Реферат: Ачкевич Анна Анатоліївна формування творчої активності молодших школярів в процесі музично естетичного виховання на урок

Відділ освіти Уманської міської ради

Міський методичний кабінет

Уманська міська гімназія

Уманської міської ради

Черкаської області


Ачкевич Анна Анатоліївна


ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В ПРОЦЕСІ МУЗИЧНО –

ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ

МУЗИКИ


Матеріали схвалені методичною радою гімназії:

протокол №2 від 17.11.2011 року

та методичною радою міського методичного кабінету:

протокол №3 від 20.12.2011 року


Умань-2012


Автор-укладач: Ачкевич Анна Анатоліївна,учитель музики школи

мистецтв Уманської міської гімназії,Уманської міської

Ради Черкаської області


Методичні рекомендації містять узагальнений досвід роботи з молодшими школярами на уроках музики.

Рекомендації мають на меті розгляд специфіки роботи по формуванню творчої активності молодших школярів в процесі музично-естетичного виховання на уроках музики.

Матеріали будуть корисними для практичного використання в повсякденній роботі вчителям музики.


ЗМІСТ


ВСТУП----------------------------------------------------------------------------------------4

^ РОЗДІЛ І. Теоретичні засади формування творчої активності під час уроків музики в початковій школі.

Психолого-педагогічні підходи до проблеми творчості------------5

Психолого-педагогічні умови розвитку творчої активності учнів початкових класів під час уроків музики------------------------------9

РОЗДІЛ ІІ. Ефективність дидактичних умов розвитку творчої активності та методичні рекомендації

2.1. Загальна характеристика моделі формування творчої активності дітей на уроках музики і педагогічні принципи її функціонування--------------11

2.2. Особливості організації навчально-пізнавальної діяльності в умовах функціонування моделі формування творчої активності дітей молодшого шкільного віку-----------------------------------------------------------------------21

2.3. Науково-методичне обґрунтування навчальних посібників «Планета Барвистої Музики»------------------------------------------------------------------31

2.4. З досвіду роботи вчителя музики Ачкевич А.А.------------------------39


ВИСНОВКИ---------------------------------------------------------------------------------44

ДОДАТКИ------------------------------------------------------------------------------------45

БІБЛІОГРАФІЯ-----------------------------------------------------------------------------52


ВСТУП


Творчість у сучасному світі дістала визнання своєї суспільної ролі та значущості, а проблема розвитку творчого потенціалу людини стала найактуальнішою педагогічною проблемою, своєрідним соціальним замовленням суспільства. Сучасне розуміння креативності тісно пов’язує історико-соціальні і педагогічні аспекти творчості у принципово важливу ланку: щоб забезпечити інтенсивний розвиток суспільства, ми повинні забезпечити творчий розвиток кожної окремої дитини.

Однак, проблема розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління важлива не тільки як запорука майбутніх наукових відкриттів і високопродуктивної праці. Мета її перш за все гуманістична – виховати вільну, незалежну, яскраву особистість, що живе в гармонії сама з собою, природою, суспільством. Наскільки активніше утверджується суспільство на шляху «повернення до людини», настільки гостріше постає тема творчості у педагогічному пошуку.

Однією з «проблемних зон» педагогічного пошуку є творча активність – інтегративна особистісно - діяльнісна характеристика, властива в певній мірі всім творчим градаціям, хай то будуть перші кроки дитини як творця, творча майстерність, талант або геніальність.

Сучасні дослідження в галузі творчої активності школярів позначені тенденцією підвищення інтересу до формування даної якості у процесі вивчення конкретних навчальних дисциплін. Ми звертаємося до проблеми формування творчої активності у музично-естетичному зрізі, оскільки у становленні людини мистецтво посідає одне з провідних місць, багаторазово доводячи істинність закономірності «через красиве – до людяного» (В.О. Сухомлинський ). Предмети естетичного циклу повинні бути зорієнтовані не тільки на засвоєння певних знань, умінь і навичок, але й дарувати дитині радість спілкування зі світом прекрасного, закладаючи основи людяності, духовності, гуманізму, збагачуючи і розвиваючи особистість.

