Реферат: Ематика випускних робіт, творчих проектів І рефератів для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників: Інформаційно-методичний посібник / Т

Управління освіти і науки

Луганської обласної державної адміністрації

Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти


ТЕМАТИКА
випускних робіт, творчих проектів і рефератів для слухачів курсів
підвищення кваліфікації педагогічних працівників


Інформаційно-методичний посібник


Луганськ

2006


Тематика випускних робіт, творчих проектів і рефератів для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників: Інформаційно-методичний посібник / Т.М. Сорочан, А.О. Данильєв, О.М. Рудіна, М.І. Тіхонова, В.К. Терещенко, О.С. Дубовик, В.М. Завадич. — Луганськ, 2006. — ____с.

Укладачі:

Т.М. Сорочан

—

ректор Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор педагогічних наук, доцент.

А.О. Данильєв

—

проректор із навчальної роботи Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат історичних наук, доцент.

О.М. Рудіна

—

проректор із науково-методичної роботи Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент.

М.І. Тіхонова

—

завідувач кафедри філософії і соціології освіти Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат психологічних наук, доцент

В.К. Терещенко

—

завідувач кафедри соціально гуманітарних дисциплін і методики їх викладання Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат історичних наук, доцент.

О.С. Дубовик

—

завідувач кафедри природничо-наукових дисциплін і методики їх викладання Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент.

В.М. Завадич

—

завідувач кафедри розвитку дитини Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент


В інформаційно-методичному збірнику подані тематика, списки літератури та методичні рекомендації щодо виконання слухачами курсів підвищення кваліфікації випускних робіт, творчих проектів та рефератів. Ці матеріали будуть корисними слухачам курсів підвищення кваліфікації, педагогічним працівникам усіх категорій.


^ Друкується за рішенням Вченої ради Луганського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
(протокол №5 від 23 червня 2006 р.)


Рекомендовано Управлінням освіти і науки
Луганської обласної державної адміністрації освіти

ЗАТВЕРДЖЕНО
Вченою радою Луганського обасного інституту післядипломної педагогічної освіти
23 червня 2006 р. (протокол №5)
^ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо виконання слухачами курсів підвищення кваліфікації випускних робіт, творчих проектів і рефератів

Курси підвищення кваліфікації педагогічних кадрів — основна форма навчання, яка забезпечує взаємодію всіх складових системи безперервної педагогічної освіти, розкриває слухачам шляхи використання теоретичних знань у їхній практичній діяльності, з метою удосконалення професійної майстерності.

В основу змісту та організації курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників покладено такі нормативні документи: Закон України “Про освіту”, Закон України “Про вищу освіту”, Державна програма “Вчитель”, Національна доктрина розвитку освіти, Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, Концепція профільного навчання в старшій школі, Наказ Міністерства освіти і науки України від 2.06.1993 р. №161 “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, Наказ Міністерства освіти і науки України від 7.08.2002 р. №450 “Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково педагогічних працівників вищих навчальних закладів”, Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.11.2000 р. №538 “Про затвердження Положення про республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти”, Типові навчально тематичні плани курсів підвищення кваліфікації вчителів початкових класів, вихователів дошкільних закладів, класних керівників, заступників директорів шкіл із виховної роботи при обласних інститутах післядипломної освіти (удосконалення вчителів) (Київ, 1995), Навчально тематичні плани та програми курсів підвищення кваліфікації вчителів предметників при обласних інститутах післядипломної освіти (удосконалення вчителів) та вищих навчальних закладах (Київ, 1997).

Система підвищення кваліфікації в Луганському інституті післядипломної педагогічної освіти складається з таких трьох форм навчання:

денна (за 72 та 144-годинними планами);

заочна (за 72-годинним планом);

дистанційна (за 72-годинним планом).

Навчання на курсах ведеться за навчальними планами та програмами, які складено на підставі типових навчально-тематичних планів Міністерства освіти і науки України та затверджено Вченою радою інституту. Плани денної, заочної і дистанційної форм навчання складаються з таких 5 розділів: гуманітарна підготовка, функціональна підготовка, фахова підготовка, індивідуально-творча робота, контрольно-оціночні заняття.

