Реферат: Реферат тема: "Неорелігії"

НТУУ “КПІ” РТФ


Реферат

тема: “Неорелігії”


Виконав:


Київ 2004
ПЛАН



Соціально- психологічна природа релігій «Нового віку» 3

Поділ неорелігій за регіоном поширення 8

Багаїзм 9

Неорелигии Кореи 10

Неорелигии Японии 20

Список використаної літератури 23



Нетрадиційні релігії породжені глибинними процесами суспільного життя ХХ ст. і виявилося не тільки і відновленні ортодоксальних релігійних традицій, а й у пошуку нових цінностей, духовних орієнтацій. На позначення цього явища вживають багато синомічних термінів: (неорелігії”, “неосекти”, “неокульти”, “нетрадиційні вірування”, “севдорелігії”, “неомістицизм”, “релігії Нового віку”.

Неорухи народжені кризою традиційної релігії. У ХХ ст. позиції усталених релігійних течій підірвав передусім науковий світогляд. Досягнення НТР висунули проблеми, перед якими офіційна церква виявилась безсильною.

До нетрадиційних релігій належать:

Неохристиянські течії, вірування на загально християнській основі:

а) Церква Воскресаючої Богородиці;

б) Мормони;

в) Новоапостольська церква;

г) Церква Христа;

д) Нова церква (Церква Нового Єрусалиму).

2. Релігії орієнталістського напряму:

а) Неоіндуїзм;

б) Міжнародне товариство свідомості Кришни;

в) Послідовники Шрі Сатьї Саї Баби;

г) Центри Шрі Гінмоя;

д) Ошо-центер;

е) Вселенська чиста релігія.

3. Езотеричні об'єднання:

а) Теософія;

б) Братство Грааля.

4. Неоязичництво:

а) Рідна Віра;

б) РІН-віра;

в) Собор рідної віри.

5. Синтетичні релігії:

а) Біле братство;

б) Церква єднання;

в) Всесвітня віра Божа.

6. Сайєнтологічні рухи:

а) Діанетика;

б) Наука розуму;

в) Християнська наука.

7. Сатанізм.

У своїх догматах культом синтетичних релігій, створюється на поєднання елементів різних традиційних релігій, створюючи власні вчення, систему обрядових дійств, церковну організацію, претендуючи на статус над релігії. У них розвинуті культ лідера, авторитет власних віросповідних джерел, наявна ідея багатообраності їх послідовників.

Кількість релігій “Нового віку” надзвичайно велика. Але умовно їх можна поділити на три категорії. Перш за все це культи, що проголосили себе новітніми варіантами християнства, та пропонують унікальну “боговідверту” істину та єдиний шлях до спасіння людства. Серед них такі відомі організації, як Сім’я любові (раніше Діти Бога), Церква Армагеддона, Церква живого слова , Життєвий шлях, Церква біблійного розуміння, Міжнародний шлях, Віра алтаря та інші. Голосніше за всіх про себе заявляла відома , войовнича Церква уніфікації Сен Мюн Муна(Sun Myung Moon), який запевняв, що має мільйони прихильників по всьому світі.

Значну частину серед культів складають гурти, що ведуть свій родовід зі Сходу. Вважається, що в США у них більш ніж два мільйони прихильників. Найбільші та найвідоміші наступні: Рух Харе Крішна(Hare Krishna) (Міжнародна громада свідомості Харе Крішна), Місія Божественного світла та дзен- буддизм. Можна також згадати Організацію здоров’я, щастя та св’ятості, Рух Мехер Баби, Ананда Марга та ряд інших.

Особливу групу становлять об’єднання, що займаються виключно «духовними вправами», психотерапевтичними сеансами та процедурами, під які звичайно проводяться різні релігійні спекуляції. Тут особливо виділяється Церква сайентології, по її власним (та явно перебільшеним ) даним маюча біля 5 міліонів прихильників у багатьох країнах. Не менш відомою є Громада трансцендентної медицини, яку правильніше було б віднести до другої групи. Назвемо також Синанон, що так рекламує свої успіхи у лікуванні алкоголіків та наркоманів. До них також можна додати безліч дрібних груп, що пропагують астральні та окультні уявлення, спіритизм, парапсихологію.

При знайомстві з цими новоутвореннями можна виділити ряд загальних рис, що помітно відрізняють їх від традиційних церков, так і від об’єднань, що називаються «сектами». Головне тут можливо те, що вони не пов’язані з вже існуючими в країні релігійними течіями та віросповіданнями.

