Реферат: З основної іноземної мови

Підготовка та оформлення курсових РОБіт З ОСНОВНОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ


ВСТУП

Курсова робота – це дослідницько-реферативна праця, яка дозволяє студентові виробити перші практичні навички наукової праці (пошук джерел і робота з ними, реферування наукової літератури, порівняння кількох поглядів на одну проблему, якісна компіляція), виявити рівень філологічних знань та умінь з методики викладання французької мови, продемонструвати вміння самостійно мислити, робити узагальнення та висновки.

Курсова робота студентів ІІІ курсу є одним з перших видів письмової праці разом з рефератами та конспектуванням першоджерел. Її виконання можливе лише після того, як студенти адаптуються до освітнього клімату і вимог та прослухають основні курси, які пояснюють ці вимоги та методику написання письмових праць („Основна іноземна мова (французька)”, „Друга та третя іноземні мови (німецька, італійська)”, „Педагогіка”, „Психологія”, „Лінгвокраїнознавство”, „Методика викладання французької мови”, тощо). Протягом свого навчання кожний студент романо-германського відділення зобов’язаний написати 2 курсові роботи, тематика яких охоплює основні ділянки його спеціалізації: на ІІ курсі з Зарубіжної літератури, на ІІІ курсі з Основної іноземної мови.

Курсова робота є закономірним підсумком теоретичної, науково-практичної роботи студента протягом певного періоду навчання. Тому процес написання курсової роботи — важливий і відповідальний етап підготовки фахівця-правознавця. Мета курсової роботи — закріпити та поглибити теоретичні і практичні знання студентів за спеціальністю, сформувати навички проведення самостійної наукової роботи, навчити основним методам наукового дослідження, формулюванню конкретних наукових висновків, дати практичні рекомендації за вибраною темою.

Виконання курсової роботи передбачає:

поглиблене вивчення, систематизацію та закріплення отриманих за конкретний період навчання теоретичних знань у галузі французької мови та методики її викладання;

виявлення здатності студента вибирати та аналізувати наукову або практичну проблему, робити теоретичні висновки та узагальнення, вміти застосовувати знання при вирішенні конкретних наукових і практичних завдань;

напрацювання та розвиток навичок самостійної роботи та оволодіння методикою наукових досліджень;

визначення рівня підготовленості студента до викладання французької мови.

Студенти обирають теми курслвих робіт з запропонованого кафедрою списку тем. Вони також можуть самостійно пропонувати чи обирати тему у межах визначеної для курсової роботи дисципліни та зазначених викладачем напрямів. Роль викладача полягає у консультаціях щодо точного формулювання теми та пошуку бібліографії. Після узгодження, теми затверджуються на засіданні кафедри. В окремих випадках тема може бути уточнена або змінена після затвердження. Підставою для зміни формулювання чи уточнення назви теми є письмова заява студента і відповідне рішення кафедри.

Оцінювання курсової роботи відбувається у вигляді відкритого захисту роботи перед невеликою фаховою комісією у присутності навчальної групи.

Для того, щоби покращити якість студентських робіт та допомогти їм обмінюватися своїми здобутками, проводяться щорічні весняні загальноуніверситетські студентські конференції, на яких студенти виголошують кращі курсові роботи. За їх допомогою студенти здобувають ще й іншу важливу навичку: вміння презентувати свій текст, публічно захищати висловлені тези, долати страх перед аудиторією.


^ ОРГАНІЗАЦІЯ СПІВПРАЦІ КЕРІВНИКА ТА СТУДЕНТА ПІД ЧАС НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Графік підготовки курсової роботи

Перед початком виконання курсової роботи керівник зобов’язаний скласти календарний графік роботи (завдання до курсової роботи) на весь період із вказанням черговості виконання окремих етапів та подати його на затвердження завідувачу випускової кафедри (див. Додаток 1). В обумовлений термін, на попередньому захисті (у квітні), студент звітує перед кафедрою, яка визначає ступінь готовності курсової роботи.

