Реферат: Міністерство освіти І науки України
Міністерство освіти і науки України
(Повна назва навчального закладу)
Кафедра ............................................................................................
Реферат
на тему:
“Аудит”
Виконав:
студент групи .............. ...............................
Перевірив:
....................................... ...............................
(місто, скорочена назва навчального закладу) 2008
План
Вступ…………………………………………………………...3
1. Предмет і метод аудиту…………………………….…………5
2. Умови створення аудиторської фірми....…………………....11
2.1. Процедури вибору замовника та укладання договору..13
2.2. Функціональні завдання аудиту……………………......18
2.3. Оплата аудиторських послуг………………………..….18
2.4. Основні принципи, які регулюють аудит…………...…19
3. Методи аналізу фінансового стану суб’єктів господарської діяльності……………………………………………………..19
4. Аудит запасів………………………………………………….22
5. Процедури одержання аудиторських доказів……………….26
6. Взаємозв’язок складових аудиторського ризику…………...30
Висновок……………………………………………………...37
Перелік посилань…………………………………………….38
Вступ
Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних суспільно-економічних формаціях обумовлює потребу удосконалення функцій управління процесом виробництва, у тому числі і контролю економіки. Контроль, як функція управління, підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає меті управління,, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку даної формації. Функції економічного контролю визначаються діями економічних законів формації і меті суспільства, інтереси котрого він забезпечує.
Завдання економічного контролю у суспільстві полягає в укріпленні форм власності, сприянні виробництву конкурентоспроможної продукції для реалізації на світовому і внутрішньому ринках.
Перехід економіки на ринкові відносини пов'язаний з розширенням прав підприємців, демократизацією управління і використанням економічних важелів і стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінки за економічним результатом. У зв'язку з цим визначається новий напрямок розвитку економічного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль.
Закономірність виникнення аудиторського контролю в Україні обумовлена проведенням приватизації державного майна, управління яким приводив власник адміністративними методами, використовуючи для цього різні державні структури ( державні контрольні органи, міністерства, відомства, об'єднання).
Створення спільних підприємств з іноземним капіталом, орендних комерціалізованих, кооперативів, приватних та інших суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності і господарювання, керуючись законами України про власність, підприємницьку діяльність, власник набув право обирати незалежний контроль своєї фінансово-господарської діяльності. Таке право власника закріплено Законом України про аудиторську діяльність, який передбачає організаційне і методичне забезпечення виконання контрольних функцій - аудиту на договірних засадах з власником, передбачає відповідальність сторін за об'єктивну, неупереджену перевірку фінансової діяльності підприємства, відображення результатів її у публічній звітності та правильність розрахунків з державою по сплаті податків, нарахування дивідендів акціонерам і володарів цінних паперів тощо.
Бізнесмени, які є замовниками аудиторського контролю і аудиторських послуг (консультація з питань бізнесу, менеджменту, бухгалтерського обліку, економічного аналізу), потребують необхідних знань з питань організації аудиту. При проведенні аудиторської перевірки, слід приділити, чи не найбільшу увагу аудиторському ризику, який бере на себе аудитор при перевірці бухгалтерських документації та правильності відображення бухгалтерських проводок.
^ 1. Предмет і метод аудиту
Одним із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.
Аудит як складова економічного контролю виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту.
Метод - шлях пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання - діалектика. Метод - це спосіб дослідження явищ, процесів створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається.
В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.
За останні роки в науку увійшли методичні прийоми соціології, математичної логіки, теорії та інформації. Систематичні завдання і мистецтво аудиторів полягає в тому, щоб застосовувати під час проведення аудиторських послуг найефективніші методичні прийоми для успішного виконання поставлених завдань.
У межах загального діалектичного методу застосовуються дедуктивні та індуктивні методи. За індуктивного методу об'єкт вивчають, поступово переходячи від малого, часткового до загального. Загальні положення при цьому ґрунтуються на багатьох фактах.
