Реферат: Василя Семеновича Стефаника. Ісьогоднішній урок

Загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів №6 м. Селидового


Методична розробка
уроку-екскурсії

«Сторінками життя і творчості

Василя Стефаника»


Підготувала і провела вчитель

української мови та літератури

Романенко Т.А.


м. Селидове, 2011 р.


Тема: Урок-екскурсія «Сторінками життя і творчості Василя Стефаника»


Мета: ознайомити учнів зі сторінками життя і творчості знаменитого новеліста В. Стефаника;

розвивати вміння сприймати інформацію на слух, вдумливого читання, аналізу деталей; співставляти та аналізувати явища, визначати актуальність звучання проблем твору;

виховувати вміння співпереживати чужому горю, вчитися на чужих помилках; виховувати особистість, що живе за правовими нормами держави.


Обладнання: портрет письменника, презентація, збірки його творів


Хід уроку:

І. Організація класу


ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Епіграф

На вулиці співає дзвінко птах,

А в класі йде урок літератури.

Бринить сльозинка в когось на очах,

Ми пізнаєм лише ази культури.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

14 травня 2011 року виповнилося 140 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.

І сьогоднішній урок-екскурсію ми присвятимо цій видатній людині.


ІV. Основний зміст уроку-екскурсії.


Василь Стефаник – абсолютний пан форми.

В його творах тільки дійсність сумна,

але скупана в золоті найчистішої поезії.

І. Франко

Як ви розумієте даний вислів? Як ви думаєте, про що розповідає В. Стефаник в своїх творах?


Повідомлення учнів про життя і творчість В. Стефаника.

Василь СТЕФАНИК (1871—1936)

Василь Семенович Стефаник — визначний український письменник кінця XIX — початку ХХ століття, неповторний майстер соціально-психологічної новели.

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові Снятинського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина) в сім’ї заможного селянина. Початкову освіту здобув у рідному селі, а потім у Снятинській міській школі, продовжив навчання у польській гімназії в Коломиї, яку не закінчив, був виключений за політичну діяльність. У Коломийській гімназії В. Стефаник багато працював над собою, поповнював знання самоосвітою. Саме тут починають формуватись його лі­тературно-естетичні погляди. Брав активну участь у діяльності таємного товариства гімназистів, що займалось агітаційною ро­ботою серед селян Покуття.

Після завершення навчання в Дрогобицькій гімназії В. Стефаник з перервами навчався в Краківському університеті (1892—1900). Як депутат австрійського парламенту (1908—1918) В. Сте­фаник допомагав населенню свого виборчого округу. До нього зверталися зі скаргами, за порадами, і він завжди захищав інтереси народу в суді й старостві.

Початок літературної діяльності Стефаника припадає на 90-ті роки ХІХ ст. Період 1897—1901 років був розквітом його літературною таланту, напруженої письменницької праці. У 1899 році в Чернівцях вийшла перша збірка новел Стефаника «Синя книжечка». В 1900 році у Львові — друга збірка «Камінний хрест», в 1901 — третя збірка «Дорога». До четвертої книжки Стефаника «Моє слово» (1909) увійшли всі новели збірок та дві нові — «Моє слово», «Суд». Після цього у літературній діяльності Василя Семеновича настає перерва аж до 1916 р. Він пише новели антивоєнного спрямування «Марія», «Дівоча пригода». У 1926 році виходить збірка новел «Земля», куди увійшли нові твори на злободенні теми. А наступного року прогресивна громадськість Західної України відзначає 30-річчя літературної діяльності В. Стефаника.

В останні роки життя письменник тяжко хворіє. Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р. у селі Русові, де й похований.

Велику роль у творчому житті В. Стефаника відіграв Іван Франко, якого він називав своїм учителем. Стефаник підкреслював, що Великий Каменяр допоміг йому усвідомити важливу суспільну роль літератури в житті народу.

В. Стефаник написав 60 новел та оповідань. Наслідуючи тогочасну модерністську літературу, він «створив собі свій світ». Однією з особливостей стилю Стефаника є надзвичайна стислість, лаконізм та глибокий ліризм. Його новели не обтяжені описом побуту, зовнішніх умов. Головна увага зосереджується на відтворенні психологічних переживань героїв, викликаних трагічними подіями в їхньому житті.

