Реферат: Программа конференції (можливі незначні зміни та уточнення) реєстрація 10: 00 11: 00 блок І 11: 00 13: 00

Науково-виробничий центр “РЕАКОМ”
Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва

ННЦ “Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського”


І ВСЕУКРАЇНСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА КОНФЕРЕНЦІЯ
«ХЕЛАТНІ МІКРОДОБРИВА – 2007»

Мікродобрива РЕАКОМ як складова заходів по підвищенню урожаю та його якості: Досвід та перспективи застосування


ПРОГРАМА ТА МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ


15 листопада 2007

м. Київ


ПРОГРАММА КОНФЕРЕНЦІЇ

(можливі незначні зміни та уточнення)

^ РЕЄСТРАЦІЯ - 10:00 - 11:00


БЛОК І - 11:00 - 13:00

1. Вступне слово………………………………………………………………………………3
Туровський Ю. Ю. к.т.н., директор НВЦ “РЕАКОМ”

2. Нове покоління мікродобрив: успіхи, проблеми, перспективи……………… 6
Булигін С.Ю., чл.кор. УААН, д.с-г.н., проф., ректор ХНАУ,

Байрак М. В., канд. біол. наук, Зав. ДВРГ ННЦ ІГА УААН

3. Хелатные соединения, их разновидности, свойства…………………………… 7 Кутолей Д.А., зам. директора по научной части НПЦ «РЕАКОМ»

4. Використання мікродобрив “РЕАКОМ” для покращення росту та розвитку рослин, урожайності та якості продукції у виробничих умовах…………………..9
Фантух В. С., к.с.-г.н., директор департаменту агробізнесу “ЕТІ Холдинг”

5. Позакореневе застосування макро- та мікродобрив при вирощуванні цукрових буряків……………………………………………………………………………14
Заришняк А. С., д.с-г.н., проф., Інститут цукрових буряків УААН

6. Влияние применения препарата "Реастим" на продуктивность рапса……15
Поляков А. М., к.с -х.н., Плетень С. В., Институт масличных культур УААН


^ КАВА - БРЕЙК - 13:00 - 13:45


БЛОК ІІ - 13:45 - 15:45

1. Практичні аспекти застосування мікродобрив з урахуванням потреб рослин у мікроелементах в залежності від умов використання……………………………16
Ківерський Л. В., ген. директор ТОВ “Трейд-Агрохім”

2. Влияние микроудобрений, содержащих ультрамикроэлементы, на продуктивность и качество сельскохозяйственных культур……………………20
Кисель В.И., чл.кор. УААН, д.с.-х.н., Шедей Л. А., к.с.-х.н., Серокуров Ю.И., к.с.-х.н., Шевченко Н. Г., н.с., Кутовая А. Н., аспирантка, ННЦ ИПА УААН
Докладчик: Шедей Л. А., к.с.-х.н., ННЦ ИПА УААН

3. Вирощування озимого ріпаку за No-Till технологією із застосуванням мікродобрив “РЕАКОМ”…………………………………………………………………….22
Дяченко А. П., заслуж. прац. с. г. України, гол. агроном “Компанії Агромир”

4. Передпосівна підготовка насіння і спосіб покращення його якості та підвищення продуктивної властивості цукрових буряків…………………………24
Доронін В. А., д.с.-г.н., проф., Карпук Л. М., Кравченко Ю. М., аспіранти, Інститут цукрових буряків УААН

5. Микроудобрения “РЕАКОМ” в технологии выращивания кукурузы…………25
Барыло А. П., директор ЗАО “Нежинская сельхозтехника”

6. Эффективность предпосевной инкрустации семян холодостойких гибридов кукурузы при ранних строках посева………………………...…………………………26
Кордин А. И., к.с.-х.н., Институт зернового хозяйства УААН

7. Экономическая целесообразность применения микроудобрений “РЕАКОМ” при выращивании сельскохозяйственных культур………………………………...29
Полянчиков С. П., директор ТД “РЕАКОМ”


Вступительное слово:

НПЦ “РЕАКОМ” – украинский разработчик

и производитель хелатных микроудобрений.



Туровский Юрий Ефимович,

Директор ООО «Научно-производственный центр «Реаком»,

Кандидат технических наук.


В настоящее время применение хелатных микроудобрений является неотъемлемой частью современной технологии растениеводства, т.к. позволяет полностью использовать генетический потенциал растений, способствует значительному увеличению урожая и его качества.

Научно-производственный центр «РЕАКОМ» – единственный в Украине разработчик и производитель хелатных микроудобрений.