Дедуктивний метод, котрий передбачає логічне виведення конкретних положень із загальних, використовують при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства для оцінки напрямку й ефективності системи управління, в межах якої діє об'єкт. А для оцінки окремих господарських операцій, розв'язання різних локальних завдань використовується в основному індуктивний метод.
Об'єкти аудиторської діяльності
Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно.
Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками.
До об'єктів аудиту, зокрема, відносять:
- установчі документи організації (підприємства), які визначають відносини щодо регулювання її (його) фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу;
- розрахунки з оплати праці;
- ресурси - засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи;
- господарські процеси - економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.;
- економічні результати діяльності;
- організаційні форми управління;
- методи управління - системи стимулювання, внутрішньовиробничий госпрозрахунок;
- функції управління - планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.
Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі.
Минулий стан об'єкта аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів.
Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання.
Оцінка майбутнього стану об'єкта - результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління. Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.
Сучасна практика суб’єктів аудиторської діяльності має широкий спектр робіт, про які мова буде йти нижче. Тому дуже важливим є визначення того, що розуміється під терміном аудит.
Визначення цього поняття мають різні документи які регламентують здійснення аудиторської діяльності в Україні. Перш за все, це Закон України „Про аудиторську діяльність” (надалі – Закон про аудит) та „Міжнародні стандарти аудиту надання впевненості та етики” (надалі – МСА).
Так, стаття 3 Закону про аудит дає таке визначення: аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
В свою чергу МСА 200 „Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів” дає таке визначення: аудит фінансових звітів – метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти (в усіх суттєвих аспектах) відповідно до застосовуваної концептуальної основи фінансової звітності. Аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості.
Порівняння цих двох визначень дозволяє виділити такі основні ознаки аудиту:
перша ознака – це те, що аудит пов’язаний з проведенням процедур перевірки фінансових звітів,
друга ознака – це те, що в процесі аудиту висловлюється незалежна думка,
третя ознака – це те, що сформоване судження повинно базуватись на концепції суттєвості інформації, яка міститься у фінансових звітах.
Термін "фінансові звіти" означає структуроване подання фінансової інформації, до складу якої зазвичай входять примітки, що додаються, зроблені на основі облікових записів та призначені для інформування про економічні ресурси або зобов'язання підприємства на певну дату або про зміни в них протягом періоду часу відповідно до концептуальної основи фінансової звітності. Цей термін може означати повний пакет фінансових звітів, а також й окремий фінансовий звіт, наприклад, баланс або звіт про доходи та витрати та відповідні пояснювальні примітки.
Вимоги концептуальної основи фінансової звітності визначають форму та зміст фінансових звітів, та склад повного пакету фінансових звітів. Для деяких концептуальних основ фінансової звітності один фінансовий звіт, такий як звіт про рух грошових коштів, та пов'язані з ним пояснювальні примітки становитимуть повний комплект фінансових звітів.
У відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” повний комплект фінансової звітності включає такі компоненти:
Баланс,
Звіт про фінансові результати,
Звіт про власний капітал,
Звіт про рух грошових коштів,
Примітки.
При складанні фінансової звітності в Україні використовуються Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, які й формують концептуальну основу фінансової звітності в Україні. Відомо, що формування показників фінансової звітності може здійснюватись з використанням іншої концептуальної основи, наприклад, Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).
А
У
И
Д
Т
Рис 1 – Сутність аудиту
Таким чином, коли мова йдеться про аудит, то завжди мається на увазі, що буде робиться висновок стосовно повного комплекту фінансової звітності.
Аудитор несе відповідальність за формування та висловлення думки стосовно фінансових звітів, відповідальність за складання та подання фінансових звітів згідно зі застосовною концептуального основою фінансової звітності є відповідальністю управлінського персоналу суб'єкта господарювання при здійсненні нагляду особами, яким довірено найвище управління.
Аудит фінансових звітів не позбавляє управлінський персонал або найвищий управлінський персонал від їхньої відповідальності. У відповідності до статті 9 Закону України „Про аудиторську діяльність” органи управління суб'єкта господарювання несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг.