Сучасне музично-естетичне виховання позначене розвитком гуманістичних і культурологічних тенденцій: від людини освіченої до людини культурної (О.Я.Савченко), через кваліфіковане спілкування з мистецтвом до розвитку повноцінної особистості (О.П.Рудницька), а також увагою до гармонійного, багатогранного, творчого розвитку дитини в ході навчання музики. Українська музична педагогіка коріниться на глибинних традиціях національного виховання, широко використовує фольклорне мистецтво, творчу спадщину видатних вітчизняних митців-музикантів Ф.Колесси, М.Леонтовича, С.Людкевича та інш.

Ґрунтовних досліджень вимагає сфера розвитку творчих ресурсів особистості у процесі музично-естетичної діяльності, зокрема, визначення найбільш ефективних умов, засобів і методів формування, розробка оптимальних методик і технологій, навчальних і методичних посібників що відповідають сучасним вимогам.


^ РОЗДІЛ І. Теоретичні засади формування творчої активності молодших школярів під час уроків музики.


1.1. Психолого-педагогічні підходи до проблеми творчості.

Педагогічна наука впритул підійшла до проблеми творчості порівняно недавно, але вже зараз очевидна необхідність серйозних досліджень в області «педагогіка – творчість», що потребує аналізу не лише педагогічних, але й філософських і психологічних аспектів творчого процесу. Необхідно відмітити, що для педагогічних досліджень першочергове значення мають ті філософські і психологічні концепції, які розкривають і обґрунтовують певні закономірності, принципи, методи, а також умови формування творчої активності і можуть бути використані в педагогічній теорії і практиці.

Існує концепція креативності, яка підтримується багатьма сучасними вченими (наприклад, Е.Фроммом, А.Маслоу, Р.Мейем, К.Р.Роджерсом). В 1959 році американський філософ, соціолог, психолог Еріх Фромм (1900-1980) дав слідуюче визначення творчості: «Це здібність дивуватись і пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здібність до глибокого осмислення свого досвіду». Виходячи із цього формулювання, критерієм творчості є не лише якість результату, а й процеси і характеристики, особливі якості і здібності, що стимулюють і забезпечують творчу продуктивність.

Щодо дитячої творчості, то саме процес пошуку і створення нового важливий для повноцінного розвитку креативних якостей дитини.

У цілому творча діяльність, як і будь-яка інша, може бути зображена трьома складними функціональними частинами, які, в свою чергу, складаються із декількох компонентів. Базуючись на сучасних дослідженнях теорії творчості, ми можемо зобразити структуру творчої діяльності схематично:

І. Орієнтаційно - мотиваційна частина





Мотивація

діяльності

Орієнтація в

заданих умовах

Ціле


ІІ. Виконавча частина






Формування внутрішнього плану дії

Реалізація

внутрішнього плану дії


ІІІ. Рефлексивно-оцінююча частина



Рис.1.1. Структура творчої діяльності


Творчий процес, багаторазово повторюючись, є джерелом і рушійною силою розвитку цивілізації, примушуючи людину подолати межі власного і суспільного пізнання і буття. Таким чином, не лише генії й таланти здібні до творчості, але й звичайні, так звані «середньостатистичні» люди. При всій широті діапазону відкриттів, незрівнянності інтелектуального рівня суб’єктів творчості доведено, що структура творчої діяльності принципово однакова.

Праця учителя музики в школі, підкреслює Л.Г.Арчажнікова, як і будь-якого вчителя, не має сенсу без творчості: «Дитяча допитливість приводить учителя до пошуку нового в побудові уроку і позакласних заходів, в організації індивідуальної роботи з учнями, у використанні засобів і методів педагогічного впливу, у підборі репертуару. Основою творчого пошуку вчителя є активізація творчих якостей учнів з урахуванням їх розумових здібностей» .

Вона зауважує: « …творчий процес має двосторонній характер: з одного боку, творчість учителя, з іншого – на основі використаних ним стимулюючих методів виникає творча діяльність учнів. Творчий стан класу необхідно підтримувати і зробити творчий пошук спільним колективним прагненням учителя й учнів. Звичайно, що їх творча діяльність не може виявитися зразу ж в повному обсязі, але педагог поступово, крок за кроком підключає дітей до цього, виробляючи потребу самостійно обмірковувати і оцінювати явища, пробуджувати ініціативу і творчу фантазію» .

Процес дитячої творчості, підпорядковуючись загальним закономірностям, принципам і логіці творчого акту, має свої особливості. Так, на думку багатьох дослідників , цей процес є послідовністю трьох взаємопов’язаних етапів:

Дитина ставить завдання і збирає необхідну інформацію.