Крім того, навчальними планами підвищення кваліфікації передбачено виконання кожним слухачем випускної роботи або творчого проекту (вчителями, які претендують або підтверджують вищу чи першу кваліфікаційну категорію), реферату (вчителями, які претендують або підтверджують кваліфікаційну категорію “спеціаліст” чи другу).

Виконання цих робіт сприяє закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, отриманих у процесі навчання на курсах підвищення кваліфікації, виробленню умінь застосовувати знання при аналізі й характеристиці педагогічних об’єктів, процесів та явищ.

Змістом випускної роботи чи реферату можуть бути:

аналіз актуальних проблем за спеціальністю (математика, фізика, хімія, біологія, філологія, історія та ін.), освітніх або психолого-педагогічних проблем;

аналіз і характеристика інноваційних педагогічних систем;

аналіз комплексу науково-методичних проблем та явищ педагогічної теорії та практики (власного досвіду, досвіду колег своєї школи, району, міста). Маючи одну й ту ж назву, випускна робота і реферат мають відрізнятися постановкою проблеми, глибиною викладу, ступенем узагальнення матеріалу теми, яка розглядається. Якість роботи, її зміст і рівень багато в чому залежать від виконаної слухачами підготовчої роботи, яку умовно можна поділити на декілька етапів:

вибір теми випускної роботи чи реферату, з’ясування ступеня її дослідженості в літературі;

підбір літератури, складання бібліографічного списку;

вивчення літератури та інших джерел;

складання плану роботи.

Після ознайомлення із загальною і спеціальною літературою складається попередній варіант плану роботи. По ходу накопичення матеріалу та його систематизації план удосконалюється й корегується. Після завершення підготовчої роботи складається його остаточний варіант.

Структура роботи має такий вигляд: зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки.

Вступ дає загальне уявлення про роботу й містить такі основні моменти:

а) обгрунтування теми;

б) актуальність обраної теми, ступінь її дослідженості;

в) визначення мети та завдань роботи, виділення кола питань, які слід розглянути для найповнішого розкриття теми;

г) стислий огляд літератури та інших джерел.

^ Основна частина роботи складається з двох-чотирьох розділів, у свою чергу розбитих на параграфи. Кожний розділ має висвітлювати самостійне питання поставленої проблеми, параграф — окрему частину цього питання. Надзвичайно важливим є збереження логічного зв’язку між розділами (параграфами в розділі) і послідовність переходу від одного розділу до іншого. Зміст розділів і параграфів має відповідати їхній назві, закінчуватися висновками.

Висновки — остання частина роботи, яка містить загальні висновки щодо досліджуваної теми. Вони мають бути чіткими, місткими й короткими за формою. Нових фактичних даних, теоретичних положень у цій частині подавати не слід, доречно підкреслити перспективу розвитку проблеми в освітній практиці, а також запропонувати власні практичні рекомендації. Висновки констатують ступінь реалізації мети і завдань, які були визначені у вступі, а також теоретичну цінність виконаної роботи.

Творчий проект — це робота, яка висвітлює результат процесу моделювання діяльності учасників навчально-виховного процесу освітньої установи в умовах реформування загальної середньої освіти. Творчий проект може бути представлений у вигляді: авторської програми навчального курсу середньої загальноосвітньої школи; матеріалів тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів; планів-конспектів уроків; сценаріїв позакласних та позашкільних заходів; навчальних таблиць (у тому числі і в електронному вигляді); моделі управління навчальним закладом; системи методичної роботи школи тощо.

Тематика творчого проекту має бути актуальною, відповідати сучасному стану та перспективам розвитку педагогічної науки.

Творчий проект складається з двох частин: пояснювальної записки та комплекту текстового, графічного або ілюстративного матеріалу. Загальні вимоги до пояснювальної записки: чіткість та логічна послідовність викладу матеріалу, стислість та ясність формулювання творчого задуму проекту. Текстовий матеріал пояснювальної записки оформлюється відповідно до діючих стандартів.

Критерії оцінювання творчого проекту:

актуальність обраної теми;

ступінь вирішення поставленої задачі;

ступінь самостійності розробки;

можливість використання в роботі установ освіти.