^ Главная задача предприятия ­– внедрение в сельское хозяйство высокоэффективных технологий и научных разработок в области питания растений, позволяющих значительно повышать урожайность и качество сельскохозяйственной продукции.

^ Основная выпускаемая продукция – хелатные микроудобрения, содержащие микроэлементы в биологически активной форме, для предпосевной обработки семян и подкормки растений.

История предприятия.

Свое начало история предприятия берет с середины 70-х годов прошлого века, когда во Всесоюзном НИИ Химических реактивов по заданию Министерства химической промышленности СССР были начаты исследования комплексонатов (хелатов) металлов. В 1980 г. в Днепропетровском отделении этого института (ДОИРЕА) начаты работы по использованию хелатов микроэлементов в сельском хозяйстве. Уже после распада Советского союза, в 1999 году сотрудниками института был основан Научно-производственный центр «Реаком».

Одновременно с запуском промышленного производства хелатных микроудобрений была продолжена и научная работа, результатом которой стала разработка различных композиций микроэлементов в хелатной форме с учетом потребностей в них отдельных культур. Разработки проводились в тесном сотрудничестве с ведущими научно-исследовательскими институтами Украинской академии аграрных наук:

Институт зернового хозяйства,

Институт почвоведения и агрохимии им. Соколовского,

Институт сахарной свеклы,

Институт картофелеводства,

Институт масличных культур,

Институт виноградарства и виноделия им. Таирова,

и др.

В рамках этих исследований были выполнены десятки научно-исследовательских работ по эффективности хелатных микроудобрений для сельскохозяйственных культур, написано и защищено несколько диссертаций, многие разработки запатентованы.

Коллектив компании «Реаком» – это дружная команда специалистов, которая успешно решает поставленные научные, технические и практические задачи по внедрению и применению микроудобрений. Большинство сотрудников имеют высшее образование, на предприятии работает два кандидата наук, три аспиранта, один из которых недавно успешно защитил диссертацию. В НПЦ «РЕАКОМ» Вы всегда сможете получить квалифицированную консультацию по вопросам питания растений.

В лаборатории НПЦ «РЕАКОМ» не прекращаются работы по созданию новых препаратов. Одна из недавних разработок – высокоэффективное борное микроудобрение «РЕАКОМ-ХЕЛАТ БОРА» на основе органических полиборатов. Прошли государственную регистрацию новые препараты «РЕАСТИМ» и «РЕАКОМ-NPK».

В 2005 году создано торговое подразделение Торговый Дом «РЕАКОМ» основной задачей которого стало распространение микроудобрений, поддержка и консультации по применению препаратов.

В 2006 году в России (в г. Москве) создано дочернее предприятие НПЦ «РЕАКОМ-ПЛЮС» которое занимается продвижением препаратов «РЕАКОМ» на российский рынок. В 2006 году микроудобрения «РЕАКОМ» зарегистрированы и разрешены к применению на территории Российской Федерации.

Наука и производство.

Научная деятельность на предприятии ведется в трех направлениях: агрономия, химия, технология и автоматизация производства.

В лаборатории НПЦ «РЕАКОМ» постоянно проводятся исследования и синтез новых перспективных микроудобрений и стимуляторов роста, разрабатываются современные технологии и способы получения препаратов. Совместно с научными и академическими учреждениями проводится изучение биологической и физиологической эффективности препаратов, их влияние на растения, экологическая безопасность. Также в лаборатории выполняется анализ выпускаемой продукции и контроль ее качества. Совместно с Украинским государственным химико-технологическим университетом ведется научная работа в области химии комплексных соединений, технологии и автоматизации промышленного производства хелатов металлов. Разработан и запатентован ряд новых способов получения хелатов, способы управления технологическими процессами.

Производство предприятия представляет собой современный химический завод, на котором путем сложного синтеза проводится выпуск эффективных микроудобрений и стимуляторов роста. Производственные площади оснащены современным оборудованием, на котором работают квалифицированные специалисты, досконально знающие технологию получения препаратов, что позволяет выпускать высококачественную продукцию. Большинство специалистов имеют высшее техническое или химическое образование и большой опыт работы.

В 2007 году предприятие проводит расширение производства – осуществлен монтаж новой производственной линии.

Экологическая политика предприятия.

В своей деятельности компания «РЕАКОМ» строго придерживается принципа бережного отношения к природе и окружающей среде, экологической чистоты.