Дитина розглядає завдання з різних боків.

Дитина доводить почату роботу до завершення.

Виділяють слідуючі критерії творчості:

самостійність (повна або часткова);

пошук та перебір можливого руху до цілі;

створення в процесі руху до мети нового продукту.

Міра повноти самостійності, пошуку і створення продукту визначає рівні творчості – низький, середній, високий.

Таким чином, аналіз теорії творчості в історичному плані, огляд психолого-педагогічних поглядів на проблему творчості і дані сучасних наукових досліджень дозволяють зробити ряд висновків, що мають першочергове значення для педагогіки творчості:

Творчість є родовою рисою людини, тобто креативністю (здібністю до творчості). Вона в тій чи іншій мірі належить кожній дитині, а творча діяльність, виступаючи первинною, відповідає природі дитини.

Природні творчі задатки, що зазнали зовнішнього впливу, можна формувати, розвивати, відшліфовувати, створюючи на цій основі розгалуджену систему творчих здібностей.

Творчість виступає не лише як результат діяльності, але і як дія, процес, тобто критерієм його можна вважати характеристики, що активізують творчу продуктивність.

Структура, етапи і механізми творчої діяльності принципово однакові у різних випадках творчості, а також при об’єктивному і суб’єктивному характері новизни, тобто закономірності, принципи, методи формування і вивчення повноцінної, «дорослої» творчості можуть бути використані в педагогічній діяльності з розвитку творчого потенціалу дітей, адже лише суб’єктивне новаторство веде до об’єктивного.

Творча направленість особистості припускає наявність як несвідомих (інтуїція, уява, фантазія, натхнення, імпровізація), так і свідомих (логіко-розумових) елементів мислення, тобто необхідний комплексний підхід до формування і розвитку креативності.

Творча діяльність людини обумовлена двома групами факторів:

внутрішніми силами особистості (наприклад, здібності, воля, потреби);

зовнішніми умовами (наприклад, соціально - педагогічними).

Важливим соціально-педагогічним завданням є забезпечення оптимальних умов і можливостей для найбільш повного розвитку і реалізації творчого потенціалу зростаючої особистості.




^ . Психолого-дидактичні умови розвитку творчої діяльності учнів початкових класів під час уроків музик
^ 2.2. Особливості організації навчально-пізнавальної діяльності у умовах функціонування моделі формування творчої активності дітей на уроках музики.


Успішність і ефективність функціонування будь-якої педагогічної моделі в певній мірі залежить від якісного рівня її компонентів, до яких ми відносимо перш за все організаційний, технологічний, дидактичний.

Ці компоненти у єдності забезпечують оптимальний підбір і співвідношення використаних форм, методів і засобів навчально-виховного процесу, створення комплексу психолого-педагогічних умов, необхідних для плідної співпраці суб’єктів творчості. І, звичайно, модель будь-якого педагогічного процесу була б неповною без характеристики його важливих дійових осіб – учня і учителя. Діти, як дзеркало відображають не лише темп, динаміку, характер учителя, але і його відношення до навчального процесу. Якщо вчитель буде «творити» урок – діти будуть творити на уроці.

Професія «учитель музики» ставить педагогу особливі вимоги: наявність не лише професійної музичної підготовки, але і особливого дару любити музику і «закохувати» в неї дітей. Учитель музики повинен бути яскравою, цікавою, емоційною, творчою особистістю, володіти тим особливим душевним теплом і духовною висотою, які так притягують дитячі душі і серця.

Робота вчителя музики – це серйозна інтелектуальна праця яка потребує ретельного планування, аналізу і узагальнення досвіду, уміння передбачити і прогнозувати, знаходити оптимальні рішення дидактичних і виховних завдань.

Спираючись на сучасні дослідження в галузі психології, педагогіки і методики музичного виховання, можна схематично зобразити основні напрямки діяльності учителя музики:


Діяльність учителя музики







Рис.2.4 Основні напрямки діяльності учителя музики


Для творчого учителя музики всі ці сторони діяльності повинні бути підняті на якісно вищий рівень, що не можливе без суміші не лише музичних і педагогічних, але і творчих здібностей. Лише такий учитель може у повній мірі викликати, пробудити і розвинути «творчий музичний інстинкт» (Б.Асаф’єв) у дітях.