Новела «Новина» — невеликий, але надзвичайно художньо дос­коналий твір письменника. У ньому зображено тяжке становище зубожілого селянина, обставини соціального буття якого довели до страшного злочину: він утопив рідну дитину. Новела навіяна подією, що сталася в селі Трійці 1898 р. У психологічних новелах Стефаника нема композиційної послідовності. Новела «Новина» побудована своєрідно. Вона починається з розв’язки — лаконічного повідомлення про злочин головного героя твору Гриця Летючого. Дещо ширша експозиція — розповідь про життя удівця Гриця з двома дітьми після смерті його дружини. Найбільшою мукою для Гриця-батька була неможливість прогодувати і зігріти своїх доньок. Він з розпачем дивиться, як голодні діти заходяться біля шматка хліба, «як щенята біля голої кістки». Батько, глянувши на них, жахнувся і подумав: «мерці». Під впливом цих душевних мук у Гриця визріває рішення — втопити своїх дітей, бо змінити їхнє життя на краще він не може. Стефаник не відійшов від правди характеру Гриця Летючого — не природженого злочинця, а трагічно нещасливої людини, люблячого батька, для якого муки рідних дітей страшніші від кари смерті.

Трагічну долю селянських дітей показано також у новелах «Кленові листки», «Катруся», «Діточа пригода». Автор глибоко проникає у внутрішній світ своїх персонажів, уміє показати їхні почуття й думки в найкритичніші хвилини життя, розкриває соціальні проблеми. У новелі «Катруся» безнадійно хвору дівчинку везуть від села до міста. Велике материнське горе вкладене в скупі, сповнені болю слова, а образ батька пройнятий глибоким ліризмом. В усьому винні страшні злидні. Під зовнішньою грубістю й суворістю у нього криється ніжна і чутлива душа. Співчуття автора надає новелі великої художньої сили і переконливості. Збірку «Синя книжечка» високо оцінили українські письменники І. Франко, Леся Українка, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, Б. Грінченко.

Великою трагедією для українського селянства була еміграція за океан. Протягом 1890—1910 рр. із Галичини поїхали за океан 300 тис. українців, ще більше з Буковини і Закарпаття. Чимало виїхало людей і з рідного Русова. Проводи на чужину нагадували письменнику похорони з масовим голосінням, що й викликало появу новели «Камінний хрест» (1899). В основу сюжету ліг справжній факт. Стефаник особисто знав односельця Стефана Дідуха, який став праобразом героя твору Іваня Дідуха. Наймит Іван Дідух, відслуживши 10 років у війську, повернувся додому, але вже не застав батьків живими. У спадок лишилася «завалена хатчина» та шматок горба. На цьому горбі й почав господарювати Іван. Разом з конем, запрягшись у воза, «тягав гній у поле і снопи з поля». Нещасна людина була доведена до стану робочої тварини, але так і не змогла врятувати свою родину від злиднів і шукала порятунку за океаном. Дідух робить камінний хрест, вибиває на ньому своє і жінчине ім’я та встановлює на тому горбі, що весь вік його мучив, але був йому рідним. Прощання з рідним селом звучить тужливо, мов реквієм.

Не меншим лихом, ніж еміграція, була й рекрутчина. Як і Т. Шевченко, Марко Вовчок, Ю. Федькович, В. Стефаник пише твори на жовнірську тему. У новелах «Виводили з села», «Стратився», які нагадують народні голосіння, дається нещадна критика цісарської солдатчини.

Пробудження політичної свідомості селян, здатних до стихійного протесту проти своїх кривдників, сільських глитаїв, зображено в новелах «Суд», «Палій». Сільський пролетар Федір підпалює господарство куркуля Курочки, знаючи, що то горить ба­гатство, нажите кров’ю і потом таких же наймитів, як і він.

В. Стефаник — майстер стислої, лексично багатої образної мови. Мову персонажів письменник індивідуалізує, передає особливості діалекту і цим значно підсилює образність своїх творів.

Митець увібрав у свою мистецьку палітру риси як реалізму, так і імпресіонізму та експресіонізму. Творчі зацікавлення Стефаника закорінені значно глибше побутово-етнографічної площини. Великого майстра слова цікавить проблема самотності людини як у житті, так і в смерті. Його концепція дійсності відповідає основним філософським засадам мистецтва експресіонізму: світ сповнений жорстокості, несправедливості, невблаганної фатальності долі, відчуженості. Але твори письменника позначені яскравими національними ознаками, тому вони сповнені також вірою, милосердям, запереченням зла.