Затвердження тем і керівників курсових робіт відбувається протягом двох останніх тижнів вересня та першого тижня жовтня у такому порядку:

^ До кінця вересня студенти мають можливість подавати власні пропозиції до тематики курсових робіт на розгляд відповідної кафедри. Після того, як розгляд пропозицій студентів і затвердження тем відбулися, студенти можуть вибирати теми лише зі списку, запропонованого кафедрами.

Тиждень самостійної праці (як правило, друга половина жовтня) повинен завершитися затвердженням планів та бібліографії до курсових робіт.

Останній навчальний день осіннього семестру є остаточним терміном для подачі керівникові частини тексту курсової роботи (одного розділу).

На початку березня студенти подають на кафедру перший варіант роботи.

Кінець березня, як правило, є терміном подачі остаточного (виправленого) варіанту роботи.

Протягом квітня керівники перевіряють курсові роботи і подають рецензії з пропонованою оцінкою; автори курсових робіт повинні представити їх на щорічній студентській конференції; наприкінці квітня відбуваються захисти.


ВАЖЛИВО, що порушення згаданих термінів автоматично означає зниження оцінки:

на 1 бал – за невчасну подачу розгорнутої бібліографії, плану та першого розділу роботи (останній навчальний день осіннього семестру);

на 2 бали – за запізнілу подачу остаточного варіанту роботи (кінець березня).

Робота, що подана із запізненням на 1 тиждень оцінюється максимально 10 балами, на 2 тижні пізніше – не приймається до захисту. У такому випадку навчальний план вважається невиконаним, що може бути підставою для недопуску до сесії.

^ Етапи наукового дослідження

У сучасній методології прийнято виділяти такі етапи наукового дослідження:

1. Вибір теми і формулювання дослідницького завдання (підготовчий етап).

2. Пошук джерел та літератури, опрацювання матеріалів (інформаційний етап).

3. Інтерпретація фактів, встановлення зв’язків і залежностей між подіями і явищами (аналітичний етап).

4. Написання тексту роботи (наративний етап).

Зупинимося детальніше на кожному з цих етапів.


^ 1. Підготовчий етап.

Обираючи тему, варто враховувати й деякі універсальні правила: тема повинна бути достатньо вузькою, щоб була можливість розглянути її більш чи менш повно у межах невеликого обсягу досліджуваної роботи. Однак вона повинна бути водночас і достатньо важливою, вартою уваги дослідника. Матеріали для дослідження теми повинні бути доступними або в бібліотеці ДНУ, або в інших бібліотеках міста. Вибирати теми варто в межах власної компетенції. Якщо більшість доступної літератури по темі є франкомовною, студенту потрібно впевнитися, що рівень його володіння французькою мовою дозволяє йому її опрацювати, якщо курсова робота потребує перекладу з французької мови на українську з використанням наукової літератури, йому потрібно впевнитися, що з жодною з мов не буде проблем. Зовсім не в останню чергу тема повинна цікавити студента, або, принаймні, містити певний аспект, який викликає у нього особливий інтерес.

Тема курсової роботи є ширшим поняттям, порівняно з дослідницьким завданням (можна сказати, що вони співвідносяться як об’єкт та предмет об’єкт дослідження). Якщо тема роботи окреслює певний феномен чи явище, на який спрямована увага студента, то дослідницьке завдання повинно максимально точно передати дослідницький задум, який автор намагається втілити у межах своєї праці. Дослідницьке завдання може містити наступні структурні елементи: запитання, проблема, гіпотеза.

^ 2. Інформаційний етап.

Цей етап передбачає пошук необхідної літератури у бібліотеках та її опрацювання. Фрагменти автентичних документів та наукової літератури, які студент згодом планує використати у тексті курсової, зберігаються у вигляді нотаток. Нотатки виконують на окремих картках, намагаючись дотримуватися принципу “один приклад – один аркуш”. Дослідникам дуже допомагає звичка зазначати у верхній частині картки джерело, з якого походить матеріал, а на полях – так зване “ключове слово”, що допомагає пригадати, якому явищу, чи методичному прийому присвячений даний фрагмент. Ще більше зусиль і часу варто присвятити зберіганню бібліографічної інформації. До бібліографічної картки (зазвичай вона менша і виготовляється із цупкого паперу або картону) вносять відомості про автора, повну назву видання, типографську інформацію, а також локалізацію книги – бібліотеку чи приватну збірку в якій вона зберігається. Остання інформація виявиться дуже важливою, якщо виникне необхідність повторно звернутися до певних джерел, наприклад, щоб уточнити цитату.