Производство нашей продукции организовано по безотходной, экологически чистой технологии. Выпускаемая продукция по критерию токсичности относится к малоопасным веществам (IV класс опасности). Исследования, проведенные Институтом экогигиены и токсикологии им. Л.И. Медведя, Институтом физиологии растений и генетики НАН Украины подтвердили: препараты «РЕАКОМ» отвечают всем требованиям экологической безопасности, санитарно-гигиеническим нормам и безвредны для человека и окружающей среды, нетоксичны, неаллергенны, не имеют канцерогенных кумулятивных свойств.

По своему действию на растения микроудобрения совершенно безвредны (при соблюдении дозировок). Более того, их применение способствует значительному улучшению качества продукции: увеличению витаминов, сахаров в плодах, снижению уровня нитритов и нитратов в овощах и фруктах. В частности, в огурцах и томатах, выращиваемых с применением микроудобрений «РЕАКОМ», содержание нитратов в 3-5 раз меньше предельно допустимого уровня.

Награды.

О признании деятельности компании «РЕАКОМ» и качества ее продукции свидетельствуют награды, полученные за годы работы предприятия:

В 2005 году Кабинет министров Украины наградил предприятие знаком «Лучшее предприятие Украины.

В 2006 году, по итогам Национального бизнес рейтинга, НПЦ «РЕАКОМ» награжден медалью и дипломом «Лидер отрасли» Торгово-промышленной палаты Украины. В номинации «Производство минеральных удобрений и азотных соединений» предприятие заняло 12-е место в Украине (2-е в Днепропетровской области) по таким показателям: объем реализованной продукции, производительность труда, чистая прибыль, заработная плата.

В 2007 году микроудобрения «РЕАКОМ» награждены медалью «Лучший отечественный товар 2007 года» в номинации «Производство продукции химической промышленности».

Сегодня можно смело говорить об НПЦ «РЕАКОМ», как о Национальном производителе, входящем в число лидеров рынка.


В процессе работы конференции, хотелось бы тщательно рассмотреть основные вопросы эффективного использования в сельском хозяйстве хелатных микроудобрений «Реаком»:

- область применения, сроки и дозировки, технологии применения;

- основные аспекты, на которые необходимо обращать внимание;

- научные и практические результаты применения;

- инновационные направления в данной области;

- факторы, влияющие на эффективность микроудобрений;

А также наметить пути дальнейшего научного и практического развития этого направления для максимального удовлетворения потребностей украинских сельхозпроизводителей.


^ Нові мікродобрива: успіхи, проблеми та перспективи


Булигін Сергій Юрійович,

чл.кор. УААН, доктор сільськогосподарських наук, професор,

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

^ Байрак Микола Вікторович,

кандидат біологічних наук,

Зав. Донецьким відділом родючості ґрунтів ННЦ ІГА УААН


Одним з фундаментальних законів землеробства є закон незамінності факторів росту й розвитку рослини. В Україні має місце біля 700 ґрунтових відмінностей, що майже на два порядки перевищує кількість головних сільськогосподарських культур, які вирощуються на території країни.

Сучасні рослинницькі технології передбачають повне задоволення потреб культурної рослини елементами живлення, що неможливо без штучних добрив, серед яких істотне значення займають мікродобрива. Для рослин найбільш ефективні біологічні активні мікроелементи в формі хелатів. Теоретичне обґрунтування ефективності комплексонатів металів та створення дослідних зразків різних композицій таких мікродобрив зроблено ще за радянських часів, але промислове їх виробництво розпочав НПЦ “Реаком” (м. Дніпропетровськ), який фактично є єдиним спеціалізованим промисловим підприємством в Україні. Багаторічна робота НПЦ і науковців інститутів УААН дозволила створити нове покоління комплексних мікродобрив, яке за показниками та якістю відповідає світовим стандартам. Асортимент мікродобрив “Реаком” перевищує 30 назв: композиції для передпосівної обробки насіння; композиції для позакореневої підкорми зелених рослин; спеціальні композиції для гідропонних теплиць; індивідуальні замовлення на певну рецептуру тощо.

За даними багаторічних досліджень вчених УААН мікродобрива ”Реаком” істотно підвищують урожайність майже всіх широко відомих сільськогосподарських культур з одночасним покращанням якості продукції з урахуванням відмінностей ґрунту. Технології “Реаком” дозволяють без особливих витрат коштів і часу змінювати рецептуру за вимогами рослини для певного рівня родючості та особливостей ґрунту.

Дослідження ефективності мікродобрив “Реаком” чітко показали, що одержані лише поверхневі результати. Питання доз, концентрацій, експозицій розв’язані тільки у першому наближенні. На їх ефективність впливають едафічні показники, біологічні видові вимоги, особливості сорту – далеко не повний перелік факторів, вплив яких необхідно кількісно оцінити.