Діяльність учителя спрямована на учня, його навчання, виховання і розвиток.. Для здійснення музично-педагогічної діяльності необхідна, крім вікової, музична характеристика. Якщо вирішується питання музично-творчого виховання, виникає також необхідність розгляду специфічних творчих аспектів проблеми.

З настанням шкільного віку в житті дитини починається якісно новий етап, дуже складний для першокласника: нова діяльність, нові вимоги і обов’язки, відношення, розклад шкільного життя – все це потребує певного «звикання» до школи. Не сформованість дитячого організму, відсутність навичок систематичної роботи, невеликий об’єм уваги веде до швидкої втомлюваності і потребує постійної зміни видів діяльності, переключення уваги дитини, тобто специфічної організації музично-педагогічного процесу. Обмежений діапазон голосу (особливо у першокласників) суттєво збіднює дитячий пісенний репертуар і викликає певні складності у вокальній роботі.

У той же час, молодші школярі мають добру пам’ять, яскраву, конкретну уяву, багату фантазію, асоціації, схильність до гри, що дає можливість для активної творчої діяльності. Дитяча творчість на уроках музики, звичайно, не завжди є мистецтвом у повному розумінні цього слова, але воно являє собою активну пошукову роботу і цінне тим, що діти відкривають щось нове, раніше не відоме їм у світі музики, освоюють нові способи і види дій, вчаться мислити і творити.

Безперечно, молодший шкільний період є сприятливою віковою фазою для розвитку творчого потенціалу дітей. Саме вчитель повинен постійно, цілеспрямовано і систематично підключати школярів у творчий пошук. Основні напрямки цієї роботи аналізує А.Я.Савченко, виділяючи п’ять форм пошукової діяльності, які доступні і ефективні в початковій школі :

система пізнавальних завдань для розумової діяльності;

евристичні бесіди;

метод аналогії;

самостійне ознайомлення з новим матеріалом;

елементарні дослідницькі завдання.

Практика показує, що всі ці форми можуть успішно застосовуватись в процесі музично-естетичного виховання, і лише комплексне використання їх виявляється запорукою повноцінного творчого розвитку дитини.

Дослідники музичної творчості (наприклад, Л. Дмітрієва, Н. Чорноіваненко) вказують на три взаємопов’язані напрямки у підготовці дітей до здійснення творчої діяльності:

збагачення життєвих і музичних вражень (знання віршів, казок, звичок звірів, фольклору, накопичення слухового досвіду);

знайомство зі способами творчих дій (порівняння ладових інтонацій, ритмічних обернень, нескладних п’єс подібного або контрастного характеру, ознайомлення зі зразками музичної творчості у різних видах діяльності – твір, виконання, аналіз і т.д.);

оволодіння способами творчих дій, на основі чого в подальшому буде здійснюватись самостійна творча діяльність молодших школярів.

Безумовно, підготовка учнів до творчої діяльності має велике значення і повинна здійснюватися в процесі планомірної, систематичної, послідовної роботи з метою накопичення інтонаційно-ритмічного досвіду, багатогранних слухових і зорових вражень музичного і навколишнього світу, розвиток яскравих, образних асоціацій і уявлень. Для того, щоб «змалювати музику», необхідно не лише уважно вслухатись, але і подивитись на навколишній світ через призму музично-звукових уявлень. Щоб «побачити музику», потрібно навчитись «слухати» навколишній світ.

Таким чином, формування творчої активності школярів – це процес, що потребує тривалого часу і синтезу зусиль самого учня і учителя, школи і сім’ї. Тому велике значення для ефективності цього процесу має правильна, оптимальна організація його на уроці і поза уроком.

Вирішення завдань музично-творчого розвитку школярів потребує від учителя ретельного планування роботи.

Існує багато програм, методичних посібників і розробок, на основі яких здійснюється планування. На мій погляд, найбільшу цінність представляють плани, що несуть відтінок творчої особистості вчителя. Адже підбір музичного матеріалу, завдань і вправ, прогнозування результатів різних видів діяльності – це теж творчість, але творчість у більшій мірі інтелектуально-логічна, інтегруюча програмні вимоги, методичні аспекти, вікові та індивідуальні особливості учнів і навіть конкретні побутові, матеріально-технічні умови майбутньої діяльності.

