Реферат: Це програма, призначена для створення та обробки тексту. Текст, оформлений за допомогою текстового редактора, звичайно називається

ТЕМА 9 ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР УРОК 1 Основні поняття
Одними з найдавніших та найпопулярнішіх програм є текстові редактори. Адже за допомогою них здійснюється введення в комп'ютер та редагування текстової інформації. Текстовий редактор — це програма, призначена для створення та обробки тексту.

Текст, оформлений за допомогою текстового редактора, звичайно називається текстовим документом.

Перші текстові редактори дозволяли лише вводити текст та зберігати його в пам'яті комп'ютера. З появою персональних комп'ютерів зростають вимоги щодо підвищення зручності введення тексту, і відтоді програмне забезпечення, призначене для обробки текстової інформації, неухильно розвивається. З середини 80-х років минулого століття текстові редактори стали настільки популярними, що персональний комп'ютер часто використовується лише для оформлення текстових документів. Зараз майже вся ділова документація оформлюється на комп'ютері в текстових редакторах.

З часом, коли можливості текстових редакторів розширювалися, їх почали називати текстовими процесорами. Різниця між редакторами та процесорами умовна, процесори звичайно мають більше засобів для створення складних за формою текстів. Всі відомі зараз системи обробки текстів належать до текстових процесорів.

У нашій країні серед текстових процесорів поширеними є Microsoft Word, Latex, Corel WordPerfect, Lotus WordPro та інші.

Вважається, що до функцій сучасного текстового процесора належать (функції перелічено в основному у хронологічному порядку — порядку їх появи в реальних процесорах) такі:

• організація введення тексту за допомогою клавіатури та збереження його в пам'яті;

• редагування тексту (копіювання, переміщення, вилучення тощо);

• попередній перегляд перед друком та друкування;

• редагування декількох документів одночасно;

• форматування тексту (оформлення тексту, зміна його параметрів);

• перевірка правопису;

• використання графічних зображень у тексті;

• використання таблиць у тексті;

• використання макросів (програмних кодів) у документах.

Спосіб зберігання текстового документа у пам'яті називається текстовим форматом. Нині час існує декілька десятків різноманітних текстових форматів, які використовуються різними текстовими процесорами. Вони відрізняються обсягом необхідної для збереження пам'яті, швидкістю перетворення тексту на файл даних тощо.

Одним із найпростіших форматів є формат «txt» — «текст» (або «текст DOS»). У цьому форматі в пам'яті зберігається тільки текст із




^ Вікно текстових редакторів WordPad та Microsoft Word

ASCII-символів без форматування. Цей формат використовується для збереження деяких системних файлів, текстів на мові програмування, HTML-документів тощо. Текстовий формат є найекономічнішим — документи, збережені в цьому форматі, займають дуже мало місця (точніше, кількість символів тексту практично дорівнює кількості байтів).

Поширеним є також універсальний формат «rtf» (від англ. ^ Rich Text Format -- «багато» форматований текст). У, цьому форматі може зберігатися текст майже з будь-яким форматуванням, малюнками, таблицями тощо. Цей формат розуміють всі відомі текстові процесори, тому його звичайно використовують для перенесення документів між різними комп'ютерами. Недоліком цього формату є його неекономічність — документи, збережені в цьому форматі, мають дуже великий розмір.

Різні текстові процесори мають різне призначення та надають користувачеві відповідні можливості. Але є певний набір стандартних можливостей (операцій), який надає майже кожний текстовий процесор. Звичайно ці стандартні можливості мають в різних текстових процесорах схожі правила використання, умовні позначення тощо. Опанувавши набір операцій на прикладі одного процесора, користувач зможе виконувати оформлення текстів у будь-якому редакторі.

ТЕМА 9 ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР
^ УРОК 2 Основні параметри тексту
Кожен елемент тексту документа — заголовок, основний текст, примітка тощо має свій стиль оформлення.

Стиль тексту — це сукупність параметрів оформлення тексту.

Кожний сучасний текстовий процесор надає можливості щодо зміни кожного з параметрів для будь-якого фрагмента тексту.

Основними параметрами тексту є:

• гарнітура шрифту;

• написання;

• кегль;

• підкреслення;

• інтерліньяж;

• міжлітерний просвіт;

• міжслівний проміжок;

• виключка;

• відступ першого рядка;

• втяжка (відступи справа та зліва);

• міжабзацні проміжки.

^ 1. Гарнітура шрифту — це набір символів визначеного рисунка, який включає в себе всі необхідні розміри та варіанти написання.