Герої новел Стефаника вміють, затамувавши в грудях пекучий біль утрати, любити, сподіватися, залишатися завжди людьми («Марія», «Сини», «Вовчиця», «Мати»).

Василь Стефаник жив болями своїх героїв, відчував їх серце. Його новели по-новому відкрили душу селянина, його думки і прагнення.

Свою творчість і своє життя письменник присвятив Україні. Не лише покутському селянству, «володарем душ» якого дійсно був, і галицькій українській інтелігенції, а всій Україні, за яку завжди боліло його синівське серце. Яскравим свідченням цього є новели письменника.


Презентація за сторінками біографії і творчості письменника.




Знайомство з творчістю в. Стефаника.


- Вступне слово вчителя

Болю правдивого, сердечного

багато не в словах,

а за ними, геть далеко за ними.

В. Стефаник

- Як ви думаєте, про що розповідає В. Стефаник в своїх творах?


В. Стефаник глибоко переймався чужим горем, роз’ятрюючи собі серце «…Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки», - писав він, пояснюючи трагедійні начала у своїй творчості.

Одного разу, у листопаді 1898 року, перебуваючи в гостях у Євгенії та

Василя Калитовських, почув звістку, що мов грім, приголомшила всіх: вдівець Михайло втопив у Пруті свою меншу дівчинку, хотів ще втопити й старшу, але – випросилася. Дівчинка прийшла до Калитовських – схудла, змарніла, лише шкіра та кості, та чорні, мов вугіль, стражденні очі.

Слухаючи дівчинку, Стефаник занімів з болю, тулив її до себе, а в очах йому світилися сльози. У цей момент письменник відчув, що мусить сповістити світові, що в його краю є такі «злочинці», мусить зняти з грудей Михайлових той тяжкий намір. Про подію у селі В. Стефаник написав у листі до Вацлава Морачевського, а через деякий час з-під його пера вийшла новела «Новина».



Переказ та зачитування окремих частин новели «Новина».




Виступ Куваліної Кристини (8-А клас) зі своєю власною поезією


^ Переспів новели В. Стефаника «Новина»

Якось в селі сталася новина,

Мов Гриць Летючий утопив дівчинку.

Бо, кажуть, не справлявся він з двома,

Було погано, бо не мав він жінки.

- Ми хочем їсти! – діти голосять.

- То їжте мене, що я дам вам їсти?

Дві дівчинки на пічечці сидять,

І тільки очки видно й хилі кістки.

- На що ви є на голову мою?

Чому вас до сих пір чума не зломить?

Гриць думу їм розказує свою

Й нічого більше ним не повідомить.

Лишень поглянув з лави й погадав: «Мерці!»

Тоді він знав, що з ними далі буде.

Лиш почорнілі очі на лиці

І тяжкий камінь, що давив на груди.

Той вечір ніби був як і усі,

Вдягнув Гриць в драночки малі дитячі кості.

Він взяв за руки двох малих дівчат,

І нібито пішли вони у гості.

У світлі місячнім розстелилася ріка,

Й важкішим став отой у грудях камінь.

Він ледве ніс маленьку на руках,

А старшенька все йшла його слідами.

Гриць біг з гори щосили, скільки міг,

Він перестрибнув дров’яну колоду.

Так було треба... , хоч великий гріх... .

Щосили кинув він дитя у воду.

-Ви тільки мене, Дєдю, не топіть! –

Благала старшенька, бо жити їй хотілось.

А Гицько після вчинку отого

Чогось так добре й приязно молився.

Куваліна Кристина, 8-А кл.


^ Коментар учителя.

На страшний злочин ідуть психічно травмовані люди в стані афекту. Гриць Летючий – цілком нормальна людина, з нормальною психікою, до того ж вчиняє злочин не в стані афекту, не під гарячу руку, а свідомо, із заздалегідь обдуманим наміром. Життя Г. Летючого стало нестерпним після смерті дружини, він мучився разом із дітьми протягом двох років, проте не зумів пробити міцну стіну злиднів.


- Переказ та зачитування окремих епізодів новели «Сини»


^ Коментар учителя.