В 60-ті роки в край переповнену релігійними ідеями атмосферу США почали вриватися різноманітні пророки - зазвичай крикливі та надзвичайно брутальні, претендуючи на роль єдиних «рятівників» людства, що загубилось в гріхах та темноті. Вони не тільки ігнорували традиційні респектабельні церкви, але й обзивали як прислужників «духовного Вавилона», спроможних довести світ лиш до погибелі. Якщо все ж таки такі месії часом і зверталися до окремих сюжетів традиційних св’ященних книг, то використовували їх як допоміжний матеріал для побудови своїх фантастичних доктрин, проникнутих самовозвеличуванням.

Далі впадає у вічі не зовсім звичний соціальний склад прихильників релігій «Нового сторіччя». В США і до цього не раз заявляли про себе різноманітні пророки та месії. Проте до них звертаються люди з найменш забезпечених верств населення, здебільш люди похилого віку. Общини ж культів в основному поповнюються людьми іншого типу. Більшість з них складають молоді люди віком від 18 до 24 років так званого середнього класу. Як правило, вони мають не погану освіту та в минулому не зазнавали суттєвих матеріальних труднощів.

Цей незвичайний склад на стільки очевидний, що деякі американські автори назвали підростаюче покоління 70-х років «релігійним поколінням». На противагу «бунтуючого покоління» попереднього десятиріччя. Тижневик U.S. News and World report писав, що «знову багато хто з молодих людей Америки спрямовують свою увагу до радикально нового життя, але на відміну від 60-х років - до релігійних культів. З рештою помітну роль серед прихильників релігій «нового століття» відіграють «східні» групи, вже в 50-х роках, багато хто з битніків були залучені до дзен-буддизму. Проте, це торкнулося лише незначної частини молодих людей і не призвело до виникнення особливих організацій. Але вже в 70-і роки в США утворилися культи східного спрямування до чого деякі з них набули безпрецедентного впливу, американські експерти вважають, що , наприклад, в Громаду трансцендентної медитації «Т.М.» залучено не менше одного мільйона їх співвітчизників. В обстановці пошуків позитивної програми дій, стійких моральних цінностей закономірно розцвітають різноманітні пророки, спасителі, месії, які в край емоційній та агресивній форми драматизують пессимистичні роздуми та пропонують рецепти від їх лікування.

Про що б не говорили наставники нових культів, їх проповіді загалом зводяться до передбачення всесвітньої катастрофи, до оцінки сучасної епохи «залізного віку» (Харе Кришна), «віку неподобств» (Громада трансцендентної медитації), періоду «великих мук», «кінця часів» (Церква тіла Христова).

Часом такі застереження формулюються більш конкретно. Глава Церкви уніфікації Сен Мюн Мун, наприклад, стверджує, що начеб то космічна боротьба з Сатаною, що передує настанню віку «завершення Нового завіту», вже почалася, а діти Бога чекали «кінця світу» в 1993 році.

Саме ідея «граничності» нашого часу, історичної його відміченості його існування й складає «найвищу істину», що її самозвані пророки передусім хочуть подати світу. Офіціальні ідеології, стверджують вони, не спроможні ні зрозуміти не розв’язати її. Сробити це можуть лише «нові месії» (кожний з них при цому, звичайно, має на увазі самого себе), осв’ячені небесною мудрістю. Саме вони зі своїми послідовникам, що вчасно розірвали зв’язки з грішним суспільством, зможуть пережити неминучий катаклізм історії. Дивує те, що самі фантастичні та екстравагантні заяви такого виду знаходять відклик в серцях багатьох людей, що турбуються про своє майбутнє. Та й дійсно, чи може віруючий залишитись байдужим до релігійної апокаліптики, коли провідні політики та науковці визнають можливість загибелі світу.

Тут потрібно було б сказати про сказати декілька слів про проблему класифікації даних релігійних утворень: в масовій літературі за звичай вживається термін «секта» , в релігієзнавчих роботах «нетрадиційні», «неконфесійні» , «народні» і т. п. релігії. Дані назви здається не зовсім виправданими, тому що в них не відбивається конкретно - історичних характер та специфіка соціальної основи такого роду організацій. Самі ж лідери називають свої вчення релігіями «Нового сторіччя», експерти звичайно вживають термін «культ». Отож терміном релігії «Нового сторіччя» позначаються всі релігійні новоутворення , що виникли за останні чверть сторіччя. Відомо звичайно, що по своїй організації та типу повсякчасного життя вони вкрай різні: «від гуртів зустрічі вихідного дня до вбивць, що називають себе месіями»

Характерні особливості культів можна описати по-різному. Але , здається вони найбільш добре підсумовані в наступній характеристиці:

1. На чолі таких організацій стоїть харазматичний1 лідер, який запевняє, що начебто він отримав нове унікальне «одкровення» стосовно Бога та реальності. На його думку, кожний хто не поділяє його поглядів, не просто помиляється, але й є послідовником Сатани.