Але це тільки емпіричний рівень, а треба розібратися в механізмах дії мікроелементів, розкрити біохімічні ті фізіологічні процеси в рослинах, які змінюються під їх впливом. Є всі підстави вести мову, як мінімум, про новий розділ агрохімії. Далеко не повністю вивчена хімія комплексонатів металів.

Означене вимагає більш ретельного вивчення нових мікродобрив. Етап несистемного накопичення емпіричного фактажу минув. Необхідні стаціонарні польові досліди у розрізі основних грунтово-кліматичних провінцій і землеробських регіонів. Окрім спеціалістів з агрохімії та землеробства необхідно широко залучати науковців з біохімії, хімії та фізіології рослин. Не має навіть уявлення про механізм дії препаратів “Реаком – NPK” і “Реаком – стимулятори росту”.


^ Хелатные соединения, их разновидности, свойства.

Кутолей Денис Алексеевич,

Зам. директора по научной части НПЦ «РЕАКОМ»

В настоящее время, в связи с быстрым развитием агротехнологий, на украинском рынке появляется громадное количество препаратов агрохимии. Эта ситуация заметно проявляется и в области производства и реализации микроудобрений. Не секрет, что наиболее действенной, а значит и популярной формой таких удобрений является хелатная. К сожалению, некоторые компании, поставляющие свои продукты на украинский рынок, иногда используют понятие «хелатные микроудобрения» просто как раскрученный брэнд, а некоторые даже пытаются навязать свою, как они считают, единственно правильную номенклатуру таких соединений. Производственное предприятие «РЕАКОМ», являясь лидером в разработке и внедрении препаратов хелатов микроэлементов, в этой ситуации, просто вынуждено раскрывать некоторые аспекты довольной сложного раздела химии и агрохимической технологии – применения микроудобрений в комплексной (хелатной) форме.

Комплексные (координационные) соединения чрезвычайно широко распространены в живой и неживой природе, применяются в промышленности, сельском хозяйстве, науке, медицине. Так, хлорофилл – это комплексное соединение магния с порфиринами, гемоглобин содержит комплекс железа (II) . Многочисленные минералы, как правило, представляют собой координационные соединения металлов. Значительное число лекарственных препаратов содержит комплексы металлов в качестве фармакологически активных веществ, например инсулин (комплекс цинка), витамин B12 (комплекс кобальта), платинол (комплекс платины) и т.д. Практически все ферментные системы животного и растительного мира представляют собой комплексы металлов с белковыми структурами. В широком смысле слова почти все соединения металлов можно считать комплексными соединениями.

Любое комплексное соединение состоит из двух частей – внутренней сферы и внешней сферы. Во внутренней сфере и происходит непосредственно образование связи с ионом-комплексообразователем (в нашем случае – микроэлементом) и молекулами, которые образуют «защитное» окружение. Такие молекулы называются лигандами (от лат.-попутчик, союзник). Таким образом, сама внутренняя сфера комплекса состоит из двух элементов – иона микроэлемента и окружения – лигандов.

Молекулы лигандов по своей природе чрезвычайно разнообразны и могут быть представлены громадным классом разнообразных химических соединений. Для того чтобы показать, сколько связей может образовать с ионом элемента один лиганд, применяется термин – дентантность – от лат. – dentas –зуб. Чем больше лиганд может образовывать связей с конкретным ионом – тем прочнее будет внутренняя сфера такого комплекса, т.е. само комплексное соединение.

Комплексные соединения представлены различными типами, различающиеся по природе лиганда, строению и количеству образованных связей. В общем можно разделить все комплексные соединения на КС с органическими и неорганическими лигандами. Комплексы с органическими лигандами образуют наиболее прочные комплексные соединения и могут в свою очередь разделяться по количеству образуемых с металлом связей – монодентантные и полидентантные. Полидентантные комплексообразующие агенты образуют комплексы с большим выигрышем в энергии образования, который называется хелатным эффектом. Комплексы, образованные полидентантными лигандами принято подразделять на внутрикомплексные соединения (ВКС), хелатные комплексные соединения (ХКС) и комплексонаты. Данный ряд расположен в порядке усложнения строения образующихся комплексов, причём каждый последующий тип комплекса является частным случаем предыдущего.

Разберём подробно три последних типа комплексных соединений.