^ Аудит – це завжди незалежна перевірка, про що прямо говориться у статті 3 Закону про аудиторську діяльність. МСА 200 не має у визначенні аудиту безпосередньо терміну „незалежність думки”, проте, дотримання незалежності є ключовою вимогою Кодексу етики професійних бухгалтерів, завдяки якій аудитор може забезпечити в процесі своє діяльності виконання всіх вимоги щодо фундаментальних принципів етики, таких як: чесність, об’єктивність, професійна компетентність та належна ретельність, конфіденційність, професійна поведінка.
Формування незалежного судження аудитора стосовно достовірності повного комплекту фінансової звітності завжди проводиться на основі визначеного рівня суттєвості інформації, яку містять такі звіти. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.
Аудитор повинен планувати і виконувати аудиторську перевірку з професійним скептицизмом, усвідомлюючи, що можуть існувати обставини, які є причиною суттєвого викривлення у фінансових звітах.
^ Професійний скептицизм означає, що аудитор критично оцінює, ставлячи під сумнів, обґрунтованість отриманих аудиторських доказів та очікує на виявлення аудиторських доказів, які суперечать {чи ставлять під сумнів) достовірність документів, відповіді на запити та іншу інформацію, отриману від управлінського та найвищого управлінського персоналу.
^ 2. Умови створення аудиторської фірми
Аудиторська фірма - це юридична особа, створена відповідно до законодавства з питань діяльності господарських товариств, яка має право вести виключно аудиторську діяльність. Аудиторські фірми можуть створюватися у будь-яких організаційно-правових формах, за винятком відкритих акціонерних товариств.
Загальна частка засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 %. Аудиторській фірмі дозволяється вести аудиторську діяльність лише за умови, що в ній працює хоча б один аудитор, та після включення її до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.
У новій редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторська фірма визначається як юридична особа, котра має право на ведення виключно аудиторської діяльності та внесена до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм.
АПУ 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95) затвердила Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності - офіційний загальнодержавний Реєстр аудиторських фірм і аудиторів підприємців. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого АПУ зразка.
Аудиторські фірми здебільшого надають такі види послуг:
- підтверджують достовірність та повноту річного балансу і звітності фондів, бірж, банків, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності;
- перевіряють й аналізують фінансовий стан підприємств з різними формами власності, у тому числі з іноземними інвестиціями; холдингових і страхових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
- перевіряють емітентів цінних паперів при реєстрації емісії у Міністерстві фінансів України;
- оцінюють майно державних підприємств у разі здавання в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форм власності;
- готують висновок при порушенні питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом;
- готують аудиторський висновок у разі ліквідації підприємств усіх форм власності;
- аналізують господарську, фінансову та спільну діяльність;
- консультують з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування та інших видів економіко-правового забезпечення, підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб;
- складають бізнес-плани тощо.
До аудиторських послуг належать:
- здійснення оперативних перевірок;
- компіляція даних бухгалтерської інформації;
- послуги консультативного та інформативного характеру;
- бухгалтерська та економіко-правова експертизи;
- ведення бухгалтерського обліку;
- інші види економіко-правового забезпечення суб'єктів господарювання.
Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.
Згідно з порядком, установленим Законом України про аудиторську діяльність та іншими нормативно-правовими документами проведення аудиту є обов'язковим для таких суб'єктів господарювання:
1) відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій на підставі "Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій", затверджене в комісії з цінних паперів та фондового ринку та зареєстроване в Міністерстві України.
2) банків інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які залучають кошти громадян або залучають чи здійснюють торгівлю іншими цінними таперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок недержавний пенсійних фондів - Постанова Верховної Ради України № 544/97-ВР "Про внесення зміни до п. 7 Постанови Верховної" Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність".