Вважаю, що поурочне планування доцільно здійснювати у вигляді плану-сітки, виділяючи крім основних компонентів уроку спеціальну графу «творчі завдання»:


№ з/п

Теорія музики

Тема уроку

Сольфеджіо, інтонаційні вправи

Пісенний матеріал

Творчі завдання

Слухання музики

Домашнє завдання

Примітки


Рис.2.5 Основні елементи плану-сітки.


Такий вид планування дуже зручний і наочний, так як дозволяє тримати в полі зору всі основні види діяльності, що сприяє гармонійному розвитку різних музичних здібностей, умінь і навичок. Слід врахувати, що творчість на уроці не обмежується лише творчими завданнями, що внесені у спеціальну графу; творче начало (основа) присутнє практично в усіх видах діяльності, чи то роз співка, співи, слухання музики , музично-ритмічні рухи чи гра на дитячих музичних інструментах. Лише творчий підхід учителя може забезпечити гнучкість і оптимальність структури уроку.

Урок – це напружена робота, що потребує від учителя значних вольових зусиль і концентрації уваги, гнучкості мислення і швидкої реакції у різних педагогічних ситуаціях. На уроці на поверхню виходить комунікативна, організаційна, емоційна сторона творчості вчителя.

У свою чергу, якість сучасного уроку у значній мірі визначається активністю учнів. Проблема стимулювання активності вирішується у значній мірі завдяки правильній побудові уроку і використанню методів, що викликають у дітей живий інтерес.

В основу технології формування творчої активності лягла система творчих завдань, які є засобом розвитку мотиваційної сфери дитини, його емоційності і творчих здібностей. Для активізації дитячої ініціативи і інтересу багато завдань запропоновано в ігровій формі, що створює на уроці невимушену атмосферу, благотворно впливаючу на хід навчального процесу.

Необхідно відзначити, що творчі завдання як метод музичного виховання і навчання згадуються давно у працях Б. Асаф’єва, Б. Яворського. Пізніше їх стали використовувати як спосіб організації пізнавальної діяльності, як засіб активізації уваги, як тренування деяких творчих здібностей дітей.

Творчі завдання являються оптимальним засобом формування творчої активності молодших школярів. Але для цього необхідна їх відповідність ряду вимог, а саме:

комплекс творчих завдань повинен представляти собою ретельно продуману і сплановану систематизовану структуру;

система творчих завдань повинна бути безпосередньо позв’язана з тематичним матеріалом, що дозволяє постійно використовувати їх у процесі музичних занять;

поліфункціональність системи, тобто наявність творчих завдань, що виконують мотиваційну, інформаційну, формуючу, контрольно - корекційну і діагностичну функцію;

наявність завдань різного рівня складності проблемності для забезпечення відповідності реальним можливостям усіх дітей класу;

спрямованість завдань на розвиток різних якостей творчої особистості;

наявність завдань, що ґрунтуються на різних видах музично-естетичної і навчальної діяльності;

присутність у системі різноманітних завдань для самостійної і домашньої роботи;

можливість індивідуального підходу в «дозуванні» творчих завдань для кожної дитини і індивідуальної корекції в оцінці їх виконання;

різноманітність завдань і приваблива для дітей форма їх подачі.

Усі творчі завдання згруповані за їх приналежністю до певних видів музично-естетичної діяльності: слуханню, співу, грі на ДМІ та ін. Крім того, можна виділити три рівні складності завдань по мірі співвідношення в них репродуктивного і креативного начала, а також по мірі виявлення дитиною творчої самостійності (Див. Рис. 2.6.):

умовно-творчі завдання (підготовчий рівень) – найпростіші завдання на оволодіння елементарними творчими діями: слухання і переказ віршів, розглядання малюнків, підбір потрібних слів з допомогою малюнків-підказок;

навчально-творчі завдання (інтерпретуючий рівень) – завдання, що навчають дитину певної дії і потребують на цій основі самостійного творчого вирішення за аналогією: до малювання картинки, вигадування подібних рухів, оспівування мелодії і т.д.;

власне-творчі завдання (креативний рівень) – завдання, що потребують самостійного повноцінного творчого вирішення: складання віршів і мелодій, малювання, інсценування пісень, складання ритмічних партитур для гри на ДМІ і т.п.