Аналіз зібраного матеріалу передбачає його сортування і критичну оцінку. Важливо дотримуватися певної техніки такого дослідження, яка дозволяє досягнути економії часу та зусиль. Передусім потрібно встановити наукову вартість кожної окремої позиції зібраної літератури (не лише «універсальну», а швидше вартість щодо конкретної теми та завдань роботи). Ця вартість визначає і порядок аналізу цієї літератури. Одночасно, слід мати на увазі що новіші праці, як правило, є повнішими і точнішими.

Окремо слід відзначити випадки, коли студентське дослідження присвячене поглядам або вченню якогось автора, яке робиться на основі вивчення відповідних документів. Якщо це так, то аналізуючи матеріал, треба ділити його на наступні три групи:

Джерела, тобто праці основного персонажа роботи, його сучасників, біографічні документи, і т. д; офіційні документи.

Дослідження, тобто праці написані на цю тему на основі джерел.

Допоміжна література (словники, довідники, енциклопедії).

Як використовувати джерела? Звернення до праць інших авторів є абсолютно універсальною практикою. Саме так можна продемонструвати, що студент поділяє погляди відомих та авторитетних дослідників. Можна використати працю відомого автора як приклад – такий підхід є особливо продуктивним, коли порівнюємо дві і більше позиції. Звернення до думок, фактів, сюжетів, викладених у працях попередників, дозволяє помістити курсову роботу у контекст певної наукової дискусії, пов’язати її із ширшими темами і сюжетами. Нарешті, таким чином можна висловити критичні зауваження щодо тих авторів, з поглядами яких автор курсової роботи не погоджується. Використовувати праці інших авторів можна шляхом цитування, перефразовування, або узагальнення.

При виконанні дослівних виписок, які пізніше в тексті можуть стати цитатами, потрібно бути особливо обережними. Переписувати потрібно дослівно, включно з помилками і знаками пунктуації. До дослівного цитування вдаються, коли мова джерела є своєрідною, живою, провокативною, або тоді, коли дослівна передача тексту є важливою, тобто тоді, коли зміст цитати може постраждати від перефразовування. Цитування варто звести до мінімуму і вдаватися до нього лише тоді, коли воно справді необхідне. Цитуючи, необхідно дотримуватися кількох формальних правил: цитата повинна бути дослівною, цитата не повинна бути надто довгою, цитата повинна подаватися у лапках і супроводжуватися посиланням на джерело у примітці, вилучення певних фрагментів, яке дозволяє уникнути довгого цитування, позначається трикрапкою ..., пояснення, які розривають текст цитати, подаються у квадратних дужках – [], цитати, які є незавершеним реченням, граматично узгоджуються із авторським текстом

Перефразовування, переказування, як правило, становить матеріал для більшої частини тексту курсової роботи. Це означає, що вже на етапі нотаток студент починає писати текст своєї праці. У цьому випадку він намагається передати думку автора якнайближче до оригіналу, але використовуючи власну лексику. Вдаючись до цього способу, необхідно визнати авторство ідеї за допомогою примітки.

Узагальнення дозволяє одним реченням передати зміст цілого розділу або цілої авторської праці.

Нагадаємо, що перефразовуючи, узагальнюючи чи цитуючи праці інших авторів, студент передусім має на меті висловити власну позицію. Найголовніше, що при цьому слід пам’ятати – ця праця повинна бути передусім роботою студента і бути написаною словами студента. Таким чином, чужі тексти використовуються для того, щоб підтвердити власну думку студента, проілюструвати його позицію, протиставити її думці авторитетів чи продемонструвати слабкість аргументації опонентів. Слід постійно стежити за тим, щоб наша думка не змішувалась у тексті із цитованою. Дослівне запозичення чужого тексту, яке не супроводжується посиланням на джерело, називається плагіатом і суворо карається у науковому середовищі. Робота, автор якої допустився плагіату, знімається з розгляду незалежно від стадії підготовки без права її повторного захисту.


