є підготовка вчителя до кожного окремо­го уроку. Вона складається з таких по­слідовних етапів:

— продумування змісту навчального матеріалу;

— аналіз програми попереднього й наступного уроків з метою встановлення між ними зв'язку й послідовності;

— вивчення характеру викладення ма­теріалу в шкільному підручнику;

— продумування виховних можливос­тей змісту навчального матеріалу та спо­собів їх використання на уроці;

— підготовка обладнання до уроку;

складання поурочного плану.

Учитель повинен уміти аналізувати свій урок. Для цього необхідно оцінити вплив знач­ної кількості педагогічних факторів. І.П.Підласий стверджує, що за своєю природою вид­іляються чотири генеральні фактори:

— навчальний матеріал;

— організаційно-педагогічний вплив;

— здатність учнів до навчання;

— час.

Генеральний фактор “Навчальний ма­теріал” охоплює причини інформаційно­го походження, а саме: зміст; кількість матеріалу, його якість, форму викладу; структуру викладу; спосіб викладу.

Генеральний фактор “Орга­нізаційно-педагогічний вплив” охоплює два комплексні фактори — вплив на уроці й фактори навчання, що діють поза уроком.

^ Фактори впливу на уроці: форми навчання; методи навчання; навчальні ситуації; працездатність учителя (вік, стаж роботи, навантаження, зміна, чергування праці та відпочинку, день тижня, урок за розкладом тощо); працездатність учнів; контроль і перевірка результатів роботи (частота контролю на одному уроці, загальна й середня частота конт­ролю, наявність контролю на поперед­ньому уроці тощо); тип і структура навчального за­няття; практичне застосування знань, умінь; використання різноманітних засобів навчання (санітарно-гігієнічних, матеріаль­но-технічних, естетичних, психологічних).

^ Фактори навчання, що діють поза уро­ком:

— обсяг і характер допомоги батьків, дорослих, друзів;

— контроль дорослих (система­тичність, обсяг, частота);

— використання засобів масової інформації з навчальною метою (телеба­чення, газети, журнали);

— читання літератури;

— організація самостійної роботи;

— віддаленість місця проживання від школи;

— участь у гуртках, секціях;

— спілкування з дорослими та ровес­никами з пізнавальною метою.

Генеральний фактор “Здатність учнів до навчання”, окрім названої здатності, охоплює й можливість досягнення зада­них результатів і має два комплексні фак­тори навчання.

^ Перший комплексний фак­тор — здатність учнів до навчання на уроці — охоплює:

рівень загальної підготовки (еру­диції) учнів; здатність до вивчення конкретного навчального предмета; загальну здатність до навчально-пізнавальної діяльності; увагу під час вивчення певного шкільного предмета; загальні характери­стики уваги; мислення учнів у процесі вивчення конкретної дисципліни; загальні характеристики мислення; психологічну установку на засвоєн­ня навчального матеріалу (внутрішню і зовнішню); мотивацію навчання (розуміння й усвідомлення мети, інтерес до навчання, дієвість стимулів, ставлення до виконан­ня своїх обов'язків); темп засвоєння знань та набуття вмінь; характеристики здоров'я учнів; вік;

ціннісні орієнтації; активність; життєву мету; дисциплінованість.

^ Другий комплексний фактор—здатність учнів до навчання в процесі самопідготов­ки — охоплює: самоконтроль; волю й наполегливість; цілеспрямованість; уміння вчитися; режим та організацію праці; працездатність; ціннісні орієнтації; стимулювання; мотивацію; характеристики здоров'я; особливості сприймання та пізна­вальної діяльності; здібності; вікові та індивідуальні особливості.

Генеральний фактор “Час” охоплює два комплексні фактори: затрати часу на уроці й затрати часу в процесі самопідго­товки.

^ Затрати часу на уроці:

— для сприймання й первинного зас­воєння знань; для закріплення вивченого; для контролю; для засвоєння конкретної установки; для виконання тренувальних вправ; для повторення;для закріплення знань, умінь і на­вичок; для підготовки до відповіді.

Час у процесі самопідготовки витра­чається на:

— виконання домашніх завдань; читання допоміжної і додаткової літератури; відвідування факультативів і додат­кових занять; участь у гуртковій роботі; діяльність за уподобаннями тощо. Тривалість підготовки до уроку зумов­люється двома важливими факторами:

— рівнем підготовки вчителя;

— ставленням його до справи, тобто рівнем відповідальності.

Останній етап підготовки до уроку — написання плану. План — це підсумок пе­дагогічних роздумів, тому його обсяг, форму не варто обмежувати. У плані заз­начаються дата, порядковий номер уро­ку, тип, тема, цілі, обладнання, хід уроку.

План уроку—це своєрідна система опор­них сигналів, зрозуміла самому вчителеві.

Молодому вчителю треба записати докладніше всі моменти структури уроку. Майстер педагогічної справи може об­ійтися коротким планом уроку.
^ Розклад уроків
Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” тривалість уро­ку у першому класі становить 35 хвилин, у 2— 4 (3) — 40 хвилин.

Розклад уроків складається з ураху­ванням інваріантної та варіативної частин робочого навчального плану. При його складанні необхідно враховувати динамі­ку розумової працездатності учнів протя­гом дня і тижня.

З огляду на те, що найвища активність розумової діяльності у дітей молодшого шкільного віку припадає на період з 9-ї до 11-ї години, при складанні розкладу не­обхідно враховувати, що уроки мови, ма­тематики, читання рекомендується прово­дити першими або другими. Уроки з рухо­вим компонентом — останніми.

Неоднаковою є розумова активність учнів протягом навчального тижня: її рівень зростає до середини і є низьким на початку і наприкінці тижня. Тому найб­ільше навчальне навантаження протягом тижня має припадати на вівторок та се­реду.

Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, а також доцільне чергування протягом дня і тиж­ня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового на­вчання, художньої праці, фізичної культу­ри. П'ятиденний навчальний тиждень для першокласників передбачає додатковий розвантажувальний день — четвер. У цей день не проводяться уроки з математи­ки, можуть проводитись екскурсії з озна­йомлення з довкіллям, уроки мистецтва та фізкультури.


Г.Романович, методист НМЦ