^ Такий бінарний підхід (див. рис. 2.6) дає можливість для фактично невичерпної різноманітності завдань і забезпечує повноцінний розвиток мотивації, і емоційності, і широкого кола творчих здібностей дитини, а значить, і творчої активності в цілому.

Приведемо приклади творчих завдань різних рівнів в межах вищевказаних видів діяльності.


^ Музичне сприйняття


1 рівень:

Слухання тиші.

Як звучить музика? Вибери потрібні слова (із запропонованого учителем переліку).

Визначення інструментів по звучанню «Звукова угадай-ка».

Слухання і аналіз звуків навколишнього світу.

2 рівень:

Підбери до музики назву або малюнок (із запропонованих учителем).

На що схожа ця музика? Якого вона кольору?

«Що так звучить?»

Диференціація музичних і шумових звуків.

3 рівень:

Які картини намалювала музика?

Намалюй музику (непрограмну).

Придумай назву (сюжет) до непрограмної музики.

Як ти думаєш, який настрій був у композитора, коли він писав цю музику?


^ Вокально-інтонаційна робота


1 рівень:

Проспівай ритмічний малюнок на склад.

Доспівай мелодію до тоніки.

Пограй в «Музичну луну» з однокласниками.


2 рівень:

Склади поспівку на І-ІІ-ІІІ ступенях.

Придумай свої звуки для «Музичної луни».

Виразно виконай пісню.

Як би ти назвав цю пісню?

3 рівень:

Склади мелодію до віршів.

Склади вірші до мелодії.

Проінсценуйте пісню.

Розіграйте міні-виставу на основі пісні.


^ Музично-ритмічні рухи


1 рівень:

Повтори рухи за вчителем.

Повтори рухи зі зміною темпу.

2 рівень:

Підбери до музики підходящі рухи із запропонованих учителем.

3 рівень:

Склади танцювальну композицію.

Підбери музику до рухів.


^ Гра на дитячих музичних інструментах


1 рівень:

Ритмічна луна.

Удари на сильну (слабку) долю.

2 рівень:

Підбери до музики підходящі рухи (із запропонованих учителем).

3 рівень:

Склади танцювальну композицію.

Підбери музику до рухів.


^ Гра на дитячих музичних інструментах


1 рівень:

«Ритмічна луна».

Удари на сильну (слабку) долю.

2 рівень:

Повтори ритмічний рисунок (із зміною темпу чи динаміки)

Придумай ритмічну мелодію для «Луни».

3 рівень:

Підбери дитячі музичні інструменти до вокального чи інструментального твору.

Склади ритмічну партитуру.


Тут навмисно «випустили із бачення»опис творчих завдань на вивчення теорії музики. Адже всі інші види музично - творчої діяльності достатньо широко висвітлені в методичній літературі, і підбір творчих завдань до них не складе особливого напруження навіть для педагога–початківця. В 1997 році вийшло фундаментальне дослідження А.Ростовського «Педагогіка музичного сприймання», в якому розкриті актуальні питання формування сприймання у школярів .

Широкий спектр творчих завдань з теорії музики представлений у навчальних посібниках Лобової О.В. «Планета Барвистої Музики», де в різноманітній, ігровій, цікавій формі відбувається не лише оволодіння базовими музично-теоретичними поняттями і уміннями, але і здійснюється цілеспрямований, систематичний розвиток школяра.

Ми вважаємо, що оптимальність підбору і комбінування навчального матеріалу, дидактичного забезпечення, вправ і завдань є запорукою ефективної музичної освіти і формування творчої активності дітей. На мій погляд, підбір завдань для уроку музики повинен визначатися такими вимогами:

відповідність рівню розвитку і інтересам дитини;

послідовність і систематичність у веденні, послідовність ускладнення;

можливість індивідуальної корекції у пред’явленні вимог до виконання (корекція складності завдання);

широкий діапазон рівня пізнавальної активності (від завдань репродуктивних до евристичних і творчих);

використання різних типів завдань (методів навчання) – словесних, наочних практичних;

наявність функціонально різних завдань (мотиваційних, інформаційних, формуючих, розвиваючих, діагностичних, контрольно - корекційних та ін.);

опора на різноманітні види музично-творчої діяльності (слухання, спів, гра на ДМІ, музично-ритмічні рухи та ін.);

можливості формування (розвитку) різних музичних і творчих здібностей;

створення «ситуації успіху» при виконанні завдання як основа становлення позитивної мотивації навчальної і музично-творчої діяльності.

У відповідності з цим переліком був розроблений комплекс навчальних посібників «Планета Барвистої Музики», що представляє цілісну систему тематично згрупованих завдань, спрямованих на формування творчої активності молодших школярів.

Вони ж допомогли нам підсилити ефективність педагогічного керування цим процесом, оскільки і в позаурочний час дитина продовжувала працювати з книгою. Домашні завдання – яскраві, цікаві, захоплюючі – не лише закріплюють вивчений матеріал, але і налаштовують дитину на особливий лад емоційно-чуттєвого і уважного відношення до світу мистецтва і природи, до світу казок і слів, до світу сім’ї і дружби. Лише так дитина набуває непередбачені програмою вміння знаходити і фіксувати в пам’яті гарні відносини і вчинки, добрі слова і справи. Уміння відчути настрій іншого і вчасно допомогти, підтримати. Уміння почути музику лісу і спів дощу, почути, запам’ятати в малюнку, русі, мелодії.

І, звичайно, важко переоцінити важливість участі сім’ї в процесі становлення дитячої творчості, основи якого закладаються задовго до приходу дитини в школу. З батьками дитина проводить більшу частину свого вільного часу, з їх думкою вона, як правило, рахується більше всього, саме їх наслідує у справах і вчинках. Протиріччя між «шкільним» і сімейним вихованням згубне і практично всі позитивні зусилля учителя зводить на нівець. Співпраця сім’ї школи, взаєморозуміння, дотримання єдиної мети і завдань, - ось єдиний можливий ефективний засіб для досягнення високого результату у питаннях виховання і навчання, розвитку і творчого становлення дитини.

«Педагоги часто говорять, що кращий спосіб для учителя виховувати творчість у дітях – це самому бути творчою особистістю. Ця формула здається цілком застосованою і до батьків. Батьки, що прагнуть розвивати у дитини творчі здібності і продуктивність, повинні дати місце творчості і у своєму житті. Не випадково багато творчих завдань діти повинні виконувати з допомогою чи спільно з дорослими.

Таким чином, було розглянуто особливості організації, планування і здійснення навчально-пізнавальної діяльності в умовах функціонування даної моделі. В якості основного засобу формування творчої активності були визначені творчі завдання, широке коло яких представлене в навчальних посібниках «Планета Барвистої Музики». Саме цей навчально-методичний комплекс вважається інтегративним засобом становлення і розвитку творчих якостей молодших школярів, у зв’язку з чим представляється доцільним зробити його більш детальний педагогічний аналіз.


^ 2.3 Науково-методичне обґрунтування навчальних посібників «Планета Барвистої Музики»


«Планета Барвистої Музики» - комплекс навчальних і методичних посібників з основ музичного виховання. Він адресований дітям, які роблять перші кроки у світі музики, і дорослим – учителям, вихователям, батькам, - всім тим хто зацікавлений в музично-естетичному розвитку, освіті і вихованні молодших школярів. Як свідчить практика, структура і зміст комплексу дозволяють використовувати його не лише як автономну програму, але і як ефективний дидактичний посібник в межах різних систем музичного виховання загальноосвітніх, спеціалізованих і дитячих музичних шкіл, а також для індивідуальних занять музикою з дітьми.

Навчально-методичний комплекс розрахований на дітей молодшого шкільного віку. Його основна мета - сприяти становленню основ музично-естетичної культури дитини, формуванню творчої активності молодших школярів у процесі музично-естетичного виховання.

У зв’язку з цим перед «Планетою Барвистої Музики» поставлені наступні завдання:

захоплююче і «безхворобливе» введення дитини в світ музики;

формування стійкої музично-естетичної мотивації;

створення міцної бази теоретичних знань, практичних умінь і навичок;

розширення музично-естетичного кругозору, уявлень про музичне мистецтво як частину єдиного і багатогранного навколишнього світу;

формування і розвиток широкого спектру творчих здібностей, емоційної чуттєвості до музики;

залучення дітей в активну музично-творчу діяльність.