2. Лідер створює особливу сім’ю, або комуну де його звичайно називають «батьком». Часто нові члени сім’ї набувають нових імен.

3. Керівник визначає обов’язкові для всіх норми поведінки, але зовсім не обов’язково дотримується їх сам. Звичайно він живе в надзвичайно кращих умовах, чим його послідовники.

4. Гурт дотримується апокаліптичного погляду на світ. Члени організації часто відмовляються від свого майна та змінюють місце проживання.

5. Застосовується своєрідна техніка контролю над поведінкою приваблених, звичайно шляхом ізоляції від навколишнього світу. Послідовники розглядають таку техніку як релігійну дисципліну.

Специфіка організації та повсякденної практичної діяльності культів дозволяє конкретніше виявити причини, що приводять людей до релігійних общин. Кожний культ - це об’єднаний колектив, що надихається “гуртовою” метою. Вступаючи до нього людина відчуває себе частиною загальної справи, позбавляється відчуття одинокої, залучається до тих цінностей та взаємовідносин, які, на її думку, давно забуті навколишнім світом. Керівники общин розуміючи привабливість подібних почуттів та настроїв, настійно рекламують свої організації як оази «справжньої людяності», прообрази майбутнього колективізму “Нового сторіччя”, рятівні колонії небожителей. Тільки у нас, кажуть вони, можна знайти справжню любов, безкорисну самопожертву, зустріти рідних людей, тому що мова йде не про церкву, а про справжню «сім’ю» , на чолі якої стоїть суворий, але турботливий “батько”.

Такі призови, зрозуміло, привертають не тільки юнаків та дівчат у яких не склались стосунки з батьками, а також літніх людей, що потерпають від черствості оточуючих. Тим більше що реклама таких культів співіснує з досконалими методами вербування. Нею займаються особливо довірені фанатичні послідовники, що володіють навичками «першого контакту». Вони намагаються зав’язати знайомства на вулицях, в кафе, на вокзалах, на дискотеках, студмістечках та де інде. Уміло провокуючи співбесідника на відверту розмову про хвилюючі його проблеми та тривоги, вони між іншим розписують радість перебування в своїй общині та запрошують молитовні збори або на лекцію. Звичайно від подібної зустрічі вони виносять відчуття такої людяності та теплоти, про яку навіть і не підозрювали. “Після богослужіння, - згадує одна дівчина, - кожний здавався таким щасливим, кожний виявляв бажання зустрітися зі мною. Я давно не відчувала подібної уваги до себе.” І тільки потім новозалучений взнає, що за всіма цими посмішками стояла чітка режисура.

Як тільки людина, схвильована першою зустріччю, залучається до життя общини, вона відразу потрапляє до в світ особливих стосунків. За рекламним лицем “справжнього батька” починають все чіткіше проступати риси справжнього диктатора. Новозалученому доводять , що лідер - це особливий, неповторний спаситель та небесний обранець. У кожного з цього приводу є своя легенда. Церква уніфікації, наприклад, вчить, що Сен Мюн Мун - це новий месія, якого Бог направив в США для завершення справи спасіння людства, що не вдалася Христу. Керівник життєвого шляху Дж. Стівенс рекламує свої регулярні співбесіди з всевишнім, а засновник Сім’ї любові оповістив всім, що мав спирітичні контакти з Распутіном, Жанною Д’Арк та ... чарівником Мерліном і навіть ухитрився мати інтимні стосунки з істотою жіночого роду, яку він визначив як “богиню”.