3) суб'єктів господарювання, що ліквідуються, за винятком товариств з річним господарським оборотом не менше, ніж 250 неоподатковуваних мінімумів, та тих організацій, що повністю утримають частку в загальному оголошеному статутному фонді менше 5 % - "Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб - акціонерів (учасників), про перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків", затверджене Постановою Правління Національного банку України.
^ 2.1. Процедури вибору замовника та укладання договору
В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.
Обов'язок аудитора щодо конфіденційності, як правило, забороняє повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти недотримання існуючих вимог та правил. Проте за певних обставин цим обов'язком можна знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти органи контролю про виявлені порушення у фінансових установах). За таких умов у аудитора може виникнути потреба отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще виконати свій обов'язок служити громадським інтересам. Наступний параграф цього стандарту визначає право аудитора припинити надання послуг (виконання проекту), якщо подальша робота з таким клієнтом може завдати шкоди аудиторові. Проте і в цьому разі зазначається, що в таких випадках контролю необхідно звернутися за юридичною консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти правоохоронні та контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має прийняти сам аудитор. Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки аудитор поділяє ризики зі своїм клієнтом, і за такої ситуації може дуже постраждати його репутація.
Ринок послуг з міжнародного аудиту в Україні ще тільки формується, і тому небагато підприємств мають досвід співпраці з міжнародними аудиторськими фірмами: наприклад, за неофіційними даними, лише близько 10-12 % комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит. Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відповідно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і важливим для успіху подальшої співпраці.
Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція, міжнародні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з представником керівництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).
Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:
- ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним бізнесом;
- отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;
- якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;
- проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;
- оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити потреби клієнта;
- визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки.
Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з "аудитом першого року". Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор. Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати. Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з'ясовані такі питання:
- чи має аудитор достатні знання про діяльність клієнта та де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта?
- чи вчасно був призначений аудитор і чи має він змогу відповідно спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних свідчень (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності?
- чи відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора?
Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається "Лист-згода". Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:
- мета аудиту;
- очікувана дата закінчення аудиту;
- відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність;
- обсяг аудиту.
Інша інформація щодо результатів аудиту. Зауважимо, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися невиявленими. Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації. В українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг на здійснення аудиторських послуг.
ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується здійснити аудиторські ПОСЛУГИ (далі послуги).
^ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗОБОВ' ЯЗАННЯ СТОРІН
Відповідальність ВИКОНАВЦЯ регламентується статтями 22, 23, 24, 25 та 26, а відповідальність ЗАМОВНИКА - статтями 28, 29 та 30 Закону України "Про аудиторську діяльність". Якщо звітність ЗАМОВНИКА, організація та методологія обліку, господарська діяльність не відповідають установленим правилам, чинному законодавству або Статуту, а порушення тягнуть за собою кримінальну відповідальність, ВИКОНАВЕЦЬ має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї Угоди, про що він письмово попереджає ЗАМОВНИКА. ЗАМОВНИК зобов'язаний на першу вимогу ВИКОНАВЦЯ надати останньому будь-яку інформацію, незалежно від рівня її конфіденційності, протягом 1-2 днів з моменту запиту у формі, визначеній ВИКОНАВЦЕМ (письмово довільною формою, на бланках з печаткою або з підписом, усно). Умисне або ненавмисне невиконання ЗАМОВНИКОМ цього пункту Угоди підпадає під дію п. 4.2 цієї Угоди.
ВИКОНАВЕЦЬ під час надання послуг зобов'язаний: утримуватися від прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу; зберігати незалежність та нейтральність до ЗАМОВНИКА та його персоналу; не вступати у комерційні відносини з персоналом чи клієнтами ЗАМОВНИКА; зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків послуг та діяльності ЗАМОВНИКА; не використовувати ім'я ЗАМОВНИКА та закриті за його рішенням дані у відкритій пресі.