Оформлення роботи

Допускається оформлення випускної роботи, творчого проекту, реферату в рукописному або надрукованому варіантах. Приблизний обсяг випускної роботи 2 друковані аркуші (48—50 сторінок рукописного тексту або до 30 сторінок друкованого тексту на машинці, або до 30 сторінок тексту комп’ютерного друку), реферату — 1 друкований аркуш (24 сторінки рукописного тексту або до 15 сторінок друкованого тексту на машинці, або до 15 сторінок тексту комп’ютерного друку).

Стандартний машинописний лист має до 30 рядків, надрукованих через 2 інтервали на одному боці; стандартний лист, набраний на комп’ютері, має до 40 рядків, надрукованих через 1,5 інтервали на одному боці (розмір шрифту 14 пунктів). Довжина кожного рядка — 62—66 знаків, новий абзац починається з відступу не менше 8—13 мм. Лист має такі поля: верхній — не менше 20 мм, нижній — не менше 20 мм, правий — не менше 10 мм, лівий — не менше 30 мм.

Робота відкривається титульним листом, на якому послідовно вказується: міністерство, назва інституту, кафедра, тема роботи, прізвище, ім’я, по батькові слухача курсів, посада і місце роботи, місто і рік написання роботи.

За титульним листом розміщується зміст роботи, в якому послідовно вказується вступ (без номера), назви розділів і параграфів (з відповідною нумерацією), висновки (без номера), список використаних джерел (без номера), додатки (без номера).

Важливу інформаційну роль у тексті роботи відіграє бібліографічний апарат — посилання на джерела й літературу, а також список джерел.

Бібліографічні посилання в тексті роботи та список джерел мають бути оформленими відповідно до вимог стандарту бібліографічного опису.

Кожне висловлювання, положення, статистичний матеріал, які цитуються, слід обов’язково підтвердити посиланням на джерела. Посилання, як і примітка, пов’язується з основним текстом роботи таким чином: після місця в тексті, яке вимагає вказівки на джерело, на верхній лінії рядка вказується цифра порядкового номера посилання. Та ж сама цифра ставиться в кінці сторінки перед посиланням, відділена від тексту лінією. Використовується, як правило, два варіанти нумерації посилань — на кожній сторінці нова нумерація або від першої на початку роботи до останньої сторінки. Можна також у тексті після цитати в дужках вказувати цифрами відповідний порядковий номер джерела, який відповідає запису в списку використаних джерел. У такому випадку в дужках вказується цифра, через кому — номер сторінки.

Для того, щоб грамотно оформити посилання, слухачам необхідно дотримуватися таких положень.

У тексті роботи знак посилання ставиться:

а) після цитати, якщо пояснюючий текст передує їй або вставлений у середину (7,8);

б) після пояснюючого тексту, якщо він іде за цитатою (9);

в) після слів, яких стосується посилання при відсутності цитати (10).

Знак посилання ставлять в кінці речення, якщо його не можна віднести до конкретних слів, або в кінці абзацу, тобто в логічно виправданому місці (11).

Слід дотримуватись такої послідовності знаків при посиланні: кома, крапка з комою, двокрапка й крапка ставляться після знаку посилання; знак питання й оклику, багатокрапка й лапки ставляться перед знаком посилання (7,8).

У тих випадках, коли цитата приводиться не дослівно, а в переказі, чи слухач хоче послатися на думку автора, то перед посиланням на джерело вживається скорочення “див.” (дивися) (12).

Якщо дається посилання на приведену цитату з джерела, яке на цей момент не можна знайти, то перед нею вживаються слова: “Цит.за:” (13).

Скорочувати слова в основному заголовку роботи, який указаний у посиланні, не дозволяється. Якщо після основного заголовку на титульному листі вказані дати, події або хронологічні рамки дослідження, то їх наводять після заголовку через кому (14). Кому не ставлять, якщо дати взято в дужки (5).

У підрядкових посиланнях обов’язковою є вказівка на місце й рік видання, тобто відомості про вихідні дані.

При повторних підрядкових посиланнях опис джерела дається в скороченій формі: вказується автор, назва, номер сторінки (21).Скорочення застосовуються в таких випадках:

а) перше і повторне посилання далі на один і той же твір на одній сторінці (15);

б) повторне посилання на цей же твір, подане на наступних сторінках (16);

в) повторні посилання на різні твори різних авторів, подані на тій самій сторінці (17);

г) первинні і повторні посилання на різні твори одного і того ж автора, подані на одній сторінці (18).