Існують два основні види шрифтів: звичайні (Serif) та рублені (Sans Serif). Звичайні шрифти мають в контурах літер тонкі прямі насічки, які з'єднуються з основними штрихами під прямим кутом. Контури рублених шрифтів насічок не мають. Наприклад:

Звичайні шрифти Рублені шрифти (Sans Serif) ^ Arial Black Comic Sans MS Tahoma

(Serif)

Times New Roman

Courier New Garamond

2. Крім нормального (світлого прямого) написання тексту, існують напівжирне, курсивне, напівжирне курсивне, нахилене (на відміну від курсивного написання, яке імітує рукописний текст, символи нахиленого написання тільки нахилені праворуч відносно нормального написання), тонке, жирне, стиснене, розтягнуте.

Наприклад:

нормальне напівжирне

курсивне напівжирне курсивне

нахилене тонке

жирне стиснене розтягнуте

3. Кегль — це розмір шрифту. Кегль вимірюється в пунктах. Пункт — це друкарська одиниця вимірювання, вона дорівнює 0,376 мм у вітчизняній системі та 0,353 мм у англо-амери-канській. Основні кеглі мають власні назви:

З — брильянт; 5 — перл; 7 — міньйон; 9 — боргес; 12 — цицеро; 16 — терція; 20 — текст.

4 — діамант;

6 — нонпарель;

8 — петит;

10 — корпус;

14 — мітель;

18 — подвійний боргес;

4. Підкреслення тексту буває одинарне (одна тонка лінія), подвійне (дві тонкі лінії), пунктирне (одна тонка або напівжирна пунктирна лінія), штрих-пунктирне та інші.

5. Інтерліньяж — це відстань між сусідніми рядками. Стандартним вважається інтерліньяж розміром 120 відсотків розміру кегля.

^ 6. Міжлітерний просвіт звичайно визначається гарнітурою шрифту. Деякі текстові процесори дозволяють змінювати просвіт, але робити це треба дуже обережно, оскільки при цьому легко погіршити зовнішній вигляд тексту та зробити його малозрозумілим.

^ 7. Міжслівний проміжок звичайно дорівнює половині розміру кегля шрифту. Допускається зміна розміру проміжку від 1/4 до 3/4 розміру кегля, інші розміри погіршують зовнішній вигляд тексту та роблять його малозрозумілим.

8. Виключна (або вирівнювання) — це розміщення тексту відносно лівого та правого країв документа.

При виключці по лівому краю текст вирівнюється по лівому краю, правий край залишається рваним.

При виключці по правому краю текст вирівнюється по правому краю, лівий край залишається рваним.

При виключці по ширині (або по формату) текст вирівнюється по обох краях, це здійснюється за рахунок зміни міжсловних проміжків у межах норми. Останній рядок абзацу при такій виключці вирівнюється по лівому краю.

При виключці по центру всі рядки розміщуються таким чином, щоб відстані від них до лівого та правого країв тексту були рівні.

^ 9. Відступ першого рядка.

Звичайно кожний абзац тексту починається з відступу першого рядка (інколи це називаєть-

ся «червоний рядок»), коли перед першою літерою ставиться певний проміжок.

Відступ першого рядка може бути додатним (перший рядок зміщується праворуч відносно інших рядків абзацу) або від'ємним (всі рядки абзацу, починаючи з другого, зміщуються праворуч на фіксовану відстань відносно першого рядка).

10. Втяжка та міжабзацні проміжки.

Втяжка — це відстань тексту абзацу від лівого та правого країв документу. При встановленні втяжки відступ першого рядка відносно тексту абзацу зберігається.

Міжабзацні проміжки звичайно використовуються для того, щоб виділити даний абзац, але зловживати ними не рекомендується.


^ ТЕМА 9 ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР
^ Урок 3. Робота зі списками
Список — це набір фрагментів тексту, які мають однакове форматування та спеціальну мітку. Фрагменти тексту, які складають список, називаються пунктами списку.

Сучасні текстові процесори надають можливості автоматичного створення списків. Для цього звичайно треба виділити текст за допомогою маніпулятора «миша», а потім обрати необхідний зовнішній вигляд списку.

Існує два основних типи списків: маркіровані та нумеровані.

^ У маркірованих списках початок кожного його пункту помічений однаково (наприклад, за допомогою деякого символу або групи символів). Ця помітка називається маркером списку.

Приклади маркерів:

« — », « © », « П », « ^ », «"^ ».

У нумерованих списках його пункти нумеруються за допомогою деякої системи (цифрової, символьної тощо). Спосіб вибору номерів називається нумерацією. Як правило, нумерація іде у зростаючому порядку — кожний наступний номер більший від попереднього.

