Реферат: Вступні уроки в 10-11 кл. (2011-2012 н р.)

Вступні уроки в 10-11 кл. (2011-2012 н.р.)


Увага!

Кількість поданих дидактичних матеріалів свідомо збільшено.

Вибравши те, що можна використати на вступному уроці,

інші матеріали словесник зможе використати принагідно.


Підготувала

Олександра Глазова.

10 клас

Рівень стандарту

Тема: Функції мови і мовлення: комунікативна, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості.

Мета: поглибити знання про функції мови та мовлення, пояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості; спонукати до роздумів над необхідністю мовної самоосвіти та безперервного самовдосконалення, розвивати логічне мислення, культуру усного й писемного мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас, виховувати повагу до української мови.

^ Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник1, таблиця, проектор.

http://www.mon.gov.ua/pidruchniki10/ukr-mova.pdf


Зміст уроку


І. Організаційно-психологічний момент.


* Знайомство з новим підручником.

Читання передмови.

Ознайомлення з використаними в підручнику умовними позначеннями (знаками-символами).


ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

*Робота з підручником. Колективне виконання вправ 1,2.

*Опрацювання таблиці.


^ ФУНКЦІЇ МОВИ

КОМУНІКАТИВНА

(СПІЛКУВАННЯ)


за допомогою мови люди обмінюються думками, діляться досвідом, висловлюють свою волю, бажання, почуття

ПІЗНАВАЛЬНА

(КОГНІТИВНА)

світ людина пізнає не стільки власним досвідом, скільки через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, узагальнено знання

КУЛЬТУРОНОСНА

(КУМУЛЯТИВНА)

через мову люди засвоюють культуру рідного та інших народів, сприймають традиції, звичаї, фольклор, мистецтво

ЕКСПРЕСИВНА

(ВИРАЖАЛЬНА)

за допомогою мови людина виражає свій неповторний внутрішній світ, здобутки інтелекту, почуття та емоції

ЕСТЕТИЧНА

мова – джерело естетичної насолоди, вона допомагає сприймати світ через призму прекрасного, це основа розвитку різних видів мистецтва, мова фіксує естетичні смаки й уподобання людей


* Прочитати спроектовані на дошку речення. Яку з функцій мови витлумачує кожне з них? Як пов’язані мова та мовлення?


1.Кожна мова – то унікальне знаряддя пізнання світу (В. Радчук). 2. Мова – це не тільки символ розуміння, вона витворюється в певній культурі, певній традиції. І поки живе мова – житиме й народ, яко національність... (І.Огієнко‎). 3. Мова - це засіб переносити ідеї з мого до твого мозку, не вдаючись до хірургії (М.Амідон). 4. Людина має схильність спiлкуватися з собi подiбними, тому що в такому станi бiльше почуває себе людиною (І. Кант). 5. Неповторно звучить мелодія рідного слова. Але це не тільки предивні звуки, це й найтонші відтінки думок і переживань, адресовані нащадкам (З журналу). 6. Мова виражає і передає не лише думки, а й почуття, волю людей, а також стани свідомості, які називають естетичними переживаннями (З підручника).


ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.


* Робота в парах. Прочитати текст, сформулювати по чотири запитання за його змістом. Поставити ці запитання одне одному, дати на них відповідь. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Свою думку обґрунтувати.


Комунікативна функція мови — це функція спілкування. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. Існують і інші комунікативні засоби, наприклад, жести й міміка. Мовознавці навіть висловлюють думку, що спочатку люди спілкувалися за допомогою жестів і міміки, і лише згодом — звуковою мовою. Як доказ комунікативної придатності жестів та міміки можна навести пантоміму. Однак у людському спілкуванні жести й міміка є лише допоміжними, супровідними щодо звукової мови засобами.

Допоміжними засобами спілкування можна назвати музику й живопис, але замінити мову вони не можуть. У кожної людини музика й живопис викликають різні почуття й думки. А от спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому-то мову вважають найважливішим засобом людського спілкування.

Комунікативну функцію виконує не тільки звукове, тобто усне мовлення, а й написані чи надруковані тексти.