При цитуванні газет у підрядкових посиланнях вказуються їхні назви (без лапок), рік (лише цифрами), число й місяць або прізвище й ініціали автора, назва статті, рік, число і місяць (19). При цитуванні журналу вказується прізвище й ініціали автора, назва статті, рік, номер, сторінка (20).

У списку використаних джерел можна виділити два основних розділи:

1) джерела (опубліковані документи, матеріали);

2) література (в алфавітному порядку із зазначенням прізвища та ініціалів автора, повної назви роботи, місця видання, видавництва (при цьому слово “видавництво” й лапки у назві видавництва опускаються), року видання й кількості сторінок (22).

Вказуючи джерело, взяте з журналу та газети, слід зазначити автора, повну назву статті, назву журналу, рік видання, номер, сторінку (23).

При складанні списку використаної літератури слід враховувати, що кожне вміщене в цей список джерело повинне бути використаним у роботі.

Допоміжні чи додаткові матеріали, які затруднюють сприйняття тексту основної частини роботи, переносяться в додатки.

Кожний додаток має починатися з нової сторінки з вказівкою в правому верхньому кутку слова “Додаток” та мати тематичний заголовок. Якщо в роботі наявні декілька додатків, вони нумеруються арабськими цифрами (без знака №), наприклад: Додаток 1.

Зв’язок основного тексту з додатками здійснюється через посилання, які вживаються зі словом “див.”, наприклад: див. Додаток 1.
^ Приклади бібліографічного опису та оформлення
посилань, запису джерел у списку використаної літератури
Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навчальний посібник. — К.: Магістр-5, 1996. — С. 24.

Проскура Є.В. та ін. Як вчити дітей. — К.: Шлях, 1997. — С. 12.

Математика дошкольникам / А.К. Грибанова, В.В. Колечко и др. — К.: Рад. шк., 1986. — С. 78.

Нет безымянньых героев: Очерки / Сост.: А.И. Моргун. — Донецк: Донбасс, 1981. –С. 8.

Восстановление Донбасса (1946—1950): Документи й материалам / Рук. кол. сост. И.Ф. Курас. — К.: Политиздат Украины, 1986. — С. 17.

Навчаємо математиці. — К.: Освіта, 1994. — С. 73.

Как отметил Орест Субтельный в своей фундаментальной работе “Украина: история”, “Киевская Русь была самой большой политической формацией средневековой Европы”1.

“Нужно уметь читать на человеческом лице, — отмечал А.С. Макаренко, — на лице ребенка...”1.

“Без живого, трепетного, волнующего слова нет школы, педагогики”, — подчеркнул В.А. Сухомлинский в своей работе “Слово о слове”1.

Церковь оказывала огромное влияние на культуру Киевской Руси, — подчеркнул О. Субтельный в своей работе “Украина: история”1.

Крах комуністичної системи суттєво розширив кількість самостійних суб’єктів міжнародних відносин1.

Див.: Филиппов Є.М. Світ у розвитку. — К.: Генеза, 2004. — С. 38.

Цит. по: Кейлоу П. Принципы эволюции. — М.: Мир, 1996. — С. 72.

Славенов В.П. Внешняя политика Франции, 1974—1981. — М.: Международные отношения, 1981. — С. 179.

1Лаврентьева Г.П. Культура общения дошкольников. — К.: Рад. шк., 1988. — С. 42.

2Там же.

1Петров Р.В. Иммунология. — М.: Медицина, 1988. — С. 25.

1Петров Р.В. Указ. соч. — С. 26.

1Коровкин П.П. Неравенства. — М.: Наука, 1983. — С. 11.

2Фішман І.М. Методологічні питання. — К.: Рад. шк., 1985. — С. 42.

3Там же. — С. 44.

4Коровкин П.П. Неравенства (или: Коровкин П.П. Указ. соч.). — С. 13.

1Титаренко Т.М. Такие разные дети. — К.: Рад. шк., 1986. — С. 4.

2Титаренко Т.М. Хлопчики і дівчатка. — К.: Знання, 1989. — С. 83.

3Там же. — С. 84.

4Титаренко Т.М. Такие разные дети (или: Его же. Такие разные дети). — С. 5.

День. — 2005. — 25 жовтня.

Макаров А. Политреформа. Энтомологический аспект // Зеркало недели. — 2005. — 24 сентября.

1Сухомлинський В.О. На нашій совісті — людина // Початкова школа. — 1993. — №10. — С. 14.

2Щенев В.А. Проблемное обучение на уроках географии в 5 классе // География в школе. — 1995. — №2. — С. 51.

Демчук П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції. — С. 31.

Амонашвили Ш.А. Как живете, дети?: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1986. — 176 с.

 Лунячек В.Е. Ефективне використання інформаційного простору загальної середньої освіти регіону в процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів // Освіта на Луганщині. — 2005. — №2(23). — С. 47—51.
^ Кафедра філософії і соціології освіти ТЕМАТИКА
випускних робіт, творчих проектів, рефератів
і література для слухачів курсів підвищення кваліфікації директорів та заступників директорів шкіл з навчально виховної роботи ^ І. Філософія та соціологія освіти
Особливості розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Освіта як чинник суспільного розвитку в глобалізованому світі.

Співвідношення навчання, виховання й розвитку в структурі освітнього процесу.

Соціальні цілі та функції освіти.

Актуальні проблеми соціології шкільної освіти.

Освіта як підсистема культури.

Сутнісні характеристики освітнього процесу.

Культуротворча та менталітетоформуюча функції освіти.

Особистісні цінності як духовні надбання людини.

Особистісно орієнтоване виховання як нова освітня філософія.

Особистісно орієнтовані технології виховання.

Освітньо-виховний процес як соціокультурне явище.

Педагог в особистісно орієнтованому освітньому процесі.

Особистісно орієнтований освітній процес і проблеми становлення і розвитку особистості.

Шляхи реформування освіти в Україні.

Сутність гуманізації і гуманітаризації сучасної освіти.

Природовідповідність навчання.

Дослідницький підхід в освітньому процесі.

Сучасні проблеми вдосконалення навчання й освіти.

Виховний потенціал суб’єкт-суб’єктних відносин в освітньому процесі.

Філософські та психологічні засади особистісно орієнтованих технологій в освіті.

Дидактичні засади особистісно орієнтованих технологій в освіті.

Сутність і основні напрямки реформування освіти в Україні.

Дидактичні та психологічні засади інтерактивних технологій навчання.

Сучасні парадигми освітнього процесу.
Література
Бершадский М.Е., Гузеев В.В. Дидактические и психологические основания образовательной технологии. – М.: Центр «Педагогический поиск», 2003. – 256 с.

Бершадский М.Е. Ценности: управление формированием или искусство воспитания? / Теория и практика образовательной технологии. – М.: НИИ шк. технологий, 2004. – С. 5-47.

Бех І.Д. Виховання особистості / Особистісно орієнтований підхід: теоретико-психологічні засади. – К.: Либідь, 2003. – 278 с.

Бех І.Д. Виховання особистості / Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. Кн.2. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

Бойко А. Виховні суб’єкт-суб’єктні відносини вчителів і учнів // Рідна школа. – 2004. – № 4 – С. 4-9.

Виховні технології / Упоряд. В. Варава, О. Зоц. – К.: Ред. Загальнопед. газ., 2004. – 120 с.

Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века. – М.: Совершенство, 1998. – 608 с.

Гузеев В.В. Образовательные технологии: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.

Гузеев В.В. Теория и практика интегральной образовательной технологии. – М.: Народное образование, 2001. – 224 с.

Гузеев В.В. Планирование результатов образования и образовательная технология. – М.: Народное образование, 2001. – 240 с.

Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. – Харків: Ранок, 2003. – 136 с.

Гончаренко С., Мальований Ю. Гуманізація і гуманітаризація освіти // Шлях освіти. – 2001. – №  32. – С. 2-7.

Коротаева Е.В. Обучающие технологии в познавательной деятельности школьников. – М.: Сентябрь, 2003. – 176 с.

Кремень В. Освіта і наука України. Шляхи модернізації. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 1. – С. 6-16.

Концепція загальноосвітньої середньої (12-річна школа) // Нормативно-правове забезпечення освіти. – Х.: Основа, 2004. – Ч.1. – С. 107-128.

Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. – М.: Знание, 1989.

Кларин М.В. Характерные черты исследовательского подхода: обучение на основе решения проблем // Школьные технологии. – 2004. – № 1. – С. 11-26.

Мазнев О. Новий інформаційний вік: проблема навчання й освіти // Рідна школа. – 2005. – № 4 – С. 6-10.

Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – № 33.

Пашута М.Т., Шкільнюк О.М. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання. Навчальний посібник. – К.: Центр навч. літ-ри, 2005. – 118 с.

Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.

Порус Б.Н., Жовтан Л.В., Михайловська Г.А., Філіпова Т.В. Профільне навчання як форма і засіб особистісно орієнтованого освітнього процесу // Освіта на Луганщині. – 2003. – № 2. – С. 71-82.

Порус Б.Н. Проблеми особистісно орієнтованого навчання: навчання учнів за Карлом Роджерсом // Освіта на Луганщині. – 2004. – № 1. – С. 77-87.

Порус Б.Н. Личностная ориентация образовательного процесса: Учебно-справочное пособие для работников образования. – Луганск: Знание, 2004. – 128 с.

Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить. – М.: Просвещение, 1987. – 208 с.

Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології. – Харків: Ранок, 2002. – 128 с.

Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Уч. пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

Стратегія реформування освіти в Україні. Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С., 2003. – 296 с.

Сорочан Т.М. Управління школою – діяльність професійна. – Луганськ: Знання, 2003. – 48 с.

Симротюк А. Природосообразность обучения: дифференцированный или схоластический подходы? // Народное образование. – 2005. – № 1. – С. 117-24.

Сиротюк А.О. Природосообразность обучения // Школьные технологии. – 2004. – № 3. – С. 32-43.

Теория и практика образовательной технологии. – М.: НИИ шк. технологий, 2004. – 192 с.

Трубачева С. Зміст шкільної освіти як основа забезпечення соціалізації освіти // Шлях освіти. – 2001. – № 2. – С. 2-7.

Школа диалога культур: Идеи. Опыт. Проблемы / Под общ. ред. В.С. Библера. – Кемерово: «Алеф» Гуманитарный центр, 1993. – 416 с.

Социология: наука об обществе / Под ред. проф. В.П. Андрущенко, проф. Н.И. Горлача. – Харьков, 1997. – 430 с.



^ II. Актуальні проблеми удосконалення навчально-виховного процесу
2.1. Проблеми дидактики й теорії виховання

Розвиток освіти в Україні: нові ціннісні орієнтири.

Формування життєвої компетентності учнів у сучасних соціокультурних умовах розвитку суспільства.

Культурологічна компетентність педагогів та учнів як мета навчально-виховного процесу.

Створення психолого-педагогічних умов для соціальної адаптації підлітків.

Соціальна адаптація учнів на засадах педагогіки життєтворчості.

Валеологічна освіта й виховання школярів у контексті розвитку сучасної освіти.

Формування особистості громадянина на засадах надбань світової та української культури.

Діяльність дитячих організацій та об'єднань на сучасному етапі.

Особливості змісту освіти в Україні на сучасному етапі.

Школа як відкрита педагогічна система.

Психолого-педагогічний аналіз сучасних педагогічних технологій.

Шляхи підвищення ефективності навчання й виховання в сучасній школі України.

Типи й методики аналізу сучасного уроку.

Створення педагогічних умов для розвитку творчості вчителя (учнів).

Особистісно орієнтована модель виховання: досвід, проблеми, ідеї.

Роль сім'ї та школи у формуванні особистості школяра (організація співробітництва, досвід, проблеми).

Виховна система школи (проблеми, знахідки, пошук).

Естетичне й моральне виховання в школі (проблеми, перспективи).

Психолого-педагогічний аналіз діяльності школи.

Моніторинг якості освіти: теорія і практика.

Гуманізація та гуманітаризація як основа організації навчально-виховного процесу в школі.

Проблеми організації навчально-виховного процесу в школі на сучасному етапі.

Теорія та практика виховної роботи в сучасній школі.

Сучасні форми й методи виховної роботи в умовах модернізації освіти.

Формування здорового способу життя особистості.

Особистісно орієнтований підхід як основа організації виховного процесу.

Моніторинг виховної роботи в навчально-виховному закладі.

Нові технології виховної роботи.

Проблеми справедливого оцінювання навчальних досягнень учнів.
Література
Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования // Педагогика. – 1997. – № 4. – С. 11-17.