Крім цього, «Планета Барвистої Музики» може надати суттєву методичну допомогу педагогам у підготовці і проведенні яскравих, цікавих, емоційно насичених музичних занять. Необхідно також зазначити, що систематична робота дитини з підручником –зошитом відкриває широкі можливості для більш глибокого пізнання його внутрішнього світу, інтересів, нахилів, особливостей мислення, характеру і темпераменту. У вивченні мотиваційної сфери особистості і діагностики широкого спектру інтелектуально-логічних, евристичних, творчих здібностей дітей педагогам і батькам допоможе кількісний і якісний аналіз виконання завдань посібника (систематичність, охайність, сумлінність, точність, швидкість, неординарність, оригінальність, багатоваріантність та інші показники), а також результати обробки анкетних даних.

Особливу увагу хочеться звернути на яскраво виражений «теоретичний нахил» навчального посібника, у той час як більшість програм радять обережно включати в уроки елементи теорії музики. Спробуємо пояснити, чому ми вважаємо доцільним придавати вивченню музичної теорії таке важливе значення.

Що діти люблять робити на уроках музики? Співати, грати, слухати… Що не люблять? Більшість вчителів відповість на це запитання однозначно: діти, як правило, не люблять теорії музики. І основана ця «нелюбов», звичайно, не в самому об’єкті вивчення, а в методах, прийомах і формах викладання, «в сухості» теоретичного матеріалу, складності понять і визначень, в невмінні пов’язати теоретичні знання з життєвим досвідом дитини і знайти їм практичне застосування. Звідси – байдужість, відсутність інтересу, мотивів до вивчення теорії музики і, як результат, незнання, нерозуміння і неприймання.

Адже набуття базових музично-теоретичних знань, умінь і навичок – необхідна, важлива умова впевненої і «грамотної» орієнтації в безмежному світі звуків.

Крім того, сучасні дослідження доводять, що для засвоєння основ музики, нотної азбуки найсприятливіша вікова фаза від трьох до дев’яти років, коли діти «граючись», вільно орудують символами. Практичний досвід використання «Планети Барвистої Музики» підтверджує, що молодші школярі легко, ефективно і міцно засвоюють теоретичний матеріал посібника.

У зв’язку з цим важливим завданням комплексу я вбачаю в тому, щоб допомогти педагогу по-новому подивитись на викладання музично-теоретичного матеріалу, вдихнути в нього життя казкових героїв і барви оточуючого світу, наповнити яскравим, захоплюючим емоційно-образним змістом, зв’язати з життям і практичною діяльністю, допомогти дитині досягти успіху при виконанні завдань з теорії музики, подолати «теоретичний-бар’єр».

Як свідчить досвід використання навчальних посібників «Планета Барвистої Музики», крім вирішення поставлених завдань вони виконують ряд позитивних функцій:

- пропонують навчальний матеріал в цікавий, захоплюючій, привабливій для дитини формі (не обмежуючи при цьому творчої ініціативи учителя);

- створюють умови для значної економії часу на уроці за рахунок перенесення частини завдань на самостійне виконання вдома (наприклад, текстів пісень, складання розповідей за малюнками, розгадування кросвордів, письмові і практичні завдання, малювання і розфарбовування, розучування віршів та ін. );

- дають можливість реалізації індивідуального підходу до учнів шляхом оптимального підбору і «дозування» завдань посібника;

- дозволяють дитині - проявити свою індивідуальність, а учителю-пізнати підростаючу людину, відкрити нові грані особистості;

- пропонують ефективні і «швидкі» форми контролю засвоєння знань;

- допомагають перетворити музичні заняття в справжні уроки мистецтва, відчути і наочно побачити синтез музики, літератури, живопису;

- «скорочують відстань» між уроками, дозволяючи дитині в будь-який час «повернутися» до вивченого матеріалу;

- розкривають резерви музичного виховання для розвитку естетичної, емоціональної, інтелектуальної сфери особистості.

Основою комплексу «Планета Барвистої Музики» є серія навчальних посібників.

Навчальний комплекс складається із окремих «блоків» – підручників - зошитів, відносно автономних, і в той же час, тісно пов’язаних між собою.

Вибір для посібника з музики такої нетрадиційної форми як підручник – зошит був зумовлений рядом міркувань.

По-перше, така форма навчального посібника робить просто неможливим пасивне читання, постійно спонукаючи дитину активно мислити, шукати, діяти.

По-друге, саме така форма забезпечує найбільшу різноманітність завдань (видів діяльності), що підтримує дитячу цікавість і формує широкий спектр