Мова, якою не спілкуються, вмирає. Без мовлення не може бути мови. Зі смертю мови вмирає і народ, що був її творцем і носієм, умирає жива культура, створена цим народом і мовою, а писемна та матеріальна культура губиться у віках і забувається. Народ, що втратив свою мову, втрачає і весь той духовно-культурний світ цінностей, що витворився на ґрунті його мови. Але втративши все своє, надбане віками, асимільований народ ніколи не зрівняється з сусідом, чию мову він прийняв, бо він втратив національний ґрунт і гідність, він є менш вартісний, вторинний. Ось чому слід не тільки на словах визнавати право української мови на широке вживання в суспільному житті, а й повсюдно спілкуватися нею, аби мова жила повнокровним життям (За О.Федик).

Словник. Асиміляція (від лат. assimilatio – уподібнення) – процес, за якого сформовані етноси, опинившись у середовищі іншого народу, переймають його мову і культуру, зливаються з ним, асоціюють себе з цим народом. Може супроводжуватися явищем маргінальності, що властиве групам та індивідам, які втратили зв’язок зі старою культурою, але не повністю сприйняли риси нової культури. Цей процес може підтримуватися ще й слабким володінням новою мовою (Зі Словника термінів міжкультурної комунікації).


*Попереджувальний диктант.


1. Мова – засіб спілкування. Але мова – це ще й великий емоційний скарб. Почуті в чужомовному оточенні слова рідної мови здатні викликати в людини стан особливого хвилювання, відчуття родинної близькості. (С.Єрмоленко). 2. Істинна рушійна сила – це правильно вибране слово. Як тільки ми знаходимо одне з таких проникливих правильних слів, відповіддю стає духовний та емоційний підйом (Марк Твен). 3. Кожна людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу від покоління до покоління, сприймаючи разом з мовою пісні, казки, жарти, легенди, думи, перекази, історію, промисли, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації (З підручника).

* Витлумачити вислови

Мова - генофонд культури (Олесь Гончар);

Мова для культури – те саме, що центральна нервова система для людини (С.-Є.Лец).


*Робота з підручником. Колективне виконання вправи. 3.


* Пояснення вчителя.

У лінгвістиці мову розглядають переважно у двох аспектах:

як соціальне явище (мова слугує потребам мовної спільноти та забезпечує спілкування між індивідами);

як явище особисте (засіб вираження думок та бажань індивіда).

У першому випадку мова є результатом діяльності суспільства, «громадським ресурсом», що забезпечує життєдіяльність тієї чи іншої мовної спільноти. У другому - мова - важливий чинник створення особистої та соціальної ідентичності індивіда; мовні звички та уподобання є відображенням його біографії, досвіду, рівня мовленнєвої та загальної культури, духовності, свідомості. Внутрішній «голо­с», який постійно звучить у людині, формує її внутрішній світ, що надзвичайно важливо для самоідентифікації особистості, за допомогою мови викристалі­зовується психологія поведінки кожного, здій­снюється внутрішня психологічна кореляція, окре­слюється певний «вектор» психологічного скерування особи.

Мовлення кожної людини глибоко індивідуальне, воно відображає її особистісне наповнення. Як зазначає В.Федоренко, це дало змогу мовознавцям виділити таке поняття, яв ідіолект (своєрідність мови окремого індивіда) та концептосфера (концептуальна картина світу індивіда, відображена в його мовленні).

Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітива Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує.


*Прочитати. Як подані зразки мовлення характеризують персонажів літературних творів? Який зміст ви вкладаєте в слово «суржикомовець»?


1. Як заходиш і бачиш Наталку з бандурою – зразу понімаєш: в українську культуру прийшов. Для наших дідів і не только – балдьож (І.Марченко. «Музей нашої пам’яті»). 2. Ти Леську з тридцять другої групи в училищі помниш? Крашена така, нічо особенне! Так вона тепер в Італії, в цій, ну такий город з водою тіпа як Вєнєция, знаєш? У неї там місто в платном туалеті – просто сидіти весь день. І получає нормально… (Ю.Андрухович. «Дванадцять обручів»). 3. Не звіть мене по-сільському – Петрику, а звіть по-городському – Петя! Інакше я з вами разговарувать не стану (В.Шевчук. «Стежка у траві. Житомирська сага»).

* Чи згодні ви з поданими нижче висловами? Поясніть.

^ Мова та мовлення – найперші характеристики людини.

Кожен iз нас має свiй мовний «портрет», мовний «паспорт», у якому вiдображено всi параметри нашого Я – нацiонально-етнiчнi, соцiальнi, культурнi, духовнi, вiковi.