Внутрикомплексные соединения (ВКС) – координационные соединения металлов с одинаковыми или различными бидентатными (обычно – органическими) лигандами, связанными с одним и тем же атомом металла-комплексообразователя через одну отрицательно заряженную и одну нейтральную донорные группы с образованием одина-ковых или различных внутренних металлоциклов (хелатных циклов),не содержащие внешнесферных ионов и являющиеся комплексами-неэлектролитами. Примером ВКС может служить глицинат меди(II), а так же различные комплексы сахара с бором. ВКС представляют собой частный случай хелатных комплексных соединений (хелатов) металлов (ХКС).

Хелаты (ХКС) - координационные соединения металлов с одинаковыми или различными отрицательно заряженными или нейтральными полидентатными лигандами, органическими или неорганическими, имеющими один или несколько одинаковых или различных хелатных циклов (термин “хелат” – chelate- клешневидный). В отличие от ВКС, хелаты могут быть комплексами катионного, анионного типа или быть нерастворимыми в воде соединениями. Примерами хелатных комплексов, используемых в агротехнологиях, являются цитраты (комплексы на основе хелатирующего агента – лимонной кислоты).

Термин комплексоны предложен в 1945 году профессором Цюрихского университета Шварценбахом для органических лигандов группы полиаминополикарбоновых кислот.

Комплексонаты металлов – частный случай хелатных комплексных соединений. Комплексонаты – это координационные соединения металлов с анионами комплексонов – полиосновных аминокарбоновых, аминофосфорных, оксифосфоновых кислот. Анионы комплексонов обычно выступают в роли полидентатных лигандов.

Среди примерно 200 наименований комплексонов, выпускаемых промышленностью разных стран, ЭДТА, НТФ и ОЭДФ, ДТПА наиболее характерные, хорошо изученные и широко применяемые соединения.

Особо необходимо отметить такой комплексон как ОЭДФ. Наряду со всеми преимуществами, которые присущи комплексонам как хелатирующим агентам, это вещество имеет свои уникальные преимущества. Так использование комплексонатов на основе ОЭДФ в системах капельного полива предотвращает осаждения кальция в системе. Диапазон pH в котором устойчивы комплексы шире для ОЭДФ, чем для классического комплексона ЭДТА, ОЭДФ образует устойчивые комплексы с молибденом в отличие от ЭДТА. Необходимо так же отметить, что при разложении ОЭДФ, образуются фосфаты, которые легко и быстро усваиваются растением.

Большое количество связей (дентантность), которые могут реализовывать данные комплексоны с ионами металлов, обуславливает их высокую устойчивость в растворах при различных pH, большую растворимость, и определённое сродство со структурами природных комплексообразующих центров – белков и ферментов.

Таким образом, ключевое место в применении хелатных форм микроудобрений занимают комплексонаты металлов, обладающие рядом ценных и уникальных свойств. Комплексонаты металлов практически нетоксичны, обладают очень высокой устойчивостью к процессам гидролиза, легко адсорбируются листовой поверхностью растений и почвой, длительное время не разрушаются микроорганизмами, обладают очень высокой растворимостью, хорошо сочетаются со многими ядохимикатами.


^ Використання мікродобрив “РЕАКОМ” для покращення росту та розвитку рослин, урожайності та якості сільськогосподарської продукції у виробничих умовах.



^ Фантух Володимир Степанович,

директор департаменту агро бізнесу “Енерго транс інвест Холдинг”,

кандидат сільськогосподарських наук


Для оптимального живлення рослини використовують більшість із відомих хімічних елементів. Найважливіші із них 20-25 елементів, такі як азот, фосфор, калій, магній, цинк, залізо, мідь, бор молібден, марганець та інші . З макро елементів, це азот, фосфор та калій.

Азот, є складовою часткою багатьох органічних сполук - амінокислот, амідів, білків, нуклеїнових кислот, хлорофілу, регуляторів росту, ферментів тощо. У складі сухої речовини рослин його міститься від 1,5 до 5%. Як нестача, так і надлишок азоту в ґрунті призводять до зниження продуктивності культури та погіршення якості врожаю. Він може реутилізуватися, відтікати із раніше утворених частин рослини у молоді, активніші органи. Пожовтіння листків (особливо нижніх) через розклад хлорофілу переходить у побуріння тканин та їх засихання, а ознаки передаються на подальший ярус. При цьому у злаків укорочується суцвіття (колос зверху, волоть знизу) і зменшується озерненість колосу. Формується щупле, невиповнене зерно. Нестача азоту насамперед проявляється на стані листків, які закінчили ріст. При цьому сповільнюється ріст стебла, листків і коренів.