^ 3. Аналітичний етап можна розділити на 2 частини: критичний аналіз та теоретичний етап.

Критичний аналіз тексту передбачає дві основні процедури – структурний аналіз та оцінювання аргументів. У процесі структурного аналізу студент дає відповіді на наступні запитання:

Які основні висновки (твердження) пропонує автор? Останні можуть бути висловлені прямо або непрямо, можуть виступати у формі рекомендацій, визначень, фактичних тверджень і т. д.

Які основні докази використав автор щоб довести свою тезу, яка структура цих доказів?

Оцінювання аргументів також передбачає пошук відповідей на кілька запитань:

Чи є докази переконливими (прийнятними)? Цей крок може включати оцінку фактичних тверджень, визначень, а також оцінних суджень.

Чи підтримують докази авторські твердження?

Чи існують інші міркування чи докази, що могли б підтримати або заперечити твердження автора?

Яке загальне враження постає від аргументації?


^ Пояснювальний або теоретичний етап. На цьому етапі створюється власне наукове знання. Якщо попередні етапи були присвячені переважно роботі з емпіричним (фактичним, дослідним) матеріалом, то цей етап передбачає ряд логічних операцій, спрямованих на його опис, аналіз, пошук зв’язків і залежностей між подіями і явищами. Дослідник намагається осмислити і співставити наявні в його розпорядженні факти, порівняти можливі трактування цих фактів, відстежити тенденції і закономірності. На цьому етапі студент найповніше реалізує своє право на власне розуміння феномену чи методики, які є темою курсової роботи. Таке пояснення передбачає застосування певної ідеї, теорії, так званих „позаджерельних” (тобто теоретичних) знань.


^ 4. Наративний етап. Написання і оформлення тексту курсової роботи.

Курсова робота складається з таких частин: вступ, основна частина (поділяється на кілька розділів), висновки, заключна частина, список використаної літератури, додатки.

Очікуваний обсяг тексту курсової роботи – 20-25 сторінок (без наукового апарату).

Опис результатів дослідження завжди є вибірковим. Одним із перших кроків у написанні тексту наукової роботи є укладання плану, яке передбачає поділ цілості на менші, але логічно між собою пов’язані частини. Залежно від теми, характеру фактичного матеріалу, методів, які використовувалися, дослідники найчастіше вдаються до хронологічного (такого, що розглядає явище у його розвитку в часі), предметного (тематичного) принципу укладання такого плану, або поєднують їх у формі предметно-хронологічного підходу. Обидва мають свої переваги і недоліки. Хронологічний підхід змішує важливе і неважливе, не відрізняє одноразових подій від подій «знакових». Як методологічний підхід що наслідує хроніку, він вважається застарілим. На перший погляд, предметний спосіб виглядає набагато зручнішим, оскільки дозволяє проаналізувати явище в цілому, а також розглянути окремі його прояви. Але суто предметний порядок позбавляє текст єдності. Адже будь-які події відбувалися в часі, а отже не можна цілком виключити хронологію з тексту.

Незалежно від обраного принципу побудови, вдалий план наукової праці повинен відповідати кільком універсальним вимогам: теми кожного розділу однакові за важливістю а самі розділи – приблизно однакові за довжиною; охоплювати весь матеріал, що відноситься до теми, але нічого зайвого; теми і зміст окремих розділів не повинні «накладатися»; жоден із пунктів плану не може повторювати назви роботи.

Текст повинен відповідати вимогам літературного стилю мовлення. Однак, слід запозичувати ті основні риси, які характеризують стиль наукової літератури: логічність, чіткість викладення думок, термінологічну точність, яка виключає можливість двоякого тлумачення певних положень, відсутність (або майже відсутність) емоційної забарвленості. Вираз на зразок “Я у моїй роботі + дієслово” є неприпустимим для наукового стилю викладення інформації та є однією з найбільш частих стилістичних помилок, що спостерігається у студентів, що пишуть або захищають дипломну роботу. Необхідно уникати персоніфікації та використовувати безособові звороти тупу “В даній роботі + дієслово”, наприклад, В даній роботі розглядається…, або вживати першу особу множини (автор роботи, керівник та сокупність авторів використаних джерел) “В даній дипломній роботі ми + дієслово”. Керівник дипломної роботи може попередньо перевіряти виконані розділи та слідкувати за тим, щоб думки та певні положення, що висловлюються студентом, були логічно пов’язані з усім текстом, щоб кожна завершена думка відокремлювалась в абзац, щоб було зрозуміло, що є положеннями, які висуває та підтримує автор даної роботи, а що є запозиченим (в цьому випадку вказується джерело).

Досвід рецензування показує, що в курсових роботах зустрічаються такі недоліки:

відхід від теми (тема курсової роботи передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші);

безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;

логічні помилки, невміння відокремити головне;

невдале поєднання теорії з фактичним матеріалом;

переписування матеріалу з друкованих видань, або з Інтернету;

недотримання методичних рекомендацій щодо оформлення роботи.

У разі негативної оцінки курсова робота повертається студенту, який повинен доопрацювати її з урахуванням зауважень і лише після цього доопрацьований варіант подати науковому керівнику для повторної перевірки. Якщо попередня оцінка позитивна, студент допускається та готується до захисту курсової роботи.


^ СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ


Найзагальнішим чином структура роботи передбачає: вступ, основну частину, що складається із кількох розділів (кожен розділ супроводжується висновками) та заключною частиною.

Вступ. Завдання вступної частини – зорієнтувати читача у тематиці праці, представити тему роботи і дослідницьке завдання, пояснити, чим важливе або цікаве є звернення до конкретної проблеми (її актуальність), а також окреслити ширший історичний, суспільний чи інтелектуальний контекст, до якого належить явище, що розглядається. Обов’язково потрібно подати лаконічний огляд літератури, на яку опирався автор курсової роботи. Дуже бажано у вступі описати методи, які використовувалися у процесі роботи над темою, а також пояснити принципи структурної побудови праці. Вступ до курсової роботи обов’язково повинен представити читачеві мету, завдання та головну думку праці, той основний висновок, або висновки, до яких прийшов автор у процесі роботи і які він обґрунтує і захистить у основній частині праці. Рекомендований обсяг – до 3 сторінок.

Таким чином, у вступі:

• обґрунтовується актуальність теми, її наукове і практичне значення;

• аргументується вибір предмета того чи іншого аспекту дослідження;

• дається коротка характеристика джерел, аналітичний огляд літератури, що стосується проблеми;

• формулюються мета та завдання дослідження;

• вказуються методи й способи вирішення поставлених завдань (аналіз документів, наукових видань тощо);

• формулюються положення, які відображають думку автора або виносяться на захист.

Залежно від того, наскільки зрозуміло і чітко сформульована мета роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, план, організація виконання, стиль викладу. Правильне визначення мети роботи дасть змогу студенту виділити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань.

Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з її назвою. На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які необхідно розв’язати у процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи, а їх визначення пов’язано з назвами основних розділів.

Основна частина роботи. Завдання розділів основної частини – переконливо довести та проілюструвати головну думку автора. „Тканину” тексту складають аргументи – тобто твердження, які супроводжуються логічними доказами або фактичними ілюстраціями. При цьому, для того щоб зробити текст більш читабельним та структурованим, необхідно дотримуватися наступних правил: кожному основному аргументові присвячуємо мінімум 1 абзац; аргументи “проти” (погляди, протилежні до тих, яких дотримується автор) обов’язково повинні бути спростовані; кожен абзац повинен бути об’єднаний однією думкою і відзначатися змістовною та стилістичною єдністю.

Висновок є нагодою озирнутися назад і ще раз підсумувати те, чого студент досягнув у своїй роботі. Іншими словами, якщо вступ упроваджує читача у тематику роботи, підсумок повинен підсумовувати. Тому дуже небажано на цій стадії вводити нові факти, ідеї та аргументи. Висновок – це нагода наголосити на тому, що вже було сказано в основній частині роботи, а не сформулювати думку, яка відвідала автора надто пізно. Обсяг висновків 1-2 сторінки.

Заключна частина. Курсову роботу завершує заключна частина у вигляді цілісного логічно пов’язаного тексту, в якому представлені мета роботи, завдання, методи дослідження, скорочений зміст самого дослідження і загальні (теоретичні та практичні) висновки щодо конкретних власних результатів дослідження, а також того, яку наукову цінність воно має..