Тема національно-визвольних змагань не полишала письменника. У новеллі «Сини (1922) передано горе старого батька, який благословив обох синів на боротьбу «за Україну» і втратив їх назавжди. Через спогади Максима зринають ті дні, коли Андрій, прощаючись з ним, сказав, що йде визволяти рідну землю, Син піднімає шаблею грудку землі та й каже: «Оце Україна, а тут,— і справив шаблею у груди,— отут її кров; землю нашу ідем від ворога відбирати».

Завжди хвилюватимуть слова батька, який, усвідомлюючи небезпечність свого кроку, піднявся до розуміння ідеї державотворення: «Сину,— кажу,— та є ще в мене менший від тебе, Іван, бери і єго на це діло; він дужий, най вас обох закопаю у ту нашу землю, аби воріг з цего коріня її не віторгаз у свій бік».


- Переказ та зачитування окремих епізодів новели «Камінний хрест»


^ Коментар учителя.

Новелу написано на основі реальних подій. Прообразом Івана Дідуха була реальна особа – русівський селянин Іван Ахтемійчук, який дісно виїхав до Канади і листувався з письменником.

Назва «Камінний хрест» неоднозначна. Це і кам’яний хрест, поруджений Іваном Дідухом на піщангому схилі як пам’ятник на згадку про себе. Нести важкий хрест має крім прямого значення, ще й переносне – мучитись. До того ж хрест асоціативно пов’язаний в новелі з образом «далекої могили» - еміграції.


- Демонстрація учням уривків з фільму «Камінний хрест».


V. Закріплення знань, умінь та навичок.


- Які тематичні рамки прози порушує автор?


Показ безвихідного становища галицького селянства.

Змалювання родинної трагедії, ідіотизму сільсього життя, тягаря економічних і соціальних чинників.

Відтворення психології селянина-емігранта.

Антивоєнні мотиви.


VІ. Підсумок.


Творчість Стефаника — яскраве свідчення засвоєння українською прозою найновіших досягнень європейських літератур.

З його ім'ям в українську прозу ввійшла така манера письма, яка характеризувалася пошуками в передачі найтонших, найскладніших почуттів душі людини.


VІІ. Домашнє завдання.

Прочитати новелу В. Стефаника.


За спостереженням Франка, нове літературне покоління, яке з гідністю представляв і Стефаник, намагалося «цілком модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу».


ІІІ. Етап покладання мети

На попередньому уроці ви отримали завдання, які й будуть планом нашого уроку:

- Прочитати новелу «Новина», визначити план сюжетного ланцюжка.

- З’ясувати, в яких творах піднімалась проблема вбивства.(Мистецтвознавці)

- Дати психологічну характеристику, розкрити душевний стан, вмотивованість вчинку Гриця Летючого. (Психологи)

- Визначити художні деталі, через які письменник передає напругу у творі. (Літературознавці)

- Гриць – злочинець чи жертва?

Дати правову оцінку дій Гриця Летючого.

Дослідити порушення прав дитини в українському суспільстві кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Юристи)

Сформулюйте мету заняття та власні очікування від уроку.


ІV. Етап проектування

Вчитель літератури

Готуючись до уроку, ви мали можливість обрати для себе певний елемент дослідження. Тому в процесі підготовки до уроку утворилися такі групи: літературознавці, мистецтвознавці, психологи, юристи, дискусійна група.


V. Етап організації виконання плану діяльності

Людство намагається жити за біблійними завітами, проте злочин однієї людини проти іншої залишається проблемою актуальною, адже криміногенна ситуація залишається напруженою. Так є, на жаль, зараз, так, на жаль, було з самих початків історії, адже ще в Біблії ми читаємо оповідь про злочин Каїна проти брата свого Авеля. Мистецтво відображає дійсність, тому послухаємо повідомлення мистецтвознавців «Проблема злочину в літературі та живописі».


Повідомлення групи мистецтвознавців

Проблема вбивства не раз уже поставала у мистецтві, бо це одна з вічних тем. (Розгляд та аналіз репродукції картини І. Рєпіна «Іван Грозний вбиває свого сина», проблема вбивства у трагедії І. Карпенка-Карого «Сава Чалий», повісті О. Кобилянської «Земля», Т. Шевченко «Гайдамаки», М. Гоголь «Тарас Бульба», Ф. Достоєвський «Злочин і кара»). В цих творах є мотив вбивства, але найстрашнішим є дітовбивство. І тут страшний не людський суд, а суд власний, своєї совісті. Розривається серце батька (Іван Гонта, Тарас Бульба) на шматки, бо відбувається внутрішня боротьба між почуттями та громадянським обов’язком, присягою. Серце Гриця Летючого крається на шматки, бо вчинив страшний злочин через безпросвітну безвихідь.