Новозалучений звичайно виявляється в повній матеріальній залежності від лідера. Якщо він посиляється в комуні, то від нього вимагають передати на загальну справу все своє майно. Інші ж повинні віддавати на користь комуни значну (до половини) кількість доходів. Намагаючись забезпечити абсолютний вплив, лідери роблять все щоб фізично і духовно ізолювати членів общини від зовнішнього світу, відвернути від попередніх цінностей та звичок, паралізувати всяке самоусвідомлення. Це досягається шляхом насиченої програми різноманітних гуртових заходів. Вона має у собі різноманітні “семінари”, спільні молитви та співбесіди, повторювання одних і тих же гімнів (Харе Крішна) , вивчення біблійних висловів та прослуховування записів уроків лідера ( Сім’я любові ), отупляючі лекції про принцип віри (Церква уніфікації), механічні танці, виснажливі спортивні ігри і т.п. Крім того віруючих примушують працювати на підприємствах , що належать культу збирати пожертви на вулицях і т. п. Тобто день в таких комунах розплановано так, що віруючий ні на хвилину не залишається сам із собою. До цього слід ще додати постійне недосипання, погане харчування, нічні збори, що оголошуються раптово та проходять годинами. Керівники общин намагаються поставити під свій контроль всі турботи, роздуми, інтереси, регламентують навіть почуття взаємної симпатії, право обирати собі друзів, особливо поза общиною.

Найбільш жорстокі заходи проводяться проти членів общини, що на думку лідера, не зовсім лояльно ставляться до його вимог. В такому разу застосовуються погрози, залякування, ув’язнення в темні приміщення, виклики на спеціальні комітети та навіть тілесні покарання в присутності інших членів общини. Наглядні уявлення про такого роду заходи можна зрозуміти з розповіді колишньої наступниці Віри алтаря.

“...Вночі, - згадує вона, - нас нас раптово підняли і повели у приміщення, з якого доходив жахливий сморід. Всередині можна було розрізнити столи з продуктами, що розтлівалися, над ними роїлися мухи. На стінах висіли картини, що зображували всілякі жахи, звірства, сцени садиських вбивств та сексуальних збочень. З темноти долинали голоси: “Прийди та їж, це диявол зве тебе!” Несподівано з’явилась керівниця общини та закричала: “Ось яких харчів ви хочите, ось що ви обрали замість божої трапези!” Після цього нам дозволили підти геть звідти. Але коли зморені та залякані ми повернулись до своїх кімнат, нас знову позвали до зали. Перед нами знову зявилась наглядач у білому. По її наказу у приміщення вштовхнули дівчину, одягнуту немов відьма, що як було оголошено порушувала дисципліну. Потім зачитали список її повин і всі почали над нею знущатися, сподіваючись підробною заповзятістю уникнути подібної долі....”

Легко зрозуміти, що карєра “месії” огортає ореолом зверхності навіть пересічну особу, даючи змогу порядкувати долями інших людей та впроваджувати в життя самі безглузді свої ідеї. Та все ж таки найбільш типовий рушій таких ідей екстемально тривіальний: гроші - і до того ж зовсім не маленькі! За всіма широкопроповідницькими проектами врятування цивілізації, виправлення безнадійно зіпсованого суспільства, допомоги бідним, впровадження нової моралі та релігійного досвіду, як правило стоїть лиш схильність до збагаченння.

Та й насправді в руках лідерів різноманітних культів зосереджуються кошти, що перевищують всіляку уяву. Як правило, “духовні” спасителі зберігають таємницю своїх прибутків, швидко переводячи їх на власні рахунки в різних банках. Але інколи деякі данні доходять і до преси. Так, лиш за обов’язкові для всіх залучених платні курси Месна церква щорічно отримує 400 тисяч доларів. Церква Живого слова має власність, що оцінюється в 20 мільйонів доларів. Приблизно аналогічну суму отримує Рух Харе Крішна від продажу своєї літератури. Але всі ці цифри здаються дрібницею, коли мова йде про Церкву уніфікації, що перетворилася в транснаціональну корпорацію по експлуатації людей. Лиш тільки в Нью-Йорку вона володіє власністю на суму 17 мільйонів доларів (дані на 80-ті роки), а власність самого Муна сягає 11 мільйонів.

Відповідаючи на критику сторонники культів постійно виправдовують свій вибір, взагалі випадки добровільного розриву з общиною дуже незначні. “Ми стали іншими людьми, - завжди кажуть вони- Ми набули душевного спокою”. Суть такої переміни майже очевидна, якщо взяти до уваги наступне: Месна церква, наприклад, категорично вимагає: “Перестань думати. Хто покладається на власний розум,- потрапить в халепу”. Красномовим аргумантом усьому сказаному можуть бути долі конкретних людей.

Такими є деякі роздуми про особливості релігій “Нового сторіччя”. Звичано вони зформульовані на основі знайомства з діяльністю деяких релігійних угрупувань (особливо Церква уніфікації), та носять характер попередноьго ознайомлення. Діяльність культів - це периживання, поведінка конкретних людей , їх тривоги, пошуки, рішення. І тому наглядно уявити собі ці організації, зрозуміти їх місце в духовному житті суспільства, повною мірою уявити вплив на долі людей можна лиш при докладному вивченні вірувань та побутових регламентацій окремих культів.