Список використаної літератури

Список використаної літератури подається в кінці роботи в алфавітному порядку, а слід за ним, якщо потрібно.

Співвідношення розділів таке: теоретична частина становить 1\2 від основної частини.


^ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ


Курсову роботу друкують за допомогою комп’ютера на аркушах білого паперу формату А4. При друкуванні тексту роботи необхідно залишати поля таких розмірів: зліва – до 30 мм, справа – 15 мм, зверху – 20 мм та знизу – 20 мм. Текст наукової роботи набирається шрифтом з відсічками (Times або подібним до нього) розміром 14 пунктів, лінійки розміщуються з інтервалом 1,5.

Коли є потреба вставити цитату більшу за 4 лінійки, то текст набирається розміром 12 пунктів. Подібно ж розміром 12 пунктів набираються кінцеві сторінки (додатки, список позначень та скорочень, список використаних джерел та літератури). Кількість знаків на сторінку до 1800.

^ Титульна сторінка: перша сторінка оформляється як титульна, на ній немає номера сторінки. Зразок оформлення у Додатку 2 .

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, таблиць, малюнків, формул подають арабськими цифрами без знаку «№». Першою сторінкою роботи є титульний лист, другою – реферат та анотація. Нумерація починається зі сторінки "Вступ", де ставиться цифра "3" зверху посередині сторінки. На наступних сторінках номери проставляються зверху посередині сторінки без крапки після цифри.

Заголовок будь-якої зі структурних частин не може знаходитися в кінці аркуша, після нього мусять бути принаймні два рядки тексту, що знаходяться на відстані 5 мм від заголовка.

Жоден заголовок не може закінчуватися крапкою. Якщо він довший одного рядка, то не слід вживати перенесення (поділу) слів; наступний рядок повинен починатися з того самого відступу.

Заголовки змісту, вступу, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків, списків позначень та скорочень. Перед заголовком залишається проміжок 30 мм від верхнього краю аркуша. Сам заголовок повинен бути розміщений по центру рядка і написаний великими літерами звичайним жирним шрифром розміром 16. Після заголовку пропускається один рядок.

Кожен розділ починається з нового аркуша. Перед словом розділ повинен бути відступ 30 мм від верхнього краю аркуша, а саме слово має бути посередині рядка. Розділи позначаються арабськими цифрами. Заголовок розділу має бути розміщений в наступному рядку під номером, по центру рядка. Всі назви пишуть великими літерами звичайним жирним шрифтом. Проте вони відрізняються за розміром: слово розділ та його номер пишуться розміром 18 пунктів, а назва розділу – 16 пунктів.

Розділ може поділятися на підрозділи, які в свою чергу, можуть ділитися на дрібніші структурні частини. Не бажано, щоб ступенів поділу було більше ніж чотири.

^ Підрозділ і перший його ступінь поділу позначаються арабськими цифрами і починаються без відступу з лівого боку рядка. Треба зберігати невеликий відступ від попереднього тексту між розділами і підрозділами. Це допомагає переключити увагу читача і надати структурі роботи графічної виразності. Заголовок підрозділу пишеться малими прописними літерами жирним шрифтом розміром 14 пунктів. Заголовок першого ступеня поділу теж пишеться малими прописними літерами жирним шрифтом, але додатково позначається ще й курсивом.

^ Заголовок другого ступеня підрозділу позначається великою літерою українського алфавіту з крапкою і пишеться жирним шрифтом розміром 12 пунктів. Відступ від лівого краю поля тексту – 10 мм.

Особливу увагу слід приділити оформленню наукового апарату. До наукового апарату відносять примітки, список використаних джерел та літератури, ілюстративні та статистичні матеріали (мапи, малюнки, таблиці, схеми), списки скорочень, довідкові покажчики. Апарат повинен бути не лише об’ємним і точним, але й правильно оформленим.

Кожен розділ має свою окрему нумерацію підрядкових посилань. В тексті перед цифрою посилання пробіл не ставиться. Цифра посилання ставиться після дужок та лапок, але перед комою чи крапкою. Текст посилання, який відділяється від основного тексту лінією завдовжки 50 мм, пишеться звичайним шрифтом розміром 10 пунктів і знаходиться на тій самій сторінці, на якій в основному тексті зазначено посилання.

Примітки. Посилання в тексті повинно зустрічатися кожен раз, коли автор цитує, переповідає, або згадує думку іншого автора або певний документ. Примітки можуть бути підрядковими (розміщуються внизу сторінки) та наскрізними (наприкінці відповідного розділу або праці в цілому). Крім книжкових посилань, існують змістовні посилання-примітки, які використовуються, коли необхідно додати коментар, але не бажано розривати основний текст своєї праці.

Посилання на іншомовну літературу латинським шрифтом оформляється за таким самим зразком, однак замість згаданих вище стандартних скорочень використовуються формули: Idem, Ibid.

Усі курсові роботи виконуються державною мовою (українською) або мовою за спеціальністю (тобто французькою). Захист роботи проходить тільки французькою мовою.



^ Вид роботи

Формат (поля, шрифт, інтервал)

Обсяг

Кількість використаних джерел


Курсова робота

^ Поля:

ліве – 3 см

праве – 1,5 см

верхнє – 2,5 см

нижнє – 2 см

Шрифт: 14 пт, Times New Roman;

а) для заголовку розділу - Times New Roman, - 16 пт,

б) для підзаголовків - Times New Roman, - 14 пт.

Інтервал основного тексту - полуторний, заголовків та підзаголовків – подвійний.


20-25 стор.


від 20 і більше



На титульному аркуші вказується повна назва університету, факультету, кафедри, тема роботи, прізвище та ім’я керівника, виконавця, рецензента та завідувача випускової кафедри, рік і місто, де написана робота.

Усі сторінки повинні бути пронумеровані арабськими цифрами зверху по центру.


^ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Список використаної літератури складається в алфавітному порядку. Спочатку подаються вітчизняні джерела (україномовні, російськомовні), за ними закордонні, далі список довідкової літератури (вітчизняної, потім закордонної), а в кінці – художня література, періодичні видання, адреси інтернет-сайтів.

Складений таким чином список використаних джерел подається в кінці роботи. В тексті дипломної роботи при наявності цитування певного автора необхідно одразу робити посилання на першоджерело (наприклад: [3, с.45], де 3 – номер джерела згідно списку використаної літератури, а 45 – сторінка). У протилежному випадку при оформленні роботи студент буде змушений витратити багато часу, щоб відтворити ці дані.

В рамках однієї роботи не слід вживати два різних терміни – "список використаних джерел" та "бібліографія", оскільки перший являє собою список реально використаних джерел, а інший – список джерел стосовно проблематики дипломної роботи, який не обов'язково використовувався у роботі, але був опрацьований студентом при її написанні. У протилежному випадку (разом зі списком використаних джерел) слід окремо додати і бібліографію. Приклади бібліографічного опису згідно національного стандарту України від 1.07.2007.


^ ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У КУРСОВІЙ РОБОТІ


Книга (один автор)

Васильєв, В.В. Система адаптації робітників до професійної діяльності /В.В.Васильєв. – Д.: Вид-во ДДУ, 1999.-300 с.

Попович, В.В. Соціальні чинники катастроф (чорнобильський досвід): монографія /В.В.Попович.-К.:Центр соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАНУ,1999.-86 с.

Книга (два, три, чотири автори)

Пономаренко, Л.А. Основы создания гибких автоматизированных производств /Л.А.Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов; под ред. Б.Б.Тимофеева.-К.: Техника, 1986.- 144с.

Книга (два видавництва)

Бахвалов, Н.С. Численные методы: учебное пособие для физ.-мат. специальностей вузов /Н.С. Бахвалов, Н.П.Жидков, Г.М.Кобельков; под общ. ред. Н.И.Тихонова.- 2-е изд.- М.:Физматлит; СПб.: Нев.диалект, 2002.- 630 с.

Книга (п’ять і більше авторів)

Белоусова, Н.И. Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства./ Н.И.Белоусова, Е.И.Вишняк, В.Ю.Левит, Т.М.Черевченко, П.И.Петров.- М.: Экономика, 1981.- 62 с.