Фосфор - входить до складу нуклеїнових кислот, нуклеопротеїдів, фосфатидів, цукро фофосфатів, фітину та лецитину, тобто сполук, що відповідають за спадковість та переносення генетичної інформації, беруть участь у процесах дихання, біосинтезі складних вуглеводів і перебігу фотосинтезу. Цей елемент — складова багатьох макроергічних сполук, таких як АТФ, АДФ та аденозинмонофосфат-АМФ, що є джерелами енергії в рослинному організмі.

У молодих рослинах фосфор легко переміщується із старих тканин у молодші, а при дозріванні більша частина засвоєного фосфору нагромаджується в насінні та плодах. Свідченням цього може бути наявність фосфору в складі золи насіння зернових і зернобобових культур у межах 40—45 %, соломи — в 3—5 разів менше. Кількість органічних сполук фосфору у рослинах різко переважає над мінеральними (в середньому 89% від загального фосфору). Цей елемент мало впливає на нагромадження білка у рослинах. У той же час достатнє фосфорне живлення збільшує частку генеративних органів у загальній біомасі врожаю, підвищує вміст крохмалю у продукції та цукру в коренеплодах, фруктах і овочах. Поліпшується також якість волокна у луб'яних культур. Дефіцит фосфору починає проявлятися з нижніх листків. Вони мають зелений колір із блакитним відтінком (за достатньої кількості азоту), але між жилками появляються бурі плями, які зливаються і листок повністю засихає. Часто на стеблі та листі утворюється фіолетово-червоний відтінок, а краї листкових пластинок загинаються догори. В цілому рослини відстають у рості й сповільнюється онтогенез.

Калій в рослинному організмі знаходиться в іонній формі. Цей елемент концентрується у цитоплазмі та вакуолях і відсутній в ядрі. До 20% калію утримується у клітинах в обмінно-поглинутому стані колоїдами цитоплазми, до 1% необмінно поглинають мітохондрії, а основна частина (до 80%) знаходиться в клітинному соку і легко вимивається водою. В золі насіння зернових і зернобобових культур його міститься 30—40%, бульб картоплі та коренеплодів буряків до 40—60 %, а у листках більшості культур — 30—50%. Слід зазначити, що в молодих частинах калію значно більше, ніж у старих. Він впливає на гідратацію колоїдів цитоплазми, що допомагає краще утримувати воду і переносити посуху, підвищує зимо- та морозостійкість рослин і стійкість проти грибкових та вірусних захворювань. Калій посилює синтез високомолекулярних вуглеводів (целюлоза, геміцелюлоза, пектинові речовини, ксилани), що зумовлює потовщення клітинних стінок соломини злаків і підвищення стійкості до вилягання, а в коноплі та льону поліпшується якість волокна. Під впливом калію посилюється нагромадження крохмалю у бульбах картоплі, сахарози в коренеплодах буряків і цукрів у плодах та овочах. Дефіцит калію порушує метаболізм у рослинах: ослаблюється діяльність деяких ферментів, погіршується вуглеводнево-білковий обмін, збільшуються втрати цукрів на дихання, що призводить до утворення щуплого зерна, зниження схожості та життєздатності насіння. Недостатнє калійне живлення призводить до збільшення грибкових захворювань і погіршення лежкості, а також може з’являтися “крайовий опік” нижніх листків. При хронічному калійному голодуванні призупиняється ріст стебел та міжвузль, затримується дозрівання зерна і плодів.

Бор посилює ріст пилкових трубочок та проростання пилку, збільшуючи кількість квіток і плодів, поліпшує вуглеводний обмін та бере участь у білковому і нуклеїновому синтезі. Вважається, що основна фізіологічна роль цього елемента — регулювання кількості ауксинів та фенольних сполук. При його дефіциті порушується весь цикл обміну вуглеводів, формування репродуктивних органів, запилення та плодоношення. Особливо чутливі до бору дводольні. У них при його дефіциті нагромаджуються феноли, ауксини й порушуються нуклеїновий обмін і синтез білка. Середній вміст бору в рослинах досягає 0,0001%. Як надлишок, так і дефіцит його у ґрунті призводить до значних втрат врожаю, погіршення його якості та лежкості продукції, можуть викликати захворювання тварин і людей. За нестачі бору в рослин пшениці формується дрібний колос із сухим “прапорцевим” листком; кукурудза набуває зовнішніх ознак, подібних до тих що проявляються при калійному голодуванні; в овочевих культур на нижніх листках з'являється "крайовий опік", потім листки деформуються і висихають. Дефіцит цього елемента проявляється на підзолистих ґрунтах та тих, на яких проведено вапнування повними нормами. Основними негативними наслідками борного голодування є відмирання точок росту, зниження крохмалистості бульб картоплі та цукристості коренеплодів цукрових буряків, погіршення якості волокна луб'яних культур. Нестача бору стимулює інтенсивний розвиток хвороб: парші картоплі, гнилі сердечка і сухої гнилі у коренеплодів, кореневої гнилі капусти, засихання верхівок тютюну, дуплистості турнепсу, відмирання точки росту соняшника.

