Реферат: „Якби дисципліну державного регулювання економіки викладала я, що я вважаю потрібне, не потрібне з моєї точки зору

Міністерство освіти та науки України


Реферат
з дисципліни: „Державне регулювання економіки”
на тему: „Якби дисципліну державного регулювання економіки викладала я, що я вважаю потрібне, не потрібне з моєї точки зору”

Якщо дисципліну „Державне регулювання економіки” викладала б я, то я вважаю за потрібне, перш за все, звернути увагу на економічні функції держави, тому що економіка як система суспільних відносин розвивається разом з появою держави і виконує в державі свої функції. Держава є найвищою формою організації людського співжиття. Вона створила умови для того, щоб діяльність людей щодо задоволення своїх потреб в їжі, одязі, житлі та інших матеріальних благах здійснювалась згідно з схваленими суспільством нормами, правилами та звичаями. Перша спроба самоусвідомлення людьми характеру цієї діяльності як уміння ведення домашнього господарства, бережливості зроблена вже в Стародавній Греції.

Необхідно розглянути історичний аспект виникнення поняття „регулювання економіки”, сучасне поняття державного регулювання, задачі, цілі дисципліни, актуальність дисципліни в сучасних економічних умовах.

Я б звернула увагу на те, що економічні функції держави знаходяться в постійній динаміці. Спостерігається їх зростання та ускладнення в тісному взаємозв'язку з розвитком суспільного прогресу. Держава завжди виконувала і виконує функції не лише інструменту реалізації інтересів суспільства в цілому, а й захисту панівних соціальних верств.

Варто розглянути становлення функцій державного регулювання в Україні на протязі 1991 – 2003рр. Але при цьому, на мою думку, не варто заглиблюватися в історичний аспект, а зосередитися на сучасному понятті державного регулювання, його інструментах та особливостях.

Треба зазначити, що досвід інших країн свідчить, що національна економіка в умовах жорсткої міжнародної конкуренції, боротьби за ринки збуту продукції не може вижити без заходів державного протекціонізму стосовно вітчизняних виробників.

З урахуванням усіх цих обставин необхідно кардинально підвищити роль Української держави, зміцнити її інститути.

Далі необхідно розглянути економічну політику держави в рамках виконуємих регулюючих функцій.

Економічні функції сучасної держави реалізуються через її економічну політику. Нова історія економічної політики бере свій початок від епохи становлення підприємницького ладу і первісного нагромадження капіталу.

Обов’язково треба розглянути протилежні підходи до державного регулювання економіки. Два протилежних підходи щодо економічної політики держави, один з яких грунтується на ідеях розширення державного втручання в економіку, а другий - на обмеженні її ролі в цій сфері, і сьогодні в центрі дискусій навіть у розвинутих країнах. Прихильники кейнсіанських і неокейнсіанських концепцій виступають за посилен-ня регулюючої ролі держави в економічній сфері. Їхні противники - представники неокласичного та монетаристського напрямів - закликають до обмеження її втручання в господарські процеси. Сформувався компромісний напрям так званого неокласичного синтезу. Час від часу бере гору та чи інша, хоч і модифікована, модель економічної політики держави.

Механізм взаємозв'язку політики держави з економікою сьогодні досить складний. Економіка як реальний базис суспільства, як система історично зумовлених виробничих відносин багато в чому визначає політику держави. Соціальна структура постіндустріального суспільства складна і строката. Інтереси всіх соціальних верств сьогодні відображаються в діяльності і захищаються багатьма політичними партіями, профспілками, суспільними організаціями. Через їх посередництво економічні інтереси різних соціальних верств інтегруються в політичну систему суспільства, впливають на характер рішень, у тому числі й економічних, що приймаються державною владою. Так визначаються основні напрями економічної політики держави, галузі бюджетного фінансування, системи і розміри податків, соціальні програми, масштаби державного втручання в економіку.

Економічна політика держави, її економічні функції формуються сьогодні в результаті складного механізму взаємодії та боротьби інтересів різних верств населення. Така політика є результатом певного консенсусу цих інтересів, їх рівнодіючою силою. Функція держави як інструмента реалізації класових економічних інтересів обмежується, все більше поступаючись її загальноекономічним і загальносоціальним функціям. Керуючись пріоритетами забезпечення соціальної стабільності, держава може проводити економічну політику навіть всупереч сьогоденним інтересам панівних верств населення звичайно на певному відрізку часу. Сучасна діалектика економіки і політики є основою для формування інститутів правової держави.

Самостійність інститутів держави в проведенні економічної політики має й негативні наслідки. Нерідко виборці взагалі втрачають контроль за діяльністю тих політичних сил, яких вони уповноважили представляти свої інтереси. Політичні партії та угруповання, окремі групи політичних діячів, які мають державну владу, часто використовують її на власну користь. Відносна самостійність держави, апарату, який її обслуговує, може призвести до повного розриву між цілями економічної політики держави та інтересами суспільства. Ось чому навіть у високорозвинутих країнах стоїть питання за-безпечення суспільного контролю за механізмом прийняття державних рішень, реалізацією державою своїх економічних функцій.