^ Нові Релігії (поділ за регіоном поширення)
5.1 Бахаїзм (Індія, Уганда, Кенія, Іран та багато інших країн)
5.2 Американські і європейські "нові релігії" і синкретичні секти
      · Церква сайєнтології (Великобританія, США та багато інших країн)
      · Біле братство (Україна, Росія)
      · Єресь Порфирія Іванова [івановці] (Росія, Україна)
      · Нове століття (США та багато інших країн)
            · ^ Власне Нове століття
            · Агні-йога
            · Антропософія Штайнера
            · Новий Акрополь
            · Юнівер
            · Спіритуалізм

5.3 Японські "нові релігії" і синкретичні секти*
      · Тенрі
      · Хонміті
      · PL кедан
      · Секай кюсей
      · Сейтє-но іе
      · Тенсє котай дзінгу
      · Ананай
      · Іттоен
5.4 Корейські "нові релігії" і синкретичні секти
      · Чхондоге
      · Чхонджок
      · Каксєдо
      · Чхунгсанге
      · Чанмульгьо
      · Теджонгьо
5.5 В'єтнамські "нові релігії"
      · Каодай (каодаїзм)
      · Хоахао
5.6 Синкретичні секти Сянгана (Гонконгу)
      · Тянь де шен хуй
      · Всесвітня громада червоної свастики
5.7 Індонезійські синкретичні культи
      · Агама Джава
      · Агама Джава-Сунда
5.8 Синкретичні культи індіанців
      · Пейотизм [Тубільна американська церква Північної Америки] (США)
      · Навахская тубільна американська церква (США)
      · Шейкерїзм [Індійська шейкерська церква] (США)
      · Томаноус (Канада)
5.9 Синкретичні культи негрів Америки
      · Сантерія
      · Палерія
      · Покоманія
      · Африканська реформована церква (Ямайка й інші країни)
      · Вуду
      · Афроамериканське вуду
      · Шангоїзм
      · Умбанда


^ 1. ВІРА БАГАЇ
Віра багаї - наймолодша з існуючих нині світових релігій. Вона виникла у 1844 році в Ірані і вже існує в 232 країнах світу. На сьогодні налічується понад 6,5 мільйонів її послідовників.

Не зважаючи на те, що Віра багаї виникла в мусульманській країні, вона так само відрізняється від ісламу, як християнство від іудаїзму. Вона не є культовим відгалуженням, реформаторською течією чи сектою в рамках іншої релігії, не можна її назвати й просто філософською системою.

Наймолодша світова релігія

Багаї вважають, що знання Божественних істин та законів дається Богом людству поступово, мірою його розвитку. Кожне одкровення посланців Бога є розвитком попереднього і основою для наступного. Статусу Віри багаї, як світової релігії сприяють Будинки Поклоніння. Вони споруджуються за принципом " один храм на континент чи острівну групу". Зараз Будинки Поклоніння є в Уілметі (США), Кампалі (Уганда), Франкфурті-на-Майні (Німеччина), Сіднеї (Австралія), Панама-Сіті (Панама), Нью-Делі (Індія) та Апіа (Західне Самоа). У стінах Будинку Поклоніння спів, декламація, читання виконуються лише голосом, користуватися музичними інструментами не можна. Можуть звучати лише уривки зі Священних Писань різних релігій, а проповіді й адміністративна діяльність проводяться поза його стінами.

Основні принципи Віри Багаї

* Єдність Бога, Творця всього видимого й невидимого

* Єдність Його явителів і внутрішня подібність усіх богонатхнених релігій

* Єдність всього людства як творіння Божого

* Відмова від усіх забобонів та упереджень ( расових, національних, релігійних, класових та ін. )

* Самостійний пошук істини кожним віруючим ( відсутність розподілу серед багаї на священство та прочан )

* Справжня релігія завжди перебуває в гармонії з розумом і науковими знаннями

* Дотримання високих особистих моральних принципів кожною людиною

* Встановлення справжнього рівноправ'я та рівних можливостей для чоловіка та жінки.

* Вирішення економічних проблем духовним шляхом.

* Натхненна праця прирівнюється до богослужіння.

* Особливий пріоритет сім'ї, як основи гармонійного стійкого суспільства

Всесвітня Громада Багаї

Всесвітня громада багаї діє під керівництвом Всесвітнього Дому Справедливості, який знаходиться на горі Кармель у місті Хайфа (Ізраїль). На місцевому та національному рівні керівництво здійснюють колективні органи (Духовні Збори), які обираються щорічно. Вибори проводяться шляхом таємного голосування за участю всіх віруючих без попереднього висування кандидатів. Члени Духовних Зборів не мають ніякої особистої влади чи привілеїв. Найвищим органом влади у Вірі багаї є Всесвітній Дім Справедливості.
Міжнародне співтовариство багаї діє також як неурядова організація й бере активну участь у роботі багатьох, установ Організації Об'єднаних Націй: в Економічній і Соціальній раді, Комісії з прав людини, Комісії з прав жінок, Комісії соціального розвитку, Комісії з народонаселення і фонді ООН по боротьбі зі зловживанням наркотиків, а також майже у всіх конференціях ООН з соціальних, економічних та екологічних проблем планети. ^ 2. Новые религии Кореи Общие сведения
В настоящее время в Корее существуют различные движения и учения, которые условно объединяют под общим названием "Новые религии". Таких так называемых новых религий насчитывается около 250, однако большинство из них малочисленны и не играют заметной роли в конфессиональной жизни страны. Всю совокупность новых церквей и общин можно сгруппировать по признаку их происхождения, а именно, потому какая из мировых религий лежит о основе нового вероучения. Идеология значительной части этих религий носит синкретический или даже эклетический характер, ибо в ней наличествуют элементы буддизма, христианства, конфуцианства, даосизма и других вероучений.

Многие корейские в основном из движения Тонхак, возникшего в 60-х годах прошлого столетия. Самая крупная секта насчитывает 600 тысяч приверженцев, а самые маленькие - примерно по 10 членов. Общая численность этих недавно образованных сект составляет около 1 млн. 600 тысяч человек.

Движение Тонхак возникло в середине XIX в. и было вызвано целым комплексом социально-экономических предпосылок. Его возникновение также было обусловлено политическим упадком в стране и тяжелой участью крестьян, которых грабили городская аристократия и ведущие паразитический образ жизни богатые землевладельцы. В этом отношении движение может считаться реформистским, направленным против иностранного влияния, которое, как полагали его участники, угрожало Корее как внутренним упадком, так и агрессией извне. В известной степени возникновение "Тонхака" было реакцией на внедрение христианства, прежде всего католицизма, который в то время в Корее называли "Западным учением", а Тонхак означает "Восточное учение".

Основатель нового учения Чхве Чже У выбрал синкретический путь и он говорил: "Наш путь - это не конфуцианство, не буддизм, не даосизм, - писал он, - Наш путь - это сочетание всех трех религий". Учение Чхве привлекло своим оптимизмом и верой в лучшее будущее массы людей, которые стали его последователями. Недовольство крестьян своим тяжелым положением и политикой властей перерос в крестьянский бунт, набиравший силу и переросший в целое движение. В период с 1862 по 1864 гг. некоторые районы юга Кореи находились под контролем армий Тонхак, но в 1864 г. правительственные войска одержали решающую победу. Чхве был схвачен и казнен по обвинению в ереси. Но под руководством другого лидера его движение продолжало жить, изменив свое название на Чхондоге и превратившись из политического в национально-религиозное. Весной 1919 г. была издана Декларация независимости Кореи, направленная против японского колониального режима. С ее обнародования началось мощное Первомартовское освободительное движение корейцев. Декларацию подписали 33 национальных лидера. В их числе было много христиан, несколько буддистов, но возглавлял группу Сон Бен Хи, руководитель Чхондоге.

Учение основателя Чхондоге утверждает, что путем самодисциплины и самосовершенствования можно достичь божественных добродетелей и влиять на все, не прилагая сознательных усилий и воли. Подразумевалось, что рай, о котором он говорил, находится на земле, а не в ином мире.

Большинство других новых корейских религий также восприняли эти взгляды, хотя при этом каждая поклоняется своему божественному руководителю или спасителю, посланному на землю с небес, чтобы спасти мир. Некоторые из этих руководителей живут в наше время, тогда как другие, как, например Тангун, являются легендарными фигурами. Поклоняются тем, кто скончался, кто как Чхве принял мученическую смерть.

Некоторые секты имеют ультранационалистический характер и заявляют, что Корея будет следующей Великой мировой империей, а корейский язык - международным и что на Землю будет послан кореец, назначенный божественными силами спасителем всего человечества.