Примітка. В описі можуть наводитися дані про всіх осіб та (або) організації, що вказані в джерелі інформації. За необхідності скоротити їх кількість вказують першого автора з додаванням у квадратних дужках скорочення “та ін.”

Багатотомне видання:

документ в цілому

Грушевский, М.С. История украинского казачества: В 2-х т. / М.С.Грушевский.- К., 1913-1914.

окремий том

Казьмин, В.Д. Справочник домашнего врача. В 3 ч. Ч.2. Детские болезни. /В.Д.Казьмин.- М.: АСТ, 2002.- 503 с.
^ Збірки наукових праць
Обчислювальна і прикладна математика: зб.наук.пр.- К.: Либідь, 1993.- 99 с.
Словники
Російсько-український словник з авіаційної та ракетно-космічної техніки /За ред. Д.Х.Баранника, В.Ф.Пріснякова.- Д.: Вид-во Дніпропетровського держуніверситету, 1997.- 488 с.

Янко, Т.М. Топонімічний словник-довідник Української РСР /Т.М.Янко.- К.: Рад.шк., 1973.- 190 с.
^ Довідники, збірники
Кто есть кто в библиотечной сфере России и СНГ: справочник /Сост. Л.Г.Гаврилова.- 3-е изд., доп. и испр.- М.: Изд-во ГПНТБ России, 1999.- 284 с.

Городецька, Т.М. Освіта в Україні: збірник нормативних актів /Т.М.Городецька.- Харків: Світ-Прес, 1999.- 256 с.

Система стандартов безопасности труда: [сборник].- М.: Изд-во стандартов, 2002.-102 с.

Правові засади охорони інтелектуальної власності в Україні: хрестоматія [збірник правових актів] /Упорядники М.М.Дронь, О.М.Никифорова.- Д.: Вид-во ДНУ, 2003.- 370 с.
^ Перекладні видання
Которн Найджел. История моды в ХХ веке / Которн Найджел; пер. с англ. Л.Кныша.- М.: Тривиум, 1998.- 176 с.
Складові частини
- розділ або глава з книги:

Пономаренко, Л.А. Организующая система / Л.А.Пономаренко // Автоматизация технологических процессов в прокатном производстве.- М.: Металлургия, 1979.- С.3-16.

- стаття із збірника:

Бєлозоров, С.Т. Видатний російський географ на Україні / С.Т.Бєлозоров // Географічний збірник. Вип.1.- К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1956. С.247-260.

- статті із журналу:

Величко, О.О. Становлення та розвиток грошово-кредитної системи України / О.О.Величко // Економіка України.- К.- 2001.- №5.- С.8-13.

Джур, Е.А. Повышение эффективности оборудования ЧПУ ракетно-космических производств /Е.А.Джур, А.М.Калабухов, В.А.Ларин // Вісник Дніпропетр.ун-ту, серія «Ракетно-космічна техніка». –Д.: Вид-во ДНУ, 2000.-Вип.4.-С.39-45.

Helmholtz H. Prinzip der kleiyste Wirkungsweise und seine Bedeutung in der Elektrodynamik // Wiedemann Annalen.-1982.- Bd.47.-S.1-47.

- стаття з енциклопедії

Долматовский, Ю.А. Электромобиль / Ю.А.Долматовский //БСЭ.-3-е изд.-М.,1988.-Т.30.-С.72.

Відомості з Інтернету (рекомендовано)

Львівський університет.- Львів, 2000. - [Цит.2001, 5 січня].- Доступний з .

Грабинський І.М. Міжнародні економічні відносини: Плани практичних занять для студентів 1-го курсу.-Львів, 2000. -[Цит.2001, 5 січня].- Доступний з: . //www. franko lviv.ua/general/aboutu html>.

Примітка. Приклад бібліографічного опису відомостей з Інтернету буде зкореговано після надання чинності в Україні ГОСТ 7.82-2001 Библиографическое описание электронных ресурсов…
^ Зображувальні видання
Шедевры французского искусства 18 века [Изоматериал]: календарь: 2002 /Торговый Дом “Медный всадник”; дизайн П.Канайкина; вступ.ст. С.Ку