* Прокоментуйте рядок з поезії О.Забужко: ^ Роздвоєний язик, у мовах плутаючись, гірко шекерявить. Чи стосуються ці слова суржику? Поясніть.


* З’ясуйте за словником пряме й переносне значення слова «суржик». Мовний суржик чи інтерфероване мовлення переважає у вашому місті (селі)? Яка цьому причина? Чи згодні ви з автором тексту щодо засобів боротьби із суржиком? Поясніть.


Суржик – негативне, розкладове явище. Але це хибна думка, яку навіть енциклопедія озвучує, що в нас мільйони людей розмовляють суржиком, це не відповідає дійсності. Суржиком, оцією мовною мішаниною розмовляє відсотків 15 українців у перехідних зонах, і їхня кількість збільшується, переходячи з Центральної України в Східну. Суржик треба відрізняти від так званого інтерферованого мовлення.. Ющенко, Янукович, Тимошенко і Кучма говорять інтерферованим мовленням, тобто з великим впливом російської. У Тимошенко є «акання» (кааліція). Суржик - це коли в людини дві мови як одна. Але його легко можна вивести, якщо наситити інформаційний простір українською літературною мовою (За Л.Масенко).


*Що утворює інформаційний простір держави? Яка мова переважає в інформаційному просторі України? Свою думку проілюструйте прикладами.

* Які з відомих вам артистів експлуатують образ суржикомовця? Що вони хочуть, на вашу думку, цим увиразнити?


* Робота в парах. Прочитайте. З якою з поданих оцінок ви згодні? Якою мірою? Поясніть.


І. Андрій Данилко – талановитий хлопчина. І його образ Сердючки непоганий, але якби у своїх виступах він спілкувався не з російськими зірками, які говорять чистою мовою, а він суржиком, а навпаки, з українськими, то люди би навчалися говорити правильно українською, тобто в них у підсвідомості закладалася б українська як нормативна правильна мова. А так суржик провідниці переноситься на українську (За Л.Масенко).

ІІ. Одна з усеукраїнських FM-станцій свого часу розпочала акцію протесту проти участі Андрія Данилка в Євробаченні, наголошуючи на тому, що його поява на міжнародному пісенному фестивалі обернеться для України «культурною катастрофою та втратою авторитету й поваги з боку європейців». Організатори акції виголошували заклик «Ні Євросердючці! Нам не потрібна така перемога!» та закликали громадськість підтримати акцію протесту. Конгрес українських націоналістів підкреслив, що, на їх думку, цей персонаж є втіленням «малоросійщини» і ганьбить Україну. Чимало українців сприймають творчість Данилка як шоу для відсталих, людей, які не вміють і не хочуть мислити (З інтернет-форуму).


* Сформулювати своє ставлення до суржику. Чи всі, хто спілкується суржиком, малоосвічені люди?

*Прокоментувати слова мовознавця О.Рудякова: Я не закликаю говорити  суржиком, я не закликаю бути безграмотним і не знати норм кожної з мов. Я закликаю розмежувати ті явища в суржику, які обумовлені малограмотністю, і ті явища, які обумовлені можливістю для носія двох мов обирати найбільш влучні словаї, найбільш комфортні засоби вираження граматичних значень.


* Робота в групах. Прочитати уривки з журнальних публікацій. Як характеризує авторів текстів їхнє ставлення до мовного питання? їхнє мовлення? У формі відкритого листа висловити згоду або незгоду з автором тексту. Прочитати й обговорити лист у класі.


^ Для І групи.

Мову не можна прокип'ятити і тримати законсервованою в трилітровій банці. Вона там скисне. Мова - ріка, вона тече, куди їй заманеться, а якщо на її шляху споруджують греблі, знищують джерела чи намагаються спрямувати в інше русло, вона або затхнеться в болоті, або ж прорве ті греблі. Сьогодні, на жаль, у нас немає ніякої державної мовної політики - лише істеричні крики «рятуйте!» або зачумлене самозомбування: «наша мова калинова!». Ми вже до того заговорили цю тему, що вона не викликає в людей жодної реакції. І чомусь завжди шпетимо народ, він, мовляв, не хоче вивчати гарну, чисту українську мову. І чомусь завжди ставимо на протилежні береги «літературну мову» і «мову народу», «живу, побутову мову» так, нібито це якісь ворогуючі сторонни. І чомусь завжди намагаємося «підтягнути» простий люд до мови «правильної». А хто сказав, що вона така вже правильна, ота, затверджена в кабінетах і вписана в словники?
Людей ніхто й ніколи не змусить говорити прокип'яченою мовою, і що більше ми будемо їх силувати це робити, то більше їх буде відрікатися від неї взагалі. Процес мовотворення має бути зворотнім: не вчити народ, а вчитися в нього, не нав'язувати людям відібрані, висушені і передерті на жорнах мовних інститутів слова й звороти, відкидаючи при цьому все, що не проходить через псевдонаукове решето, а прислухатися до простих людей-мовотворців і не боятися узаконювати, затверджувати, вносити у словники ту мову, якою споконвіку балакали, балакають і будуть балакати наші люди!

І як же тільки не обзивають ті бідні слова - і покручами, і суржиком, і мовним сміттям, і найголовнішим звинуваченням - русизмом, калькою з російської... «Калька з російської» - це як вирок сумнозвісної «трійки», після нього - розстріл! (За В.Трубаєм).


^ Для ІІ групи.

Людина і мова – дуже складний вузол стосунків. Тут і психологія, і соціологія, й географія з історією, і – не дай Боже – політика. У будь-якому разі мова є зусиллям, над нею треба працювати – хоч іноді, хоч трохи. А людина – істота лінива. Навіть рідною мовою розмовляє так, щоб не напружуватися, щоб карочє – обтинаючи слова, імена. Тєлік замість телевізор, вєлік замість велосипед, комп замість комп’ютер…

Люди лінуються вивчати мови, спілкуватись ними, читати. Людство на порозі того, щоб звести всю вербальну активність до натискання на своїх компах «лайк» та «ріпост». Та й айфони з айпедами, якими тепер користуються просунуті (але куди?) члени нашого суспільства, максимально відповідають цій перспективі – жмі пальцем, юзєр. Утім, щоб бути просунутим юзером, треба бодай англійську знати. Іноземними ж мовами говорити і читати ми тим більше лінуємося й не збираємося.


Я впевнений, що кожна наша людина хоча б трохи, хоча б якоюсь іноземною мовою та володіє. Але вона не хоче й не буде нею говорити, бо їй в облом. Оце і є пояснення: в облом – і все. Тому нас усі кому не ліньки намагаються нагнути. Тому що нам усе в облом. Усе, що вимагає зусиль. В облом навчатись, в облом розвиватись, в облом узяти і раз та назавжди покінчити з цим потворним обломом.

От і деякі наші російськомовні співвітчизники. Сказали б щиро – нам українська в облом, і жодних мотивацій більше не треба. Хіба ми не люди, не зрозуміємо? Навіть кіно українською їм дивитися в облом, не те, щоб ще й книжку в руки взяти. Така от запущена відсталість. Однак, щоб її прикрити, а з нею й лінощі, і легкодухість, і всю цю класичну російську обломівщину, вони вигадують якісь ідейні месиджі. Вигадують наступ на свої права – і самі йдуть у наступ. Переконують себе та собі подібних у тому, що української мови взагалі немає, й самі ж починають у це вірити (За Ю.Андруховичем).


^ Для ІІІ групи.

Дуже небезпечною, на мій погляд, є нині боротьба за так звану «чисту» українську мову, коли з неї «проганяють» діалектизми, архаїзми, слова високого стилістичного регістру (піснь, небеса, вишній, днесь...), вони, мовляв, «незрозумілі». Але ж високе покликання мови передусім у тому, щоб людина множила кількість душевних струн, а не одну лиш «інформативну» струну плекала, щоб на рівні слова відчувала єдність поколінь, свого роду. Утім, не тільки в нас праця душі тепер не вельми шанована — світ здебільшого прагматичний: у естетичній сфері переважають видовища, споглядання (екран, шоу, віртуальна реальність), що не вимагає праці душі.

Мовну практику, чуття мови формують, на жаль, не оригінальні чи перекладні твори, а радше те, що чуємо: радіо та телепередачі, реклами, телевізійні серіали. Гадаю, нині маємо три найболючіші «точки» нашого мовного організму, і всі вони пов’язані з безпосереднім впливом російської мови. Дедалі частіше звертаємося до описового ступенювання прикметників (більш, найбільш), хоч для української мови притаманне суфіксальне: «ширший», а не «більш широкий», «наймилозвучніший», а не «більш милозвучний». За сучасним правописом, ті форми рівноправні. Постійно чуємо важкі «канцелярські» штампи у вигляді чужих українській мові пасивних конструкцій: «мною було сказано», «президентом підписано», «комісією встановлено». Ми вже майже втратили нашу прекрасну дієслівну форму — заклик, без чого й уявити собі годі українську пісню: «Роздуймо, браття, вогонь багаття», «Заспіваймо пісню веселеньку», безліч інших. Це не тільки граматична категорія, у ній — відлуння нашої історії, ментальності, бо це ж не наказ (як трактують цю форму нові наші правописи), а заклик, голос громади. Сьогодні ж тільки-но заклик, як у російській, — «давайте», навіть на найвищому державному рівні — «тож будемо гідні», замість «будьмо ж гідні», «давайте не будемо забувати», замість «не забуваймо».

Самі «чисті» українські слова — це ще не українська мова. Важливо, як ті слова «в’яжемо» — згідно із природою нашої мови чи мови чужої. Визначальною ж рисою нашої «солов’їної» мови є милозвучність, виняткова увага до сув’язі слів, їхнього ритмічного рисунку. Навіть звична фраза має «лягати» на душу, виховувати смак до мови. Хіба можна мати чуття мови, подаючи, скажімо, як паралельну форму до зручніший» — «більш зручний»? Лунають пропозиції «навести порядок» у подвоєнні приголосних: в українській мові, мовляв, подвоєння не відчувається. Але ж ідеться не про приголосні, а про голосні, що творять звуковий образ мови. Перед подвоєним приголосним вони подовжуються: одна річ «беладонна», інша — «беладона». У першому випадку — слово протяжне, співуче, у другому — якесь наче вкорочене, безбарвне. Уже й «Мадонна» пропонують писати з одним «н»… (А.Содомора, перекладач).


^ V. Підбиття підсумків уроку.


Робота з підручником. Колективне виконання вправи 4.


* Диктант із коментуванням.

1. Знання інших мов збагачує людину. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти Людина. Але пам’ятаймо: найбільш конкурентноспроможні нації - одномовні, бо в них більший суспільний капітал. На щастя, в Україні відсутній етнічний антагонізм і прості люди не мають проблем у спілкуванні між собою різними мовами (М.Бойко). 2. Проблема розвитку будь-якого суспільства, його успіхів і благополуччя визначається досконалістю мислення. Мислення формується законами мови як цілісної системи. І на сьогодні мова є найбільшою силою інформаційного впливу на стан інтелектуального здоров’я суспільства та досягненя ним благополуччя на всіх рівнях життя народу і держави. Мова - це вербальна зброя нації (З журналу). 3. Мовознавці попереджають: суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує скалічити і мову, і самого суржикомовця (З журналу). 4. Мова - головне знаряддя соцiалiзацiї, тобто перетворення бiологiчної iстоти на соцiальну, на члена певного суспiльства. Мова бере участь у твореннi людини (З підручника).

* Витлумачити значення вислову: ^ Чим менше індивід знає слів своєї мови, тим швидше він з асимілюється (М.Шаповал).

* Що означає вираз україномовний нігілізм? Чи поширене це явище у вашому оточенні? Чим воно шкідливе?


^ VІ. Домашнє завдання. Підготувати відповіді на запитання на с. 8.

Прокоментувати вислів лауреата Нобелівської премії, мексиканського поета Октавіо Паса: ^ Слово – це сама людина. Нас зіткано зі слів.


Академічний рівень


Тема. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови (практична) і стилістика мовлення (функціональна), їх відмінність (2 год).

Мета: дати поняття про загальнонародну мову та літературну мову, мовну норму та мовний варіант, культуру мови та культуру мовлення, розмежувати мовлення правильне і мовлення комунікативно доцільне; розвивати логічне мислення, увагу до системи вимог щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності; виховувати повагу до рідної мови.

^ Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник2, проектор, таблиця.

http://ostriv.in.ua//downloads/New_Books/ukr_mova10.pdf


Словничок використовуваних на уроці термінів

^ Загальнонародна мова – сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошення, що їх використовують люди, для яких мова є рідною. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, професійну лексику, жаргони тощо.

^ Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що постає на основі її писемної форми і в усному й писемному виявах обслуговує життя нації: державну діяльність, законодавство, науку, культуру, художню літературу, театр, засоби масової інформації.

^ Мовна норма – мовний варіант у сфері вимови, слововживання, словозміни, закріплений практикою та рекомендований до вживання.