Мідь. Фізіологічна роль міді значною мірою визначається її кількістю в складу білків та ферментів (до 50% загального вмісту міді у листках знаходиться в складі білка пластоціаніну). Вона посилює зв'язування молекулярного азоту з атмосфери, засвоєння азоту із ґрунту та добрив, нагромадження білків, знижує інтенсивність розпаду хлорофілу, дію на ріст високих доз рістактивуючих речовин; підвищує здатність рослин протистояти виляганню, їхню посухо- морозо- та жаростійкість. Наявність міді може погіршувати товарний вигляд картоплі та овочів внаслідок окислення мідьвмісного ферменту тирозінази. Дефіцит міді затримує ріст і цвітіння рослин, викликає хлороз, втрату тургору. У злаків при гострій її нестачі біліють кінчики листків і не розвивається колос (хвороба “біла чума”), а в плодових проявляється суховершинність. Використання мідьвмісних добрив ефективніше на осушених торф’яниках, дерново-глейових, заболочених та легких ґрунтах. Найчутливіші до внесення міді злакові культури, трави, льон, коноплі, коренеплоди, соняшник і буряки. Потреба в міді зростає при застосуванні високих доз азотних добрив.

Марганець як високоактивний метал бере участь у реакціях біологічного окислення, фотосинтезі, відновленні гідроксиламіну до аміаку, перетворенні ди- і трикарбонових кислот при диханні, синтезі вітаміну С, поглинанні іонів із навколишнього середовища. Тому марганець відповідає за нагромадження та відтік цукрів у рослинному організмі, підвищуючи цукристість плодів і овочів, сприяє синтезу глютаміну, прискорює розвиток рослин та їхнє плодоношення. При дефіциті марганцю спостерігаються хлорози і плямистість листків, а при гострій його нестачі — повна відсутність плодоношення у редису, капусти, помідорів, гороху. насамперед марганець слід вносити на сірих опідзолених ґрунтах, слабовилугуваних чорноземах, солонцюватих і каштанових ґрунтах. Особливо чутливі до його нестачі злаки, коренеплоди, картопля, трави. Так, приріст урожаю цукрових буряків при застосуванні марганцевих добрив у середньому становить 100—150 ц/га, а цукристість підвищується на 0,2—0,6%.

Цинк бере участь у фізіологічних процесах. За рахунок стабілізації дихання при зміні температурних умов підвищує жаро- та морозостійкість рослин, впливає на утилізацію фосфору в тканинах, активізує реакції утворення попередників хлорофілу. За його нестачі у рослині знижується вміст ауксинів, сахарози та крохмалю, підвищується вміст органічних кислот, порушується синтез білків — у тканинах нагромаджується небілкові розчинні сполуки азоту (аміди та амінокислоти), які можуть порушувати технологічні процеси при переробці сировини ("шкідливий" азот в цукроварінні). Дуже чутливі до нестачі цинку плодові, особливо цитрусові, гречка, буряки, картопля, хміль, конюшина. Для них характерне гальмування росту. Нестача цинку може проявлятися як на кислих дуже опідзолених легких ґрунтах, так і на карбонатних чорноземах, бурих і сіроземах. Ці процеси посилює застосування високих доз фосфорних добрив.

Молібдену рослинам потрібно менше, ніж бору, марганцю, цинку та міді. В основному він локалізується у молодих частинах рослин. Цей елемент входить до складу нітратредуктази і бере участь у відновленні нітратів до нітритів та нітрогенази — ферменту, що відповідає за зв’язування азоту атмосфери при біологічній фіксації. Крім того, цей елемент задіяний у фотосинтезі, процесах дихання, біосинтезі нуклеїнових кислот, вітамінів і пігментів. Тому поряд із підвищенням урожайності він сприяє зростанню вмісту білка в продукції. Зовнішні прояви нестачі молібдену подібні до азотного голодування. Вона найчастіше проявляється на дерново-підзолистих, сірих опідзолених, чорноземних та осушених кислих торф’яниках. Ефективне застосування цього елементу під усі бобові культури, особливо на кислих ґрунтах.