Булич Е.Г., Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології: Навч. посіб. – К.: ІЗМН, 1997.

Гадецький М.В. Організація навчального процесу в середній школі: Навчально-методичний посібник / М.В. Гадецький, Т.М. Хлєбнікова. – Харків: Ранок, 2003. – 136 с.

Гараджа В.Н. Свобода совести в общеобразовательной школе // Педагогика. – 1996. – № 4.

Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Б.С. Кобзарь, Г.Ф. Кумарина, Ю.А. Кусый и др. Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. шк., 1987. – 351 с.

Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 319 с.

Довідник заступника директора: накази, наради, моніторинг, аналіз. – Х.: Основа, 2006. – 176 с.

Життєві кризи особистості: Наук.-метод. посібник: У 2ч. – К.: ІЗМН, 1998. – 360 с.

Закон України “Про освіту”, 1999 // Нормативно-правове забезпечення освіти. – Х.: Основа, 2004. – Ч.1. – С. 25-58.

Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг.ред. О.В. Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.

Конституція України. – К., 1996.

Кузмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка родинного виховання: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 324 с.

Леднев В.С. Содержание образования. – М.: Высш. шк., 1989. – 224 с.

Лозко Г. Релігієзнавство та українознавчі дисципліни // Рідна школа. – 1997. – № 1.

Мирский З.М. Заметки о гуманитарном образовании // Человек. – 1995. – № 6. – С. 154-166.

Мистецтво життєтворчості особистості: Науково-методичний посібник: У 2ч. – К., 1997. – 392 с.

Моніторинг якості освіти: становлення та розвиток в Україні: Рекомендації з освітньої політики / Під заг. ред. О.І. Локшиної. – К.: К.І.С., 2004. – 160 с.

Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін., За заг.ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002. – 255 с.

Педагогіка / За ред. М.М. Фіцула. – К.: Академвидав, 2003. – 527 с.

Психологія і педагогіка життєтворчості. – К.: ІЗМН, 1996. – 792 с.

Рубцов А., Юдин Б. Повне ориентиры гуманитарного образования // Человек. – 1995. – № 2, 3, 4.

Савченко А. Від людини освіченої до людини культури / Цінносні орієнтації загальноосвітньої підготовки учнів // Рідна школа. – 1996. – № 5, 6.

Семья: социально-психологические и этические проблемы: Справочник. – К.: Изд-во полит. лит-ры Украины, 1990. – 254 с.

Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Пометун. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.

Толстых А.В. Гуманитаризация образования и актуальные проблемы эстетического воспитания // Педагогика. – 1996. – № 4.


2.2. Формування культури організації в сучасному

загальноосвітньому навчальному закладі

Організаційно-педагогічні умови впровадження нових педагогічних технологій у навчально-виховний процес.

Методологічні основи управління сучасним загальноосвітнім навчальним закладом.

Сутність управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Управління розвитком школи (з досвіду роботи директора, заст. директора).

Функції управління школою (з досвіду роботи директора, заст. директора).

Планування діяльності школи (з досвіду роботи).

Методи управління школою.

Мета, зміст і методика внутрішкільного контролю.

Особливості методичної роботи в школі на сучасному етапі.

Управління процесом розвитку професіоналізму вчителя.

Організація профільного навчання в сучасній школі.

Технології професійного управління сучасною школою.

Теорія та практика шкільного менеджменту.

Основи управління персоналом загальноосвітнього навчального закладу.

Ресурсне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Організаційно-педагогічні основи управління інноваціями в загальноосвітньому навчальному закладі.

Маркетингова діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Управління загальноосвітнім навчальним закладом на державно-громадських засадах.

Школа як осередок суспільного життя громади.

Функції школи як юридичної особи.

Формування іміджу загальноосвітнього навчального закладу.

Теорія та практика забезпечення конкурентоздатності загальноосвітнього навчального закладу.

Основи прийняття управлінського рішення.

Основи управління командою.



Література
Болгаріна В.С. Культурологічний підхід до управління школою. – Х.: Основа, 2006. – 112 с.

Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора школы. – К.: Рад. шк., 1987. – 160 с.

Дерзкова Н. Команда: этапы становлення и поведение руководителей // Директор школы. – 1996. – № 1.