У разі порушення умов цього пункту ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК має право на судове переслідування ВИКОНАВЦЯ та стягнення з останнього збитків, розмір яких визначає суд. Організація (форма, місце, методика, час виконання) послуг є виключною прерогативою ВИКОНАВЦЯ і регламентується тільки ним. Виконавець має право залучити до надання послуг окремих спеціалістів, сплачуючи їм винагороду згідно з положенням про сумісництво та договори підряду з особистих (власних) коштів. Дозволу на таке використання персоналу ЗАМОВНИКА з боку останнього не треба. У разі односторонньої відмови ЗАМОВНИКА в процесі надання послуг ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ 75 % від суми Угоди. У цьому випадку ЗАМОВНИК повинен попередити ВИКОНАВЦЯ про своє рішення за 12 днів до денонсації Угоди.
За невиконання або неякісне виконання взятих на себе зобов'язань ВИКОНАВЕЦЬ та ЗАМОВНИК несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством, а спори між ними вирішуються судом або арбітражем. У разі відмови від підписання акта прийому-передання виконаних послуг без конкретних указаних причин аудиторська фірма має право перераховану суму віднести на реалізацію.
Нормативом 4 в "Угоді на здійснення аудиторських послуг", ухваленій рішенням Аудиторської палати України №73 від 18 12 1998 р визначено порядок укладання договору, його зміст та структуру. Згідно з п. 1 нормативу "Угода на здійснення аудиторських послуг" чи відповідний договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки", а п. 2 наголошує: "Угода документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами своїх обов'язків, умов виконання зобов'язань та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладенням договору". Зокрема, це стосується ціни на аудиторські послуги. Це особливо важливо у зв'язку з особливостями аудиту, крім того., аудиторські послуги дуже складно, якщо взагалі можливо, оцінити. Тому, укладаючи договір, треба бути дуже уважним та намагатися передбачити всі можливі випадки і наслідки тих чи інших обставин та дії сторін.
Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати договори ці особи.
У випадках, коли особа, яка підписує договір (угоду), діє на підставі доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення. Доручення оформляється на фірмовому бланку або в лівому куті проставляється штамп підприємства; у ньому треба вказати номер, дату видачі, строк дії (оскільки доручення - терміновий документ). Якщо номера або дати немає, доручення недійсне. У дорученні мають бути зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок "представляти інтереси фірми" не тягне за собою жодних юридичних наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого доручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівником підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім'я якої воно видано. Доручення завіряється круглою печаткою підприємства (печатка повинна мати ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми на ній має відповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.
Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені власноруч тими особами, які вказані у вступній частині договору. Крім того, договір має бути завірений круглими печатками сторін за договором (за винятком випадків, коли представник сторони за договором діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору). Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг.
Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку.
Основний зміст листа охоплює: опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності. У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо. У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились. Ваші пропозиції про проведення аудиту достовірності інформації фінансової звітності нами прийняті. Згідно з національними нормативами аудиту України перевірці підлягатимуть баланс, додатки балансу, звіти про фінансові результати та їх використання, регістри бухгалтерського обліку і первинні документи. Аудит проводиться нами відповідно до чинного законодавства України. Мета аудиту - дати оцінку повноти і достовірності обліку Вашого підприємства. Для обґрунтування своїх висновків ми використовуємо тести перевірки достовірності інформації у фінансовій звітності. Відповідальність за надану інформацію несе керівництво. Просимо підписати і повернути копію цього Листа з Вашими зауваженнями.
Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.
Важливо встановити, на які структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит.
Аудитор ці та інші питання вивчає вибірково, але ретельно, щоб мати уявлення про особливості діяльності підприємства. За результатами попередньог
^ 3. Методи аналізу фінансового стану суб’єктів господарської діяльності
Метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах.
Метод (від гр. methodos - дослідження) - це прийом дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.
Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, Індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.
Аналіз - це метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансово-господарської діяльності підприємства).
Синтез (від гр. sinthesis - сполучення, поєднання, складання) - метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).
Індукція (від гр. induction - наведення) - метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі