Реферат: Виконав

Міністерство освіти і науки України


РЕФЕРАТ НАТЕМУ:
Йосиф Сліпий


Виконав:

_________________


Перевірив

_________________


Івано-Франківськ

2009р.


Йосиф Сліпий

Йосиф Сліпий –(Сліпий – Коберницький – Дичковський 17.8.1892 – 7.9.1984рр.) – визначний український церковний діяч, патріарх УГКЦ, кардинал (з 1965).


Народився у с. Заздрості Теребовлянського району Тернопільської області. Закінчив Тернопільську українську гімназію. У 1911р. вступив до Львівської духовної семінарії та студіював у Львівському університеті. Восени 1912р. митрополит А.Шептицький направив Йосифа Сліпого на навчання до Інсбукського університету (Австрія 1918р. захистив докторську дисертацію з теології “Навчання візантійського патріарха Фотія про Пресвяту Трійцю”). 30.9.1917р. митрополит А.Шептицький висвятив С.Йосифа у сан священика. У 1920 роках продовжував богословську освіту у римських університетах Грегоріанум, Анжелікум, та в Орієнтальному інституті. 1924р. в університеті Грегоріанум здобув степінь “магістр агрегатує” з догматики. Володів грецькою, латинською, італійською, німецькою, англійською та французькою мовами. Після повернення на батьківщину Йосиф Сліпий викладав богословя (догматики у Львівській греко – католицькій духовній семінарії, редагував науково – богословський квартальник “Богословія”, став одним із організаторів і був довголітнім головою Богословського наукового товариства (заснованого 1922р.)). З 1926р. – ректор Львівської духовної семінарії, яку реорганізував 1928р. Греко-Католицьку Богословську академію. Йосиф Сліпий був редактором та керівником цілого ряду видань, серед яких: “Видання Богословії”, “Праця Богословського наукового товариства”, “Праці Греко-католицької богословської академії”, “Аскетична бібліотека Греко-католицької духовної семінарії”, “Дзвони”, “Нива”, “Мета”. Брав участь в наукових конференціях та з’їздах (у Велиграді, Празі, Пінську). Цікавився українським мистецтвом, створив музей церковних мистецтв при Богословській академії. В 1935 році митрополит Андрій Шептицький призначив його соборним прилошаником Архікафедрального собору Св. Юра та Архідияконом Львівської митрополичої капітули. В 1936 році організував унійний з’їзд у Львові. Здійснив ряд подорожей країнами західної Європи та паломництво до Святої землі.

Після початку Другої Світової війни 1939 – 1945 рр. і встановлення Радянської влади у Галичині, митрополит А.Шептицький, враховуючи свій вік, стан здоров’я та наростання антицерковних репресій, призначив Йосифа Сліпого своїм коад’ютором (помічником з правом наступництва). 25 листопада 1939 року Йосиф Сліпий був іменований архієпископом Серрейським (висвячений таємно 21.12.1939р.). Після смерті митрополита А.Шептицького 01 листопада 1944 року Йосиф Сліпий став митрополитом Галицьким, архієпископом Львівським та єпископом Кам’янець-Подільським.

Перебуваючи у мордовських та сибірських таборах (всього 18 років) Йосиф Сліпий намагався підтримувати зв’язки з духовенством та вірними церкві у підпіллі і в міру можливостей виконував свої архіпастирські обов’язки.


У 1963 році завдяки виступам на захист Йосифа Сліпого папи римського Іоанна XXIII, президента США Дж. Кеннеді та інших відомих політичних і громадянських діячів країн світу, митрополита звільнено з ув’язнення і вислано за межі СРСР.


Йосиф Сліпий – відомий учений-богослов, автор творів з догматичної теології про походження Святого Духа, про Пресвяту Трійцю. Багато його праць присвячені висвітленню питань історії церкви, Берестейської унії 1596 р. 1961 – 1984 роках опубліковано 13 тт. праць Йосифа Сліпого. За наукову роботу патріарх Йосиф Сліпий обраний почесним членом НТШ (1964р.), дійсним членом Тіберійської Академії в Римі (1965р.), членом Папської академії Святого Томи (1981р.). Почесний доктор Українського вільного університету та ряду університетів США та Канади.


Помер у Римі, похований у соборі Святої Софії. Згідно із заповітом патріарха Йосифа Сліпого, його тіло 28.8.1992р. перевезено в Україну і перепоховано у соборі Святого Юра у Львові.


Використана література


1.Історія України - П.П.Панченко


2.Енциклопедія Українознавства – Абаза-Головянко