Єльникова Г.В. Атестація загальноосвітніх навчальних закладів в Україні: передумови, зміст, експеримент. – Х.: Гімназія, 1999. – 160 с.

Єльникова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. – Х.: Крок, 1999. – 303 с.

Информационные технологии управления: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. Г.А. Титоренко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 439 с.

Кибанов А.Я. Основы управления персоналом: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 304 с.

Конаржевский Ю.А. Менеджмент и внутришкольное управление. – М.: Центр “Пед. поиск”, 2000. – 224 с.

Крижко В., Павлютенков Є. Менеджмент в освіті: Навчально-методичний посібник. – К., 1998. – 192 с.

Леднев В.С. Содержание образования: сущность, структура, перспективы. – М.: Высш.шк., 1991. – 224 с.

Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Основи управління школою. – Х.: Основа, 2006. – 176 с.

Педагогіка / За ред. М.М. Фіцула. – К.: Академвидав, 2003. – 527 с.

Пікельна В.С. Новітні підходи до управління навчальними закладами // Управління школою. – 2003. – № 11. – С. 8-14.

Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблемы развития и опыт: Пособие для учителя. – К.: Рад. шк., 1988. – 210 с.

Робота з педагогічними кадрами. – Х.: Основа, 2006. – 144 с.

Сорочан Т.М. Освітня виставка: презентація здобутків, апробація досвіду. Методичні поради керівникам освіти. – Луганськ: Знання, 2006. – 20 с.

Сорочан Т.М. Професійне управління сучасною школою: Навчальний посібник. – Луганськ: Знання, 2003. – 108 с.

Сорочан Т.М. Управління школою – діяльність професійна: Посібник для директорів середніх загальноосвітніх навчальних закладів. – Луганськ: Знання, 2003. – 48 с.

Сорочан Т.М. Підготовка керівників шкіл до управлінської діяльності: теорія і практика. Монографія. – Луганськ: Знання, 2005. – 384 с.

Уланов В. Логика организации школы // Директор школы. – 1996. – № 4.

Управление развитием школы / Под ред. М.М. Поташника й В.С. Лазарева. – М.: Новая школа, 1995. – 464 с.

Управління навчальним закладом: Навчально-методичний посібник. У 2-х част. / О.І. Мармаза, О.М. Касьянова, В.В. Григораш та ін. – Х.: Ранок, 2003. – 312 с.

Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2003. – 608 с.

Шкільний методкабінет: Новий тип роботи / Упоряд. Л. Галіцина, – К.: Шкільний світ: Вид. Л. Галіцина, 2006. – 120 с.

Шпалинский В.В. Психология менеджмента: Учебное пособие. – Х.: ХГПУ, 2001. – 315 с.

Ямбург Е.А. Педагогический ансамбль школы. – М.: Знание, 1987. – 80 с.


2.3. Педагогічна психологія

Соціально-психологічні умови розвитку творчості педагогічного колективу.

Психолого-педагогічні дослідження особистості та індивідуальності учня.

Психолого-педагогічні дослідження колективу класу (школи).

Психологія відносин: учитель-учень, учитель-учитель, учитель-батьки.

Психологія навчальної діяльності учня (молодшого школяра, підлітка, учня старшого шкільного віку).

Розвиток обдарованих дітей у системі шкільної освіти.

Навчально-педагогічне співробітництво в освітньому процесі.

Аналіз діяльності педагога як єдність проектувально-рефлексивних умінь керівника школи.

Стиль педагогічної діяльності.
Література
Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.

Давыдов В.В. Проблеми развивающего обучения. – М., 1986. – 214 с.

Костюк Т.С. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1988. – 344 с.

Немов Р.С. Психология. В 3-х т. – М.: Просвещение, 1995. – 576 с.

Основи психології: Підручник / За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1996. – 632 с.

Петровский А.В. Личность, деятельность, коллектив. – М.: Просвещение, 1992. – 255 с.

Рыбакова М.М. Конфликты и взаимодействия в педагогическом процессе. – М.: Просвещение, 1991. – 128 с.

Социология: наука об обществе / Под ред. В.П. Андрущенко. – Харьков, 1997. – 622 с.

Столяренко Л.Д. Основы психологии. Учебное пособие. – Ростов н/Д.: Феникс, 2003. – 672 с.


2.4. Психологія управління

Організаційно-психологічні аспекти процесу управління в