Аналіз ролі окремих елементів показує, що для повноцінного розвитку рослин необхідно обов’язкове застосування окрім макроелементів (N,P,K), також збалансовані композиції мікроелементів, насамперед у біологічно активній хелатній формі. На Україні такі мікродобрива виробляє НВЦ «Реаком».

Результати виробничих досліджень по використанню мікродобрив “Реаком” для протруєння насіння озимої пшениці.

Сорт Одеська -267, 1 репродукції. Умови – темно-сірі лісові ґрунти.

Дата посіву 15 вересня 2006 року. Попередник – озимий ріпак.

Передпосівний обробіток – загально прийнятий.

Норма висіву насіння – 5, 5 млн. га

^ Варіанти досліду

Протруйник «Віта вакс 200 ФФ» – 3 л/т, доведено до 10 л суспензії проточною водою (контроль).

Протруйник «Віта вакс 200 ФФ» – 2 л/т, Суміш мікроелементів «Реаком-С-Зерно» - 3 л/т, доведено до 10 л суспензії проточною водою.


Дослідні ділянки розміром у 7,3 га у трикратному повторенні розташували систематично.


Результати досліджень по передпосівній обробці насіння озимої пшениці

Варіант досліду

Норма висіву насіння, млн. шт

Площа посіву, га

Урожайність, ц/га

Намолот, тон


1. Контроль

«Віта вакс 200 ФФ» – 3 л/т

5,5

22

36,8

81,0

2. «Віта вакс 200 ФФ» – 2 л/т

«Реаком-С-Зерно» - 3 л/т

5,5

22

42,9

94,4


Облік урожаю проводили прямим комбайнуванням, з подальшим зважуванням на вагах, замірі вологості та перерахунку на стандартне зерно.


Виробнича перевірка показує доцільність включенні хелатних мікродобрив у склад композиції для протруєння насіння. Так приріст врожайності, становив 6,1 ц/га (або 16,6%) і це лише від передпосівної обробки (без позакореневого підживлення). При цьому, згідно рекомендаціям НВЦ “Реаком” було знижено на 30% норму протруйника, і як показують результати це зниження є цілком обґрунтованим.

Приріст врожаю обумовлено дією хелатних форм мікроелементів, які сприяють підвищенню польової схожості, енергії проростання та рівномірності сходів.


^ Результати застосування мікродобрив у реальних виробничих умовах при промисловому вирощувані цукрових буряків.


На полях Агрокомплексу “Зелена долина” (Вінницька обл.) у 2006 році було проведене позакореневе підживлення мікродобривом “Реаком-Р-бурякове” на площі 4,4 тис.га. Поруч з цим для вивчення ефективності впливу використання мікродобрив на якісні показники цукрового буряка, в одному полі при агрофоні: азоту-320, фосфору-150, калію-180 кг д.р. було відокремлено ділянку 12,6 га, яку залишили без обробки мікродобривами (контроль).

Обробіток цукрових буряків мікродобривом “Реаком” проводили двічі:

1. “Реаком” – 2,5 л/га вносили після змикання рядків, а саме 3 липня, в одній баковій суміші із фунгіцидом Імпакт – 0,25 л/га, загальний об’єм бакової суміші – 300л/га,

2. “Реаком” – 2,5 л/га вносили через 4 тижні після першої обробки, а саме 1 серпня також в одній баковій суміші із фунгіцидом Імпакт – 0,25 л/га, загальний об’єм бакової суміші – 300л/га,

Результати виробничих досліджень по застосуванню мікродобрив на цукрових буряках.


Варіанти досліду

Дати відбору проб

Вартість обробки, грн/га

20.08.06

20.09.06

20.10.06

Цукристість,

%

Цукристість

%

Показник доброякісності соку

Цукристість

%

Показник доброякісності соку

Реаком

(2,5 + 2,5 л/га)

16,0

15,4

82,2

17,6

92,4

115

Контроль

(без мікродобрив)

14,2

14,3

85,7

15,8

88,1

0



Як видно із результатів досліджень представлених у таблиці, застосування мікродобрив є цілком обґрунтованим, тому що внесення мікроелементів дозволяє суттєво, на 1,4-1,8 відсотки відносно контролю, підвищити цукристість коренеплодів цукрових буряків, як у період формування врожаю так і в період збирання.

Спостерігаючи динаміку показника доброякісності соку можна зробити висновок, що при внесенні мікро