Хотя синкретизм всегда был присущ корейской религии на протяжении столетий, движение Тонхак предприняло первую; попытку осмыслить эту тенденцию. Его основатель Чхве в своей религиозной системе, как он говорил, "соединил воедино конфуцианскую этику, восприятие природы, которому учит буддизм, и даосское совершенствование в использовании энергии". Из католичества он взял идею персонифицированного Бога, за которую боролся всю жизнь.

Синкретизм в той или иной степени можно найти во всех сектах ^ Тонхак и Чынсан. Та же тенденция наблюдается почти во всех новейших религиях, таких, как Ильсимге, Тэчжонге. Мурен Чхондо, Лонном, Тодокхве и Чонильхве. Большинство этих религий, конфуцианских с точки зрения своей этики, следуют буддийским ритуалам и используют даосские методы в религиозной практике.

Новые религии расцветали главным образом во времена социальной нестабильности, но в последние годы их число и влияние уменьшалось по мере того, как крепло корейское общество. Поклоняясь Тангуну, легендарному основателю корейской нации, или предлагая учения, похожие на те, которые проповедуются известными конфессиями, новые религиозные направления либо укрепляются как, например, Чхондоге, Вон Бульгё - Вон буддизм, Тэчжонге и Объединенная Церковь - движение Муна, либо поглощаются другими религиями. В Корее существует несколько японских религиозных направлений. Есть и направления, которые основаны на христианской догматике и распространяются с помощью религиозных иностранных групп. Большинство новых религий возникли в сельских районах, затем они проникали в города и, подобно традиционным религиям, стремились приспособиться к потребностям людей индустриального общества.
^ 1. Вон буддизм
В начале 20 в. мир вступил в новую эпоху кризисов, социальных потрясений и перемен. Корея после многовековой изоляции от внешнего мира утратила свою национальную независимость и в 1910 г. окончательно превратилась в японскую колонию. Именно в этот период в Корее зародилась новая религия - вон буддизм, которая позднее получит распространение далеко за ее пределами. Вон буддизм появился благодаря просветлению его основателя Пак Чун Бина, известного под другим именем - Содесан. (1891-1943г.). Его называют иначе Содэсан Тэджонса (Великий Наследный Учитель) и он почитается вон буддистами Буддой новой эры, так как он создал новую религию, призванную освободить человечество от мучительных страданий.

Путь к просветлению Содесана начался с раннего возраста и занял более 20 лет неустанного поиска, прежде чем была обретена великая истина. Через свое просветленное видение Содесан осознал, что человеческое существование порабощено властью материальной цивилизации, для освобождения от которой необходимо усилить духовную силу человечества. Земной мир обречен на мучительные страдания и не может стать раем, пока не раскроется духовная сила человеческого бытия. Единственный путь раскрытия духовной силы заключается в истинной религиозной вере и обучении здоровой морали. Содесан создал доктрину и институциональную систему вон буддизма, он основал штаб-квартиру Вон буддизма в Иксане и общину вон буддистов.

^ История создания Вон буддизма. Содэсан, прежде чем достичь просветления, изучил священные писания буддизма, конфуцианства, даосизма, чхондоге и христианства, чтобы проверить природу своего нового религиозного учения на фоне идей древних мудрецов и отцов религий. Прочитав Алмазную Сутру, Содэсан заявил, что Будда Шакьямуни был мудрейшим из мудрецов и он принял бы учение Будды как основной догмат новой религии, которую он собирался создать. Он сделал это, потому что осознавал, что учение Будды лучше всего определяло основную истину вселенной. Однако буддизм в Корее подвергался остракизму со стороны конфуцианства - официальной идеологии 500-летней династии Ли и буддийские монахи считались низшим классом корейского общества. Поэтому нельзя было полагаться на то, что буддизм раскроет духовную силу новой эры. Содэсан сказал: "Когда мир вступает в эру вырождения и беспокойства, приходит великий спаситель-мудрец с истинной доктриной, убедительной настолько, что с ее помощью можно управлять миром и исправлять его, гармонизировать дух человечества, направляя многочисленные силы Земли и Неба. Так как свет идей древних мудрецов потускнел за долгое время, то они стали недостаточно яркими для духовной тьмы новой эры. Духовная тьма нависла над миром потому, что свет мудрости и сострадания закрыт облаками жадности, ненависти и заблуждений". Содэсан включил ряд аспектов из других доктрин древних мудрецов в свою новую религию. Например, он взял концепцию буддийской дхармы как основу своего учения, ибо она достаточно проста и, в то же время, достаточно убедительна для осознания сути буддизма и нирваны.