Вчитель правознавства

Злочин – не лише морально – етичне поняття, а й юридична категорія.


Бесіда з учнями за питаннями:

1. Дайте визначення поняття злочин.

2. Які види злочинів вам відомі?

3. Яка юридична відповідальність наступає за скоєні злочини?

Повідомлення групи психологів

Звістка потрясла усе село. На страшний злочин ідуть психічно травмовані люди в стані афекту. Гриць Летючий – цілком нормальна людина, з нормальною психікою, до того ж вчиняє злочин не в стані афекту, не під гарячу руку, а свідомо, із заздалегідь обдуманим наміром. Життя Г. Летючого стало нестерпним після смерті дружини, він мучився разом із дітьми протягом двох років, проте не зумів пробити міцну стіну злиднів. Від безсилля щось змінити в становищі сімї стає злим, приходить у відчай. «Цієї хати і чума збояла би си». Він постійно дорікає дітям. Кинувши дітям кусень хліба, Гриць потряс хату страшними прокльонами, які пронизують хати холодом і страхом, проте діти вже звикли до батькових слів і не звертають на них увагу. Через великі душевні страждання відшукав Г. Летючий єдиний, на його думку, вихід – смерть. Смерть – єдиний порятунок як для Гриця, так і для його дітей. Після злочину Гриць відчуває певну полегкість, але вона миттєва, це своєрідний спад після важкого душевного перенапруження. Звичайно, Гриць розкаявся. Але чи мав він інший вихід? Гриць переконаний, що меншій донечці вже краще, проте дає останні батьківські настанови Гандзуні. Це ще раз переконує, що Гриць – людина, яку життя загнало в глухий кут і він не зумів із нього самостійно вибратися.


Вчитель літератури

Прочитавши новелу «Новина», М. Горький сказав: «… як коротко, сильно і страшно пише ця людина».

В чому ж сила Стефанівської манери письма?

Повідомлення групи літературознавців

Величезну роль у новелах В. Стефаника займає художня деталь.

Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору.

Описуючи дітей автор не подає детальної портретної характеристики, а використовує одну промовисту портретну деталь – очі: «лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір’я». Лише глибокі, стражденні очі, які були живими. В думках батька з’являється слово «мерці», що стає зав’язкою новели. Зринувши підсвідомо у пригніченому батьківському мозкові від жалюгідного вигляду дітей, слово вже не відпускало Гриця і швидко збагачується новими смисловими відтінками.

Від думки про живих мерців через безвихідь становища утверджується в свідомості Гриця думка про приреченість дітей. Він молиться, аби позбутися від страшної думки, проте вона не відпускає. Батько усвідомлює, що голодної смерті не відвернути.

Щоб передати горе батька, його боротьбу із самим собою, автор використовує ще одну деталь – образ-символ «камінь»: «чогось йому так стало, якби йому хто тяжкий камінь поклав на груди», «не дивився на світ, лише на той камінь, що давив груди», «камінь на грудях став іще тяжчим».

Стан батька після вбивства донечки передається ще однією художньою деталлю. На шляху Гриця річка, яку він не в силах перейти. Він задеревів, а відтак усвідомив свій вчинок, камінь лише на коротку мить впав з душі, і повернувся назад – уже назавжди, бо суд людський для Гриця уже не важливий, важливішим є суд власним: своєї совісті, сумління.

Хоча загальний тон новели – чорний, проте є «фарба, що її лілея носить» - це усвідомлення свого вчинку Грицем.


Міні-дискусія

Вчитель літератури

У новелі «Новина» до глибини душі вражає не лише зовнішній конфлікт, а й надзвичайний за силою напруження конфлікт внутрішній – трагічне роздвоєння в душі батька: дати дітям повільно сконати в голодних муках чи позбавити їх цих нелюдських страждань.

Проблемне дискусійне питання:

Гриць Летючий – злочинець чи жертва?