Мовне правило – наукове осмислення, визначення, формулювання мовної норми. Саме норми літературної мови є підґрунтям правил, якими користуються в усному та писемному мовленні.

^ Культура мови - уміння правильно говорити й писати, добирати мовні засоби відповідно до мети та обставин спілкування, грамотно, логічно, точно й виразно передавати засобами мови свої думки, почуття й переживання.

^ Культура мовлення – система вимог щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності – усній і писемній. Належний рівень культури мовлення засвідчує розвинений інтелект та високу загальну культуру особистості.

^ Суржик - 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова».


Зміст уроку


І. Організаційно-психологічний момент.


* Знайомство з новим підручником.

Читання передмови.

Ознайомлення з використаними в підручнику умовними позначеннями (знаками-символами).


ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.


ІІІ. Підготовка до вивчення нового матеріалу


*Робота з підручником. Колективне усне виконання вправи 1.


*Прочитати спроектовані на дошку речення. Про який вид мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з речень? Назвати види мовленнєвої діяльності, за допомогою яких здійснюється мовленнєве спілкування. Чому мова й мовлення нерозривні? Поєднання яких видів мовленнєвої діяльності являє собою спілкування?


1. Будь здібний до слухання, обмірковану давай відповідь (З Біблії). 2. Люблю говорити – це допомагає думати (Т.Еліот). 3.Що є читання, як не поступове осягнення думок іншої людини? (О.Памук). 4. Я пишу, щоб зрозуміти, що я думаю (Д.Бурстин). 5. Невміння слухати відриває людину від світу людей (Е.Кант). 6. У вигляді друкованого слова думка стала безсмертна (В.Гюго). 7. Люди надто багато працюють за комп’ютерами, вони забагато говорять замість того, щоб слухати й чути одне одного (Рей Бредбері).

* Про які функції мови йдеться в реченнях? Які ще функції мови ви знаєте? Звіритися з поданою в кінці підручника таблицею.


ІV. Сприйняття нового матеріалу.


*Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу.


Спілкування – це передавання певної інформації, обмін нею між людьми.

Процес спілкування являє собою різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. Форми спілкування бувають різні: полілог (групова розмова), діалог (розмова двох людей), монолог (наявність співрозмовника не обов»язкова). Отже, мовлення – це діяльність, пов»язана з функціонуванням мови, це спілкування засобами мови, тобто через посередництво мовних одиниць. Мова і мовлення нерозривні.

Розмежовують поняття загальнонародна мова і літературна мова.

Загальнонародна мова - це сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошення, що їх використовують люди, для яких українська мова рідна. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, професійну лексику, жаргони тощо.

Вищою формою загальнонародної мови є літературна мова.

^ Літературна мова - відшліфована форма загальнонародної мови, що постає на основі її писемної форми і в усному та писемному виявах обслуговує життя нації: державну діяльність, законодавство, науку, культуру, художню літературу, театр, засоби масової інформації. Сучасна українська літературна мова опрацьовується науковцями, письменниками та іншими діячами культури і науки.

Шанобливе та дбайливе ставлення до літературної мови є ознакою патріотизму й високої духовності.


^ V. Вправи на закріплення здобутих знань.


*Робота з підручником. Усне виконання вправи 2.


* Дати відповіді на запитання:

Які види мовленнєвих помилок вам відомі?

Які помилки трапляються у вашому мовленні? у мовленні ваших однокласників?

Як ви ставитеся до помилок у мовленні?

Наскільки важливо володіти літературною мовою? Чому?


*Робота з підручником. Усне виконання вправи 3.


*Прочитати. Пояснити відмінність між поняттями культура мови та культура мовлення.


Важливим поняттям мовознавства є варіативність.

Варіанти - це паралельні форми існування мовних одиниць. Серед мовних варіантів виділяють : варіанти звука, фонетичні варіанти слова (униз/вниз), словотвірні варіанти слова (олениця/олениха), варіанти морфеми (префікси з-/зі-/із), варіанти словосполучення (українська пшениця/пшениця з україни) і речення (Сказати слово/Сказано слово), варіанти фразеологізмів (підрізати/обтяти крила).

Мовна норма – мовний варіант у сфері вимови, слововживання, словозміни, який закріплений практикою та рекомендований до вживання як обов’язковий. Порушення мовних норм утруднює спілкування.

Саме з поняттям мовної норми нерозривно пов’язана літературна мова. Адже літературна мова – це унормована та відшліфована форма загальнонаціональної мови.

^ Мовне правило - це наукове осмислення, визначення, формулювання мовної норми. Саме норми літературної мови є підґрунтям правил, якими користуються в усному і писемному мовленні.

Нормативність мови, її відповідність тим вимогам, які ставлять перед мовою в суспільстві, вивчає розділ мовознавчої науки «Культура мови». У цьому розділі науки про мову розглядають питання мовних норм і доцільності вживання мовних засобів залежно від мети й умов спілкування.

Інше значення терміна культура мови - уміння правильно говорити й писати, добирати мовні засоби відповідно до мети й обставин спілкування, грамотно, логічно, точно й виразно передавати засобами мови свої думки, почуття й переживання. Мові високої культури властиві багатство словника, різноманітність граматичних форм і синтаксичних конструкцій, логічна стрункість і виразність.

Таким чином, розрізняють мовлення правильне (таке, що відповідає мовним нормам) і мовлення комунікативно доцільне (скероване на максимальне досягнення мети спілкування).

^ Культура мовлення - це система вимог щодо вживання мови і мовленнєвій діяльності – усній і писемній. Належний рівень культури мовлення засвідчує розвинений інтелект та високу загальну культуру особистості. Культура мовлення забезпечує високий рівень спілкування, ушляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенн. Загальної культури особистості та суспільства в цілому. Плекати культуру мовлення - обов’язок кожного.

Отже, літературна мова - це оброблена, унормована форма загальнонародної мови. Саме унормованістю літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови: діалектам, жаргонам, просторіччю. У писемному та усному різновидах вона обслуговує культурне життя народу.

Українська літературна мова постійно розвивається й збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов»язкових для всіх мовців літературних норм (З підручника.)



*Навчальний диктант. Визначити стиль висловлювання. Сформулювати за його змістом три-п’ять запитань.


І. Національна мова і літературна мова не є тотожними. Між цими двома феноменами складний зв'язок. Літературна мова - штучний витвір провідних мислителів, художників слова. Вона потребує нормалізації, тримання стрижня, збереження монолітної єдності, що керується чинним правописом як кодексом (законом). Якщо для пересічних мовлян форми вільніші, то для самої системи мови вони є невблаганними.

Формами існування національної мови є літературна мова, діалекти, фольклор і розмовна мова.

Правопис – це частина мови, її формальне, лінійне відбиття, відкрита система.

Мета досліджень феномена мови - це вивчення форм існування національної мови в системі етнокультурних вартостей (літературна мова, діалекти, розмовна мова, фольклор). (За С.Костянтиновою).

ІІ. Мова - один з основних націєтворчих принципів. Доки під впливом певних історичних процесів не буде створено єдину, старанно оброблену літературну мову, мову офіційних документів, мову наукової термінології, мову журналів, часописів, газет, мову модерної художньої літератури, доти жоден народ не може претендувати на те, щоб називатися нацією.

Літературна мова створюється сторіччями. У процесі мовотворчості бере участь багато людей. Це передовсім літератори: письменники, поети, а також науковці, політики. Проте є окрема група людей, без яких справу цю неможливо завершити, це - лексикографи. Мова має бути пропущена крізь густе сито, аби відсіяти усі плевели, необхідно звести мову до спільного знаменника, усунути розбіжності. Словники виконують і іншу функцію - зберігають велетенські скарби народної мови, ознайомлюють з тими скарбами велику кількість людей (З журналу).


* Пояснювальний диктант. Витлумачити відмінність між культурою мови та культурою мовлення.


1. Культура мови починається із самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується і розвивається тільки тоді, коли носіям мови не байдуже те, як вони говорять і пишуть, як сприймають їхнє мовлення. 2. Культура мови тісно пов’язана з формуванням мовної свідомості народу (Г.Гайович). 2. Культура мовлення – це система вимог, регламентацiй стосовно вживання мови в мовленнєвiй дiяльностi (уснiй i писемнiй). Належна культура мовлення – це свiдчення розвинутого iнтелекту i високої загальної культури особистостi (В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький). 3. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини, так і суспільства в цілому. Тому кожний з нас повинен дбати про свою мовну культуру і вимагати цього від інших. (О.Ряска). 4. Усі ми, на жаль, далекі від ідеального мовлення. Не раз і сам себе ловлю на помилці. А скільки разів не помічаю, недобачаю власних мовних вад! Та коли мене вже «підловлять» на тих помилках і виправлять, завжди щиро дякую за це. Принаймні ніколи не відмахнуся роздратовано: «Хіба не однаково, як я говорю? Аби лише мене зрозуміли...» (А.Бортняк).


* Пояснити слова В.О.Сухомлинського: ^ Мовна культура - це дзеркало духовної культури


* Диктант із коментуванням.


Культура мовлення проявляється передовсім у такому основному її аспекті, як нормативнiсть. Нормативнiсть – це дотримання правил усного i писемного мовлення: правильне наголошування, iнтонування, слововживання, будова речень, дiалогу, тексту тощо. Нормативнiсть – це, так би мовити, «технiчна» сторона мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартiв.

Мова наша багата, їй властива розвинена синонiмiка та варiантнiсть на фонетичному, лексичному i граматичному рiвнях. Наше завдання – розвинути в собi здатнiсть оптимального вибору мовних засобiв вiдповiдно до предмета розмови, спiврозмовника, мовленнєвої ситуацiї.

Умiй слухати себе та iнших з погляду нормативностi. Будь вдячний тому, хто виправляє твої мовленнєвi помилки. Свої ж зауваження, поради та рекомендацiї iншим роби тактовно, делiкатно (В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький).


* Прокоментувати вислів: ^ Норма виконує роль фільтра при рухові від системи мови до мовлення.


* Опрацювати таблицю.


^ Як зазначає політолог О.Медведєв, до числа 25-ти основних життєвих проблем, що їх непокоять, мовне питання (зокрема проблему надання державного статусу російській мові) відносять лише 7% громадян України. Однак проблема російської мови, попри очевидну непріоритетність, стала символічно знаковою при визначенні позиції виборців щодо політичних сил.

Словник. Креольська мова (фр. creole від ісп. criollo – нащадки, наступники) – мова, яка сформувалася на основі піджинів і стала рідною (першою) для певного кола її носіїв. Розповсюджена в Африці, Азії, Америці, Океанії. Граматика такої мови максимально спрощена, словозмінна парадигматика відсутня, фонологічна система формується на основі спрощення фонологічної системи мови-джерела. Піджин (спотворена форма англ. business - справа) - тип мов, що сформувався шляхом значного спрощення національних мов, які використовувались як мови-посередники в поліетнічних суспільствах. Відомо близько 50 піджинізованих форм мови. В основному вони функціонують в Південно-Східній Азії, Океанії, Африці, Америці.Субмова - (Зі словника термінів міжкультурної комунікації).


*Бесіда.

Чи можна сказати, що на стан української мови впливає розгорнута проти України інформаційна війна? У чому це виявляється? (Під терміном «інформаційна війна» розуміють масоване просування вигідної комусь інформації і замовчування невигідної, а також тенденційну інтерпретацію поточних подій. Нинішнє пресування свідомості українців ідеями меншовартості, страху і безперспективності нагадує пропагандистську кампанію з метою зниження вартості підприємства перед його дешевою приватизацію).

Чи пов’язана мовна агресія з інтернаціоналізмом? (Інтернацiоналiзм – це не бажання допомогти iншому позбутися своєї мови, а навпаки, бажання i вмiння бути корисним у розбудовi його мови, розширеннi сфер її вживання, її розквiтi. Інтернацiональне не iснує само по собi як ненацiональне, наднацiональне чи антинацiональне. Воно iснує тiльки в нацiональному як загальне в окремому, як його частина. Чим багатше i рiзноманiтнiше нацiональне, тим глибше i змiстовнiше iнтернацiональне).

Як сприймаються в добу глобалізації слова Григорія Сковороди: «Русь неруська бачиться мені диковинкою, подібно до того, коли б народилася людина з риб’ячим хвостом або з собачою головою. Всяк мусить пізнати свій народ і в народі себе. Чи ти рус?.. Будь ним… Чи ти лях? Лях будь. Чи ти німець? Німечествуй. Француз? Французюй. Татарин? Татарствуй. Усе добре на своєму місці і в своєму лиці, і все красно, що чисто, природно, що не є підробкою»? Поясніть.

Чи згодні ви з висловом ^ Людські взаємини завжди багатоканальні, кожний землянин так чи інакше – перекладач і поліглот? Якою мірою?

Наскільки важливим для стану української мови є створення україномовного Інтернет-середовища? По