Истина открылась Содесану в виде круга - Ирвон, символа означающего всеобщее равенство, бесконечность и завершенность. Поэтому в вон буддизме нет иных культовых изображений или статуй божеств. Из круга своих последователей Содесан избрал 9 учеников, которые составили ядро Вон буддистской общины. Он заложил духовный и финансовый фундамент нового ордена.

В 1919 г. Содэсан вместе с несколькими учениками отправился в монастырь Поннэ, расположенном в провинции Северная Чолла. Там он провел 5 лет в уединении и разрабатывал доктрину и систему новой религии. В 1920 г. он объявил о создании основных принципов доктрины новой религии, которые заключались в двух путях: путь, по которому человек должен следовать как человек и путь моральной культивации. Путь, по которому должен следовать каждый человек, заключается в выполнении им четырех благодеяний, а именно - в почитании Неба, Земли, Родителей и Закона). Человек должен соблюдать четыре неотъемлемых правила социальной реформации (культивация уверенности в самом себе, благоразумие, образование детей, уважение тех, кто пожертвовал собой для общественного благополучия). Путь моральной культивации носит три аспекта: культивация духа, исследования фактов и принципов, тщательное создание кармы (правильное поведение). Человек должен хранить веру, рвение, сомнение, искренность и отказаться от неверия, жадности, лени, и заблуждения.

^ Каноническая литература Вон буддизма. Во время пребывания в монастыре Содэсан обменялся своими идеями реновации буддизма с буддийскими монахами. В конце концов он написал "Чосон бульгё хёксиллон" ("Реновация корейского буддизма") и "Соянг Ёнгюёрон" ("Основы культивации духа и исследование фактов и принципов"). Основное содержание первого трактата сводилось к модернизации устаревшего и ортодоксального буддизма, что быть полезным для всеобщего спасения. Второй трактат содержал правильный метод культивации духа и принципы исследования правильной жизненной дисциплины.

В 1943 г. Содэсан создал "Бульгё чонджон" ("Реформированный канон буддизма"), состоящий из трех книг. Канон вышел в свет до его ухода в нирвану. В первой книге излагалась доктрина новой религии, вторая и третья книги были сборниками избранных священных писаний буддизма. В 1962 г. новый канон буддизма был составлен и опубликован под заглавием "Вон бульгё кёджон" ("Священное писание Вон буддизма") и состоял из двух книг. Первая книга - это пересмотренная версия издания 1943 года, вторая книга - хроники учения Содэсана.

^ Миссия Вон буддизма. В 1924 г. Содэсан со своими ближайшими единомышленниками взял во временную аренду башню Погван Са. Первичным названием его общины было "Бульбоп ёнгу хве" ("Общество исследования буддийской дхармы"). Это название использовалось до 1947 г., когда его приемник Чонгсан (1900-62 гг.). переименовал общество в его нынешнее название - "Вон Бульгё" ("Вон буддизм"). Осенью 1924г. в г. Ири ( провинция Северная Чолла) были построены два дома, что явилось началом для будущей штаб-квартиры. В 1935 г. как дополнение к штаб-квартире "Зал Великого Просветления", в котором свое нашел свое освящение "Ирвин сан" ("Унитарный Символ Круга") как символ религиозного поклонения и стандарт моральной культивации. Этим Содэсан закончил формирование новой религии. Новой доктрине Содэсан обучал своих последователей и, таким образом, появилось множество просветленных последователей, которые отправлялись в монастыри распространять новую религию среди масс.

В дополнение к штаб-квартире в Иксане Вон буддистский орден имеет много храмов и других помещений по всей Корее. Штаб-квартира Вон буддизма - место исключительной природной красоты. Это центр Вон буддистских миссий и администрации. Это также дом Вон буддистов, где рождается разум вон буддистов, колыбель их веры. По всей Корее насчитывается около 400 вон буддистских храмов. Вон буддистские миссии достигли нескольких стран мира, включая США. В мире примерно 30 Вон буддистских храма, активно выполняющих свою миссию. Имеются также здания и помещения для обучения, благотворительности, для медицинских, промышленных, образовательных и другие проектов. Все эти проекты развиваются по мере прогресса миссии Вон буддизма.

^ Цели вон буддизма. Орден Вон буддистов видит своей целью достижение человечеством всеобщего блага, а основными задачами - религиозно-духовное миссионерство, образование и благотворительность. Религиозная миссия в основном выполняется в Вон буддистских храмах. Ее цель довести Вон буддистское учение до тех, кто не знает истинного пути. Она также призвана помочь людям найти великие силы внутри себя, силы равные силе Будды, и стать свободными от внешних пут, что достигается с