Вчитель правознавства

Г. Летючий вбив дитину – він злочинець, але він є жертвою соціальних обставин тогочасного суспільства. Проблема знедолених родин, які є за межею виживання сьогодні є досить актуальною. В цій родині постраждали перш за все діти: одну доньку вбиває батько, інша – приречена на соціальне сирітство.

Права дітей XXI століття захищає закон: Конвенція ООН про права дитини, Конституція України, Сімейний кодекс, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та інші НПА.

Мовою документів

Повідомлення групи юристів

Вчитель правознавства

Які порушення прав дитини зафіксував В. Стефаник?

Робота в групах

Перша група юристів

Як можна було б допомогти Г. Летючому? (матеріали див. додаток)

Друга група юристів

Які ви бачите шляхи виходу з життєвої ситуації, що склалася? (матеріали див. додаток)


VІ. Етап підсумковий

Покалічені життям, затуркані бідою і безвихіддю, герої В. Стефаника мають здорову мораль. Світло від високості малої людини у творах В. Стефаника таке потужне, що його не можна на помітити, це і є барва, «що її лілея носить» (за О. Кобилянською).

Філософи ХХ ст.. розмірковують про поведінку людини в екстремальних ситуаціях – це філософія екзистенціоналізму. Філософи –екзистенціоналісти (Камю, Сартр, Шопенгауер) висловлюють і доносять до читачів важливу ідею індивідуальної відповідальності за все, що з нею відбувається.

Ніяка людина, ні за яких умов не має права на злочин, бо «ти знаєш, що ти - Людина» (В. Симоненко)


VII. Домашнє завдання

1. Достатній рівень. З художньої літератури доберіть приклади правопорушень та дайте їм правову оцінку.

2. Високий рівень. Прокоментуйте слова Джона Стейнбека: «Трагедія людства полягає в тому, що воно розв’язує проблеми Космосу, не розв’язавши ще земних проблем». Визначте головні морально-етичні проблеми людства та спробуйте спроектувати шляхи їх вирішення.


Додаток (матеріали групи юристів)


Куди звернутись?

“Я-людина, хоча ще дитина. І байдуже, чи я тільки-но з’явилась на світ, чи мені 5 місяців, чи 16 років. Я живу. Маю право жити. Я вслухаюсь в світ, вдивляюсь в його, часом, не такі вже й добрі очі, вростаю в нього своїми думками, мріями, почуттями. Я стаю його часткою. Нехай і малесенькою. Але серед океану слів хтось почує і мій голос. Нехай тихий, але в ньому та незвідана сила, якої не збагнути Вам, дорослим, заклопотаним власними справами, турботами... Я особистість, і ви маєте прислухатись до мене, почути, помітити мене! Я творю свій світ, він схований десь далеко-далеко, на межі між вічністю і реальністю. І однаково, чи білий він, чи чорний – ніхто не має право нівечити його.

Я маю чисту душу. Не знищену гріхом, зрадою, заздрістю, не заплямовану підлістю, ненавистю і брехнею. Вона не стоїть на колінах перед блиском золотих монет, не прагне володіти імперіями, мільйонами людей, не торгує своєю честю та гідністю. Вона вільна від суєти. Ви можете насміхатись. Ви можете сто раз вторити “Ти ще мала. Що ж бо ти знаєш про своє життя...” Та хай відповість Вам Господь: “..Коли не навернетесь і не станете, як діти, - не ввійдете в царство Небесне” (Євангеліє від св. Матвія 18:3).

Мені не байдуже горе пораненої пташки і скривдженої людини, розпач Землі, що задихається від диму електростанцій і хімічних заводів. Я ж бо вірю в казку, я ж бо переконана: добро перемагає зло.

Я – проти зла, проти воєн і насильства, проти фальші і лицемірства, проти сварок і образ. Зазирніть мені в вічі і збагнете: я хочу бачити світ лише добрим, щасливим, усміхненим. Не розбивайте моїх рожевих мрій. Бо ж, зрештою, не так вже й мало залежить від Вас...


Дитина

P.S. Хто ж, як не Ви, захистить мене?”


Приблизно так би виглядав лист дитини до людини дорослої. А кому його адресувати? Як задовго чекати нам на цю відповідь? Та чи прийде вона? Чи знайде хвилинку вільного часу дорослий світ? До кого має звернутись дитина по допомогу?

У нашому законодавстві говориться, що держава захищає права дитини, дотримується Конвенції і контролює її дотримання. Але це все в ідеалі. Не існує ще в Україні такої організації, яка б дійсно постійно, системно захищала права дитини, відстоювала їх, контролювала дотримання Конвенції ООН про права дитини.

Так, існують, звичайно, служби у справах неповнолітніх, різні організації та органи, фонди та служби, але всі вони не несуть тієї лепти, яку б хотілося бачити. Багато зараз у засобах масової інформації друкують телефонів довіри, адрес різних організацій, але постійної, державної, керованої вищими органами організації, яка б насамперед захищала права дитини, немає.

Нащо ж тоді було приймати і ратифікувати Конвенцію ООН про права дитини, якщо діти не знають своїх прав, їх не дотримуються й дорослі?

Можливо, правильно зробили США, коли не прийняли Конвенцію, бо чесно признались, що не можуть гарантувати дотримання й виконання всіх прав та обов’язків перед дітьми.

Але надія є, зараз створений проект про утворення такої потрібної всім нам організації, але це лише проект, скільки його будуть узгоджувати та обговорювати ніхто не знає, але все ж таки це вже щось.

Поки що якусь частину обов’язків цієї майбутньої організації виконують інші органи. Це служби у справах неповнолітніх – спеціальні органи, які існують крім органів опіки та піклування, прокуратури і суду, для захисту справ неповнолітніх в кожному місті чи районі.

Згідно із законом України такі Служби у справах неповнолітніх створюються при місцевих радах народних депутатів. Співробітники цих служб ведуть облік так званих “неблагополучних сімей” і слідкують за розвитком неповнолітніх у цих сім’ях.

Інформацію про дітей з цих сімей служби можуть отримати від шкіл, поліклінік, і також самих неповнолітніх, які звертаються до них безпосередньо або використовують телефони довіри. По находженні сигналу про порушення батьками (чи особами, які їх замінюють) прав дитини Служба у справах неповнолітніх створює комісію у складі працівника Служби, спеціаліста у справах дитинства, психолога, а іноді і працівника міліції, і відвідує помешкання, де проживає неповнолітній з сім’єю. Члени комісії проводять бесіду з батьками, родичами, сусідами, а також, з дозволу батьків, з самими неповнолітніми.

У разі, якщо конфлікт не вдається ліквідувати за допомогою бесід та інших заходів впливу, служба у справах неповнолітніх має право звернутись до прокуратури чи суду для порушення справи про позбавлення батьківських прав. У виключних випадках, коли існує реальні загроза життю чи здоров’ю дитини, служба у справах неповнолітніх може негайно вилучити дитину з сім’ї до вирішення судом справи про позбавлення батьківських прав. Разом з тим, треба розуміти, що кожен таких випадок є дуже складним для тих, чиї долі він зачіпає, так і для соціальних працівників.


Корисні адреси

Зараз в Україні спостерігається багато випадків дискримінації прав людини і дитини. Але куди звернутися, щоб дістати допомогу? Населення не знає відповіді на це питання. Тому в нагоді можуть стати адреси деяких міжнародних та інших організацій, створених чи акредитованих в Україні, які займаються вивченням та захистом прав людини або сприяють цьому. Ось деякі з них:


Рада Європи (Council of Europe)

BP 431 R6, F-67006, Strasbourg Cedex, France.

Тел.: +33 88 412000


Європейська фундація прав людини (European Human Rights Foundation)

70, Avenue Michelange, B-1040 Brussels, Belgium

Тел.: +32 2 736 8405


Всесвітня асоціація “Школа як знаряддя миру” (The World Association for the School as an instrument of Peace (EIP))

5 rue de Simplon, CH – 1207 Geneva, Switzerland

Тел.: (41 22) 736 44 52


Європейський культурний фонд (European Cultural Foundation)

Jan van Goyenkade 5, 1075 HN Amsterdam, The Netherlands

Тел.: +31 20 676 0222


ЮНІСЕФ – Великобританія; Фонд порятунку дітей (UNICEF – UK; Save The Children Fund).

UNICEF-UK, 55 Lincoln’s Field, London WC2A 3NB, UK


Українські організації:

Українська асоціація “Міжнародна Амністія”

293720, м. Дрогобич, майдан Ринок, 6, офіс УАМА

Тел: (03244) 3-83-29;


Представництво ООН в Україні

252015, Київ, вул. Січневого Повстання,6

Тел.: (044) 293-93-63


Міжнародний фонд “Відродження”

254053, Київ – 53, вул. Артема, 46

Тел.: 216-25-96


Всеукраїнський комітет захисту прав людини

Київ, вул. Косіора, 10

Тел: 216-73-10


Міжнародне Товариство з прав людини

Київ, площа Лесі Українки, 1/214

Тел.: 296-82-95


Центр інформації і документації Ради Європи

Київ, вул.. Сакса ганського, 41

Тел.: 228-77-79


Українська Правнича Фундація (Український центр з прав людини)

250005, Київ, вул. Червоноармійська, 64

Тел.: 227-3518, 224-35-18


Афоризми та вислови, народні прислів’я про права дитини


Світ не загрієш,

Світ не одягнеш,

Світ не нагодуєш,

Але не відпускай голодну дитину,

Не подавши їй шматка.

Не залишай голодну дитину –

Хоч рукою її прикрий,

Не кидай змерзлу дитину, не зігрівши її.

(Грузинська народна пісня)


Хто не поважає молодшого – той і старшого не буде поважати.

(Туркменське народне прислів’я)


Українські народні приказки:


Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.

Не доспи, не доїш, я дитину потіш.

Умієш дітей родити – умій же їх навчити.

Любо й ненці, як дитина в честі.

Як не навчиш дитину в пелюшках, то й не навчиш і в подушках.

Учи дітей не страшкою, а ласкою.

Ніхто не бачить і не чує, як сирота плаче й горює.

З хати по нитці – сироті свитина.

Сирітська сльоза не капає дарма.

Як батька покинеш, то й сам загинеш.

Потурай малому, то як виросте – буде тебе на старості бити.

Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Вислови видатних людей про дітей

Майбутнє нації в руках матерів. (О. Бальзак)

Життя коротке, але людина знов і знов переживає його у своїх дітях. (В.Сухомлинський).

Сім’я – це первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро (В. Сухомлинський)

Ставлення до дітей – міра духовної гідності людини. (Я. Бриль)

Немає на землі більш урочистого, ніж дитяче лопотання. (В. Гюго)

З усіх аморальних стосунків – ставлення до дітей, як до рабів, є найаморальнішим. (Гегель)

Старих шануй як батька, а молодших – як братів своїх. (В. Мономах)

Давайте менше говорити про обов’язки дітей, а більше про їхні права. (Ж.-Ж. Руссо).

Ми не повинні підноситися над дітьми, ми гірші за них. І якщо ми навчаємо їх будь-чому, щоб зробити кращими, то й вони роблять нас кращими, спілкуючись з нами. (Ф. Достоєвський)

Багато діточок саме тому потрапляють до державних установ, бо вдома їх б’ють, мучать, морять голодом й принижують. (Д. Варга)

Ласкою завжди досягнеш більшого, ніж грубою силою. (Езоп)

Найгірше, чого може навчитись молодь – це легковажність. Бо остання породжую ті задоволення, з яких виростають вади. (Демокріт)

Дайте дитинству дозріти в дітях. (Д. Дідро)


Мовою документів


Конвенція про права дитини


Набула чинності для України з 27 вересня 1991 року


Стаття 16

1. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте та сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.


Стаття 18

1. Держави-сторони докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

2. З метою гарантування та сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, держави-сторони надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними обов'язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

3. Держави-сторони вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми.


Стаття 19

1. Держави-сторони вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

2. Такі заходи захисту у випадку необхідності включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також у випадку необхідності початку судової процедури.


Стаття 20

1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.

2. Держави-сторони відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.

3. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання ("кафала", за ісламським правом), усиновлення або, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми. Під час розгляду варіантВасиль СТЕФАНИК (1871—1936)

Василь Семенович Стефаник — визначний український письменник кінця XIX — початку ХХ століття, неповторний майстер соціально-психологічної новели.

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові Снятинського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина) в сім’ї заможного селянина. Початкову освіту здобув у рідному селі, а потім у Снятинській міській школі, продовжив навчання у польській гімназії в Коломиї, яку не закінчив, був виключений за політичну дія