Далі в процесі викладання дисципліни я вважаю за потрібне звернути особливу увагу на державу та ринок. Наявність двох основних концепцій економічної політики держави є відображенням тісного взаємозв'язку в реальному житті між державним регулюванням економіки та її ринковим саморегу-люванням. Держава і ринок визначають напрям, в якому розвива-ються економічні процеси. Обсяги регулюючих функцій, які виконують держава і ринок, час від часу змінюються. Серед головних чинників таких змін - рівень розвитку продуктивних сил, політич-на орієнтація країни, характер історичного етапу, на якому знаходиться суспільство, його соціальна структура, національні особливості та ін. Там, де порушувалася гармонія взаємодії ринку і держави, країни потрапляли до глибокої кризи. Якщо взагалі відкидається ринок, логіка економічних процесів призводить таку державу до повної стагнації. Більш ніж півстолітня практика колишнього Радянського Союзу на рубежі 70-80-х років завершилася глибокою і всеосяжною кризою.

Варто звернути уваги також на наступні положення. Особливістю для України є те, що становлення ринку та інститутів національної держави збігаються у часі. За цих умов внаслідок слабкості молодої держави є загроза деформування ринкових структур. Тому час вимагає розбудови тих інститутів держави, які компенсують негативні, побічні наслідки функціонування ринку. Це інститути планування, забезпечення економічної безпеки, соціального страхування і пенсійного забезпечення, дотримання гарантій на освіту, охорону здоров'я, прав на працю, захисту інтересів споживачів та ін. Крім того, активної державної підтримки потребують більшість підприємницьких структур, які залишаються слабкими, особливо у виробничій сфері. В країні низька ділова активність, несприятливий інвестиційний клімат та в основному фіскальна податкова система. Без подолання цих явищ не буде дієздатного ринку. Україна має формувати таку національну модель ринку і державного регулювання економіки, яка враховувала б історичні реалії та сучасний зарубіжний досвід.

Державні структури України мають вивчити нагромаджений протягом століть арсенал форм і методів державного регулювання економіки.

Далі необхідно розглянути основні види державного регулювання економіки, методи регулювання. При цьому, на мою думку, не варто заглиблюватися в досвід України в державному регулюванні за часів Радянського Союзу, а також в досвід провідних країн світу. Звичайно, в державному регулюванні економіки України навіть потрібно використовувати зарубіжний досвід регулювання, але це не означає, що Україна повинна копіювати моделі державного регулювання зарубіжних країн. На мою думку, при викладанні дисципліни треба звернути увагу на те, що побудувати дійсно ефективну систему державного регулювання в Україні можливо тільки, якщо будувати її самостійно з використанням кращого зарубіжного досвіду, при цьому враховуючи особливості саме української економіки.

У більшості цивілізованих країн світу, незалежно від їх політичної орієнтації, держава взяла на себе функції забезпечення розвитку транспорту і зв'язку, інших систем комунікацій, освіти, охорони здоров'я, захисту природного навколишнього середовища, пенсійного забезпечення, соціальної та ринкової інфраструктури, соціальної справедливості, оборони.
Держава контролює проведення структурних макроекономічних змін, створює умови для розвитку науки і техніки, економіки окремих регіонів. Вона забезпечує грошовий обіг, валютне і митне регулювання, проводить позичкову і податкову політику.

В арсеналі державного регулювання є як прямі, так і побіжні методи впливу на виробничі й соціальні процеси, співвідношення між якими час від часу змінюється, відбиваючи різні тенденції розвитку сучасного господарського життя.

Про всі вищеперелічені моменти державного регулювання потрібно сказати при викладанні дисципліни.

Наприкінці курсу варто також проаналізувати роль місцевих органів влади, яку ті виконують в державному регулюванні економіки.

Треба сказати, що економічні функції місцевих органів державної влади дуже широкі. В більшості країн ці органи є повноправними суб'єктами господарської діяльності. Вони розв'язують проблеми соціального об-слуговування населення, охорони природного навколишнього середовища, продовольчого забезпечення, економічного планування, регулювання земельних відносин, розвитку інфраструктури ринку та ін. У розвинутих країнах функціонують два види місцевих органів влади. Це місцеві органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. Їх функції різні.

Функції місцевих органів влади (економічні) варто розглянути і проаналізувати.
^ Список літератури



Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.: ИНФРА-М, 2003.

Козырев В.М. Основы современной экономики. – М.: Издательство «Финансы и статистика», 1998.

Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. – Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1996.

Тарасевич Л.С., Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И. Макроэкономика. Учебник / Под ред. Тарасевича Л.С. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1999.