Приклади нумерацій:

1. 2. 3. ...

1) 2) 3) ...

а) б) в) ...

І. II. III. IV. V. ...

один) два) три) ...

§1. §2. §3. ...

Пункти списку можуть також бути списками. Таку структуру вкладених списків називають багаторівневим або ієрархічним списком. Звичайно списки різних рівнів мають різні способи нумерації або маркування.

Наприклад: 1.

1.1

1.2 2.

2.1

2.2

1)

2)

Робота з об'єктами

Об'єктом у текстовому процесорі називається все, що створено засобами іншої прикладної програми. Це може бути малюнок, формула, таблиця тощо. Звичайно об'єкти додаються у текст документа у вигляді малюнків, крім випадків, коли текстовий процесор інтегрований (пов'язаний) із прикладною програмою, в якій створено об'єкт.

Існує два основних способи додавання малюнка: з перекриттям тексту та без перекриття.

При додаванні малюнка з перекриттям текст документа залишається незмінним, малюнок розміщується поверх або під текстом. При розміщенні поверх тексту частина тексту стає невидимою.

Наприклад:



за текстом перед текстом

При додаванні малюнка без перекриття текст документа розсувається для вміщення малюнка. Говорять ще, що текст обтікає малюнок. Існує декілька способів обтікання малюнка текстом: зліва, справа, без обтікання (малюнок займає декілька повних рядків), двостороннє (рядок тексту може починатися зліва, а продовжуватись справа), у дві колонки (малюнок поділяє текст на дві колонки — спочатку читається текст ліворуч від малюнка, потім праворуч), з урахуванням контура малюнка (рядки тексту мають різну довжину в. залежності від контуру малюнка).

Наприклад:



двостороннє по контуру зліва без обтікання

Робота з фрагментами тексту

Текстові процесори забезпечують такі основні операції над фрагментами тексту: копіювання, переміщення,вилучення.

При переміщенні фрагмента тексту він зникає на старому місці та з'являється на новому, при копіюванні на новому місці створюється копія фрагмента, при вилученні фрагмент тексту зникає.

Існує два основних способи здійснення операцій над фрагментами тексту: через буфер обміну та за технологією Drag-and-Drop (з англ, потягни-та-кинь).

^ Буфер обміну текстового процесора — це область пам'яті, яка використовується для тимчасового зберігання фрагментів документа.

Для виконання копіювання або переміщення фрагмента тексту за допомогою буфера обміну треба:

• виділити фрагмент тексту (за допомогою клавіатури або миші);

• виконати команду «копіювати» або «вирізати »; після цієї команди виділений фрагмент поміщується в буфер обміну; при виконанні команди «вирізати» він вилучається з документа, при виконанні команди «копіювати» — ні;

• перевести курсор на нове місце;

• виконати команду «вставити» (якщо після команди «вирізати» не виконати команду «вставити», фрагмент тексту вилучиться з документа).

Буфер обміну зберігає свій вміст весь час роботи з текстовим процесором до нового використання команд «копіювати» або «вирізати». Наведені вище дії не обов'язково робити поспіль — після вміщення фрагмента тексту у буфер обміну його можна вставляти будь-яке число разів у будь-які документи.

Деякі сучасні текстові процесори мають ба-гатоконтейнерні буфери обміну — в них можна розміщувати одночасно до десятка різних фрагментів тексту.

^ Технологія Drag-and-Drop (від англ. «потягни-та-кинь») полягає у виконанні операцій з текстом за допомогою маніпулятора «миша». Цей спосіб використовується звичайно для операцій з невеликими фрагментами тексту, які розміщені недалеко один від одного.

Для виконання копіювання або переміщення фрагмента тексту за допомогою миші треба:

• виділити фрагмент тексту (за допомогою клавіатури або миші);

• підвести курсор миші до виділеного фрагмента та натиснути ліву клавішу миші;

• не відпускаючи лівої клавіші миші, перевести курсор на нове місце;

• відпустити ліву клавішу миші; якщо в момент відпускання лівої клавіші миші клавіша Ctrl була затиснена, то фрагмент тексту перекопіюється в місце курсора, якщо не була затиснена — то переміститься.


^ Підготовка документів до друку

Основні операції з підготовки документів до друку — це встановлення параметрів сторінки та створення колонтитулів.

До параметрів сторінки належать: розмір аркуша, розмір відступів документа від чотирьох сторін аркуша.

При виведенні документа на друк встановлюється орієнтація аркуша: книжкова або альбомна. При книжковій орієнтації горизонтальний розмір аркуша менший від вертикального, при альбомній — навпаки.

Розмір аркуша під час друку документів стандартно виставляється 210x297 мм (формат А4). Завжди існує можливість задати розміри аркуша «вручну» — поставивши власні розміри.

Колонтитул — це заголовочні дані документа (частин документа), які розміщуються поза текстом документа (звичайно зверху або знизу).

До колонтитулів належать номери сторінок та будь-який інший текст або малюнки. Звичайно текстові процесори надають можливості для автоматичної нумерації сторінок та розміщення інших колонтитулів.


^ ТЕМА 9 ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР
УРОК 4 Текстовий процесор Microsoft Word
Останнім часом широкої популярності набув текстовий процесор Word фірми Microsoft. Він здатен виконувати майже всі перелічені вище функції текстових процесорів та характеризується на тлі інших процесорів такими позитивними рисами, як універсальність, багатство інструментарію, інтегрованість з іншими прикладними засобами (табличний процесор Excel, система керування базами даних Access та інші). Ці риси зумовили широке розповсюдження Word, в наш час він став своєрідним стандартом текстових процесорів і використовується майже на будь-якому комп'ютері.

Текстові документи Word зберігає у власному форматі «doc». Документи, збережені в цьому форматі, доступні для використання більшістю існуючих текстових, табличних процесорів.

Вікно текстового процесора Microsoft Word має стандартний вигляд, його горизонтальне меню містить такі пункти:



«Файл» — робота з файлами (збереження, створення, відкриття), друк документів, встановлення параметрів сторінки для друку;

«Правка» — робота з фрагментами тексту (переміщення, копіювання), контекстна заміна та пошук заданого фрагмента текста та інші;

«Вид» — встановлення необхідних панелей інструментів, встановлення колонтитулів та інших параметрів сторінки (для роботи з нею);

«Вставка» — вставляння різних об'єктів (рисунків, формул тощо);

«Формат» — встановлення параметрів тексту;

«Сервіс» — встановлення параметрів текстового редактора;

«Таблиця» — робота з таблицями;

«Вікно» — швидкий перехід між різними документами;

«Довідка» — довідка по текстовому процесору. Більшість з команд горизонтального меню

дублюються кнопками панелей інструментів, які

можна підключити через пункт меню «Вид».

У цьому разі ліворуч від пункту меню знаходиться відповідне зображення. Наприклад:



Для того щоб встановити для заданого фрагмента тексту необхідні параметри, треба виділити цей фрагмент, потім обрати пункт горизонтального меню «Формат». За допомогою одного з двох його підпунктів можна встановити будь-який з наведених вище параметрів тексту.

Вибір підпункту «Шрифт» приводить до появи діалогового вікна (див. рис. стор. 183).

Це вікно має три закладки: «Шрифт», «Інтервал» та «Анімація».

За допомогою команд закладки «Шрифт» встановлюються: шрифт (гарнітура шрифта), розмір (кегль), написання, підкреслення, колір тексту. Нижня частина діалогового вікна призначена для відображення дії встановлених параметрів до тексту.

За допомогою команд закладки «Інтервал» встановлюється міжлітерний просвіт. Команди



^ Вікно «Шрифт»

закладки «Анімація» встановлюють спеціальні анімаційні ефекти.

Вибір підпункту «Абзац» приводить до появи діалогового вікна.


^ ТЕМА 9 ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР
УРОК 5 Робота з текстовими документами.
Ціль: Вивчити можливості редактора по створенню текстів з різними стилями накреслення, форматуванню абзаців і інші функції, необхідні при роботі з текстовими документами.
Керування файлами Створення нового документа.
Створення документа на основі шаблона Звичайний (Normal) - Ctrl+ N чи щиглик на піктограмі .

Виконати команду меню Файл / Створити. У вікні вибрати шаблон для нового чи документа створити новий шаблон за допомогою одного з майстрів.



Завантаження існуючого документа.
Команда Відкрити меню Файл;

щиглик на піктограмі в панелі інструментів;

за допомогою комбінації клавіш Ctrl+O чи Ctrl+F12.

Виділення декількох файлів

Щоб виділити трохи несуміжних файлів у діалоговому вікні Відкриття документа, треба клацнути на імені першого з них і, утримуючи натиснутої клавішу Ctrl, клацнути на іменах інших файлів.

Щоб виділити кілька розташованих поруч файлів у діалоговому вікні Відкриття документа, треба клацнути на імені першого з них, потім натиснути клавішу Shift і, утримуючи її, клацнути на імені останнього з них.

Крім той список з кілька файлів, що редагуються останніми, знаходиться наприкінці списку команд меню ^ Файл.
Пошук файлів.
Для пошуку файлів на диску використовується діалогове вікно Відкрити…(меню Файл). Пошук файлу може вироблятися по імені, типу, даті останньої зміни, по наявності у файлі визначеного тексту. Щоб знайти файл по заданих властивостях, наприклад, по імені автора, чи темі заголовку, чи по властивостях, що не відноситься до тексту, наприклад, по даті створення, варто натиснути кнопку Добір. Умови, використовувані в процесі пошуку файлу, можна зберегти, а також чи змінити видалити.

Збереження документа.
Для збереження можна:

вибрати пункт меню Зберегти в меню Файл;

клацнути на піктограмі в панелі інструментів.

за допомогою комбінації клавіш Ctrl+S;

Для збереження документа під іншим чи ім'ям в іншому форматі замість стандартного використовують команда Файл/Зберегти як…

Якщо документ не збережений перед виходом з редактора, з'явиться вікно запиту на збереження змін.

Керування файлами у вікні Відкриття документа(Збереження документа)
Список файлів у вікні можна відсортувати по імені, розміру, типу, даті, клацнувши на заголовку відповідного стовпця.

Над файлами засобами контекстного меню (викликається щигликом правої кнопки миші на файлі) можна виконати ті ж операції, що й у програмі чи Провідник Мій комп'ютер – скопіювати, видалити (виділити файл і натиснути клавішу Del чи виконати команду Видалити з контекстного меню), перейменувати (однократно клацнути на чи файлі виконати команду контекстного меню) і т.д.

^ ТЕМА 9 ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР
^ П\Т 1 Введення і редагування тексту. УРОК 1 Елементи рядка стану
Рядок стану, що представляє собою горизонтальну область у Word, розташовану нижче вікна документа, подає інформацію про поточне стані редактора й іншу контекстну інформацію (Таблиця 2.1).Щоб відобразити рядок стану, треба установити прапорець: команда Сервіс/ Параметри…/вкладка Вид/прапорець Рядок стану в групі Вікно.


Таблиця 2.1 - Призначення елементів рядка стану

Елемент

Показує

Стр номер

Номер сторінки, ґрунтуючись на схемі логічної нумерації, показуваної у вікні.

Разд номер

Номер роздягнула сторінки, показуваної у вікні.

Номер/номер

Ґрунтуючись на дійсному чи фізичному лічильнику в документі, номер сторінки /загальна кількість сторінок.

На … см

Відстань від верхньої частини сторінки до курсору. Якщо курсор знаходиться поза вікном, значення не відображається.

Ст...…

Рядок тексту, де розташований курсор. Якщо курсор знаходиться поза вікном, значення не відображається.

Кіл …

Відстань, у кількості символів, від лівого полючи до курсору. Якщо курсор знаходиться поза вікном, значення не відображається.

ЗАП

Індикатор режиму запису макросу. Двічі клацніть індикатор ЗАП, щоб чи уключити відключити запис макросу. При виключеному записі макросу індикатор ЗАП недоступний.

ИСПР

Індикатор режиму запису виправлень. Двічі клацніть індикатор ИСПР, щоб чи уключити виключити функцію змін запису. Коли зміни не записуються, індикатор ИСПР недоступний.

ВДЛ

Індикатор режиму виділення. Двічі клацніть індикатор ВДЛ, щоб чи уключити виключити цей режим. При виключеному режимі індикатор ВДЛ недоступний.

ЗАМ

Індикатор режиму заміни. Двічі клацніть індикатор ЗАМ, щоб чи уключити виключити цей режим. При виключеному режимі індикатор ЗАМ недоступний.



Стан перевірки правопису. У процесі перевірки Word відображає перо, що пересувається по книзі. Якщо помилок не знайдено, з'являється значок перевірки. Якщо була знайдена помилка, з'являється знак "X". Щоб виправити помилку, треба двічі клацнути цьому значку.



^ Уведення тексту.
Уведення тексту виробляється в позиції курсору. Клавіша <Enter> натискається тільки після закінчення абзацу - у Word курсор автоматично переводяться на наступну рядок. Уведення тексту здійснюється в одному з двох режимів:

вставка, текст, що міститься в документі, зрушується вправо від крапки введення;

заміна, старий текст віддаляється і заміняється новим.

Переключення між режимами здійснюється за допомогою клавіші ^ Insert. Для визначення режиму використовується індикатор “ЗАМ” рядка стану. Якщо він чорного кольору, то включений режим заміни, а якщо сірого, то режим вставки. Подвійний щиглик мишею на індикаторі також переключає режими.

Для збільшення наочності тексту при форматування можна використовувати нерозривний чи дефіс твердий пробіл. Твердий пробіл перешкоджає розриву взаємозалежних фрагментів (приклад: 43,5 метрів). Він має вид звичайного пробілу і вводиться комбінацією [ Ctrl+Shift+Пробіл].

Нерозривний дефіс перешкоджає переносу слів, що містять дефіс (синьо-жовтий) і вводиться комбінацією [ Ctrl+Shift+-].

У Word можлива автоматичне розміщення переносу для більш рівномірного розташування тексту на сторінці. Для автоматичного розміщення переносів треба включити прапорець командою Сервіс \ Мова \ Розміщення переносів.
^ Переміщення в документі.
Переміщатися можна до наступного елементам документа й об'єктам у ньому: сторінка (по номері), рядок (по номері), закладка (по імені), примітка (по номері), таблиця по номері), ілюстрація (по номері), математична формула (по номері), інший вставлений у документ об'єкт (по імені). Для швидкого переходу до потрібного об'єкта використовується команда меню Виправлення/Перейти, комбінація клавіш Ctrl+G чи подвійний щиглик мишею на тій області рядка стану, де знаходиться інформація про поточну сторінці. Відкриється діалогове вікно “Перейти”. У списку “Перейти до” вибрати потрібний тип об'єкта. Переміщення відбувається при натисканні кнопок “Наступне” і ”Попереднє”. Працюючи з документом, можна переміщатися між його частинами як за допомогою клавіатури, так і за допомогою миші. Основні команди переміщення курсору введення за допомогою клавіатури відбиті в Таблиця 2.2..


Таблиця 2.2.-Переміщення по документі

Перехід

Сполучення клавіш

На один символ уліво/вправо

¬/®

На одне слово вліво/вправо

Ctrl+¬/ Ctrl+®

На один абзац нагору/униз

Ctrl+­/ Ctrl+¯

На один осередок у таблиці вліво/ вправо

Shift+Tab/ Tab

До попереднього/наступній рядку

¯/­

У кінець/початок рядка

End/ Home

У початок/кінець екрана

Alt+Ctrl+Page Up/ Alt+Ctrl+Page Down

На один екран нагору/униз

Page Up/ Page Down

У початок наступної/попередньої сторінки

Ctrl+Page Down/ Ctrl+Page Up

У початок/кінець документа

Ctrl+Home /Ctrl+End

До попереднього виправленню

Shift+F5


^ ТЕМА 9 ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР
^ П\Т 1 Введення і редагування тексту. УРОК2 Режими роботи з документом.
Режими (Таблиця 2.3)переключаються або через меню чи Вид щигликом на потрібній піктограмі в лівому нижньому куті екрана (ліворуч від лінійки прокручування). Ці піктограми ліворуч праворуч позначають : звичайний режим; електронний документ; розмітка сторінок; режим структури.


Таблиця 2.3 - Режими перегляду документів

Режим

Призначення

Меню

Кнопка, піктограма


Звичайний

Стандартний режим для роботи з документом, найбільш зручний для виконання більшості операцій по введенню, редагуванню і форматуванню тексту.

Вид




Структура

Режим роботи зі структурою документа, дозволяє звертати і розвертати заголовки і стосовний до них текст, працювати з заголовками визначеної глибини вкладеності і т.п.

Вид



Розмітка сторінки

Документ зображується посторінково в точній відповідності з тим, як він буде виведений на печатку. Але зі збереженням можливості редагування.

Вид



Головний документ

Призначений для роботи з документами, що складаються з декількох окремих документів.

Вид



Попередній перегляд

Дозволяє бачити кілька сторінок документа в зменшеному розмірі в тім виді, у якому вони будуть надруковані

Файл



Електронний документ

Перегляд у виді Web-документа (у виді, що буде мати документ у вікні броузера)

Вид



Схема документа

Дозволяє одночасно переглядати документ у 2 режимах - ліворуч розташовується структура, а праворуч звичайний вид документа

Вид



Якщо документ містить только текст то він за замовчуванням відкривається в режимі Звичайний, інакше - у режимі Розмітка сторінок.

У Word існує можливість роботи з тим самим документом, розташованим у декількох подокнах. Така необхідність може виникнути при роботі з великими документами, наприклад, якщо необхідно переглядати одночасно різні частини того самого чи документа виконати копіювання з однієї частини в іншу. За допомогою команди меню Вікно/Розбити активне вікно розбивається на два подокна. Покажчик миші приймає вид індикатора розбивки. Місце розбивки можна визначити, скориставшись клавішами курсору, а потім натиснувши клавішу Enter. Розбити вікно на два подокна можна двічі клацнувши на маркері розбивки угорі вертикальної смуги прокручування. Перехід між подокнами здійснюється за допомогою щиглика мишею в неактивному подокне чи клавішею F6.

Відновити розбивка можна двічі клацнувши на маркері розбивки угорі вертикальної смуги прокручування нижнього подокна чи виконавши команду меню Вікно/Видалити розбивка.

^ Виділення фрагмента.
Уся робота в Word побудована за принципом “вибери і виконай”. Перш ніж виконати яку-небудь операцію, потрібно виділити фрагмент, до якого вона буде застосована. Вибір фрагмента можна виконати як мишею, так і клавіатурою (Таблиця 2.4).


Таблиця 2.4-Виділення фрагментів

Любою фрагмент тексту

Використовувати перетаскування мишею.

Слово

Подвійний щиглик на слові.

Рядок тексту

Перемістити покажчик до лівого краю рядка так, щоб він перетворився в стрілку, спрямовану вправо, після чого клацніть кнопкою миші.

Кілька рядків тексту

Помістити покажчик миші ліворуч від рядка, а потім перетягнути його чи нагору вниз.

Пропозиція

Клавіша Ctrl + щиглик на пропозиції.

Абзац

Помістити покажчик ліворуч від абзацу і двічі клацнути кнопкою миші. Інший спосіб: тричі клацнути на абзаці.

Кілька абзаців

Помістити покажчик ліворуч від одного з абзаців, двічі клацнути кнопкою миші, а потім перетягнути покажчик чи нагору вниз.

Великий блок тексту

Клацнути на початку фрагмента, прокрутити документ до кінця фрагмента, а потім клацнути на ньому, утримуючи натиснутої клавішу Shift.

Весь документ

Помістити покажчик ліворуч від тексту документа і тричі клацнути кнопкою миші. Чи у будь-якім місці документа.

Вертикальний блок тексту

Утримувати натиснутої клавішу Alt при перетаскуванні мишею.

До кінця документа

Alt+Ctrl+Page Down

До початку документа

Ctrl+Shift+Home
Абзаци.
Абзац ¾ частина документа (текст, графіка, таблиці, і інші об'єкти), що знаходяться до символу кінця параграфа. З параграфом зв'язуються параметри його форматування: шрифт, відступи, інтервали, вирівнювання і т.д. Символ кінця абзацу виглядає так: ¶. Для того щоб почати новий абзац при введенні тексту варто натиснути Enter. Для переходу на новий рядок у межах абзацу використовується комбінація клавіш Shift+Enter.
^ Видалення і копіювання.
Для видалення символу праворуч від курсору уведення використовується клавіша Delete. Слово праворуч від курсору уведення віддаляється комбінацією Ctrl+Delete. Символ ліворуч від курсору уведення віддаляється натисканням Backspace, а слово ¾ Ctrl+ Backspace. Для видалення обраного фрагмента використовується Delete. Аналогічна дія можна виконати командою меню Виправлення/Очистити.

Копіювання виконується за допомогою буфера (Clipboard). Для того щоб скопіювати який-небудь фрагмент, потрібно спочатку помістити його в буфер, а потім уставити з буфера в документ. Для копіювання використовується комбінація клавіш Ctrl+Insert, команда Виправлення/Копіювати (Ctrl+C) чи піктограма палітри інструментів. Вставка вмісту буфера здійснюється натисканням Shift+Insert, виконанням команди меню Виправлення/Уставити (Ctrl+V) чи щигликом на піктограмі палітри інструментів.

Копіювання зручне виконувати за допомогою миші. Для цього необхідно:

вибрати фрагмент документа, якому потрібно копіювати;

помесить курсор миші де-небудь на обраному фрагменті, потім натиснути ліву кнопку миші і клавішу Ctrl;

утримуючи натиснутими кнопку миші і Ctrl, перемістити курсор миші до того місця, куди потрібно копіювати обраний фрагмент (позиція, з яким фрагмент буде вставлений, відзначається сірою вертикальною смужкою);

відпустити кнопку миші і клавішу ^ Ctrl.

Переміщення фрагмента мишею виконується так само, але без використання клавіші Ctrl.

Копіювання і переміщення фрагментів за допомогою миші можливо не тільки в межах одного документа, але і між декількома документами, відкритих у різних вікнах.

Для переміщення фрагмента в буфер (з видаленням з документа) використовується комбінація Shift+Delete, команда меню Виправлення/Вирізувати (Ctrl+X) чи піктограма палітри інструментів.

ТЕМА 9 ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР
^ П\Т 1 Введення і редагування тексту. УРОК 3 Вставка символів.
Іноді треба вставити в текст символи, відсутні на клавіатурі (наприклад символ товарного чи знаку буква грецького чи алфавіту міні-картинка – (наприклад 8) ). Для цього в Windows крім звичайних шрифтів, є шрифти, що складаються цілком з нестандартних символів, наприклад Monotype Sorts. Для вставки використовують команду Символ меню Вставка. Для часто використовуваних спецсимволов можна призначити комбінацію клавіш кнопкою Клавіша…чи призначити для них функцію Автозамена…(наприклад при введенні (с) буде заміняться на ã). Після вставки символу вікно Символ можна не закривати, а просто переключиться на текст, клацнувши курсором на тексті документа. Уставлені символи зберігають свій стиль шрифту, але можливо змінювати їхній розмір і оформлення.

^ Функція автотекста.
Автотекст - фрагменти чи тексту малюнки, які треба часто використовувати. Для створення елемента автотекста виділяють потрібний фрагмент чи тексту малюнок і виконують команду Вставка/Автотекст / чи Створити натискають комбінацію клавіш Ctrl+F3. У полеІм'я вводиться ім'я новогоелемента (до 32 символів, включаючи пробіли), потім необхідно натиснути кнопку Додати.

Щоб вставити в документ елемент автотекста є кілька варіантів:

помістити курсор у крапку вставки і виконати команду Вставка/Автотекст/ Автотекст

вибрати зі списку, що з'являється по команді Вставка /Автотекст.

курсор уведення помістити між двома пробілами, набрати ім'я, під яким необхідний елемент був внесений у список, після цього натиснути F3 чиCtrl+Alt+V

Усі функції роботи з автотекстом доступні при щиглику на кнопці .

^ Збереження і вставка груп фрагментів.
Якщо потрібно вставити в документ кілька розрізнених фрагментів, необов'язково переносити по черзі кожний з них. Для виконання такої задачі в Word є засіб, що називається Скарбничка. З його допомогою розрізнені фрагменти віддаляються з одного чи декількох документів і усі разом вставляються в потрібний документ.

Перенос фрагментів у Скарбничку виконується так: по черзі кожен потрібний фрагмент виділяється, потім натискається ^ Ctrl+F3. Фрагменти будуть міститися в Скарбничці в тім порядку, у якому були вставлені, і розділені символами кінця абзацу. Для вставки зібраної в такий спосіб групи фрагментів необхідно виконати наступне: якщо потрібно виконати вставку з видаленням змісту Скарбнички, курсор уведення міститься в потрібне місце документа і натискається комбінація клавіш Ctrl+Shift+F3. Вставка зі збереженням змісту Скарбнички виконується інакше. Курсор уведення міститься в потрібне місце документа так, щоб він знаходився між двома пробілами. Потім набирається слово Скарбничка і натискається F3 чи Ctrl+Alt+V чи виконується команда меню Виправлення/Автотекст і в поле Ім'я вибирається Скарбничка.

^ Перевірка орфографії і граматика.
Перевірка здійснюється за допомогою команди Правопис меню Сервіс. При цьому здійснюється перевірка тільки виділеного чи фрагмента всього тексту документа. Для перевірки треба вибрати мова тексту Сервіс/ Мова /Вибрати мова (виконується тільки одноязична перевірка). Для автоматичної перевірки правопису потрібно установити прапорець автоматично перевіряти орфографії у вікні Сервіс/Параметри / вкладка Правопис. Після цього неправильно набрані чи слова вираження виділяються хвилястою лінією.


^ Пошук і заміна тексту.
Працюючи з документом, можна виконувати пошук тексту по умовах, що задаються. Для виклику функції пошуку використовується піктограма палітри інструментів, команда меню Виправлення/ чиЗнайти комбінація клавіш Ctrl+F. Відкриється діалогове вікно Знайти і замінити. У поле Знайти вводиться текст, якому потрібно знайти. Для розширеного пошуку треба натиснути кнопку Більше. Указавши всі необхідні умови потрібно натиснути кнопку Знайти далі для переходу до наступного знайденому фрагменту, що задовольняє заданим умовам.

Натискання кнопки Замінити” активізує вкладку Замінити діалогового вікно Знайти і замінити”, використовуване для заміни одного фрагмента в документі на іншій. Це ж вікно можна викликати за допомогою команди меню Виправлення/ чиЗамінити натиснути Ctrl+H. Зміст полів у цьому вікні такої ж, як і у вікні